1. основи загальної теорії держави І права




Назва1. основи загальної теорії держави І права
Сторінка1/7
Дата конвертації30.06.2013
Розмір0.77 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6   7
ТЕМА 1. ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
1. Влада та соціальні норми в первісному суспільстві

Влада – це соціальні відносини, у яких одна сторона (людина чи різні форми об'єднання людей) нав'язує свою волю, підкоряє своїй волі іншу сторону, визначає програму її поведінки.

У трактуванні поняття «влада» можливі різні підходи. Вона може розглядатися: за сферами громадського життя (економічною, політичною, культурною), за суб'єктами влади (народна, партійна, класова, державна, батьківська і т.п.), за застосовуваними засобами (панування, насильство, авторитет, переконання) і за іншими підставами.

Для кожного суспільства характерна певна система підпорядкування між людьми (влада) і регулювання їхньої поведінки за допомогою загальних правил (соціальних норм). Відмітною рисою влади і соціальних норм первісного суспільства є те, що вони виражали і забезпечували єдність співтовариства людей, обумовлену суворою економічною необхідністю. Знаряддя праці були примітивні, продуктивність праці низька, і для людей не було іншого виходу, ніж жити спільно – групами, родами, племенами, спільно мати і використовувати засоби виробництва. Це тягнуло необхідність суспільної власності на засоби виробництва і розподіл продуктів праці на засадах рівності.

Суспільна влада первісного суспільства характеризувалася рядом рис.

По-перше, основою соціальної організації був рід (родова громада) – об'єднання людей за дійсним чи передбачуваним кровним спорідненням, а також спільністю майна і праці. Кожен рід виступав у якості самостійної господарської одиниці. Роди поєднувалися в племена чи союзи племен.

По-друге, суспільна влада будувалася на засадах первісної демократії, суспільного самоврядування і спиралася на авторитет, повагу, традиції. Органами влади виступали родові збори, тобто збори всіх дорослих членів роду і старійшини. Деякі функції влади виконували воєначальники. Загальними справами племені керувала рада, утворена зі старійшин і воєначальників родів.

По-третє, суспільна влада була єдиною, тому що роду була властива взаємодопомога; всередині родової організації не було груп із протилежними інтересами, тому всі питання зважувалися порівняно легко, без конфліктів.

Правилами поведінки людей у первісному суспільстві були звичаї – історично сформовані норми поведінки, що ввійшли в звичку в результаті багаторазового застосування протягом тривалого часу. Вони регулювали працю, побут членів роду, сімейні відносини і т.д. Одночасно це були і норми організації суспільного життя, і норми первісної моралі, і норми релігії, пов'язані з відправленням обрядів, ритуалів, і норми права. У науці було запропоновано іменувати такий вид соціальних норм – «мононормами» - тобто єдиними, не розчленованими на окремі види соціальних норм, нормами.

Для соціальних норм первісного суспільства характерно те, що вони були продиктовані економічною необхідністю, виражали інтереси всіх членів первісного суспільства, існували у свідомості й поведінці людей, не передбачали чіткого розподілу на права й обов'язки, їх виконання забезпечувалося звичкою.
^ 2. Загальна характеристика теорій походження держави

Питання про державу, її походження, призначення, найкращий устрій хвилював багатьох мислителів минулого часу і сьогодення. Їх судження з цього приводу можуть бути зведені в кілька теорій походження держави. Розмаїтість поглядів з цієї проблеми пояснюється не тільки розвитком наукових уявлень, але і різноманіттям ідеологічних позицій і філософських підходів різних авторів.

Одним із найдавніших пояснень виникнення держави є теологічна теорія, тобто теорія божественного походження. Найбільшого поширення вона отримала в середні століття, а найвідомішими її апологетами є християнські богослови Августин Блаженний (IV-V в.) і Хома Аквінський (ХІІІ в.).

Не менш древньою є патріархальна теорія, автором якої визнається великий давньогрецький мислитель Аристотель /ІУ ст. до н.е./ За цією теорією держава виникає безпосередньо з родини, що розрослася. Влада батька (глави родини, патріарха) поступово переростає у владу монарха.

Інше пояснення причині виникнення держави дається з погляду договірної теорії (ХVІІ - ХVІІІ століття). Перехід від природного (додержавного) стану суспільства до державного досягається відразу - шляхом угоди, укладання договору, яким люди поєднуються в одну державу і підпорядковуються відразу встановленій державній владі. Такий підхід сповідали англійські філософи Томас Гоббс і Джон Локк, французький мислитель Жан-Жан Руссо.

Ідейні джерела теорії насильства зародилися ще в епоху рабовласництва. Її представники вважали, що держава виникає в результаті насильства і завоювання одних народів іншими. Більш розгорнуте наукове обґрунтування ця теорія отримує в ХІХ ст. у роботах німецького філософа Євгенія Дюринга й австрійського державознавця Людвіга Гумпловича.

Прихильники психологічної теорії (ХІХ ст.) російський юрист Лев Петражицький та інші при поясненні походження держави виходили з особливостей людської психіки, зокрема потреби людей жити в рамках організованого співтовариства, необхідності колективної взаємодії, потреби підкорятися кому-небудь.

Однією з найбільш розроблених теорій походження держави є класова (матеріалістична) теорія. Ця теорія викладена в роботі Ф. Енгельса “Походження родини, приватної власності і держави”. У ній показано, що людство пройшло у своєму розвитку тривалий шлях до виникнення держави. Первісне суспільство, у якому не було ні держави, ні права пройшло три стадії – дикість, варварство і цивілізацію, що розрізняються головним чином ступенем розвитку продуктивних сил. В міру розвитку й удосконалювання знарядь праці відбулися три великих суспільних поділи праці: відділення землеробства від скотарства; ремесла від землеробства; виділення торгівлі в самостійну сферу економіки. У результаті чого стали з'являтися надлишки продуктів праці, що привласнювалися окремими, найбільш знатними і могутніми членами роду, що привело до появи приватної власності, майнового розшарування людей і, у кінцевому рахунку, розколу суспільства на класи з протилежними економічними інтересами. У зв'язку з цим з однієї сторони виникає необхідність, а з іншої - економічні передумови, можливість утримувати спеціальні групи людей, основним заняттям яких є охорона сформованих відносин приватної власності й інтересів власників. Таким чином, відбувається поступове перетворення суспільної влади, яку мали вожді, старійшини, воєначальники, а також носії культової влади в первісному суспільстві, у публічно-політичну, тобто державну владу. Відбувається поступове переростання інститутів родової громади в інститути принципово нової соціальної організації - держави.
^ 3. Виникнення держави і права.

Питання про походження держави дотепер є відкритим. Процес виникнення первинних держав охоплює тривалий час, і відбувався приблизно п'ять – шість тисяч років тому. Реконструкція цього процесу представлена в безлічі різних теорій походження держави. В даний час найбільш розробленою і достовірною є кризова теорія походження держави. Ця теорія утворилася в другій половині ХХ сторіччя і пов'язана з новими відкриттями в археології. Археологи виділяють у якості одного з основних рубежів розвитку первісного суспільства “неолітичну революцію” (від «неоліт» - новий кам'яний вік).

На рубежі 10 — 12 тисяч років тому виникли екологічні кризові явища, що на думку деяких учених, загрожували людству як біологічному виду. Відбулися несприятливі зміни клімату, почалося вимирання мегафауни /мамонтів, шерстистих носорогів і ін.), що була основним джерелом харчування людини в деяких районах.

Людство відповіло на ці кризові явища переходом до нового способу існування: від привласнюючого до виробляючого господарства, тобто від полювання і збирання до землеробства, скотарства, металургії, металообробки, керамічного виробництва. Цей перехід зайняв кілька тисячоріч.

Поступово від архаїчних форм землеробства і скотарства людство переходить до розвинутих форм землеробства (підсічно-вогневого, неполивного, поливного в тому числі, іригаційного) і скотарства (пасовищного, відгінного, а потім кочового). Ці нові форми організації господарського життя стали відігравати основну економічну роль у житті суспільства.

Соціально-економічна сутність неолітичної революції полягала в тому, що з метою задоволення своїх потреб людина із знаряддєвої діяльності, пов'язаної з присвоєнням готових тваринних і рослинних форм, перейшла до справді трудової діяльності, спрямованої на перетворення природи і виробництво їжі: створення нових рослинних і тваринних форм і заміщення ними природних форм.

В основі переходу до виробляючої економіки лежать кризові явища, що поставили під загрозу саме існування людства. Відповівши перебудовою усієї своєї соціальної і господарської організації, людство змогло вийти з глобальної екологічної кризи. У цю перебудову входить і нова організація владних відносин — поява державних заснувань ранньокласових міст-держав.

Виробляюча економіка вже на перших етапах свого становлення характеризується таким обміном між людиною і природою, при якому людина стала створювати прибавочний продукт. Вона об'єктивно вела до ускладнення організації виробництва, появи нових управлінських організаційних функцій нового типу трудової діяльності пов'язаної з необхідністю регламентації сільськогосподарського виробництва, збереженням і розподілом прибавочного продукту. Виникла необхідність нормувати і враховувати трудовий внесок кожного члена суспільства, результати його праці, його участь у створенні суспільних фондів, видачі із суспільних фондів. Ця економіка об'єктивно призвела до подальшого поділу праці. Виділяються групи організаторів виробництва, працівників інформаційних систем, у яких здійснюється облік праці і розподіл його результатів, а також працівників систем контролю за дотриманням регламентуючих норм.

Виникнення і присвоєння прибавочного продукту веде до становлення нових форм власності: групової, приватної, до подальшого соціального розшарування суспільства. Починається становлення класів, організаційних форм управління суспільством, зародження держави.

Таким чином, кризова теорія зберігає матеріалістичний, класовий підхід. Разом з тим, у ній упор робиться на організаційні функції держави, на взаємозв'язок походження держави і становлення виробляючої економіки. Класова природа первинних держав чітко визначилася лише з часом, коли розшарування суспільства, утворення класів призводили до захоплення держави тим чи іншим класом і пристосування її до своїх інтересів, потреб. Отже процеси утворення класів і держави не можна розуміти спрощено, начебто спершу виникли класи, а потім їхній антагонізм призвів до появи держави. Ці процеси йдуть паралельно, незалежно й одночасно взаємодіючи один з одним. Не тільки класоутворення стимулює появу первинних держав, сама первинна держава виступає могутнім каталізатором процесу класоутворення.
^ 4. Поняття та ознаки держави

Держава з'явилася на певному етапі розвитку суспільства як форма організації соціальних відносин, спосіб об'єднання людей у єдиний соціальний організм. Виникнення держави відбило ускладнення соціальної структури суспільства, потребу у встановленні іншого порядку взаємин між його членами й у зв'язку з цим держава принципово відрізняється від попередньої їй форми організації людей – родової громади.

Держава являє собою складне явище громадського життя і тому її характеристика звичайно подається через перерахування основних її ознак. Набір таких складових у різних авторів не завжди збігається. Разом з тим, частіше виділяють наступні ознаки:

1) публічну політичну владу, тобто владу, що належить вузькому колу людей і втілену в апараті управління та примусу, що відділений від населення (у родовій організації влада носить публічно-самоуправлінський характер, оскільки суб'єкт влади й об'єкт влади збігаються);

2) територію, що визначає просторові межі державної влади. Територія – відділена границями частина суші, водяного і повітряного простору, на яку поширюється суверенітет держави. Все населення, що проживає на цій території, підкоряється державній владі. Саме об'єднання людей за ознакою проживання в межах визначеної території, насамперед відрізняє державу від родової організації, у якій основним, об'єднуючим у єдиний соціальний організм, початком виступали кровні-родинні зв'язки. Територія виступає матеріальною базою держави й основою її визнання суб'єктом міжнародного права;

3) суверенітет, тобто політико-правова властивість держави, що означає, що держава незалежна в зовнішніх відносинах з іншими державами і має верховенство всередині країни. Верховенство держави усередині країни означає, що влада держави вище влади всіх інших організацій і спільностей (політичних партій, громадських організацій, профспілок, церкви і т.д.) усі вони повинні підпорядковуватися державній владі. Незалежність держави в зовнішніх відносинах полягає в тому, що ніяка зовнішня сила, жодна інша держава не може диктувати їй свою волю чи втручатися у внутрішні справи. Однак, у сучасному світі незалежність держави в зовнішніх відносинах носить обмежений характер, оскільки її участь у різних міжнародних організаціях, напр., в ООН, Раді Європи і т.п. накладає на державу-учасницю певні зобов'язання, виконання взятих на себе зобов'язань.

4) право, тобто систему загальнообов'язкових правил поведінки, встановлюваних публічно-політичною владою у формі законів, підзаконних актів та інших джерел, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини, встановлюють суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів цих відносин, визначають покарання за порушення таких правил. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно керувати державними і суспільними справами, забезпечити безумовну реалізацію прийнятих нею рішень;

5) систему податків і зборів – платежів обов'язкового характеру загальнодержавного чи місцевого значення, що стягуються з фізичних і юридичних осіб для утримання публічно-політичної влади, а в демократичній, соціальній державі – також для забезпечення сфери освіти, науки, охорони здоров'я і соціально-незахищених шарів населення – пенсіонерів, інвалідів, тимчасово непрацездатних та ін. Інші організації для задоволення своїх статутних потреб можуть збирати лише членські внески і тільки зі своїх членів;

Ряд авторів як ознаки держави виділяють також наявність населення, армії, власної грошової одиниці, транспортної системи і системи зв'язку, мови й ін.

Населення є лише людським субстратом держави, але не її ознакою. Державу і суспільство (тобто її населення, об'єднана численними і різноманітними соціальними зв'язками) не можна ототожнювати, або одну вважати компонентом іншого і навпаки. Вони тісно взаємодіють один з одним, але співіснують роздільно. Держава виступає формою політичної організації суспільства.

Інші ознаки також не можна віднести до визначальних, найважливіших. Вони скоріше допоміжні, додаткові. При цьому можна відзначити, що цілий ряд держав вільно обходиться без деяких, зазначених вище атрибутів. Так, у більшості країн, що входять у Європейський Союз немає власної грошової одиниці. У деяких країнах, напр., у Коста-Рике немає армії.

З урахуванням перерахованих ознак можна дати наступне визначення держави:

Держава - організація політичної влади, що володіє суверенітетом, поширює свою владу через апарат управління і примусу на певну територію шляхом встановлення загальнообов'язкових правил поведінки (права) і стягує податки та збори для вирішення загальних справ.
^ 5.Типологія держави (формаційний і цивілізаційний підхід)

Розмаїтість держав, що існували в історії людства раніше і мають місце в даний час, вимагають їх певної впорядкованості, класифікації за загальними і особливими ознаками. Найважливішою класифікацією держав є їхній поділ і об'єднання за типами, тобто сукупністю найбільш істотних ознак, що характеризують соціальну сутність і призначення держави.

Найбільш загальним критерієм типології держави донедавна виступала суспільно-економічна формація. Вона являє собою історичний тип суспільства, що ґрунтується на певному способі виробництва (системі продуктивних сил і виробничих відносин) і виступає як найважливіша сходинка поступального розвитку людства. Рівень розвитку продуктивних сил визначає матеріально-технічну базу суспільства, а виробничі відносини, що складаються на однотипній формі власності на засоби виробництва, складають економічний базис суспільства, якому відповідають певні політичні, державно-правові й інші суспільні відносини (надбудовні явища).

З погляду марксистської теорії вся історія людства являє собою послідовну зміну (від нижчих типів до вищого) суспільно-економічних формацій. Усього виділяють п'ять суспільно-економічних формацій (типів суспільного ладу): первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну (буржуазну) і комуністичну. Остання поділяється на два підвиди — соціалістичну і власне комуністичну. Типологія держави з погляду формаційного підходу спирається на типологію суспільства.

Відповідно до формаційного підходу в процесі зміни суспільно-економічних формацій у результаті соціальних революцій з об'єктивною необхідністю відбувається перехід від одного історичного типу держави до іншого, більш високого. Всього виділяється чотири типи держави: рабовласницький, феодальний, буржуазний соціалістичний. (Марксистська теорія виходить з того, що держава — це класове явище і тому її не може бути в безкласових суспільствах первіснообщинному та комуністичному).

Рабовласницький, історично перший тип держави, являє собою організацію пануючого класу в рабовласницькому суспільстві. Найбільш характерною особливістю такого суспільства і держави було рабовласництво, тобто наявність приватної власності на такий засіб виробництва, як раб. Найважливіша функція такої держави — захист власності рабовласників на засоби виробництва, у тому числі і на рабів. Членами держави визнавалася меншість населення — насамперед рабовласники і деякі представники інших шарів (селяни, ремісники, торгові люди).

Феодальний тип держави заснований на сільськогосподарському виробництві, при якому селянин визнається членом держави, але не має права власності на землю, хоча і володіє деякими засобами виробництва (будинком, спорудами, інвентарем). Феодальна держава поєднує всіх членів суспільства, але вони не рівні за своїм соціальним статусом і поділяються на стани; у цьому суспільстві існує кріпосництво.

Буржуазний тип держави функціонує на базі виробничих відносин, заснованих на капіталістичній приватній власності на засоби виробництва та юридичній незалежності робітників від власників засобів виробництва.

Соціалістичний тип держави базується на суспільній власності на засоби виробництва і припускає співробітництво вільних від експлуатації людей. Соціалістична держава, за уявленнями марксистсько-ленінської науки, виражає інтереси трудового народу, забезпечує захист і розвиток соціалістичного суспільства і в міру стирання класових розбіжностей між різними шарами суспільства поступово повинна скорочувати сферу свого впливу на соціальне життя і з ліквідацією розподілу суспільства на класи в остаточному підсумку повинна зникнути.

Іншим основним сучасним підходом у типології держави є цивілізаційний підхід, що має кілька напрямків.

Англійський історик А. Тойнбі розвив і конкретизував поняття цивілізації, під яким він розумів відносно замкнутий і локальний стан суспільства, що відрізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших факторів. Уся світова історія, на його думку, нараховує 26 цивілізацій — єгипетську, китайську, західну, православну, арабську, мексиканську, іранську, сірійську й ін., що не зв'язані між собою якими-небудь загальними закономірностями розвитку, а існують подібно гіллям дерева поруч одна з одною.

У своєму розвитку цивілізації проходять кілька етапів. Перший — локальні цивілізації, кожна з якої має свою сукупність взаємозалежних соціальних інститутів, включаючи державу (це, приміром, давньоєгипетська, шумерська, індська, егейська й ін. цивілізації). Другий етап — особливі цивілізації (індійська, китайська, західноєвропейська, східноєвропейська, ісламська й ін.). Третій етап — сучасна цивілізація з властивою для неї державністю, що у даний час тільки складається і для якої характерне спільне існування традиційних і сучасних соціально-політичних структур.

В даний час у цивілізаційному підході переважає так званий «технологічний» напрямок, відповідно до якого тип держави пов'язується з тією сходинкою (стадією) науково-технічного прогресу і життєвого рівня населення, обумовленого споживанням і наданням послуг, якій відповідає дана держава.
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

1. основи загальної теорії держави І права iconПитання з теорії держави І права до комплексного державного екзамену
Поняття та предмет загальної теорії держави І права. Поняття та структура методології теорії держав І права
1. основи загальної теорії держави І права icon5. Комунікативна слугування своєрідним «містком» між юрид І іншими суспільними науками. 6
Предмет загальної теорії права. Місце загальної теорії права в системі юридичних наук
1. основи загальної теорії держави І права iconПитання, які виносяться на державний екзамен з курсу “Теорія держави І права”
Поняття І предмет теорії держави І права. Загальна характеристика теорії держави І права як науки
1. основи загальної теорії держави І права iconБаумейстер А. О. Філософія права: навч посіб./А. О.
...
1. основи загальної теорії держави І права iconМетодологія теорії держави І права
Особливість теорії держави І права як науки проявляється також у методах дослідження, які використовуються нею. Якщо предмет теорії...
1. основи загальної теорії держави І права icon1. Поняття теорії держав та права як науки Теорія держави І права...
Предмет теорії держави І права є єдиним, адже держава І право не­від'ємні, взаємопов'язані соціальні інститути. Теорія держави І...
1. основи загальної теорії держави І права iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Предмет теорії держави І права. Місце теорії держави І права в системі суспільних наук
1. основи загальної теорії держави І права iconКурсової роботи обирається студентами самостійно з тематики курсових...
Важливою формою самостійної роботи студентів з загальної теорії держави І права є написання курсової роботи. Написання курсової роботи...
1. основи загальної теорії держави І права iconРозділ І. Вступ до загальної теорії держави І права
В. Назаренко, головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професор
1. основи загальної теорії держави І права icon1. Предмет І методологія теорії держави та права
Навчальна мета: сформувати уявлення про сутність та спрямованість теорії держави І права як науки; надати базові знання про коло...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка