4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні




Скачати 284.79 Kb.
Назва4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
Сторінка1/3
Дата конвертації25.06.2013
Розмір284.79 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3
Тема 4. Докази і доказування у кримінальному процесі


  1. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

  2. Процес доказування у кримінальному судочинстві

  3. Належність доказів.

  4. Докази у кримінальному процесі, їх ознаки та класифікація

  5. Процесуальні джерела доказів та їх види



Доповіді:

  1. Використання даних, одержаних|отриманих| оперативним шляхом|колією,дорогою|, в доказуванні.

  2. Особливості доказування в різних стадіях кримінального|карного| провадження.

  3. Суб'єкти процесу доказування, їх класифікація. Обов'язок та тягар доказування. Суб'єкти, на яких покладений обов'язок доказування.


Задачі

1.При розслідуванні кримінальної справи, порушеної проти Н. за фактом вимагання хабара, слідчому було надано аудіокасету з записом розмови, за припущенням, вимагача хабара із заявником. У слідчого виникли сумніви в правомірності її прийняття і подальшого використання в справі,у зв’язку з чим він звернувся за порадою до начальника слідчого відділу.

^ Які мають бути рекомендації начальника слідчого відділу?
2. Вироком суду Ц. визнано винним у тому, що він як черговий по парку залізничної станції порушив правила розмітки вагонів, а це призвело до зіткнення маневрового тепловоза з цистерною. Унаслідок допущеного порушення пролите паливо спалахнуло й зайнялося, спричинивши пожежу, внаслідок якої заподіяно суттєвої матеріальної шкоди.

У вироку доказом вини Ц. було посилання на висновок експерта, де порушення службових обов’язків Ц. розцінювались як такі, що призвели до вказаної вище події.

Висновок експертів був частково обґрунтований матеріалами справи, а частково даними, відомими експертам як очевидцям події. Серед експертів був маневровий диспетчер Ш., який керував роботою чергового по парку.

^ Чи допущено порушення в справі? Якщо допущено, то в чому воно полягає і до яких наслідків воно призведе?

1. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
У будь-якій справі має бути встановлений склад злочину:

  • Об”ект злочину

  • Суб”єкт злочину

  • Об”єктивна сторона

  • Суб”єктивна сторона



Обставини, які підляга­ють доказуванню:

Стаття 91

    1. подія кримінального правопорушення (час, місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

    2. винуватість обвинуваченого у вчиненні криміна­льного правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

    3. вид і розмір шкоди, завданої кримінальним право­порушенням, а також розмір процесуальних витрат;

    4. обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характе­ризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'я­кшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження

    5. обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.



2. Процес доказування у кримінальному судочинстві

У відповідності з ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Доказування являє собою процесуальну діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді і суду по оперуванню доказами. Ця діяльність, як зазначалося, складається з ряду етапів або елементів. Розглянемо тепер кожний з елементів.

^ Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом. (Див. Табл.)

У відповідності із ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. До слідчих (розшукових) дій, згідно Кримінального процесуального кодексу, слід віднести: допит (статті 224-226 КПК України); пред'явлення особи для впізнання (ст.228); пред'явлення речей для впізнання (ст.229); впізнання трупа(ст.230); обшук (ст.234); огляд (ст.237). огляд трупа (ст.238); слідчий експеримент (ст.240); освідування особи(ст.241); проведення експертизи (ст.242).

До числа негласних слідчих (розшукових) дій слід віднести: аудіо-, відеоконтроль особи(ст.260); накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261); огляд і виїмка кореспонденції(ст.262); зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж(ст.263); зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст.264); обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи(ст.267); спостереження за особою, річчю або місцем(ст.269); контроль за вчиненням злочину(ст.271).
^ Перевірка доказів проводиться шляхом їх аналізу, зіставлення з іншими доказами, також шляхом проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій з метою пошуку нових доказів, підтвердження, або, навпаки, спростування доказів, вже раніше зібраних. Крім того, перевірка доказів проводиться з метою з’ясування питання про їх достовірність.

Основними способами перевірки є: 1) аналіз змісту кожного доказу окремо; б) співставлення з іншими доказами та джерелами їх походження; 3) провадження повторних або нових слідчих дій; 4) провадження оперативно-розшукових заходів та ін.

^ Оцінка доказів – це здійснювана в логічних формах розумова діяльність суб'єктів кримінального процесу, яка полягає в тому, що вони, керуючись законом, розглядають за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ окремо та всю сукупність доказів, визначаючи їх належність, допустимість і достовірність, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення; висувають необхідні слідчі (судові) версії, вирішують, чи підтверджуються вони, встановлюють, чи є підстави для прийняття процесуальних рішень і проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, доходять висновку про доведеність або недоведеність окремих обставин справи й кримінального правопорушення в цілому із наведенням аналізу доказів у відповідних процесуальних рішеннях.

^ Внутрішнє переконання – це тверда впевненість, яка склалася при провадженні у справі слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо правильності оцінки всіх наявних у провадженні відомостей і доказів і всіх встановлених у справі фактів; і що правильним є отриманий висновок у всіх питаннях, які виникли під час розслідування та вирішення справи по суті. Це не є інтуїція, не є просте почуття. Внутрішнє переконання — це вивідне знання, що характеризується вірою в його надійність та готовністю діяти відповідно до нього. З однієї сторони, воно суб'єктивне, тому що є переконанням конкретного суб'єкта кримінального судочинства як людським почуттям; з другої ж сторони, воно об'єктивне, тобто має об'єктивну основу.

Основні положення оцінки доказів єдині для всіх етапів кримінального провадження і передбачені в ч.1 ст.94 КПК: «Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення». Згідно ч.2 ст.94 КПК жоден доказ не має наперед встановленої сили.

^ 3. Належність доказів.

Під належністю доказів слід розуміти можливість використання їх для встановлення у кримінальному провадженні фактичних даних (відомостей про факти), а також обставин, що підлягають доказуванню в силу існуючого між ними кримінально-процесуального взаємозв'язку.

Вимога належності доказів складається з двох критеріїв: 1) значення для провадження обставин, встановлюваних конкретними доказами, і 2) значення цих доказів для встановлення саме таких обставин. У даному випадку ця вимога нормативно закріплена в ст. 84 КПК, відповідно до якої доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Допустимість – це властивість доказу, що характеризує його з погляду законності джерела фактичних даних (відомостей, інформації), а також способів одержання і форм закріплення фактичних даних, що містяться в такому джерелі, у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом, тобто уповноваженими на це особою або органом у результаті проведення ними слідчої дії при строгому дотриманні кримінально-процесуального закону, що визначає форми даної слідчої дії.

^ Як властивості доказу допустимість містить у собі чотири критерії (елементи, аспекти):

1) належний суб'єкт, правомочний проводити процесуальні дії, спрямовані на одержання доказів;

2) належне джерело фактичних даних (відомостей, інформації), що складають зміст доказу;

3) належна процесуальна дія, застосована для одержання доказів;

4) належний порядок проведення процесуальної дії (судової або слідчої), яка використовується як засіб одержання доказів1.
Оскільки для встановлення умов належної перевірки необхідно визначити не тільки її об'єкти, але і процедуру самої перевірки, запропоновану нижче систему правил складають правила, що визначають допустимість доказів, а також правила, що визначають процедуру розгляду питання про допустимість доказів.

^ До першої групи правил (що визначають допустимість доказів) відносяться:

перше правило – про належного суб'єкта – доказ повинен бути отриманий належним суб'єктом;

друге правило – про належне джерело – доказ повинен бути отриманий із належного джерела;

третє правило – про належну процедуру – доказ повинен бути отриманий з додержанням належної правової процедури;

четверте правило – доказ не повинен бути отриманий на підставі неприпустимого доказу;

п’яте правило – доказ повинен містити дані, походження яких відомо і які можуть бути перевірені;

шосте правило – доказову силу доказу, що перевіряється, не повинна перевищувати небезпека несправедливого упередження.

Таким чином, допустимість доказу є одним із критерії оцінки доказів. Цікаво, що новий КПК наряду з роз’ясненням допустимості доказу містить і роз’яснення недопустимості доказу.

^ Так, згідно ч.1 ст.86 КПК, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом. В ст.87 КПК України дано визначення поняття недопустимості доказів саме через те, що вони отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини.

^ Так, згідно ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

В законі визначені наслідки визнання доказу недопустимим. Так, в ч.2 ст.86 КПК вказано, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Важливим є питання про визнання діянь істотного порушення прав і основоположних свобод людини. ^ Так, у відповідності з ч.2 ст. 87 КПК України, суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань від особи, яка не була повідомлена про своє право не давати показання;

5) порушення права на перехресний допит;

6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

У відповідності із ч.3 ст.87 КПК докази, передбачені названою статтею повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, коли вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Слід звернути увагу ще на один аспект, пов'язаний з визнанням доказів недопустимими. Йдеться про недопустимість доказів, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого. Так, в ч.1 ст.88 КПК вказано, що докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Отже, йдеться про докази, що характеризують особу підозрюваного чи обвинуваченого або ж стосуються вчинення підозрюваним чи обвинуваченим інших правопорушень, що самі по собі не є предметом саме цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого. Зрозуміло, що вони можуть бути предметом іншого кримінального провадження і там будуть визнані допустимими.

Проте, законодавець, вказуючи про недопустимість доказів в названих ситуаціях, все ж таки залишає можливість визнати їх допустимими. Так, у відповідності із ч.2 ст.88 КПК докази та відомості, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого можуть бути визнані допустимими, якщо:

1) сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;

2) вони надаються для доказування того, що підозрюваний, обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом, або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив відповідне кримінальне правопорушення;

3) їх надає сам підозрюваний, обвинувачений;

4) підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дискредитації свідка.

Крім того, законодавець визначає ще одну категорію доказів, які можуть бути визнані допустимими. Такими є докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого. Вони є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого (ч.3 ст.88 КПК).

Питання допустимості доказів вирішує суд під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при постановленні судового рішення (ч.1 ст.89 КПК).

Суд вирішує питання і про визнання доказу недопустимим у випадку встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду. Так, у відповідності із ч.2 ст.89 КПК у випадку встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

При цьому слід звернути увагу і на право сторін кримінального провадження, а також потерпілого під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Таке право їм надано у відповідності із ч.3 ст.89 КПК.

Врегульовуючи далі питання допустимості доказів, законодавець звертає увагу на значення рішень інших судів у цих питаннях. Так, у відповідності з ст.90 КПК рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Україною, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
  1   2   3

Схожі:

4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні icon«Процесуальні документи у кримінальному судочинстві» на 20 12-2013 навчальний рік
Суть І значення процесуальних документів, які скла­даються в кримінальному провадженні
4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні iconДопустимість використання науково технічних засобів у кримінальному процесі
Центральним питанням кримінального судочинства виступає процес доказування. Пов'язано це з тим, що встановлення істини в процесі...
4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні iconПлан: Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні. Поняття,...
Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний...
4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні iconУ кримінальному провадженні №1111 Третьякову Петру Миколайовичу 25....
У кримінальному провадженні №1111 Третьякову Петру Миколайовичу 25. 11. 2012 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого...
4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні icon2. Види процесуальних документів прокурора у кримінальному провадженні...
Види процесуальних документів прокурора у кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні та загальні вимоги до них
4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні iconНаціональна академія прокуратури України Інститут підвищення кваліфікації кадрів
Тема 12. Остаточне визначення обсягу підозри у кримінальному провадженні. Допит підозрюваного
4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні iconСлідча діяльність
У цьому визначенні набули відображення ті риси слідства, які вказу­ють на його функціональне призначення у кримінальному процесі...
4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні iconПерелік питань для підготовки до диференційного заліку з дисципліни
Види процесуальних документів прокурора у кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні та загальні вимоги до них
4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні icon№ Запобіжні заходи у кримінальному провадженні (2 частина) (2 год)
Конвенція про захист прав людини І основоположних свобод // Офіційний вісник України. — 1998. — №13. — Ст. 270
4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні iconПерелік питань на модуль Нове кримінально-процесуальне законодавство України
Залучення захисника до участі у кримінальному провадженні. Обов’язкова участь захисника
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка