Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет
Сторінка3/9
Дата конвертації25.09.2013
Розмір1.19 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Психологія > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Форма навчання як категорія дидактики. Поняття про класно-урочну систему. Розвиток організаційних форм навчання, їх сутність і види. Теоретичне обґрунтування класно-урочної системи Я.А. Коменським, вивчення ним практики братських шкіл (львівської, луцької) в Україні. Вчення про урок вітчизняного педагога К.Д. Ушинського. Новаторство і пошук в організації навчання у 20-30-ті роки; форми побудови занять у школі в 40-80-х роках ХХ ст. Удосконалення навчального процесу в сучасних умовах (С.Х. Чавдаров, В.О. Онищук, С.У. Гончаренко, Ю.І. Мальований та інші педагоги).

Розвиток класно-урочної системи навчання в історії школи. Групові форми навчання у досвіді братських шкіл України та Білорусії. Внесок Я.А. Коменського в систематизацію форм організації навчання; створення педагогом класно-урочної системи організації навчання. Белл-ланкастерська система організації навчального процесу. Мангеймська форма навчання. Лабораторний план організації занять (дальтон-план). Бригадно-лабораторна форма організації занять. Індивідуалізація навчальної роботи,самостійного пошуку знань школярами.

План Трампа. Поєднання у школах США занять у великих аудиторіях та малих групах з індивідуальним навчанням. Досвід використання елементів плану Трампа у сучасній школі США.

Урок – основна форма організації навчання. Типологія і структура уроків. Характеристика основних класифікацій уроків. Класифікація В.О. Онищука. Рухливість структури уроку залежно від його типу, мети, змісту, педагогічної майстерності вчителя. Індивідуальна, групова та фронтальна форми організації навчальної діяльності школярів на уроці. Робота учнів дидактичними парами, мікрогрупами і т. ін.

Підготовка вчителя до уроку. Тематично-модульне і поурочне планування, аналіз уроку. Особливості побудови уроків у сільських мало комплектних школах і СПТУ та інших типах навчально-виховних закладів.

Інші форми організації навчання. Екскурсії, їх значення і види. Практикуми та семінари. Факультативні заняття. Форми трудового навчання. Домашня самостійна робота учнів, керівництво нею. Індивідуалізація домашніх завдань залежно від здібностей, інтересів, рівня знань учнів. Взаємозв’язок усіх форм навчання у школі.
Процес навчання як основний механізм формування особистості. Основні суперечності процесу навчання. Особливості навчального процесу в освітньо-виховних закладах нового типу.

Поняття про процес навчання. Навчання як спеціально організована взаємодія вчителя і учня (учіння і викладання). Суб’єкт-суб’єктний характер діяльності і спілкування вчителів і учнів. Результат навчання – знання, уміння та навички учнів. Історичний розвиток та сучасний стан процесу навчання. Догматичний, пояснювально-ілюстративний, проблемно-пошуковий види навчання. Програмоване, комп’ютерне, дистанційне, модульне навчання. Диференціація та інтеграція навчання в сучасній школі. Особистісно орієнтоване навчання і виховання.

Методолого-теоретичні основи процесу пізнання, його діалектика та рушійні сили. Закономірності та структура процесу навчання. Нові методологічні підходи до формування моделі національної освіти. Розвиток дидактичної суб’єкт-суб’єктної взаємодії вчителя і учня у процесі засвоєння знань. Зростання ролі навчання як основного механізму формування особистості й відтворення інтелектуального потенціалу українського народу. Компоненти процесу навчання: цільовий (мета і завдання); стимулююче-мотиваційний (стимули, мотиви); змістовий (навчальні плани, програми, підручники); операційно-діяльнісний (методи, прийоми, засоби, форми взаємодії); контрольно-регулюючий (види і форми контролю); оцінювально-результативний (оцінка та самооцінка). Специфіка проектування і здійснення процесу навчання.

Особливості навчального процесу в загальноосвітніх школах нових структур. Тенденція антропоцентризму в сучасних вітчизняних концепціях навчання і виховання. Створення загальноосвітніх навчальних закладів нових структур та навчально-виховних комплексів. Ліцей як середній загальноосвітній навчальний заклад, що спеціалізується на профілях навчання, зорієнтованих на ранню професійну підготовку випускників. Види ліцеїв. Гімназія як ЗНЗ гуманітарного спрямування з глибоким вивченням мов, історії, культури. Структура гімназійної освіти. Авторські школи як експериментальні майданчики з упровадження інноваційних педагогічних технологій. НВК різних структур, досвід функціонування. Перехід національної системи освіти на 12-річний термін навчання у середній загальноосвітній школі.

Основні ланки засвоєння знань. Розвиток критичного мислення учнів.

Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності. Єдність освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання. Демократизація і гуманізація викладання й учіння. Специфіка навчальної пізнавальної діяльності у загальноосвітній школі. Головні ланки засвоєння знань: сприйняття; розуміння; осмислення і запам’ятовування; закріплення; використання на практиці. Мотиви учіння; рівні взаємодії учителя і учня у процесі засвоєння знань: співпідпорядкування, співробітництво, співтворчість (А.М. Бойко). Вимоги до сучасного вчителя як суб’єкта процесу засвоєння знань.

Мислення як процес опосередкованого відображення дійсності в її найбільш істотних зв’язках і відношеннях. Розум – вища форма теоретичного опанування дійсності, яка виявляється у здатності людини мислити. Міркування, думки як результат розумової діяльності.

Критичне мислення. К.Д.Ушинський про зв’язок розумового виховання й розвитку дитини. Індивідуальні особливості критичного мислення як результат розвитку особистості. Самоаналіз, самооцінка і самоконтроль як системно-змістова рефлексія. Критичне ставлення до дійсності, адекватна оцінка подій.
Основні види, методи та форми контролю, його функції. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною системою.

Сутність і завдання контролю у навчально-виховній діяльності школи. З історії обліку успішності учнів в українській школі. Досвід оцінювання знань у братських школах. Практика залучення учнів до контролю знань товаришів у творчості О.В. Духновича. Традиція початку уроку з перевірки знань у різних школах України. Дискусії щодо оцінки знань. П’ятибальна система оцінювання у вітчизняній школі. Оцінка поведінки учня. Словесна система оцінок (20-40-і роки ХХ ст.). 12-бальна шкала і 4-рівнева система оцінки знань учнів у сучасній школі. Рейтингові технології навчання. Особливості контролю в умовах розбудови національної школи й освіти. Сучасні вчені щодо контролю та оцінювання навчання і виховання учнів та їх бальної системи оцінки.

Основні види контролю успішності учнів (випереджувальний, поточний, періодичний, підсумковий та ін.). методи контролю знань і вмінь учнів (усне опитування; письмова, графічна перевірка знань; рейтинговий контроль, перевірка знань з допомогою технічних засобів та ЕОМ; програмоване опитування; іспити). Дидактичні вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Формування умінь самоконтролю, об’єктивної самооцінки та само відносин школярів, керівна роль учителя в цих процесах. Оцінювання в педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського, В.Ф. Шаталова, Ш.О. Амонашвілі, М.П. Щетініна, О.А. Захаренка та інших педагогів-новаторів. Різні форми контролю та оцінки знань у зарубіжних шкільних системах.

Методики розроблення тестів для контролю знань. Проблема співвідношення письмових і усних форм контролю. Велике розмаїття оцінок у зарубіжній школі. Специфіка оцінювання знань у вальдорфській школі. Система оцінювання у Великобританії і США.
Поняття про виховання, його закономірності, принципи, суперечності та специфіка в сучасних умовах.

Виховання як спеціально організований процес цілеспрямованого формування особистості в умовах певної виховної системи, що зумовлена соціально-економічним розвитком суспільства, змінами в царині суспільних відносин, духовного простору суспільства, його культурологічної моделі. Виховання у сім'ї, у школі, у позашкільній діяльності.

Поняття „формування”, „соціалізація”, „розвиток”. Визначення поняття ”виховання” (А.М. Алексюка, О.В. Киричука, О.Я. Савченко, М.Д. Ярмаченка та інших педагогів). Трактування поняття Ю.К. Бабанським, М.І. Болдирєвим, Т.О. Ільїною, Т.М. Мальковською, Г.І. Щукіною та ін. Виховання як спеціально організований, цілеспрямований, творчий процес формування педагогічно доцільних, суб’єкт-суб’єктних, морально-естетичних виховуючих відносин для всебічного і гармонічного розвитку особистості кожного учня (А.М. Бойко).

Закономірності організованого виховного процесу. Системи принципів виховання: суб’єктності; гуманізації і демократизації виховуючих стосунків; зв’язку виховання з життям; самостійного вибору; урахування особливостей конкретно-історичного періоду; особистісної орієнтації у вихованні; самоактивності і самотворення особистості; опори на національно-культурні традиції; комплексного підходу до виховання; культуровідповідності й полікультурності; індивідуального підходу у поєднанні з вихованням особистості в колективі; допомоги і захисту дитини, опори на позитивне в ній; наступності і систематичності педагогічної взаємодії, поєднання глибокої поваги до дитини з педагогічно доцільною вимогливістю; нероздільності виховання, самовиховання і навчання: єдності дій сім’ї, школи, громадськості, урочної і позаурочної діяльності. Суперечності як рушійна сила виховного процесу: соціально-педагогічні; власне педагогічні; суперечності зовнішнього характеру.

Виховання як особистісно-соціальний феномен.

Виховання як особистісно-соціальний феномен в умовах подальшої розбудови суверенної, незалежної України. Зміст виховання як соціального явища. Загальна мета виховання – всебічно розвинена особистість. Фактори досягнення мети виховання. Внутрішні умови розвитку особистості (за Г.С. Костюком, М.Ю. Красовицьким). Теоретико-методологічна основа виховання як особистісно-соціального явища: людина, її культура, ціннісні уявлення, ідеологія незалежної держави України, зорієнтована на національно-культурні і загальнолюдські цінності.

Сучасний етап теорії і практики виховання. Поєднання традиційного і новаторського, пошуки нових наукових теорій, парадигм, підходів, поява в науці і практиці інноваційних систем і технологій, упровадження нової термінології. Визнання особистісно-соціального характеру виховання. Особистісно-соціальна парадигма виховання про необхідність гармонізації інтересів і потреб особистості із запитами суспільства. Сучасні концепції, підходи, парадигми виховання і освіти.

Особистісна і соціальна функція феномена виховання. Виховання як цілісний процес взаємодії (відносин) дитини з певними елементами соціального середовища, що опосередковані її самоактивністю. Соціалізація особистості і розвиток її індивідуальності у педагогічних поглядах А.С. Макаренка, В.М. Сороки-Росинського, Януша Корчака, О.А. Захаренка. Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості В.О. Сухомлинського. Ідеал особистості В.О. Сухомлинського. Обґрунтування розуміння дитини в педагогічному процесі як суб’єкта і мети виховання.
Проблема мети виховання. Особистісно-соціальна детермінованість мети виховання. Самовиховання та самоосвіта особистості. Засоби організації „саморуху” особистості.

Поняття мети виховання. Виховання як цілеспрямований процес. Мета виховання як педагогічна модель особистості, визначальна характеристика виховної системи. Конкретизація в меті виховання ідеалів особистості, колективу суспільства. Підпорядкування меті виховання змісту, організації, методів і форм роботи. Виховний ідеал. Фактори, що впливають на формування мети виховання. Етапи конкретизації мети виховання.

Проблема мети виховання в історії педагогіки й школи. Стародавня Греція (ідея калокагатії). Епоха Відродження (ідея всебічного та гармонійного розвитку особистості). Період зародження буржуазних відносин (ідея поєднання розумової та фізичної праці як основи повноцінного розвитку особистості). Специфіка мети виховання в соціалістичному суспільстві (ідея виховання особистості „пролетарської дитини”). Педагогічні погляди на мету виховання А.С. Макаренка. Структура особистості школяра з позицій мети виховання.

Питання мети та всебічного розвитку особистості в Державній національній програмі „Освіта”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законі України ”Про виховання дітей та молоді” та Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні. Утвердження національної системи виховання; формування людини-громадянина з високою національною гідністю, національним характером і складом мислення. Національний тип особистості. Актуальність ідеї формування всебічно розвиненої особистості. Сформованість національної самосвідомості; комплекс громадянських рис; національні цінності; екологічна культура; культура інтелектуальної та фізичної праці особистості. Пріоритетна ціль шкільної освіти – формування особистості патріота і громадянина.

Характеристика сучасних зарубіжних концепцій мети виховання. Індивідуальність, творчість та гармонійність особистості – основні компоненти мети виховання в зарубіжних освітніх концепціях. Особистісна та соціальна зорієнтованість виховання в північноамериканській, європейській і японській освітніх системах. Концепції мети виховання зарубіжних педагогів і психологів (В. Брецинка; І. Грунц-Штолль; М. Постман; Г. Гізене; А. Міллер та ін.). Поняття „гуманістичної вітчизняної школи”.

Сучасне розуміння виховання як самовиховання, створення умов і надання допомоги для вільного самовизначення і самореалізації людини на кожному її віковому етапі (А.М. Бойко, І.Д. Бех, О.В. Сухомлинський). Самовиховання, як самотворення конкретної особистості, її життєва самоактивність. Структура самовиховання. Проблема посилення соціоцентричного фактора у вихованні.

Самоосвіта і самовиховання як складові процесів навчання і виховання. Самоосвіта як продуктивна розумова праця: визначення цілей розумової діяльності, розробка способів діяльності, реалізація цих способів на практиці, оцінювання ступеня досягнення поставлених цілей, корекція розумових дій, оцінка результативності розумової діяльності.

Ідея самоосвіти в історії світової та вітчизняної педагогічної думки.

Процес „саморуху” особистості. Зв’язок самоосвіти з логікою, мнемонікою, евристикою. Суб’єкт-суб’єктні виховуючі відносини вчителя й учня як рушійна сила процесу самоосвіти.
Андрагогіка в системі педагогічних наук: предмет, об’єкт та основні завдання.

Освіта як мета розвитку людини і як найвища цінність її життєтворчості. Модель дорослої людини в контексті антропології. Андрагогічний і контекстний підходи в моделі освітнього процесу дорослих. Методологічні принципи системи освіти дорослих. Місце і роль андрагогіки в системі педагогічних наук. Сутність андрагогічного підходу в системі освіти. Соціально-економічні передумови виникнення андрагогіки. Розширення функцій освіти. Зв’язок знань з формулюванням і реалізацією цілей освіти дорослих. Предмет андрагогіки. Об’єкт андрагогіки. Основні завдання андрагогіки. Психолого-педагогічні засади освіти дорослих. Основні принципи педагогіки. Специфіка змісту освіти дорослих людей.

Андрагог як організатор освіти дорослих. Чинники, що зумовлюють спеціальну підготовку андрагога. Професійна придатність і професійна готовність. Значущі особистісні характеристики дорослої людини,що навчається. Загальні вимоги до викладача вищої школи.
Формування виховальних суб'єкт-суб'єктних відносин "учитель-учень" у загальноосвітній школі як основи реалізації оновленої парадигми виховання.

Поняття виховуючих відносин. Ґенеза і сучасний стан проблеми. Виховуючі відносини як першооснова і найважливіша умова повноцінного розвитку дитини. Обґрунтування відносин як педагогічної категорії (А.М. Бойко). Суб’єкт-суб’єктні взаємини вчителів і учнів як основа нової парадигми виховання.

Проблема відносин учителя і учня в історії педагогіки: Я.А.Коменський; Стефан і Лаврентій Зизанії; Памва Беринда; Мелетій Смотрицький; І.Галятовський; І.Гизель; Й.Горбацький; Л.Баранович; Е.Славинецький; С.Полоцький; Ф.Прокопович; Г.С.Сковорода; Т.Г.Шевченко; Я.Козельський; М.Козачинський; І.І.Бєцкой; М.Новиков; І.Я.Франко; М.І.Пирогов; О.В.Духнович; К.Д.Ушинський; М.А.Корф; М.Ф.Левицький; Т.Г.Лубенець; Х.Д.Алчевська; Я.Ф.Чепіга; Л.М.Толстой; І.М.Стешенко; С.Ф.Русова; С.Т.Шацький; А.С.Макаренко; В.О.Сухомлинський. Внесок у розробку проблеми відносин „учитель-учень” сучасних учених І.Д.Беха, А.М.Бойко, О.А.Киричука, Л.В.Кондрашової, Л.С.Нечепоренко, О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинської та ін.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет iconРобоча навчальна програма
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський...
Збірник задач із фізики. Частина Для студентів інженерних спеціальностей денної та заочної форм навчання.  Полтава: Полтнту, 2011.–...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет iconНаказ Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України
Розроблено та внесено: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни київський національний...

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет iconМіністерство освіти І науки, Молоді та спорту України
Розроблено та внесено: Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни київський університет...
Ознайомлення з організацією, керівництвом дошкільною освітою району, Аналіз змісту діяльності управління освіти І науки в галузі...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет icon1, Покарання як основна форма реалізації кримінальної відповідальності
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни таврійський національний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет
Сутність, форми та фактори міжнародного поділу праці Спеціалізація та кооперування
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний технічний університет України
Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка