Ббк 65. 290я73+65. 242я73




НазваБбк 65. 290я73+65. 242я73
Сторінка6/16
Дата конвертації30.09.2013
Розмір2.38 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Банк > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

^ 5.6 Розвиток конкуренції в сучасних умовах

Конкуренція – основа ринкової економіки, потужний стимул економічного зростання, покращення якості продукції, прискорення науково-технічного прогресу та зниження витрат виробництва і цін.

Спонукаючи підприємства знижувати свої виробничі витрати, приводячи до ліквідації збиткових підприємств, конкуренція сприяє інтенсифікації, підвищенню ефективності суспільного виробництва. Орієнтуючи виробника на потреби ринку, конкуренція створює можливості найбільш широкого вибору товарів і послуг, найбільш повного задоволення виробничих потреб.

Створення конкуренції товаровиробників – найважливіша умова переходу до ефективної ринкової економіки.

Найбільш важлива галузь суперництва виробників – ринки збуту та споживання. Поряд з боротьбою за ринки збуту зростає конкуренція за сировинні ринки, трудові ресурси, капітал, право використання науково-технічних відкриттів. Останнім часом особливо загострилася конкуренція в галузі трудових ресурсів та науково-технічних нововведень. Це пов’язано з наукоємністю виробництва, що значно зросла, вимогами його подальшої модернізації.

Національні системи освіти розвинених країн не можуть задовольнити повною мірою зростаючі потреби фірм у висококваліфікованих кадрах. Для вирішення цієї проблеми компанії звертаються до різноманітних способів – від створення власних вищих навчальних закладів (особливо в Японії) до переманювання кадрів з інших компаній або інших країн.

Панування монополій не тільки обмежило свободу конкуренції, але й зробило жорсткішим її характер. У останні десятиліття значні технологічні зрушення у виробництві зменшили переваги великого виробництва, а рентабельність дрібного підприємства зросла за рахунок його гнучкості та пристосованості до мінливого ринку. У результаті цього на світовому капіталістичному ринку суперництво між великими монополіями сусідує з боротьбою середніх та дрібних фірм.

Зростає роль конкуренції і в інвестиційній діяльності. Тут важливу роль буде відігравати антимонопольна експертиза великих інвестиційних проектів.

Висока якість і швидке оновлення асортименту продукції, що виробляється, стають в умовах ринкової економіки найважливішим фактором конкурентоспроможності підприємств незалежно від форм власності.

Суть конкуренції як економічної категорії, полягає в тому, що конкуруючі сторони ведуть між собою боротьбу за привласнення найбільших прибутків. Отже, вони тим самим збільшують обсяги виробництва, поліпшують якість продукції, збільшують тривалість її використання, знижують витрати на виробництво. А цього можна досягти, впроваджуючи нову техніку, технологію, методи організації праці тощо.

Таким чином конкуренція позитивно впливає на якість підприємницької діяльності. Але для цього мають бути створені умови – забезпеченість ринку товаром і платоспроможність попиту. Без цього позитивний вплив конкуренції на підприємницьку діяльність неможливий.

Висновки

Ключовим елементом конструкції «ринкова економіка» виступає ринок. Ринок – це складне та різнобічне явище. Ринкові відносини дуже різняться в різних країнах за рівнем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками.

Конкуренція – це боротьба між виробниками чи постачальниками, підприємствами, фірмами за найбільш вигідні умови виробництва та збуту з метою досягнення кращих результатів своєї підприємницької діяльності.

У ринковій системі основний зміст конкуренції – боротьба за споживача, повне задоволення його потреб. Це боротьба за частку на ринку, успіх якої залежить від дешевизни та якості товарів.

Розвиток конкуренції відбувається паралельно з розвитком товарного виробництва: від стадії вільної, або чистої конкуренції до стадії конкуренції монопольної, яка в 30-50 роках ХХ століття набула найбільшого розвитку. Стадії розвитку ринкової конкуренції збігаються зі стадіями ринкової економіки взагалі.

^ Підприємницька таємниця – це захищене законодавством право підприємця на засекречення відомостей про діяльність фірми, розповсюдження яких могло б завдати шкоди її інтересам. Підприємство й підприємці мають право тримати в таємниці інформацію про всі напрямки своєї діяльності, розповсюдження якої послаблює їхні позиції на ринку та яка становить інтерес для конкурентів.
Контрольні запитання



  1. Дайте визначення поняттю «ринок».

  2. Охарактеризуйте характерні ознаки ринку.

  3. Поясніть сутність конкуренції та її об’єктивну необхідність у ринкових економічних умовах господарювання.

  4. Виявіть різницю між формами, видами, та методами конкуренції.

  5. Який вплив конкуренція чинить на розвиток підприємницької діяльності?

  6. Які основні позитивні та негативні сторони конкуренції?

  7. Чим відрізняється внутрішньогалузева конкуренція від міжгалузевої?

  8. Які методи суперництва використовують за умов вільної конкуренції?

  9. Чим відрізняється монополістична конкуренція від олігополічтичної?

  10. Чим відрізняється цінова конкуренція від нецінової?

  11. У чому полягає сутність недобросовісної конкуренції?

  12. Поясніть сутність підприємницької таємниці.

  13. Що може служити підставою для віднесення тих чи інших відомостей до розряду комерційної таємниці?

  14. Які найбільш вірогідні канали просочування інформації?

  15. Які галузі найбільш важливі для суперництва товаровиробників?

  16. Назвіть основні шляхи удосконалення конкуренції.

Розділ 6
^ ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ РИЗИК

6.1 Сутність та функції ризику

6.2 Види ризиків

6.3 Способи оцінки ризиків підприємства

6.4 Стратегія управління ризиком

6.5 Шляхи та методи зниження ризику у підприємницькій діяльності

^ 6.1 Сутність та функції ризику

Перехід до соціальної ринкової економіки в умовах глибокої економічної кризи, необхідність виходу з кризи та забезпечення в перспективі стійкого економічного зростання неможливі без формування цивілізованого підприємництва, органічним компонентом якого є ризик.

Ризик – це можливість виникнення несприятливих ситуацій у ході реалізації планів та виконання бюджетів підприємства. Справді, ризик пов’язаний з несприятливими господарськими результатами, втратами ресурсів та прибутків. І скасування ризику, усунення його є корисним. За допомогою вивчення джерел і факторів ризику, причин його виникнення, можна запобігти, виключити сам ризик або вийти з ризикової зони.

Але такий односторонній підхід до ризику базується лише на здоровому глузді, а не на науковому обґрунтуванні. Проте якби ризик був пов’язаний тільки з негативними результатами господарської діяльності, то важко припустити, щоб у цивілізованого підприємця він викликав би потребу ризикувати.

Підприємницька діяльність – це інноваційна ризикова діяльність. Застосовуючи нові технології, нову техніку, нові методи організації праці, виробництва, інноваційний маркетинг, менеджмент і т.п., підприємець, звичайно, ризикує зазнати збитків, втратити частину чи повністю ресурси. Проте він розраховує не на втрати, а на отримання підприємницького доходу. І, як свідчить практика, у багатьох випадках отримує його. Ось чому фірми інноваційного типу мають більш високу рентабельність і більш високий рівень конкурентоспроможності порівняно з тими, які здійснюють процес відтворення з використанням традиційних технологій, методів організації та управління.

Підприємницький ризик має певні економічні функції:

  1. Основна функція – створення підприємницького доходу. Головним джерелом доходу є інновації та реалізація здатності підприємця ризикувати.

  2. Інноваційна функція – нерозривно пов’язана з ризиком: допущення помилки у новаторській ідеї, у виробництві, у його результатах, у реалізації нового товару. Тому підприємець, використовуючи інновації, організовуючи інноваційний процес, ризикуючи при цьому, тим самим створює особливий інноваційний клімат.

  3. Захисна функція. В умовах невизначеності є небезпека втрати та непередбаченості витрат ресурсів, недоотримання доходів порівняно із запланованим варіантом. Прораховуючи і передбачаючи ймовірність наставання непередбачених ситуацій, підприємець запобігає багатьом втратам або швидко компенсує їх.

  4. Аналітична функція – ризик вимагає великої аналітичної роботи, тому що необхідне прорахування можливих варіантів, вибору оптимального варіанту, який дозволить здійснити господарський маневр у потрібний момент, з найменшими втратами або з найбільшим виграшем.

  5. Регулятивна функція – підприємець надає динамізму процесу господарювання. Це рух уперед з багатьма невідомими, з ризиком. Щоб додати цьому процесу стійкості, адаптуватися в невизначеності, потрібна особлива регулятивна функція.

  6. Соціальна функція. Сприяючи підвищенню ефективності виробництва, ризик тим самим створює реальну матеріальну базу для задоволення соціальних потреб, для підвищення добробуту населення. При стійкій роботі підприємства стабілізується зайнятість населення.

^ 6.2 Види ризиків

Ризики підрозділяються на такі основні види: виробничий, комерційний, фінансовий, інвестиційний, ринковий.

Виробничий – пов’язаний з виробництвом та реалізацією продукції, здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. На цей вид ризику найбільший вплив мають скорочення зазначеного обсягу виробництва та реалізації, перевищення планових, матеріальних і трудових затрат, зниження цін, брак, дефекти виробів.

^ Комерційний ризик виникає у процесі реалізації закуплених підприємцем товарів та надання послуг. Тут необхідно враховувати такі фактори, як: невигідна зміна ціни засобів виробництва, що закупаються, зниження ціни, за якою реалізується продукція, втрата товару у процесі обігу, збільшення витрат обігу.

^ Фінансовий ризик може виникнути при здійсненні фінансового підприємництва. На нього впливають такі фактори як неплатоспроможність однієї зі сторін фінансової угоди, обмеження на валютно-грошові операції.

Причиною інвестиційного ризику може бути знецінювання інвестиційно-фінансового портфеля, що складається з власних та придбаних цінних паперів.

^ Ринковий ризик пов’язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок національної грошової одиниці чи закордонних курсів валют.

Будь-який ризик залежить також від бізнес-партнерів. Для прийняття рішення про доцільність участі потенційних партнерів у здійсненні проекту, проводять аналіз ризику.

^ Втрати від ризику у підприємницькій діяльності поділяють на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат.

Матеріальні втрати – це не передбачені проектом втрати, пов’язані з прямим грошовим збитком, який викликаний непередбаченими платежами, сплатою штрафів, виплатою додаткових податків, неповерненням боргів, зменшенням виручки, інфляцією.

^ Трудові втрати – втрати робочого часу, які викликані випадковими, непередбаченими подіями.

Втрати часу виникають у тому разі, якщо процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж передбачено проектом.

^ Спеціальні види втрат – це втрати, пов’язані з можливістю нанесення збитків здоров’ю, життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємства або з іншими несприятливими морально-психологічними наслідками.

За основними факторами виникнення підприємницькі ризики бувають економічні, політичні, техніко-технологічні та соціальні.

^ Економічні ризики – це ризики, обумовлені несприятливими змінами в економіці країни та економіці самого підприємства.

Політичні ризики – це ризики, пов’язані з політичною ситуацією. Вони змінюють економічні умови життя людей, які склалися, порушують ритм господарської діяльності, народжують підвищені витрати живої та опредметненої праці, знижують прибуток.

^ Техніко-технологічні ризики – це можливість появи негативних наслідків у зв’язку з запровадженням нової техніки і технологій.

Соціальні ризики – ризики, які виникають в наслідок наявності у суспільному житті суперечливих тенденцій, можливої протидії соціального середовища чи об’єкта зіткнення протилежних інтересів, багатоваріантного, імовірнісного характеру, соціальних процесів.

^ 6.3 Способи оцінки ризиків підприємства

Процес оцінки ризику можна визначити як зіставлення варіантів рішень, що пропонуються з урахуванням можливих вигід та втрат.

Вихідними даними для оцінки ризику є:

  1. інформація, отримана в результаті аналізу ризику у вигляді кількісних оцінок, які стосуються кожної з запропонованих альтернатив;

  2. економічні та інші дані, які стосуються витрат на здійснення кожної з альтернатив та передбачених зисків.

^ Методологічний підхід до оцінки ризику полягає у проведенні багатокритеріального порівняння та вибору альтернативного рішення та передбачає застосування сукупності методів і комплекс заходів, які можна поділити на декілька складових.

1. Аналіз стану зовнішнього середовища. Інформація надходить від комерційної служби підприємств, яка здійснює маркетингові дослідження попиту та пропозиції аналогічних товарів конкурентами. Аналіз зовнішнього середовища включає в себе дослідження кредитних, валютних ринків, ринків цінних паперів, ринку страхування тощо.

2. Аналіз внутрішнього середовища підприємства. Аналізується соціально-економічне становище підприємства, його фінансова стійкість та здатність приймати ризиковані дії.

  1. Аналіз інформації, складання переліку результатів аналізу з метою їх визначення та класифікації.

4. Оцінка конкретного виду ризику з використанням різних методів.

5. Визначення фінансової спроможності (ліквідності) комерційного проекту, визначення економічної доцільності (ефективності вкладання фінансових коштів)

6.Установлення допустимого ризику та оцінка окремих комерційних угод за обраним рівнем ризику, вибір варіанта дій.

7.Застосування результатів оцінки ризику під час прийняття рішення та розробка заходів щодо нейтралізації можливих втрат.

Один з найбільш прийнятних підходів до оцінки ризику, пов’язаний з інтегральною оцінкою ризику, включає два взаємопов’язаних аспекти – кількісний та якісний.

^ Кількісна оцінка ризику – це чисельне визначення розміру окремих ризиків та ризику проекту в цілому.

Якісна оцінка – порівняння передбачуваних позитивних результатів з можливими негативними наслідками, виявлення ймовірних впливів аналізованих результатів на рішення, які буде прийнято в майбутньому.

Оцінюючи ступінь ризику, слід виділити зони ризику залежно від розміру можливих втрат.

  1. ^ Безризикова зона, тобто зона, де втрати практично не очікуються. Цій зоні відповідають або нульові втрати, або негативні втрати.

  2. Зона допустимого ризику. У межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою доцільність. У цій зоні втрати можуть бути, але вони, як правило, менше очікуваної вигоди та прибутку.

  3. ^ Зона критичного ризику. Вона характеризується розміром втрат, що перевищує розмір очікуваного прибутку. Ця зона характеризується небезпекою виникнення втрат, які за своїм граничним розміром можуть привести до безповоротної втрати всіх ресурсів, які вкладені підприємством у справу.

  4. ^ Зона катастрофічного ризику. Вона характеризується можливістю втрат, які за своїм розміром перевищують критичний рівень і можуть досягнути розміру, що перевищує майновий стан підприємства. Тобто, цей ризик приводить до банкрутства підприємства.

Для оцінки господарського ризику можуть бути використані різні способи (методи). Їхня сутність зводиться до побудови відповідних кривих. Можна виділити:

  1. ^ Статистичні методи. Тут вивчається статистика втрат, яка має місце в аналогічних видах підприємницької діяльності, встановлюється частота їхньої появи.

  2. Метод експертних оцінок. Він реалізується на базі обробки думок досвідчених фахівців-підприємців. Ці експерти дають свої оцінки ймовірного рівня втрат, а потім з них виявляють середній рівень втрат.

  3. ^ Розрахунково-аналітичний метод. Цей метод базується на теоретичних обґрунтуваннях ризику. Звідси витікає необхідність розробки системи заходів, спрямованих на зниження можливих наслідків ризику.

Розробка методів та способів зменшує ймовірність ризику, або знижує негативні наслідки та складає зміст управління ризиком.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБбк ш 141. 14 9
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБбк ш 141. 14 9
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconМіністерства аграрної політики України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк. 40 71 П79
Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconПрактикум ббк 67. 9(4Укр)304я7 п 32
Підприємницьке право : Практикум /Л. В. Ніколаєва О. В. Старцев, П. М. Пальчук, О. О. Бакалінська. — К істина, 2002. — 200с. — Бібліоір...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconДля студентів Напрям підготовки : 030401 «правознавство» Львів 2012 ббк 67. 9
Франчук І. Б. кандидат економічних наук, доцент (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С....
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconМіністерства аграрної політики та продовольства України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк 34. 44 М38
Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconВ. О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С. М. Мохняк Основи цивільного захисту ббк 68
Яремко З. М., доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету ім....
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconОблік І аудит» та «Фінанси та кредит» на другий семестр 2011-2012 н р. Львів 2012 ббк 67. 9
Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Львівського державного університету внутрішніх справ
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconТехнологія зберігання, консервування та переробки м’яса» освітньо-кваліфікаційного...
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБіологічна хімія: тести та ситуаційні задачі посібник для студентів...
Автори: Т.І. Бондарчук, Н. М. Гринчишин, Л.І. Кобилінська, Т. М. Макаренко, О.Є. Мазур, О. Я скляров, Н. В. Фартушок, Ю. М. Федевич,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка