Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб'єктів пра­вовідносин, надати уявлення про об'єкти правовідносин та юри­дичні факти. Основна проблема: усвідомлене засвоєння понять «правозда­тність»




Скачати 286.08 Kb.
НазваЛекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб'єктів пра­вовідносин, надати уявлення про об'єкти правовідносин та юри­дичні факти. Основна проблема: усвідомлене засвоєння понять «правозда­тність»
Сторінка1/3
Дата конвертації04.04.2014
Розмір286.08 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Право > Лекція
  1   2   3
ЛЕКЦІЯ 5

ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ

Мета: розкрити поняття правовідносин, суб'єктів пра­вовідносин, надати уявлення про об'єкти правовідносин та юри­дичні факти.

Основна проблема: усвідомлене засвоєння понять «правозда­тність», «дієздатність», «деліктоздатність», реалізація змісту пра­вовідносин через зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників.

Провідна ідея: держава захищає усі правовідносини, які ма­ють місце в суспільстві, незалежно від їх формального визначен­ня, і підтримує їх різними засобами, у тому числі примусовими.

^ Обрані методи: лекція з аналізом конкретних ситуацій.

Основні поняття теми:

Правові відносини — це специфічні вольові суспільні відно­сини, які виникають і здійснюються на основі норм права, учас­ники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридични­ми обов'язками.

^ Суб'єкти правовідносин: індивіди (фізичні особи); організа­ції та. об'єднання; соціальні спільності.

Об'єкти правовідносин — матеріальні або нематеріальні блага, заради одержання, передачі або використання яких вини­кають права і обов'язки учасників правовідносин. , Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення пра­вових відносин.

^ Правова презумпція — це припущення про наявність або відсутність певних фактів, що спираються на зв'язок між факта­ми, які припускаються, та такими що існують, і це підтверджу­ється наявним життєвим досвідом.

Правоздатність — це обумовлена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність — обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юри­дичні обов'язки.

Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відпо­відальність за вчинені правопорушення.

ПЛАН

  1. Поняття, ознаки і види правовідносин.

  2. Суб'єкти правовідносин.

  3. Об'єкти правовідносин.

  4. Поняття юридичних фактів.



1. Поняття, ознаки і види правовідносин

Через правовідносини реалізуються норми права, які встановлюють права та обов'язки людини. Вони можуть бути формально визначені (у статтях законів, підзаконних норматив­но-правових актах) або не мати необхідних формальних ознак (наприклад природні права людини). Держава захищає усі право­відносини, які мають місце в суспільстві, незалежно від їх фор­мального визначення, і підтримує їх різними засобами, в тому числі примусовими.

Держава не може змінювати основоположний характер суспі­льних відносин за допомогою правових засобів, а тим більш ; утворювати нові суспільні відносини. Коли б це було б можливим, суспільство без зайвих зусиль за допомогою процесу зако­нотворчості позбулося б багатьох своїх проблем і вирішило усі свої невідкладні завдання. Але право— це тільки регулятор і стабілізатор суспільних відносин.

Держава за допомогою законів може лише прискорювати роз­виток окремих суспільних відносин, сприяти розвиткові прогре­сивних суспільних тенденцій чи стримувати негативні зв'язки і процеси. Наприклад, ринкові відносини в Україні склалися не лише тому, що Верховна Рада України прийняла закони, які сприяють підприємницькій діяльності, а й тому, що вони почали реально складатися у суспільному житті країни у відповідності з потребами суспільного розвитку.

^ Правові відносини — це специфічні вольові суспільні відно­сини, які виникають і здійснюються на основі норм права, учас­ники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридични­ми обов'язками.

Вони мають такі ознаки:

1) правовідносини є результатом свідомої діяльності людей, в якій складається модель майбутніх стосунків з огляду на існуючі людські цінності та суспільні пріоритети;

2) правовідносини формуються на основі реальних суспільних відносин. Вони юридично виражають економічні, політичні, сі­мейні, національні та інші реально існуючі в житті відносини, є засобом їх регулювання. Так, щодо шлюбно-сімейних правовід­носин слід зазначити, що Сімейний кодекс України (2002 р.) міс­тить норми про шлюбні договори, які викликані потребою право­вого регулювання фактичних сімейних відносин. Потребою правового регулювання у сфері політичних відносин стало вне­сення змін до Закону України «Про вибори в Україні»;

  1. правовідносини виникають, припиняються чи змінюються відповідно до правових норм, які впливають на поведінку людей і через неї реалізуються. У реальній дійсності правовідносини мо­жуть виникати лише тоді, коли чинна норма права встановлює взаємні права і обов'язки учасників (суб'єктів) конкретних суспі­льних відносин. Єдиний виняток з цього правила становить вини­кнення правовідносин у разі вирішення справи на основі аналогії права. У господарських відносинах юридичних осіб, у майнових відносинах громадян виникають і виникатимуть ситуації і право­відносини, що прямо не врегульовані нормативно-правовими ак­тами, коли діють інститути аналогії права і аналогії закону;

  2. суб'єкти правовідносин пов'язані між собою суб'єктивними правами і юридичними обов'язками. Сторони у правовідносинах мають взаємні права і обов'язки, що закріплені у правових нор­мах. У правовідносинах одна сторона (уповноважена) має право вимагати певної поведінки від іншої сторони (зобов'язаної), що має обов'язок задовольняти вимогу уповноваженої сторони. Як­що суб'єкти не взаємопов'язані закріпленими у праві взаємними
    правами та обов'язками, то правовідносини між ними виникнути не, можуть. Права і інтереси одних можуть бути реалізовані лише через виконання обов'язків інших;

5) реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов'язків забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу. Правовідносини охороняються державою, інші суспільні відносини такого забезпечення не мають;

6) правовідносини завжди мають вольовий характер. Є право­відносини, для виникнення яких потрібне волевиявлення усіх його учасників (вступ до шлюбу, договір купівлі-продажу, тощо), та правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з його учасників (наприклад, проведення обшуку, накла­дення адміністративного штрафу). В окремих випадках суб'єкт може не знати, що став учасником правовідносин (при спадкуван­ні за законом, якщо спадкоємець проживає в іншому місці, тощо).

2. Суб'єкти правовідносин

Юридичний зміст правовідносин утворюють зафіксо­вані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників (сторін).

^ Суб'єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів і потреб і забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.

^ Юридичний обов'язок— це покладена на зобов'язану особу і забезпечена можливістю застосування за­собів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи.

Юридичний зміст правовідносин визначає, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідносин показує, як вони відбулися у реальній дійсності.

^ Суб'єкти правовідносин — це учасники правових відносин, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Зда­тність суб'єкта бути учасником правовідносин називається правосуб'єктністю.

У правовідносинах повинно брати участь не менше двох сторін, хоча учасниками може бути необмежене коло осіб. Суб'єктами правовідносин можуть бути лише люди або об'єднання людей.

Правосуб'єктність юридичних осіб (державних і громадських організацій тощо) визначається змістом їх компетенції, тобто су­купністю закріплених у нормах права повноважень, що надають­ся їм для забезпечення виконання покладених на них функцій.

До правосуб'єктності фізичних осіб входять правоздатність і дієздатність.

Правоздатність — це обумовлена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність — обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юри­дичні обов'язки.

Рівень дієздатності залежить від певних факторів: 1) віку (з досягненням повноліття — 18 р.), до цього часу підлітки мають обмежену дієздатність; 2) від стану психічного та фізичного здо­ров'я; 3) від рівня освіти та ряду інших обставин.

Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відпо­відальність за вчинені правопорушення, є однією з форм прояву дієздатності.

Рівень деліктоздатності залежить від тих самих факторів, що й рівень дієздатності. Загальна юридична відповідальність громадян настає з 16 років, а кримінальна відповідальність, за умови вчинення особливо тяжких злочинів,— з 14 років; деліктоздатність депутатів та дипломатичних осіб є обмеженою.

^ Суб'єкти правовідносин:

  1. індивіди (фізичні особи): громадяни— особи, що мають громадянство даної держави; іноземці — особи, що мають гро­мадянство іншої держави; біпатриди — особи, що мають грома­дянство двох чи більше держав; апатриди — не мають громадян­ства будь-якої держави.

  2. організації та об'єднання: державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи; недержавні організації, їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самовряду­вання;

  3. соціальні спільності: держава загалом; народ, нація; насе­лення певних частин території держави; трудові колективи.

Серед суб'єктів цивільно-правових відносин особливе місце посідають юридичні особи, до яких належать державні та недер­жавні організації, що мають такі основні ознаки:

а) організаційна єдність, тобто чітка внутрішня структура (ор­гани управління, підрозділи);

б) наявність відокремленого майна, здатність нести самостій­ну майнову відповідальність;

в) наявність круглої печатки і штампа з найменуванням орга­нізації;

г) право від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і обов'язків;

д) право від свого імені виступати позивачем і відповідачем у суді.

Юридичні особи можуть бути:

  • некомерційними, діяльність яких спрямовується не на оде­ржання прибутків, а для задоволення певних невиробничих по­треб (парламент, органи виконавчої влади тощо);

  • комерційними, які створюються для одержання прибутку (промислові підприємства, комерційні банки, акціонерні товарис­тва тощо).

^ 3. Об'єкти правовідносин

Об'єкти правовідносин — це матеріальні або немате­ріальні блага, заради одержання, передачі або використання яких виникають права і обов'язки учасників правовідносин. Коло можливих правовідносин визначається чинними норма­тивно-правовими актами. Усі можливі об'єкти правовідносин умовно поділяють на такі види:

  1. предмети матеріального світу: частини матеріальної приро­ди, природні ресурси, земля, надра, ліс тощо;

  2. речі і цінності: засоби виробництва і споживання, будівлі, цінні папери, гроші тощо. Вони є об'єктами майнових правовід­носин, таких як купівля-продаж, дарування, застава, обмін, збері­гання, спадкоємництво та ін.;

  3. особисті немайнові блага: життя, безпека, честь, гідність, відпочинок, освіта, здоров'я, свобода, право на ім'я, недоторкан­ність житла та ін. Вони врегульовані нормами кримінального, адмі­ністративного, цивільного, конституційного, сімейного права та ін.; послуги як результат певної поведінки, внаслідок якої ви­никають права і обов'язки суб'єктів правовідносин. Вони мають місце у сфері управління, побутового обслуговування, господар­ської, культурної, освітянської та інших сфер діяльності людини. Наприклад правовідносини, які виникають з приводу перевезення вантажу. Уповноважену особу цікавить переважно результат дій зобов'язаної особи — доставка перевізником вантажу в пункт призачення, а не його поведінка. Закон України «Про права спо­живачів» передбачає, що послуги, які містять будь-які недоліки (виробничі, рецептурні, лікарські тощо), які завдали збитків жит­тю, здоров'ю, майну споживачів, підлягають відшкодуванню у повному обсязі;

  4. продукти духовної творчості. Це результати інтелектуаль­ної діяльності: твори мистецтва, музики, літератури, ноу-хау, комп'ютерні програми та ін. З приводу таких об'єктів виникають правовідносини духовного характеру. Наприклад, правовідноси­ни між автором і видавництвом; відвідування картинної галереї, театральної вистави тощо.


^ 3. Поняття юридичних фактів

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припи­нення правових відносин.

Без юридичних фактів виникнення правовідносин неможливе. Юридичні факти, як і правосуб'єктність, є необхідною умовою виникнення, зміни або припинення правовідносин. Наприклад, трудові відносини державних службовців виникають здебільшого на підставі складного юридичного факту, яким є рішення конкур­сної комісії та наказ (розпорядження) керівника про призначення на посаду.

Практичне значення і наукова цінність дослідження юридич­них фактів полягають у тому, що вони пов'язують право з жит­тям, дозволяють реагувати на зміни у суспільних відносинах. На­приклад, такі суспільно небезпечні діяння, як завідомо непра­вдива реклама, зараження комп'ютерної мережі вірусом спочатку не вважалися в законодавстві злочинами. Відповідні статті за­йняли своє місце у Кримінальному кодексі України лише після того, як подібні діяння отримали поширення і стала зрозумілою їх суспільна небезпека.

Встановлюючи норми права, законодавець повинен «побачити» юридичні факти, виокремити їх з маси різних соціальних обставин і правильно відобразити у нормах діючого законодавства. Неточне виокремлення юридичних фактів, неправильна їх правова оцінка призводять до того, що одним обставинам не надається потрібного значення, інші, навпаки, отримують не властиві їм якості.

Так, для прийому на роботу встановлено поняття «іспитовий строк». Для вичерпного визначення результату «задовільно» чи «не­задовільно» було б необхідно зафіксувати велику кількість ознак, винятків, доповнень, уточнень до них. На практиці це вирішується так: чи задовольняє він адміністрацію установи чи організації.

Юридичні факти за юридичними наслідками можуть бути:

Правоутворюючі, на основі яких суб'єкти набувають певних прав і обов'язків. Наприклад, при досягненні певного віку суб'єкт має право брати участь у виборах, вступати у шлюб, здійснювати банківські операції тощо.

Правозмінюючі мають наслідком збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов'язків. Наприклад, з досягненням по­вноліття особа набуває повної цивільної дієздатності; службове підвищення розширює компетенцію посадової особи.

Правоприпиняючі ліквідують певні права і обов'язки, носієм яких суб'єкт був до виникнення цих фактів. Так, звільнення осо­би з посади судді анулює її права та обов'язки, що були пов'язані з цією посадою.

У результаті усиновлення дитина з юридичної точки зору на­буває нових батьків і родичів, за загальним правилом акт усинов­лення припиняє правовий зв'язок дитини з її батьками та іншими родичами. Таким чином, усиновлення — це одночасно і право-утворюючий, і правоприпшіяючий факт.

Юридичними фактами можуть бути правові презумпції.

^ Правова презумпція є не достовірним фактом, а фактом, що припускається з великою мірою ймовірності і застосовується в юридичній практиці як засіб, що полегшує досягнення істини у вирішенні справи.

Види правових презумпцій:

  • презумпції, що не можуть бути спростовані, — закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фак­тів, які не підлягають сумнівам, а тому не потребують доказів (наприклад презумпція недієздатності неповнолітнього);

  • презумпції, що можуть бути спростовані, — закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, які мають юридичне значення до того часу, доки відповідно до встановленої процедури не буде встановлене інше (презумпція

невинуватості).

Кожна галузь права має свій набір презумпцій. Наприклад, у Цивільному кодексі України закріплена презумпція розумності і добросовісності учасників цивільних правовідносин. Це означає, що учасник цивільних правовідносин визнається добросовісним, а доказувати його недобросовісність повинен той, хто з такими діями пов'язує певні юридичні наслідки.

Презумпції у конституційному праві: правовий статус особи ґрунтується на презумпції невід'ємності прав і свобод людини і громадянина, неприпустимості їх обмеження; основні права і свободи людини належать кожному від народження; правосуддя здійснюється лише судом; ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61 Конституції України).

^ ІНДИВІДУАЛЬНА САМОСТІЙНА РОБОТА

Питання з теми для самостійного вивчення та осмислення:

  1. Правоздатність і дієздатність фізичних осіб.

  2. Суб'єкти правовідносин.


Підготувати реферат на тему:

  1. Правові відносини.

  2. Класифікація юридичних фактів.

  3. Об'єкти правовідносин.


  1   2   3

Схожі:

Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин
КпШС, не можуть розглядатись як сімейні. До таких належать, наприклад, правовідносини які виникають між громадянами І органами загсу...
Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та...
Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти
Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\Тема: Предмет, метод, система, принципи, джерела та суб’єкти трудового...
Система правовідносин трудового права. Підстави виникнення, зміни І припинення трудових правовідносин
Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\Перелік екзаменаційних питань на 1-й іспит з курсу "фінансове право"
Співвідношення суб'єктів фінансового права та суб'єктів фінансових правовідносин
Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\Баглай М. В., Туманов В. А. Малая энциклопедия конституционного права
Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб’єкти, об’єкти, зміст, підстави
Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\М курс, «Логістика», 2 квартал тр пр-Дії як підстави виникнення,...
Які з цих дій відбуваються за волею суб’єктів, але без мети спричинити правові наслідки
Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\Питання для іспиту
Загальна характеристика суб’єктів правовідносин у сфері соціального забезпечення
Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\Складна природа податку, що об'єднує економічні та правові його характеристики,...
У свою чергу залежно від характеру впливу на поведінку суб'єктів податкових правовідносин усі матеріальні податково-правові норми...
Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\3. Цивільні правовідносини
Таким чином, цивільні відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права. Сутність цивільних правовідносин...
Лекція 5 правові відносини мета: розкрити поняття правовідносин, суб\9. припинення корпоративних правовідносин підстави припинення корпоративних правовідносин
Підстави припинення корпоративних правовідносин. Корпо­ративні правовідносини існують безстроково І припиняються внаслідок настання...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка