6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі




Скачати 387.49 Kb.
Назва6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі
Сторінка2/4
Дата конвертації29.04.2016
Розмір387.49 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1   2   3   4
^

1. Види правопорушень, що вчиняються у сфері ЗЕД


Правопорушенням законодавчо визнається будь-яке діяння, що порушує норми права [49, С. 525]. У сфері зовнішньоекономічної діяльності, як і в інших сферах, правопорушення мають досить широкий спектр втручання у регульовані правом суспільні відносини. Проаналізувавши практику та думки авторів, що досліджували правопорушення у сфері ЗЕД [50; 23]слід відмітити, що вони вчиняються:

– при здійсненні експортно-імпортних операцій;

– при здійсненні бартерних операцій;

– при здійсненні операцій з давальницькою сировиною;

– шляхом завищення чи заниження собівартості продукції;

– шляхом ухилення від сплати податків;

– шляхом вчинення протиправних операцій з валютою та відмивання капіталу.

При здійсненні експортних операцій найбільш характерним є несвоєчасне надходження валютної виручки за експортними договорами. Так, згідно Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” [51]банки чи митні органи повинні направляти в податкові органи інформацію про договори на експортні операції.

На сучасному етапі правопорушники, маючи вже певний досвід протиправної діяльності, ефективно використовують існуючі недоліки чинного законодавства та неузгодженість дій державних органів, які здійснюють контроль за проведенням суб'єктами підприємництва зовнішньоекономічних операцій для приховування валютних надходжень та ухилення від сплати податків.

Першопричиною, яка дає змогу незаконно вивозити валютні та матеріальні цінності за кордон і у такий спосіб ухилятись від сплати податків (як резидентами, так і нерезидентами України), є низький рівень обміну інформацією між державними органами, насамперед тих, на кого покладено контроль за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів й у першу чергу на регіональному рівні. Ухилення від сплати податків розпочинається з порушення ними Законів України „Про зовнішньоекономічну діяльність” [5], „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” [51], „Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності” [6], Цивільного [3], Митного[52] кодексів України  та законодавчих актів у сфері оподаткування при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Аналізуючи сутність адміністративних правопорушень при здійсненні експортно-імпортних операцій розглянемо що це за правопорушення. Як показує практика та аналіз законодавства майже всі правопорушення при здійсненні експортно-імпортних операцій, пов’язаних з вивозом валюти за кордон, тісно пов’язані з податковими правопорушеннями. Тому розглядати їх окремо практично неможливо. Однією з умов, що дозволяє правопорушникам вчиняти правопорушення, є інформація уповноважених банків чи митних органів про такі порушення, що запізно надходять для перевірки їх податковими органами. Це дозволяє суб'єктам ЗЕД продовжувати здійснювати експортно-імпортні операції за контрактами, за якими вже відбулося порушення. Форма реєстрів митних декларацій надсилається банкам звичайною поштою, тому в більшості випадках суб'єкти, які допустили порушення щодо неповернення (чи несвоєчасного повернення) валютних та матеріальних цінностей, уникають покарання. Накладення штрафних санкцій податковими органами не завжди змушує суб'єктів ЗЕД вживати необхідних заходів щодо повернення валютних цінностей в Україну. Це призводить до того, що з поля зору контролюючих органів випадає переважна більшість підприємств, що порушили терміни надходження товару чи валюти в Україну за експортно-імпортними операціями. Крім того існує можливість у суб'єктів за домовленістю з комерційними банками, які є уповноваженими агентами валютного контролю, ухилятися від перевірок податковими органами, оскільки інформація про перевищення термінів повернення валютних (матеріальних) цінностей із-за кордону в податкові органи надходить за схемою: митний орган, банк, податкова служба.

Необхідно вказати ще на одну умову, яка дозволяє правопорушникам уникати відповідальності. Вона полягає в тому, що основними акціонерами, клієнтами та співзасновниками  комерційних банків є, як правило, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності. Тут виникає ситуація, коли комерційний банк, який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за № 1044 [53]на підставі реєстрів вивізних та ввізних митних декларацій (за експортно-імпортними контрактами), що надходять з митних органів, повинен контролювати зовнішньоекономічні операції своїх засновників та клієнтів. Ураховуючи те, що у таких клієнтах банк зацікавлений, він не завжди надто прискіпливо їх контролює

У експортній діяльності учасників ЗЕД досить часто допускається таке правопорушення як укладання договорів з фіктивними зарубіжними фірмами і поставка продукції згідно цих договорів. Суть цього способу полягає в тому, що суб’єкт ЗЕД підшукує за кордоном осіб, яким доручає знайти збанкрутіле підприємство або створити фіктивну фірму, з якою укладається договір на поставку матеріальних цінностей або проведення інших операцій. Після здійснення цього виручена валюта присвоюється, а псевдопідприємці-партнери „потерпілого” експортера зникають. Так, наприклад, з архівних матеріалів ДПА України у м. Києві, стало відомо, що ”Нафтогаз”, – компанія, яка займається видобутком, закупкою, розподіленням, продажем та поставками природного газу іншим суб’єктам господарювання в Україні, впродовж певного часу, отримуючи з Республіки Туркменистан природній газ у великих об’ємах, з метою погашення заборгованості за нього заключила договір поруки з підприємством на території України “Трейдком”, на погашення боргу. А ця компанія у свій час укладає аналогійний договір з нерезидентом – компанією Forteksholding  (США), яку уповноважує розрахуватись за спожитий природній газ з Республікою Туркменистан та перераховує на її розрахунковий рахунок 1 млн доларів США коштів компанії “Нафтогаз”. Вказані кошти йдуть на нібито розрахунковий рахунок компаній Forteksholdingу банку Литви. Після цього Forteksholding  заключає ще декілька договорів на території США з рядом інших підприємств, які повинні розрахуватись з Республікою Туркменистан. Фактично перераховані грошові кошти у литовський банк осідають там на незаконно відкритих рахунках посадових осіб компанії “Нафтогаз”. Підприємства Forteksholdingне існує взагалі, а реквізити на договорах вказаної компанії підробні.

На виявлення даного правопорушення направлено запит в Інтерпол для встановлення підприємства Forteksholdingу США. Результати перевірки показали, що вказане підприємство з його посадовими особами не зареєстроване у США взагалі. Таким чином відбулось незаконне вивезення коштів нелегально з метою їх відмивання та переведення у готівку [54].

Для приховування подібних протиправних діянь „експортер” використовує те, що розрахунки за експорт товарів згідно з затвердженою  інструкцією НБУможуть здійснюватися протягом 90 днів, коли настає граничний строк надходження вирученої валюти з-за кордону. Експортер-зловмисник звертається з позовом в суд про застосування санкцій до „недобросовісного” іноземного партнера. Ця імітація такому „потерпілому” експортеру необхідна для того, щоб не нести відповідальність за ненадходження валюти, оскільки згідно з передостаннім абзацом п.15 згаданої постанови у разі неможливості одержання валютної виручки чи продукції по імпорту ця сума списується на збитки підприємства”, а останній абзац п.15 постанови взагалі звільняє правопорушника від нарахування штрафів, коли потерпілий звертається з позовом до суду і отримає повідомлення останнього про прийняття позову до розгляду [53].

Досить поширеним видом адміністративних правопорушень при експортних операціях у сфері зовнішньоекономічної діяльності є демпінг та псевдодемпінг. Порушуючи Указ Президента України[55], суб’єкт ЗЕД, який замишляє здійснити таку операцію, домовляється з закордонним покупцем про оформлення двох різних договорів по одній і тій же операції. У контракті, за яким експортер відпускає продукцію зарубіжному покупцю, зазначається низька ціна; у контракті, за яким зарубіжний партнер враховує ці цінності, вказується реальна, більш висока ціна, за якою покупець фактично придбав ці цінності. Цей варіант контракту є основою для виплат експортеру або його представнику за поставлені цінності реальної їх вартості. При таких зловживаннях створюється у експортера неврахована частина валюти, яку він з допомогою покупця перераховує на свій рахунок, чи рахунок підставної псевдофірми, а після того вилучає її і привласнює. Якщо такі операції здійснюються постійно і в значних об’ємах, то суми прихованої валюти можуть бути колосальними.

При імпорті, правопорушення вчиняються за аналогічною схемою, що і при експорті лише з тією різницею, що “імпортер” нічого не імпортує або ж поставляє незначну кількість, а отримує валюту за фіктивну поставку “продукції”, як правило, з передоплати. Отримані кошти діляться між учасниками змови. Збитки лягають на підприємство.

Одним із видів адміністративних та фінансових правопорушень в зовнішньоекономічній діяльності є правопорушення при бартерних операціях.

Бартерна операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності як вказано у законі [6]та відмічено окремими науковцями [26, С.78]– це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена у натуральній формі між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формах.

Правопорушення при здійсненні бартерних операцій в зовнішньоекономічній діяльності аналогічні тим, що вчиняються при експортно-імпортних операціях. Найбільш поширеним з них є нерівноцінний обмін товарами, заниження ціни на експорт і завищення на імпорт, приховування валютної виручки та деякі інші

Вчинення адміністративних правопорушень при експортно-імпортних операціях, пов’язаних з давальницькою сировиною, здійснюється також у зв’язку з недоліками, закладеними у Законі України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” [9]. Використовуючи положення цього Закону про те, що у разі вивезення готової продукції у повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної митної декларації, або продовженого Кабінетом Міністрів України та податковими органами в необхідних випадках, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори не справляються, а також те, що підставою для митного оформлення готової продукції з використанням давальницької сировини є подання українському митному органу копії векселя та копії ввізної митної декларації про те, що готова продукція, вироблена внаслідок переробки давальницької сировини, вартість якої становить не менше як 20% загальної вартості готової продукції, недобросовісними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності використовується для вчинення адміністративних правопорушень наступним чином: імпортуючи сировину, український суб’єкт ЗЕД домовляється з іноземним постачальником, що ця сировина немовби є давальницькою для виготовлення готової продукції. Фактично така продукція, виготовляється з української сировини і вивозиться за кордон у вигляді експорту готової продукції, виготовленої з експортної сировини. Таким чином, фактично безоплатно перетинається митний кордон і валюта осідає у правопорушника.

Наступним способом вчинення правопорушення може бути фальсифікація документів на експорт-імпорт давальницької сировини і здійснення фактичного переміщення митного кордону необхідної сировини за домовленістю сторін.

При протиправних діяннях з давальницькою сировиною може мати місце і простий підкуп посадових осіб та оформлення вивізних-ввізних документів на вивіз необхідної сировини як експорт-імпорт давальницької сировини.

Прикриваючись положеннями вказаного Закону зловмисники вивозять-ввозять значні матеріальні цінності без ліцензій і квот, оскільки цей закон не передбачає спеціального режиму для товарів, які пов’язані з давальницькою сировиною. У всіх випадках при таких операціях правопорушники уникають митного збору, податків та інших зборів. Це дозволяє їм накопичувати досить значні суми валюти.

Правопорушення з завищенням-заниженням собівартості товарів, які є об’єктом зовнішньоекономічної діяльності, пов’язані, як правило, з фальсифікацією зовнішньоекономічних договорів. Зловмисники використовуючи положення Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” [5], що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, повноваження представника може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав дії, що відбувається за участю іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності з суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це, тоді як дії цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності у підписанні договору відсутні, бо не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, а також і те, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім заборонених законом України, діючи за такою схемою. Підбирають за кордоном особу, яка практично не має ніякого капіталу, або володіє дрібною фірмою (підприємством, установою) і домовляються про створення фіктивного сумісного підприємства. З цією особою або ж підібраним її представником укладають зовнішньоекономічний договір у двох примірниках, у одному з яких, що залишається в Україні, вносять завідомо занижену вартість поставленого товару, а інший примірник з реальною ціною, є у покупця за кордоном. Після реалізації продукції за кордоном примірник договору з реальною ціною знищується, у податкову службу подається занижена сума реалізації. Різниця в ціні присвоюється зловмисниками.

Аналогічна схема і при імпорті продукції тільки з завищенням її вартості у примірнику договору, що залишається у покупця в Україні, і реальна – у імпортера за кордоном.

При зловживаннях з заниженням експортованої продукції використовується і такий спосіб, як складання фіктивних актів на порчу (пошкодження, підмокання, загнивання тощо), виявлення дефектів, браку товару. Представник експортера „погоджується” з такими недоліками, на поставлену продукцію значно знижуються ціни. Виручена від таких зловживань валюта присвоюється правопорушниками.

Ухилення від сплати податків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, як констатує ряд авторів [28;50;56; 57]і це стверджує практика, є найбільш поширеними правопорушеннями. Для того, щоб розглянути способи вчинення правопорушень у цій сфері, слід відмітити, що оподаткування зовнішньоекономічної діяльності включає пряме і непряме оподаткування.

Пряме оподаткування здійснюється за принципом резиденства та територіальності.

Принцип резиденства передбачає податкову відповідальність фізичної (юридичної) особи за місцем знаходження її податкового звіту. Відповідно до цього принципу всі доходи господарюючих суб'єктів, отримані в усіх юрисдикціях проведення комерційних операцій, оподатковуються в країні, в якій фізична (юридична) особа є резидентом;

Принцип територіальності передбачає оподаткування всіх доходів отриманих на території даної держави

Прямими податками в Україні оподатковується зовнішньоекономічна діяльність резидентів та нерезидентів, які отримують прибутки.

Непряме оподаткування зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за принципами з урахуванням, місця призначення та країни походження.

Щодо місця призначення означає, що податок на додану вартість справляється з усіх товарів та послуг, які були ввезені на територію юрисдикції країни для остаточного споживання, незалежно від того, де ці продукти були виготовлені. Це принцип остаточного споживання, ним оподатковується імпорт і не оподатковується експорт.

Принцип країни походження, то податок на додану вартість стягується з усіх товарів та послуг, вироблених у даній країні незалежно від місця їх остаточного споживання. При цьому оподатковується експорт і не оподатковується імпорт.

Відповідно до законодавства оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за такими принципами [5]:

– Україна самостійно встановлює і скасовує податки та пільги для суб'єктів ЗЕД України;

– ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;

– рівень оподаткування встановлюється, виходячи з необхідності досягнення та підтримки самоокупності і самофінансування суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності, та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;

– стабільність кількості видів і розмір податків гарантується державою на строк не менш, ніж 5 років;

– забороняється встановлювати інші податки, крім тих, що затверджені Верховною Радою України;

– ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку;

– заохочення експорту готової продукції.

Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж товару податку на експорт та імпорт і режиму ліцензування та квотування експорту, за винятком випадків встановлення режиму ліцензування і квотування як заходу у відповідь на дискримінаційні дії інших держав та у разі застосування санкцій при порушенні суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності.

Ці основні положення оподаткування зовнішньоекономічної діяльності дають можливість у подальшому оперувати ними та уяснити сутність тих правопорушень, що можуть вчинятися у сфері оподаткування цієї діяльності.

Найбільш поширеними правопорушеннями, як відмічають дослідники [23, С. 81–90], і підтверджує практика, є:

– приховування валютної виручки за кордоном при експортно-імпортних операціях;

– представлення фальшивої інформації про виникнення права на повернення із бюджету податку на додану вартість;

– приховування валюти за кордоном при експорті робочої сили та послуг;

– приховування імпорту у вигляді транзиту через митну територію України;

– оформлення фіктивних документів про участь у діяльності іноземних інвесторів;

На думку Гутника А.Є., до податкових правопорушень, що вчиняються у сфері ЗЕД, слід віднести такі [58,С.142–143]:

1) ввезення товару, обходячи митні пости;

2) ввезення товару з заниженням його кількості у супроводжуючих документах;

3) псевдо транзит товару і фактична реалізація його на території України;

4) декларування товару на фіктивних фірмах;

5) заниження митної ціни ввезеного товару;

6) ввезення готової продукції у виді комплектуючих виробів;

7) незначна розбірка готової продукції і ввезення її як комплектуючих виробів;

8) відображення в деклараціях неправдивої інформації щодо характеристики ввезених товарів (наприклад, укривання факту ввезення підакцизних товарів);

9) ввезення готової продукції у виді давальницької сировини;

10) ввезення давальницької сировини і реалізація готової продукції на території України.

Розглядаючи названі способи, слід зазначити, що ухилення від сплати податків шляхом приховування валютної виручки за кордоном при експортно-імпортних операціях частіше всього здійснюються за допомогою заниження фактурної вартості товарів. Це дозволяє знижувати суми, які підлягають оподаткуванню, при сплаті, відповідно, вивізного чи ввізного мита. Цей спосіб зловживання поєднується з псевдодемпінгом. Показавши в документах низькі ціни, правопорушники мають змогу частину валютної виручки від реалізації експортованих товарів приховати за кордоном, вкладати її в нерухомість чи закуповувати товари для подальшої реалізації за підвищеними цінами на території України.

Сутність ухилення від сплати податків шляхом представлення фальшивої інформації для повернення із бюджету податку на додану вартість полягає в тому, що суб'єкти підприємницької діяльності з ціллю отримання грошових коштів з бюджету надають фіктивні документи про проведення господарських операцій і виникнення права на компенсування податку на додану вартість з бюджету

Приховування валюти за кордоном при експорті робочої сили останнім часом набуває масштабного характеру. Суть цього правопорушення полягає в тому, що керівники комерційних структур, створених у вигляді підприємницьких, укладають угоди з громадянами України на виконання різноманітних робіт чи послуг. Оформляють їх на роботу у своє підприємство, розташоване на території України. Маючи за кордоном зв'язки, домовляються з зарубіжними працедавцями про відрядження до них певної кількості своїх працівників, але після виконання останніми обумовленого об’єму робіт розраховуються з ними на своєму підприємстві. Зважаючи на значно вищу оплату робочої сили за кордоном і різницю курсів валют, а також несплату різних видів відрахувань в державний бюджет, що діє за кордоном, український роботодавець отримує значні прибутки, не беручи до уваги ще й дії різних фіктивних, нелегальних фірм по експорту робочої сили.

Ухилення від сплати податків шляхом приховування імпорту у вигляді транзиту через митну територію полягає у наступному. Товар відправляється за адресою підприємства-резидента його ж транспортом і ввозиться на територію України контрабандним шляхом. Як правило, для цього використовується автомобільний транспорт. Для приховування факту незаконного ввозу товару може складатися пакет фіктивних документів про перевіз товару по території України.

Одним із різновидів таких правопорушень в зовнішньоекономічній діяльності є так званий "перерваний транзит". Товар документально транспортується через територію України на адресу підприємства-нерезидента, розташованого за межами митної території України. Фактично товар розвантажується на території України і реалізується без сплати відповідних податків і зборів. Для виявлення таких порушень митні органи мають можливість перевірити дійсність вивозу таких вантажів через митний кордон України. Система контролю дозволяє це зробити, але відповідні органи не завжди роблять таку перевірку з різних причин в тому числі і з протиправних намірів як співучасники.

Одним із способів ухилення від сплати податків є оформлення фіктивних документів про участь в діяльності підприємства іноземних інвесторів. У таких випадках суб’єкт – правопорушник України реєструє фіктивні документи про те, що засновником спільного підприємства є іноземний суб’єкт, який інвестує у це підприємство свою валюту. Відповідно до законодавства таке підприємство на певний строк звільняється від сплати податків. У такий спосіб правопорушник не тільки ухиляється від сплати податків, але й приховану за кордоном валюту, мовби виплачену за частину товару іноземному „інвестору”, повертає як нову ”інвестицію” у свою фірму, а валюту, яка акумулюється за кордоном, переводить на свій особистий рахунок. 

Розглядаючи таке правопорушення у сфері ЗЕД як фіктивні операції з іноземною валютою та відмивання капіталу як один з напрямків зловживань, необхідно врахувати порядок одержання іноземної валюти від іноземних кредиторів.

У зв’язку з масовим відтоком капіталу за кордон і значними збитками держави за погашення кредитів, отриманих резидентами в іноземних банках та інвестицій, Президентом України був прийнятий Указ „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, [59]який врегулював порядок отримання кредитів і позик у іноземній валюті. Відповідно до цього Указу ДПА України видала наказ, у якому регламентовано Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства [60].

Основними засобами привласнення і відмивання валютних коштів є різного роду протиправні дії з заключенням договорів з фінансовими іноземними фірмами, навмисне доведення свого підприємства до банкрутства і оголошення про неможливість погашення боргу, а також банківські махінації, які дають можливість привласнити ці кошти, та ті способи, котрі були розглянуті вище.

Привласнення валютних цінностей та відмивання капіталу може мати місце у всіх видах зовнішньоекономічної діяльності, що розглянуті вище. При продажу чи обміні валюти можливе також привласнення її частини. До сфери зовнішньоекономічної діяльності деякі автори [57,С.144; 23,С.69-70],відносять контрабанду. На наш погляд, це спосіб вчинення протиправного діяння, але контрабанда не може входити до сфери регулювання зовнішньоекономічними відносинами, як протизаконне діяння.

Досліджені нами способи вчинення правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є вичерпними, їх різновидність досить широка і на різних етапах розвитку домінує то одна, то інша група правопорушень. Як відмічає В.Т. Білоус „необхідно зазначити, що існуюча у сьогоденні практика законотворення не здатна найближчим часом змінити на краще ситуацію у правовому просторі боротьби з економічною злочинністю” [50, С. 88].

Вказані види правопорушень, що вчиняються у сфері зовнішньоекономічної діяльності завжди не є обґрунтованими, вони вдаються до трансформації у зв’язку зі зміною соціальної та економічної ситуації. Це лише ті види, які вже виявлені правоохоронними органами і відносно яких напрацьовані певні тактичні заходи щодо протидії їх вчиненню.
1   2   3   4

Схожі:

6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі iconЗмістовий модуль Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
Ключові терміни: зовнішньоекономічна політика держави; механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності; цілі, суб’єкти та інструменти...
6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі iconРозділ VIII. Злочини у сфері господарської діяльності. § Поняття...
Розділ VIII. Злочини у сфері господарської діяльності. § Поняття І види злочинів у сфері господарської діяльності
6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі icon• регламентуються встановлення, зміна чи припинення взаємних прав та обов'язків
Особливості укладання договорів (контрактів) у сфері зовнішньоекономічної діяльності України
6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі iconТематика контрольних робіт з дисципліни
Поняття, види та принципи зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання
6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі iconЗмістовий модуль Загальнодержавні податки у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Ключові терміни: загальнодержавні податки; акцизний збір; мито; податок на додану вартість; внутрішні податки І збори
6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі iconЕкономічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Ключові терміни: економічний аналіз; ефективність зовнішньоекономічної діяльності; беззбитковість зовнішньоторговельної ціни; прибуток;...
6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі iconЧастина ІІ основи зовнішньоекономічної діяльності з розділ 8 міст...
Поняття «зовнішньоекономічна діяльність» (зед) охоплює велику кількість різноманітних сфер діяльності людини: міжнародний маркетинг,...
6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі icon21. види спорів у сфері порушення прав на обєкти ів
Спори, що виникають з приводу порушення особистих немайнових прав інтелектуальної власності
6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі iconЛекція 8 Інформаційна політика у сфері ксв І соціальна звітність
Основи формування інформаційної політики у сфері корпоративної соціальної відповідальності
6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі icon§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції
Гк україни «Ціни І ціноутворення у сфері господарювання» (ст. 189-192), Закону України «Про ціни І ціноутворення»1 та іншими нормативно-правовими...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка