Экономико-правовой факультет




НазваЭкономико-правовой факультет
Сторінка6/9
Дата конвертації19.06.2013
Розмір1.22 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9
^ ТЕМА 6. ПРЕДСТАВНИЦТВО В СУДІ.
Лекція (2 години)
Поняття та ознаки представництва в суді. Види представництва (законне, договірне). Повноваження представника в суді (обсяг і оформлення).
Практичне заняття (2 години).
^ 1. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ.



  1. Поняття судового представництва.

  2. Підстави і види судового представництва.

  3. Обсяг і оформлення повноважень представника в суді.

  4. Особи, які можуть бути і які не можуть бути представниками в суді.

  5. Відмінності загально-цивільного представництва від представництва в цивільному процесі.


Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за темою:

1. Значення судового (процесуального) представництва.

2. Завдання для самостійної роботи.

^ 3. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.
Методичні вказівки до вивчення питань теми

Конституція України закріплює право фізичних та юридичних осіб на правову допомогу при реалізації ними конституційного права на судовий захист (ст.59). Конституційне положення щодо права кожної особи на отримання правової допомоги та вільного вибору захисника своїх прав знайшло закріплення у ст. 12 ЦПК України. У відповідності з цією нормою кожна особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається в порядку, встановленому законом адвокатами або іншими фахівцями в галузі права. У цивільному судочинстві правова допомога при здійсненні захисту прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб може бути надана, зокрема, у формі процесуального представництва.

Процесуальне представництво – це правовідношення, на підставі якого одна особа сприяє захисту прав, свобод та інтересів іншої особи та (або) здійснює від її імені процесуальні дії в межах наданих повноважень. Представник має самостійний процесуальний статус, відповідно до якого наділяється певним обсягом процесуальних прав та обов’язків.

Процесуальне представництво за правовими ознаками відрізняється від представництва в цивільному праві. Так, метою цивільного представництва є здійснення представником від імені доверителя правочинів, які створюють, змініють або припиняють цивільні права та обов’язки останнього (ст. 237 ЦК). Метою процесуального представництва на відміну від цивільного, є сприяння реалізації права на судовий захист та (або) здійснення від імені осіб, які беруть участь у справі, їх процесуальних повноважень (процесуальних прав та процесуальних обов’язків).

У цивільних правовідносинах суб’єктивні права й обов’язки реалізуються суб’єктами особисто або замість них діє представник, який повністю заміщає такого суб’єкта. Представник у цивільному процесі може діяти як замість особи, так і брати участь разом з нею. Так, відповідно до ч.2 ст. 38 ЦПК особиста участь у справі фізичної особи чи органу управління юридичної особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Наступною відмінністю від цивільного представництва є те, що вчинення представником процесуальних дій у цивільному судочинстві з перевищенням повноважень неприпустиме. Представник має діяти в судовому процесу виключно в межах наданих йому повноважень. Контроль за дотриманням цієї вимоги здійснює суд (суддя), який зобов’язаний встановити, чи діє представник у межах наданих йому повноважень, чи не суперечать його дії закону, чи не порушують вони будь-чиї права і законні інтереси. У цивільних правовідносинах правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, може створювати, змінювати та припиняти цивільні права та обов’язки особу, яку він представляє, у разу наступного схвалення правочину цією особою.

В процесуальній літературі класифікація процесуального представництва на види провадиться за різними критеріями.

Перш за все слід звернутися до ст. 38 ЦПК, яка закріплює легітимну класифікацію представництва за суб’єктним критерієм. На підставі цієї норми з урахуванням певних ознак осіб, в інтересах яких здійснюється представництво в суді, можна виділити:

- представництво фізичних осіб;

- представництво юридичних осіб;

- представництво держави.

За ступеням необхідності участі представника у процесі можна виокремити:

- обов’язкове представництво, коли участь представника є необхідною за об’єктивними обставинами (наприклад, участь законних представників малолітніх осіб та осіб, визнаних недієздатними, тощо);

- необов’язкове (факультативне) представництво, коли участь представника цілком залежить від розсуду та волевиявлення, тобто суб’єктивного ставлення до цього особи, права та інтереси якої потребують захисту в суді (наприклад, участь добровільних представників фізичних та юридичних осіб).

З підстав виникнення представництво в цивільному судочинстві розподіляється на:

- добровільне (договірне);

- законне.

^ 4. ВИРІШИТЬ ЗАДАЧІ.

Задача 1.

Самохін подав позов про відшкодування шкоди, заподіяної йому наїздом автомашини, що належить Петрову. Адвокат, який був представником Самохіна в даній справі, частково відмовився від позовних вимог, не повідомивши про це Самохіну, що знаходився в цей час у лікарні. Суд позов Самохіна задовольнив.

Чи правильні дії суду?
Задача 2.

Беручи участь у справі:

  • адвокат, як повноваження, подав суду ордер юридичної консультації;

  • голова сільгоспу – довіреність, підписану заступником і головним бухгалтером;

  • Григоренко за позовом своєї дружини – свідоцтво про шлюб;

  • Самофалов у справі своїх дітей 19 та 12 років – свідоцтва про їх народження;

  • Горнобай у справі недієздатної племінниці – довідку домоуправління, що він її дядько;

  • Виговський у справі свого батька – своє свідоцтво про народження;

  • Перекатов по справі фермерського господарства – довідку сільради, що він старший в сім'ї;

Кого суд має право за цими документами допустити до участі в справі?

Визначте вид представництва. Які документи підтверджують повноваження представників?
Задача 3.

Адвокат Бараненко представляв інтереси позивача в цивільному процесі у справі про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я позивача на виробництві, з шахти № 8.

При розгляді справи було встановлено, що нещасний випадок стався внаслідок того, що на шахті систематично порушувалися правила безпеки – не розроблена технологія транспортування вугілля і видача його головним стовбуром шахти. У зв’язку з цим представник позивача виклав перед судом міркування про необхідність винесення окремої ухвали, якою зобов'язати вжити заходів щодо усунення виявлених недоліків у роботі шахти, на що одержав зауваження від судді, що це є втручання у судову діяльність і порушує принципи незалежності суддів, які знають як необхідно вирішувати такі справи.

Яка ваша думка з цього приводу?
Задача 4.

Під час гри в «індіанців» Семенов Володя у віці 15 років вистрілив із лука і влучив у око Грішину Сергію 14 років. Згодом Грішин Сергій знаходився на лікуванні в лікарні, де йому зробили операцію і він мав потребу в поліпшеному харчуванні. На відновлення його здоров'я батьки витратили 3650 грн.

У юридичній консультації, куди вони звернулися за порадою, їм роз'яснили, що заподіювач шкоди зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Вкажіть, хто і до кого повинен пред'явити позов про відшкодування шкоди?
Задача 5.

Радгосп «Молодіжний» звернувся в суд з позовом до Корпачевої, що працювала комірником, про стягнення 4 856 грн. у відшкодування збитку, посилаючись на те, що з вини відповідачки утворилася нестача 49 305 кг картоплі, чим радгоспу заподіяна шкода на суму рівну ціні позову. У судовому засіданні представник радгоспу просив справу тимчасово припинити посилаючись на необхідність уточнення деяких даних. Суд виніс ухвалу про припинення справи провадженням через відмову позивача від своїх позовних вимог.

Чи правильно діяв суд?

Що він повинен робити перш ніж прийняти відмову позивача від позову?
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти

  1. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.2004 - 2004 р. - № 40, / 40-42 /, Ст. 1530, Ст. 492.

  2. Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 03.10.2003 – 2003. - № 40. – Ст. 356.

  3. Сімейний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 31.05.2002 – 2002. - № 21. – Ст.135.

  4. Кодекс законів про працю України //Відомості Верховної Ради УРСР вiд 17.12.1971 - 1971 р.

  5. Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.92 р. № 2887-XII // Відомості Верховної Ради України, 1992.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009р. - № 5.
Спеціальна література
7. Атамась Т. Функції адвоката в цивільному судочинстві // Право України. – 1997, № 6.

8. Бобренко Л, Скловский К. Вопросы гражданского представительства в судебной практике // Сов. юстиция, 1982, № 9. – С.14.

9.Ватман Д.П., Елизаров В.А. Адвокат в гражданском процессе. – М., 1969.

10. Гражданский процесс: учебник /под ред. М.К. Треушникова. – М.: ООО «Городец», 2000.

11. Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: КНТ, 2008.

11. Ивакин В. О законном представительстве в гражданском процессе // Сов. юстиция. 1980, № 22. – С. 23-24.

12. Калачева С.А., Калачев Е.С. Адвокаты и представители в гражданском процессе. М.: Издательство «ПРИОР», 2001.

13. Калитвин В.В. Адвокат в гражданском судопроизводстве. – Воронеж, 1989.

14..Козлов А.Ф. Судебный представитель как субъект гражданского процессуального права. – Саратов: Изд-во Саратов. Ун-та, 1982. – С. 202.

15. Курс цивільного процесуального права: підручник /В.В. Комаров, В.А. Бігун, В.В. Баранковата ін.; за ред. В.В. Комарова. – Х.: Право, 2011.

16. Осокина Г. Понятие, виды и основания законного представительства // Российская юстиция. – 1988, № 1.

17. Сидоров Р.А. Представительство в гражданском процессе: автореф. дис., канд.юрид. наук. Тверь, 2003. – с. 8, 17.

18. Цивільне право України: підручник /за заг. Ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

19. Фурса С.Я. Адвокат у цивільному процесі /С.Я. Фурса, Є.І. Фурса. – К.:КНТ, 2008.

20.Шерстюк В.М. Судебное представительство по гражданским делам. – М., 1988.

21.Шерстюк В.М. Отличие судебного представительства от других правовых институтов. //Вопросы развития теории гражданского процесуального права. М., 1981. – с. 41.

22.Штефан М.И., Дрижчаная О.Г., Гусев Е.В. Представительство граждан в суде. – К., 1991.

23.Штефан М.И. Представництво адвоката в цивільному процесі Англії / У кн.: Сучасні системи адвокатури. - К., 1993. – С. 124-127.


^ ТЕМА 7. ОРГАНИ ТА ОСОБИ, ЯКИМ ЗАКОНОМ НАДАНО ПРАВО ЗАХИЩАТИ ПРАВА, СВОБОДИ ТА ІНТЕРЕСИ ІНШИХ ОСІБ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ.
Лекція 2 години
Підстави та мета участі в цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати інтереси інших осіб.

Форми участі в цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати інтереси інших осіб.
Практичне заняття (2 години).
^ 1. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ.


  1. Перелік органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у цивільному процесі України.

  2. Особливості участі в цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

  3. Задачі прокурора в цивільному процесі.

  4. Підстави участі прокурора в цивільному процесі.

  5. Процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі.

  6. Участь прокурора в суді першої інстанції, в провадженні по оскарженню і перегляду судових рішень та ухвал.

  7. Участь в цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування для дачі висновку по справі. Їхні процесуальні права та обов'язки.


Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за темою:

1.Правове положення у цивільному процесі Уповноваженого Верховної ради України з прав людини.

2. Завдання для самостійної роботи.

Скласти проект ухвали про залучення до участі органу державної влади для подання висновку по справі.

^ 3. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.
Методичні вказівки до вивчення питань теми
Згідно зі ст..3 ЦПК у випадках, встановлених законом, до суду можуть звернутися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Перелік цих органів та осіб зазначений у ст.. 45 ЦПК – це Уповноважений Верховної Ради з прав людини, прокурор, органи держаної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи

У Конституції України закріплено право кожної особи звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого (ст..55), і визначається, що через нього здійснюється парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст.. 101). Зазначені конституційні положення конкретизовані в Законі України від 23 грудня 1997 року «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини».

Відповідно до ч.1 ст. 45 ЦПК , с. 13 вищезазначеного Закону Уповноважений може брати участь у розгляді цивільної справи в таких формах: порушення справи в суді, участі у розгляді цієї справи як самому, так і через свого представника (статті 11 і 13 Закону), оскарження постановлених у справі за його зверненням рішень чи ухвал (статті 292, 324, 353 ЦПК), а також подати заяву про перегляд рішення чи ухвали, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, чи судового наказу, які ухвалені за його зверненням, у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Прокурор – особливий суб’єкт цивільного процесу, і його участь викликана необхідністю виконання функцій представництва інтересів громадянина або держави у випадках. Передбачених законом (п.2 ст. 121 Конституції України, п.2 ст. 5 Закону України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру»). Тобто ця функція представництва інтересів у суді є для органів прокуратури конституційною.

Розрізняють підстави участі прокурора у цивільному процесі: власну ініціативу та зазначення про це в законі. Так, правовими підставами, що забезпечують участь прокурора в розгляді справи можуть бути: статті 165, 240 СК України; ст.. 281 ЦПК, статті 30-32 Закону України від 16 червня 1992р. «Про об’єднення громадян”, ст.. 37 Закону України від 25 червня 1991р. «Про охорону навколишнього середовища.

Згідно з ч.5 ст. 36¹ Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави представництва інтересів у суді та форми його здійснення.

Стаття 45 ЦПК України визначає процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі.

Перша форма – це звернення до суду з позовами і заявами щодо захисту прав, свобод та інтересів інших осіб або державних або суспільних інтересів та участь у цих справах. Розгляд цих справ передбачений у позовному, наказному та окремому провадженні.

Друга процесуальна форма – здійснення представництва інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК України та іншими законами на будь-якій стадії цивільного процесу, тобто коли його участь визнається обов’язковою як за його звернення, так і за зверненням до суду інших осіб.

Статтями 45 і 46 ЦПК України також регулюються процесуальні відносини, пов’язані з участю у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальним законодавством передбачено лише дві форми їх участі у цивільному процесі: звернення до суду у випадках, встановлених законом, із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів (ч.1 ст. 45 ЦПК), залучення судом до участі у справі або участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень (ч.3 ст. 45 ЦПК). Слід видзначити, що участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цивільному процесі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає за це необхідне.

Участь у цивільному процесі інших суб’єктів, передбачених ст. 45 ЦПК, а саме: фізичних та юридичних осіб, тобто профспілок, підприємств, установ чи організацій, можлива лише в одній формі – у випадках, встановлених законом, вони можуть звернутися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та взяти участь у цих справах.

Таким чином, на відміну від прокурора, який самостійно визначає підстави для представництва в судах і форму його здійснення, органи державної влади, місцевого самоврядування й інші особи уповноважені порушувати цивільні справи на захист, сврбрд та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів тільки у випадках, передбачених законом. Ці випадки зазначені у багатьох нормах матеріального та процесуального права.
^ 4. ВИРІШИТЬ ЗАДАЧІ.

Задача 1.

Прокурор Овідіопольського району Одеської області в інтересах Веселого Л.І. подав до фабрики позов про поновлення на роботі і стягнення зарплати за час вимушеного прогулу. На судове засідання Веселий не з'явився, заяви, що пояснює причину його неявки в суд не надійшло.

Як повинен діяти суд?
Задача 2.

Бершадський місцевий суд Вінницької області припинив провадження по справі у зв'язку з тим, що прокурор, який подав позов до будівельного управління № 1 тресту «Укрспецбуд» в інтересах Бойко І.Д. про відшкодування шкоди, заподіяної йому в результаті нещасного випадку, відмовився від підтримки позовних вимог.

Чи має право прокурор, який подав позов, відмовитися від нього?

Які наслідки відмови прокурора, коли позов був поданий ним?
Задача 3.

Прокурор району подав в інтересах Сафронової А.М. позов про відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника, до автотранспортного господарства № 2.

Сафронова від позову відмовилась.

Яке процесуальне положення прокурора?
Задача 4.

Від батьківського комітету школи та опікунської ради району до прокурора надійшла заява про те, що учні 5 та 7 класів Климов Л.М. та Климов А.В. не відвідують школу внаслідок того, що їхні батьки перешкоджають їм у цьому, примушують працювати цілими днями в домашньому господарстві – доглядати худобу та обробляти город, не пускають погуляти з іншими дітьми. Перевіркою заяви було також встановлено, що батьки дітей не піклуються про них, ніде не працюють та зловживають алкоголем.

Як належить діяти прокурору?

Визначить учасників процесу по цій справі.


Задача 5.
У справах щодо встановлення юридичних фактів суд залучив до участі в справі для надання висновку наступні органи державного управління:

  • по встановленню факту реєстрації шлюбу, необхідного для одержання пенсії в зв’язку зі смертю годувальника, - органи РАЦСу;

  • по встановленню належності трудової книжки особі, ім'я якої вказано в книжці, але яке не збігається з ім'ям, вказаним у паспорті, - організацію, яка видала книжку і відмовилася внести до неї відповідні виправлення;

  • у справах по встановленню факту володіння особою спадковим майном та визнання родинних відносин для одержання спадщини – райфінвідділ;

  • у справах по визнанню встановлення факту каліцтва на виробництві – профспілковий комітет організації.


Чи правильні такі дії суду? Визначить справи, у розгляді яких можлива участь фінансових органів, органів соціального захисту та ін.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти:

1. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.2004 - 2004 р. - № 40, / 40-42 /, Ст. 1530, Ст. 492.

2.Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 03.10.2003 – 2003. - № 40. – Ст. 356.

3.Сімейний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 31.05.2002 – 2002. - № 21. – Ст.135.

4.Кодекс законів про працю України //Відомості Верховної Ради УРСР вiд 17.12.1971 - 1971 р.

5. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року //Голос України  від 11.12.1991 .

6. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 травня 1991 р.//Відомості Верховної Ради УРСР від 16.07.1991 1991 р., № 29, стаття 377

7. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України  офіційне видання  від 08.10.1991

1991 р., № 41, стаття 546

8. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.95.1997р. //Відомості Верховної Ради України  від 25.06.1997 1997 р., № 24, стаття 170.

9. Про судовий збір. Закон України від 8.07.2011р. //Офіційний вісник України вiд 12.08.2011 - 2011 р., № 59, стор. 110, стаття 2349.

10. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. №393/36-ВР //Відомості Верховної Ради України. –1996. –№ 47. – Ст. 256.

11. Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 травня 2001року//Відомості Верховної Ради України  від 08.06.2001 2001 р., № 23, стаття 118 є

12.Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991року.//Відомості Верховної Ради УРСР від 23.07.1991 1991 р., № 30, стаття 379.

13.Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року.//Відомості Верховної Ради України  від 24.09.1996 1996 р., № 39, стаття 181.

14.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 12 червня 2009 р. № 2.

15.Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 19991 р. № 7 //Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.,2007. – С. 122-131.

16.Правіла опіки та піклування: Затв. Наказом Державного комітету у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99. - № 34.

17.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р. № 3.

18.Постанова Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11.

19.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 р. № 5.

20.Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” від 18 вересня 1987 р.

21.Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами Житлового кодексу України” від 12 травня 1985 р.
Спеціальна література:

22.Батанов О. Місцевий уповноважений з прав територіальної громади в механізмі захисту прав людини (проблеми теорії та практики) //Право України. – 2001. – № 2. – С.44.

25.Гузь Л.Е. Подготовка некоторых категорий гражданских дел к слушанию и особенности их рассмотрения. Кн. 1. – Х., 2002. – С.69.

26. Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Україні. – К., 1993.

27. Давидов В., Руденко М. Прокурор на захисті держави і громадянина // Голос України. 13 жовтня 1998. – С.11.

28. Давиденко Л.М. Ціль, завдання і функції прокуратури. – Харків, 1992.

28.Заворотько П.П., Штефан М.И. Особи, які беруть участь у справі. - К., 1967. - С. 37-51.

30.Задніпровський О. Права прокурора в світлі нової Конституції України // Право України. – 1997, № 1.

31.Иск прокурора в гражданском судопроизводстве. Мет. пособие. – М., 1989.

32.Косюта М. Правове регулювання представницької функції прокуратури // Право України. – 1997, № 12. – С. 53-57.

33. Косюта М.В. Питання правового регулювання представницької функції прокуратури // Проблеми організації прокуратури й оптимізації  її діяльності в сучасних умовах. – Зб. наук. праць. – Х., 1998. – С. 189-194.

34.Литвак О.М., Шумський П.В. Функції прокуратури України. – Хмельницький, 1998.

35. Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. Серія „Судова практика”. – Харків: Харків юридичний, 2005. – С. 268-281.

36.Марочкін І. та ін. Організація судових та правоохоронних органів. – Х., 2000.

37. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України /За ред. Є.О.Харитонова. – К.,2006. – С.43.

38. Науково-практичний коментар до Закону України „Про прокуратуру»: Зб. нормативних актів / Упоряд. Т.Ф.Варфоломеєва, С.В. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

39. Радченко М., Глаговський В. Представництво прокурора інтересів громадян або держави (теоретичний і практичний аспект) // Право України. – 1997, № 11.

40. Руденко Н.В. Основы теории представительства прокуратурой интересов государства в арбитражном суде. – Алчевск, 1999. – С.10-109.

41.Суботін С., Червяков О., Марочкін І. Представницькі функції прокурора // Право України. – 1997, № 11.

42. Тимченко Г.П. Проблеми форм захисту цивільних прав та інтересів, що охороняються законом // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 1. – С. 211-214.

43 Хаманева Н.Ю. Уполномоченный по правам человека – защитник прав граждан. – М.1998. – С. 64-66.

44. Штефан М.Й. Проблеми теорії і практики правового регулювання цивільних правовідносин // Проблеми методології сучасного правознавства. – К., 1996. – С. 113.

^ ТЕМА 8. ПІДСУДНІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ.
Лекція (2 години)
Поняття цивільної юрисдикції. Поняття та види підсудності. Порядок передачі справи в інший суд.
Практичне заняття (2 години).
^ 1. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ.


  1. Поняття підсудності та її відмінність від підвідомчості.

  2. Види підсудності.

  3. Територіальна підсудність та її види.

  4. Порядок передачі справи в інший суд. Наслідки недотримання правил про підсудність справи.


Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1. Система судів цивільної юрисдикції;

2. Передача справи з одного суду до іншого.

2. Завдання для самостійної роботи.

^ 3. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.
Методичні вказівки до вивчення питань теми

При зверненні до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів особо зобов’язана правильно визначити суд загальної юрисдикції, що має повноваження щодо розгляду її справи, тобто суд, якому підсудна цивільна справа.

Під підсудністю (територіальною юрисдикцією) слід розумити повноваження місцевого суду щодо здійснення правосуддя в цивільних справах на певній території. Визначити підсудність справи суду означає встановити, який конкретно місцевий суд має розглядати справу по суті як суд першої інстанції.

Підсудність справ у цивільному судочинстві може визначатися лише процесуальним законом. Жоден інший закон не може встановлювати інші правила або змінювати закріплені в ЦПК правила підсудності.

Цивільне процесуальне законодавство (статті 108-114 ЦПК) і процесуальна наука розрізняють декілька видів підсудності: загальна; за ухвалою судді вищої інстанції; альтернативна; договірна; підсудність кількох пов’язаних між собою вимог та виключна.

^ Загальна підсудність – підсудність, що визначається місцезнаходженням відповідача.

Підсудність за ухвалою судді суду віщої інстанції – підсудність, ха якою позов підлягає розгляду в місцевому суді, визначеному ухвалою судді суду вищої інстанції. Цей вид підсудності застосовується у випадках, прямо передбачених статтями 108, 111 ЦПК.

^ Альтернативна підсудність – підсудність, за якої позов за вибором позивача може бути пред’явлений до одного з кількох прямо зазначених у законі судів. Правила альтернативної підсудності закріплюються у ст. 110 ЦПК.

^ Підсудність кількох вимог, пов’язаних між собою – підсудність, за якої місце розгляду одного позову залежить віл місця розгляду іншого. Правила даного виду підсудності передбачені в ст. 113 ЦПК.

^ Виключна підсудність – підсудність, за якої позов підлягає розгляду в суді, чітко визначеному в ЦПК, а саме у ст. 114 ЦПК.

Питання підсудності вирішується на момент пред’явлення позову. Наслідки порушення правил підсудності залежать від стадії, на якій вони виявлені.

Якщо порушення правил підсудності виявлено суддею під час вирішення питання про відкриття провадження у справі остання разом з доданими до неї матеріалами повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала (ст. 115 ЦПК, п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК).

У разі якщо недодерження правил підсудності виявлено після відкриття провадження у справі, однак до початку судового розгляду, суд зобов’язаний передати справу на розгляд іншого суду, якому підсудна дана справа (п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК).

Якщо непідсудність справи суду з’ясується після початку розгляду справи по суті, то справа не може бути передана до іншого суду. ЦПК України не передбачає наслідків такого порушення. Ураховуючи те, що статті 205 і 207 ЦПК України містять вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, де відсутня така підстава, як непідсудність справи суду, то відповідно суд зобов’язаний розглянути справу і винести рішення.

Стаття 116 ЦПК передбачає випадки, коли справа може бути передана з одного суду до іншого. Перелік таких випадків є вичерпним.
^ 4. ВИРІШИТЬ ЗАДАЧІ.

Задача 1.

Мешканець м. Миколаєва Іванов був засуджений Миколаївським міським судом за навмисне заподіяння Капустіну тяжкого тілесного ушкодження під час свята «водохрещення» і відбуває покарання в одній з виправно-трудових колоній, дислокованої в районі Західної України.

У зв'язку з отриманими ушкодженнями Капустін протягом 2 місяців находився на лікуванні в Миколаївській міській лікарні. Адміністрація лікарні витрати, понесені в зв'язку з лікуванням Капустіна, вирішила покласти на Іванова, тому і звернулася в суд з наступними питаннями:

Чи підвідомчі подібні суперечки судовим органам?

У який суд потрібно пред'явити позов?
Задача 2.

Монтанов пред'явив у суд позов до Монтанової про розірвання шлюбу. Через декілька днів суд виніс ухвалу про залишення позову без розгляду, мотивуючи це тим, що суд прийняв справу до свого провадження помилково, тому що відповідачка в даному районі не проживає, виїхала ще до порушення справи в невідомому напрямку, а розгляд справи у її відсутності не можливий.

Чи відповідає закону таке рішення суду?
Задача 3.

Ухвалою Московського районного суду м. Києва від 5 травня 2010 р. Радіонову відмовлено в прийомі позовної заяви до Радіонової про визнання втратившою право на житлоплощу і зазначено, що справа підсудна Центральному районному суду м. Києва за місцем проживання відповідача. Радіонов відповідно до зазначеної ухвали звернувся з позовом у місцевий суд Центрального району м. Києва.

Місцевий суд Центрального району м. Києва відмовив у прийомі позовної заяви, вважаючи справу підсудною Московському районному суду м. Києва, на території якого тимчасово фактично проживає відповідач.

Чи припустимі суперечки про підсудність?
Задача 4.

У вересні 2010 р. Бардусова звернулася в суд з позовом до Ватманова про встановлення батьківства і стягненні аліментів.

Позов був пред'явлений у суд за місцем проживання позивачки, що проживала у той час у м. Львові.

Львівський міський суд, прийшовши до висновку, що справа підлягає розгляду за місцем проживання відповідача в м. Славутичі, де проживає і ряд свідків, передав справу в суд м. Славутич.

Суд м. Славутич направив справу в Чернівецький міський суд, пославшись на те, що відповідач виїхав у м. Чернівці.

Своєю ухвалою Чернівецький міський суд передав справу в місцевий суд Жовтневого району м. Жданова за новим місцем проживання позивачки, вказавши при цьому на те, що відповідач у м. Чернівці з 2009 р. не проживає.

Місцевий суд Жовтневого району м. Жданова своїм супровідним листом повернув справу в Чернівецький міський суд. У цьому листі вказувалося зокрема, на те, що позивачка з заявою про розгляд справи в суді за місцем її проживання не зверталась.

Чернівецький міський суд справу переслав в Управління юстиції Донецької області для передачі її в місцевий суд Жовтневого району м. Жданова за місцем проживання позивачки.

Якому суду підсудні справи про встановлення батьківства і про стягнення аліментів?

Які помилки були допущені судами при вирішені питання про підсудність?

Як вирішується суперечка про підсудність?
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти

1. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.2004 - 2004 р. - № 40, / 40-42 /, Ст. 1530, Ст. 492.

2.Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 03.10.2003 – 2003. - № 40. – Ст. 356.

3.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 12 червня 2009р. № 2.
Спеціальна література:

4. Башкатов Н. Гражданский иск в уголовном процессе. // Сов. юстиция. 1986, №14. - С. 13-16.

5. Курс цивільного процесуального права: підручник /В.В. Комаров, В.А. Бігун, В.В. Баранковата ін.; за ред. В.В. Комарова. – Х.: Право, 2011.

6. Осипов Ю. К. Подведомственность и подсудность гражданских дел. – М.: Юрид. Лит., 1962. – 112с.

7. Подсудность гражданских дел и их передача на рассмотрение других судов. // Сов. юстиция. 1971, № 9 – С.5.

8. Тараненко Б. Подсудность гражданских споров. // Сов. юстиция. 1985, № 9 - С.

9. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар /В.І. Тертишніков. – Х.: Ксилон, 2006.

10. Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. Цивільний процесцальний кодекс України: науково-практичний коментар: У 2 т. /За заг. ред. С.Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006.


^ ТЕМА 9. ДОКАЗУВАННЯ І ДОКАЗИ.
Лекція 2 години
Поняття та мета судового доказування. Поняття судових доказів та їх класифікація. Поняття предмета доказування. Підстави звільнення від доказування. Обов’язок доказування та надання доказів. Належність і допустимість доказів. Оцінка доказів.
Практичне заняття (2 години).
^ 1. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ.

  1. Поняття судового доказування.

  2. Порядок визначення предмета доказування.

  3. Розподіл між сторонами обов’язків доказування.

  4. Факти, що не підлягають доказуванню.


Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1.Підстави звільнення від доказування.

2.Елементи процесу доказування.
2. Завдання для самостійної роботи.

^ 3. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.
Методичні вказівки до вивчення питань теми

У цивільному процесі доказування становить важливий аспект процесуальної діяльності та є елементом процесуальних проваджень. Тому завдання цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду й вирішення цивільних справ і захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів суб’єктів права можуть бути досягнути за умов одержання фактичних даних, які становлять юридико-фактичну основу для вирішення цивільної справи.

^ Судове доказування – це процесуальна діяльність сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, яка за своєю суттю зводиться до обгрунтування обставин цивільної справи та спрямована на встановлення цих обставин і вирішення спору між сторонами по суті.

Судове доказування як складна процесуальна діяльність має певну структуру і складається з певних елементів. Як елементи доказування виділяють такі: твердження про факти, визначення доказів, подання, витребування доказів адвокатом або за клопотанням сторін – судом та дослідження доказів.

^ Предмет доказування – специфічна категорія, яка окреслює коло фактів матеріально-правового значення, що підлягають встановленню для вирішення цивільної справи по суті, тобто тільки для вирішення питання про суб’єктивні матеріальні права й обов’язки сторін. Коло обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень або на які вказують інші особи, може бути різноманітним, а предмет доказування по конкретній справі досить визначений. На його склад вказує норма матеріального права, яку слід застосувати в даному конкретному випадку.

Таким чином, предмет доказування – це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюється при розгляді справи, однак не пов’язані з правильним вирішенням питання про права і обов’язки сторін.

Цивільне процесуальне законодавство встановлює підстави звільнення від доказування.

Згідно із ст. 61 ЦПК обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань: чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
^ 4. ВИРІШИТЬ ЗАДАЧІ.

Задача 1.

За наслідками інвентаризації у інженера Земляникіна була виявлена нестача дошок 4,5 куб. м.

У своєму поясненні Земляникін зазначив, що він одержав накладну № 3718 на 15 куб. м. дошок. Із завідуючим складом Костяницею вони домовились, що він розписується за одержання всіх 15 куб. м., але буде брати по 1, 5-2 куб. м., про що щоразу на третьому примірнику завідуючий буде робити відповідну помітку про кубатуру і кількість дощок, тому насправді він одержав тільки 10,5 куб. м.

Костяниця пояснив, що виписані по накладній № 7318 дошки Земляникін одержав повністю, що з кількістю відпущених 289 дошок, відмічених на 3 примірнику накладної, що є у Земляникіна П.К., він згодний, а з кубатурою – ні. Під час перевірки дошок на складі в Костяниці ні нестачі, ні лишку не було виявлено.

Комісія, яка перевіряла кубатуру 289 дошок, встановила, що вони складають тільки 10,5 куб. м. Під час перевірки завезення дошок було встановлено, що виписані 15 куб. м. були з числа завезених 50 куб. м. з архангельського ліспромгоспу, які з товарної станції одержав Голота. При цьому в залізничній накладній склад товарної станції зробив помітку, що ліс був вивезений 16 автомашинами, а згідно з дорожніми листами – тільки 15. Але завідуючий складом Костяниця подав до бухгалтерії прибутковий акт на всі 50 куб. м.

Вирішіть справу по суті.

Задача 2.

У зв'язку з днем народженням Немудрука у нього в будинку зібралися гості. Через деякий час між Миколаєвим і Седугіним, які знаходилися тут, виникла сварка, яка потім переросла в бійку. Седугін вирвався з рук Миколаєва і став тікати додому, а Миколаєв погнався за ним. Побачивши, що Миколаєв наздоганяє і загрожує йому розправою, Седугін підняв із землі камінь і кинув в переслідувача. Від отриманого удару каменем у голову Миколаєву були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження. У зв'язку з цим, Миколаєв пред'явив позов до Седугіна про відшкодування шкоди, яка була заподіяна його здоров'ю.

Вкажіть, хто і які обставини повинен доводити.
Задача 3.

Карпенко, Баранів і Сорокін вчинили розбійний напад на Тітова, який йшов додому після нічної зміни: побили його до втрати свідомості, зняли з нього одяг і взуття, забрали гроші і годинник, потім зникли. Через деякий час вони були засуджені за здійснення цього злочину. Від отриманих побоїв Тітов став інвалідом першої групи з повною втратою як професійної, так і загальної працездатності. У зв'язку з цим, він звернувся в суд з позовом до Карпенка, Баранова і Сорокіна про відшкодування шкоди, заподіяної йому злочинними діями.

Вкажіть, хто і які обставини повинен довести.

Які докази можуть бути використані по даній справі?

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Экономико-правовой факультет iconВопрос ы для подготовки к
Содержание методологии юриспруденции. Подходы и методы постижения правовой реальности
Экономико-правовой факультет iconТараса Шевченка Юридичний факультет кафедра трудового, земельного І екологічного права
В.І. Андрейцев. Право екологічної безпеки. Навчально-методичні матеріали з еколого-правових дисциплін. Частина X. – Київський національний...
Экономико-правовой факультет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни східноукраїнський...
Факультет менеджменту Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля запрошує Вас на ІV міжнародну науково-практичну...
Экономико-правовой факультет iconДоговір між Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний...
Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» (медичний факультет) та
Экономико-правовой факультет iconНаціональний університет «одеська юридична академія» факультет правової...
Факультет правової політології та соціології міжнародна асоціація студентів політичної науки
Экономико-правовой факультет iconФакультет соціології Київського національного університету імені...
Місце проведення: факультет соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Экономико-правовой факультет iconШановні колеги! Факультет іноземних мов когпі ім. Тараса Шевченка...
Факультет іноземних мов когпі ім. Тараса Шевченка (Україна) запрошує Вас взяти участь у 4-му випуску щорічного наукового часопису...
Экономико-правовой факультет iconФакультет інформаційних систем І технологій

Экономико-правовой факультет iconЕкономіко-правовий факультет
Вступ 4
Экономико-правовой факультет iconСпеціальності тнту механіко-технологічний факультет (мтф)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка