Ббк 65. 290я73+65. 242я73




НазваБбк 65. 290я73+65. 242я73
Сторінка5/16
Дата конвертації30.09.2013
Розмір2.38 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Банк > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
^

Характеристика ознак ринку.


1. Сучасний ринок є ринком покупця. Що це означає? Це такий стан ринку, при якому має місце перевищення пропозиції товарів над попитом на них при фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритетне положення споживачів продукції порівняно з продавцями, свого роду «диктат споживачів» – на противагу «диктату виробників», який був характерним для радянської економіки.

Діаметральною протилежністю ринку покупця є ринок продавця, котрому властиве перевищення попиту на товар над пропозицією при фіксованій ціні.

Для системи підприємництва характерний не ринок продавця, а ринок покупця, бо кожний підприємець прагне до збільшення своїх доходів, але досягти цього він може лише створивши та реалізувавши продукцію, здатну задовольнити запити покупців.

2. Друга ознака сучасного ринку – стабілізація відносин між суб’єктами на основі інтеграції. Сучасний ринок – це арена суперництва підприємців та інших суб’єктів економіки, кожному з яких повинен бути гарантований його суверенітет та збереження його конкурентних прав. Це означає, що суб’єкти ділових відносин, зберігаючи прагнення до взаємного суперництва, разом з цим виявляються спільно зацікавленими у протидії монополізації економіки. Їхня зацікавленість пов’язується з інтеграцією економіки.

Про інтеграцію в межах ринкової економіки раніше говорили в основному при характеристиці міжнародних економічних відносин. Найяскравіший приклад – це функціонування Європейського Економічного Співтовариства.

Однак інтеграція здійснюється і на внутрішніх ринках країн. Її проявами виступають державне регулювання, програмування економіки, соціальне партнерство різних соціальних груп, маркетингова діяльність фірм, розвиток акціонерної форми підприємництва.

Наприклад, соціальне партнерство у галузі регулювання зайнятості населення. Так, державні фонди зайнятості, за рахунок яких утримуються безробітні громадяни, формуються в західних країнах із трьох джерел – внесків працівників, внесків підприємців та відрахувань із державного бюджету. Участь і підприємців, і найманих працівників у формуванні таких фондів обов’язкова, хоча і для працівників, і для підприємств ці відрахування виступають прямим відрахуванням з доходів. Однак таким шляхом вони інтегруються для вирішення загальнодержавної проблеми.

3. Третьою, обов’язковою ознакою ринку є його конкурентний характер.

Неминучість конкуренції між підприємцями викликана пріоритетом покупців над продавцями на сучасному ринку. У своєму прагненні до задоволення запитів споживачів підприємці реалізують власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво за увагу споживачів.

Навпаки, переважання ринку продавця обертається конкуренцією покупців за увагу продавців. Конкуренція споживачів була типовою рисою колишньої радянської економіки.

Конкуренція охоплює також відносини між підприємцями та споживачами. У країнах з ринковою економікою суперечки між ними про ціни, якість товарів вирішуються на користь споживачів.

^ 5.2 Зміст конкуренції в системі підприємництва

Конкуренція – це об’єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою забезпечення подальшого розвитку: підвищення продуктивності праці на власних підприємствах, розширення масштабів виробництва, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати.

Конкуренція – це боротьба між виробниками чи постачальниками, підприємствами, фірмами за найбільш вигідні умови виробництва та збуту з метою досягнення кращих результатів своєї підприємницької діяльності.

У ринковій системі основний зміст конкуренції – боротьба за споживача, повне задоволення його потреб. Це боротьба за частку на ринку, успіх якої залежить від дешевизни та якості товарів.

Конкуренція виникла одночасно з товарним виробництвом, однак лише при капіталізмі вона перетворилась у головний важіль ринкового регулювання суспільного виробництва. У середині XIX ст. широкого розвитку набув ринок з вільною конкуренцією, що не регулювалась державою. Такий ринок впливав на товаровиробників виключно через механізм попиту і пропозиції та коливання цін, постійно змушуючи їх враховувати вимоги споживачів, підвищувати продуктивність праці, розширювати виробництво, знижувати витрати.

Слід зазначити, що жорсткість, конфліктність конкурентної взаємодії між підприємцями зовсім не знизилась у зв’язку з широким розгортанням інтеграційних процесів. Конкуренція була й залишається формою взаємного суперництва – з переможцями та переможеними – суб’єктів ринкової економіки.

Конкуренція обумовлюється суверенним правом кожного із суб’єктів ділових відносин на реалізацію свого економічного потенціалу, а це неодмінно приводить до зіткнення між ними, до досягнення поставлених підприємцями цілей за рахунок обмеження інтересів інших ділових людей.

У разі зіткнення інтересів окремих виробників, або продавців товарів і послуг, кожен з них намагається довести свої переваги, забезпечити вигідніше та стабільніше положення, в тому числі за рахунок послаблення, або навіть банкрутства конкуруючих підприємств.

Сутність конкуренції повніше розкривається в її функціях. Вона сприяє:

    1. розширенню підприємствами масштабів виробництва, підвищенню продуктивності праці й за рахунок цього зниженню витрат виробництва на одиницю продукції, отже і ціни;

    2. економії ресурсів (природних, матеріальних, трудових, фінансових) та ін.

    3. впровадженню досягнень науки і техніки у виробництво, що зумовлює зростання продуктивності праці;

    4. поліпшенню якості продукції та обслуговування споживачів;

    5. перерозподілу капіталу між галузями і вирівнюванню норми прибутковості у різних сферах і галузях економіки;

    6. створенню умов для банкрутства підприємств, зростанню на цій основі безробіття;

    7. виникненню економічних криз;

    8. посиленню процесу диференціації товаровиробників, тобто збагаченню одних і збідненню інших;

    9. монополізації економіки.

Отже, конкуренція має як позитивні, так і негативні сторони. Їх співвідношення залежить від видів та форм конкуренції, впливу на неї регулюючої діяльності держави.

Виділяють дві основні форми конкуренції:

  • внутрішньогалузева;

  • міжгалузева.

Внутрішньогалузева – це конкуренція між товаровиробниками однієї галузі, коли підприємства з більш високою, ніж середня, продуктивністю праці отримують додатковий прибуток, а технічно та організаційно відсталі підприємства, навпаки, втрачають частину індивідуальної вартості виготовлюваних ними товарів та розорюються. Внутрішньогалузева конкуренція стимулює на підприємстві розвиток науково-технічного прогресу.

Міжгалузева – це конкуренція між підприємствами різних галузей, яка виражається у переливанні капіталів із галузей, що мають низьку норму прибутку, до галузей з високою часткою прибутку. Прагнучи до більш прибуткових сфер, нові капітали сприяють розширенню більш потрібних у суспільному відношенні виробництв, збільшенню пропозиції найбільш необхідних товарів.

Розвиток конкуренції відбувається паралельно з розвитком товарного виробництва: від стадії вільної, або чистої конкуренції до стадії конкуренції монопольної, яка в 30-50 роках ХХ століття набула найбільшого розвитку. Стадії розвитку ринкової конкуренції збігаються зі стадіями ринкової економіки взагалі.

Розрізняють конкуренцію:

  • досконалу (вільну);

  • недосконалу.

Досконала конкуренція – це конкуренція в ідеальному варіанті, коли існує необмежена кількість виробників-конкурентів в усіх галузях суспільного виробництва. За наявності великої кількості товаровиробників, окремий виробник невеликої частки товару не має значного впливу на ринок, на ціну того ж товару. Але досконалої конкуренції в дійсності ніколи не буває. В умовах вільної конкуренції існувала й монополія, але як певний виняток із правил.

^ Основні ознаки досконалої конкуренції:

  1. необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютно вільний доступ на ринок та вихід з нього;

  2. абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

  3. повна інформованість кожного учасника конкуренції (про попит та пропозицію, ціни, норми прибутку тощо);

  4. абсолютна однорідність однойменних товарів, що виражається, зокрема, у відсутності торгових марок та інших індивідуальних характеристик якості товарів.

Наявність тієї ж торгової марки ставить продавця у привілейоване монопольне положення, а це вже не вільний ринок.

Ринок недосконалої конкуренції включає:

  • чисту монополію;

  • монополістичну конкуренцію;

  • олігополію.

Чиста (абсолютна) монополія. Коли одна фірма є одним єдиним виробником продукту, що не має ж до того близьких замінників. Цій моделі властиві такі риси:

  1. продавець виступає як один єдиний, галузь – синонім фірми, оскільки фірма – одна;

  2. продукт, який реалізується, унікальний у тому розумінні, що немає його близьких замінників;

  3. монополіст має ринкову владу, контролює ціни, поставки на ринок;

  4. на шляху входження у ринок монополіста встановлюються нездоланні бар’єри для конкурента як природного, так і штучного походження.

Природні монополії – це електричні та газові компанії, підприємства водопостачання, лінії зв’язку та транспортні підприємства. Вони діють під суворим державним контролем або є власністю держави.

Штучні монопольні бар’єри – патенти та ліцензії, які надають деяким фірмам виняткового права функціонувати на даному ринку.

^ Монополістична конкуренція – велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. В умовах чистої конкуренції фірми виробляють стандартизовану чи однорідну продукцію, при монополістичній – диференційовану. Це зачіпає якість продукції, завдяки чому у споживача складаються нецінові переваги. Ця риса – головна для цієї моделі ринку. Ще риса – відносна легкість вступу у ринок. Кожна фірма має монопольну владу над своїм товаром, вона може змінювати ціну. У сучасних ринкових структурах західних країн переважають саме ринки монополістичної конкуренції.

Олігополія. Головна її особливість – обмежена кількість учасників конкуренції (в межах десяти). Класичні олігополії утворюються 3-5 виробниками. Наприклад, автомобільна промисловість США, де володарює «велика трійка»: «Дженерал моторс», «Форд», «Крайслер».

Тип продукту – як однорідний, так і диференційований. Умови вступу до галузі досить складні. Дуже типова – нецінова конкуренція.

^ 5.3 Методи конкурентного суперництва

Існують дві основні групи методів конкуренції: цінові та нецінові.

Цінова конкуренція – продаж товарів за більш низькими цінами, ніж у суперників. Це суперництво підприємців за вилучення додаткового прибутку на основі зменшення витрат виробництва та реалізації певної продукції, зниження цін на цю продукцію без зміни її асортименту і якості.

^ Нецінова конкуренція – передбачає пропозицію товарів більш високої якості, з кращими показниками надійності та строком служби, з більш високою продуктивністю, а також більш широкого асортименту. Особливого значення набувають такі параметри продукції, як екологічність, енергоємність, естетичні показники, її безпечність. Усе більшу роль у конкурентній боротьбі відіграє надійність та репутація фірми виробника, її престижність.

Останнім часом нецінова конкуренція, що пов’язана з суперництвом за досягнення найбільш високої якості продукції, набула домінуючого значення.

Залежно від обставин фірма може застосовувати будь-які методи конкуренції, якщо їх не заборонено законом, і використовувати будь-яку модель конкурентної поведінки.

^ Недобросовісна конкуренція. В умовах жорстокої боротьби між товаровиробниками часто застосовуються методи, пов’язані з порушенням норм та правил конкуренції, тобто недобросовісна конкуренція. Вона виявляється: у демпінгових цінах – продаж товарів за ціною нижчою від собівартості, встановленні контролю над діяльністю конкурента, зловживанні домінуючим становищем на ринку, таємних змовах на торгах, неправдивій інформації та рекламі, що вводить конкурента в оману; недобросовісному копіюванні товарів і продукції конкурентів, порушенні стандартів та умов постачання товарів.

^ 5.4 Моделі конкурентної поведінки

Розрізнюють три типи конкурентної поведінки:

  • креативну;

  • пристосовницьку;

  • забезпечуючу (гарантуючу).

Креативний тип – система дій, що спрямовані на створення яких-небудь нових компонентів ринкових відносин, які забезпечували б перевагу над суперниками (нова продукція, нові форми технології та організації виробництва, нові методи розподілу та збуту, включаючи рекламу).

Пристосовницька конкурентна поведінка полягає в урахуванні інноваційних змін у виробництві та у спробах випередити дії суперників, що пов’язані з модернізацією виробництва. Ця поведінка застосовується в тому випадку, коли підприємець не до кінця впевнений у своїх інноваційних можливостях. Тому він прагне до копіювання досягнень суперника у максимально стислі строки.

Забезпечуюча конкурентна поведінка заснована на прагненні підприємців до збереження та стабілізації на тривалу перспективу досягнутих позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зміни асортименту, надання додаткових послуг. Ця поведінка застосовується в тому випадку, коли підприємець не має змоги змінювати виробничу програму.

Усі типи конкурентної поведінки застосовуються залежно від методів конкурентного суперництва, які обираються.

^ 5.5 Підприємницька таємниця

Підприємницька таємниця – це захищене законодавством право підприємця на засекречення відомостей про діяльність фірми, розповсюдження яких могло б завдати шкоди її інтересам. Підприємство та підприємці мають право тримати в таємниці інформацію про всі напрямки своєї діяльності, розповсюдження якої послаблює їхні позиції на ринку та яка становить інтерес для конкурентів.

Підприємницька таємниця – це насамперед виробнича таємниця, результати науково-дослідницьких, проектно-конструкторських, технологічних досліджень, вирішень завдань, які виникають у процесі виробництва. Це можуть бути відомості про техніку та технологію виробництва, проектовані до випуску нові види продукції, організацію виробництва. Це також спеціальні технічні рішення, що стосуються методів управління виробничими чи економічними процесами.

Нарешті, саме комерційний аспект таємниці пов’язаний з підготовкою та проведенням операції її учасниками.

Підставою для віднесення тих або інших відомостей до розряду комерційної таємниці може служити аналіз інформації, на підставі якого здійснюються висновки, що розголошення тих чи інших відомостей може завдати шкоди підприємству. Після визначення відомостей, які стосуються комерційної таємниці, проводиться комплекс заходів щодо її захисту.

При розробці заходів захисту інформації важливо встановити:

  • яка інформація потребує захисту;

  • кого вона може цікавити;

  • які елементи інформації найбільш цінні;

  • який «термін життя» цих секретів;

  • як дорого коштуватиме їхній захист.

Для організації надійної системи захисту інформації слід мати чітке уявлення про можливі канали її просочування.

Найбільш вірогідні канали просочування інформації:

  • персонал, який має доступ до інформації;

  • документи, що містять цю інформацію;

  • технічні засоби і системи обробки інформації;

  • промисловий шпіонаж.

Великі фірми самостійно здійснюють спеціальні заходи щодо попередження просочування інформації. Водночас вони самі інформують споживача про результати своєї діяльності, про комерційні та виробничі досягнення, але не розкривають при цьому сутності виробничих процесів. Це сприяє зростанню довіри до них з боку кредиторів, розширює ринок збуту, підвищує курс акцій на ринку цінних паперів.

Право на комерційну таємницю диктується необхідністю захистити підприємство від недобросовісних конкурентів, безвідплатного користування продуктами інтелектуальної діяльності: винаходами, інноваціями, комп’ютерними програмами, управлінськими рішеннями.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБбк ш 141. 14 9
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБбк ш 141. 14 9
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconМіністерства аграрної політики України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк. 40 71 П79
Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconПрактикум ббк 67. 9(4Укр)304я7 п 32
Підприємницьке право : Практикум /Л. В. Ніколаєва О. В. Старцев, П. М. Пальчук, О. О. Бакалінська. — К істина, 2002. — 200с. — Бібліоір...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconДля студентів Напрям підготовки : 030401 «правознавство» Львів 2012 ббк 67. 9
Франчук І. Б. кандидат економічних наук, доцент (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С....
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconМіністерства аграрної політики та продовольства України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк 34. 44 М38
Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconВ. О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С. М. Мохняк Основи цивільного захисту ббк 68
Яремко З. М., доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету ім....
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconОблік І аудит» та «Фінанси та кредит» на другий семестр 2011-2012 н р. Львів 2012 ббк 67. 9
Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Львівського державного університету внутрішніх справ
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconТехнологія зберігання, консервування та переробки м’яса» освітньо-кваліфікаційного...
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБіологічна хімія: тести та ситуаційні задачі посібник для студентів...
Автори: Т.І. Бондарчук, Н. М. Гринчишин, Л.І. Кобилінська, Т. М. Макаренко, О.Є. Мазур, О. Я скляров, Н. В. Фартушок, Ю. М. Федевич,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка