Первомайський медичний коледж




Скачати 469.67 Kb.
НазваПервомайський медичний коледж
Сторінка2/4
Дата конвертації03.07.2013
Розмір469.67 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1   2   3   4

Стінка серця утворена трьома оболонками: зовнішньою (епікардом), середньою (міокардом) і внутрішньою (ендокардом). Серце лежить всере­дині фіброзного мішка - перикарда. Між перикардом та епікардом є неве­лика кількість серозної рідини, яка полегшує рухи серця.

Ендокард вкриває зсередини камери і клапани серця, папілярні м'язи, сухожильні нитки.

Міокард, або серцевий м'яз, складається із серцевої м'язової тканини і прошарків пухкої сполучної тканини із судинами та нервами. Серцева м'язова тканина за будовою є посмугованою.
ІІІ. Автоматизм серця, ритму. Провідна система, її функціональні особливості, швидкість проведення збудження структурами серця. Механізм скорочення та розслаблення кардіомицитів.
^ Фізіологічні властивості міокарда.

За функціональними проявами для міокарда характерні властивості посмугованих і непосмугованих м'язових волокон.
До фізіологічних властивостей міокарда належать:

  • автоматія,

  • збудливість,

  • провідність,

  • рефрактерність та

  • скоротливість.


Особливості серцевого м'яза. Серце­вий м'яз — міокард — має унікальні особ­ливості, за якими він істотно відрізняється як від посмугованих, так і від гладких м'язів.
По-перше, це єдиний м'яз внутрішніх орга­нів, що має поперечну посмугованість.

По-друге, це єдиний з посмугованих м'язів тіла, що є автономним, тобто незалежним від нашої волі. Виявлено ще деякі відмін­ності в його будові та властивостях.

За будовою серцевий м'яз нагадує син­цитій. Клі­тини міокарда — серцеві кардіоміоцити — кон­тактують між собою переважно торцями за допомогою вставних дисків. У цих дисках мембрани обох клі­тин ідуть паралельно, але не по прямій лі­нії, а зигзагоподібно, ступінчасто (мал. 19).


У дисках є плями злипання ( нексуси), в яких ширина щілини між мемб­ранами серцевих міоцитів не перевищує 4 нм (за межами нексуса 10-30 нм). У ре­зультаті проникність мембран у місці та­кого контакту для йонів у десятки разів вища, ніж за його межами. Завдяки цьо­му потенціал дії, а також збудження, що виникло в одній клітині, може охопити всю товщу міокарда, тобто серцевий м'яз є функ­ціональним синцитієм, хоча морфологіч­но серцеві кардіоміоцити відокремлені один від одного мембранами.
Така особливість будови міокарда зумо­вила одну дуже важливу властивість, а саме: серце реагує на поодинокі под­разнення за законом "усе або нічо­го". Тобто за сталих умов сила скорочення серцевого м'яза не залежить від сили подразнення, якщо вона досягла порогового чи понадпорогового рівня, причому скорочення завжди є максимальними.
Серцевий м'яз завдяки наявності нексусів реагує як одна клітина.

Якби міокард скорочувався не весь одночасно, то кров зі шлуночка не виштовхувалась би, а переливалась з однієї частини шлуночка до іншої.
^ Ще одна особливість серцевого м'яза, що має велике значення для роботи серця, — це його тривалий рефрактерний період

Протягом серцевого циклу постійно змінюється збудливість міокарду.

У момент ви­никнення збудження серце втрачає збуд­ливість фаза абсолютної рефрак­терності, яка триває протягом усього періоду скорочення (0,27-0,30 с).

Під час розслаблення міокарда збудливість посту­пово відновлюється — фаза відносної реф­рактерності (0,03-0,08 с), і в цей час можна сильним штучним подразненням ви­кликати позачергове скорочення — екстрасистолу, за якою обов'язково йде компен­саторна пауза.

І, нарешті, в паузі між ско­роченнями серця розвивається підвищена збудливість — екзальтаційна фаза, під час якої ефект може викликатися і допороговим подразненням.

Та обставина, що серцевий м'яз протя­гом усього скорочення перебуває в стані рефрактерності, запобігає новому скоро­ченню до закінчення попереднього, тобто тривалому тетанічному скороченню, що унеможливлювало б виконання серцем насосної функції. Крім того, така велика тривалість рефрактерного періоду запобі­гає рециркуляції збудження в міокарді, що також порушувало б нормальне чергу­вання скорочення і розслаблення серця.
Відома висока невтомлюваність серцевого м'яза. Людина в нормі не відчу­ває ніяких ознак втоми серця, яке за 60 років життя скорочується 2,3 млрд разів і перекачує понад 150 млн. л крові.

Така виняткова працездатність серця має кілька причин.

По-перше, ритмічність його ро­боти;

по-друге, високий рівень кровопостачання міокарда ,

по третє ( найголовніше) висока ефективність метаболічних ферментів, здатних за 0,3-0,5 с між скоро­ченнями серця повністю відновити біохі­мічний і енергетичний стан кардіоміоцитів.
Автоматизм серця

посідає особливе місце серед його власти­востей.

Автоматя - це здатність ритмічно скорочува­тись без будь-яких зовнішніх подразників, під виливом імпульсів, що виникають у са­мому серці.

Доказом автома­тизму серця є факт ритмічних скорочень ізольованого серця різних тварин, а також людини.
Автоматія серця х зумовлена діяльністю провідної системи серця, яка у людини представлена скупченнями нетипо­вих м'язових клітин — серцевих провід­них міоцитів і м'язових волокон . Атипових кардіоміоцитів виконують функцію генерації збудження і проведення його до скоротливих кардіоміоцитів. Атипові кардіоміоцити згруповані у визначених місцях міокарда, утворюють вуз­ли і пучки. Вони меншого розміру, ніж скоротливі елементи передсердь і шлуночків, містять мало скоротливих білків та об'єднуються у групи, які складаються з кількох клітин, що мають яскраво виражене взаємне про­никнення клітинних виростів. У цих клітин слабко виражена Т-система саркоплазматичного ретикулума.


ПСС виконує 2 основні функції:

  • генерації нервових імпульсів,

  • проведення цих імпульсів по структурах ПСС до кардіоміоцитів.


Провідна система утворює

пазушно-передсердний (синоатріальний, Кіса-Флєка) і

передсердно-шлуночковий (атріовентрикулярний, Ашоффа-Тавара) вузли,

міжвузлові і міжпередсердні тракти,

передсердно-шлуночковий пучок (пучок Гіса) і

субендокардіальну мережу волокон (волокна Пуркіньє).
Головним, або провідним, центром автоматії серця (водієм ритму, пейсмекером першого порядку) є пазухо-передсердний, або си­нусно-передсердний, вузол (вузол Кіса — Флека), розміщений під епікардом правого передсердя поблизу впадіння в нього верх­ньої порожнистої вени — у пазусі (синусі) порожнистих вен.

^ Від пазухо-передсердного вузла відхо­дять кілька пучків до міокарда обох пе­редсердь ( це пучки Бахмана і Венкенбаха) і до другогопередсердно-гилуночкового вузла( вузол Ашоф – Тавара), що є пейсмекером другого порядку, розміщеного під ендокардом між правим передсердям і шлуночком. Від ньо­го відходить передсердно-шлуночковий пу­чок (пучок Гіса), який на початку міжшлуночкової перегородки поділяється на дві ніжки – праву і ліву. Кожна з них йде уздовж міжшлуночкової перегородки під ендокардом у правому й лівому шлуночках до їхньо­го дна і далі, звертаючи на бокові стійки, віддає до клітин міокарда шлуночків тонкі волокна — серцеві провідні міоцити (во­локна Пуркіньє). Пучок Гіса та його розгалуження дістали назву пейсмекерів третього порядку.
Здатність до автоматизму зменшується від синусового вуз­ла до серцевих провідних волокон у шлу­ночках. Це явище має назву градієнта ав­томатії.

За нормальних умов ритм серця задається синусовим вузлом, яко­му підпорядковується провідна система. Проте у випадках, коли цей вузол не функ­ціонує або збудження від нього не досягає передсердно-шлуночкового вузла, останній бере на себе функцію генерації ритму сер­ця, частота скорочень при цьому значно зменшується. Передсердно-шлуночковий пучок, його ніжки і серцеві провідні во­локна також можуть генерувати збуджен­ня, проте їх здатність до автоматизму є ще слабшою і виявляється лише у разі пато­логії серця.
^ Синусовий вузол задає ритм серцевих скорочень – 60 – 80 уд/хв.,

АV – вузол – 40 – 60 уд/хв.,

Пучок Гісса – 30 – 40 уд/хв..
Збудження волокнами провідної системи поширюєть­ся з неоднаковою швидкістю.

Синусовий вузол проводить серцевих скорочення частотою – 60 – 120 уд/хв.,

АV – вузол –150 – 200 уд/хв.,

Пучок Гісса – більше 200 уд/хв..


ІV. Серцевий цикл, його фазова структура. Тиск крові в порожнинах серця та робота клапанного апарату під час серцевої діяльності. Систолічний і хвилинний об’єм крові, серцевий індекс. Робота серця.
^ Нагнітальна функція серця. Серцевий цикл

Рух крові по судинах спричиняється градієнтом тиску, який ство­рюється завдяки роботі шлуночків.

Циклічна зміна станів розслаблення (діастоли) і скорочення (систоли) серця називається серцевим циклом. У разі ЧСС 75 за 1 хв тривалість усього циклу складає приблизно 0,8 с.


Серцевий цикл зручніше розглядати, починаючи з кінця загальної діас­толи передсердь і шлуночків. При цьому відділи серця знаходяться у такому стані: півмісяцеві клапани закриті, а атріовентрикулярні - відкриті. Кров із вен надходить вільно і цілком заповнює порожнини пе­редсердь та шлуночків. Тиск крові в них, як і в прилеглих венах, близько 0 мм рт.ст.

Систола передсердь. Збудження, що зародилося у синусоатріальному вузлі, насамперед надходить до міокарда передсердь. Тому спочатку відбувається систола передсердь (0,1 с).

^ У цей час скорочення м'язових волокон, розташованих навколо устя вен, перекриває їх і кров не може повертатися назад у вени.

Під час скорочення міокарда передсердь тиск у них зростає до 3-8 мм рт.ст. У результаті частина крові з передсердь через відкриті атріовентрикуляр-

ні отвори переходить у шлу­ночки, доводячи об'єм крові в них до 110-140 мл (кінцевий діастолічний об'єм шлуночків, КДО).

При цьому за рахунок додаткової порції крові, що надійшла, порожнина шлуночків трохи розтягується, що особливо вира­жено в їх поздовжньому напрямку. Після цього передсердя переходять у стан діастоли і починається систола шлуночків.
Систола шлуночків. Збудження волокнами провідної системи поширюється на кардіоміоцити шлуночків. Систола шлуночків триває близько 0,33 с.

Спочатку розвивається період напруження, який триває доти, поки не відкриються півмісяцеві клапани. Для цього тиск у шлуночках має бути вищим, ніж в аорті та легеневому стовбурі. На цей час діастолічний тиск в аорті складає близько 70-80 мм рт.ст., а в легеневій артерії - 10-15 мм рт.ст.

Період напруження починається фазою асинхронного скорочення (0,05 с), оскільки не всі волокна шлуночків скорочуються одночасно. Пер­шими скорочуються кардіоміоцити, які розташовані поблизу волокон провідної системи. Тиск у шлуночках поступово зростає й атріовентрику­лярні клапани закриваються (запобігаючи поверненню крові в передсер­дя).
Наступна фаза - ізометричного скорочення - характеризується залу­ченням у процес скорочення усього міокарда шлуночків. Тиск у шлуночках різко зростає, і коли стає більшим, ніж в аорті (або легеневому стовбурі), відкриваються півмісяцеві клапани.

Починається період вигнання крові. Відносно вузькі отвори артерій не можуть відразу пропустити весь об'єм крові, що викидається (у спокої це близько 65-70 мл), тому продовження скорочення міокарда призводить до подальшого зростання тиску крові у шлуночках. У лівому він зростає до 120-130 мм рт.ст., у правому - до 20-25 мм рт.ст.

Високий градієнт тиску, що створюється між шлуночком та аортою (або легеневою артерією), сприяє швидкому викиданню частини крові в судину - настає швидке виг­нання крові.

Однак порівняно невелика пропускна здатність судин, у яких і до цьо­го була кров, призводить до їх переповнення. Тепер тиск зростає вже в су­динах. Градієнт тиску між шлуночками і судинами поступово зменшуєть­ся, що спричиняє сповільнення швидкості вигнання крові - повільне вигнання крові.
Діастола шлуночків. Коли тиск у судинах підвищується до рівня тис­ку в порожнині шлуночків, вигнання крові припиняється. Починається діастола, яка триває близько 0,47 с.

Звичайно до кінця систоли у шлуноч­ках залишається ще близько 40-60 мл крові (кінцевий систолічний об'єм, КСО). Припинення вигнання крові призводить до того, що кров, яка зна­ходиться у судинах, зворотним рухом закриває півмісяцеві клапани. До цього часу передсердя вже цілком заповнені кров'ю (це відбувається у період систоли шлуночків). Настає пасивне наповнення передсердь кров'ю, що притікає по венах.
Після закінчення систоли тиск у шлуночках продовжує знижуватися і, зрештою, стає меншим, ніж тиск у передсердях. Тому атріовентрикулярні клапани відкриваються і кров починає надходити за градієнтом тиску з вен через передсердя до шлуночків - настає період пасивного наповнення шлуночків кров'ю.
Кров, що заповнює шлуночки, поступово їх розправляє. Повністю шлуночки заповнюються кров'ю під час систоли передсердь, коли до них надходить додаткова порція крові ( період активного наповнення шлуночків).
За рахунок надходження крові під час систоли передсердь внутрішньошлуночковий об'єм збільшується приб­лизно на 20-30%.
^ Систолічний і хвилинний об'єм крові

Кількість крові, що викидається шлуночком під час кожного скорочен­ня, називається систолічним об'ємом (СО).

Величина СО варіабельна і за­лежить від статі, віку, функціонального стану організму і, звичайно, об'єму і стану самого серця. У спокої у дорослого чоловіка СО складає близько 65-70 мл, у жінок - 50-60 мл.

За рахунок підключення резервних можли­востей серця СО може бути збільшений приблизно в 2 рази.
СО обох шлуночків приблизно однаковий. Однаковим повинен бути і хвилинний об'єм кровотоку (ХОК), який ще називається серцевим викидом, або хвилинним об'ємом серця.

Його легко визначити, знаючи СО і ЧСС:
1   2   3   4

Схожі:

Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
«Фізіологія та властивості збудливих тканин. Механізм утворення та проведення збудження»
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Без знання закономірностей діяльності основних структур переднього мозку І мозочка не можна зрозуміти механізм регуляції функцій...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Завдяки цим властивостям нервова тканина регулює діяльність інших тканин, органів І систем органів організму, здійснює їхній зв'язок...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Спинний мозок у цнс є першим рівнем регуляції фізіологічних функцій. Центри головного мозку в більшості випадків здійснюють свій...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Недарма в медицині вивченню ендокринних залоз присвячений цілий розділ ендокринологія ( тобто наука, яка вивчає діяльність ендокринних...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Кров є засобом транспорту речовин І газів по організму І належить до його внутрішнього середовища. Завдяки чітко врегульованій постійності...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Такий аналіз відбувається за допомогою абстрактного мислення, основою якого є мовна форма відображення зовнішнього світу. Розрахунки...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Це обумовлено наявністю у крові лейкоцитів та імунних тіл, які знешкоджують мікроби та їх отрути, руйнують чужорідні білки та наявності...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Кров є засобом транспорту речовин І разом із лімфою та міжклі­тинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Система кровообігу забезпечує обмін газів І різних речовин між зовнішнім середовищем І тканинами організму. Завдяки руху крові по...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка