№1: Судова влада в Україні




Назва№1: Судова влада в Україні
Сторінка1/4
Дата конвертації29.04.2016
Розмір0.52 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4
Тема №1:Судова влада в Україні

Питання:

№1 Форми правосуддя.

№2Завдання суду.

№3Законодавство про судоустрій України.

Література:
№1 Форми правосуддя.

  Серед трьох складових гілок державної влади в Україні особливе місце посідає судова. 

Судова влада (правосуддя) здійснюється виключно судами у формі конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства. Привласнення функцій правосуддя будь-ким іншим не допускається.
   У ст. 124 Конституції України зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
   Судову систему України складають Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Організація, повноваження і порядок діяльності цих судів визначаються спеціальними законами України.
   Конституційний Суд України є незалежним, самостійним суб’єктом у системі судової влади, єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд України здійснює правосуддя в межах, визначених Законом України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р.
   До складу Конституційного Суду України входять 18 суддів Конституційного Суду. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України (КСУ).
   Суддею КСУ може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє державною мовою. Суддя КСУ призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк.
   Голова КСУ обирається на спеціальному пленарному засідання КСУ зі складу суддів КСУ таємним голосуванням на трирічний строк.
   До повноважень КСУ належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
   Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як 45 народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
   Конституційний Суд має також повноваження офіційно тлумачити Конституцію України та закони України.
   Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і таким, що не може бути оскарженим.
   Суди загальної юрисдикції забезпечують захист прав і свобод громадян через розгляд кримінальних, цивільних, адміністративних та інших справ. До них належать районні (міські) суди, військові суди гарнізонів, Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, міжобласний, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил, арбітражні суди областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, Вищий арбітражний суд України, Верховний Суд України та всі інші суди, що мають бути утворені відповідно до Конституції України.
   Конституція України встановлює, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, порядок обрання і функціонування яких має визначитися законами.
   Судові рішення ухвалюються судами іменем України. Вони є обов’язковими для всіх суб’єктів на всій території України. За їх невиконання встановлено юридичну відповідальність.
   Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності й спеціалізації. 

^ Принцип територіальності означає, що місцеві суди, до яких відносять районні (міські) суди, військові суди гарнізонів та арбітражні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, утворюються переважно з огляду на адміністративно-територіальний поділ України. 

^ Принцип спеціалізації передбачає створення спеціалізованих судів для розгляду окремих категорій справ, зокрема кримінальних, цивільних, сімейних, адміністративних та у справах неповнолітніх.
   Конституцією та законами України гарантується незалежність і недоторканність суддів.

 Незалежність суддів означає, що вони підкоряються тільки законам і що будь-який вплив на суддів заборонений.

 ^ Недоторканність суддів поширюється на листування, засоби зв’язку, документи, службові та приватні приміщення.
   Гарантії незалежності й недоторканності суддів виявляються також у тому, що вони обіймають свої посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, призначених на посаду судді вперше. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Решта суддів, крім суддів КСУ, обираються Верховною Радою України безстроково в порядку, встановленому законодавством про судоустрій.
   Конституція України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі й присяжні. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.
   Професійним суддям забороняється належати до політичних партій, професійних спілок, брати участь в будь-якій політичній діяльності, бути членами виборних державних органів чи органів місцевого самоврядування, обіймати будь-які інші оплачувані посади чи виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
   Судочинство в Україні провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними його засадами є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; обов’язковість рішень суду.
   Конституція України також встановлює, що за неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.

Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус суддів” суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Верховна Рада України зупиняє повноваження судді та дає згоду на його затримання чи арешт у випадках, передбачених законом.
   Згідно з Конституцією України в державі діє Вища рада юстиції. Вона складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а Всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох.
   За посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.
   До відання Вищої ради юстиції належать:
   1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;
   2) винесення рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;
   3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів і розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності місцевих суддів і прокурорів.

№2 Завдання суду.

   Завдання суду ( ст.2 Закону України “Про судоустрій”).   Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.Повноваження суду ( ст.22 Закону України “Про судоустрій”).   Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.   Місцевий загальний суд розглядає кримінальні та цивільні  справи, а також справи про адміністративні правопорушення.   Підсудність окремих категорій справ місцевому суду, а також їх розгляду визначена процесуальним законом.

№3 Законодавство про судоустрій України.

Основними нормативними актами, які регулюють судоустрій в Україні є:

1. Конституція України від 1996.

2. Закони України(зі змінами і доповненнями):

«Про судоустрій України» від 07.02.02 р. (зі змінами та доповненнями від 16.03)

«Про Конституційний Суд України» від 16.10. 96 р. (зі змінами та доповненнями від 04.08.2006)

Закон України «про судоустрій і статус суддів»
Цей Закон визначає правові засади організації судової влади
та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та
законних інтересів людини і громадянина, прав та законних
інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах
верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції,
статус професійного судді, народного засідателя, присяжного,
систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і
встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності
судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
Розділ I^ . ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ
Розділ
II. СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

Розділ ІІI. ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ, НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ ТА ПРИСЯЖНІ

Розділ IV. ПОРЯДОК ЗАЙНЯТТЯ ПОСАДИ СУДДІ СУДУ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

Розділ V. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОГО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ СУДДІ

Розділ VI. Д^ ИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СУДІ

Розділ VII. ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ СУДУ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ З ПОСАДИ

Розділ VIII. СУДДІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Розділ IX. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІ

Розділ X. СТАТУС СУДДІ У ВІДСТАВЦІ

Розділ X^ ІОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ

Розділ XII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Тема №2:Здійснення правосуддя в Україні

Питання:

№1 Судові рішення.

№2Колегіальний та одноособовий розгляд справ.

№3Суддівське самоврядування.

Література:
№1 Судові рішення.

Судові постанови – це процесуальна форма діяльності суду по застосуванню права. За нормами цивільно-процесуального законодавства існує два види постанов суду першої інстанції:

1) рішення;

2) ухвали.

В формі рішення виступають постанови суди першої інстанції з приводу вирішення справи по суті незалежно від виду провадження. Постанови суду, якими вирішується окремі питання процесуального характеру називаються ухвалами. Існує 3 види рішень: 1) про присудження;

2) про визнання;

3) про перетворювання.

В теорії права встановлені такі види:

1) завершальні (основні);

2) додаткові.

В основу такої класифікації покладено обсяг вирішення питань. Основними повністю вирішуються всі правові вимоги. Окрім такої класифікації існує інша:

1) альтернативні (під умовою, дозволяють передбачити можливість виконання рішення в іншій формі) (ст.206 ЦПК);

2) факультативні.

Суть судового рішення полягає в тому, що воно є основним й найважливішим актом правосуддя, завжди постановляється від імені держави і спрямовується на захист прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Гл.22 ЦПК. Ст.202 – рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Ст.209 – рішення повинно бути постановлено у передбаченому законом порядку. Ст.211 – обов‘язково викладається в письмовій формі, за встановленим змістом (ст.293 ЦПК). Рішення проголошується публічно (ст.212 ЦПК). Законність судового рішення (Постанова Пленуму ВС УРСР від 29.12.76 “Про судові рішення”) – означає його правосудність.

Умовами законності є:

1) правильне застосування закону, який підлягає застосуванню;

2) незастосування не пов‘язаного закону;

3) правильне тлумачення закону.

Рішення повинно бути обґрунтованим. Це означає, що:

1) по справі повинно бути повне з‘ясування обставин, що мають значення;

2) доведеність обставин, що мають значення по справі;

3) відповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Зміст рішення – це його структура (ст.203 ЦПК), яка складається з 4 частин:

1) вступної;

2) описової;

3) мотивувальної;

4) резолютивної.

Дані зазначаються на час і місце постановлення рішення.

Вступна частина вміщує в собі відомості про найменування документу, найменування суду, форма судового засідання (відкрите, закрите), склад суду, прізвище секретаря судового засідання, прокурора, найменування сторін, осіб, які брали участь у розгляді справи, представників громадськості.

Описова частина: натік на обставини справи (дуже коротко, основні вимоги), зміст вимог позивача, їх обґрунтування, заперечення відповідача або подання зустрічної позовної заяви, її зміст; як реагують особи, які беруть участь у розгляді справи на заявлені позовні вимоги, як реагує на заявлені позовні вимоги суд. Закінчується ця частина зауваженнями суду.

Мотивувальна частина – обставини справи, встановлені судом, докази, відхилені та визнані, чим керувався суд. Резолютивна частина. В залежності від змісту цієї частини ми зможемо визначити, до якого виду належить рішення. Зміст цієї частини має бути вичерпним, безумовним, визначеним. Вичерпність означає, що в судовому рішенні лається повна відповідь на всі правові питання. Визначеність полягає в тому, що суд повинен дати чітку та конкретну відповідь, як він вирішує поставлені перед ним питання, тобто повністю чи частково, чи відмовлено та т.і. безумовність полягає в тому, що висновки не повинні вимагати умови, які б поставили його виконання в залежність від настання таких умов. Рішення, зміст якого не відповідає закону (ст.203) підлягає скасуванню.

Рішення суду повинно бути постановлено в тому ж судовому засіданні, де розглядалася справа, але відповідно до ч.4 ст.209 ЦПК, в особливо складних випадках складання мотивувальної частини може бути відкладено на строк не більше 3 днів. Ст.216 – суд зобов‘язаний протягом 5 днів надіслати копії судового рішення особам, які були відсутні. Ст.213 ч.4 – суд не вправі самостійно змінити або скасувати рішення, які вже проголошені. Якщо в рішенні суду є помилки, це є підставою для скасування рішення в касаційному порядку, порядку нагляду або за нововиявленими обставинами. Разом з цим зустрічаються помилки в судовому рішенні, які можуть бути усунені судом, який постановив рішення. 3 способи усунення (виправлення) недоліків судового рішення: 1) ст.213 ч.2 – виправлення описок або явних арифметичних помилок, виноситься ухвала; 2) шляхом постановлення додаткового рішення ст.214 ЦПК (відносно якої-небудь позовної вимоги сторони подавали докази, пояснення, а рішення суду нічого не постановило відносно такої вимоги; якщо суд, розв‘язавши питання проправ, не назначив точного розміру присудженого стягнення або які дії треба виконувати; якщо в рішенні не зазначено негайного виконання судового рішення (по справах згідно ст.217); у випадках, якщо суд не вирішив питання про судові витрати), таке питання може розглядатися на протязі 10 днів з дня проголошення рішення – за заявою осіб або з власної ініціативи суду, питання розглядаються в судовому засіданні, сторони повідомляються про час, місце, таке рішення підлягає оскарженню, при відмові в задоволенні заяви сторони про постановлення додаткового рішення суд виносить відповідну ухвалу; 3) роз‘яснення рішення (ст.215 ЦПК) можливо з власної ініціативи суду або за заявою осіб, що брали участь у справі, але частіше за заявою органу виконання судових рішень, суд вправі роз‘яснити рішення, але не змінюючи його змісту, заява про роз‘яснення судового рішення розглядається якщо рішення ще не виконано і не закінчився термін його примусового виконання, розглядається з обов‘язковим викликом сторін і повідомленням про час і місце, про роз‘яснення судового рішення виноситься відповідна ухвала, яка підлягає оскарженню.
Ухвалами суду першої інстанції вирішуються питання, пов‘язані з рухом провадження у справі, різні клопотання і заяви осіб, які беруть участь у розгляді справи, питання про відкладення розгляду справи, про зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду (ст.232 ч.1 ЦПК).

Ухвали сприяють виникненню, припиненню, розвитку процесуальних дій. Гл.28 ЦПК. Класифікація: залежно від вимоги, спрямованій на розвиток провадження:

1) ухвали, спрямовані на порушення (ст.136 ЦПК);

2) ухвали, які забезпечують розвиток процесу (майже всі ухвали стадії підготовки судового розгляду);

3) ухвали, які перешкоджають виникненню провадження ( про відмову в прийнятті заяви і т.і., про застосування санкцій за невиконання норм цивільно-процесуального права).

За процесуальною формою:

1) самостійні;

2) протокольні.

Особливості самостійних ухвал полягають в тому, що вони завжди постановляються в нарадчій кімнаті, мають свою процесуальну форму, підписуються складом суду. Вимоги до процесуальної форм самостійних ухвал в ст.234 ч.1 (час і місце їх постановлення, найменування та склад суду, прізвище секретаря судового засідання, зазначаються особи, які беруть участь у справі, вказується на предмет спору, зазначається суть питання, розв‘язуваного ухвалою, мотиви, по яких суд прийшов до своїх висновків і закон, яким суд керувався, постановляючи ухвалу, висновок суду, порядок і строки оскарження ухвали). Фактично всі ухвали мають такій самий зміст, що і рішення суду – 4 складові частини. Протокольні ухвали приймаються з окремих нескладних питань, порадившись на місці, і вносяться до протоколу судового засідання. Відповідно до ч.2 ст.234 ЦПК такі ухвали повинні містити відомості про суть питання, розв‘язаного ухвалою, мотиви, по яких суд прийшов до своїх висновків, закон, яким керувався суд і висновок суду. Протокольна ухвала самостійно не оскаржується, але заяву з зауваженнями можна внести в касаційну скаргу. Ухвали, які перешкоджають подальшому рухові справи в суді оскаржуються, ухвали, які не перешкоджають подальшому рухові справи – не оскаржуються.
№2Колегіальний та одноособовий розгляд справ.

Судочинство здійснює суддя одноособово, колегія суддів або суддя й народні засідателі чи суд присяжних (статті 127 і 129 Конституції України, ст. 17 КПК, ст. 13 Закону України «Про судоустрій України). Процесуальні кодекси визначають склад суду залежно від складності провадження в справі, від тяжкості злочину, від розміру покарання, яке може бути призначено судом, а в деяких випадках і від згоди підсудного на розгляд справи тим чиіншимскладом.
   Кримінальні справи (ст. 17 КПК України) розглядає суд першої інстанції, одноособово суддя, який діє від імені суду, за винятком випадків, зазначених у частинах 2 і 3 цієї статті. 
   Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного ув'язнення, в суді першої інстанції розглядає суд у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді.

Цивільні справи розглядає суддя одноособово. Але, в разі скасування рішення суду, постановленого суддею одноособово в справі по спорах про визначення місця проживання й відібрання дитини, встановлення батьківства, виселення, справу обов'язково розглядають у колегіальному складі суду.
   Судді місцевих господарських судів розглядають справи одноособово. Але залежно від складності справи, будь-яку справу може бути розглянуто колегіально в складі трьох суддів. Справи в апеляційній і касаційній інстанціях завжди розглядають колегіальне в складі трьох суддів і більше.

№3Суддівське самоврядування.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування, тобто самостійне колективне вирішення зазначених питань професійними суддями.

До питань внутрішньої діяльності судів належать питання орга нізаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний за хист суддів та їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.

Порядок здійснення суддівського самоврядування в Україні визначається Конституцією України, законами України "Про судо­устрій України", "Про статус суддів", а також іншими законами, регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівсь кого самоврядування.

Суддівське самоврядування є однією з найважливіших гарантій забезпечення незалежності судів і суддів.

Завданням органів суддівського самоврядування є вирішення пи тань внутрішньої діяльності судів, у тому числі такі:

-щодо забезпечення організаційної єдності функціонування

органів судової влади;

- зміцнення незалежності судів, захисту від втручання в їх діяльність;

-щодо участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів і контролю за додержанням встановлених нормативів вказаного забезпечення;

-щодо погодження призначення суддів на посади в судах загальної юрисдикції, призначення суддів Конституційного Суду України та суддів до складу Вищої ради юстиції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів;

-щодо заохочення суддів та працівників апарату судів;

-щодо здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України, ради суддів та їх вико навчі органи.

Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через такі форми:

-збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, Апеляційного

суду України, Касаційного суду України, вищого спеціалізова

ного суду, Верховного Суду України;

-конференції суддів загальних (крім військових) місцевих та

апеляційних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст

Києва та Севастополя;

-конференцію суддів військових судів;

-конференції суддів спеціалізованих судів;

-з'їзд суддів України.

^ Збори суддів — це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду і приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

Збори суддів місцевого суду скликаються головою відповідного суду як з власної ініціативи, так і на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів суду. Збори суддів апеляційних судів та Касаційного суду України скликаються президією відповідного суду з власної ініціативи або за пропозицією голови суду чи на вимогу не менш як третини загальної кількості суддів суду.

Збори суддів місцевого суду скликаються в міру потреби, але не рідше одного разу на шість місяців. Збори суддів апеляційних судів та Касаційного суду України скликаються не рідше одного разу на три місяці.

Збори суддів обговорюють питання внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду і прий мають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів цього суду. Збори суддів заслуховують звіти суддів, які обіймають адміні стративні посади в цьому суді, і керівників структурних підрозділів апарату суду. Збори суддів місцевих та апеляційних судів обирають делегатів на відповідні конференції суддів, а збори суддів Апеляцій ного суду України та Касаційного суду України — делегатів на з'їзди суддів України.

Збори суддів Верховного Суду України та вищого спеціалізованого суду скликаються президією відповідного суду з власної ініціативи, на пропозицію голови суду або на вимогу не менш як третини за гальної кількості суддів суду в міру потреби, але нерідше одного разу на три місяці. Збори обговорюють питання внутрішньої діяльності суду або роботи конкретних суддів чи працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів цього суду, а також заслуховують звіти суддів, які обіймають адмі ністративні посади в цьому суді, і керівників структурних підрозділів апарату суду.

Збори суддів вищого спеціалізованого суду обговорюють питання, що виникли в судовій практиці, вносять пропозиції на розгляд кон ференції суддів відповідних спеціалізованих судів і обирають деле гатів на ці конференції.

Збори суддів Верховного Суду України обговорюють питання за стосування законодавства, що виникли в судовій практиці, пропо зиції суддів Верховного Суду України щодо необхідності роз'яснень з окремих питань судової практики, а також обирають делегатів від Верховного Суду України на з'їзд суддів України.

^ Конференція суддів — це збори представників суддів (делегатів) відповідних судів, на яких вони обговорюють питання діяльності цих судів і приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

^ Повноваження конференції суддів відповідних судів:

обговорює і вирішує питання фінансування та організаційно го забезпечення діяльності відповідних судів;

заслуховує звіти виконавчих органів конференції, інформацію відповідних управлінь державної судової адміністрації;

визначає кількісний склад ради суддів і обирає її членів;

обирає членів відповідної кваліфікаційної комісії суддів;

розробляє пропозиції на розгляд з'їзду суддів України;

звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та місцевого самоврядування;

обирає делегатів на з'їзд суддів України;

обговорює інші питання, що належать до повноважень органів суддівського самоврядування.

Конференція суддів приймає рішення, що є обов'язковими для її виконавчих органів і суддів відповідних судів й обирає відкритим або таємним голосуванням з числа делегатів конференції раду суддів, яка є виконавчим органом конференції суддів.

Конференція суддів скликається не рідше як один раз на рік за рішенням відповідної ради суддів. Конференція суддів може бути скликана також на вимогу не менш як третини делегатів останньої конференції суддів. У разі невиконання радою суддів вказаної вимо ги ініціатори скликання конференції (не менш як третина делегатів останньої конференції) створюють організаційне бюро зі скликання конференції суддів, яке має повноваження ради суддів щодо скли кання конференції.

Делегати на конференцію обираються зборами суддів таємним або відкритим голосуванням на альтернативній основі при вільно му висуненні кандидатур. Делегатами конференції військових судів є лише військові судді.

Конференція суддів обирає відкритим голосуванням з числа де легатів конференції президію конференції в кількості, визначеній рішенням конференції, а також інші робочі органи конференції. Пре зидія керує роботою конференції суддів. Рішення конференції суддів приймається більшістю голосів делегатів конференції відкритим або таємним голосуванням.

У період між конференціями суддів функції суддівського самовря дування виконує відповідна рада суддів.

Рада суддів обирає зі свого складу голову, заступника голови і сек ретаря ради суддів.

Голови апеляційних і вищих спеціалізованих судів та їх заступ ники, а також голова військової палати Апеляційного суду України та голова військової палати Касаційного суду України не можуть бути обрані головою відповідної ради суддів.

Рада суддів у період між конференціями суддів організовує вико нання та контроль рішень конференції, а також вирішує питання про скликання конференції суддів. Повноваження і порядок роботи ради суддів визначаються Законом України "Про судоустрій України" та положенням про неї, що затверджується конференцією суддів.

Рада суддів уповноважена:

здійснювати контроль за організацією діяльності відповідних судів та діяльністю відповідних структур державної судової адміністрації, заслуховувати інформацію голів цих судів про їх діяльність;

розглядати питання правового захисту суддів, соціального захисту й побутового забезпечення суддів та їх сімей і приймати відповідні рішення;

вирішувати відповідно до закону питання, пов'язані з призначенням суддів на адміністративні посади в судах;

заслуховувати звіти членів відповідної кваліфікаційної комісії суддів про їх роботу у складі комісії;

звертатися з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та місцевого самоврядування;

не менш як один раз на рік заслуховувати інформацію державної судової адміністрації про забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції;

приймати інші рішення з питань, віднесених до її повноважень.

Рішення ради суддів є обов'язковими для суддів, які обіймають адміністративні посади у відповідних судах. Рішення ради суддів може бути скасовано лише конференцією суддів і зупинено рішенням Ради суддів України.

З’їзд суддів України є найвищим органом суддівського самовря дування і відповідно до своїх повноважень:

заслуховує звіт Ради суддів України про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів;

заслуховує інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність, може висловити недовіру голові Державної судової адміністрації України;

призначає і звільняє суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції України і закону;

призначає членів Вищої ради юстиції і приймає рішення про припинення їх повноважень відповідно до Конституції України та закону;

обирає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів і посадових осіб державної влади;

визначає кількісний склад Ради суддів України та обирає Раду суддів України;

розглядає інші питання суддівського самоврядування.

З'їзд суддів України приймає рішення, що є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування та всіх професійних суддів.

Черговий з'їзд суддів України скликається Радою суддів України один раз на три роки. Позачерговий з'їзд суддів України може бути скликаний також на вимогу не менш як третини конференцій суддів загальних судів або на вимогу конференції суддів спеціалізованих судів, або на вимогу зборів суддів Верховного Суду України.

Рада суддів України приймає рішення про скликання чергового або позачергового з'їзду, схвалює попередній перелік питань, що ви носяться на обговорення з'їзду, і визначає дату, місце проведення з'їзду і норму представництва суддів.

Для участі в роботі з'їзду суддів України можуть бути запрошені Президент України, народні депутати України, Уповноважений Вер ховної Ради України з прав людини, члени Вищої ради юстиції, представники Уряду, інших центральних органів державної влади, представники навчальних і наукових закладів та установ, громадсь ких організацій, інші особи.

Делегати на з'їзд суддів України обираються конференціями суддів, а делегати від Апеляційного суду України та Касаційного суду України — зборами суду за нормою представництва, визначе ною Радою суддів України. Збори суддів Конституційного Суду Ук раїни обирають на з'їзд трьох делегатів з числа суддів цього суду. Делегати на з'їзд суддів України обираються шляхом відкритого або таємного голосування на альтернативній основі при вільному вису ненні кандидатур для обрання.

У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівсько го самоврядування є Рада суддів України, яка обирається з'їздом суддів України в кількісному складі, визначеному рішенням з'їзду. До складу Ради суддів України повинні бути обрані не менш як по одному представнику від суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України, конференції суддів військових судів, конфе ренцій суддів відповідних спеціалізованих судів, суддів Верховного Суду України, а також суддів Конституційного Суду України. Пред ставники суддів загальних місцевих та апеляційних судів повинні складати не менш як половину загальної кількості членів Ради суддів України.

Члени Ради суддів України на засіданні Ради обирають із свого складу голову Ради суддів України, його заступника та секретаря, а також президію Ради суддів України. Кількісний та персональний склад президії визначається Радою суддів України відповідно до по ложення про Раду суддів України.

Рада суддів України в період між з'їздами організовує виконання та контроль рішень з'їзду, а також вирішує питання про скликання з'їзду. Повноваження та порядок роботи Ради суддів України виз начаються Законом України "Про судоустрій України" та положен ням про Раду суддів України, яке затверджується з'їздом суддів Ук раїни.

Рада суддів України відповідно до наданих їй повноважень:

розробляє та організовує виконання заходів забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

розглядає питання правового, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань;

здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність;

вирішує питання щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених законом;

заслуховує звіти про роботу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі Комісії;

звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та місцевого самоврядування;

має право зупиняти рішення рад суддів, що не відповідають Конституції України та закону чи суперечать рішенням з'їзду суддів України;

приймає інші рішення з питань, віднесених до її повноважень.

Рішення Ради суддів України є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України. Роботу з'їзду суддів України, діяльність Ради суддів України, конференцій суддів та рад суддів за безпечує державна судова адміністрація за рахунок коштів Держав ного бюджету України.
  1   2   3   4

Схожі:

№1: Судова влада в Україні iconЗаконних інтересів людини І громадянина, прав та законних
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними...
№1: Судова влада в Україні icon§ Загальна характеристика судової системи
Вона показує, через які структурні утворення реалізується судова влада. Саме тому ст. 124 Конституції, з якої починається розділ...
№1: Судова влада в Україні iconA бвгдежз І клмнопрстуцфчшю
Абсолютна монархія — форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю,...
№1: Судова влада в Україні iconВиклики громадянського суспільства та переосмислення навчання
Головне поняття “влада” вживається у двох сенсах: “влада як сила” та “влада як авторитет” (цю відмінність передають англійські “power”...
№1: Судова влада в Україні iconСудова влада – це специфічна гілка єдиної державної влади, яка має...
Серед перелічених оберіть, будь-ласка, визначення судової влади, яке найбільш точно характеризує цю гілку державної влади
№1: Судова влада в Україні iconЕкономічні проблеми молоді в Україні та можливі шляхи їх вирішення
Україні, у вирішенні яких І так не особливо досягла успіху ні попередня, ні нинішня влада. Тобто констатація факту існування даних...
№1: Судова влада в Україні iconПлан Влада як суспільне явище. Структура та типологія політичної влади
У первісному суспільстві воля індивіда була підпорядкована волі колективу це влада освячених звичаїв, традицій, це регулювання людських...
№1: Судова влада в Україні iconПлан лекційного заняття: Влада як суспільне явище
Зв'язок настільки органічний, що в політології І філософії нерідко виникають дискусії щодо первинності однієї з них. Зміст політології...
№1: Судова влада в Україні iconЦентр правових наукових досліджень
Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
№1: Судова влада в Україні iconЦентр правових наукових досліджень
Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка