Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів




Скачати 217.31 Kb.
НазваБухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів
Дата конвертації29.04.2016
Розмір217.31 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Психологія > Документы


Тема. формування у молодших школярів ключової компетентності уміння вчитися
План

  1. Компоненти уміння вчитися

  2. Відображення у навчальній програмі предмета «Я у світі» складових ключової компетентності уміння вчитися


Література

  1. Бухлова Н.В. Організація самоосвітньої діяльності учнів. – Х.: ВГ “Основа”, 2003. – 67с.

  2. Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта школярів. – К., 1969. – 68с.

  3. Добридень Алла. Використання педагогічних технологій у процесі формування навичок самоосвіти у старшокласників. // Рідна школа. – №12, 2004 р. – С. 6-7.

  4. Платова Н. Формуємо уміння вчитися самостійно //Початкова школа.  2005.  № 10.  С. 4-6.

  5. Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти // Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : "К.І.С.”, 2004. – 112 с.

  6. Савченко О.Я. Формування у молодших школярів уміння вчитися. «Дидактика початкової школи». – К.: Генеза, 1999. – с. 151-168.



Вступ. Як зазначено у Державному стандарті, ключові компетентності молодших школярів формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій. Розглянемо, яким чином освітня галузь «Суспільствознавства» зорієнтована на вирішення цього завдання, і які можливості у формуванні ключових компетентностей молодшого школяра має предмет «Я у світі».


  1. Компоненти уміння вчитися

Жодна технологія не буде ефективною, якщо учня не навчити вміння учитися. Це завдання особливо актуальне для учителів початкових класів, бо в цьому віці у дитини формується навчальна діяльність і вміння учитися. На думку В.Сухомлинського, саме своєчасно і міцно сформоване вміння вчитися дає можливість розвинути пізнавальну активність учня, стає основою культури інтелектуальної праці.

Уміння вчитися (навчальна компетентність) – це здатність особистості до інтелектуального розвитку і навчання протягом життя як основи безперервного навчання в контексті як особистого професійного, так і соціального життя, до самостійної пізнавальної діяльності, що заснована на засвоєнні способів здобуття знань із різних джерел інформації (в тому числі позашкільних), до організації власного навчального процесу, вибору і застосування ефективних стратегій навчання.

Під навчальною компетентністю слід розуміти цілісне індивідуальне психологічне утворення, яке має кілька складників та інтегрує психолого-особистісні характеристики учня зі змістовою й процесуальною основою учіння і характеризується розвиненою навчальною діяльністю.

Наявність цього вміння:

  • програмує індивідуальний досвід успішної праці учня,

  • запобігає перевантаженню,

  • сприяє пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу й навчальних засобів.

Це дає змогу учневі, який звик самостійно вчитися, не губитися в новій навчальній і життєвій ситуаціях, не зупинятися, якщо немає готових рішень, не чекати підказки, а самому шукати джерело інформації, шляхи розв’язання. Адже вміння вчитися змінює стиль мислення і життя особистості.

Компоненти компетентності уміння вчитися:

  • мотиваційний (ставлення до навчання);

  • змістовий (відомі й нові знання, вміння, навички);

  • процесуальний (способи виконання діяльності на різному рівні складності).

Ця структура вміння вчитися передбачає, що учень:

  • сам визначає мету діяльності або приймає вчителеву;

  • проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;

  • організовує свою працю для досягнення результату; відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі;

  • виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;

  • усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалювати;

  • має уміння і навички самоконтролю і самооцінки.




  1. Відображення у навчальній програмі предмета «Я у світі» складових ключової компетентності уміння вчитися


Розглянемо, якою мірою складові навчальної компетентності відображені у програмі предмета «Я у світі» (таблиця 1)

Таблиця 1.

^ Відображення у навчальній програмі предмета «Я у світі» складових ключової компетентності уміння вчитися


^ Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

3 клас

Людина. Людина – як частина природи і суспільства. Розвиток людини протягом життя. Вчимося вчитися. Людське «Я». Зовнішність людини. Вияви характеру (чесність, доброта, щедрість, працьовитість). Прагнення до самостійності. Навчання як складова життєвого успіху

^ Володіння прийомами: планування робочого часу, тренування уваги, зосередженості, досягнення успіху, запам’ятовування.
Прагнення до самовиховання.

4 клас

Людина. Неповторність кожної людини. Життя людини – найвища цінність. Людське «Я». Історії досягнень людини в науці, спорті, мистецтві (на вибір вчителя й учнів). Обговорення можливостей досягнення успіху.

Уявлення про можливості людини; значення знань, освіти, працелюбства в житті людини, в досягненні успіхів.


Проаналізуємо можливості навчального предмета «Я у світі» у формуванні складових ключової компетентності уміння вчитися.

Мотиваційний компонент. Він має наметі пробудити й закріпити в дитини стійке позитивне ставлення до навчальної діяльності, викликати допитливість, пізнавальний інтерес, закріпити особистісно значущий сенс навчальних дій. Методичне забезпечення цього компонента формує в учнів внутрішню потребу самостійно вчитися. Мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Мотиви є зовнішні і внутрішні:

  • Мотиви, які безпосередньо не пов’язані з діяльністю, але впливають на її успішність, є зовнішніми (позитивне ставлення дітей до школи, загальна допитливість, довіра до вчителя, готовність сприйняти його цілі, прагнення мати певні речі).

  • Зосередимо увагу на внутрішніх мотивах: вони безпосередньо пов’язані із самим процесом учіння та його результатами. Внутрішня мотивація виникає поступово, в багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаве завдання, змагальність, підтримка вчителя).

Мотиви учіння в кожної дитини – глибоко особистісні, індивідуальні. Зовнішня поведінка учня, його ставлення до навчання – це все «вершки» від багатьох корінців, що живлять бажання вчитися й долати пізнавальні труднощі. Тому у формуванні мотивації треба орієнтуватися не на учня взагалі, а на конкретні типи ставлення дітей до навчання, які визначились саме в певному класі. Дослідження психологів дозволяють виділити три основні групи дітей з різним ставленням до навчання.

  • Перша група – добрі виконавці. У них провідним мотивом є опосередкований інтерес засвоєння знань: тут лише засіб досягнення іншої мети, яка виходить за межі навчальної діяльності.

  • Друга група – інтелектуально ініціативні учні (термін Д.Б. Богоявленської). Вони виділяються яскраво вираженим бажанням проявити своє ставлення своє ставлення до всього, що відбувається на уроці, поламати голову над складним питанням. Вони уникають підказок, прагнуть працювати самостійно. Серед них є й такі, які зовні не дуже активні й розум у них не такий гострий, але за мотивацією їх можна об’єднати в одну групу. Головне, що властиве і тим, і другим – це цікавість до нового, потреба розібратися в задачі самостійно, не боятися помилок.

  • Третя група – це діти, які негативно ставляться до навчання (через хронічне нездоров’я, слабкий інтелект, незрілість мотивації, глибоку занедбаність на попередніх етапах навчання, неблагополучний стан сім’ї).

Працюючи з різними групами й окремими учнями, вчителю необхідно бачити перспективу їх мотивації. Найзначущішою для ефективної навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою та пізнавальними інтересами. Вибудовуючи навчальний зміст і методику, слід враховувати детермінацію формування мотивації учіння різними умовами.

Виокремимо умови стимулювання мотивації учіння, які можна відбити у відповідних методах та прийомах, що стимулюють розвиток навчальної компетентності на різних уроках «Я у світі»:

Таблиця 2.

^ Умови стимулювання мотивації

Методи та прийоми, що стимулюють розвиток навчальної компетентності

Збагачення змісту особистісно орієнтованим матеріалом

^ Актуальна мета. Що може трапитися, якщо розмалювати графіті парадне свого будинку?


Емоціогенність змісту

Інсценізація. (Історія пана Коцького. Правила гостинності)

Різні способи педагогічної підтримки позитивної мотивації

^ Створення ситуації успіху (додаток А)


Стимулювання інтелектуальних почуттів

Інтрига. Під час вивчення теми «Винаходи людства» пропонується запитання: «Який винахід людства, що міститься у вашому ранці, найстаріший?»

Розвиток пізнавальних інтересів і потреб

Проблематизація. Наприклад: «Чи відповідатиме четвертокласник за «розіграш», подзвонивши у міліцію про закладену бомбу у школі?»

^ Фантастична ситуація. Доповнення реальної ситуації фантастикою. Можна запропонувати перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету, наприклад, придумати фантастичну планету Доброти.

Формування прагнення до саморозвитку і самовдосконалення

^ Використання притчі (Тема уроку «Як досягти успіху». Леонардо да Вінчі, притча «Бритва»)

Виховання відповідального ставлення до навчання, вольових зусиль.



^ Впіймай помилку. Пояснюючи матеріал, вчитель зумисне припускається помилки. Доцільно привчати дітей миттєво реагувати на помилки, розвивати уважність і готовність відповідати швидко.


Виявом сформованості в учнів мотиваційного компонента вміння вчитися можуть бути такі характеристики їх ставлення до навчання:

  • уміння визначати мету діяльності (здатність ставити цілі, спрямованість на досягнення мети);

  • розвинена допитливість, пізнавальний інтерес;

  • потреба до самостійного пошуку й засвоєння знань; позитивні інтелектуальні почуття.


Змістовий компонент охоплює дві підсистеми: уже засвоєні знання, вміння, навички, на яких ґрунтується вивчення нового, і власне нові знання та способи дії, що є об’єктом засвоєння. Рівень взаємодії відомого знання з новим зумовлює різний рівень організації процесу засвоєння: репродуктивний або частково пошуковий, творчий. У навчанні справа не в обсязі знань (їх недостатність може бути імпульсом для пошуку), не в міцності, не в глибині (бо велике заглиблення заважає виникненню нового погляду). Річ у тім, як організовані індивідуальні знання і якою мірою вони надійні як основа для прийняття ефективних рішень (російський психолог Марина Холодна). (Згадаймо Конфуція: «Ну й що, що він засвоїв 300 віршів, але він не справиться з управлінням державою – яка користь, що він стільки прочитав»)
Процесуальний компонент є ядром уміння вчитися. Це різноманітні способи організації та здійснення учіння (уміння, дії, операції, пізнавальні процеси) на різних рівнях пізнавальної самостійності учня: репродуктивна, частково пошукова, творча.

Формування уміння вчитися здійснюється на базі певного програмового матеріалу на будь-яких уроках. Однак, програмою навчального предмета «Я у світі» передбачені особливі уроки (див. таблиця 1).

Зокрема, у 3 класі на уроці «Вчимося вчитися» учитель має сформувати уявлення про пам'ять і увагу, розвивати допитливість, кмітливість, бажання добре вчитися. Тому для забезпечення мотивації навчальної діяльності учитель проводить бесіду за запитаннями:

  • Що таке освіта?

  • Хто дає ключ нам для науки?

  • А що треба робити, щоб цей ключик відкрив двері до всіх наук?

  • Що означають слова вміння вчитися?

Далі учитель узагальнює відповіді учнів, зазначаючи, що знання – це великий невичерпний скарб. Але, щоб дістатися цього скарбу, потрібен ключик. Ключ до знань – вміння вчитися. Як оволодіти цим вмінням? Перш за все потрібно звернутися за допомогою до народної мудрості. Учитель пропонує прочитати прислів’я і подумати, чого вони нас вчать. Наведемо приклади:

  • Хто багато читає, той багато знає.

  • Хто питає, той і свій розум має.

  • Спершу справа, а потім забава.

  • Згаяного часу і конем не доженеш.

Обов’язковим елементом даного уроку має бути психологічна пропедевтика. Адже учні мають усвідомити, які якості потрібно розвивати у собі, щоб добре вчитися; що таке пам'ять та увага і як їх треба тренувати. Тому учитель має доступно розповісти третьокласникам про ці психічні процеси. Для цього він може використати розповідь з елементами бесіди.

Учитель зазначає, що чим би ми не займалися, наші очі бачать якісь предмети, вуха чують різні звуки, пальці чогось торкаються, шкіра відчуває холод або тепло, ніс уловлює запахи, а язик визначає смак їжі, яку ви куштуєте. Усі ці органи чуття несуть нам інформацію про те, що відбувається навколо нас. Але іноді виявляється, що можна дивитися і не бачити, слухати – і не чути. Чому ж так відбувається? Давайте спробуємо розібратися на конкретному прикладі.

Уявіть собі, що ви читаєте книгу. Пригоди героїв так захопили вас, що здається, начебто все описане в книзі відбувається з вами. Але за вікном чути гомін дитячих голосів, у сусідній кімнаті працює телевізор. Але ви нічого не чуєте. Вам цілком захопив світ пригод героїв книги. І раптом із сусідньої кімнати почулася знайома мелодія. Ви ще продовжуєте читати, але зміст прочитаного начебто вислизає, і навіть речення зі слів не складаються. Зате ви цілком переключилися на звук телевізора. Адже знайома мелодія кличе вас дивитися улюблену телепередачу. Отже, що ж відбулося? Спочатку, все, що ви робили, було націлено на читання. При цьому очі дивилися не тільки на рядки в книзі – вони уловлювали й ті предмети, що вас оточували. Але бачили ви тільки ті рядки, що читали. Ваші вуха вловлювали звуки, що доносилися з вулиці та з телевізора в сусідній кімнаті, але ви їх не чули. Коли ж пролунала мелодія з улюбленої передачі, з вами щось відбулося: ви стали чітко чути, але перестали по-справжньому бачити і розуміти написане в книзі. Чому це трапилося?

Виявляється, в цьому немає нічого дивного. На уроках природознавства ви дізнаєтеся, що органами чуття і пізнанням керує мозок людини. Від того, які команди він подає, і залежить наше пізнання. Мозок належить людині, а значить, і сама людина може керувати пізнанням, організовувати його. Здатність організовувати пізнання – це і є увага людини. Чим краще розвинута ця здатність, тим людина уважніша і тим легше їй вивчати різні науки та спостерігати за навколишнім світом.

У психології під увагою розуміють спрямованість і зосередженість діяльності людини на чомусь для неї важливому. Увага може бути зовнішньою, коли вона спрямована на об’єкти зовнішнього світу, і внутрішньою, коли спрямована на власні думки і переживання.

Основні види уваги: мимовільна і довільна. Мимовільна увага виникає в людини під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів начебто сама по собі, без будь-яких зусиль з боку людини. Зовнішні фактори – це сильний звук або яскраве світло, гострий запах, щось несподіване, незвичайне. До внутрішніх факторів можна віднести почуття, інтереси, потреби – все те, що має для людини якесь значення. Кожному з вас дуже добре знайомий цей вид уваги. Простий приклад, що підтверджує це: дзвенить дзвоник на перерву – і ви вже не можете ані слухати уважно, ані читати, ані писати. Ваша увага переключилася на те, що відбувається за дверима.

А тепер поміркуємо, чи добре було б, якби людина мала тільки таку увагу? Мабуть, не дуже. Тоді б нас постійно що-небудь відволікало і не давало зосередитися на чомусь важливому. На щастя, у людини є ще довільна увага, але її треба в собі розвивати. Ця увага пов’язана з вольовими зусиллями. І ви самі можете навчитися керувати цим видом уваги. Для цього є навіть спеціальні «важелі» керування – думки і воля. Досить лише сказати собі: «Для мене це дуже важливо. Мені треба бути уважним, я можу бути уважним, я уважний, незважаючи ні на що». І якщо ви дуже хочете досягти якогось результату, то легко змусите себе робити те, що треба.

Слід пам’ятати, що довільна увага найкраще розвивається в навчальній діяльності та відіграє дуже важливу роль у вашому розвитку. Щоб досягти успіху в житті й навчитися справлятися з будь-якими труднощами, потрібно вміти керувати своєю увагою, підкоряти її своїй волі. А для цього увагу необхідно спеціально тренувати. Спочатку це важко, але якщо бути наполегливим і працьовитим, то з кожним разом буде все легше й простіше організовувати свою увагу.

Далі учитель пропонує учням ігри та завдання на тренування уваги. Продовжуючи знайомити учнів з психічними процесами, учитель пропонує вправи на перевірку пам’яті.

  • Прочитайте цифри, записані на дошці: 9, 1, 3, 6, 7, 8, 5, 2, 4. Після читання дітьми цифри закрити. Повторіть або запишіть цифри в тому порядку, в якому вони були записані. Скільки цифр по порядку ви назвали?

  • Розгляньте протягом 10 секунд малюнок, що висить на дошці. Далі вчитель забирає малюнок. На аркуші паперу відтворіть геометричні фігури, що ви бачили. Порівняйте їх з малюнком на дошці. Скільки фігур ви запам’ятали? Хто зумів виконати завдання без помилок? А хто припустився помилок? Кому дуже важко було впоратися з цими завданнями? Як ви вважаєте, чому ці на перший погляд прості завдання викликали у вас утруднення?

Виявляється, вся справа в пам’яті. А що ж таке пам'ять? Пам'ять – це насамперед здатність запам’ятовувати те, що ми бачимо, чуємо, читаємо. Щось дуже схоже на запис звуку на магнітофонній стрічці. Тільки замість стрічки – мозок людини. Але тільки запам’ятати – мало, треба ще й вміти зберегти. Іноді на дуже короткий проміжок часу, іноді на кілька днів, але найчастіше – на все життя.

Але і цього недостатньо. Треба ще в потрібний момент витягти з пам’яті те, що запам’ятав, і відтворити: дізнатися, розповісти або описати. От скільки завдань у нашої пам’яті.

Отже, пам'ять – це запам’ятовування, збереження і наступне відтворення людиною свого досвіду. Але пам'ять має ще одну властивість – забування. І щоб ця властивість не дуже часто нас турбувала, пам'ять потрібно розвивати і поліпшувати, тренуючи її. Щоб перевірити тип пам’яті кожного учня, учитель пропонує кілька завдань.

  • На дошці записано десять слів, не пов’язаних один з одним за змістом (сад, молоко, півень, робота, парк, телевізор, сходи, ліки, дощ, дзвоник). За командою вчителя діти дивляться на слова протягом 30 секунд. Потім слова закриваються, і учні записують ті слова, що запам’ятали. Чим більше записано слів і точніше їхня послідовність, тим краще пам'ять конкретного учня.

  • Учитель повільно вимовляє десять будь-яких інших слів, також не пов’язаних між собою (ліс, колесо, овес, будівництво, липа, підручник, компот, лопатка, дзвоник, двері).

Яке із цих завдань було легше виконувати? Якщо ви краще справилися з першим завданням, то у вас краще розвинута зорова пам'ять. Виходить, ви легше запам’ятовуєте те, що побачили очима. Ну а якщо ви запам’ятали більше слів на слух – у вас краще розвинута слухова пам'ять. Потрібно розвивати та тренувати і зорову, і слухову пам'ять. Тоді й запам’ятовувати буде легше, і запам’ятається краще.

Етап закріплення та осмислення знань має практичне спрямування. Учитель пропонує поради щодо тренування пам’яті «Вчимося запам’ятовувати»:

  • Щоб навчитися краще запам’ятовувати, треба тренувати різні види пам’яті.

  • Під час підготовки домашнього завдання чергуйте різні способи виконання роботи. (наприклад, сьогодні ви готуєте завдання мовчки; завтра домовтеся з ким-небудь із рідних, щоб вони вам почитали заданий матеріал, а ви намагайтеся його запам’ятати; а післязавтра читайте собі самі й проговорюйте прочитане вголос або пошепки).

  • Намагайтеся знайти головне в матеріалі, що вивчаєте, – те, що треба обов’язково запам’ятати; якщо запам’ятати головне, то й окремі деталі легше буде згадати.

  • Треба пам’ятати і про те, що найкраще запам’ятовується те, над чим більше працюєш (але це не означає, що той самий текст треба десять разів перечитати, а потім ще десять раз переказати; краще прочитати текст один-два рази, спробувати поставити запитання до нього і відповісти на них своїми словами).

  • Гарний спосіб запам’ятовування – постаратися подумки уявити картину того, що вивчаєте.

  • Намагайтеся починати підготовку уроків з тих предметів, що даються найважче. (якщо робити навпаки, то вашій пам’яті прийдеться нелегко, адже поки дійде черга до важких предметів, то ви вже втомитеся).

  • Є багато способів допомогти своїй пам’яті. Якщо ви хочете досягти гарних результатів, завітайте до бібліотеки і попросіть підібрати вам відповідні книги.

Визначаючи зміст домашнього завдання, учитель пропонує учням підібрати ігри та вправи, що допоможуть розвивати і тренувати пам'ять та увагу. Для допитливих, уважних і спостережливих дітей радить після уроку пройтися коридором школи і уважно все роздивитися. Наступного уроку вчитель перевірить уважність, спостережливість і пам'ять своїх учнів.

Розвитку слухової пам’яті учнів можна сприяти, використовуючи різноманітні ігрові моменти на різних уроках. За приклад може слугувати гра «Відгадай назву міста». Досліджуючи походження географічних назв (у 3 класі – тема «Подорожуємо картою України», у 4 класі – тема «Назви наших міст»), на етапі закріплення та узагальнення знань учитель пропонує учням за допомогою історичних довідок відгадати назву міста. Наприклад:

  • Це місто було побудоване при злитті трьох невеличких річок. Існує легенда, за якою назва однієї з річок – а від неї і міста – пішла від імені першого поселенця, козака Харитона, або скорочено Харка (Харків).

  • Назва цього міста походить від грецьких Ніко, або Ніке, – це ім’я міфічної богині перемоги – і поліс – «місто». Дослівно – «місто перемоги» (Нікополь).

  • Назву для цього міста взяли від найменування давньогрецького міста-колонії – Одес, Одесос, Ордіосос, що означає «великий торговельний шлях» (Одеса).

Важливим аспектом формування уміння вчитися самостійно є організація навчального співробітництва. Методи побудови такої навчальної діяльності вимагають спільної діяльності вчителя з учнями та учнів між собою найкращою формою організації співробітництва є парна та групова робота. Під час роботи в групі дитина має реальну можливість обрати для себе роль (контролер, скептик, аналітик, писар, координатор). Тут вона вчиться слухати, сперечатися, ставити запитання, відстоювати свою думку. Усі правила ведення навчальної дискусії програються учнями в різних ситуаціях, обираються найоптимальніші зразки і приймаються усіма як свої власні без зовнішнього нав’язування. Під час групової роботи кожен отримує безцінний досвід спільної діяльності, рефлексії. Саме за такої організації роботи учні приймають навчальне завдання як своє власне, самі розподіляють ролі, планують свою роботу, роблять висновки, створюють модель, алгоритм, схему, оцінюють свою роботу та досягнення, вчать інших.

Висновки. Уміння добре вчитися розвивається за умови цілеспрямованого спеціального формування його кожного складника. Якщо в школяра не сформовано хоча б одного з цих компонентів, його навчання неповноцінне (він не хоче і не вміє вчитися). А в більшості випадків тому «не хоче», бо не вміє і не відчуває власного поступу. Відповідно до структури навчальної діяльності в умінні учнів вчитися мають відбиватися всі його компоненти на такому рівні, щоб у результаті їх взаємодії сформувалась готовність самостійно учитися.

Навчальні досягнення учнів за компетентнісним підходом проявляються наступним чином:

Знання

Я знаю (уявлення, факти, відомості, ознаки, поняття)

Діяльність

Я знаю, як це робити; я вмію; я можу; я роблю

Творчість

Я створюю; я придумую; я змінюю; я знаходжу; я доповнюю

Ставлення

Я прагну до; я хочу досягти; я ціную; я схвалюю; я заперечую; я думаю інакше



Додаток А

Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху».

Вона включає створення різноманітних видів радості, використання прийомів, за допомогою яких розгортається робота з різними категоріями учнів

^ Здійснена радість.

Для деяких учнів очікування успіху звично, для деяких епізодично, а для деяких зовсім одноразово. Це і є стан здійсненої радості.

Прийом «Невтручання» – максимальне надання самостійності у вирішенні проблем «надійним» учням. Краще залишити їх на деякий час у спокої і дати можливість самим розібратися в собі та ситуації, що склалася.

Прийом «Холодний душ» доцільний у роботі з учнями категорії «впевнені». Учитель не поспішає з поліпшенням оцінок, навпаки, дещо відтягує час. Він не тільки не «поливає бальзамом» зачеплене самолюбство, ущемлені амбіції рідних, але й трохи «підсипає солі» (за А.С. Макаренком).

Сенс прийому «Емоційне поглажування» – вселити дитині категорії «невпевнені» віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті і готові піти на емоційний контакт.

Сутність прийому «Анонсування» – спершу обговорити з учнем, що йому потрібно буде зробити. Це мовби репетиція майбутньої події. «Невпевненим» така попередня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть впевненість у своїх власних силах.

У прийомі «Гидке каченя» для категорії учнів «зневірені» важливо вчасно побачити, впізнати таку дитину, створити всі можливі умови для її розквіту. Необхідно, щоб хтось повірив у неї, забажав допомогти особистості удосконалитися.

«Миша у сметані». Це другий вид «зневірених», які потрапили в складну ситуацію, проте не перестають боротися до перемоги. Отут потрібно, щоб вчасно надійшла допомога як з боку вчителя, так і з боку учнів. Потрібно підтримати прагнення дитини стати на ноги, вселити впевненість у власні сили, показати учню, що і вчитель, і діти бачать в ньому особистість, яка здатна здолати труднощі.

«Неочікувана радість»

Це психологічний стан задоволення від того, що результати діяльності людини виявилися вищими від очікуваних. З педагогічної точки зору неочікувана радість є результатом спланованої діяльності вчителя.

Прийом «Сходи», (або «Стань у стрій»): вчитель веде вихованця поступово вгору, крок за кроком підіймаючись разом з ним сходинками знань, психологічного самовизначення, знаходження віри в себе та оточуючих.

Прийом «Даю шанс» – раніше підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувано для самої себе розкрити власні можливості, здібності. Але якщо ситуація виникла поза планом учителя, то його головне завдання – не пропустити такий шанс, правильно відреагувати, оцінити вчинок учня.

Прийом «Сповідь» – розкриття перед учнями стану своєї душі, щире звернення до найкращих дитячих почуттів. Однак він може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчителем відповідної реакції учнів.

У педагогічній технології «Створення ситуації успіху» особливе значення приділяється вербальній інструментовці. Вона може мати такий вигляд:

  • Я гадаю, що зручніше за все було б зробити...

  • Мені здається, тут у центрі уваги перебуває...

  • Я знаю, що люди звичайно починають з...

  • Досить виконати цю частину – і...

  • Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде...

  • Саме ти і міг би зробити таку справу...

  • І це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде – нічого страшного.

  • Я впевнений, що ти пам'ятатимеш про...

  • Починай же! Ти це добре зробиш!

  • Ось ця деталь (елемент, частина) вийшла дуже гарно!

Треба звертати увагу й на такий цікавий елемент властивості мозку, як «остання вербальна конструкція». Тому слова, що вимовлені останніми, відразу набувають образного втілення, яке (на підсвідомому рівні) стає для мозку спонуканням до дії. У розмові з дітьми ми завжди повинні після завершення спілкування акцентувати увагу на тому, що бажаємо бачити, а не на тому, від чого ми їх застерігаємо. Порівняйте вербальні конструкції:

«..працюємо спокійно, врівноважено, щоб встигнути..»,

«..не поспішайте, не галасуйте, не сперечайтеся, бо не встигнете...»;

«..працюємо спокійно, врівноважено, щоб встигнути..»,

«...ти відповів , як нездара...».


Щоб створити мотивацію на успішну діяльність, треба робити наголос на цьому:

  • «..ви легко зрозумієте...»,

  • «... сконцентруємо увагу, щоб краще засвоїти...»,

  • «...ваші можливості необмежені...»,

  • «...усі проблеми ми успішно подолаємо...»,

  • «...ваша праця завжди плідна...».

І головне, що треба вчителю, приступаючи до роботи за педагогічною технологією «Створення ситуації успіху», – це створити оптимістичну установку дитині, забути на деякий час про її «недоліки», побачити тільки перспективні лінії її розвитку. Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості, спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога у позитивні властивості дитини, її сили, її успішність, втілена на вербальному рівні. Тому учитель проводить заняття, в основі яких покладено принцип навчання у співпраці, цим самим надає учням можливість досягнути високого рівня взаєморозуміння, взаємоспілкування, а також розвивати здібності працювати і навчатися самостійно.

Додаток Б

Леонардо да Вінчі. Притча «Бритва»

В одного цирульника була бритва краси незвичайної, але й у роботі не було їй рівних. Одного разу, коли відвідувачів у лавці не було, а хазяїн кудись відійшов, захотілося бритві на світ подивитися і себе показати. Випустивши гостре лезо з оправи, начебто шпагу із піхви, гордо взявши руки в боки. Вона відправилась на прогулянку в теплий весняний день.

Не встигла бритва переступити через поріг, як яскраве сонце заграло на стальному полірованому лезі, і на стінах будинків весело застрибали сонячні зайчики. Осліплена цим небувалим видовищем, бритва прийшла в таке захоплення, що непомірно загордилася.

- Невже після такої краси я повинна повернутися у цирульню? – крикнула бритва. – Нізащо на світі! Було б безглуздо з мого боку згубити своє життя, вискоблюючи намилені щоки і підборіддя неотесаних муж ланів. Хіба моєму ніжному лезу місце у цирульника? Зовсім ні. Сховаюсь я від нього в затишному місці.

З тієї пори і слід її охолонув. Ішли місяці. Настала дощова осінь. Занудившись наодинці, бідаха вирішила вийти зі свого добровільного затвірництва і подихати свіжим повітрям. Вона обережно випустила лезо з оправи і гордовито озирнулась довкола. Але жах! Що сталося? Лезо, колись ніжне, загрубіло, стало схожим на іржаву пилку і не відображало більше сонячних променів.

- Нащо я піддалась спокусі? – гірко плакала бритва. – Як мене беріг і опікував добрий цирульник! Як він радів і пишався моєю роботою! А тепер, що зі мною сталося: лезо потемніло, зазубрилось і вкрилося огидною іржею. Я загинула, і нема мені спасіння!

Учитель робить висновок про те, що сумна участь очікує усякого, хто наділений талантом, але замість того, щоб розвивати і вдосконалювати свої здібності, надмірно вихваляється і живе без діла, займаючись самолюбуванням. Як і ця нещасна бритва, така людина поступово втрачає ясність і гостроту розуму, стає лінивою і заростає іржею неуцтва, яка роз’їдає тіло й душу. Потрібно підвести учнів до висновку про те, що ця притча вчить нас тому, що людина, яка не розвиває свої здібності, не хоче працювати над собою, зупиняється у своєму розвитку.

Схожі:

Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів iconГаркав'юк Л. А. Дидактична гра є важливим засобом виховання розумової діяльності учнів
...
Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів iconТема 1 «Організація виробництва принципи, типи»
Операційна діяльність підприємства. Організація операційної діяльності. Організація як функція управління. Організація виробничого...
Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів iconСембрат С. В. Особливості планування та організація фізичної підготовки учнів 1-4 класів
Сембрат С. В. Особливості планування та організація фізичної підготовки учнів 1-4 класів – К.: “Знання”, 2005. – 30c
Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів icon5. Функція організація діяльності
У широкому розумінні, термін "організація" означає певний порядок, а підвищення рівня організованості — впорядкування
Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів icon6. активізація діяльності учнів на уроці фізичної культури психологічні...
У процесі навчання учні не повинні бути пасивними об’єктами впливу вчителя. Необхідно, щоб вони самі виявляли активність, спрямовану...
Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
«Організація екскурсійних послуг», «Організація транспортних подорожей», «Організація анімаційних послуг в туризмі», «Інформаційні...
Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів iconЗагальна характеристика підприємства (розташування, історія створення, напрям діяльності)
Організація виробничої діяльності (структурні підрозділи, положення про відділи)
Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів iconЛекція №13 Тема: Організація діяльності облікового апарата в умовах...
Організація діяльності облікового апарата в умовах функціонування автоматизованого оброблення даних
Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів iconСрср 1985-1991. М. С. Горбачов. «Перебудова»
Мета: розглянути суть політики Горбачова, його економічні І політичні реформи, підвести учнів до розуміння причин розпаду срср, продовжити...
Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів icon— це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними...
Функції менеджменту — це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними прийомами та способами, а також...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка