Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості




Скачати 113.9 Kb.
НазваЛекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості
Дата конвертації03.01.2014
Розмір113.9 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Психологія > Лекція
Лекція №5

Тема лекції: Емоції. Воля. Формування і розвиток особистості
План лекції

1.Емоції та природа їх виникнення.

2.Властивості емоцій: якісні характеристики емоцій; кількісні характеристики емоцій; властивості емоцій: фізіологічні механізми емоцій; поняття «афект», «стрес».

3.Керування емоціями. Воля: функції волі, етапи вольової дії,

умови розвитку(самовиховання) волі.
Література:

1.Психологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. За редакцією Ю.Л.Трофімова, - К., 2001

2. Максіменко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. -К.:МАУП, 2001.

3. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. - 2-е изд., Перерід. и доп. - К.: МАУП, 2001.
Зміст лекції
1. Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображується в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.

Емоції та почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її.

Емоції та почуття органічно взаємопов'язані, але за змістом і фор­мою переживання вони не тотожні.

Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Розрізняють прості та складні емоції. Переживання за­доволення від їжі, бадьорості, втоми, болю — це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетво­рилися на складні емоції та почуття. Характерна ознака складних емоцій полягає в тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення (на­приклад, переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу).

Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання став­лення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких вик­ликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Емоції та почуття характеризуються певною якістю та полярністю активністю та інтенсивністю.

^ Емоціям і почуттям властива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна емоція, кожне почуття за різних обставин можуть виявляти­ся протилежно: "радість -— горе'", "любов — ненависть", "симпатія — антипатія", "задоволення — незадоволення". Відомий фізіолог П. Анохін вважає, що емоції, а саме до­вготривалі негативні емоції (страх, переживання болю тощо), відігра­ють вирішальну роль у розвитку так званих неврогенних захворю­вань.

Природа емоцій і почуттів органічно пов'язана з потребами. Пот­реба як нужда в чомусь завжди супроводжується позитивними або негативними переживаннями в різних їх варіаціях.

У людини як суспільної істоти виникли вищі, духовні потреби, а з ними й вищі почуття — моральні, естетичні, пізнавальні, які не влас­тиві тварині. Тваринні емоції залишилися нарівні інстинктивних форм життєдіяльності. Почуття сорому, вказував Ч. Дарвін, властиве ли­ше людині. Емоції, почуття людини пов'язані з її діяльністю: діяльність викликає різні переживання у зв'язку зі ставленням до неї та успіхами у виконанні, а емоції та почуття, у свою чергу, стимулюють людину до діяльності, наснажують її, стають внутрішньою спонукою, її мотива­ми.

Емоції та почуття становлять складну реакцію організму, в якій беруть участь майже всі відділи нервової системи. Природа емоцій і почуттів, як і решти психічних процесів, рефлекторна. Фізіологічним механізмом емоцій як таких є діяльність підкоркових нервових центрів — гіпоталамусу, лімбічної системи, ретикулярної формації. Але кора великих півкуль головного мозку відіграє провідну роль у проявах емоцій і почуттів, здійснюючи регулювальну функцію сто­совно підкоркових процесів, спрямовуючи їх діяльність відповідно до усвідомлення людиною своїх переживань.

Між корою та підкорковими центрами нервової системи постійно відбувається взаємодія. Підкорка, вважав І. Павлов, позитивно впливає на кору великих півкуль як джерело їх сили, тонізує кору мозку, надсилаючи до неї потужні потоки подразнень. Кора регу­лює збудження, що йдуть з підкорки, і під її дією одні з цих збуд­жень реалізуються в діяльності та поведінці, а інші гальмуються за­лежно від обставин І станів особистості. Підтримка або порушення стійкості нервових зв'язків викликають різні емоції та почуття.

За І. Павловим, однією з фізіологічних підвалин почуттів є ди­намічні стереотипи, тобто утворені за життя системи тимчасових нерво­вих зв'язків.

2. Переживання емоційних станів — радості, любові, дружби, сим­патії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо — завжди супроводжуються відповідними зовнішніми або внутрішніми вираженнями.

Зовнішні вираження емоцій та почуттів виявляються в рухах, позах, у руховій та вокальній міміці, інтонаціях мовлення, рухах очей тощо.

Багатство їх настільки вели­ке, що в мові існує близько 5000-6000 слів, якими переважно передають­ся ті чи інші переживання.

З оволодінням експресивними способами вираження емоцій і по­чуттів формується здатність сприймати й розуміти різні форми та відтінки вираження переживань, уміння їх розпізнавати.

Форми та інтенсивність виявлення емоцій і почуттів значною мірою залежать від вихованості, рівня культури особистості, традицій і зви­чаїв. Це особливо позначається на вираженості їх зовнішніми засо­бами — мімічними та пантомімічними рухами, жестами. Внутрішнє ж їх вираження (серцебиття, дихання, дія ендокринної системи) відбу­вається відносно незалежно від соціальних чинників.

Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються переважно соціальними чинниками, але не можна ігнорувати у з'ясуванні їхньої природи й деяких природжених особливостей людини. Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв, афектів, стресів, фрустрацій, пристрастей.

Настрій — це загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють настрої позитивні, які виявляються у бадьорості, і не­гативні, які пригнічують, викликають пасивність. Настрій — це такий загальний емоційний стан, який виразно не спрямований на щось конкретне. Афекти — це сильне, короткочасне збудження, що виникає рап­тово, оволодіває людиною так сильно, що вона втрачає здатність кон­тролювати свої дії та вчинки.

Стрес дещо нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються не­сподівано й потребують негайних заходів. У стресовому стані по­ведінка значною мірою дезорганізується, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключенні уваги, у сприй­манні, пам'яті та мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лише тверді вміння та навички у стресовому стані можуть залишатися без змін.

Фрустрація — це своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого с дезорганізація свідомості та діяльності у стані безнадійності, втрати перспективи. Розрізняють такі види фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай.

Пристрасті — це сильні, стійкі, тривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень осо­бистості в одному напрямку, у зосередженні їх на одній меті.

Позитивні пристрасті — захоплення працею, навчанням — є тією силою особистості, яка спричинює велику енергію в діяльності, сприяє продуктивності праці.

В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття.

Моральні почуття — це почуття, в яких виявляється стійке став­лення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе.

^ Естетичні почуття — це чуття краси в явищах природи, у праці, у гармонії барв, звуків, рухів і форм.

Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними. Вони облаго­роджують особистість, сповнюють ЇЇ високими прагненнями, утри­мують від негативних вчинків. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні морального обличчя людини.

^ Практичні почуття — це переживання людиною свого ставлення до діяльності.

Інтелектуальні почуття є емоційним відгуком на ставлення осо­бистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні.

Пізнавальні почуття залежно від умов життя, навчання та вихо­вання мають різні рівні розвитку. Такими його рівнями є цікавість, допитливість, цілеспрямований, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю. Механізмом пізна­вальних почуттів є природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності, умов життя.



Різновиди за характером їх впливу на діяльність:


Різновиди за характером їх переживань:


Різновиди за їх суспільною сутністю (вищі почуття):


стенічні

астенічні


настрої

афекти

пристрасні

стреси

фрустрації


моральні

інтелектуальні

естетичні

праксичні



3. Воля — психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставле­них цілей.

У вольових діях людина здійснює власну свідому мету. Свідома діяльність — іде довільна діяльність..

Воля людини виробилась у процесі її суспільно-історичного розвит­ку, у трудовій діяльності.

Воля є детермінованим процесом

Усі довільні рухи є відображувальними тобто рефлекторними. І. Павлов зазначав, що весь механізм вльового руху — це умовний, асоціативний процес, який підпорядковується всім описаним законам вищої нервової діяльності. Він показав, що довільні дії, які виникають унаслідок внутрішнього зусилля, зу­мовлюються тим, що рухова ділянка кори головного мозку водночас є сенсорною ділянкою подібно до зорової, слухової тощо. Сліди, зали­шені в руховій ділянці кори головного мозку попередніми подразни­ками, активізуючись, можуть стати умовними подразниками для во­льових рухів. Механізмом довільних рухів є збудження, що йдуть від кори великих півкуль головного мозку. Кінестетичні клітини кори зв'язуються з усіма клітинами кори, вони є виразниками як зовнішніх впливів, так і внутрішніх процесів організму. Це і стає підставою для довільних рухів.

У вольовій діяльності розрізняють дії довільні та мимовільні.

^ Мимовільними діями називаються неусвідомлювані дії та рухи. Це насамперед безумовно-рефлекторні рухи, які викликаються без­умовними подразниками і здійснюються підкорковими відділами центральної нервової системи. Вони пов'язані із захистом організму від ушкоджень або із задоволенням його органічних потреб. Мимовільні рухи можуть бути не тільки безумовно, а й умовно-рефлекторними. Мимовільні рухи не усвідомлюються, а отже, не контролюються. Найчастіше це буває тоді, коли подразники діють раптово, несподівано.

^ Довільні дії та рухи завжди свідомі. Вони характеризуються цілеспрямованістю та відповідною організованістю. У процесі свідомого виконання завдання рухи контролюються, стають довільними.

Довільні рухи складніші, ніж мимовільні.

Кожний мимовільний рух, що усвідомлюється, здійснюється ціле­спрямовано, стає довільним.

Рухи і дії зумовлюються зовнішніми подразниками. Унаслідок дій з предметами в корі великих півкуль головного мозку людини виникають уявлення не лише про предмети зовнішнього світу, а й про дії з цими предметами, про рухи власного тіла.

У процесі розвитку людина навчилася не тільки довільно діяти, а й довільно затримувати свої дії.

Важливу роль у здійсненні вольових актів відіграє мова.

Друга сигнальна система — мова — у складній вольовій діяльності відіграє провідну роль. Вона є засадовою стосовно свідомого керів­ництва людиною своєю діяльністю.

Але мовні сигнали стають засобом довільної діяльності не тоді, коли слово просто замінює собою зовнішній подразник, а тоді, коли воно стає засобом внутрішнього аналізу цього подразника.

Вольові дії людини визначаються свідомо поставленою метою. Діючи, людина ставить перед собою завдання, планує їх виконання, до­бирає засоби, за допомогою яких вони здійснюються.

Кожна вольова дія чимось мотивується. Мотив — це рушійна си­ла, яка спонукає людину до дії, до боротьби за досягнення поставле­ної мети. Мотивами дій є людські потреби, почуття, інтереси, усвідом­лення необхідності діяти.

Вольові дії бувають прості та складні.

Простою вольовою є гака дія, яка не потребує особливого напру­ження сил і спеціальної організації дії. Вона характеризується безпо­середнім переходом бажання в рішення та у здійснення цього рішен­ня.

Складна вольова дія потребує значного напруження сил, терпля­чості, наполегливості, вміння організувати себе на виконання дії.

Воля людини виявляється в переборенні не тільки зовнішніх труд­нощів, що характерні для різних видів діяльності, а й внутрішніх, породжуваних.

Прагнення людини, що є засадовими стосовно її дії, Іноді вияв­ляється у формі потягів. Як правило, потяги бувають невиразними, малоусвідомлюваними.

Прагнення, що виявляють­ся лише у формі потягів, не ведуть до цілеспрямованої вольової дії усвідомлюючи свої потяги, людина тим самим перетворює їх на бажання. Глибоко усвідомлене прагнення, при якому в людини виразно вимальовуються не тільки мета діяльності, а й шляхи та засоби її здійснення, зумовлює воління, активне бажання.

За волінням часто-густо йде сама дія, якою завершується вольовий акт. Однак це буває не завжди. Іноді людина вагається: чи то діяти , то ні. У цьому разі спостерігається той особливий, проміжний і розвитку вольового акту, який називається боротьбою мотив трапляється тоді, коли у людини є суперечливі бажання, з яких одні спонукають її до певної дії, а інші відвертають від неї. У ре­зультаті цієї боротьби мотивів людина приймає певне рішення. Воно виявляється як намір діяти або як намір відмовитися від дії.

Рішення, як глибоко усвідомлене, переходить у дію.

Однією з найважливіших вольових якостей особистості є цілеспря­мованість. Вона визначається принциповістю та переконанням лю­дини і виявляється у глибокому усвідомленні нею своїх завдань і не­обхідності їх здійснювати.

Важлива вольова якість людини — ініціативність, тобто здатність самостійно ставити перед собою завдання й без нагадувань і спонукань виконувати їх.

Ініціативність людини характеризується дієвою активністю. Ма­ло, виявши ініціативу, поставити перед собою завдання, треба його здійснити, довести до кінця. Це можливо лише за належної актив­ності в діях.

Істотними якостями волі людини є також рішучість, витриманість і наполегливість. Ці якості виявляються в умінні своєчасно та обдума­но приймати рішення, особливо у складних обставинах, у гальму­ванні негативних прагнень і дій, у здатності людини долати труднощі, що виникають на шляху до досягнення мети. Упертість — це необдуманий, нічим не виправданий прояв волі, який полягає в тому, що людина наполягає на своєму недоцільному ба­жанні, незважаючи на обставини. Важливою вольовою якістю людини є самостійність.

Протилежною до самостійності якістю людини є навіюваність. Навіюваність виявляється в тому, що людина легко піддається впли­ву інших.

Люди, які легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, — це люди з нестійкою волею.

Важливою вольовою якістю людини є самовладання. Воно виявляється у здатності людини володіти собою, керувати власною поведінкою та діяльністю. Самовладання — важливий компонент т якості особистості, як мужність.

Самовладнання — одна з умов дисциплінованої людини.

Відсутність самовладання робить людину нестриманою, імпуль­сивною. Своєрідним проявом безвілля особистості є конформність. Суть її виявляється в тому, що людина, хоча і має свою думку, але піддається впливу, тиску групи у своїх діях і вчинках, не виявляє незалежності, не обстоює свої позиції.

Сукупність позитивних якостей волі, властивих людині, зумовлює її силу волі.


Види вольових дій:


Вольові якості людини:


Структура вольових дій:

Структура складної вольової дії:

Мимовільні

Довільні



цілеспрямованість

самостійність

ініціативність

витримка

самовладання

наполегливість

рішучість

прості

складні


потяг (неусвідомлене бажання)

бажання (усвідомлене прагнення до об'єкта)

воління (активне прагнення до об'єкта, що характеризується усвідомленням мети і засобів її досягнення)

боротьба мотивів (зіткнення суперечливих спонукань, бажань, прагнень при виборі мети та способів дії)

прийняття рішення

дія виконання (реалізація прийнятого рішення, подолання реальних об'єктивних

і суб'єктивних перешкод)







Схожі:

Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості iconАфективна сторона особистості. Емоції, почуття, стани
Афективний простір – то її потяги, емоції й почуття, її прагнення й бажання, її переживання, пов’язані з пізнанням І самопізнанням,...
Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості iconЛекція: «Патологія формування особистості. Олігофренія та затримка...
Зва ця, народжена в надрах психіатричної науки, міцно закріпилася в побутовому лексиконі І має дещо образливий відтінок. Саме тому...
Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості iconПлан Емоції поняття, функції, класифікація; Воля та її вплив на емоційні...
Емоції – вибіркове І стійке ставлення індивіда до певних предметів І явищ довколишнього світу, відображення смислу предметів, що...
Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості iconЛекція №4 Тема лекції: Структура особистості. Здібності. Темперамент. Характер
Поняття про темперамент та його фізіологічні основи. Типологія темпераментів людини
Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості iconЛекція 1 тема
Процес діалектичної взаємодії біологічного І соціального, які впливають на формування особистості, вимагає нау­ково обґрунтованої...
Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості icon3. Особистість в структурі управління освітою Лекція 4
Теорії особистості та їх використання в управлінській практиці. Урахування проявів І властивостей особистості в системі управління....
Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості iconЛекція 5 Тема : ‘’Розвиток фізичної культури І спорту в Україні”
Мета лекції: ознайомити студентів з витоками, розвитком фізичної культури та спорту в Україні
Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості iconЛекція 5 Тема: Психічний розвиток немовляти
Психічний розвиток немовляти. Пренатальний розвиток. Криза „дня народження”. Анатомо-фізіологічні особливості та функціонування мозку...
Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості iconМіністерство освіти І науки України
Цією модернізацією передбачено реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизації, переорієнтацію процесу навчання на розвиток...
Лекція №5 Тема лекції: Емоції. Воля. Формування І розвиток особистості iconЛекція 7 Тема: Психічний розвиток у дошкільному дитинстві
Анатомо-фізіологічні особливості та їх вплив на психічний розвиток. Психологічні передумови переходу в друге дитинство. Соціальна...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка