Ббк 65. 290я73+65. 242я73




НазваБбк 65. 290я73+65. 242я73
Сторінка4/16
Дата конвертації30.09.2013
Розмір2.38 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Банк > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

^ 3.2 Організаційно-економічні форми підприємництва

Великомасштабному підприємництву властиві організаційно-економічні форми, в основі яких покладено об’єднання підприємств, фірм та сукупні структури.

Концерн – це багатогалузеве акціонерне товариство, яке контролює підприємства через систему участі. Концерн є об’єднанням виробничого характеру, в яке входять підприємства різних галузей, у зв’язку з чим концерни носять характер «вертикальних» або «горизонтальних» об’єднань.

Горизонтальні об’єднання включають підприємства різних галузей, які не мають зв’язку між собою. Вертикальні об’єднання охоплюють підприємства різних галузей, виробничий процес яких, має зв'язок.

Концерн придбає контрольний пакет акцій різних компаній, які відносно нього є дочірніми. Найважливішою ознакою концернів є єдність власності фірм, підприємств, банків, які входять до них. Таким чином, учасники концернів взаємозалежні не за договором, а за змістом економічних відносин.

Асоціації – договірні об’єднання підприємств та організацій, які створюються для спільного виконання однорідних функцій та координації спільної діяльності. Це одна з м’яких форм об’єднання, учасники асоціацій мають право входити в будь-які інші асоціації. До складу асоціації входять підприємства та організації, розташовані на певній території та об’єднані за галузевою ознакою.

Основна мета їх створення – спільне вирішення науково-технічних, виробничих, економічних, соціальних та інших завдань.

Консорціум – тимчасове, добровільне об’єднання підприємств з метою вирішення конкретних завдань і проблем, спільного проведення великих фінансових операцій (наприклад, здійснення значних інвестицій у великий промисловий проект). До консорціуму можуть входити як великі, так і малі підприємства, які бажають взяти участь у здійсненні підприємницької задумки, але не мають можливості самостійно здійснити її. Ці організаційно-господарські структури, які мають велику концентрацію капіталу, виробничі потужності, володіють певною стійкістю до коливань ринкової кон’єктури, сприяють вигідному перерозподілу інвестиційних ресурсів, концентрують їх на найбільш рентабельних напрямках.

^ Фінансово-промислові групи – це нова організаційно-економічна форма підприємництва. Вони являють собою об’єднання промислового, банківського, страхового і торговельного капіталів, а також інтелектуального потенціалу підприємств та організацій з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва.

Характерними рисами фінансово-промислової групи є:

  • це господарча організація корпоративного типу;

  • вимоги до учасників – наявність статусу юридичної особи;

  • відсутність, як головної, мети одержання прибутку;

  • різний склад учасників;

  • відсутність статусу юридичної особи;

  • тимчасовість діяльності фінансово-промислової групи.

Висновки

Ознайомлення з формами підприємництва має неабияке значення при організації власного бізнесу: адже від правильного вибору форми діяльності майбутньої фірми багато в чому залежать її життєздатність, становище у ринковому середовищі, еволюція подальших напрямків розвитку. Вибір організаційно-правової форми підприємництва детермінований багатьма чинниками, серед яких основне місце займає безпосередній зміст діяльності підприємства, що створюється, його відповідність чинному законодавству.

В узагальненому вигляді організаційно-правові форми підприємництва можна поділити на такі групи:

1) державні та муніципальні унітарні підприємства;

2) виробничі кооперативи;

3) повні товариства;

4) командитні товариства;

5) товариства с обмеженою відповідальністю;

6) акціонерні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю – засноване одним або декількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розміри їх визначені засновницькими документами. Учасники такого товариства не відповідають за його обов’язками, і несуть ризик збитків, що пов’язані з діяльністю товариства, в межах вартості внесених вкладів. Товариство з обмеженою відповідальністю має у власності майно, яке обліковується на самостійному балансі, може від свого імені здійснювати майнові і особисті не майнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Акціонерним є товариство, статутний капітал якого розділяється на певну кількість акцій. Учасники акціонерного товариства не відповідають за його обов’язками і несуть ризик збитків, що пов’язані з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. У цьому плані акціонерні товариства близькі до товариств з обмеженою відповідальністю, але між ними є і суттєва різниця.

Великомасштабному підприємництву властиві організаційно-економічні форми, в основі яких покладено об’єднання підприємств, фірм та сукупні структури. Це можуть бути концерни, асоціації, консорціуми, фінансово-промислові групи.
Контрольні запитання



  1. На які питання слід звернути увагу при виборі організаційно-правової форми діяльності підприємства?

  2. Розкрийте сутність державних та муніципальних унітарних підприємств.

  3. Що визнається виробничим кооперативом та його переваги?

  4. Які бувають господарські товариства та їх характерні особливості?

  5. Яке товариство називається акціонерним?

  6. Назвіть види акціонерних товариств та їх переваги.

  7. Що таке акція та її роль в акціонерному товаристві?

  8. Розкрийте сутність товариства з обмеженою відповідальністю.

  9. Поясніть зміст організаційно-економічних форм підприємництва.

  10. Які підприємства називають концерном та його найважливіші ознаки?

  11. У чому полягає основна мета створення асоціацій?

  12. Що є важливою ознакою консорціумів?

  13. Визначте характерні риси фінансово-промислової групи.


Розділ 4
^ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4.1 Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності

4.2 Діяльність держави в період становлення вільного підприємництва

4.3 Механізми регулювання підприємницької діяльності

^ 4.1 Необхідність державного регулювання

підприємницької діяльності

Державне регулювання підприємництва являє собою систему економічного, соціального, правового і політичного забезпечення державними органами середовища для формування і стійкого розвитку сучасного підприємництва.

Необхідність державного регулювання підприємництва визначається насамперед тим, що приватний бізнес не зацікавлений вкладати капітал у такі проекти, що не приносять високого прибутку, але для суспільства вони життєво необхідні. Ринкова економіка не здатна регулювати всі економічні і соціальні процеси в інтересах усього суспільства. Вона не забезпечує справедливий розподіл доходу, не гарантує право на працю, не націлює на охорону навколишнього середовища і не підтримує незахищені шари населення. Про все це повинна подбати держава.

У нашій країні, перехід від планової економіки до ринкової означає не повну відмову від участі держави в господарській діяльності, а заміну методів централізованого, директивного управління, методами державного регулювання.

В сучасних умовах відзначається посилення ролі держави в економічному житті суспільства. Це виявляється в розробці нормативних актів, спрямованих на регулювання ринку, банківської діяльності, митних правил, цін, соціального захисту населення.

^ Державне регулювання бізнесу – це вплив держави на діяльність підприємницьких структур, суб'єктів бізнесу і ринок з метою забезпечення нормальних умов їхнього функціонування.

Необхідність державного регулювання бізнесу випливає з об'єктивно властивих державі обов'язків. Основними серед них є:

  1. ^ Забезпечення правової основи. Держава розробляє і приймає закони, що визначають права власності, регулюють підприємницьку діяльність. За допомогою правової основи держава забезпечує законні правила, що регулюють відносини між суб'єктами підприємницької діяльності.

2. ^ Створення належного правопорядку в країні і національної безпеки. Держава повинна забезпечити безпеку всіх суб'єктів ринкової економіки, а також суспільства в цілому. Якщо не виконується ця функція, то в країні створюються умови для розвитку кримінальної обстановки: злочинності, мафії, корупції, що негативно позначається на економіці країни.

3. ^ Стабілізація економіки, тобто її стійкий розвиток, коли підтримуються на оптимальному рівні основні макроекономічні показники: обсяг валового доходу, рівень інфляції і безробіття, дефіцит бюджету. Якщо держава не буде сприяти стійкому розвитку економіки, то це негативним чином може вплинути на підприємницьку діяльність і економіку країни в цілому.

4. ^ Захист конкуренції – як основного регулюючого механізму в ринковій економіці. Конкуренція це основа прогресу у всіх сферах економіки, вона змушує виробників впроваджувати все нове і передове, поліпшувати якість продукції і знижувати витрати виробництва.

Для України особливо важливе створення конкурентної сфери і її захист на сучасному етапі, оскільки середовище для дійсної конкуренції ще не створено.

5. ^ Забезпечення соціального захисту і соціальної гарантії. Суть цієї політики в гарантованому забезпеченні всіх працюючих мінімумом заробітної плати, пенсіями, допомога безробітним, незаможним. Проводячи цю політику держава не допускає соціальної напруженості в суспільстві.

6. Фінансування суспільних благ і послуг. Благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, музеїв.

7. Розробка антимонопольного законодавства і здійснення контролю за його реалізацією.

8. Регулювання зовнішньоекономічних відносин.

^ 4.2 Діяльність держави в період становлення вільного

підприємництва

В період становлення вільного підприємництва держава і її служби виконують низку важливих функцій. Розглянемо деякі з них.

^ 1. Формування суб'єктів сучасного підприємництва і насамперед, цивілізованих підприємців, здатних реалізувати свої можливості до інноваційної, ризикової діяльності у всіх сферах економіки.

Аналіз практики підприємницької діяльності дозволяє виділити три основні типи підприємців.

Перший – «статичні підприємці», здатність яких дозволяє традиційними методами здобувати звичайний прибуток у залежності від сформованої кон'юнктури на ринку, економічного, правового середовища, яке створене державою для виробництва і комерційної діяльності.

Другий тип – це «справжні підприємці», які намагаються реалізувати свої здібності навіть у сучасних антипідприємницьких умовах, займатися в сфері інноваційного відтворення на ризиковій основі.

Третій тип – «випадковий підприємець». Представники цього типу виявилися в підприємництві через сформовані економічні, політичні, соціальні та інші умови: за рахунок можливості «нажитися», беручи участь у приватизації, близькості до номенклатури, завдяки відсутності всяких моральних принципів, неможливості зайнятися колишнім родом діяльності внаслідок руйнування підприємств, установ культури, скорочення армії. Цей вид діяльності не можна назвати підприємництвом.

Найголовніше в державному регулюванні – створення режиму найбільшого сприяння для використання потенціалу справжніх підприємців. Держава зможе ефективно виконувати цю функцію шляхом:

  • забезпечення економічної самостійності підприємництва;

  • створення чітких, рівних правил у всьому економічному просторі України;

  • формування економічного механізму стимулювання підприємництва, що відповідає податковій, кредитній, страховій, амортизаційній та іншим системам регулювання;

  • створення ефективної системи освіти і підвищення рівня кваліфікації підприємців.

2. Друга функція державного регулювання – це формування конкурентного середовища, де конкурентні переваги забезпечуються шляхом:

  • безперервного відновлення технології і техніки на базі вищих досягнень науки;

  • впровадження інноваційного менеджменту та маркетингу;

  • повної реалізації інноваційних і ризикових здібностей підприємців;

  • створення добре відпрацьованого ефективного механізму антимонопольної політики, що забезпечує розвиток тих монопольних підприємницьких структур, які будують свою діяльність на інноваційній основі, сприяє стабілізації і зниженню цін, підвищенню якості існуючих товарів і створенню нових, які користуються попитом у населення за соціально прийнятними цінами;

  • регулювання рівня відкритості українського ринку для іноземних конкурентів. При цьому необхідно враховувати дві обставини. Перше – не можна закривати ринок імпортерів товарів і послуг, тому що це дозволяє здобувати ті товари, виробництво яких в Україні є неможливим або економічно недоцільним. Друге – у сформованих економічних умовах, повне відкриття українського ринку, може підірвати конкурентоспроможність тих товарів, виробництво яких має потенційну конкурентоспроможність, але не може реалізуватися в сформованих економічних умовах.

Одне з найскладніших і важливих завдань державного регулювання – створення умов для переходу від факторної стадії конкуренції до інвестиційної, яка сполучена з інноваційною стадією.

При факторній стадії конкурентна перевага забезпечується за рахунок більш високого екстенсивного використання основних факторів виробництва – природних ресурсів, трудових ресурсів і рівня їхньої кваліфікації, використання наявної техніки і технології, традиційних способів організації і управління.

У сучасному світі конкурентна перевага забезпечується головним чином за рахунок розвинутих факторів виробництва: нової техніки і технології, високого рівня наукового потенціалу, висококваліфікованої робочої сили, ініціативного підприємництва, інноваційних менеджменту і маркетингу, розвитку інфраструктури.

Україна поки має такий рівень розвитку, що дозволяє знаходитися тільки на факторній стадії конкуренції, коли рушійною силою є головним чином основні фактори виробництва. Для переходу до інвестиційно-інноваційної стадії, яка вимагає високого рівня розвинутих факторів, потрібні значні інвестиції. Цей перехід допоміг би ефективніше використовувати основні фактори виробництва, і насамперед природні ресурси. А це вимагає ресурсозберігаючого типу розвитку економіки на всіх стадіях виробництва: від видобутку сировини до кінцевого продукту. Інноваційна конкуренція, що базується на ресурсозберігаючих технологіях, дозволяє знизити більш ніж вдвічі енергоємність, фондоємність, трудомісткість і матеріалоємність продукції.

3. Третьою функцією державного регулювання є – створення умов для стійкого розвитку пропозиції товарів і послуг високої якості, що вироблені на інноваційній основі за допомогою стимулювання, цілеспрямованої орієнтації, підтримки підприємницьких структур у сфері виробництва. Держава на сучасному етапі повинна зупинити небезпечну тенденцію, що проявилася на першому етапі приватизації та сприяла розвалові великих виробничих структур, розривові технологічно взаємозалежних підприємств, руйнуванню науково-виробничих об'єднань, відділенню від них науково-дослідних інститутів. Тим самим у цих структурах порушився інноваційний процес, що привело до скорочення виробництва наукомісткої продукції.

4. Четвертою функцією державного регулювання – є формування організаційної і ринкової інфраструктури підприємництва. Виконання такої функції вимагає створення системи відповідних ринків: національного, регіонального, місцевого – з однієї сторони. З іншого боку, державі доцільно надавати підтримку в створенні системи установ, структур, які забезпечують процес формування, розвитку і підтримки усіх форм інфраструктури підприємництва (центрів інформаційно-консультативного і наукового забезпечення, підготовки і підвищення кадрів підприємництва, маркетингового обслуговування, інноваційних центрів і союзів підприємців).

І, нарешті, однією з найважливіших функцій державного регулювання – є забезпечення соціальної орієнтації процесу формування і розвитку підприємництва. Виконання цієї функції вимагає орієнтації підприємницьких структур на досягнення не тільки економічного, але і соціального ефекту. Це забезпечується тим, що підприємництво є основою добробуту всіх членів суспільства. Орієнтація підприємництва на інновації, підвищує рівень і динамічну стійкість економічного розвитку. А це веде до зростання національного багатства і, отже створює можливість підвищення добробуту всіх членів суспільства.

^ 4.3 Механізми регулювання підприємницької діяльності

Сприяння і підтримка підприємництва є самостійною складовою державної політики в багатьох країнах світу. Тому існують спеціальні державні (урядові) органи управління і підтримки підприємницької діяльності. Поряд з центральними органами влади місцеві також надають усебічну підтримку підприємництву.

Механізм державного регулювання бізнесу – це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів бізнесу. Ця система складається з правових і фінансових механізмів, механізмів стимулювання і контролю державних органів і фондів, покликаних займатися діяльністю підприємницьких структур і суб'єктів бізнесу. Світовий досвід показує, що в умовах реформування економіки, у кризових ситуаціях роль держави зростає, а в умовах стабільності – знижується. Але у всіх випадках держава повинна так впливати на підприємницьку діяльність і економіку країни, щоб не зруйнувати ринкової основи і не допустити кризових явищ.

Конкретні заходи державного впливу на збільшення фінансових можливостей підприємництва можна розділити на дві групи – прямі і непрямі.

Механізми прямого державного регулювання здійснюються переважно в двох формах: адміністративно-відомчій і програмно-цільовій.

Адміністративно-відомча форма виявляється у вигляді прямого дотаційного фінансування, що здійснюється у відповідності зі спеціальними законами, прийнятими з метою безпосереднього сприяння інноваціям.

Програмно-цільова форма державного регулювання припускає конкретне фінансування підприємців за допомогою державних цільових програм підтримки нововведень.

Непрямі методи, що використовуються в державній політиці, націлені, з одного боку, на стимулювання самих процесів підприємницької діяльності, а з іншого – на створення сприятливого загальногосподарського і соціально-політичного клімату для підприємницької діяльності. До основних непрямих методів державної підтримки відносяться:

  • лібералізація податкового та амортизаційного законодавства;

  • розробка законодавчих норм;

  • створення інфраструктури підприємництва.

Тобто, до методів непрямого впливу відносять механізми бюджетно-фінансового і грошово-кредитного регулювання.

Строге розмежування економічних і адміністративних методів, або перевага одних на шкоду іншим, неможлива. З одного боку, у кожному адміністративному регуляторі є щось економічне, тому що він позначається на поведінці учасників економічного процесу. З іншого боку, елементи адміністрування несе у собі будь-який економічний регулятор.

Також до методів державного регулювання підприємницької діяльності відносяться нормативний, фінансовий, адміністративний.

Нормативний метод найбільш ефективний для підприємств державного сектора, де держава як власник основних засобів виробництва може директивно запроваджувати визначені нормативи і здійснювати контроль за процесом їхнього впровадження. Для підприємств, що базуються на приватній і колективній формах власності, нормативний метод має індикативний характер. Нормативний метод полягає у встановленні державою обмежених розмірів окремих показників, що характеризують якісний стан розвитку окремих підприємств. Наприклад, норматив рентабельності, амортизаційних відрахувань, оборотних коштів тощо.

^ За ознакою повноти виконання суб'єктами підприємницької діяльності своїх функцій їхня діяльність може бути поділена на три види: вільна, необмежена чинним законодавством; дозвільна (ліцензована), що регламентується чинним законодавством; і державна, котра є винятковою функцією державних підприємств (організацій).

З огляду на те, що ліцензування окремих видів підприємницької діяльності є одним з розповсюджених методів державного регулювання і контролю, розглянемо основні положення.

Ліцензування спрямоване на захист економічних інтересів окремих суб'єктів підприємницької діяльності, на раціональне використання валюти, а також на обмеження експорту (імпорту) товарів.

Що стосується видів ліцензій, то виділяють ліцензії індивідуально разові, коли дозвіл має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктам на період, що є необхідним для здійснення такої операції.

^ Ліцензії індивідуально відкриті – це дозвіл займатися певною діяльністю протягом певного періоду (не менше одного місяця) з визначенням загального обсягу операцій.

^ Генеральні ліцензії передбачають відкритий дозвіл на операції з певними товарами або з визначеною країною або групою країн протягом періоду дії режиму ліцензування.

^ Ліцензії виняткові надають монопольне право на використання предмета ліцензійної угоди в межах встановлених угодою.

Ліцензування окремих видів підприємницької діяльності регламентується «Господарським кодексом України».

Також серед методів державного регулювання підприємницької діяльності найбільш розповсюдженим є застосування дотацій.

Дотації – це метод регулювання діяльності підприємств промисловості, виробників сільськогосподарської продукції та інших галузей народного господарства. Він полягає у виділенні державою коштів для збалансування витрат і доходів з метою підтримки обсягу виробництва продукції, що є збитковою для виробника, але необхідною для населення або держави.

Джерелам дотацій є державний бюджет, а в окремих випадках – спеціалізовані фонди та резервний фонд Уряду України.

Субсидії – допомога (переважно в грошовій формі), що надається державою за рахунок державного або місцевого бюджетів, а також спеціальних фондів. Одночасно це спосіб соціального захисту певних шарів населення в умовах переходу до ринкової економіки.

Субвенція на відміну від дотацій і субсидій – вид грошової допомоги, що надається державою місцевим органам влади для цільового фінансування реалізації певного заходу (програми), яка розроблена цим місцевим органом влади і схвалена Урядом України. У випадку порушення цільового призначення субвенції вона підлягає поверненню.

З боку держави використовуються також інші методи впливу на процес підприємницької діяльності суб'єктів, серед яких треба виділити преференцію і квоту. Ці методи частіше використовуються в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Під преференцією розуміють переваги, привілеї, податкові умови, що надаються державою установам, підприємствам з метою створення сприятливих умов щодо їх діяльності. Застосування пільг щодо оподатковування також можна розглядати як своєрідні преференції.

Квота – це частина в загальному обсязі виробництва, збуту, експорту (імпорту), що встановлюється компетентними державними органами з метою обмеження виготовлення, ввезення (вивезення) товарів на певний строк.

Важливим важелем регулювання економіки, формою цілеспрямованого впливу держави на розвиток тієї або іншої галузі є також державні замовлення, що передбачають постачання певної продукції або виконання робіт на договірній основі з метою задоволення першочергових потреб суспільства. Такі замовлення фінансуються безпосередньо за рахунок державного бюджету або забезпечуються податковими кредитами.

Також, одним з важливих видів регулювання підприємницької діяльності є антимонопольна діяльність. Постійно необхідний прямий державний контроль над монопольними ринками. Механізм державного регулювання цього явища в Україні, закріплений у Законі «Про обмеження монополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності». Метою антимонопольного регулювання з боку держави – є захист інтересів споживачів і суспільства в цілому від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних суб'єктів підприємництва.

Заходи щодо демонополізації економіки України забезпечуються спеціальною програмою, що є складовою частиною єдиної комплексної програми Уряду України. Для реалізації антимонопольної політики створений Антимонопольний комітет України

Вимагають державного регулювання також екологічні наслідки від діяльності низки підприємств. Необхідне проведення природоохоронних заходів, фінансові санкції і жорсткі стандарти господарської діяльності, що гарантують населенню екологічну безпеку.

Наступна сфера – визначення і підтримка мінімально припустимих параметрів життя населення, захист національних інтересів у системі господарських зв'язків.

Важливим методом державного регулювання підприємництва – є амортизаційна політика, як складова частина загальної науково-технічної політики держави. Встановлюючи норми амортизації, порядок її нарахування і використання, держава тим самим регулює темпи і характер відтворення і, у першу чергу, швидкість відновлення основних фондів.

Наступний метод – вплив держави на підприємницьку діяльність за допомогою фіскальної політики. Вона спрямована, насамперед, на згладжування економічних коливань. Здійснюючи тільки цю політику, держава не може виконувати свої функції без відповідної кредитно-грошової політики. Особливо в умовах економічної кризи.

Важливим важелем впливу на підприємницьку діяльність і економіку країни є інвестиційна політика держави. За допомогою цієї політики держава безпосередньо може впливати на темпи обсягу виробництва, на зміну структури виробництва, на прискорення науково-технічного прогресу.

Основною задачею, в умовах переходу до ринкової економіки, є звільнення держави від функцій основного інвестора і створення таких умов, при яких приватний сектор в економіці був би зацікавлений в інвестиційній діяльності.

З переходом до ринкових відносин, важливими важелями держави в управлінні економікою країни є прогнозування, планування і регулювання. Методи планування істотно змінюються. На зміну директивному плануванню, коли підприємству встановлювалася заздалегідь задана виробнича програма, приходить індикативне планування. Суть його у виробленні і науковому обґрунтуванні цілей, орієнтирів, пріоритетів і структур соціально-економічного розвитку на перспективу і способів їхнього досягнення. На відміну від директивного, індикативний план є таким, що орієнтує. У ньому даються конкретні рекомендації, терміни, ресурси і способи їх реалізації.

Висновки

З метою забезпечення розвитку підприємництва в Україні держава регулює підприємницьку діяльність і підтримує розвиток бізнесу відповідно до чинного законодавства.

Механізм регулювання підприємництва з боку держави – це система впливу на підприємницьку діяльність з метою спрямування її на забезпечення перспективного розвитку національної економіки в цілому, створення умов для розвитку самого підприємництва.

Держава гарантує всім підприємцям рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів.

Державне регулювання економіки – це діяльність, спрямована на створення правових, економічних і соціальних передумов для функціонування економічного механізму відповідно до цілей і пріоритетів державної економічної політики.

Держава повинна сприяти розвитку ринкового механізму, усувати штучні перешкоди, які можуть створити для нього монопольні підприємства.

Важливу роль у регулюванні підприємницької діяльності та соціально-економічних процесів у цілому відіграє бюджет.

Із бюджету здійснюється фінансування витрат на розвиток економіки та соціальних витрат, зокрема на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в об’єкти загальнодержавного значення, фінансуються науково-технічні програми, освіта, охорона здоров’я, збереження довкілля тощо.
Контрольні запитання



  1. Поясність сутність державного регулювання підприємництва.

  2. Розкрийте зміст державного регулювання та форми його прояву.

  3. Назвіть основні функції державного регулювання.

  4. У чому полягає пряме і непряме регулювання економіки?

  5. Розкрийте зміст і необхідність державного контролю та нагляду за господарською діяльністю.

  6. Охарактеризуйте види державної підтримки підприємництва.

  7. За якими ознаками може бути поділена діяльність суб’єктів підприємницької діяльності?

  8. Поясніть сутність ліцензування як одного з методів державного регулювання.

  9. Розкрийте зміст дотацій, субсидій, субвенцій як методів державного регулювання.

  10. Поясніть зміст функції держави – формування суб’єктів сучасного підприємництва.

  11. Якими шляхами забезпечуються конкурентні переваги у функції держави – формування конкурентного середовища?

  12. Поясніть третю функцію держави – створення умов для стійкого розвитку пропозиції товарів і послуг високої якості.

  13. Як держава впливає на досягнення не тільки економічного, але й соціального ефекту?

  14. За допомогою якої політики держава може звільнити себе від функцій основного інвестора?

  15. На що спрямована у першу чергу фіскальна політика держави?


Розділ 5
^ РИНОК І КОНКУРЕНЦІЯ В СИСТЕМІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

5.1 Сутність ринку як сфери бізнесу

5.2 Зміст конкуренції в системі підприємництва

5.3 Методи конкурентного суперництва

5.4 Моделі конкурентної поведінки

5.5 Підприємницька таємниця

5.6 Розвиток конкуренції в сучасних умовах

^ 5.1 Сутність ринку як сфери бізнесу

Термін «ринкова економіка» останнім часом активно застосовується в нашій країні для характеристики тієї моделі господарювання, до якої нас мають привести радикальні зміни.

Ключовим елементом конструкції «ринкова економіка» виступає ринок. Ринок – це складне та різнобічне явище. Ринкові відносини дуже різняться в різних країнах за рівнем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками.

Проте ринок має цілком певний набір загальних ознак. На наявність загальних ознак варто звернути увагу, оскільки ці ознаки повинні певною мірою виявлятись у нашій «ринковій економіці» по мірі її становлення.

Найбільш просте визначення ринку таке: ринок є поєднання попиту та пропозиції. Дійсно, за відсутності попиту чи пропозиції про ринок говорити немає сенсу. Це визначення відображає особливість ринку, що лежить на поверхні явищ. Однак це визначення не виявляє глибинних властивостей ринку як економічного феномену, не є досить конструктивним для підприємця-початківця.

Є й інше визначення ринку, що більш точно відображає його роль в економічному житті. Ринок – це форма суспільного зв’язку між людьми, яка полягає у взаємній купівлі-продажу товарів. Це визначення дозволяє трактувати ринок як сферу економічних відносин, а не просто як зіткнення безіменних компонентів економіки. Отже, по-перше, ринок – це сфера відносин між суб’єктами економіки. По-друге, це лише елемент ринкової економіки, до якого разом з ринком входять також сфери виробництва товарів, їхнього споживання та розподілу, програмування та регулювання економіки.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБбк ш 141. 14 9
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБбк ш 141. 14 9
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconМіністерства аграрної політики України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк. 40 71 П79
Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconПрактикум ббк 67. 9(4Укр)304я7 п 32
Підприємницьке право : Практикум /Л. В. Ніколаєва О. В. Старцев, П. М. Пальчук, О. О. Бакалінська. — К істина, 2002. — 200с. — Бібліоір...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconДля студентів Напрям підготовки : 030401 «правознавство» Львів 2012 ббк 67. 9
Франчук І. Б. кандидат економічних наук, доцент (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С....
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconМіністерства аграрної політики та продовольства України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк 34. 44 М38
Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconВ. О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С. М. Мохняк Основи цивільного захисту ббк 68
Яремко З. М., доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету ім....
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconОблік І аудит» та «Фінанси та кредит» на другий семестр 2011-2012 н р. Львів 2012 ббк 67. 9
Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Львівського державного університету внутрішніх справ
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconТехнологія зберігання, консервування та переробки м’яса» освітньо-кваліфікаційного...
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБіологічна хімія: тести та ситуаційні задачі посібник для студентів...
Автори: Т.І. Бондарчук, Н. М. Гринчишин, Л.І. Кобилінська, Т. М. Макаренко, О.Є. Мазур, О. Я скляров, Н. В. Фартушок, Ю. М. Федевич,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка