Ірпінь 2011р




НазваІрпінь 2011р
Сторінка1/3
Дата конвертації19.06.2013
Розмір0.51 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3


Державна податкова служба України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ державної податкової служби України

Затверджую


Проректор з навчальної та методичної роботи

__________М.М.Касьяненко

“_____”___________2011 р.

Методичні вказівки та вимоги

щодо підготовки ДИПЛОМНИХ РОБІТ

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр»

за напрямом 0601 “Право”

спеціальності 8.060101 “Правознавство”






Ірпінь 2011р.


Методичні вказівки щодо виконання дипломних робіт призначені для студентів юридичного факультету денної та заочної форми навчання спеціальності 060101 “Правознавство”.
Автори Т.О.Мацелик, к.ю.н., доцент кафедри господарсько-правових дисциплін

А.П.Гаврилішин, к.ю.н., доцент кафедри господарсько-правових дисциплін
О.Ю. Минюк, к.ю.н., доцент кафедри господарсько-правових дисциплін

К.Б. Починок, асистент кафедри господарсько-правових дисциплін

О.О. Кінзерська, асистент кафедри господарсько-правових дисциплін
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри господарсько-правових дисциплін, протокол № 2 від “9“ вересня 2011 р.

Зав. кафедри

господарсько-правових дисциплін Т.О.Мацелик

Рецензент М.О.Бондаренко, к.ю.н., МФЮА

^ 1. Загальні положення

Дипломна робота є логічним завершенням навчання у вищому навчальному закладі «Національний університет ДПС України» і демонструє рівень оволодіння студентом нормативною програмою відповідного 4-го освітньо-кваліфікаційного рівня за обраною спеціальністю. Вона є самостійним науковим дослідженням, яке повинно містити узагальнення практики.

З огляду на це, велику увагу слід приділити теоретичним аспектам обраної теми дипломної роботи, аналізу стану того чи іншого явища, факту в Україні та за рубежем, провести глибокий аналіз чинного законодавства зі всебічним застосуванням методології та відповідних методик дослідження. Також слід зробити самостійні висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, практики застосування правових приписів та підготовки фахівців у галузі права, які будуть конкурентоспроможними на ринку праці та в сфері наукової діяльності.

До основних завдань, які вирішуються під час написання дипломної роботи відносяться:

• науковий пошук та визначення теоретичних основ правових відносин, що виникають в процесі господарської діяльності;

• робота із фаховою літературою, довідниками, періодичними виданнями тощо;

• узагальнення теоретичного матеріалу;

• оволодіння методами наукового аналізу практичної інформації;

• формулювання висновків на основі наукової аргументації;

• обґрунтування рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Бажаним для студентів є використання фактичних матеріалів, що містяться у статистичних збірниках, довідкових виданнях, аналітичних звітах міжнародних та національних науково-дослідницьких організацій, узагальнень досудового врегулювання господарських спорів, правоохоронних органів, судової практики тощо.

Тематика дипломних робіт та терміни їх виконання встановлюються на початку навчання. Студент самостійно обирає тему роботи, яка затверджується завідувачем випускаючої кафедри. Студент може самостійно обрати іншу тему відповідно до спеціалізації, яка не входить до переліку, але при цьому йому необхідно обґрунтувати свій вибір (участь у науковому гуртку, практична зацікавленість вказаною проблемою) та обов'язково повідомити про це наукового керівника.

На цьому ж етапі відповідно до обраного напрямку дослідження призначається науковий керівник з числа фахівців Університету чи наукових установ. Вся тематика робіт є орієнтовною. Остаточна тема дипломної роботи уточнюється з урахуванням її актуалізації в процесі консультацій з науковим керівником та погоджується з завідувачем випускаючої кафедри.

Обрану тему студент повинен зареєструвати на випускаючій кафедрі.

Студент несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до дипломної роботи і регламенту її виконання. Робота оцінюється позитивною оцінкою тоді, коли вона є самостійно виконаним дослідженням і оформлена у відповідності до вимог, які зазначені нижче.
^ 2. Порядок виконання дипломної роботи

Процес виконання дипломної роботи поділяється на декілька етапів, а саме:

- вибір теми дипломної роботи;

- формування інформаційної та статистичної (емпіричної) бази написання роботи за визначеною тематикою;

- складання плану роботи;

- проведення наукового дослідження;

- формування тексту дипломної роботи;

- оформлення відповідно до правил, зазначених нижче;

- попередній захист дипломної роботи;

- доопрацювання (в разі потреби) дипломної роботи;

- формування та оформлення кінцевого варіанту роботи;

- підготовка в електронному варіанті презентації дипломної роботи;

- захист дипломної роботи.

Виконання кожного з перелічених вище етапів фіксується у «Індивідуальному графіку виконання дипломної роботи», до якого науковим керівником роботи вносяться відповідні відмітки («Виконано», «Не виконано», терміни виконання, загальні рекомендації).

^ Підписаний науковим керівником роботи графік і варіант дипломної роботи є підставою для прийняття її до попереднього захисту.

При виборі теми дипломної роботи доцільно врахувати актуальність теми для держави, права і українського суспільства в цілому, особисті та професійні інтереси студента, визначений ним напрямок науково-дослідної роботи.

Обрана тема затверджується завідувачем відповідної кафедри та науковим керівником. Подальші її зміни або корегування можливі лише з дозволу наукового керівника при достатньому обґрунтуванні необхідності таких змін студентом.

Після обрання теми дипломної роботи підбираються та вивчаються літературні джерела, складається бібліографія. Дієву допомогу студенту в цьому надає науковий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного та алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників, засобів Інтернету.

Пропонуємо наступну схему дій:

1. Звернутися до бібліотеки інституту і переглянути системний каталог літературних джерел та періодичних видань, тобто визначити:

  • коло вчених та їхні думки за темою роботи;

  • загальне відображення теми в навчальній літературі.

2. Після вивчення літературних джерел взяти юридичні журнали загальної спрямованості: «Право України», «Вісник податкової служби України», «Підприємництво, господарство та право» тощо і переглянути останній номер року, для того щоб визначитися з добором статей (загальних проблем) з теми дипломної роботи.

3. Крім того, за каталогом періодичних видань перевірити наявність спеціальних видань (джерел) з обраної теми, у тому числі практичного спрямування.

4. Здійснити добір літератури з обраної теми за інститутськими та університетськими Вісниками та Часописами. Наприклад, Вісник академії правових наук України, Правничий часопис Донецького національного університету та ін.

5. Можливе також використання матеріалів мережі «Internet», але при цьому бажано наводити не тільки адресу сайту, але й номер (інші точні дані) документа, на який робиться посилання. Якщо ж мова йде про сайт в цілому, то, зрозуміло, можна обмежитися тільки його загальною адресою.

6. Пропонуємо з визначеної та обраної літератури зробити ксерокопії або нотатки для подальшого використання (при цьому необхідно одразу ж робити повний опис обраної літератури).

При написанні роботи обов'язково слід користуватися статистичними даними, узагальненою судовою практикою, які містяться в щорічних виданнях. Одним з пріоритетних напрямків є характеристика світового досвіду з проблем дослідження.

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану дипломної роботи.

^ Увага! Список літератури дипломної роботи повинен становити не менше 90 джерел.

Особливої уваги слід приділити періодичним виданням та засобам Інтернету, де оперативно публікуються результати досліджень фахівців відповідної науки. Доцільно при цьому користуватися пошуковими програмами, де за ключовими словами можна зібрати систематизований масив даних. Підібрана таким чином література підлягає попередній обробці.

Ознайомлення з нею включає огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для дипломної роботи, старанно обробляються з огляду, перш за все, на те, які ідеї та пропозиції щодо розв'язання проблемних питань обраної теми в них пропонуються, чи наявні дискусійні питання, різні точки зору на них та чи виявлені протиріччя у процесі їх розв'язання.

Методика вивчення літератури, як основи наукового дослідження, в дипломній роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студента загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам'яті, звичок і працездатності.

В процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, зазначають наявний цифровий матеріал. При цьому слід обов'язково робити повні бібліографічні записи джерел, якими користувався автор, назви книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номеру журналу), номеру сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаних джерел та зробити необхідні посилання на них в тексті дипломної роботи.

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану дипломної роботи.

План включає:

• Вступ;

• І розділ — дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається, характеристика теоретичних основ об'єкту дослідження;

- 1.1.

- 1.2.

• Висновки до розділу першого;

• ІІ розділ — подається аналіз проблеми, розкривається її практична значимість, а також сучасний стан її розвитку, правове регулювання;

  • 2.1.

  • 2.2.

• Висновки до розділу другого.

• III розділ — проектна частина роботи. Аналізується нормативний матеріал (закони, положення, конвенції, регламенти), керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, Вищого Господарського Суду судова практика та статистика, літературні джерела. Крім того, приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обґрунтована. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову практику (з посиланням на джерело інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати «життєвість», пріоритет своєї позиції в дискусії.

• Висновки до розділу третього;

• Висновки;

• Додатки;

• Список використаних джерел.

Кожний розділ дипломної роботи містить декілька підрозділів, в яких розглядаються відповідні питання у різних аспектах.

^ Самостійно складений студентом план обговорюється з науковим керівником, у разі необхідності уточнюється і після цього затверджується. Формування тексту дипломної роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів з кожної позиції плану. В текст включаються тільки цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі виконуються необхідні обчислення, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (рисунки, таблиці), В процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами. Одержаний початковий варіант дипломної роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки і пропозиції.

В процесі написання дипломної роботи студент, за виникнення такої необхідності, може звертатися до наукового керівника за консультацією, час якої призначається навчальним відділом і включається до розкладу занять.

Текст дипломної роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим у відповідності до вимог наукового дослідження. Остаточне оформлення роботи здійснюється у відповідності з вимогами, які детально описані в одному з наступних розділів методичних вказівок.

Виконана дипломна робота у встановлений регламентом термін подається науковому керівнику, який робить на неї відгук і рекомендує до попереднього захисту. Вимоги до оформлення відзиву наукового керівника наводяться нижче. У разі потреби науковий керівник допомагає студенту в отриманні зовнішньої рецензії.

У відгуку та рецензії, насамперед, відмічаються позитивні сторони і недоліки дослідження, оцінюється самостійність формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, величина масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, визначається попередня оцінка, з якою науковий керівник та рецензент виносять роботу на розгляд Державної екзаменаційної комісії.

За незадовільної оцінки, під час попереднього захисту, робота повинна бути доопрацьована з урахуванням зауважень наукового керівника та викладачів кафедри, які приймають участь у процедурі попереднього захисту. В цьому випадку необхідною є процедура повторного попереднього захисту.

До захисту у ДЕК дипломну роботу подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису в твердому переплетенні та на електронному носії.

Захист дипломної роботи здійснюється прилюдно, у відповідності до встановленого вищим навчальним закладом графіку, у присутності Державної екзаменаційної комісії, до складу якої мають входити фахівці з даної спеціальності. Процедура захисту передбачає стислий (до 5 хвилин) виклад студентом головних проблем дослідження та їх розв'язку, обговорення основних результатів, відповіді на поставлені членами ДЕК запитання. Під час захисту студент має використовувати наочні засоби (роздатковий матеріал, проектор тощо), які дозволять членам ДЕК більш повно оцінити ступінь здійсненого ним дослідження.

В процесі захисту членами комісії оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обґрунтовувати і відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. Оцінка виконаної дипломної роботи є синтетичною і формується з оцінки наукового керівника, рецензента, оцінок членів комісії (доповіді студента та відповідей на запитання членів ДЕК), що оформлюється відповідними протоколами.

Дипломні роботи перезахисту не підлягають, і оцінка по них може бути змінена за умов подачі студентом апеляції в день захисту. В цьому випадку призначається нова дата засідання ДЕК, на якому розглядається подана апеляція і приймається рішення щодо позитивної або негативної відповіді на вимоги, що у ній подані.

За незадовільної оцінки під час прилюдного захисту дипломної роботи вона може бути доопрацьована і винесена на повторний захист не раніше, ніж за рік після терміну її першого захисту.

Остаточна оцінка вноситься в протокол ДЕК, відомість по захисту дипломної роботи, залікову книжку студента та виписку до диплома магістра.

^ 2.1. Мета та завдання дослідження

Формулювання мети роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, повинно бути чітким. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Мета будь-якої дипломної роботи полягає в узагальненні існуючого стану наукової розробки та законодавчої регламентації проблеми. Крім того, з урахуванням теми дипломної роботи можливе таке доповнення: визначення недоліків та прогалин у чинному законодавстві та внесення пропозицій щодо їх усунення та вдосконалення законодавчої бази.

Для досягнення поставленої мети в роботі розв’язуються завдання, які за змістом повинні повторювати план дослідження.

Для визначення завдань роботи, тобто конкретизації дослідження, необхідно до пунктів плану додавати відповідні вислови: «Розглянути... ». «Визначити... », «З'ясувати... ».

^ 2.2. Об'єкт та предмет дослідження

Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Об'єкт дослідження, як правило, визначають як суспільні відносини, що виникають у певній сфері та врегульовані нормативними актами. Зокрема, за темою «Досудове врегулювання господарських спорів: проблеми теорії та практики» об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час досудового врегулювання господарських спорів.

Як відомо, суспільні відносини - це різноманітні зв'язки, що виникли між соціальними групами, класами, націями у процесі економічного, соціального, політичного, культурного життя та діяльності. Окремі люди вступають у суспільні відносини як члени (представники) тих чи інших соціальних угруповань та груп. Таким чином, головною специфічною особливістю суспільних відносин є їх зв'язок із соціальною діяльністю.

При науковому підході до проблеми необхідно виходити з того, що правовідносини взагалі, повинні бути результатом діяльності.

Предмет дослідження пропонуємо визначати як положення теорії та практики, норми права України, зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини визначеного виду.

Необхідно пам'ятати, що предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне та часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на предмет спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему дипломної роботи, яка формулюєть­ся на титульному аркуші як її назва.

Відповідно до предмета дослідження формулюють завдання та визначають структуру роботи (визначають план роботи).

^ 2.3. Використані методи дослідження

Під час дослідження для досягнення поставленої в роботі мети можуть бути використані різні методи пізнання. Перераховувати їх треба не окремо від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме, яка проблема, питання досліджувалися тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

У роботі використовуються загальноприйняті в юридичній науці методи наукового пізнання: формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історико-правовий та інші загальнонаукові і спеціальні методи.

Метод не слід плутати з методикою (сукупністю способів доцільного вивчення явища). Його необхідно розглядати як початкову базисну категорію методології.

Методологія (вчення про методи) - система певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних способів дослідження предмета науки.

Логічні прийоми - дедуктивний та індуктивний висновок, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення.

Конкретні способи дослідження - інструменти пізнання, які вживаються для встановлення знання про предмет, що вивчається.

Основні загальні методи пізнання:

1. Логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Згідно цього методу пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як певне неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається по конкретних частинах. Абстрактне розуміється як однобічність знання, а конкретне - як його повнота, змістовність. Таким чином, відбувається рух від менш змістовного знання до змістовнішого.

2. Метод (принцип) єдності логічного та історичного. Суть історичного методу полягає у тому, що процес розвитку управлінських явищ відтворюється у всій багатогранності. При логічному дослідженні процесу управління важливо залишити осторонь всі випадковості, окремі факти, особливості, неістотне, тобто теоретично відтворити об'єкт в закономірних зв'язках.

3. Системно-структурний метод припускає, що всі управлінські явища розглядаються як елементи систем. Управління, його структурні елементи - є відкритими системами, які складаються з систем нижчого порядку і належать до ширших систем. Найчастіше системно-структурний метод дозволяє зрозуміти взаємодію всередині управління як комплексний процес зі всіма його проявами, простежити зв'язки між причиною та наслідком в управлінських явищах.

Основні часткові (конкретні) методи:

1. Формально-догматичний (юридико-технічний) метод припускає вивчення права поза зв'язком з економікою, політикою, мораллю й іншими соціальними явищами. Його призначення полягає в аналізі чинного законодавства і практики його застосування державними органами.

2. Соціологічний метод полягає в дослідженні управління не на рівні абстрактних категорій, а на базі конкретних соціальних фактів за допомогою аналізу статистичних даних, різних документів, опитування населення тощо.

УВАГА! Застосування саме цього методу свідчить про самостійність дослідження та об’єктивність отриманих висновків. Пропонуємо активно використовувати результати анкетування та опитування, самостійно проведеного автором (анкета, таблиця, сформована за результатами анкетування оформлюється як додаток).

3. Статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення.

  1. Конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку управлінського явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку.

  2. Порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ та процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей.

Спеціальні методи - методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних технічних наук: математичний; кібернетичний; психологічний тощо.

З метою всебічного пізнання проблем управління державними органами доцільне використання названих методів у сукупності.
^ 2.4. Наукова новизна одержаних результатів

У роботі необхідно показати відмінність результатів, одержаних автором дослідження від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальшого розвитку).

Кожне наукове положення чітко формулюється, відокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). Подання наукових положень у вигляді анотацій є найбільш розповсюдженою помилкою студентів (курсантів) при викладі загальної характеристики роботи.

Вважаємо, що при визначенні новизни дослідження необхідно звернути увагу на практичне значення роботи, можливості впровадження теоретичних положень в діяльність підрозділів ДПС України та інших органів виконавчої влади. Пункти новизни загалом відображають висновки за темою, але при цьому є більш конкретними та більш детальними. Пропонуємо використовувати при їх формулюванні такі вислови:

1) «вважаємо за доцільне»; 2) «пропонується»; 3) «пропонується внести зміни до Закону України»; 4) «оптимальним для вирішення питання є»; 5) «потребує доповнення п.5 ст.6 Закону»; 6) «дістало подальшого розвитку дослідження»; 7) «удосконалено»; 8) «визначено»; 9) «доводиться»; 10) «дістало подальшого розвитку питання» та ін.
2.5. Висновки

1. Коротка оцінка сучасного стану питання, актуальність одержаних результатів.

2. Викладення найбільш важливих наукових та практичних результатів, одержаних в дипломній роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (завдання).

3. Формулювання напрямів використання здобутих результатів у науці, навчальному процесі, на практиці.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати їх достовірність, викласти рекомендації щодо їх використання.

Слід зазначити, що висновки є логічним завершенням дослідження та входять до наукової «формули»:

«Завдання дослідження» – «наукова та практична новизна отриманих результатів» – «висновки».

^ 3. Структура, обсяги та зміст дипломної роботи

Дипломна робота повинна бути логічно побудованою і бути цілісним і завершеним самостійним дослідженням. В роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Вона містить:

• титульний аркуш (Додаток Д);

• реєстраційний листок (Додаток Ж );

• завдання для виконання дипломної роботи (Додаток Г);

• реферат (Додаток З);

• зміст;

• вступ;

• основну частину (розділи, підрозділи та висновки до них);

• висновки до роботи;

• додатки (за необхідності);

• список використаних джерел.

Наприкінці роботи окремо у конверт формату C5 (формат аркушу А4 складений навпіл), що наклеюється на останню сторінку обкладинки, вкладається:

- відгук наукового керівника (додаток Н);

- зовнішня рецензія, підписана рецензентом (к.ю.н., д.ю.н., юристи - практики), завірена мокрою печаткою установи, у якій працює рецензент;

- диск CD-RW з електронним варіантом роботи, назва файлу відповідає прізвищу автора. Наприклад: Іванов – Ivanov.

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і не нумерується (Додаток К).

Титульний аркуш містить найменування вищого навчального закладу, де виконано роботу, над ним надпис «ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ»; прізвище, ім'я та по батькові студента; назву роботи; шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я та по батькові наукового керівника; місто і рік (Додаток Б).

Назва дипломної роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дипломного дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

З огляду на це, назва теми роботи не повинна містити загальних положень типу «Міжнародний комерційний арбітраж в Україні” тощо, а прямим чином вказувати на проблему, яка розв'язується в її межах. Наприклад, «Порівняльна характеристика між арбітражами та судами загальної юрисдикції в Україні», або «Поняття комерційного договору» тощо. Слід також уникати в назві ускладнених оборотів псевдонаукового вигляду, таких як «Дослідження проблем...».

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін. Зміст – 5 сторінка роботи, з якої розпочинається вставка номерів сторінок.

У вступі розкривається сутність і стан наукової проблеми (завдання) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подається загальна характеристика роботи в такій послідовності:

• Актуальність теми. (словосполучення «актуальність теми виділяється жирним). Критичний аналіз та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи практики застосування відповідного законодавства. Висвітлення актуальності та ступеня розробки проблеми не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне — сутність проблеми.

• Практичне застосування виконаного дослідження. (дане словосполучення виділяється жирним). Містить перелік організацій та установ, на матеріалах яких воно виконувалось, а також (за можливості) тих установ, які могли б стати користувачами наведеної у ньому інформації та застосовували б у своїй діяльності.

• Мета і завдання дослідження (дане словосполучення виділяється жирним). Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

• Об'єкт дослідження (дане словосполучення виділяється жирним) — це обраний для вивчення процес або явище, що породжує проблемну ситуацію.

• Предмет дослідження (дане словосполучення виділяється жирним) міститься в межах об'єкта і включає в себе наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, законодавчі та підзаконні акти, практику діяльності, зарубіжний досвід.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і окреме. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка вказується на титульному аркуші як її назва.

• Методи дослідження (дане словосполучення виділяється жирним). Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети та розв'язання поставлених при виконанні дипломної роботи задач. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності виробу саме цих методів.

^ Увага!!!!! Крім даних вище словосполучень ніяких виділень по тексту дипломної роботи не повинно бути.

Рекомендований обсяг вступу — 3-4 стор.

Основна частина дипломної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень (до 1 стор.). В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наве­дених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу відокремити загальні висновки від другорядних подробиць. Вони включаються до загального рекомендованого обсягу розділу і ма­ють бути викладені на 1-2 сторінках машинописного тексту.

Рекомендований обсяг основної частини дипломної роботи — 80 - 100 сторінок машинописного тексту, вимоги до оформлення якого формулюються у одному з наступних розділів.

В розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою і вибір напрямків дослідження;

• аналіз проведення теоретичного дослідження та використання емпіричних матеріалів;

• аналіз і узагальнення результатів досліджень.

У першому розділі студент узагальнює теоретичні положення проблеми, яка досліджується. В межах цього розділу визначається сутність правових понять, які її характеризують, факто­ри, що забезпечують зміни в тенденціях розвитку, а також методи можливої гармонізації об'єкту дослідження. Для повноти обґрунтованості вибору напрямків подальшого поглиблення дослідження доцільно використовувати зарубіжний досвід розв'язання обраної проблеми.

Результатом роботи над першим розділом має бути всебічно охарактеризований об'єкт дослідження і проблеми, що визначають умови його функціонування.

У другому розділі дається оцінка стану досліджуваної проблеми в Україні. Визначаються основні тенденції розвитку характеристик, що розкривають зміст проблеми, ступінь досконалості нормативно-правових засобів її регламентації, ступінь впливу існуючої практики на ті чи інші відносини, що регулюються чи охороняються певною галуззю права.

Результатом роботи над другим розділом має бути виявлення основних недоліків діючої практики регулювання відповідних відносин і обґрунтування гіпотези стосовно засобів можливого їх подолання або упередження.

У третьому розділі мають міститися заходи щодо поліпшення умов функціонування об'єкту дослідження, які забезпечують розв'язання поставленої в роботі мети. В цьому розділі бажано сформулювати і загальні (концептуальні) положення розвитку права, що забезпечує розв'язання проблеми, і конкретні заходи щодо її реалізації. Бажано також дати оцінку ефективності запропонованих пропозицій або показати спрямованість їх дії після впровадження, тобто очікувані наслідки.

Результатом роботи над третім розділом має бути розробка механізму розв'язання визначеної в дипломній роботі мети дослідження.

У висновках до підрозділів в стислій формі зазначаються основні результати дослідження теоретичного, аналітично-прикладного та науково-методичного спрямування. Відповідні аспекти викладеного вище розглядаються у висновках до кожного розділу. У загальному висновку до роботи зазначається, яке теоретичне і прикладне значення буде мати розв'язання досліджуваної проблеми і як це позначиться на стабільності розвитку держави, окремих галузей права.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку — прізвищ перших авторів або заголовків (рекомендовано як найбільш зручне), у хронологічному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

Докладніше про порядок укладання списку використаних джерел — у наступному розділі методичних вказівок.

Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

— формули і розрахунки;

— таблиці допоміжних цифрових даних;

— ілюстрації допоміжного характеру;

— графіки;

  • статистичні дані;

  • наукову роботу студента.

Порядок оформлення додатків зазначено нижче.
4. Вимоги до оформлення дипломної роботи

Дипломна робота повинна бути стилістично, граматично, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплектується в послідовності, зазначеній в попередньому підрозділі.

Зразок титульного аркуша наведено в додатках.

Зміст оформлюється у вигляді переліку назв розділів роботи, для кожного з яких вказується відповідний номер початкової сторінки тексту.

Дипломна робота має бути віддрукована на принтері чітко, охайно, без помарок та виправлень.

Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А-4 (210x297 мм), залишаючи поля зліва 30 мм, справа 10 мм, зверху та знизу —20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків у кожному. Для цього використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5.

Шрифт друку повинен бути чітким, рядок — чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Вписувати в текст дипломної роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Роздруковані на ПК програмні документи повинні відповідати формату А-4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок і розміщують, як правило, в додатках.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ І НАЗВИ РОЗДІЛІВ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами (Caps Lock) симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

^ Номери сторінок починають ставити з другої сторінки вступу. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини дипломної роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ ІІ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка через один інтервал друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.З.». Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.». Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А-4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. В лівому нижньому куті під таблицею вміщують посилання на джерело інформації (наприклад, Джерело: Міністерство статистики України).

Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядко­вого номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними пра­вилами.

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують в боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими ха­рактеризується присудок) — у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї гра­фи, кожен заголовок рядка в боковику — всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можли­вості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заго­ловках граф, одиниці виміру зазначити у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювальні елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні — посередині графи; лапки використо­вують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Дані таблиці мають бути приведені до єдиної методології, містити інформацію про одиницю вимірювання та дату обчислен­ня значень.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в ній, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, ог­лядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, [1, С. ].

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складо­ву частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, мож­на наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Посилання на формули дипломної роботи вказують порядко­вим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посилання на автори­тетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друко­ваного твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у дже­релі, із збереженням особливостей авторського написання. Нау­кові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення ав­торського тексту і позначається трьома крапками. Вони став­ляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділо­вий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бу­ти гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело).

Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вста­вок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користу­вання і рекомендований при написанні робіт), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Як правило, перелік використаних джерел (список літерату­ри) укладають у встановленій послідовності:

1. Закони України.

2. Інструкції та нормативні акти, видані Міністерством еко­номіки України, галузевими міністерствами, іншими установа­ми та відомствами.

3. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, ви­дана українською або російською мовами,

4. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, ви­дана іноземними мовами.

По кожному з перелічених підрозділів списку літератури пер­шоджерела вміщуються у перелік в алфавітному порядку (згідно з українським або латинським — для іншомовних видань — ал­фавітом).

Набір елементів бібліографічного списку літературних джерел різних видів (Закон України, підручник, навчальний посібник, мо­нографія, стаття, перекладене видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного еле­менту, використання розділових знаків тощо наведено у додатку. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наве­денням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дипломної роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами ук­раїнської абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д.

Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допус­кається.

Оформлена у відповідності до сформульованих вимог та повністю укомплектована дипломна робота повинна бути пе­реплетена (зброшурована).

На першій та на останній сторінці студент повинен поставити свій підпис та дату остаточного завершення роботи.

Додаток А.

Пам'ятка науковому керівнику дипломної роботи

Відгук наукового керівника має довільну форму викладення, але повинен містити основні положення, до складу яких входять:

• загальна характеристика проведеної роботи, ступінь вико­нання поставлених в дослідженні мети та задач (повністю, частково, не виконано);

• визначення рівня теоретичних надбань та ступеня розробок, їх повноти, глибини, оригінальності;

• відсутність недоречного цитування, повторів, другорядних моментів, вміння виділити головне з часткового;

• володіння інструментарієм досліджень, науковими метода­ми пізнання, сучасними засобами обробки та інтерпретації інформації;

• вміння аналізувати статистичні дані, користуватися обме­женою інформацією;

• акуратність у дослідженнях, коректність у застосуванні ме­тодів аналізу до конкретних об'єктів дослідження;

• коректність та наукову обґрунтованість висунутих на захист положень дипломної роботи;

• аргументованість тверджень у висновках і пропозиціях;

• ритмічність роботи та внесення необхідних змін і поправок до тексту дипломної роботи, реагування на зауваження наукового керівника, рецензента, завідувача випускаючою кафедрою.

По всіх цих ключових положеннях аналіз роботи проводиться з урахуванням позитивних надбань та негативних якостей, з по­силанням на конкретні сторінки тексту.

Останнім абзацом відгуку є визначення ступеня відповідності роботи вимогам до дипломних робіт та висновок щодо попередньої оцінки, з якою робота допускається (або не допускається) до захисту. В останньому випадку причини мають бути достатньо обґрунтовані.

Відгук подається у рукописному вигляді, особисто підписаний науковим керівником, і не потребує спеціального підтвердження у вигляді печатки, підписів посадових осіб тощо.

Додаток Б

Пам'ятка рецензенту дипломної роботи

Наявність рецензії та, за бажанням, виступ рецензента на засіданні ДЕК, є необхідним елементом творчих дебатів на захисті дипломних робіт студентами. Від ретельності експертизи, аргументованості й повноти висновків рецензента великою мірою залежить оцінка роботи у ДЕК.

Рецензент на основі вивчення дипломної роботи студента висвітлює в поданій до роботи рецензії такі обов'язкові питання, як:

• актуальність обраної теми;

• ступінь обґрунтованості теоретичних положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у роботі;

• зауваження щодо змісту роботи, її позитивні і негативні сторони, висновок щодо її відповідності встановленим вимогам.

Визначаючи актуальність теми, доцільно вказати на її зв'язок з практичними умовами судочинства в Україні, ступінь розробленості теми у вітчизняній та зарубіжній літературі.

Оцінка ступеня обґрунтованості теоретичних положень дипломної роботи, висновків і пропозицій повинна бути об'єктивною та відбивати як позитивні, так і негативні сторони дослідження.

У відгуку рецензент також повинен оцінити зміст дипломної роботи, її завершеність в цілому й викласти зауваження щодо її оформлення.

Якщо рецензент встановив брак обґрунтованості висновків та пропозицій у роботі, виявив помилки або порушення щодо оформлення (запозичення чужих праць без посилань, невідповідність змісту вимогам), у рецензії мають бути вказані конкретні причини, через які студентові (курсантові) треба доопрацювати роботу.

У позитивному висновку щодо дипломної роботи рецензент повинен вказати, що вона є завершеною працею, в якій отримані такі результати, які в сукупності вирішують конкретну наукову задачу або в якій отримані теоретичні і (чи) експериментальні результати, що в сукупності є суттєвими для розвитку конкретного напрямку відповідної галузі права.

Рецензії повинні бути особисто підписані рецензентом і засвідчені печаткою установи, де він працює.

Термін подання рецензії — один тиждень з дня одержання рецензентом дипломної роботи.
Додаток В

^ ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ

БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ

ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ У ДИПЛОМНІЙ РОБОТІ

  1   2   3

Схожі:

Ірпінь 2011р iconПравила прийому до Калинівського технологічного технікуму
Бухгалтерський облік” 01. 07. 2011р.; 05050210 “Обслуговування та ремонт обладнання підприємств текстильної та легкої промисловості”...
Ірпінь 2011р icon«роль урбанізації у перспективі розвитку міста ірпінь»
Конференція відбудеться в ауд. 219, Національного університету державної податкової служби України за адресою: Київська обл., м....
Ірпінь 2011р iconНаказ «27. 10. 2011р м. Ірпінь №1670 Про затвердження «Положення...
Затвердити Положення про проведення ректорського контролю якості навчання для студентів (курсантів) денної форми навчання Національного...
Ірпінь 2011р iconМетодичні рекомендації з курсу "Фізика" для самостійної роботи студентів...
Методичні рекомендації затверджено на засіданні кафедри фізики та прикладної механіки (протокол №1 від 30. 08. 2011р.) та рекомендовані...
Ірпінь 2011р iconМ. Львів 25 грудня 2011р

Ірпінь 2011р icon2 Фізіологічні особливості організму людини
Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія дпс україни, 2001. – 356 с
Ірпінь 2011р iconЩо діє на підставі Свідоцтва про Державну Реєстрацію фізичної особи...
Свідоцтва про Державну Реєстрацію фізичної особи – підприємця Серія ааб №869024 від 25. 11. 2011р., надалі Комісіонер, з однієї сторони,...
Ірпінь 2011р icon4. Контактна інформація Адреса оргкомітету
Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса 31, Національний університет дпс україни, обліково-економічний факультет, каб. 254
Ірпінь 2011р icon6. Контактна інформація Адреса оргкомітету
Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса 31, Національний університет дпс україни, Профком студентів та курсантів нудпсу, каб....
Ірпінь 2011р icon6. 030402 «Правоохоронна діяльність» (фпм) денної та заочної форми навчання ірпінь–2012
Методична розробка складена на основі робочої навчальної програми з курсу «Кримінальне право» затвердженої у 2012 році
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка