Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс




Скачати 254.61 Kb.
НазваКурс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс
Дата конвертації30.06.2013
Розмір254.61 Kb.
ТипКурс лекцій
skaz.com.ua > Психологія > Курс лекцій


Житомирський державний університет імені Івана Франка

Соціально-психологічний факультет

Кафедра соціальної та практичної психології

малюнок в практиці психодіагностики

Курс лекцій

Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки

Напрям підготовки: 6.030102 ПСИХОЛОГІЯ

6.030103 ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ

ІІІ курс

РОЗРОБНИК:

Мазяр О.В., старший викладач кафедри соціальної та практичної психології

Житомир – 2013

Лекція 1. Діагностичні можливості малюнків у вивченні особистості

Мета: ознайомлення студентів з діагностичними можливостями проективних малюнків у психодіагностиці.

^ Професійна спрямованість: первинні навички використання малюнків у консультативній і тренінговій роботі.

План:

  1. Використання малюнкових технік у психодіагностиці. Психодіагностична сутність психомалюнку.

  2. Особливості використання малюнків під час консультування.

  3. Особливості використання малюнків у груповій психокорекції.

  4. Особливості використання класичних проективних малюнкових методик.

  5. Феноменологічний підхід до аналізу психомалюнків.




^ Основні поняття

психомалюнок, феноменологічний підхід, символ, інтерпретація, проективна техніка, групова психокорекція, індивідуальна консультація


Література

Основна література

  1. Хоментаускас Г.Т. Семья глазами ребенка. – М.: Педагогика, 1989. – 160 с.

  2. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – С. 150-153, 152-259.

  3. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С. 85-88, 107-116.

Додаткова література

  1. Мошенська Л.В. Діагностичні можливості комплексу тематичних психомалюнків у дослідженні глибинних аспектів психіки: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. – К., 1998. – 19 с.

  2. Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и других. – М.: АСТ-ПРЕСС, 2000. – С. 346-393.

  3. Практикум з психодіагностики / Укладачі: Музика О.О., Остринська В.М., Остринський В.В. – Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2000. – С. 128-160.

  4. Практикум по арт-терапии // Под ред. А.И. Копытина. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – С. 20-175.

  5. Психомалюнок як метод діагностики психосексуальної сфери в юнацькому віці / Мазяр О.В. Курсова робота з психодіагностики. – Житомир, 2001. – 75 с.

  6. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. – С. 36-59, 110-117.

  7. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учебное пособие: В 2 кн. – М.: ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1: Система работы психолога с детьми раннего возраста. – С. 286-297.




  1. Використання малюнкових технік у психодіагностиці.

Психодіагностична сутність психомалюнка

Серед спеціалістів у галузі психодіагностики загальновизнаним фактом є думка про те, що графічна продукція дозволяє пізнати внутрішні характеристики особистості. З початку 50-х років ХХ ст. на Заході було розроблено чимало спеціальних графічних психодіагностичних тестів: „Дім-Дерево-Людина”, „Малюнок сім’ї”, „Неіснуюча тварина”, „Автопортрет” тощо, які набули статусу традиційних і вважаються високовалідними, хоча й обумовлюється вимога не використовувати їх ізольовано, а лише у батареї з іншими стандартизованими об’єктивними методиками.

Система використання малюнкових тестів і технік досить широка. Зокрема, за допомогою психомалюнка досліджують:

    • інтелектуальну сферу особистості;

    • індивідуально-психологічні особливості людини;

    • взаємостосунки в сім’ї.

Надто часто психомалюнок використовується у роботі з дітьми при лікуванні неурочних розладів та при доланні неадекватних страхів. Адже малювання виступає як один із видів аналітико-синтетичного мислення. Малюючи, дитина здатна формувати об’єкт або думку заново, оформлюючи за допомогою малюнка свої знання, почуття, опановує соціальну обстановку.

Малюнок – це нагода отримати внутрішню рівновагу і стабілізуватися в оточуючій дійсності. Крім того, це творчий акт, який дарує дітям радість досягнення, здатність діяти за бажанням, бути самим собою, виражати вільно свої почуття без остраху бути засудженими. Можливо, це один з несвідомих мотивів зацікавленості батьків малюнками своїх дітей.

Малювання як діяльність розвиває уяву, гнучкість та пластичність мислення, що власне і є передумовою долати умовні життєві проблеми.

Вважається, що виконуючи малюнок на задану тему, людина несвідомо проектує зміст свого психічного, що обминає цензуру Супер-Его завдяки своїй невербалізованій природі. Дослідницька проблема полягає в тому, щоби допомогти суб’єкту зрозуміти справжній психологічний зміст малюнка, фактично озвучити його, знайшовши нові смисли.

^ Академічний курс психодіагностики передбачає засвоєння практичним психологом таких експресивних методик як «Дім-Дерево-Людина», «Моя сімя», «Неіснуюча тварина».

Психомалюнкові тести отримали значного поширення. Проте популяризація цих тестів зумовлена насамперед браком належної компетентності працівників психологічної служби, їх спрощеним розумінням індивідуально-неповторних проявів психіки з подальшою їх категоризацією на «норму» та «відхилення», що знайшло своє вираження у вульгарній орієнтації на тестові ключі.

Показовою є варіантна інтерпретація малюнка «Моя сім’я» у зарубіжній та вітчизняній психології.

Г. Т. Хоментаускас спирається на такі показники: аналіз структури малюнка, інтерпретація особливостей графічно-образної репрезентації членів сім’ї і аналіз процесу малювання.

Л. Корман окремо виділяє ступінь привабливості персонажів, захисні процеси ідентифікації та заперечення.

Р. Бернс апелює до важливості руху персонажів як до форми чуттєвих відносин між ними.

Тобто кожен з авторів має оригінальний, емпірично визначений підхід до інтерпретації малюнка. Але такий підхід являє собою своєрідне „прокрустове ложе” для досліджуваного, який «повинен» знайти своє місце у запропонованому діагностичному континуумі. Тому спостерігаємо нівелювання психічної унікальності суб’єкта з його багатими онтологічними особливостями.

Знакова інтерпретація, якою характеризуються тестові ключі, майже виключає чи суттєво звужує можливості отримання інформації про унікальну логіку несвідомого. Тому несвідома сфера у символічному вигляді лишається поза увагою психолога.


  1. ^ Особливості використання малюнків під час консультування

Часто клієнти неясно вбачають причини та мету свого звернення за психологічною консультацією. Вони висловлюють окремі припущення щодо свого внутрішнього стану, але не можуть його чітко озвучити. Тоді консультація виявляється безпредметною за змістом і неструктурованою за формою.

Психомалюнок дозволяє зняти частину труднощів. Бесіда тепер відбувається опосередковано – через малюнок, який одночасно забезпечує відчуття психологічного захисту і спонукає до відвертості. Будучи приводом для бесіди, психомалюнок є ніби підказкою психологу, адже дозволяє визначити правильні питання і навіть подекуди спрогнозувати відповіді. При цьому обговорення малюнка не зводиться до класичної психодіагностики, а відбувається у формі навчаючого аналізу, у ході якого клієнт поступово усвідомлює, відшуковує потаємні аспекти свого життя.

На психологічних консультаціях з діагностично-корекційною метою можна застосовувати такі теми малюнків: „Я після останньої зустрічі”, „Мої сподівання”, „Я в кабінеті психолога”. Сюжет малюнка необов’язково повинен відповідати темі малюнка. Клієнт зображує свої асоціації щодо запропонованої тематики. Ці художні асоціації – важливий робочий матеріал, до якого можна повертатися пізніше, щоби аналізувати динаміку особистіних змін клієнта.

За допомогою символічної мови клієнт здатен виражати те, що не здатен вербалізувати на консультації. Сублімуючи таким чином, клієнт слабко контролює прояви несвідомого, яке, з одного боку, лишається ніби непоміченим, а з іншого – виразилось у м’язевій активності, що власне є головною метою дії несвідомого.


  1. ^ Особливості використання малюнків у груповій психокорекції

Іноді малюнки використовують у груповій роботі з психокорекційною метою. Добір теми малюнка здійснюється у двох напрямках:

1) з метою з’ясування феноменів групів, її динаміки;

    1. висвітлення почуттів членів групи, історії їхнього життя та з’ясування ставлення до минулого.

Психомалюнок може створювати позитивну емоційну атмосферу у групі. Також він є важливим засобом навчання групи. Члени групи вчаться бачити глибокий психологічний зміст у художніх дрібницях, а потім й у поведінці одне одного. При цьому суб’єкт лишається захищеним від ризику отримати несподівану інтерпретацію, оскільки у малюнках вона не є очевидною і її завжди можна оспорити.

Керівник групи може використовувати психомалюнки для контролю за перебігом групового процесу та особистісними змінами його учасників. Цьому сприяє щоразове виконання малюнків на тему: „Наша група”, „Я – сьогодні”, „Я – в групі”. Такі малюнки відображають результативність соціально-психологічного навчання. Після закінчення групового навчання можна виконати малюнки „Я до навчання – Я після навчання”, „Що я очікував і отримав у групі”.

Ефективним також є узагальнений малюнок, який відображає сприймання всіма учасниками навчання актуальних подій у групі.

Колективний малюнок може використовуватись для з’ясування психологічного портрету окремих членів групи. Важливо, щоб на заняттях кожний учасник доповнював свій фрагмент малюнку. Можна вносити зміни в відповідь на запитання: „Якою б хотілося б бачити цю людину?”, „Що хотілося б змінити у цьому портреті?”

Інші методичні прийоми:

  • малювання на вільну тему;

  • розмовне малювання (спілкування у парах за допомогою барв, ліній, образів);

  • спільне малювання (на одному аркуші);

  • додаткове малювання (малюнок передається по колу).




  1. Особливості використання класичних проективних малюнкових методик

Проективний підхід до діагностики особистості є альтернативним тестовому. Щодо малюнкових технік він включає „вільне малювання” і „малювання на задану тему”. Ще їх називають „методами вивчення продуктів творчості”, „експресивними методиками”.

Малюнок є своєрідним актом комунікації, що передає певні індивідуальні смисли у символічній образній формі.

Проективний малюнок отримав поширення на Заході, оскільки сама процедура малювання не виглядає як строго тестова, а радше ігрова, яка дозволяє відійти від реальності, вивільнитися від негативних емоцій, актуалізувати позитивні емоції.

Переваги проективного малюнка:

  • малюнкові техніки здійснюють розгальмовуючий вплив на психіку;

  • малюнкові техніки зручні у використанні (вимагають мінімум засобів, дитина самостійно зосереджується на звичному для неї завданні);

  • малюнкові техніки є високоінформативними засобами пізнання особистості, що не вимагає уміння вербалізовувати почуття. При цьому малюнок повідомляє про значимі ситуації та людей для суб’єкта;

  • не треба використовувати складні обрахунки та шкали, отримується інтегрований результат. Можна одразу переходити до значимого змісту, висувати робочі гіпотези щодо сутності порушень;

  • малювання особливо значимих ситуацій має для клієнта терапевтичний характер (звільнення від зайвої напруги, програвання можливих рішень ситуації).

Також важливо зауважити:

    1. Малюнок дозволяє структурувати дійсність, реалізовувати цілісний підхід до вивчення особистості, включаючи свідоме і несвідоме.

    2. Малюнок містить як свідому для автора, так і несвідому для нього інформацію, але яка має важливе, ключове значення.

    3. Графічна продукція суміщає як когнітивний, так і афективний компоненти.

    4. Малюнок презентує інформацію поза бажанням автора.




    1. Феноменологічний підхід до аналізу психомалюнків

Важливим при аналізі малюнків є феноменологічний підхід, за якого найбільшої авторитетності набуває внутрішнє розуміння психічних явищ, подій самим автором, а не стандартизована (формалізована) їх інтерпретація. Цей шлях полегшує виявлення логіки несвідомого, показує важливий унікальний зв’язок з викривленою логікою свідомого. Фактично такий зв’язок демонструє психологічні захисти клієнта, які, вочевидь, не є ефективними у повсякденному житті і становлять суть особистісної проблематики.

Тому при здійсненні психологічного аналізу малюнків варто знати думку автора. Це не означає, що психологічний зміст малюнку варто розуміти буквально так, як його розуміє клієнт. Інтерпретація малюнка може докорінно відрізнятися від розуміння його автором. Таке стається як правило. Тому що клієнт вмикатиме психологічний захист з метою неусвідомлення змісту несвідомого, який є для нього травматичним або несумісним з етичними позиціями. Однак думка автора є важливою, оскільки дає можливість встановлювати логіку несвідомого, яка викривлює свідме сприйняття намальованого.

Стисла інформація щодо глибиннопсихологічного розуміння суті особистісної проблеми


  1. Особистісна проблема не може бути самостійно розв’язана, оскільки суб’єкт не усвідомлює її передумов та каузальних аспектів. Вона пов’язана з внутрішньою стабілізованою суперечністю і сповнена амбівалентних почуттів до лібідіозних осіб.

  2. Соціально-психологічними передумовами виникнення особистісної проблеми є протиріччя між позадосвідною біологічною потребою індивіда у набутті та підтримці психологічної сили та постійним фактором соціалізації, який виявляє психологічну слабкість індивіда.

  3. З. Фройд пояснює виникнення особистісної проблеми через травматичний досвід дитинства, що був невдало витіснений, зокрема, через комплекс Едіпа, який був неадекватно пережитий, і в ситуації тут-і-тепер вимагає задоволення суперечливих інфантильних цілей з участю об’єктів, що заміщають інцестуальних осіб. Це стає можливим завдяки механізму заміщення і тенденції психіки до вимушеного повторення.

  4. А. Адлер вбачає розвиток особистісних проблем у механізмі гіперкомпенсації комплексу неповноцінності, зокрема, в прагненні переважати над іншими. Позадосвідна тенденція психіки «від слабкості – до сили» є інтегруючим механізмом психологічного захисту, але при цьому захисна система є унікальною.

  5. К. Юнг визначає особистісну проблему як комплексне утворення, що являє собою афективну несвідому силу, яка нездатна адекватно інтегруватися у свідомість, оскільки центр особистості перебуває в Его, а не в Самості, що позбавляє можливості проникати у сферу несвідомого.

  6. Особистісна проблема долається шляхом об’єктивації несвідомого у зв’язку зі свідомим.

  7. Символічна мова психомалюнків об’єктивно презентує неусвідомлені аспекти особистісних проблем, хоча її полісемантизм ускладнює пізнання психічної реальності.

  8. Інтерпретація символічної мови повинна забезпечувати поєднанням психоаналітичного, феноменлогічного та процесуального підходів.


Лекція 2. Психоаналітичний підхід до вивчення психіки за допомогою психомалюнків

Мета: ознайомлення студентів з психоаналітичним підходом до інтерпретації комплексу психомалюнків.

^ Професійна спрямованість: уміння аналізувати прояви колективного несвідомого, індивідуальної несвідомої символіки.

План:

  1. Теоретичні передумови психоаналітичного розуміння психомалюнків.

  2. Психомалюнок і сновидіння.

  3. Спільність символіки міфів, казок і психомалюнків.

  4. Символіка психомалюнків:

    1. Колективне несвідоме та архетипи.

    2. Прояви індивідуального несвідомого.

    3. Соціально-психологічна символіка психомалюнків.




^ Основні поняття

психомалюнок, сновидіння, міфи, казки, архетипи, символи, індивідуальне несвідоме, колективне несвідоме, психоаналіз, трансфер, проекція, заперечення, формування реакції, сублімація, особистісна проблема, невротичний розлад, психологічна імпотенція, заміщення, актуальне минуле, опори, психологічні захисти, комплекс неповноцінності, периферія малюнка, алегоричність сюжету


Література

Основна література

  1. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – С. 200-372.

  2. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С. 116-131.

Додаткова література

  1. ІІІ Всеукраїнська студентська конференція „Актуальні проблеми природничих наук у дослідженнях студентської молоді”. Частина 2. – Черкаси, 31 травня – 1 червня 2001. – С. 107, 112, 113, 115, 116.

  2. Кон И.С. Введение в сексологию. – М.: Медицина, 1989. – С. 86-107.

  3. Мошенська Л.В. Діагностичні можливості комплексу тематичних психомалюнків у дослідженні глибинних аспектів психіки: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. – К., 1998. – С. 19.

  4. Практикум по арт-терапии // Под ред. А.И. Копытина. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – С. 106-136.

  5. Психомалюнок як метод діагностики психосексуальної сфери в юнацькому віці / Мазяр О.В. Курсова робота з психодіагностики. – Житомир, 2001. – 75 с.




  1. Теоретичні передумови психоаналітичного розуміння психомалюнків

Емпіричне вивчення комплексу психомалюнків вказувало на дієвість закономірностей психіки, відкритих З.Фройдом, які формуються у суб’єкта з раннього дитинства і пов’язані з еротичним ніжним потягом до близьких осіб, які втім є фрустрованими.

Психоаналітична процедура надання психологічної допомоги базується на самоусуненні «Над-Я» клієнта від контролю та критики вільних асоціацій і вимог логічної єдності висловлювань.

Звертаючись до структурних компонентів психіки (Я, Над-Я, Воно), психоаналіз передбачає нейтралізацію функцій Над-Я обіцянкою приймати без критики та осуду будь-які прояви несвідомого. Тобто психоаналітик санкціонує прояв Воно, дозволяє йому виразитися. У перспективі це має призвести до усвідомлення певних аспектів свого потаємного (несвідомого) життя і системи захисних механізмів, що виступають симптомами Я у боротьбі ворожих тенденцій Воно і Над-Я. Власне ці симптоми і є суттю звернення клієнта, адже вони є неефективними, нефункціональними.

Однак несвідоме Воно, примітивне за своєю природою, здебільшого виявляється не в словах, бо це насамперед свідома форма поведінки (хоча не тільки), а насамперед у моториці: коїтальний чи агресивний акт.

Отже, роль моторики дуже велика для процесу вираження психологічного змісту у пізнанні несвідомого (теорія психомоторного зв’язку). Саме в цьому допомагає малюнок завдяки рухам руки у процесі художньої матеріалізації психологічного змісту. Вони обходять чи розм’якшують механізми психологічного захисту, дозволяють з’ясувати справжні бажання суб’єкта, які ним неефективно блокуються.

Важливим моментом, що єднає психоаналіз та процесуальну діагностику, є робота з опором і механізмами психологічного захисту. Свідомість не готова до сприймання символічної інформації: в протилежному випадку символ стає непотрібним, оскільки його функціональне призначення у приховуванні реальності, яка не відповідає етичній позиції клієнта (що і складає зміст невротичного розладу). Природно суб’єкт чинить опір об’єктивації психічної реальності, тому що усвідомлення неминуче призведе до виявлення базального комплексу неповноцінності і неадекватного прагнення його компенсувати, що буде ним розцінюватись як слабкість, проти якої він вибудував унікальну систему психологічного захисту.

Символи малюнків можна вважати посланцями від несвідомого до свідомого. Важливим є вибір саме певного символу, а його інтерпретація збагачує і зміцнює свідоме.


  1. ^ Психомалюнок і сновидіння

Процес сновидіння за своєю природою виключає участь свідомості. У випадку з малюнками ми лише намагаємося знизити контролюючу функцію свідомості.

Робота з психомалюнком подібна до роботи психоаналітика зі сновидінням. Щоправда, коли психоаналітики аналізують сновидіння клієнтів, вони виходять з тем, запропонованих клієнтами, а робота з психомалюнками передбачає «нав’язування» тем малюнків. Однак насправді теми є лише рекомендованими, їх можна доповнювати новими темами, і люди виконують їх спонтанно. Саме спонтанність і визначає характер і зміст зображеного. Клієнт все одно малюватиме те, що «зможе» – своє актуальне (тобто своє сновидіння) Я.

Крім того, тема психомалюнка забезпечує єдність свідомого і несвідомого, що є предметом психологічної практики.

Малюнок та сновидіння єднає образність. У психомалюнку образи домінують над поняттями, але сама техніка виконання малюнка відображає в символах «несвідомі» значення, що мають ірраціональну природу.

Завдяки малюнку в фантазію проникає елемент реальності, і тепер ці картинки починають справляти самостійний реальний вплив. Бо відтепер це не просто фантазія, а реальність на папері, який сприймається як певний вчинок.

Малюнок є мертвим відбитком живого, функціонуючого Я. Такий відбиток треба зробити «говірливим». До цього веде тривалий діалог з автором малюнка (феноменологічний підхід).

У роботі з комплексом малюнків ми намагаємось синтезовано пізнати логіку несвідомго. В малюнку актуальне Я (особистісно важливе в даний момент) відступає на периферію, оскільки відбувається переміщення вгору істотної частини душі. Іншими словами, найважливіша несвідома інформація завжди присутня на свідомо виконаному малюнку, проте не лежить у центрі композиції, а представлена у деталях, суперечностях.

Малюнки відображають актуальне минуле – це енергетично сильні точки пережитого минулого, що залишили сильний слід, який зберігає тенденцію до повторення у кожній підходящій ситуації. Різноманітність тем малюнків створює таку сприятливу ситуацію для прояву таких активних точок несвідомого. Участь свідомості тільки підтверджує їхню інтенсивність. Психомалюнки об’єктивують глибинно-психологічний зміст несвідомого завдяки феномену вимушеного повторення.

З.Фройд звернув увагу на суперечність психіки, яка всю свою активність спрямовує на досягнення насолоди, однак спостерігається вимушене повторення всього того, що спричиняє для Я невдоволення і страждання. Вимушене повторення викликає з минулого такі переживання, які викликають можливість насолоди і раніше не мали шансу на вдоволення, а тому й витіснялися.

Інфантильні ніжні потяги дитини до родителя протилежної статі були приречені на відторгнення свідомістю через несумісність бажань із можливостями їх реалізації через недостатність дитячого розвитку. Втрата надії на любов порушують відчуття власної гідності, що сприяє розвитку почуття неповноцінності.

Ніжні почуття до одного з родителів вичерпуються через розчарування від даремного очікування насолоди. Створюється картина прояву енергетичної сили лібідіозного потягу з усіченим (нереалізованим) кінцем. За такої ситуації відбувається капсулювання нереалізованої енергії (її нагромадження). Саме ця витіснена енергія інцестуозного походження назавжди зберігає прагнення насолоди в поєднанні з неможливістю її досягнення. Тому ніжні почуття людей проходять у стосунках з різними людьми однакові фази і закінчуються агресією, невдоволенням. Такі прояви можна віднести до психологічної імпотенції, коли стосунки настільки омертвляються, що стосунки з партнером стають неможливими.

Чому люди прагнуть до страждання? Тому що провідним захисним механізмом, який забезпечує цей феномен, є заміщення – оживлення невдало витісненої енергії в актуальній життєвій ситуації. Цей механізм виражає боротьбу суперечливих тенденцій та амбівалентних почуттів на шляху відновлення можливостей реалізувати нереалізоване.

Заміщення може набувати вираженої тенденції до пошуку партнера «за аналогією», тобто схожого на первинний лібідіозний об’єкт, або ж від супротивного – пошук партнера з протилежними рисами. В будь-якому випадку людина потрапляє у суперечливу ситуацію. Хоч би яким чудовим не було заміщення, місце первинного лібідіозного об’єкта залишатиметься святим.


  1. ^ Спільність символіки міфів, казок і психомалюнків

Архетипна символіка – це символіка, яка виражає зміст колективного несвідомого, що значною мірою має спільні характеристики для всього людства, але набуває індивідуального значення в конкретних виявах активності суб’єкта. Символи в малюнках різних осіб повторюються і мають спільне вираження в казках і міфах. Однак простежується і той факт, що кожного разу символи набувають іншого або додатковго значення залежно від індивідуального досвіду суб’єкта.

Малюнок дає можливість проективувати несвідомий зміст психіки через символи, що каталізують пізнання внутрішньої детермінованості особистісних проблем суб’єкта. При цьому логіка несвідомого є неповтроною у кожному конкретному випадку і підпорядкованою інфантильним інтересам Я.

З міфами і казками психомалюнки пов’язує архетипна символіка, що об’єктивує табуйовані потяги, пов’язані із взаєминами з батьками і невдало витісненими почуттями до них. Ці переживання містять частину сексуального досвіду.


  1. ^ Символіка психомалюнків

Символ – це спосіб образного відображення ідей. Від знака він відрізняється смисловою багатозначністю.

Символічна мова універсальна за змістом і формою. З її допомогою суб’єкт здатен виразити те, що йому важко вербалізувати через повну або часткову неусвідомлюваність повідомлюваного, а також через відсутність вербальних еквівалентів. У цьому криється спорідненість символів та невротичних симптомів. Отже, символ не піддається точному поясненню чи визначенню. Вони утворюються в результаті сублімації та заміщення витіснених та агресивних імпульсів. Символи – це мова переважно несвідомого.

Символом певного несвідомого поняття може стати будь-який об’єкт зовнішнього світу. Цей об’єкт з певних причин стає особистісно значущим. Людина вбачає у символі нечітко виражену ідентичність зі станом власної психіки. Це може стосуватися як окремих елементів об’єкта, так і функціонального зв’язку між цими елементами. Очевидно, здатність формувати символи належить до міфологічного періоду у розвитку свідомості, коли матерії приписувалсь здатність до сприймання та відчуття.

Вибір символа заданий індивідуальним досвідом суб’єкта і змістом особистісної проблеми. Проте слід зазначити, що несвідоме характеризується ознакою економності у використанні символів, а це означає, що несвідоме є придатним для аналізу, його логіка (ригідна) стає доступною для розуміння.

Символ за своїм змістом є полісемантичним (багатозначним), може містити в собі різні, часто протилежні (амбівалентні) потяги. Це стає можливим тому, що символ – ірраціональне утворення, образ, а не поняття, що побудоване за законами формальної логіки.

У символах інтегрується архаїчно невпорядкована психічна реальність, для якої в несвідомому не існує проблеми сумісності взаємовиключних потягів. Єдине, чим справді опікується символ, - завдання не висвітлитися на поверхні свідомості, яка не готова до сприймання певної частини психічної реальності (несідомих конфліктів).

Ситуація наближення забороненого матеріалу до усвідомлення унеможливлюється дією психологічних захистів (запереченням, викривленням, раціоналізацією та інтелектуалізацією).

Функціональне призначення символу полягає у приховуванні змісту психічного досвіду, активізація якого могла бути спровокована відповідними факторами, але який не бажає ставати явним через свій травматичний зміст. Таким чином, єднаючи свідомі і несвідомі аспекти психіки, виступає своєрідним компромісним явищем, а тому одна з його головних функцій полягає в адаптації несвідомої сфери індивіда з її асоціальними потягами до вимог соціуму (Над-Я).

Комплекс психомалюнків дозволяє встановити символічну абетку логіку несвідомого шляхом зіставлення ригідних проявів символічного матеріалу.

Слід навчитися аналізувати те, як прихований зміст малюнка доповнює явний, який тлумачиться самим автором.

Актуальне минуле реалізується в інваріантній (знаковій) символіці. Отже, щоб збагнути неусвідомлений зміст малюнка, слід звернути увагу на такі компоненти:

    1. сюжетну алегорію;

    2. інваріантні символи, що містяться, як правило, на периферії малюнка.

Алегоричність сюжету виконує функцію доповнення несвідомих аспектів психіки до свідомості, яка є невротично викривленою. Алегорія приховує інформацію. Сюжет малюнка моделює інфантильний конфлікт суб’єкта. Щодо периферійної символіки, то вона часто має характер нав’язливості, що вказує на її функцію зниження тривожності стосовно можливості задоволення аморальних бажань.

Аналіз графічно-образної продукції повинен відбуватися на основі феноменологічного підходу, який враховує розуміння малюнка самим автором. Діалог сприяє розумінню когнітивно-афективного рівня психологічного захисту.

    1. ^ Колективне несвідоме та архетипи

Архетипи – це універсальні закономірності, якими керується людська психіка у своєму розвитку та функціонуванні.

Архетипи є проявами філогенетичних характеристик психіки (тому архетипи – первинні образи), а тому вони здатні виражати позаіндивідуальний досвід суб’єкта. Архетипи є вродженими психічними структурами, проте являють собою лише певні психічні форми без конкретно заданого змісту. Таким чином вони водночас містять як індивідуальний, так і позаіндивідуальний досвід суб’єкта.

В процесі декодування символічної мови архетипам надають великого значення, оскільки вони лишаються чи не єдиним критерієм істинності тлумачення.

До основних архетипів К.Юнг відносить: Его, Персону (одяг, вуаль, простирадла, автомобіль, дипломат, будинок), Тінь (Диявол, Гітлер), Аніму/Анімус (Діва Марія, відьма, церква, Ісус Христос, Тарзан), Самість (коло, німб, хрест, Бог).

    1. ^ Лібідна і мортідна символіка

Досить часто символи єднають протилежні поняття. Наприклад, любов та ненависть: інстинкт життя (Ерос) та інстинкт смерті (Танатос). Вони взагалі не можуть презентуватися окремо одне від одного. Але інстинкт життя повинен завжди переважати, а інстинкт смерті нейтралізуватися м’язевою системою.

Символ є посередником між свідомими і несвідомими аспектами психіки, які виступають антагоністами. Він виконує інтегруючу функцію, що примирює ворожі сфери. Він дозволяє несвідомому непрямо реалізуватися. Для цього треба вуалювати зміст несвідомого. Тому для презентації свого потягу несвідоме обирає образи нейтральних предметів, які неможливо запідозрити у приналежності до потягу.

До основних аморальних потягів належать сексуальний та агресивний.

Лекція 3. Цілісний психологічний аналіз комплексу тематичних малюнків

Мета: ознайомлення студентів з особливостями здійснення цілісного підходу до психоаналізу комплексу тематичних малюнків.

^ Професійна спрямованість: уміння цілісно аналізувати особистісну проблематику, представлену на несвідомому рівні у комплексі тематичних психомалюнків.

План:

  1. Вибір тематики комплексу психомалюнків.

  2. Сутність психокорекційного діалогу та його роль у роботі з малюнковими методиками.

  3. Діагностика глибинних аспектів психіки.

  4. Діагностика соціально-психологічних аспектів психіки.




^ Основні поняття

психомалюнок, тематика комплексу психомалюнків, психокорекційний діалог, глибинні аспекти психіки, соціально-психологічні аспекти психіки, психоаналіз, колективне несвідоме, трансфер, проекція, архетипи, особистісна проблема, невротичний розлад

Література

Основна література

  1. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – С. 200-372.

  2. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С. 139-194, 194-254.

  3. Яценко Т.С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004. – 679 с.

Додаткова література

  1. Мошенська Л.В. Діагностичні можливості комплексу тематичних психомалюнків у дослідженні глибинних аспектів психіки: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. – К., 1998. – 19 с.

  2. Психомалюнок як метод діагностики психосексуальної сфери в юнацькому віці / Мазяр О.В. Курсова робота з психодіагностики. – Житомир, 2001. – 75 с.




  1. Вибір тематики комплексу психомалюнків

На початку роботи з подолання особистісної проблеми психолог пропонує клієнту виконати кілька малюнків на задану тему. Ці теми є не обов’язковими, а рекомендованими. Теми малюнків підібрано так, щоб при виконанні актуалізувалися емоційні аспекти досвіду, ставлення до пережитих ситуацій, суб’єктивне бачення себе та власних стосунків з іншими людьми.

Загалом вибір тематики малюнків залежить від особливостей особистісної проблематики.

Орієнтовані теми:

  1. Чоловік, жінка і я.

  2. Неіснуюча тварина.

  3. Сприймання минулого, яке не можна виправити.

  4. Сприймання близькими й оточенням мого неіснування.

  5. Людина, яку я люблю.

  6. Людина, яку я не люблю.

  7. Людина, яку я поважаю.

  8. Драматична подія мого життя.

  9. Я – реальне, Я – ідеальне.

  10. Звичайний психічний стан близьких мені людей.

  11. Як мене бачать батьки і я сам.

  12. Радісний день у сімї.

  13. Людина, яку я відчужую.

  14. Людина, яка психологічно не існує.

  15. Найбільш значуща для мене людина.

  16. Мій звичайний день.

  17. Мій звичайний емоційний стан.

  18. Мої бажання.

  19. Конфлікт.

  20. Людина, якої я боюся.

  21. Моя сімя тепер.

  22. Ідеальна сімя.

  23. Сімя в мою відсутність.

  24. Криза й етапи виходу з неї.

  25. Моя мрія.

  26. Моє минуле.

  27. Моє майбутнє.

  28. Шлях мого життя.

  29. Я йду назустріч біді.

  30. Сприймання нещастя.

  31. Сприймання щастя.


Численність малюнків одного автора допомагає пізнати такі внутрішні механізми психіки й тенденції його поведінки, які зумовлюють логіку несвідомого, що не розкриваються у змісті кожного окремого малюнку. Зміст цей виражається через взаємозв’язки між окремими малюнками й через спільні характеристики їх з усім загалом.


  1. ^ Сутність психокорекційного діалогу та його роль у роботі з малюнковими методиками

Необхідним для психологічної практики є розуміння категорії несвідомого у його статичних і динамічних проявах. Це дає можливість застосувати психокорекційний діалог, адаптований для конкретних проблем суб’єкта та нівелювати дисфункції і деструкції його психіки.

Динаміка психіки виражена в єдності суперечливих тенденцій. Психокорекція спрямована на виявлення статики у функціонуванні психіки в єдності з динамікою, яка на поведінковому рівні виявляється у ригідності поведінки, закритості для нового досвіду.

Статичні аспекти психіки знаходять вираження у системі базових захистів, що детермінуються інфантильними тенденціями і когнітивним підгрунтям яких виступає логіка несвідомого. Її пізнання покладене в основу адекватного розуміння суперечливого феномену психіки і передбачає виявлення повторюваності поведінкових моментів, що виявляються у ситуативних захистах, покликаних адаптувати суб’єкта до соціуму, і тому сповнених динамізму.

Інваріантні тенденції формуються в психіці в інфантильний період у стосунках з первинними лібідними об’єктами, а динаміка зумовлюється набуттям індивідуально-неповторного досвіду в контексті проблеми адаптації до соціуму.

Здійснення глибинно-психологічної корекції можливе лише за допомогою діалогу. Це – сукупність технік у розмовному стилі, при цьому спостерігається намір розв’язати якусь проблему, прояснити її сутність.

Результат діалогу – це синтез нового смислу, який виникає в результаті зіткнення різих смислових позицій партнерів у спілкуванні. Діалог активізує рефлексивні можливості особистості у дослідженні особистісної проблеми.


  1. ^ Діагностика глибинних аспектів психіки

Діагностика глибинних аспектів психіки полягає у з’ясуванні наступних фактів:

    • особливості емоційного і когнітивного сприймання інцестуальних осіб;

    • стосунки з особами, які їх заміщують;

    • з’ясування особливостей психосексуального розвитку суб’єкта;

    • особливості захисної поведінки суб’єкта.




  1. Діагностика соціально-психологічних аспектів психіки

Діагностика соціально-психологічних аспектів психіки:

    • з’ясування життєвого сценарію суб’єкта (цілі, очікування, кроки);

    • виявлення типових психологічних ігор, які забезпечують реалізацію життєвого сценарію;

    • основної стратегії спілкування, комунікативних позицій, основних транзакцій та пошуку прогладжувань.




Схожі:

Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconКурс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки:...
Лекція Психокорекційна практика як основна форма діяльності практичного психолога
Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconКурс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки:...
Мета: ознайомлення студентів з завданнями, основними конструктами диференціальної психології та формування уявлення про формальний...
Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи студентів
«Менеджмент» галузі знань 0301 «Соціально-політичні науки» напряму підготовки 030101 «Соціологія» галузі знань 0403 «Системні науки...
Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconТематика контрольних робіт для студентів іздн з дисципліни
Викладач: Назарук Оксана Миколаївна Спеціальність: 030102, «Психологія» Курс III (5 семестр), група пс-302з
Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconПсихолого-педагогічний факультет Кафедра психології
Робоча програма навчальної дисципліни пп 025 «Політична психологія» для студентів за напрямом підготовки 030102 Психологія, освітньо-кваліфікаційний...
Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconМетодичні рекомендації до організації самостійної роботи з курсу...
Методичні вказівки до самостійної роботи курсу “Практична діяльність юриста (Практичне право)” складена на основі робочої програми...
Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconМіністерство освіти І науки україни донецький державний університет управління
«Менеджмент»; освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр, галузь знань «Менеджмент І адміністрування», напрям підготовки «Менеджмент»,...
Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Програма співбесіди з курсу «Теорія та історії політичної науки» для абітурієнтів за напрямом підготовки 0301 «Соціально-політичні...
Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
«Безпека життєдіяльності» розрахована на студентів денної та заочної форми навчання усіх напрямів підготовки галузей знань 0301 Соціально-політичні...
Курс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки: 030102 психологія 030103 практична психологія ІІІ курс iconДержавна податкова адміністрація україни національний університет...
Робоча навчальна програма курсу “Етика та естетика” складена на основі навчальних планів для підготовки бакалаврів галузі знань 0301...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка