Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову




Скачати 193.67 Kb.
НазваКожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову
Дата конвертації03.07.2013
Розмір193.67 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
ПОЗОВ

  1. Поняття позову та його елементи. Види позовів.

Поняття позову, як правило, визначається як звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд цивільно-правового спору і захист прав, свобод чи інтересів. Однак таке визначення поняття позову не відображає повністю його правової природи. Як засіб порушення процесуальної діяльності, і, таким чином, як процесуальне поняття за своєю юридичною природою позов тісно пов'язаний із суб'єктивним матеріальним правом (цивільним, житловим, земельним, сімейним, трудовим тощо), на захист якого він пред'являється. Без спірної матеріально-правової вимоги позивача до відповідача немає позову. Тільки завдяки матеріально-правовій стороні позову в цивільному процесі існують такі інститути,

як визнання позову, відмова від позову, забезпечення позову, мирова угода тощо. Матеріально-правова вимога позивача до відповідача стає позовом в тому випадку, якщо вона звернена у відповідний суд, де підлягає розгляду в порядку позовного провадження з дотриманням певних

процесуальних гарантій. Тому суть позову може бути правильно визначена тільки з урахуванням єдності його матеріальної та процесуальної сторони. Позов, крім процесуальної сторони — вимоги до суду про розгляд і вирішення спору про право цивільне, має матеріально-правову сторону - вимогу позивача до відповідача про захист прав, свобод чи інтересів.

^ Таким чином, позов — це вимога позивача до відповідача, звернена через суд, про захист прав, свобод чи інтересів, яка здійснюється в певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Для того щоб позов міг виконати роль засобу порушення судової діяльності, він повинен містити певні складові частини (елементи). Елементи позову визначають зміст судової діяльності, індивідуалізують позови. За елементами проводиться класифікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. Елементи позову мають важливе значення для організації захисту відповідача проти позову, для вирішення питання про прийняття позову до судового провадження. Вони визначають суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні.

^ Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також віднесена законом до юрисдикції загальних судів.

Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

^ Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (ст. 119 ЦПК). Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тому до підстави позову не можуть входити обставини, що виступають доказами по справі. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.

Уявляється, що виділення змісту позову як його елементу є необхідним, оскільки в позові повинні відобразитися дві вимоги позивача: вимога до суду про вжиття способів захисту цивільних прав та інтересів і вимога позивача до відповідача. Тому під змістом позову необхідно розуміти спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду. Вимога позивача, відповідно до способів захисту цивільних прав та інтересів судом про присудження, визнання чи перетворення певних правовідносин і є змістом кожного позову.

^ Позови можна класифікувати на види, беручи до уваги різні критерії.

Найбільш поширеною є класифікація позовів на види за матеріально-правовим і процесуально-правовим критеріями. Враховуючи матеріально-правовий критерій, позови поділяються на види залежно від характеру спірних правовідносин. Позови можуть виникати із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин. Кожний із цих видів позовів можна підрозділятизалежно від інститутів чи окремих норм галузей права. Наприклад, позови, які виникають із сімейних правовідносин, можна поділяти на позови про стягнення аліментів, про розподіл спільного майна між подружжям, про розірвання шлюбу тощо.

За способом захисту цивільних прав та інтересів позови поділяються на три види: про присудження, про визнання і перетворювальні.

^ Позови про присудження — найбільш поширений вид позовів, коли позивач вимагає примусового здійснення обов'язку боржника-відповідача. Кожний процес виникає у зв'язку з тим, що суб'єктивне право позивача порушено або є загроза його порушення, внаслідок чого

виникає необхідність звернутися до суду за захистом свого права. Позови про присудження пред'являються, як правило, в тих випадках, коли право позивача вже порушено і необхідно здійснити певні дії для його поновлення. Типовими прикладами позовів про присудження

є позови про стягнення аліментів, про виселення із житлових приміщень, про стягнення боргових сум на підставі договору позики тощо.

^ Позови про визнання — це такі позови, коли позивач просить суд підтвердити наявність чи відсутність між ним і відповідачем певних правовідносин. Позови про визнання пред'являються в тих випадках, коли порушення права позивача, як правило, немає, однак між сторонами виникли сумніви щодо існування чи дійсності між ними відносин, які мають правові наслідки. Звертаючись до суду з позовом про визнання, позивач не ставить собі за мету матеріальне присудження, його мета полягає в усуненні сумнівів відносно існування правовідносин. Залежно від мети, яку має позивач, позови про визнання поділяються на позитивні й негативні. Позови, які спрямовані на підтвердження наявності певних правовідносин між позивачем і відповідачем (наприклад, визнати право власності на будинок) визнаються позитивними. Якщо ж позивач просить суд підтвердити відсутність певних правовідносин між ним і відповідачем (наприклад, визнати правочин

недійсним), такий позов визнається негативним. Характерною особливістю позовів про визнання є те, що рішення по цих позовах не потребують примусового виконання, а захист права здійснюється безпосередньо рішенням суду. У судовій практиці нерідко позови про визнання доповнюються позовами про присудження, коли визнання служить необхідною передумовою присудження. Так, наприклад, у позовах про поновлення на роботі суд перш за все повинен визнати звільнення працівника незаконним і на цій підставі поновити його на роботі і стягнути заробітну плату за вимушений прогул.

^ Перетворювальні позови — це такі, коли позивач просить суд перетворити існуючі між ним і відповідачем правовідносини. Залежно від мети, яку ставить позивач, звертаючись до суду, перетворювальні позови підрозділяються на: а) позови, спрямовані на зміну правовідносин. Прикладом такого позову може бути позов про виділення частини із спільного майна на підставі ст. 364 ЦК. Позивач у цьому випадку вимагає такого рішення, яке б змінило існуючі правовідносини; б) позови, спрямовані на припинення правовідносин. Характерним прикладом є позови про розірвання шлюбу, коли позивач просить суд припинити існуючі між ним і відповідачем правовідносини.

^ 2. Право на пред'явлення позову.

Аналіз матеріального і процесуального законодавства та судової практики дозволяє зробити висновок, що право на позов — це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В цивільному процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відірваного від права на позов у матеріальному розумінні. І навпаки, матеріальне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що право на позов — це право на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом, процесуальній формі, у певному процесуальному порядку, який забезпечує об'єктивність і реальність захисту.

Таким чином, право на позов є єдиним поняттям, яке включає: право на пред'явлення позову і порушення справи в суді і право на задоволення матеріально-правової вимоги позивача.

Право на пред'явлення позову до суду є засобом реалізації права на позов. Однак, виступаючи процесуальною формою права на позов, право на пред'явлення позову користується певною самостійністю. Це виявляється в тому, що процесуальний порядок реалізації права на позов виступає як особливий вид діяльності, яка регулюється цивільним процесуальним правом, що надає учасникам процесу особливі процесуальні права і обов'язки, які забезпечують реальну можливість одержання правового захисту.

Тому під правом на пред'явлення позову слід розуміти право на звернення до суду з метою порушення цивільної процесуальної діяльності по захисту прав, свобод чи інтересів. Правом на звернення до суду з позовом наділені всі фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 30 ЦПК). Така широка можливість звернення до суду, надана процесуальним законодавством, може бути реалізована лише за наявності певних передумов, встановлених законом (ст. 122 ЦПК).

У теорії цивільного процесуального права передумови права на пред'явлення позову підрозділяються на дві групи: суб'єктивні та об'єктивні. Об'єктивні передумови права на пред'явлення позову, в свою чергу, поділяються на позитивні та негативні. Передумови права на пред'явлення позову необхідно розглядати у контексті права на звернення до суду за судовим захистом, тому детальніше ці передумови розглядаються у відповідному розділі, в якому йдеться щодо передумов права на звернення до суду за судовим захистом та порядку його реалізації.

Передумови права на звернення до суду з позовом мають виключно процесуальний характер і не стосуються питань про наявність чи відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права. Право на звернення до суду з позовом — це право вимагати, щоб заявлений позов був прийнятий до судового провадження, розглянутий ним у встановленому процесуальному порядку і щоб по ньому суд ухвалив своє рішення. У зв'язку з цим суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі за позовом з тих причин, що у позивача відсутнє матеріальне право, тобто право на задоволення позову, якщо дана категорія справ віднесена законом до юрисдикції загальних судів. У тому випадку, коли суддя встановить відсутність необхідних передумов права на звернення до суду з позовом, він відмовляє у відкритті провадження у справі. Якщо ж відсутність необхідних передумов буде встановлена при розгляді справи в судовому засіданні, суд не вправі розглядати таку справу по суті, а постановляє ухвалу про закриття провадження у справі або залишає заяву без розгляду. На практиці трапляються випадки, коли одна особа пред'являє до іншої декілька позовних вимог, які інколи випливають із тих самих правовідносин. У таких випадках позивач вправі об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. Суддя також вправі постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача (ч. 1 ст. 126 ЦПК). якщо це приведе до більш швидкого і правильного розгляду спору між сторонами. Якщо об'єднання кількох вимог в одне провадження ускладнює процес і затримує розгляд і вирішення справи по суті, то суддя вправі постановити ухвалу про роз'єднання одного або кількох поєднаних в одне провадження позовів у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи (ч. 2 ст. 126 ЦПК).

§ 3. Захист інтересів відповідача від пред'явленого позову.

Захист відповідача проти пред'явленого до нього позову може здійснюватися різними засобами, передбаченими законом. До них належать: заперечення проти позову і зустрічний позов.

^ Заперечення проти позову — це пояснення відповідача, які стосуються правомірності виникнення і розвитку процесу по справі або матеріально-правової вимоги позивача по суті. У зв'язку з цим заперечення відповідача проти позову можуть бути матеріально-правовими або процесуально-правовими. Матеріально-правове заперечення полягає в тому, що відповідач, не заперечуючи проти законності порушення провадження у справі, оспорює матеріально-правову вимогу позивача. Використовуючи матеріально-правове заперечення, відповідач може наводити факти і обставини, які спростовують вимогу позивача і підтверджують відсутність у позивача права на задоволення позову повністю або в його частині. Суть процесуально-правового заперечення полягає в тому, що відповідач, не торкаючись матеріально-правової вимоги позивача, висловлює сумнів щодо правомірності виникнення процесу по справі, тобто звертає увагу суду на відсутність у позивача права на звернення до суду та на неправомірність відкриття провадження у справі. Використовуючи процесуально-правове заперечення проти позову, відповідач намагається довести, що процес по справі виник незаконно і підлягає закриттю. Такими запереченнями можуть бути: невіднесення розгляду справи до компетенції загального суду; наявність по цій справі рішення суду, яке набрало законної сили; наявність по даній справі такої, що набрала законної сили, ухвали суду про закриття провадження у справі; наявність по даній справі рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції тощо. Процесуальні заперечення відповідача ґрунтуються на недотриманні процесуальних норм, які передбачають неможливість відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 123 ЦПК позивач має право до початку розгляду справи по суті пред'явити зустрічний позов. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

^ Зустрічний позов — це звернення до суду відповідача із самостійною вимогою до позивача про захист прав, свобод чи інтересів у процесі, який порушений позивачем. При поданні зустрічного позиву позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач займає процесуальне становище позивача. При зверненні до суду відповідача із зустрічним позовом він ставить собі за мету, по-перше, захистити своє порушене чи ос порене право. У цьому розумінні зустрічний позов є самостійним позовом і повинен відповідати всім вимогам, які ставляться до будь-якого позову. По-друге, відповідач захищається проти вимог позивача. Як правило, зустрічний позов використовується відповідачем для того, щоб нейтралізувати первісний позов повністю або в частині. У тих випадках, коли відповідач, пред'являючи зустрічний позов, не ставить собі за мету захиститися від первісного позову, а направляє його на задоволення самостійних вимог, суд може прийняти такий позов до сумісного розгляду лише тоді, коли первісна і зустрічна вимоги взаємопов'язані і це приведе до більш швидкого і правильного розгляду та вирішення справи. У протилежному випадку суд відмовляє у прийнятті зустрічної позовної заяви і роз'яснює відповідачу, що він може звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Зустрічні позови пред'являються до суду в письмовій формі з дотриманням передбачених законом реквізитів позовної заяви (ст. 119 ЦПК), порядку подання позову. При пред'явленні зустрічного позову сплачується судовий збір та оплачуються витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи. Зустрічний позов повинен пред'являтися з таким розрахунком, щоб відповідач (позивач по справі) міг своєчасно ознайомитися з ним і підготуватися до захисту. Тому зустрічний позов може бути пред'явлений до початку розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 123 ЦПК). Після розгляду справи по суті в судовому засіданні суд ухвалює єдине рішення, в якому має бути дана конкретна відповідь як на первісну вимогу позивача, так і на зустрічну вимогу відповідача.

§ 4. Зміна позову. Відмова від позову і визнання позову. Мирова угода сторін.

Розмір позовних вимог визначається самим позивачем і може змінюватися ним протягом розгляду справи по суті. Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог. Однак суд при вирішенні справи залежно від встановлених обставин

справи може задовольнити позов у повному чи меншому обсязі. Крім зміни розміру позовних вимог цивільне процесуальне законодавство надає право позивачеві змінити предмет та підстави позову

(ст. 31 ЦПК). Однак така зміна може мати місце тільки до початку розгляду справи по суті та в межах спірних правовідносин.

^ Відмова від позову — це одностороннє волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову — це прояв реалізації принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду. Відповідно до ст. 174 ЦПК позивач може відмовитися від позову протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. До постановлення ухвали про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює йому наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник позивача у повноваженнях на вчинення відмови від позову. Суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

^ Визнання позову відповідачем — це одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково також є проявом принципів диспозитивності і змагальності.

^ Мирова угода — це укладена сторонами і затверджена судом угода, в силу якої позивач і відповідач шляхом взаємних поступок ліквідують цивільно-правовий спір, який виник між ними.

^ 5. Забезпечення позову.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, може вимагати від суду певних гарантій того, що у випадку постановления рішення по справі на його користь рішення можна буде виконати в примусовому порядку, якщо відповідач буде ухилятися від добровільного виконання. Під забезпеченням позову треба розуміти вжиття суддею чи судом певних заходів, передбачених законом, які гарантують реальне виконання майбутнього рішення. Тому суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК у заяві про забезпечення позову має бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Недотримання зазначених вимог, відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК, тягне за собою повернення позивачеві заяви про забезпечення позову, про що суд постановляє ухвалу, яка оскарженню не підлягає. Цивільне процесуальне законодавство передбачає процесуальний порядок розгляду судом заяви про забезпечення позову. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову (частини 1, 2, 3 ст. 153 ЦПК).

Відповідно до п. 4 та ч. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9'від 22 грудня 2006 р. ≪Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову≫, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову,

суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. При розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них та управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Процесуальне законодавство передбачає загальні підстави, при наявності яких суд може застосувати забезпечення позову. Воно допускається в усякій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. З ст. 151 ЦПК).

За загальним правилом позов забезпечується за заявою заінтересованої особи після подання позовної заяви, але цивільне процесуальне законодавство передбачає виняток з цього загального правила. Відповідно до ч. 4 ст. 151 ЦПК за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Стаття 152 ЦПК передбачає види забезпечення позову. Позов забезпечується: 1) накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі

виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. ≪Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову≫, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, встановлених ч. 4 зазначеної статті, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечити за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, ст. 153 Закону України ≪Про авторське право і суміжні права≫). Застосування забезпечення позову обмежується законом. Так, не допускається забезпечення позову шляхом накладання арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (частини 4, 5, 6 ст. 152 ЦПК). Крім того, відповідно до ч. 2, ч. З п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. ≪Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову≫ суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Дана ухвала може бути оскаржена окремо від судового рішення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Тому, як передбачено у ч. 2 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. ≪Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову≫, у разі оскарження ухвали про забезпечення позову слід направляти суду апеляційної інстанції виділені відповідні матеріалі (копії позовної заяви і заяви про забезпечення позову, оригінал оскарженої ухвали, копії документів про звернення її до виконання тощо) та вживати заходів щодо подальшого розгляду справи по суті заявлених вимог. Після розгляду скарги апеляційним судом зазначені матеріали долучають до матеріалів цивільної справи. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання. Цивільне процесуальне законодавство при забезпеченні позову однаковою мірою захищає інтереси як позивача, так і відповідача. Зокрема, суд може за заявою однієї зі сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, крім випадків забезпечення позову про стягнення грошових коштів, коли відповідач з дозволу суду вніс на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві, оскільки при забезпеченні позову, що має грошову оцінку, відповідач може з дозволу суду замість допущеного забезпечення внести в депозит суду позовну суму і цим самим звільнитися від забезпечення позову (ч. 1, ч. 2 ст. 154 ЦПК). Про заміну виду забезпечення позову постановлюється ухвала, яка є об'єктом самостійного оскарження. Оскарження цієї ухвали зупиняє її виконання (ч. 11 ст. 153 ЦПК). Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

Суд, який розглядає справу по суті, може скасувати ухвалу про забезпечення позову. Ухвала про скасування забезпечення позову може бути оскаржена, але оскарження цієї ухвали зупиняє її виконання. Це питання вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб у судове засідання не перешкоджає розглядові питання про скасування забезпечення позову. Якщо в позові було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи щодо забезпечення позову застосовуються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Захист інтересів відповідача при забезпеченні позову виявляється також і в тому, що цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову. Відповідно до ст. 155 ЦПК у разі скасування заходів забезпечення позову,

набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, передусім здійснюється за рахунок предмета застави. Тому, як передбачається у ч. 2 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. ≪Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову≫, якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.





Схожі:

Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconПро укладання, зміну, розірвання договору, про визнання правочину чи договору недійсними тощо
Ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; сума договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських...
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconВажкі умови І напруга обстановки сучасного бою вимагають від солдат,...
Організація такого вогню потребує від командирів механізованих підрозділів твердих знань та розуміння правил стрільби. Так стрільба...
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconВідшкодування шкоди у кримінальному провадженні
...
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconДніпропетровський державний аграрний університет
Білет модульної контрольної роботи складається з двох (трьох, чотирьох, …) питань
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconЗакон України “Про охорону праці”
Опорний конспект з предмета “Основи охорони праці” має за мету допомогти студентам при вивченні програмного матеріалу нормативного...
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconМетодичні рекомендації щодо виконання домашньої контрольної роботи студентами-заочниками
Домашня контрольна робота складається з 5-ти питань, І має 30 варіантів. Кожний студент виконує тільки один варіант. Номер варіанту...
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconЛабораторна робота № "Алгоритмізація І програмування обчислення елементів масивів"
Знайти р – добуток елементів масиву y І k – кількість додатних елементів масиву Y
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconДуденко подав позов на Максимова про стягнення з нього суми позички....
Дуденко подав позов на Максимова про стягнення з нього суми позички. До розгляду справи позивач помер, І на судове засідання зявилася...
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconТема Предмет та методи соціології
О. Конта; б уточнення предмета соціології Е. Дюркгеймом; в різні парадигми сучасного соціологічного мислення та уявлення про предмет...
Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави,змісту. Предметом позову iconЗакон тотожності вимагає, щоб одна І та сама думка, яка наводиться...
Найчастіше софізми та паралогізми виникають, коли міркування порушують закони логіки: закон тотожності, закон суперечності, закон...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка