Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм»




НазваКурс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм»
Сторінка1/10
Дата конвертації20.12.2013
Розмір1.58 Mb.
ТипКурс лекцій
skaz.com.ua > Туризм > Курс лекцій
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра туризму

Голубнича С.М.


ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів денної та заочної форм навчання

напряму підготовки 6.020107 «Туризм»

Затверджено:

протокол засідання

кафедри туризму

№ 24 від 21.05.2012 р.  

ДонНУЕТ

Донецьк

2012

УДК 338.48-32(076.6)

ББК 65.433л8я73

Г 62

^



Рецензенти: к.е.н. Панасюк К.А.




Г62 Організація екскурсійної діяльності. Курс лекцій для студентів ден. і заоч. форм навчання напряму підготовки «Туризм»/ С.М. Голубнича: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України: Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, каф. туризму. - Донецьк: [ДонНУЕТ], 2012. – 101 с.

УДК 338.48-32(076.6)

ББК 65.433л8я73

© Голубнича С.М.

© Донецький національний університет

економіки й торгівлі імені Михайла

Туган-Барановського, 2012

ЗМІСТ


Вступ

5

Змістовий модуль І. Теорія та методика підготовки екскурсії

7

Тема 1. Мета та завдання курсу.

7

1.1. Становлення екскурсійної справи.

7

1.2. Мета та завдання курсу.

15

^ 1.3. Зв‘язок екскурсознавства з іншими науками

15

Тема 2. Екскурсія та її сутність

21

^ 2.1. Основні визначення екскурсії

21

2.2. Функції екскурсії

23

^ 2.3. Ознаки екскурсії

26

2.4. Тематика екскурсій

27

Тема 3. Класифікація екскурсій

30

^ 3.1. Етапи удосконалення класифікації екскурсій

30

3.2. Сучасна класифікація екскурсій

31

^ 3.3. Класифікація екскурсій залежно від змісту

32

Тема 4. Методика підготовки екскурсії

35

^ 4.1. Основні етапи підготовки екскурсії

35

4.2. Складання та інспектування маршрутів

38

^ 4.3. Індивідуальний та контрольний текст екскурсії

44

4.4. Порядок складання технологічної карти екскурсії

45

^ 4.5. Прийом екскурсії; затвердження екскурсії

46

Змістовий модуль ІІ. Методика та техніка проведення екскурсії

48

Тема 5. Методика проведення екскурсії

48

    1. . Показ – головний елемент екскурсії

48

^ 5.2. Види та особливості показу

50

5.3. Методичні прийоми показу

51

^ 5.4. Місце розповіді в екскурсії

54

5.5. Методичні прийоми розповіді

56

^ 5.6. Співвідношення показу та розповіді

61

5.7. Особливі методичні прийоми проведення екскурсії

63

^ 5.8. Методика проведення деяких видів екскурсій

65

Тема 6. Техніка проведення екскурсії

72

^ 6.1. Техніка знайомства з групою

72

6.2. Техніка проведення транспортної екскурсії

75

^ 6.3. Забезпечення безпеки екскурсантів

75

6.4. Несподівані ситуації в екскурсіях

78

Тема 7. Професійна майстерність екскурсовода

81

^ 7.1. Поняття «професійна майстерність екскурсовода».

81

7.2. Шляхи підвищення професійної майстерності екскурсовода

84

^ 7.3. Культура та техніка мови екскурсовода, їх складові

86

7.4. Невербальні засоби спілкування на екскурсіях

89

Тема 8. Диференційований підхід до екскурсійного обслуговування

91

^ 8.1. Організація екскурсійного обслуговування

91

8.2. Реклама екскурсій

93

^ 8.3. Диференційований підхід до організації екскурсій

94

8.4. Формування різних груп екскурсантів

98

Список використаних джерел

100


Вступ
Відповідно до Конституції України людина, її життя й здоров'я є вищою соціальною цінністю. Реалізація даного права можлива завдяки рекреації - діяльності, спрямованої на відновлення сил. Рекреація й туризм як її невід'ємна частина тісно пов'язані з екскурсіями.

Екскурсії є невід‘ємною частиною туристичного обслуговування, тому що пізнання навколишнього світу, інших країн, нових місць є найбільш ефективним під керівництвом спеціалісту. Екскурсії входять до складу майже всіх туристичних пакетів, одні як частина туристичного продукту, інші як факультативний вид обслуговування. Водночас екскурсія є самостійною послугою, що відрізняється від інших найбільшою демократичністю. Відсутність необхідності виїзду за межі постійного місця проживання, відносно невисока вартість роблять екскурсійне обслуговування особливо популярним серед дітей і молоді. Крім соціального ефекту екскурсії мають й економічний, тому що можуть забезпечувати збільшення прибутку не тільки туристичних підприємств, але й музеїв, ботанічних садів, театрів, промислових підприємств, об‘єктів природно-заповідного фонду України тощо.

Успішна організація екскурсійного обслуговування забезпечується комплексом умов, кожна з яких є обов‘язковою. Це і її ретельна підготовка, і правильність проведення, і особистість екскурсовода. Освітньо-професійною програмою підготовки фахівців професійного спрямування «Туризм» передбачається вивчення блоку професійно-орієнтованих дисциплін, до якого належить дисципліна «Організація екскурсійних послуг».

Навчання базується на теоретичному узагальненні досвіду проведення екскурсійної діяльності, методичних способах проведення екскурсії, що виправдали себе на практиці. У процесі навчання студенти повинні оволодіти не тільки теоретичними основами дисципліни, але й отримати практичні навички щодо розробки й проведення екскурсії та підготовки необхідної методичної документації. Також передбачається написання студентами рефератів, виконання індивідуальних завдань, проведення науково-дослідної студентської роботи з питань удосконалення організації екскурсійної діяльності.

Головною метою викладання курсу є формування у студентів теоретичних, професійних знань і практичних навичок, що дають їм змогу самостійно організовувати й планувати екскурсійну діяльність; розробляти й проводити екскурсії; здійснювати екскурсійне обслуговування.

Вивчення дисципліни передбачає вирішення таких завдань:

- оволодіння знаннями з організації екскурсійного обслуговування в індустрії туризму;

- виявлення основних напрямів і тенденцій розвитку екскурсійного обслуговування в сучасних умовах;

- набуття студентами навичок роботи з нормативними матеріалами щодо організації екскурсійної діяльності в туристичній індустрії;

- вміння застосовувати теоретичні знання у вирішенні практичних завдань.

Після вивчення дисципліни «Організація екскурсійних послуг» студенти повинні знати:

  • місце і роль екскурсійної діяльності в індустрії туризму;

  • принципи класифікації, функції, ознаки екскурсії

  • методику підготовки та проведення екскурсії

  • вимоги до екскурсовода

  • принципи диференційованого підходу до екскурсійного обслуговування

Вміти:

- організувати та планувати екскурсійну діяльність

- готувати контрольний та індивідуальний тексти екскурсії; розробляти та проводити екскурсії;

- складати технологічну карту екскурсії.
Змістовий модуль І. Теорія та методика підготовки екскурсії
Тема 1. Мета та завдання курсу.


    1. Становлення екскурсійної справи.

    2. Мета та завдання курсу.

^ 1.3. Зв‘язок екскурсознавства з іншими науками.


    1. Становлення екскурсійної справи

Туризм у цей час - важлива галузь невиробничої сфери. Його невід'ємною частиною є проведення екскурсій.

Процес пізнання людиною навколишнього світу тісно пов'язаний з подорожами. Уже в древні часи народи Єгипту й Середземномор'я мали у своєму розпорядженні географічні описи, які давали загальні подання про навколишні території.

Розвиток торгівлі вимагало всі нових відомостей про країни. Прийнято вважати, що туристські подорожі почалися в момент, коли поїздки втратили торговельне значення. До перших міграцій подібного роду ставляться подорожі релігійного характеру, які в древньому Єгипті відзначаються вже в IV в. до н.е. У наступному часі туристські поїздки єгиптян зв'язувалися з подорожами до міст, штучним озерам, значний інтерес будили споруджувані піраміди. Однак недолік густої мережі гарних доріг, місць нічлігу й харчування, які з'явилися тільки в древній Греції й Римі, утрудняли перші подорожі. Туризм у той час не становив джерела доходів.

Значення дорожньої мережі оцінили тільки перси, які на території своєї країни розвили систему комунікацій, що часто перевершувала навіть більше пізні відомі римські дороги. До найкращим з них належали королівські дороги, що зв'язували Вавилон, Сузи та Екбатан з околицями. Через кожні 30 миль на цих дорогах розташовувалися корчми, пункти харчування, відпочинку й т.п. За надавані там послуги покладалася плата відповідно до ставок, однаковим як для багатих, так і для бідних.

Розквіт античного туризму був зв'язаний головним чином із древньою Грецією й Римом. У цих державах велике значення надавалося економічній стороні подорожей. І греки, і римляни часто вживали досить далекі поїздки, причому греки (через слабкий розвиток дорожньої мережі) робили їх в основному морським шляхом.

Масовий характер у ті часи носили й мандрівки в релігійних цілях. До найбільш відомим належали подорожі в Олимпію, пов'язані зі святом на честь Зевса, які, починаючи з VII в. до н.е., проходили кожні 4 роки.

Іншою формою туристських подорожей були виїзди в лікувальні місцевості. При мінеральних джерелах або поблизу святих місць зводилися об'єкти, що нагадують сучасні санаторії. Лікувальні місця славилися більшим комфортом послуг і розмаїтістю розваг. Крім місць лікування римляни охоче проводили час у горах й у моря. Уже в древньому Римі відзначається двосезонність туристських виїздів, причому зимові не мали такого масового характеру, як літні.

Середньовіччя відрізнялося значним уповільненням туристського руху. Виникнення безлічі нових держав з нестабільною внутрішньою обстановкою викликало створення політичних бар'єрів, незнайомих раніше. Тільки в VII й VIII ст. н.е. були відновлені активні поїздки в релігійних цілях. У пізніших періодах ця форма подорожей набула значних розмірів й протягом багатьох сторіч відігравала істотну роль у структурі туристського руху.

Поряд з подорожами в релігійних цілях, усе більше відзначалося поїздок політичного характеру, глав, що особливо уживають офіційними посланниками, держав. Розвиток науки й, як наслідок, організація університетів привели, починаючи з XIII в., до появи в Європі подорожей студентів.

Міграції, пов'язані з релігійним культом й університетськими центрами, становили вирішальну більшість у загальній структурі туристського руху в період від пізнього середньовіччя до сучасної історії.

В XVII в. у Європі з'явилася форма «чистого туризму», що охоплювала людей, що подорожують із метою пізнання, лікування або відпочинку.

Зародження туризму як соціального явища ставиться до кінця XVII - початку XVIII ст.., коли учні шкіл стали робити пішохідні прогулянки на природу. Але близький до сучасного туризм як форма відпочинку й розваг зародився приблизно 150 років тому.

Першу у світі туристичну компанію відкрив Томас Кук на початку XIX в. Йому ж належить організація масової екскурсії в Ліверпуль. З 1847 р. суспільство Кука стало поширювати спеціальні тарифи на подорожі й екскурсії не тільки в межах Англії, але й за рубіж. Одними з перших об'єдналися аматори гірських подорожей. В 1857 р. у Лондоні вони створили «Альпійський клуб».

Розвиток екскурсій також тісно пов'язане з педагогікою. Наприкінці XVII  – першій половині XVIII ст.. під впливом ідей великих просвітителів у деяких навчальних закладах Європи стали проводити короткі екскурсії й пішохідні прогулянки для учнів. Їх організовували для забезпечення наочності й предметності в системі навчання й виховання.

В Росії наприкінці XVIII в. видатні педагоги й літературні діячі (Н. И. Новиков, В. К. Тредіаковський, А. Н. Радищев) також говорили про необхідність екскурсійних прогулянок на природі.

Тривалий час організація екскурсій для учнів залишалася справою окремих ентузіастів. Таким був педагог Олександровської учительської школи в Тифлісі Микола Петрович Захаров. Важливим засобом навчання він уважав екскурсії, на яких повинні закріплюватися знання, отримані на уроках. На екскурсіях він знайомив своїх учнів із природою Кавказу, його історією й культурою. Звичайно в похід відправлялася вся школа. На природі учні під керівництвом викладачів спостерігали різні предмети і явища, училися описувати їх, становити геологічні й ботанічні колекції. Н. П. Захаров уважав обов'язкової організацію екскурсій при вивченні історії, географії й інших дисциплін природного циклу.

Важливим поштовхом до розширення екскурсійної діяльності став циркуляр міністра народної освіти від 2 серпня 1900 р. за №20.185, яким скасовувалися літні канікулярні роботи учнів, а замість них рекомендувалося організовувати для учнів оздоровчі прогулянки й подорожі.

Певну роль у розвитку учнівських екскурсій зіграло введення 9 березня 1902 р. спеціального тарифу №6900 на проїзд учнів, що відправляються в освітні екскурсії. На всіх російських залізницях для груп екскурсантів установлювався здешевлений проїзд у вагонах 3-го класу, а вихованцям нижчих навчальних закладів при поїздках на відстані до 50 км надавався безплатний проїзд. У наступні роки умови цього спеціального тарифу трохи мінялися, але він зберігся загалом до 1917 р.

Стихійно екскурсійна робота, що розвивалася, у навчальних закладах Росії поступово початку одержувати теоретичну базу. До кінця 1900-х рр. у різних періодичних виданнях стало з'являтися усе більше статей, у яких уживали спроби висвітлення питань теорії екскурсознавства.

Важливою віхою щодо цього з'явилася книга ''Шкільні екскурсії", написана в 1910 р. групою викладачів Петербурзького лісового комерційного училища за редакцією Б. Е. Райкова. У ній уперше були розроблені основні принципи екскурсійної методики й запропонована система навчальних екскурсій по всіх предметах і для всіх класів. Поява книги по теорії екскурсійної справи в лісовому училищі не було випадковістю. Саме це училище в числі перших у Петербурзі включило місцеві й далекі екскурсії в навчальний процес як обов'язкову форму роботи, тісно пов'язану з викладанням різних предметів.

В 10-і рр. XX в. у Росії почали видаватися три спеціальних журнали, присвячених екскурсійній справі: «Екскурсійний вісник» у Москві, «Росіянин екскурсант» у Ярославлі й «Шкільні екскурсії й шкільний музей» у Бендерах у Бессарабській губернії. Якщо останній журнал повністю присвячувався шкільним екскурсіям, то два інших постійно публікували теоретичні статті з екскурсознавства, розповіді про зроблені екскурсії, ради по організації екскурсій у школі, списки рекомендує літератури, що, по екскурсійній справі й ін.

Війна, що почалася в 1914 р., відбилася на географії шкільних екскурсій і подорожей. Різко скоротилася кількість далеких поїздок, але продовжували розвиватися екскурсії по території своїх губерній.

З 1915 по 1917 р. при перегляді навчальних планів і програм була підписана нова програма для вищих початкових шкіл. У ній указувалося, що для кожного класу повинні бути розроблені план і програма екскурсій, які варто було б проводити в навчальні годинники. Таким чином, у школах Росії екскурсії, пов'язані з навчальним матеріалом, були визнані рівноправними серед інших методів навчання.

Серйозною перешкодою при організації екскурсій зі школярами була відсутність необхідних навичок у вчителів. Розуміючи, що слабке знання теорії екскурсійної справи заважає якісному проведенню екскурсій, різні суспільства й установи, що займалися їхнім розвитком, почали відкривати курси підготовки керівників екскурсій.

На початку XX в. ще не розроблялися методичні прийоми екскурсій, не аналізувалися особливості показу й розповіді, вимоги до екскурсійної розповіді. У той час головним було познайомити екскурсантів з унікальними природними й історичними пам'ятниками, повідомити при цьому певну інформацію, повнота якої залежала від знань екскурсовода.

З розвитком екскурсійної справи рос й інтерес до освоєння методів екскурсійної роботи. Однак відсутність єдиного методичного екскурсійного центра в Росії не дозволило створити якої-небудь системи підготовки керівників учнівських екскурсій. Ради по їхній організації й проведенню можна було почерпнути з журналів, що виходили в різних губерніях Росії. Але всі ці літературні джерела не могли повністю замінити спеціального навчання під керівництвом досвідчених теоретиків і практиків екскурсійної справи, тому нечисленні курси по підготовці керівників екскурсій, які організувалися в різних містах, викликали великий інтерес у вчительському середовищі. Курси були платними, у їхню програму входили лекції й екскурсії. Інтерес, виявлений учителями до цих курсів, свідчив про міцні позиції, які завоювало екскурсійну справу до середини 10-х рр. XX в. у школах Росії.

Розвиток екскурсійної справи супроводжувалося відкриттям історичних, культурних, природознавчих пам'ятників, музеїв, виставок. Цьому сприяла ініціативна діяльність наукових суспільств, представників демократично настроєної інтелігенції. В 1872 р. у Москві був відкритий політехнічний музей, в 1873 р. – історичний.

Поширення екскурсій, гірських сходжень, піших походів і велосипедних прогулянок, увага до туризму й екскурсій у навчальних закладах створили передумови для об'єднання аматорів туризму й екскурсій у спеціалізовані організації. Так, в 1895 р. створюється Російське суспільство туристів (Російський турінг-клуб), а в 1901 р. – Російське гірське суспільство, які проіснували до Жовтневої революції.

У той же час, незважаючи на великий внесок у розвиток туризму й екскурсійної справи, ні ці, ні інші організації не були масовими. Поїздки й екскурсії могли дозволити собі представники привілейованих класів, для основної ж маси населення вони були недоступні. Така ж ситуація спостерігалася й у світі.

У перші роки Радянської влади перед школами було поставлене завдання привнести в навчання активну розумову роботу, що базується на особистих практичних навичках. У зв'язку із цим у єдиній трудовій школі важливе місце приділялося практичним заняттям й екскурсіям.

Учителі виявилися непідготовленими до негайного рішення поставлених перед ними завдань. Тому одночасно було потрібно вчити новим методам викладання педагогів й організовувати ефективні практичні заняття й екскурсії з учнями.

Професорові И. И. Полянському запропонували організувати для вчителів Північної області курси по природознавству з більшим числом практичних занять й екскурсій. Ці курси були організовані влітку 1918 р. у Павловську. Заняття відвідали два потоки слухачів.

Подальші зусилля по привнесенню екскурсійного методу в шкільне навчання вилилися в створення в лютому 1919 р. екскурсійної секції. Її завдання складалося в організації шкільних екскурсій. Однак вона насамперед початку створювати заміські природничо-історичні станції, які повинні були приймати школярів для проведення з ними екскурсій під керівництвом досвідчених педагогів. З літа 1919 р. перші станції в Павловську, Дєтскому (Царському) селі, на Лахте, у Сестрорецке, Петергофе й при Каменноостровском сільськогосподарському інституті прийняли школярів-екскурсантів.

Через рік після початку екскурсійної кампанії (01.01.1920 р.) було затверджено «Положення про екскурсійну секцію й екскурсійні станції при Колегії єдиної трудової школи Комісаріату Народної Освіти», у якому уточнювалися завдання екскурсійних станцій: «Розробляти для шкіл екскурсійні плани й маршрути, сприяти здійсненню самих екскурсій школами як на екскурсійні станції, так і крім них, організовувати лекції й курси для підготовки керівників екскурсій, видавати присвячені екскурсійній справі книги, журнали й т.п.».

В 1922 р. робота екскурсійних станцій у значній мірі порушилася через складне економічне становище в країні. Були різко скорочені штати як екскурсійної секції, так й екскурсійних станцій у зв'язку із загальним скороченням по всіх урядових закладах. Надалі екскурсійна секція й екскурсійні станції припинили своє існування.

На початку 20-х рр. стали проводитися конференції з питань екскурсійної справи. На них заставлялася теоретична база широко розвинутої у нашій країні екскурсійної діяльності.

У зв'язку з необхідністю наукового вивчення екскурсійної справи в 1921 р. були створені три науково-дослідних установи: Центральний музейно-екскурсійний інститут у Москві; екскурсійний відділ при Інституті методів позашкільної роботи; Науково-дослідний екскурсійний інститут у Петрограді. Мети організацій були наступними:

  • вивчення екскурсознавства (теоретичні й практичні основи);

  • узагальнення досвіду роботи різних установ в екскурсійній сфері (просвітительських організацій, шкіл й ін.);

  • проведення лекцій по екскурсійній тематиці, систематичних курсів по залученню до екскурсійної справи більше широких кіл громадськості;

  • організація конференцій і з'їздів по теоретичних і практичних питаннях.

Науково-дослідні організації, створені в 1921 р., проіснували недовго. Через кілька років вони були розформовані або реорганізовані.

В 1928 р. для концентрації роботи й забезпечення матеріальної бази екскурсійної справи було створене Суспільство пролетарського туризму, що об'єднало акціонерні ексурсійно-туристські суспільства й організації. Роботу очолило Державне акціонерне товариство «Радянський турист». Пізніше була прийнята постанова про передачу керівництва туризмом й екскурсіями Всесоюзній Центральній Раді професійних союзів (ВЦСПС), що сприяв створенню Центрального туристсько-екскурсійного керування з регіональними крайовими й обласними керуваннями.

Під час Великої Вітчизняної війни діяльність туристських організацій була припинена. Туристське господарство країни зазнало величезних збитків, багато баз були спалені й зруйновані.

Але вже у квітні 1945 р. ВЦСПС ухвалив рішення щодо поновленні діяльності туристсько-екскурсійного керування. У перші ж післявоєнні місяці профспілки вжили заходів по відновленню туристських маршрутів.

В 50 - 80-і рр. вийшов ряд постанов по розвитку туризму в країні.

У світі довоєнний рівень туризму був досягнутий наприкінці 40-х рр. У цей період туристські подорожі й обміни одержали поширення в США й Канаді, за рахунок туристів США розвивався туризм у Мексиці, Панамі, на Кубі. На початку 50-х рр. у більшості країн Західної Європи закінчився період відновлення зруйнованого господарства. Усе більше розширювалися туристські зв'язки й подорожі, чому сприяло висновок спеціальних угод між європейськими капіталістичними країнами.

На зміну туризму багатих одинаків, представників імущих класів приходить туризм, у який усе більше утягуються середні верстви населення. Подорожі, походи, екскурсії не розглядаються вже як розкіш. Найбільші підприємці роблять ставку на одержання доходів від розвитку масових форм туризму.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій з дисципліни „ Технологія туристської діяльності...
Конспект лекцій з дисципліни „Технологія туристської діяльності” (для студентів 2 курсу усіх форм навчання напряму підготовки 020107...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconМ. В. Тонкошкур Р. С. Ладиженська
«Економіка та ціноутворення в галузі туризму» (для студентів 3 курсу денної І 4 курсу заочної форм навчання за напрямом підготовки...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconРобоча програма для студентів всіх форм навчання напряму підготовки 140103 «Туризм»
Спортивний туризм: Робоча програма дисципліни для студентів всіх форм навчання напрямку підготовки «Туризм». – К.: Кутеп, 2012. –...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм...
Правознавство. Конспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм навчання, Земко Алла Михайлівна. Луцьк: лнту, 2008....
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconМетодичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форм навчання
Маслова С. О. Обіход С. В. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій з курсу «політологія» для студентів усіх спеціальностей...
Конспект лекцій з курсу «Політологія» (Модуль 2) для студентів всіх спеціальностей денної І заочної форм навчання / Уклад.: А. О....
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій розділу “Харчові технології” для студентів денної...
Кошова В. М., Білько М. В. загальна Технологія харчової промисловості: Конспект лекцій розділу “Харчові технології” для студ ден...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій з курсу «політологія» для студентів усіх спеціальностей...
Конспект лекцій з курсу «Політологія» (Модуль 1) для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання / Укл.: Л. Г....
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій з курсу «економіко-математичне моделювання»
Конспект лекцій з курсу «Економіко-математичне моделювання», Модуль 1 «Лінійне програмування» для студентів напряму підготовки 030504...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconВступ
Методичні вказівки І завдання до лабораторних робіт з курсу «Інформаційні системи та технології» для студентів напряму підготовки...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка