Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага




Скачати 98.92 Kb.
НазваГригорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага
Дата конвертації11.07.2013
Розмір98.92 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Військова справа > Документы
Тема: Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання

строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага

імпресіонізму в стильовій палітрі


1. Імпресіонізм – стильовий різновид у мистецтві, який ставив перед собою завдання відтворити світ у його рухливості і мінливості, передати індивідуальні враження письменника. Імпресіоністи вдавалися до фрагментарності у зображенні, ліризації, піднесення ролі внутрішніх монологів, гри кольорів, світлотіней, звукових відтінків, відтворення психологічних станів (настроїв). В українській літературі імпресіонізм наповнився новими відтінками завдяки творам М.Коцюбинського.

Характерні риси:

  1. Зображується не сам предмет, а враження від нього.

  2. Орієнтир на почуття, а не на розум.

  3. Відмова від ідеалізації, так к ідеал відсутній у конкретній реальності.

  4. Фрагментарність часопростору: послідовну зміну подій та логічно впорядкований часовий відрізок замінюється на уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа.

  5. Герой цікавий саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм вражень.

  6. найпоширеніший жанр – новела.


2. Григорiй Михайлович Косинка (справжнє прiзвище — Стрiлець) народився 29 (17) листопада 1899 року в селi Щербанiвка Обухiвського району Київської областi. Батьки — малоземельнi селяни — пробували одного разу полiпшити своє злиденне життя в далекосхiдних краях, але швидко повернулися назад до села i перебивались батькiвським пiдробiтком на цукровому заводi в сусiдньому селi Григорiвцi. Майбутнiй письменник змалку теж пiдробляв для сiм'ї, працюючи на панських економiях. Двокласну школу закiнчив у селi Красному, де жив його дiд по матерi. Заохочував малого Григорiя до навчання особливо материн брат, у майбутньому — вiдомий прозаїк Калiстрат Анищенко.

^ Коли Григорiєвi минуло 14 рокiв, вирушив вiн до Києва на заробiтки. Працював чистильником чобiт, канцеляристом i закiнчив вечiрнi гiмназiальнi курси. Брав участь у громадянськiй вiйнi, сидiв три мiсяцi в тюрмi (можливо, це була муравйовська тюрма, зображена пiзнiше письменником у новелi "Фавст"), а протягом 1919-1922 рокiв учився (закiнчив три курси) в Київському iнститутi народної освiти. Першi зарисовки i статтi опублiкував 1919 року в газетi "Боротьба"; тут же вмiщена була i перша новела письменника "На буряки". 1920 року входив до творчої групи "Гроно", яка видала три етюди Г.Косинки — "Пiд брамою собору", "Мент", "За земельку". Протягом 1924-1926 рокiв був членом лiтературного угруповання "Ланка", яке в 1926 роцi перейменувалось на "Марс" (Майстерню революцiйного слова). Пiсля лiквiдацiї лiтературних органiзацiй у 1932 роцi був позагруповим. Арештований 5 листопада 1934 року, розстрiляний пiсля вироку вiйськової колегiї Найвищого суду Союзу РСР в м. Києвi вiд 13-15 грудня цього ж року. Посмертна реабiлiтацiя письменника вiдбулася 19 жовтня 1957 року.
^ 2. В. Стефаник називав Косинку "своїм сином з Дiвич-гори" (назва гори над Днiпром поблизу Києва).

Тематично творчiсть Косинки тiсно пов'язана з проблемами дореволюцiйного села. Iдейно-стильове спрямування її розвивалось у дусi традицiй модерної української новели рубежа XIX-XX столiть, найяскравiшим представником якої був Василь Стефаник. Як художник "вiд бога", вiн виступає водночас i "за всiх", i "проти всiх".

Тематика творів:

1. Злиденне життя селянина («На буряки»).

2. Дезертирство та ідеологічна партійність («Десять», «Темна ніч»).

3. Міщанство та спекуляція («Місячний сміх», «Троєкутний сміх»).

4. Доля вдів-матерів («На золотих богів», «Мати», «Змовини»).

Розпочав свою творчість у стилі романтизму, імпресіонізму та символізму, уже в другій новелі «В житах» звернувся до реалізму в дусі В.Стефаника.

Уже перша збiрка новел письменника "На золотих богiв" (1922) засвiдчила, що вiн не збирався бути речником якоїсь однiєї полiтичної тенденцiї. У результаті Косинку звинувачували в підтримці куркульства, бандитизму.

В.Коряк писав, що з новел Косинки не ясно, з ким вiн i проти кого; Я.Савченку здавалось, що з усiх сучасних письменникiв Косинка "найкривавiший"; О.Слiсаренко нiби мiж iншим закинув, що авторовi "Полiтики" все одно, хто кого б'є, а С.Щупак i О.Полторацький квалiфiкували Г.Косинку як куркульського агента в радянськiй лiтературi. Натомiсть високу оцiнку творам письменника давали М.Iрчан, М.Рильський, С.Єфремов та iн. М.Рильський наголошував, що новели Косинки, з часом у певну гармонiю злившись, дадуть епопею революцiї, а С. Єфремов писав, що Косинку цiкавить не просто перебiг революцiйних подiй, а буття народу.
У новелі "На золотих богiв" розкрито драму народу, який змушений боронити свою волю пiд злиденними стрiхами i на злиденних осьмушках та обнiжках i разом з ними горiти потiм у вогнi бiлогвардiйських карателiв i завойовникiв. Стиль художнього мислення в новелi – типово романтичний.
З оповiданням "Фавст" – ще бiльш драматична iсторiя: не маючи надiї на його опублiкування, письменник навiть не завершив його, i воно тривалий час залишалося в рукописi.

Першу публiкацiю його здiйснив журнал "Український засiв", що протягом кiлькох мiсяцiв у 1942-1943 роках виходив в окупованому нiмцями Харковi. Як потрапив рукопис "Фавста" до видавцiв "Українського засiву", сказати важко, оскiльки пiсля арешту письменника 1934 року його майно конфiскувалось. Подiбна загадкова доля спiткала, до речi, i ще деякi рукописи Г. Косинки. Частина їх уже "об'явилась", а на слiд такої новели, як "Перевесла", натрапити поки що не вдалося. За спогадами сучасникiв, автор передав її одному з перiодичних видань республiки за якийсь час до арешту i страти.

^ У закiнченому виглядi "Фавст" мiг би бути чи не найглибшим твором самого письменника i всiєї української новелiстики 20-х рокiв. Мотив громадянської вiйни, до якого тут звернувся Г. Косинка, пiднесений ним до рiвня свiтової, сказати б, теми. Вiн має принципове значення для розумiння i драм революцiйної дiйсностi, i iсторико-психологiчних особливостей українського народу загалом, який на складних шляхах революцiї шукав життєвої iстини з такою ж болючою одержимiстю, як i легендарний Фауст iз трагедiї Й.В. Гете на рубежi середньовiчної та нової iсторiї Європи. Європейський Фауст, як вiдомо, не знайшов тiєї iстини, але залишив людям спрагу шукань i незнищенну вiру в величезнi духовнi можливостi людства. Таким же, хоч i на специфiчно локальному, суто українському теренi, постає в новелi Г.Косинки i "Фавст з Подiлля" — Прокiп Конюшина, шукання iстини якого закiнчилось божевiллям i смертю в муравйовсько-бiльшовицьких застiнках.

Г.Косинка показує в "Фавстi", що муравйовцi горнули попереду себе представникiв будь-якої нацiї i нове життя уявляли собi не iнакше, як режим карцерного типу. Тому в зображеному письменником карцерi "успiшно" конають разом з українцями також росiяни, поляки, євреї, хтось iз мусульман та iншi народи.

Друга проблема новели "Фавст" — фiлософiя буття українського народу i його вiчний "гордiїв вузол". Суть того "вузла" концентровано виражає рядок iз згаданого в новелi вiрша:

^ Муравйо́в Миха́йло Арте́мович (1880 – 1918) – більшовицький військовий діяч, командир загонів Червоної гвардії, організатор масових убивств в Києві.

У січні 1918 р. очолював більшовицькі частини, які брали участь в захопленні Харкова, Полтави і Києва на початку українсько-російської війни 1917–1921. Командувач червоними військами у бою під Крутами.

4 лютого 1918 р. у Дарниці під Києвом видав наказ про «безпощадне знищення всіх офіцерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції». При штурмі міста застосовувалися отруйні гази, був проведений масовий артобстріл (до 15 тис. снарядів), в результаті якого було зруйновано будинок Грушевського. Слідуючи наказу, більшовицькі війська розстріляли у Києві близько 5 тис. мирних жителів, тероризували громадян УНР, був убитий київський митрополит Володимир. На київську «буржуазію» наложили контрибуцію в 5 млн руб. на утримання радянських військ. Муравйов був запеклим противником «українізації». За даними дослідника Савченка В. А., під час знаходження Муравйова в Києві по місту їздив броньовик з написом «Смерть українцям!». За спогадами Полетики, «портрети Шевченка зривали зі стін і топтали ногами. Говорити на вулицях українською мовою стало небезпечно».

Був призначений командувачем збройними силами Одеської радянської республіки, отримавши завдання виступити проти румунських військ, що прагнули захопити Бессарабію та Придністров'ї. Під його орудою Румчерод в кінці лютого — на початку березня 1918 провів акцію по захопленню найбагатших одеситів та обміну їх на 10 мільйонів карбованців на потреби Червоної армії.

^ 13 червня 1918 Муравйов був призначений командувачем Східним фронтом.

Під час лівоесерівські повстань Ленін почав сумніватися в лояльності Муравйова, наказавши Реввійськраді фронту таємно стежити за його діями. 10 липня Муравйов підняв заколот. Більшість сучасних дослідників сходяться на тому, що Муравйов підняв заколот самостійно, отримавши звістки про події в Москві, і побоюючись арешту через підозри в нелояльності.

В ніч з 9 на 10 липня Муравйов, кинувши штаб фронту в Казані, без відома Реввійськради фронту, разом з двома лояльними до нього полками (чисельністю близько тисячу осіб) на пароплаві «Мезень» відбув з міста. 11 липня він прибув в Симбірськ, зайняв стратегічні пункти міста і заарештував керівних радянських працівників (у тому числі командувача 1-ю армією Михайла Тухачевського, також зампреда губвиконкому Шеленкевіча К. С., політкомісарів штабу Симбірської групи військ Лаврова А. Л., та інших більшовиків). Виступив проти укладення Брестського миру з Німеччиною, оголосив себе «головкомом армії, що діяла проти Німеччини», телеграфував у РНК РРФСР, німецькому посольству в Москві і командуванню Чехословацького корпусу про оголошення війни Німеччині. Військам фронту і чехословацького корпусу (з яким він до заколоту і повинен був воювати) пропонувалося рухатися до Волги і далі на захід для відсічі німецьким військам, які нібито почали в цей час наступ.

Виступив з ініціативою створення так званої Поволзької Радянської республіки на чолі з лівими есерами Спиридоновою, Камковим і Кареліним. Планував залучити на свою сторону чехословаків і офіцерів. На бік Муравйова перейшли ліві есери: командувач Симбірської групою військ і Симбірським укріпрайоном Клим Іванов, і начальник Казанського укріпрайону Трофимовська.

Ленін і Троцький у спільному урядовому зверненні заявили, що «Колишній головнокомандувач на чехо-словацькому фронті, лівий есер Муравйов, оголошується зрадником і ворогом народу. Всякий чесний громадянин зобов'язаний його застрелити на місці »[1]. Однак це звернення було опубліковано тільки 12 липня, коли сам Муравйов вже був мертвий.

11 липня з'явився на засідання виконкому губернської Ради, вимагаючи віддати владу його лівоесерівській фракції. На той момент місцеві ліві есери ще не були віддалені від влади, і займали посади військового, земельного та продовольчого губернських комісарів.

До цього часу голові губернського парткому Варейкісу Й. М. вдалося таємно розмістити навколо будівлі латиських стрільців, бронезагін і особливий загін ЧК. Сам Муравйов також безуспішно спробував заблокувати будівлю шістьма броньовиками.

Під час засідання з засідки вийшли червоногвардійці і чекісти, і оголосили про арешт. Муравйов чинив озброєний опір, і був убитий (за іншими джерелами - застрелився).

^ Варейкіс так описав спробу арешту Муравйова:

Я оголошую перерву. Муравйов встав. Мовчання. Всі погляди спрямовані на Муравйова. Я дивлюся на нього в упор. Відчувалося, що він прочитав щось недобре в моїх очах чи йому совісно своє боягузтво, що змусило його сказати:

- Я піду заспокою загони.

Медведєв спостерігав в скла дверей і чекав сигналу. Муравйов йшов до вихідних дверей. Йому залишилося зробити крок, щоб взятися за ручку дверей. Я махнув рукою. Медведєв сховався. Через кілька секунд двері перед Муравйовим розчинилася, із залу блищать багнети.

- Ви арештовані.

- Як? Провокація! - Крикнув Муравйов і схопився за маузер, який висів на поясі. Медведєв схопив його за руку. Муравйов вихопив браунінг і почав стріляти. Побачивши збройний опір, загін теж почав стріляти. Після шести - семи пострілів з тієї та іншої сторони в двері виконкому Муравйов звалився убитим.

12 липня офіційна газета ВЦВК «Известия» помістила урядове повідомлення «Про зраду Муравйова», в якому стверджувалося, що «Бачачи повний крах свого плану, Муравйов покінчив із собою пострілом у скроню».

Після загибелі Муравйова серед комісарів і червоноармійців широко поширилися підозри проти взагалі всіх колишніх царських офіцерів. Крім того, наслідки заколоту виявилися вкрай важкими для фронту.
Реабiлiтацiя художнiх i публiцистичних творiв письменника вiдбувалася в кiлька етапiв. У часи хрущовської "вiдлиги", були виданi чотирнадцять новел, якi нiбито не суперечили своїм змiстом радянськiй кон'юнктурi i мали, як писав у передмовi до збiрника М.Рильський, "велике пiзнавальне значення... безперечну iдейно-естетичну цiннiсть". Пiзнiше, в 70-х роках, до них у рiзних виданнях несмiло долучалися "Троєкутний бiй", "Анкета" i "Темна нiч", а вся художня i публiцистична спадщина письменника (без "Фавста" i "Зустрiчi") опублiкована лише в 1988 роцi. Вагоме мiсце в тогорiчному виданнi, що мало назву "Гармонiя", займали твори (вiсiм новел), якi радянська критика вважала найбiльш "ворожими" — бандитськими, не просвiтленими iдейно i т.iн. Насправдi в них iшлося про драму тих заблуканих "лицарiв темної ночi", якi не могли "вхопити тропи", творили грунт для отаманщини, мiжгрупових чвар тощо. Такими явищами, як вiдомо, завжди (а на Українi — особливо) супроводжувались значнi суспiльнi злами та потрясiння, i письменник цiлком закономiрно вiдтворив їх з великою художньою силою i з великим людським болем. Разом з iншими новелами та публiцистичними зарисовками цi "ворожi" твори письменника дають якщо не епопею революцiї та громадянської вiйни (про що писав у згадуванiй передмовi М.Рильський), то справдi широку картину народного лиха, яке принесене на нашу землю бiльшовицькою революцiєю i спробою вiрних марксистiв-ленiнцiв загнати людей в утопiчну, карцерного типу комуну. Водночас новелiстика Г.Косинки являє собою показовий взiрець художнiх шукань i знахiдок, якими українська проза першої третини XX столiття просувалася (рухалася) вiд "старого" реалiзму до модерних форм естетичного мислення. Найбiльших успiхiв тут досягали В.Стефаник i О.Кобилянська, В.Винниченко i В.Пiдмогильний... Г.Косинка — в їхньому ряду.





Схожі:

Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconПлан загальний огляд життя І творчості Ліни Костенко. Світоглядна...
Будучи уже зрілою поетесою Ліна Костенко звернеться до образів своїх рідних у поезіях «Веселий привид прабаби», «Храми», «Мати»
Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconЗалікові питання
Українська література 20—30-х років ХХ ст. Поезія. Павло Тичина. Загальний огляд творчості. Збірка «Сонячні кларнети»
Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconПлан особливі риси англійського романтизму. Загальна характеристика творчості Байрона
Загальний огляд “східних” поем: “Гяур”, “Абідоська наречена”, “Корсар”, “Облога Коринфа”, “Парізіна”, “Манфред”
Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconЛекція №20 Тема : Вступ. Загальний огляд
Тема: Вступ. Загальний огляд: „українське Відродження” – унікальне культурно-соціальне явище 20-х років ХХ ст.; літературний процес...
Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconПрес-анонс
З 22 по 26 червня 2013 року у приміщенні Фортечної галереї «Бастіон» (м. Івано-Франківськ, Фортечний пров., 1) відкриється фотовиставка...
Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconПлан Біографічні відомості. Огляд творчості. Поетика. Проза митця...
Творчість тараса прохаська як явище нової (післякарнавальної) хвилі в українському постмодернізмі
Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconПлан загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості,...
Теліженці, теж має такі версії, навіть романтичні. Одна з них твердить, що колись у давнину село належало яко­мусь татарському ханові...
Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconПеретворююча сила творчості: історія І сучасність науково-теоретична...
Вплив творчості на діяльність та життя людини. Різновиди психоемоційних станів під час створення мистецьких робіт. – Наталія музика,...
Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconПлан Загальний огляд життєвого І творчого шляху Б. Олійника Мотиви...
Олійника та його ровесників. Родина евакуватися не встигла. Він розділить долю тих, кого згодом назвуть «дітьми війни»: голод, руїни,...
Григорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага iconЯк упорядкувати свій внутрішній світ. Г. Макдональд
Чи існує таке поняття, як внутрішнє життя людини неповторний світ, таємничий сад, квітучий в душі кожного з нас?
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка