Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби




Скачати 146.96 Kb.
НазваЛекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби
Дата конвертації29.01.2014
Розмір146.96 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Психологія > Лекція
Лекція №6

Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби.

План лекції

1. Поняття міжособистісних стосунків.

2.Психологія спілкування: зміст спілкування; структура спілкування; засоби спілкування (вербальна, невербальна комунікація).

3.Види спілкування.

4.Психологія між особистого впливу: сутність психологічного впливу; стратегія, тактика, методи ефективного впливу.
Література:

1. Психологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. За редакцією Ю.Л.Трофімова, - К., 2001

2. Ліфарева Н.В. Психологія особистості: навчальний посібник. - Київ: центр навчальної літератури. 2003.

3. Немов Р.С. Практическая психология. Пособие для учащихся. - М.: Гум. изд. центр ВЛАДОС, 2002.
Зміст лекції
1. Ким є людина в процесі спілкування? Чи можуть люди жити і перебувати разом? А може, люди насправді є такі, які є комахи, що поїдають одна одну на маленькій грудці болота (тобто землі), як це ствер­джував Ф. Вольтер.

Доводиться із сумом констатувати, що всі ці негативні схиль­ності людини у всій своїй "красі" і розмаїтті проявляються в спілкуванні.

Насамперед слід розібратися, для чого спілкуємося.

Люди спілкуються через емоції. І го­ловна мета такого спілкування — емоційна розрядка за раху­нок співрозмовника, який перетворюється нами в об'єкт, мішень наших агресивних, погано контрольованих і не усві­домлених імпульсів. Люди не хочуть збагнути, що говорять, для чого говорять і про що думають.

Сучасна психологія виділяє такі основні функції спілкуван­ня:

- передача інформації,

- організація спільної діяльності,

- роз­виток міжособистісних стосунків.

Міжособистісні стосунки — це той горизонт буття, на якому існують передумови для реалізації сутнісних рис людини: здатність до любові і співчуття, прийняття іншого як унікаль­ного і рівноцінного собі; це той рівень, що є відповідальним за передачу загальнолюдських цінностей; сама культура оживає у спілкуванні.

Для своєї довершеності (точніше, становлення) людині по­трібен ще хтось; люди сходяться один з одним, проникають один в одного, розуміють один одного і взаємодіють один з одним. І в цьому співіснуванні, взаємозалежності, взаємодії кожен із них повинен зазвучати на повний голос.
2. ^ Спілкування — складний, багатогранний процес. Цей про­цес, як зазначив Б.Д. Паригін, може виступати водночас і як процес взаємодії людей, і як інформаційний обмін, і як ставлен­ня людей один до одного, і як процес їх взаємного впливу один на одного, і як процес їх переживання та взаємного розуміння один одного. Це визначення підкреслює системність спілкуван­ня, його багатофункціональність і діяльнісну природу.

^ Спілкування — це взаємодія двох і більше людей, спрямована на узгодження й об'єднання їх зусиль з метою налагодження стосунків і досягнення спільного результату.

Справжнє спілкування — це взаємодія принаймні двох осо­бистостей, така "суб'єкт-суб'єктна" взаємодія, в якій кожна зі сторін визнає непорушну цінність іншої людини і високе до неї ставлення нарівні духовної рівноцінності, коли люблять людину не за той чи інший вчинок, не за її заслуги, а за її саму, за її істинну сутність.

У структурі спілкування виділяють три сторони: комуніка­тивну, інтерактивну і перцептивну.

Комунікативна сторона спілкування — це обмін інформа­цією та її розуміння.

Інтерактивна сторона спілкування — взаємодія партнерів, в якій розрізняють:

• співробітництво;

• протиборство;

• ухиляння від взаємодії.

Перцептивна сторона спілкування — це сприйняття парт­нерами по спілкуванню один одного. Воно залежить від особи­стих якостей того, хто сприймає, його життєвого досвіду, мо­ральних установок, ситуації взаємодії та ін.

^ Спілкування характеризується: змістом, функцією, манерою і стилем.

Зміст спілкування. Спілкування може мати різноманітний зміст, який виражається:

• у передачі від людини до людини інформації;

• сприйнятті партнерами по спілкуванню один одного;

• взаємооцінці один одного;

• взаємовпливі один на одного;

• взаємодії один із одним;

• управлінні груповою діяльністю.

^ Функції спілкування. Функції спілкування поділяються відповідно до змісту і мети спілкування. До них належать:

контактна — встановлення контакту як стану обопільної готовності до прийому і передачі повідомлення і підтримуван­ня взаємозв'язку у формі взаємоорієнтованості;

інформаційна, мета якої — обмін повідомленнями, дум­ками, задумами, рішеннями;

спонукальна, мета якої — стимуляція активності партнера по спілкуванню, яка спрямовує його на виконання певних дій;

координаційна, мета якої — взаємне орієнтування й уз­годження дій при організації спільної діяльності;

розуміння, мета якої — не тільки адекватне сприйняття і розуміння смислу повідомлення, а й розуміння партнерами один одного (їх намірів, установок, переживань, станів);

емотивна, мета якої — збудження в партнерові необхід­них емоційних переживань (обмін емоціями), а також зміна з його допомогою власних переживань і станів;

встановлення стосунків, мета якої — усвідомлення і фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків, в якому йому необхідно діяти;

впливу, мета якої — зміна стану, поведінки, особистісно-смислових утворень партнера по спілкуванню, в тому числі його намірів, уявлень, потреб, установок, рішень, дій, активності.

^ Манера спілкування. Вона визначається:

тоном спілкування (спокійний, владний, схвильований, скрадливий).

дистанцією у спілкуванні (інтимна, особистісна, соціаль­на, публічна):

інтимна (до 0,5 м) — відповідає інтимним стосункам;

особистісна (0,5—1,2 м) — для розмови друзів з дотиком або без дотику один до одного;

соціальна (1,2—3,7 м) — для неформальних соціальних і ділових стосунків, причому верхня межа більше відповідає формальним стосункам;

публічна (3,7 м і більше) — на цій відстані не вважається вульгарним обмінюватися декількома словами або утримува­тися від спілкування.

^ Манер спілкування багато. Воно може бути поважним, зне­важливим, серйозним, жартівливим, доброзичливим, озлоб­леним.

Стиль спілкування. Стиль спілкування безпосередньо впли­ває на емоційну атмосферу взаємодії і вибір його засобів. Всі засоби спілкування діляться на п'ять основних груп:

мовні;

оптико-кінетичні (жести, міміка, пантоміміка);

паралінгвістичні (якість голосу, його діапазон, тональ­ність);

екстралінгвістичні (пауза, сміх, плач, темп мовлення);

просторово-часові (дистанція, час, місце, ситуація спілку­вання).

Якість та ефективність мовлення, його комунікативна діє­вість залежать від того, наскільки суб'єкт володіє психотехні­кою мовлення.

^ Психотехніка мовленн це система індивідуально-пси­хологічного керування голосом, дикцією, інтонацією, логікою згідно з соціально психологічними умовами спілкування.

Інтонація і тональність впливають не тільки на свідомість, а й на сферу почуттів, надають емоційну забарвленість словам і фразам.

На думку спеціалістів, більше половини міжособистісного спілкування припадає на спілкування невербальне. Слухати співбесідника означає також розуміти мову невербального спілкування (мову жестів).

Вчитися розуміти мову невербального спілкування важливо з кількох причин:

• словами можна передати тільки фактичні знання, але, щоб виразити почуття, одних слів буває недостатньо;

• знання цієї мови показує, наскільки ми володіємо собою: якщо тому, хто говорить, важко справитися з гнівом, він підви­щує голос, відвертається, поводить себе з викликом;

• невербальне спілкування цінне особливо тим, що, як пра­вило, спонтанне і проявляється несвідомо.

Реакції, які виникають у людей мимовільно, суто індивідуальні і добре читаються тільки тоді, коли знаєш партнера і маєш певний досвід у цьому. Тим більше, коли у людини стимулюють осо­бисті почуття, вона з надлишком демонструє ті чи інші пе­реживання, які легко читаються.

^ Вираз обличчя (міміка) — головний показник почуттів. Легше за все розпізнаються позитивні емоції: щастя, любов, здивування. Важко сприймаються негативні емоції: печаль, гнів, відраза. Як правило, емоції асоціюються з мімікою таким чином:

здивування — підняті брови, широко розплющені очі, напіввідкритий рот, кінчики губ опущені вниз;

страх — напівпідняті і зведені над переніссям брови, широко розплющені очі, губи розтягнуті, рот може бути відкри­тим;

гнів — брови опущені вниз, зморшки на чолі зігнуті, очі примружені, губи стулені, зуби стиснуті;

відраза — брови опущені, зморщений ніс, нижня губа випнута або стулена з верхньою губою;

смуток — брови зведені, очі погаслі, часто кутики губ трохи приопущені;

щастя — очі спокійні, куточки губ напівпідняті і, як правило, відведені назад.

Візуальний контакт. Необхідно знати, що окремі аспекти взаємостосунків виражаються в тому, як люди дивляться один на одного.Жінки, до того ж, схильні на більший візуальний контакт, ніж чоловіки. Як правило, люди уникають візуального контакту в ситуаціях суперництва, щоб цей контакт не був зрозумілий як вияв воро­жості.

Більшість людей вважає, що мова — це те, що оформлює наші думки і служить засобом комунікації для передачі думок, настроїв, повідомлень партнерові по спілкуванню. Однак, крім цього, функція мови в житті кожної людини набагато важли­віша. Дикція, — ясна, чітка вимова звуків, — полегшує процес проникнення в зміст словесної дії.

Більшість людей вважає, що мова — це те, що оформлює наші думки і служить засобом комунікації для передачі думок, настроїв, повідомлень партнерові по спілкуванню. Однак, крім цього, функція мови в житті кожної людини набагато важли­віша. Проведені у XX ст. дослідення показали, що від мови, якою говорить людина, залежить, що і як вона побачить в нав­колишньому світі, що буде вважати очевидним, про що буде думати.

На суто особистісному рівні мова служить засобом виправ­довування неадекватної поведінки.

Мова використовується також і як засіб витіснення й де­вальвації істинних почуттів. Слова девальвували цінність істинних почуттів, а наші істинні почуття — це наша сутність.

Мова не може виконувати тих функцій і завдань, які по­кладені природою на почуття. Вона не може їх підмінити, хоча намагається. Світ набагато складніший, ніж наші уявлен­ня про нього, тому що вони, ці уявлення, зумовлені нашими мовними штампами, які, зрештою, поглинають нас самих, аж до тих пір, поки від нас нічого не залишиться, окрім ходячих стереотипів. Ось чому ми не повинні допустити не тільки того, щоб наша мова виправдовувала нас, а й того, щоб наші органічні почуття, переживання, стани витіснялися і деваль­вувалися мовою, хоч ця її дія і виконує функцію захисного механізму, своєрідного щита, яким ми хочемо захиститися від світу зовнішнього, "ворожого" і світу внутрішнього, непізна­ного, але такого, який приховує в собі величезні перспекти­ви, про які ми навіть не здогадуємося.

Психологічні і моральні орієнтації учасників комунікативної взаємодії



3. Аналіз взаємодії складається з двох аспектів, кожен з яких побудований за певною схемою зв'язків людини з люди­ною. Перша схема має суб'єкт-об'єктний тип взаємин, інша — суб'єкт-суб'єктну структуру. В першій схемі ведучому партне­ру або суб'єкту відводиться роль маніпулятора іншою люди­ною як об'єктом чи засобом для досягнення мети. Переважає суто формальний підхід до людини та мінімальна орієнтація на особистість співрозмовника. її суть — закритий маніпулятивно-монологічний тип впливу на людину.

Друга (суб'єкт-суб'єктна) схема характеризується вищим ступенем орієнтації на особистість іншої людини, вона пронизана гуманістичними установками, а також стверджує право кожного партнера на свою думку, своє бачення ситуації спілку­вання, самостійність і відповідальність у прийнятті рішення тощо.

Рівні спілкування. Якщо взяти за критерій ступінь орієн­тації на особистість партнера, то можна виділити такі рівні спілкування:

Примітивний рівень. Загальна характеристика того, хто опускається до примітивного рівня в контакті, така: для нього співбесідник не партнер, а предмет, потрібний або такий, що заважає. Якщо потрібний, то ним треба оволодіти; якщо зава­жає, його треба відштовхнути.

Маніпулятивний рівень. Суб'єкт, який вибирає партнер­ство на цьому рівні, близький до примітивного учасника діало­гу, але за виконавчими можливостями набагато перевищує його. Для нього партнер — суперник у грі, яку обов'язково потрібно виграти. Виграш означає вигоду, якщо не матеріаль­ну, то житейську, психологічну, яка полягає в тому, щоб на­дійно пристосуватися "зверху" (див. далі — "прибудови") і мати можливість безкарно завдавати йому уколи.

Стандартизований рівень. Характеризується низьким рівнем орієнтації на особистість, у ньому домінує формальна структура відносин, тобто спілкування ґрунтується на якихось стандартах, а не на взаємному усвідомленні партнерами їх ак­туальних ролей. Іншою назвою цієї форми спілкування може бути "контакт масок".

Ігровий рівень. На цьому рівні суб'єкту хочеться бути ціка­вим для свого партнера, і він мимовільно "грає", щоб цікаво виглядати, а головне — не стільки зацікавити, скільки заін­тригувати його. Можна грати по-різному: наполовину від душі, наполовину — з потреби утримати, не зруйнувавши приємний контакт. Цінність виникнення людського зв'язку на першому місці.

Діловий рівень. Партнери об'єднані спільною справою, спільним пошуком істини або виходу із важких ситуацій.

Духовний рівень. Найвищий рівень людського спілкування дуже важко вкласти в точні визначення. Сутність його немож­ливо передати поза самим контактом на духовному рівні, так, як неможливо "передати" сутність поеми або сонати, розпові­даючи про них, а не читаючи або виконуючи твір. На цьому рівні спілкування партнер сприймається як носій духовного начала, і це начало пробуджує в нас почуття, близьке до благо­словення.
4. Контакт­не спілкування здійснюється в міжособистісному просторі, і це знаходить своє вираження в поняттях "територія", "дистанція" і "прибудова". Справді, будь-який психологічний вплив неми­нуче означає вступ на чужу психологічну територію. Різниця в тому, що цей вступ може бути результатом запрошення, на­сильницького вторгнення або таємного проникнення.

К. Холл вказував на те, що відстань, характерна для тієї чи іншої форми спілкування, вибирається людиною підсвідомо. Таким чином, можна з упевненістю ска­зати, що психологічний простір спілкування — реальність, з якою не можна не рахуватися.

Дистанція — включає низку міжособистісних перепон, які стоять на шляху зближення людей. Такими перепонами мо­жуть бути: зовнішні фізичні бар'єри, якщо вони відіграють роль еквівалентних психологічних перепон — стіл, стілець, схре­щені руки на грудях, закинута нога на ногу, паузи, зупинки, переведення розмови на інші теми; смислові та емоційні. Пов­ного об'єднання партнерів по комунікації практично ніколи не буває, тому дистанція наявна майже завжди.

Прибудова — відображає взаємне "розташування" партнерів по спілкуванню. Варіанти прибудови характеризують у просторі спілкування вісь "домінантності — підлеглості".

^ Прибудова зверх може виглядати як повчання, осуд, пора­да, зауваження, догана, звернення "ТИ", "СИНОК", поблаж­ливі або гордовиті інтонації, поплескування по плечу, прагнен­ня зайняти більш високе місце, подача руки долонею вниз тощо.

Симетрична до прибудови зверху позиція прибудова знизу, котра означає готовність до покірності, слухняності. Прояв­ляється ця готовність як прохання, вибачення, виправдовуван­ня, винувата або улеслива інтонація, нахили корпусу, опускан­ня голови та інша демонстрація залежності і підлеглості.

Для прибудови на рівних характерні відсутність прибудов зверху або знизу, прагнення до співробітництва, інформаційного обміну, змагання, спокійна розповідна інтонація, серйозні, задані з гідністю запитання і т. ін.

По-іншому, але дуже схоже підійшов до позицій контакту американський психотерапевт Е. Берн. З його погляду, у кож­ній людині існує три "Я": Дитина (залежна, покірна, безвідпо­відальна і беззахисна істота); Батько (навпаки, незалежний, непокірний, бере на себе відповідальність, вимагає, оцінює, вчить, керує, підпорядковує); Дорослий (характеризується розсудливістю, схильністю до роботи з інформацією, зважає на ситуацію, розуміє інтереси інших, розподіляє відповідальність між собою і ними).

Домінуючим станом "Дитини" є емоції. Вона керується прин­ципом "хочу — не хочу"; "цікаво — не цікаво". Стаючи в пози­цію "Дитини", людина виступає підлеглою і невпевненою в собі ("прибудова знизу"); в позиції "Батька" — самовпевненою, аг­ресивною ("зверху"); в позиції "Дорослого" — конкретною і стриманою ("поруч"). Тоді різницю в характерах, про яку щой­но йшлося, можна в першому наближенні описати і так: кому в якій позиції більш властиво виступати — в "дитячій", "бать­ківській" чи "дорослій"?

Найефективнішою в контексті міжособистісної взаємодії (особливо на діловому рівні) є позиція "дорослий — дорослий", тобто партнерське спілкування

^ Однак у спілкуванні, як і в будь-якому явищі, є і зворотний, досить неприємний, бік справи — маніпуляція, — як вид не­гативного впливу на психіку людини, яка здійснюється прихо­вано і ставить своїм завданням зміну думок, спонукань і цілей людей в потрібному для маніпулятора напрямку, внаслідок чого той, на кого маніпуляція скерована, перебудовує свої погляди, думки, настрої, цілі й починає діяти за новою програмою.

Маніпулятор всередині нас представляє собою ту частину нашого "Я", яка свідомо (тоді це цинізм) або неусвідомлено застосовує різноманітні хитрощі, мета яких — контролювати ситуацію для досягення своїх цілей.

Одна з надійних ознак того, що людина піддалася маніпуля-тивному впливу, полягає в тому, що вона раптом перестає до­слухатися до розумних доводів, вона ніби бажає бути обдуре­ною.

Цілком закономірно виникає запитання: а чи можна кожній окремій особистості захистити себе від небажаного впливу або хоча б звести його до мінімуму? Можна і необхідно.

^ Маніпуляція виникає тоді, коли відкрито переграти супер­ника не вдається, а повністю придушити ще немає можливості.

Маніпуляція виникає зі створення союзника маніпулятора в душі людини, коли у свідомості певної особи є місце для іншо­го, відкритість йому, готовність зустрітися з іншим голо­сом і почути його

Важливим кроком маніпулятора є піклування про посилен­ня свого союзника у свідомості жертви, зміцнення позицій маніпулятора, з одного боку, і послаблення мотивів, які йому протидіють, з іншого.

Інший аспект впливу полягає в тому, щоб тримати жертву під надійним контролем. З цією метою робиться все для того, аби нав'язати жертві єдине "правильне" тлумачення керівного мотиву, за допомогою якого її тримають на прив'язі, щоб

Перейдемо до іншого боку нашої проблеми — правил пове­дінки, які повинні знизити нашу вразливість до впливу мані­пуляторів і підвищити рівень особистого захисту8.

Насамперед необхідно відчути й усвідомити той факт, що поводити себе треба згідно з реальністю, а не з нашими побажаннями і старими звичками.

Скорочення контактів. Треба менше перебувати в зоні кон­такту з маніпулятором — як реальним, так і потенційним. Не треба покладатися на свою стійкість.

Ухиляння від нав'язування. Важливий етап в маніпуляції — захоплення аудиторії, її "приєднання".

Ефективний такий прийом, як пере­ривання контакту, призупинення його на деякий час.

^ Зміна темпу. У програмі маніпуляції дуже важливий темп. Маніпулятор досягає успіху, коли він випереджає процес мо­білізації психологічного захисту. Ось чому таке важливе зна­чення надається сенсаційності і терміновості — це своєрідна кавалерійська атака на слухача і глядача. Треба намагатися збити маніпулятора з цього ритму, не можна дозволити йому нав'язати його темп нашій свідомості: його темп і паша свідо­мість не повинні ввійти в резонанс.

Відсіювання шуму. Маніпуляція успішна в умовах "шуму", коли людину бомбардують потоком нікчемних повідомлень і вона не може зосередитися на тій проблемі, з якої вона повинна виробити свою думку та погляд на речі, а вимушена хапатися за підсунуте їй трактування.

Діалогічне мислення. Маніпулятори намагаються перетво­рити нас у споживачів ідей, в розширену зіницю і "нашороше­не вухо". Намагаються позбавити нас відкритого діалогу, оскіль­ки він знімає оману, наслання. Діалог руйнує маніпуляцію. У нас поки що один вихід — не приймати жодного твердження без запитань.

Створення альтернатив. Маніпулятор, перериваючи діалог, подає вигідне йому рішення як таке, що не має альтернатив.

Включення здорового глузду. Коли чуєш пристрасні промо­ви, то краще обминути красиві фрази і вхопитися за головний доказ.

Пошук суті проблеми. Маніпуляція багато в чому зводиться до того, що людям пропонують таке трактування проблеми, яке відводить від суті.

Зміна мови. Нарешті, один з головних принципів захисту від маніпуляції — відмова від лексики, якою потенційний ма­ніпулятор викладає проблему, не приймати його мову, його термінологію, його поняття. Переказати те саме, але інши­ми словами, уникаючи будь-яких оціночних категорій. Пере­казати, хай грубо і кострубато, але в абсолютних поняттях, які можна перевести в цілковито земні, відчутні образи.

Як це не абсурдно звучить, але шлях до свідомості починаєть­ся тоді, коли ми дізнаємося, як можна зруйнувати первинну єдність нашого початкового "Я". Таким чином ми досягаємо відчуття себе як особистості, яка не належить стаду;

треба пам'ятати: протиріччя — нормальна річ, більше того —не було б їх, не було б і розвитку, і якщо вони є і про себе заяв­ляють, їх треба вирішувати, а не боятись; людина тільки зміцнює своє вище "Я" від такого подолання, мужніє і стає муд­рішою, дорослішою. • будь-який елемент свого "Я" людина має бути готова відче­пити від себе (наприклад, коли вам лестять) і не дозволити ввійти в себе чужій волі;

тримати особистісний горизонт відкритим, не "покидати" себе назустріч очікуванням інших, особливо тоді, коли вони, щоб добитися свого, використовують сильні "козирні карти" —або улесливість, або страх, або почуття провини; зберігати при цьому ясність мислення й адекватність сприйняття;

усвідомлення внутрішніх пріоритетів (тобто вивірений центр тяжіння і одночасно поступливість в непринципових моментах). Таку людину важко відволікти на другорядні мо­менти, переключити в таку площину, в рамках якої може бути організований маніпулятивний вплив;

гнучкість у засобах і стійкість у цілях (збереження внут­рішньої цілісності);

духовна зрілість — наявність стійких смислових орієн­тацій (особистісна сила: опірність впливу тим вища, чим вища духовність людини).




Схожі:

Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconПлан Спілкування І комунікація. Функції спілкування. Види, типи І...
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. – Вц «Академія», 2004. – 344 с
Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconТема: «Теоретико-методологічні передумови дослідження спілкування.»
Структура спілкування. Функції спілкування: інформаційно-комунікативна, регуляційно-комунікативна, афективно-комунікативна. Види...
Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconЛекція №2 Тема: “ Види ремонтів, системи планово попереджувальних ремонтів.” План лекції
Енергоустаткування та мережі є частиною основних підприємницьких (виробничих) фондів підприємства
Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconТема: Спілкування
Опишіть Вашу бесіду, якщо співбесідник будівельник. При цьому слід звернути увагу на види взаємозвязків на рівні тандему: спілкування...
Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconЛекція № Тема : Комунікаційні канали
Наявність зв'язку – необхідна умова будь-якої комунікаційної діяльності, у якій би формі вона не здійснювалася (спілкування, управління,...
Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconПлан. Спілкування: його структура, рівні, функції, основні способи...
Спілкування – це взаємодія двох або більше людей, що складається з обміну між ними інформацією пізнавального або афективно-оціночного...
Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconЛекція 4 Тема: Техногенні надзвичайні ситуації та їх наслідки
Мета: в результаті вивчення теми даної лекції студенти повинні вміти: оволодіти поняттями аварія та катастрофа, аварія, катастрофа;...
Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconТема риторика та мистецтво презентації
Мистецтво аргументації. Техніка І тактика аргументування. Мовні засоби переконування
Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconЛекція 3 Тема: Причини виникнення й класифікація надзвичайних ситуацій
Мета: в результаті вивчення теми даної лекції студенти повинні вміти: оволодіти поняттями надзвичайна ситуація, аварія, катастрофа;...
Лекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби iconЗаняття Усне професійне спілкування юриста (2 год.)
Мовні засоби усного спілкування під час проведення нарад, прийому відвідувачів, надання юридичних консультацій тощо
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка