4. психологія управлінської діяльності лекція 9




Назва4. психологія управлінської діяльності лекція 9
Сторінка1/11
Дата конвертації29.06.2013
Розмір1.65 Mb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Психологія > Лекція
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема 4. ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Лекція 9.

1. Психологічна культура управлінської діяльності.

2. Морально-психологічні засади управління освітою.

3. Психологія професіоналізму управління освітою.

4. Соціокультурний та етнопсихологічний контекст управлінської діяльності.

5. Підходи до класифікацій функцій управління.

1. Психологічна структура управлінської діяльності

Зміни, що відбуваються в економіці, політиці, соціально-психологічній сфері України, є об'єктивною передумовою Ґрунтовного аналізу управлінської діяльності з точки зору психології управління, визначення її провідних функцій, психологічних механізмів і параметрів розвитку. Такий підхід вимагає всебічного розгляду управлінської діяльності в цілому і діяльності керівників зокрема.

Соціальне управління є однією із самих складних галузей людської діяльності, де проявляються персоніфіковані відносини між людьми, що об'єднані трудовим процесом. Перехід нашої економіки до ринкових відносин, зміна соціально-психологічної ситуації в країні суттєво ускладнюють управління та підвищують вимоги до тих, хто його здійснює. Сучасне соціальне управління являє собою як управління людьми, так і управління діловою інформацією, технологічними процесами. Звідси управлінська діяльність - це сукупність скоординованих дій та заходів, спрямованих на досягнення в рамках організації певної мети. Йдеться про урахування всіх дій і умов, котрі породжують техніко-організаційні, виробничі, психолого-педагогічні, соціально-психологічні та інші зв'язки людей. Особливе місце з погляду психології управління належить пізнанню й використанню в управлінській діяльності соціальних та психологічних законів, що дозволить повніше висвітлити проблеми теорії й практики управління.

Управлінська діяльність - це перш за все взаємодія між людьми. Вона знаходить своє конкретне втілення в діях, операціях, виконуваних людиною в процесі управління, здійснення управлінських функцій. Разом з тим це праця людей, між якими утворюються певні соціально-психологічні відносини. Отже, управлінська діяльність завжди має справу з людьми. Об'єктивно в ній переплітаються наступні закономірності:

^ 1) організаційно-технічні, які відображають відносини людини та природи, людини та техніки;

2) соціально-економічні, які відтворюють широкий спектр відносин між класами, соціальними прошарками та групами і виникають у процесі суспільного виробництва в різних сферах суспільної свідомості та суспільної психології;

3) соціально-психологічні, які походять із суспільної та біологічної зумовленості людської поведінки і людських відносин — міжособистісних, міжгрупових, внутрішньо-особистісних, які характеризують у сукупності ставлення людей до праці, нагромадження й використання ними свого творчого та іншого потенціалу /Л. Евенко/.

Управлінська діяльність завжди пов'язана із самодіяльністю та творчістю суб'єктів та об'єктів управління. Саме тому управлінські дії передбачають урахування всієї багатоманітності закономірностей та зв'язків, які виникають між об'єктами та суб'єктами управління. Йдеться про ефективне використання людського чинника в управлінні. Природно постає питання: до яких наслідків може привести недбале ставлення до людського чинника? Як правило, на виробництві збільшується кількість суперечностей, непорозумінь, конфліктів, росте плинність кадрів тощо. У зв'язку з цим актуалізується проблема розумного використання людських ресурсів в управлінні: урахування індивідуальних, соціально-психологічних, психофізіологічних, мотиваційних особливостей особистості, що сприятиме отриманню значного соціального, економічного та морального ефекту в організації.

Проблема людського чинника в управлінні пов'язана з питанням про те, що спонукає людину ставити перед собою певні цілі й виконувати їх. Аналізуючи існуючі концепції щодо цього питання, Б. Ломов виокремив основні складові, що утворюють діяльність: мотив, ціль, планування діяльності, переробка поточної інформації, оперативний образ (концептуальна модель), прийняття рішення, дія, перевірка результатів і корекція дій. При цьому мотив визначається як стійка особистісна властивість, яка зсередини спонукає людину до певних дій. Потреби й цілі є основними складовими мотиваційної сфери особистості. В управлінській діяльності загальна ціль є тим чинником, що об'єднує людей, стимулює їх до праці, інтегрує групу в єдине ціле. Загальний план управлінської діяльності сприяє її організації в часі та просторі, забезпечує зв'язок між діями, координує взаємозв'язки. Управлінська діяльність постає як умова доцільної взаємодії людини з предметним світом. Як система,управління включає в себе такі структурні компоненти: ціль, суб'єкт, об'єкт управління, діяльність, взаємовідносини, процес, засоби й умови досягнення мети, соціокультурне та етнопсихологічне середовище, результат. Психологічна специфіка управлінської діяльності полягає в тому, що головним завданням управління є забезпечення найбільш раціонального функціювання всієї організованої системи, оптимальне з точки зору соціальних та психологічних потреб включення працівників у процес керованої діяльності шляхом актуалізації внутрішньої мотивації підлеглих (за власною ініціативою, бажанням, волею і вмінням вирішувати завдання, що стоять перед організацією), підвищення їх відповідальності за результат виконуваної роботи, регулювання їхніх дій, експертно-консультативної та комунікативної роботи з персоналом. Щодо особистості керівника в структурі управлінської діяльності, то до нього також висуваються певні вимоги: більш висока внутрішня мотивація, велика міра відповідальності, організація зворотного зв'язку, вміння прорекламувати себе і свою організацію, прогностичний характер мислення тощо.

Потреба та необхідність управлінської діяльності зумовлена певними причинами: по-перше, якщо включення в діяльність може відбуватися стихійно, нецілеспрямовано або у небажаному для суспільства вигляді, формі, то управлінська діяльність - це цілеспрямований процес включення людини в різні види діяльності відповідно до потреб цього суспільства; по-друге, якщо включення людини в діяльність може здійснюватися на підставі генетичних програм, то управлінська діяльність - це процес, що зумовлений включенням в суспільні процеси на підставі соціокультурних програм Таким чином, людина включається в діяльність не генетичне, а соціальне, через систему планування, організації. керівництва та регулювання на грунті її сформованих потреб та здібностей, а механізмом їх реалізації є управлінська діяльність, що знаходить свій прояв у процесах розробки програм керованої діяльності, вибору найбільш оптимального варіанту дій, налагодження зворотних зв'язків, усунення будь-яких відхилень у реалізації програм. Названі процесії є сполучною ланкою між суб'єктом та об'єктом, але цей зв'язок опосередкований засобами управління й реалізується за певних обставин. Саме за таких умов виникає результат як форма виконання програми, яка задається суб'єктом управління й наперед визначає всі його дії та дії об'єкта управління.

Управлінська діяльність може бути як індивідуальною (проведення співбесіди, здійснення психологічного впливу на підлеглого, індивідуальне прийняття управлінського рішення тощо) так і груповою (колегіальне розв'язання управлінського завдання). А.Журавльов та В.Рубахін виокремлюють два головних різновиди управління: технічне, яке має місце в системі «людина — техніка», та соціальне спрямоване стосовно людини та людської спільноти. На думку вчених, соціальний різновид управління — це діяльність, спрямована на забезпечення впорядкованості та узгодженості в діях людей і організацій з метою здійснення окреслених суспільне значущих цілей. Характеризуючи управлінську діяльність, В. Рубахін описує наступні її особливості: соціотехнічний характер управлінської діяльності, що передбачає одночасне керівництво техніко-технічними й соціально-виробничими системами; творчий характер діяльності, пов'язаний з недостатньою інформацією в умовах ситуації, що часто змінюється; реалізація багатьох управлінських функцій в умовах гострого дефіциту часу; посилення комунікативних функцій; велика кількість видів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії в межах виду.

Діяльність адміністративно-управлінського персоналу підприємств та організацій найбільш підпорядкована саме соціальному різновиду управління, за допомогою якого розв'язуються завдання, що зумовлюють суспільне необхідну поведінку виконавців (навчання, виховання, спеціалізація). Отже, завданням управління є найбільш оптимальне з точки зору соціальних і психологічних потреб включення індивідів у процес керованої діяльності.

Тут важливою є постановка питання про дотримання принципу розподілу повноважень та відповідальності між працівниками апарату управління. Наукові дослідження свідчать про те, що вирішення проблеми чіткого визначення на всіх рівнях управління об'єму і співвідношення повноважень та відповідальності потрібно починати із встановлення компетенції самого органу управління, під якою розуміється закріплена за органом управління сфера, в межах якої він самостійно вирішує певні завдання та проблеми і яка утворює правову основу його діяльності. Невиконання визначеної сукупності повноважень та обов'язків тягне за собою застосування державного впливу. Керуючись компетенцією органа управління, загальний об'єм встановлених для нього повноважень та відповідальності розподіляється між посадовими особами таким чином, щоб була повна ясність, хто за що і як відповідає, і щоб рішення з приводу одних і тих же самих питань не могли приймати декілька осіб, в результаті чого межі відповідальності стираються. Неефективною є і така дія, коли одному керівникові може бути підпорядкована така кількість осіб, якою він не в змозі результативно керувати та контролювати їхню діяльність.

Розкриваючи психологічну природу управлінської діяльності, слід зауважити, що керувати людьми в процесі виробництва набагато складніше, ніж фізичними об'єктами, адже реакції людини на зауваження чи вимогу керівника, її бажання, мотиви, емоції надзвичайно різноманітні. Порівняння роботи людини і роботи машини переконує, що машина набагато легше піддається командам. Людина подекуди може тільки робити вигляд, що працює, а насправді буде всіляко ухилятися від роботи. Отже, суб'єкт управління має чітко передбачувати поведінку і реакції своїх підлеглих. При цьому важливим аспектом управлінської діяльності є вміння органа управління оцінювати своїх підлеглих за їх поведінкою, а не за емоційним ставленням до них.

Перетворення об'єкту діяльності можливе за умови сприймання інформації про поточний стан об'єкта. Хоча і є загальний фонд інформації, яким користується кожний, однак в силу особливостей людської комунікативної діяльності люди часто суб'єктивно сприймають та інтерпретують цей фонд інформації. Дана обставина сприяє тому, що керівник не завжди має правильну й надійну інформацію в процесі управлінської діяльності. Все це вносить значні перекручення в дані про проблеми, завдання, котрі потрібно вирішувати за допомогою підлеглих. В цьому випадку успішність управління в значній мірі залежить від того, як підлеглі отримують інформацію, чи чітко вона формулюється, хто передає інформацію і за допомогою яких каналів. Важливою також є та обставина, чи підлеглі правильно розуміють вимоги і завдання, котрі необхідно вирішувати.

Важливим чинником, який впливає на ефективність управлінської діяльності та актуалізує значення психологічного компоненту в управлінні, є зворотний зв'язок. Раніше вже було зазначено, що він є найважливішим принципом управління. Отже, управління може існувати тільки у тому випадку, якщо керуюча система буде отримувати інформацію про ефект, досягнутий тією чи іншою дією керованої системи, інформацію про досягнення чи нед осягнення поставленої цілі.

Інформація, що йде від виконавців, може носити як позитивний, так і негативний характер. Підлеглі не завжди в змозі зрозуміти, що результати, які вони отримали, не відповідають вимогам керівника. В даному випадку інформація буде негативною. Позитивний мотивуючий вплив, що йде від керівника, добре налагоджений зворотній зв'язок можуть стати сильним спонукальним засобом до позитивного ставлення і виконання підлеглим своєї роботи. У відповідності до цього управління має забезпечити зворотні впливи, зв'язки, що дасть можливість виконувати поставлені завдання ефективно і з мінімальними витратами людських ресурсів.

Ефективність управлінської діяльності в значній мірі залежить від того, наскільки чітко і ясно сформульовані цілі для підлеглих. Це не означає, що підлеглі позбавлені ініціативи у виконанні накреслених цілей. За ними може залишатися право у виборі необхідних дій в процесі реалізації цілей та завдань організації. Вивчення зарубіжного управлінського досвіду свідчить про можливість формування цілей з точки зору одержання результатів, які в перспективі плануються, а не тільки з точки зору здійснення діяльності, в яку залучений персонал. Окрім того, варто враховувати всі наявні альтернативи досягнення цілей. Постановка цілей дає певну спрямованість розвитку всієї організаційної системи. Вона сприяє як індивідуальному, так і колективному управлінню.

Управлінська діяльність керівника відповідно до його інтелектуального та професійного потенціалу, природних задатків і таланту, здібностей і вмінь може бути ефективною в конкретному морально-психологічному, соціокультурному та етнопсихологічному середовищі. Отже, мовиться про взаємодію управління і соціуму. Моральні, правові, культурні вимоги того суспільства, в якому здійснюється управлінська діяльність, в якому живуть суб'єкти й об'єкти управління, виявляються в традиціях, правилах поведінки, культурних цінностях, які в значній мірі визначають розвиток спрямованості особистості керівника (або колективних суб'єктів управління), рис його характеру, зміст знань, його звички й здібності.

Варто враховувати також той факт, що зовнішні умови діють через внутрішні, отже реакція кожної людини на впливи зовнішнього середовища буде суто індивідуальною. Цей тип реакції визначається накопиченими знаннями, сформованими взаємовідносинами і психічними станами індивіда. Йдеться про багатоваріантність реалізації соціо культурних програм: соціальна інформація циркулює в суспільстві, проходить через свідомість людей, опосередковується різними соціальними відносинами (економічними, екологічними або національними, професійними тощо) й несе на собі відбиток тих чи інших потреб особистості, колективу, суспільства загалом.

Конкретними умовами, що здійснюють вплив на суб'єктів управління, на процеси становлення й розвитку особистості керівника, є ті елементи середовища, з якими людина активно взаємодіє, в яких існує й функціює управління: політико-правова ситуація в суспільстві, багатоманітність комунікацій, матеріальні умови, науково-технічні розробки, стан готовності людини до управлінської діяльності, стан здоров'я, національні особливості регіону тощо. В цей неповний перелік увійшли як умови зовнішнього середовища, так і внутрішнього. Багато умов та чинників впливають на управлінську діяльність тільки в комбінації з іншими.

Важливою особливістю, яка характеризує специфіку управлінської діяльності, є наявність у ній певної сукупності управлінських ситуацій. У довідковій літературі під ситуацією розуміється система зовнішніх умов стосовно суб'єкта діяльності (включаючи власний його стан як умову його діяльності), які спонукають чи опосередковують його активність. Реалізація вимог системи створює передумови до її перетворення або подолання, а вихід за межі ситуації має місце в тому випадку, коли у суб'єкта формуються і починають реалізовуватися нові вимоги до себе, надлишкові стосовно до первісних. Дослідники /А, Філіпов та ін./ звертають увагу на особливість управлінської ситуації, яка полягає в тому, що вона являє собою форму сприйняття навколишньої дійсності, спосіб розподілу цієї дійсності на смислові утворення, які визначають поведінку суб'єкта й характеризуються відносинами складових елементів. На відміну від загальноприйнятого визначення ситуації, управлінська ситуація, на думку вчених, є не просто сумою умов, але системою відносин.

Наступна важлива особливість управлінської ситуації визначається тим, що її структурними складовими є не тільки предмети, але й люди. Отже, ще раз підкреслюється, що управлінська діяльність та її відображення у свідомості керівників характеризуються двома типами відносин — відносинами між людьми та предметними відносинами. Даний висновок може слугувати методологічним підґрунтям щодо аналізу управлінської діяльності. Загалом, якщо звернутися до думки фахівців з проектування організаційних систем, то стає очевидним, що кількість складових управлінської ситуації звичайно вичерпується трьома головними елементами: виробничими процесами, організаційними структурами та конкретними людьми, які входять в організацію /Дж. Джонс, Л. Евенко, Д. Гвішиані та інші/.

Узагальнюючи й систематизуючи уявлення про психологічну специфіку управлінської діяльності, слід зазначити, що вона полягає в наступному.

1. Управлінська діяльність, як соціальний різновид управління, є складною і багатоманітною системою. Створення умов для її ефективного функціювання та прояву залежить від діяльності не одного керівника, а цілого апарату управління. Управлінська діяльність характеризується двома типами відносин- предметними та між людьми. При цьому предметні відносини визначаються конкретними умовами, виробничими процесами, які є об'єктом управління. В діяльності організацій та колективів, які керують складними об'єктами, що охоплюють велику кількість самостійних виробничих процесів, спостерігається переважання управління відносинами між людьми та групами людей внаслідок поділу праці між членами управлінського колективу.

2. Управлінська діяльність грунтується на вимогах, які висуваються до органу управління: своєчасне й чітке виконання покладених на його апарат функцій; економічність апарату управління (покладені на нього функції повинні виконуватися з мінімальними витратами та меншою кількістю працівників); планомірність, ритмічність і надійність роботи, недопущення помилок і порушень ритму в роботі всіх структурних підрозділів апарату управління; створення умов для ініціативної й творчої праці, виховання відповідальності за виконання дорученої роботи; обгрунтування значення розвитку людських ресурсів; оптимізація організаційних відносин з навколишнім середовищем; підвищення ефективності діяльності через вияв здібних і обдарованих працівників; розвиток здібностей усіх працівників та ефективне їх використання на всіх рівнях управління; інтегрування інтересів працівників організації навколо завдань і цілей установи.

3. В процесі управлінської діяльності відбувається переведення зовнішніх регулюючих впливів у внутрішні регулятори поведінки. перетворення зовнішніх цілей та завдань у внутрішню мотивацію. Отже, сутність управлінської діяльності полягає у перетворенні зовнішнього завдання організації на внутрішню мету, відтак перетворення цієї мети на зовнішні завдання для інших (підлеглих) Людський чинник при цьому є засобом досягнення цілей і розв'язання завдань. Таким чином, з психологічного боку будь-яка діяльність, у тому числі й управлінська, постає як реалізація суб'єктивного ставлення до різних сфер об'єктивного світу. При цьому у будь-якій діяльності реалізується певна потреба суб'єкта й здійснюється поставлена мета як майбутній результат /Л. Буєва/. Управлінська діяльність як один з різновидів соціальної діяльності, за своєю суттю має бути спрямована на підвищення ролі суб'єктивного чинника. Інакше кажучи, ефективність виробництва (тут поняття «виробництво» має широкий зміст, позначаючи головну сферу діяльності цієї соціальної ланки — матеріальне виробництво, наука, культура, освіта та інше) дедалі більшою мірою залежить від спрямованості та професіоналізму управлінського персоналу.

4. Професіоналізм управлінської діяльності - одна з головних умов її ефективності. Суть професіоналізації управління з точки зору психології полягає в опануванні керівниками секретами майстерності, формуванні у них психологічної готовності здійснювати управлінську діяльність ефективно і результативно, баченні й розумінні керівниками шляхів, що ведуть до професіоналізму. Б. Ломов з цього приводу доводив, що за умов науково-технічного прогресу змінюється уявлення про майстерність працівника. Якщо раніше її пов'язували головним чином з рівнем тренованості сенсорно-перцептивних, мнемічних та сенсомоторних функцій, з розвитком точності координації рухів тощо, то зараз центр ваги переміщується у бік таких властивостей особистості, які пов'язані з мисленням, спостереженням, умінням швидко й точно орієнтуватися в обстановці, прогнозувати розвиток подій, планувати свою діяльність, з емоційною врівноваженістю та здатністю довільної регуляції своїх станів. Інакше кажучи, в системі психологічних якостей, які визначають рівень майстерності, дедалі більш значущими стають інтелектуальні та соціально-психологічні якості людини. У зв'язку з цим актуалізується вивчення проблем, пов'язаних з виявленням залежностей між особливостями професіоналізму зрілої людини та іншими її проявами поза сферою професійної діяльності, з самовихованням і самовдосконаленням особистості, розвитком у неї комунікативних вмінь і навичок, формуванням у неї відповідних спеціальних здібностей оцінювати свою власну діяльність, визначати перспективи росту. Психологічна компетентність як ознака професіоналізму стає важливою рисою сучасного управління.

5. Соціокультурне, морально-психологічне та етнопсихологічне середовище, формуючи управлінську діяльність, обумовлює тип і спрямованість особистості керівника. Соціальне середовище. економічні відносини можуть прискорювати чи затримувати прояв і розвиток особистісних особливостей, але не можуть виключати їх наявності. Соці о культур ні та етнопсихологічні детермінанти здійснюють вплив на мотиваційну сферу суб'єктів і об'єктів управління, способи включення умінь, знань та навичок в управлінську діяльність. Вони в значній мірі визначають ставлення керівника до себе, людей, управлінської діяльності. Зміни у суспільстві вимагають з боку керівників постійної уваги до них, вивчення і врахування їх у повсякденній управлінській діяльності. Не менш важливо реагувати на стан морально-психологічного клімату в організації, міжособистісні зв'язки, мотивацію і комунікації, укомплектування посад здібними, підготовленими фахівцями.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЗагальна психологія словник основних термінів І понять психологія
Психологія – наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЛекція №12 Тема: Система інформаційного забезпечення управлінської діяльності
Види соціально-педагогічної інформації та принципи її добору (за Л. М. Калініною)
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconКурс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки:...
Лекція Психокорекційна практика як основна форма діяльності практичного психолога
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЛекція 11. Соціально-психологічні параметри управління освітою
Йдеться, загалом, про широкий діапазон комунікативних знань, вмінь І навичок, якими повинен бути наділений керівник І які є необхідною...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconТема Питання
...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon— це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними...
Функції менеджменту — це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними прийомами та способами, а також...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon16. Документування діяльності органів публічної влади регіону Документування...
...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconВідповідальності за підроблення
Відсутність в обігу підроблених документів, штампів, печаток І бланків є важливою передумовою інформаційного забезпечення правомірної...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconПитання білету – І рівень складності
Білет містить три питання відповідно до трьох розділів психології, які вивчалися студентами: «Соціальна психологія», «Вікова психологія»...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon9. бюджетний контроль
Систему управління бюджетом можна представити як комбінацію двох елементів І сукупності органів управління та етапів І методів управлінської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка