№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності»




Скачати 347.67 Kb.
Назва№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності»
Сторінка1/3
Дата конвертації05.07.2013
Розмір347.67 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3


НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра кримінального права і процесу

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

З курсу кримінології

по темі №6
«Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності»

Лекції 2 год

Практичні год

Самостійна робота

Підготував:

Завідувач кафедри

кримінального права і процесу

д.ю.н., доцент

Гумін О.М.

Львів 2011

Тема №6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності »
План


  1. Поняття, механізм, причини та умови корупції в Україні. Заходи протидії корупційній діяльності.

  2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової діяльності. Фактори, причини, умови скоєння даного виду злочинів та їх попередження.



ВСТУП
З середини 90-х рр. XX ст. на всіх рівнях українського суспільства, починаючи з вищих державних, різноманітних гро­мадських об'єднань, у працях науковців, засобах масової інфор­мації та численних опитуваннях громадян відзначається значне поширення корупції.
Вказувалося, що вона охопила всі ланки апа­рату управління, судову систему, органи правоохорони, установи та заклади, які покликані обслуговувати населення, задовольняти його життєво важливі потреби.
На загальнодержавному рівні визнано, що корупція становить реальну загрозу національній без­пеці країни, а протидія їй має бути віднесена до найвищих пріори­тетів держави.
Виняткова поширеність корупції в Україні, у тому числі на вищому рівні влади й управління, у ключових ланках еко­номіки, відзначається міжнародними організаціями, авторитетни­ми аналітичними центрами, в численних рейтингах сприйняття корупції підприємцями та інвесторами.
В чому сутність та природа корупції – це предмет розгляду нашого першого питання.

^ Питання № 1: Поняття, механізм, причини та умови корупції в Україні. Заходи протидії корупційній діяльності.
Корупція — це складне і вкрай негативне соціально-правове явище, що являє собою підвищену суспільну небезпеку для всіх верств суспільства.
З корупцією стикаються майже повсюдно, однак у різних країнах і на різних етапах розвитку ця проблема прояв­ляється в неоднакових кількісних показниках.
На жаль, показники, що характеризують стан боротьби з коруп­цією в Україні, явно незадовільні.
^ Корупція характеризується низкою притаманних їй ознак:


  1. корупція має суспільний характер та спосіб прояву, і обумов­люється станом суспільства на кожному конкретному етапі його розвитку;




  1. її суб'єктами можуть бути тільки особи, наділені владою чи посадовими повноваженнями;




  1. вона проявляється у вигляді реалізації такої влади чи повнова­жень у неправомірних, здебільшого приватно-корисливих інтересах;




  1. корупція тісно пов'язана з організованою злочинністю і, як вважають багато вчених, є її невід'ємною частиною;




  1. структурно вона складається з кримінальних злочинів, адмі­ністративних правопорушень і цивільно-правових деліктів;




  1. суспільна небезпека корупції полягає, перш за все, у негатив­ному впливі на державу. Вона шкодить економіці, підриває всі види урядових рішень і програм, знижує довіру громадян до уряду, зни­щує авторитет влади, підриває демократичні підвалини, принципи справедливості, правосуддя та правопорядку, наносить шкоду стану суспільної моралі.


Академік ^ А.П. Закалюк вважає, що корупція за своєю сутністю є суспільним (суспільно неприйнятним) соціально зумовленим фе­номеном у сфері публічної влади або публічних повноважень, який полягає у їх спрямуванні та реалізації не в інтересах суспільства та його легітимних інституцій, а в інтересах окремих осіб (груп), як правило, корисливих, чим завдає значної шкоди суспільній органі­зації, насамперед державі, її фактичній незалежності.

Під корупційною злочинністю розуміють сукупність злочинів корупційного характеру.
Корупція — це соціальне явище, якому властиві під­куп, продажність державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, і на цій основі корисливе використання офіційних службових повноважень, пов'язаних із ними авторитету і можли­востей в особистих або вузько групових, корпоративних інтересах.
Механізм корупції — це:


  • двостороння угода, за умови якої особа, яка пере­буває на державній службі або виконує її функції, неле­гально «продає» свої службові повноваження або послуги основані на авторитеті посади, і пов'язані з ними можливості, фізичним і юридичним особам, групам (у тому числі організованим злочинним формуванням), а «покупець» дістає можливість використовувати держав­ну або іншу структуру у своїх цілях;




  • вимагання службовцем хабара, додаткової винагороди;




  • активний підкуп службовців, пов'язаний з одночас­ним потужним психічним впливом на них (притаманно організованій злочинності).



Щодо стану корупції в Україні, то криміногенна ситуація характеризується небаченим поширенням корупційних проявів.
Притаманною особливістю корупційної злочинності є ЇЇ висока латентність, що змушує ставитися критично до даних офіційної статистики.
Найнебезпечнішим проявом корупції є хабарництво.
Деякі фахівці вважають, що реєструється не більше 2% фактів хабарництва.

Але і за оприлюдненими даними можна зробити певні висновки.
В 1991 р. було зареєст­ровано 450 злочинів, пов'язаних з одержанням хабара.
В наступні роки, за винятком 1999 р., спостерігається тенденція до поступового збільшення цих злочинів, і в 2002 р. їх уже зареєстровано 2172.
Аналіз статистичних даних щодо зареєстрованих фак­тів хабарництва і кількості осіб, засуджених за його вчинення, свідчить про істотні розбіжності.
Корупція є наслідком як загальних, так і специфічних процесів детермінації цього соціального явища. Останні переважно пов'язані з державною або іншою службою.
Детермінанти корупційної злочинності
Детермінанти (криміногенні фактори) корупційних злочинів можна поділити на:


  • політичні,

  • економічні,

  • правові,

  • організаційно-управлінські

  • соціально-психологічні.


До чинників політичного характеру від­несені:


  • відсутність програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад у різні сфери суспільного життя, зокрема у сис­тему управління суспільством, внаслідок чого не забезпечуються її відкритість, спрямованість на служіння народу, ітідконтрольність йому;




  • занадто повільний розвиток політичної структури та свідо­мості суспільства, передусім його громадянських інституцій, їх неформованість і неготовність до рівної партнерської участі поряд з державними органами в розв'язанні суспільних проблем, одними з яких є впровадження доброчесності у відносинах з населенням і протидія корупції;




  • відсутність системи виховання у службовців патріотичних по­чуттів, моральних, професійних якостей, розуміння, що корупція підриває авторитет і силу держави, етичні основи суспільної свідо­мості;




  • недостатня визначеність, непослідовність і поверховість у проведенні антикорупційної політики, що породжує у службовців, схильних до корупційних діянь, відчуття безкарності;




  • відсутність державної ініціативи та необхідних організацій­них зусиль щодо створення громадських формувань, незалежних не­державних структур для зростання активності населення у боротьбі з корупцією;




  • відсутність ефективного парламентського контролю за діяль­ністю вищих посадових осіб виконавчої гілки влади, у тому числі керівників правоохоронних органів.


^ До економічних чинників корупційних діянь слід віднести:


  • відсутність сприятливого режиму діяльності підприємств і підприємців, особливо щодо сплати податків, відрахувань до бюд­жету, одержання державної підтримки, кредитів тощо;




  • відсутність прозорості процесів роздержавлення власності, вирішення різних економічних і господарських питань, оцінки при­бутків, обсягу податків, одержання пільг тощо, що створює умови їх вирішення за додаткову «винагороду» для службовця;




  • наявність суперечностей, коли на фоні збільшення кількості заможних і багатих людей, зростання їхніх прибутків багато держав­них службовців, наділених повноваженнями у забезпеченні умов для прибуткової діяльності, не мають навіть помірного достатку.


^ Правові чинники, що сприяють корупційним проявам, вияв­ляються у:


  • недоліках законодавства, що має регулювати розв'язання по­літичних, економічних, соціальних, організаційно-управлінських проблем запобігання корупції та корупційним діянням, внаслідок чого правова база є недостатньою для ефективної протидії зловжи­ванням чиновництва, зберігає його зверхність над населенням, над­мірну закритість, не сприяє створенню чіткої системи контролю за діяльністю службовців, надійного адміністративно-правового захи­сту особи від свавілля державних органів і посадових осіб;




  • відсутності на нормативному рівні цілісної системи засобів запобіжного впливу на причини й умови, що сприяють корупції та корупційним діянням;




  • неврегульованості відповідальності за вчинення різних ко­рупційних діянь, у тому числі з кваліфікуючими ознаками, інших правопорушень, що створюють сприятливі умови для корупції;




  • формальному характері чинної системи декларування доходів державних службовців;




  • прогалинах і нечіткості законодавства, що регламентує діяль­ність державних органів, які ведуть боротьбу з корупцією, зокрема неповне визначення суб'єктів корупційних діянь;




  • пасивності та нецілеспрямованості правоохоронних органів щодо виконання правових вимог у виявленні корупційних діянь, викритті винних у їх вчиненні.


^ Організаційно-управлінські чинники:


  • відсутність чіткої регламентації діяльності державних служ­бовців щодо процедури здійснення службових повноважень, прий­няття рішень, видачі офіційних документів; наявність у посадових осіб надто широких розпорядчо-дозвільних повноважень дл я прий­няття рішень на свій розсуд, що дає їм можливість створювати зайві ускладнення, перебільшувати свою роль у вирішенні питань, пов'я­заних із зверненнями громадян;




  • поширеність у кадровій політиці випадків заміщення посад службовців не на підставі їхніх ділових і моральних якостей, а через знайомство за колишньою роботою, особисту відданість, близькість політичних уподобань; відсутність порядку спеціальної перевірки, тестування на відповідність професійним і моральним якостям, пе­ріодичної ротації, однорівневого переміщення службовців; недодер­жання умов і формальне ставлення до проведення конкурсу на заміщення посад та атестації;




  • відсутність механізмів унеможливлення прийняття на службу лідерів і членів злочинних угруповань та здійснення ними кар'єри;




  • затягування правового та практичного вирішення питань про введення спеціальної перевірки осіб, які є кандидатами на посади державних службовців або працюють на таких посадах, запровад­ження більш чіткого порядку ведення їх особових (кадрових) справ;




  • відсутність у більшості міністерств, інших центральних орга­нів виконавчої влади, управлінських структур окремих підрозділів або спеціально виділених працівників, на яких покладаються обов'язки організації роботи щодо запобігання корупційним ді­янням та іншим посадовим правопорушенням.


^ Соціально-психологічні чинники корупційних діянь:


  • нерозвиненість у значної частини населення громадянської свідомості, зокрема усвідомлення нового становища особи в дер­жаві, що будується на демократичних засадах; поки що досить силь­ний вплив традиційних стереотипів стосовно переважання державних засобів і підпорядкованості їм громадських форм у впорядкуванні суспільних справ, у тому числі в організації протидії корупції;




  • поширення корисливої спрямованості в діяльності держав­них службовців, їх готовності до порушення закону, норм моралі, професійної честі;




  • професійна та моральна деформація частини керівників і по­садових осіб, що займають відповідальні посади, яка виявляється у вчиненні або поблажливому ставленні до корупційних діянь, пору­шень службової етики;




  • несформованість у трудових колективах громадської думки щодо виявлених у них фактів корупційних діянь з метою позитив­ного впливу на обстановку та запобігання надалі таким фактам.


Заходи протидії корупційній злочинності.
Ефективна протидія корупції вимагає системного, наукового підходу щодо запобігання такій злочинності.
Однією з основних засад антикорупційної політики має бути розуміння корупції як соціально зумовленого явища, яке повинно розглядатись з позиції соціального детермінізму.
Академік J1.Б. Багрій-Шахматов зазначає, що корупція як соці­альне явище може виникнути та проявити себе тільки: за наявності соціальної бази.
Остання являє собою сукупність:

  • соціально-економічних,

  • організаційних,

  • моральних та інших факторів,

  • завдяки яким підкуп,

  • хабарництво,

  • розкладення владно-управлінських,

  • госпо­дарських,

  • комерційних структур,

  • посадових та інших офіційних осіб стають реальністю,

що підживлюють це зло та спричиняють шкід­ливий вплив на життєдіяльність громадянського суспільства, дер­жави, їхніх органів та інститутів, що підриває віру в справедливість, авторитет влади й законів, деформує порядок, форми власності, правовідносини між громадянином і державою, яка не в змозі за­безпечити йому нормальні умови життя, особисту безпеку та недо­торканність майна».
Виходячи з цього в країні була розроблена стратегія і тактика протидії корупції, визначені відповідні цілі, засоби їх досягнення, які знайшли своє відображення і нормативно-правове закріплення.
^ Діяльність щодо боротьби з ко­рупцією в Україні має здійснюватися у таких напрямах:


  • упередження дії соціальних передумов корупції та усунення причин і умов, що безпосередньо сприяють вчиненню корупційних діянь;




  • удосконалення законодавства про відповідальність за коруп­ційні правопорушення;




  • контроль і нагляд за виконанням законодавства у сфері бо­ротьби з корупцією;




  • діяльність державних органів щодо виявлення, розслідування, адміністративного провадження та судового розгляду фактів коруп­ційних діянь.


Так, одним із стратегічних напрямів упередження та нейтралі­зації соціальних передумов корупції визнана:


  • послідовна демокра­тизація всіх сфер суспільного життя,




  • розвиток громадянської свідо­мості й активності у загальному контексті побудови демократичної держави.




  • демократизація, відкритість влади,




  • прозорість і зрозумі­лість для населення державних рішень, діяльності управлінського апарату,




  • розвиток громадянського суспільства — найважливіші ва­желі подолання корупції.

  1   2   3

Схожі:

№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconЗагальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та...
Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconЗлочини у сфері службової діяльності
Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кк україни)
№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconЗлочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної...
Розмежувальні ознаки (ознаки складу злочину, за якими проводиться їх розмежування)
№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconУголовный кодекс украины о наркотиках и наркомании
...
№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconРозділ VIII. Злочини у сфері господарської діяльності. § Поняття...
Розділ VIII. Злочини у сфері господарської діяльності. § Поняття І види злочинів у сфері господарської діяльності
№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconЩоденник
Оглядом стану службової діяльності органів Державного нагляду у сфері пожежної безпеки та у сфері цивільного захисту та техногенної...
№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconПроведення експертиз при авіакатастрофах алексєєва Марія Вікторівна
Особливої уваги до себе потребують злочини, що скоюються у авіаційній сфері. Статистичні дані підтверджують той факт, що
№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconФорма контролю знань: Поточний модульний контроль Змістовний модуль №5 Білет №1
Родовий об’єкт злочинів, передбачених розділом ХІІІ особливої частини кк «Злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних...
№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconМи з Вами розглядали загрози національній безпеці. Корупція в Україні...
Корупція в Україні перетворилася на одну з загроз національної безпеки. Вплив корупції на українське суспільство І державу має комплексний...
№6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності» iconПровадженя у кримінальних справах про злочини, вчинені неповнолітніми
Особливості провадження досудового І судового слідства у справах про злочини неповнолітніх
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка