Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства»




Скачати 321.55 Kb.
НазваЛекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства»
Сторінка2/3
Дата конвертації10.02.2014
Розмір321.55 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Право > Лекція
1   2   3

Людина - це розумна істота, яка має волю, здатна виробляти знаряддя праці та свідомо ко­ристуватися ними. У людині як індивіда розрізняють біологічні та соціальні якості.

^ Біологічні якості - це природна основа лю­дини, її тіло, органи чуття тощо.

Соціальні якості - це здатність брати участь у суспільних відносинах, налагоджувати зв'язки iз зовнішнім світом.

Індивід (особистість) - це конкретна лю­дина. Сукупність індивідів утворює людське суспільство. Поняттям «особа» позначається людина (особистість), яка е суб’єктом правовідносин.

Найхарактернішим зв'язком людини (особи) iз суспільством є її громадянство як постійний політико-правовий зв'язок індивіда (особистості) з державою, що виражається в їхніх взаємних правах та обов'язках.

Правовою визнається держава, в якій на основі чинного права реально забезпечується здійснення прав, свобод, законних інтересів лю­дини i громадянина, окремих груп людей i громадянського суспільства в цілому, де держава i людина несуть взаємну відповідальність згідно з чинним правовим законом. Соціальна право­ва держава - це організація суспільства, в якій втілюється принцип верховенства права та па­нування соціальної справедливості. Термін «соціальна» підкреслює, що держава бере на себе піклування про матеріальний добробут грома­дян, здійснює функцію регулювання економіки з обов'язковим урахуванням екологічних вимог, забезпечує захист суспільних та індивідуальних інтересів тощо.

Крім ознак, характерних для будь-якої дер­жави, соціальна правова держава має специфічні ознаки:

  • пов’язаність держави правом, тобто державна влада поставлена під контроль права, повин­на функціонувати у взаємодії з громадян­ським суспільством у рамках права;

  • формування громадянського суспільства як обов'язкова умова розвитку правової держави;

  • громадяни мають невід'ємні права та свобо­ди, які піднято до рівня прямого конституційного захисту;

  • державні органи, посадові особи, громадяни суворо дотримуються законів; більш того, за діями державних структур встановлено судо­вий конституційний контроль;

  • закони відповідають праву, є правовими за­конами;

  • закони приймаються та змінюються тільки законним шляхом, тобто шляхом волевиявлення народу (безпосередньо або через представницькі органи);

  • організація державної влади за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову й неприпустимість порушення цього принципу; держава піклується про підвищення рівня соціально-економічних прав громадян до рівня основ них конституційних прав, про їх гарантії та захист;

  • держава здійснює соціальний захист особи шляхом забезпечення гарантованого життєвого рівня людей похилого віку, хворих, безробітних;

  • держава гарантує кожному мінімальний (достатній) рівень життя та його підвищення, здійснює політику соціального забезпе­чення;

  • держава виступає як засіб соціального компромісу;

  • взаємна відповідальність держави i громадя­нина.

Таким чином, соціальна правова держава, будучи обмеженою правом, виявляє активність у регулюванні соціально-економічних процесів, соціального аспекту основ них прав громадян, їх соціальної захищеності відповідно до закону.

Виходячи з характерних рис правової дер­жави, основ ними напрямами формування її в Україні слід визнати відповідні політичні, економічні, соціальні, ідеологічні та організаційно-правові заходи, метою яких є втілення вказаних принципів у життя. Конкретними діями у цьому напрямку є організація діяльності держави та її органів за принципом: дозволено лише те, що прямо передбачено законом; формування право­вих механізмів ліквідації відчуження людини від засобів виробництва, власності i державно­го управління; чітко i ефективно організована робота органів законодавчої i виконавчої вла­ди; забезпечення незалежності судової системи; підвищення рівня правосвiдомостi i правової культури.

Держава i право породжуються суспільством, відтворюють його рівень розвитку та відносини, що в ньому склалися. Для кожного народу поява власної держави i свого права е свідченням пе­реходу до вищого ступеня суспільного розвитку. В ХХ ст. у багатьох кра1нах світі процес еволюції держави був пов'язаний з розвитком грома­дянського суспільства.

^ Громадянське суспільство - це історична форма життєдіяльності людей, яка є сукупністю приватних відносин (економічних, соціальних, культурних) мiж вільними iндивiдами, що виникають у процесі їхньої діяльності для задоволення історично обумовлених особистих інтересів i потреб. В іншому значенні, громадянське суспільство - це сукупність соціальних відносин ­i інститутів, що розвиваються у демократичному суспiльствi незалежно від держави, здатні впли­вати на не1 i забезпечують умови для самореалi­зацiї особистості. Структури громадянського суспільства охоплюють соціальні суб’єкти, соціальні інституції, відносини мiж ними, які не підлягають державній регламентації, але обмежені дією принципу: «дозволено все, що не забо­ронено законом.

Основою громадянського суспільства є окремі індивіди, наділені високим рівень право­свiдомостi та правової культури. Тому одним iз пріоритетних завдань щодо формування громадянського суспільства є підвищення рівня правової культури населення.

Громадянському суспільству властиві такі характерні риси:

  • визнання людини, її життя та здоров'я, прав i свобод найвищою соціальною цінністю;

  • пріоритет суспільства над державою, взаємна відповідальність суспільства перед державою i держави перед суспільством;

  • ліквідація відчуження особи від засобів ви­робництва, знарядь та результатів праці;

  • забезпечення реальної економічної свободи i самостiйностi громадян та їх об'єднань;

  • забезпечення плюралізму (багатоманітності) в усіх сферах матеріального i духовного життя; ефективна система соціального захисту особи;

  • ідеологічна та політична свобода особистості, урахування i забезпечення реалізації різноманітних інтересів індивідів i соціальних груп.


^ Д/з.

1. Поняття і загальна характеристика права.

Соцiальнi норми - норми, які регулюють відносини мiж людьми i спрямовують їхню діяльність у спільних інтересах.

Право виникло разом iз державою. Воно викликане до життя тими самими причинами, що i держава: організацією влади, яка спромож­на встановлювати юридичні норми i забезпечу­вати їх втілення в життя. Походження права пов'язане також iз якісним ускладненням ви­робництва, політичного та духовного життя суспільства, з видаленням особи як самостійного учасника суспільних відносин та формуванням держави, здатної забезпечувати функціонування суспільства на стадії, вищій ніж первісне суспільство; закріплювати та забезпечувати індивідуальну свободу особи.

Норми-звичаї, що були характерними для первісного суспільства, здійснити такі завдання не могли. З появою законів почала складатися система права, що стала волевиявленням держа­ви i засобом регулювання суспільних відносин за допомогою норм.

Особливе мicце серед соціальних норм посідають правові норми.

Право - це система загальнообов'язкових норм (правил поведінки), які виражають загальні та iндивiдуальнi інтереси (волю) населення країни, є регулятором суспільних відносин, визнаються та охороняються державою й забез­печуються всіма заходами державного впливу, у тому числі заходами примусу.

Праву притаманні специфічні ознаки.

1. ^ Вияв міри справедливості та свободи­ - означає, що право досить повно втілює основні права та свободи людини, визнані у свiтовiй спiльнотi, є мірою свободи та рівності людей, встановленою державою.

2. Нормативність - означає, що право існує як система норм - загальних правил, моделей поведінки, які поширюються на всі випадки да­ного типу i яким має вiдповiдати поведінка осіб, що опинилися в нормативно - регламентованій си­туації.

3. Загальна обов’язковість.

4. Системність права - полягає в тому, що право - це не просто сукупність норм, а їх систе­ма, yci елементи якої пов'язанi та узгоджені мiж собою.

5. Формальна визначеність права - означає чiткiсть, стислість правових приписів, які знаходять свій прояв у законах, постановах, розпорядженнях та ін. Це здатність права точно фіксувати вимоги, що ставляться до поведінки людей, докладно розписувати вci можливі та не­обхiднi варіанти поведінки, наслідки невиконан­ня юридичних заборон.

6. ^ Державна забезпеченість - свідчить, що загальні правила, які визнаються державою правовими, підтримуються державною владою. А це, у свою чергу, надає праву надійності, дає впевненість у тому, що передбачені в юридич­них нормах права та обов'язки будуть реалізовані.

^ Функції права - це основні напрями впливу права на свiдомiсть i поведінку суб’єктів суспільних відносин з метою розв'язання конкретних завдань.

Найтісніше пов'язанi норми права та моралі, які мають спільні риси та особливості.

Крім правових та моральних норм існують інші види соціальних норм:

  • естетичні - виражають правила (критерії) прекрасного (на противагу потворному);

  • релігійні - пов'язанi з вірою в Бога (чи богів) як найвищу істоту;

  • корпоративні - ухвалюються громадськими об'єднаннями i регулюють відносини мiж їх членами тощо.

Джерела (форми) права - це встановлені де­ржавою або визнані нею офіційно-документальні форми виявлення та закріплення норм права, що надає їм юридичного, загальнообов'язкового значення.

Розрізняють п'ять основ них видів джерел права.

^ Правовий звичай - це звичай, якому держава надала загальнообов'язкового зна­чення i виконання якого гарантувала своєю примусовою силою (характерний для стародавніх та середньовічних правових систем).

^ Правовий прецедент - судове. або адміністративне рішення у конкретній юридичній справі, якому нада­ватиметься загальнообов'язкове значення при розв’язанні аналогічних справ у майбутньому.

^ Нормативно-правовий договір - двостороння або багатостороння угода мiж правотворчими суб'єктами з урегулювання тієї чи іншої життєвої ситуації, результатом якої є нова норма права (міжнародно-правові угоди, колективний договір та ін.).

^ Нормативно-правовий акт - офіційний документ компетентних органів дер­жави, який вміщує правові норми. В Україні визначаються та діють такі джерела права, як звичай (зокрема у Цивільному та Сімейному кодексах), нормативно-правові акти й договори, міжнародно-правовий акт. Серед джерел права існує i релігійно-правовий акт (в Україні він не існує).

Серед нормативно-правових актів України прийнято вирізняти закони i пiдзаконнi нормативно-правові акти. Закон - це нормативний акт вищого представницького (законодавчого) органу влади, який приймається з додержан­ням особливої законодавчої процедури, регулює найважливіші суспiльнi відносини i має вищу юридичну силу щодо інших правових актів. Серед законів розрізняють: Основний Закон держави - конституцію, конституцiйнi закони та звичайні закони. Крім законів, нормативно-пра­вовими актами є також різноманітні пiдзаконнi акти - нормативні акти, які видають державні органи в межах своїх повноважень на підставі та відповідно до закону.

^ Підзаконними актами є постанови Вер­ховної Ради, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів. Їх називають загальними підзаконними актами, акти міністерств і відомств - відомчими актами, акти місцевих органів державної влади та місцевого самовря­дування - місцевими підзаконними актами. Усі ці закони i пiдзаконнi акти становлять систему законодавства країни.

Закони мають вищу юридичну силу i спеціальну процедуру прийняття. Пiдзаконнi ак­ти приймаються на основі законів i не повинні містити положень, які б суперечили тим, що закрiпленi в законах. У цьому полягає принцип верховенства законів.

^ Систематизація законодавства - це діяльність iз впорядкування та удосконалення нор­мативно-правових актів, зведення їх до єдиної внутрішньо узгодженої системи.

Цілями систематизації є усунення протиріч мiж нормативними актами; підвищення ефективності законодавства; забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб’єктів права.

Розрізняють такі основні форми систематизації законодавства.

1. Кодифiкацiя - спосіб систематизації, за якого здійснюється суттєва переробка та уз­годження групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового - регулювання. Результатом кодифікації може бути кодекс (єдиний, зведений, юридично та логічно цiлiсний, узгоджений нормативний акт) або устав (кодифi­кацiйний акт, що регулює діяльність певних міністерств, відомств, організацій тієї чи іншої сфери управління).

2. Iнкорпорацiя - спосіб систематизації законодавства, що полягає зовнішньому упорядкуванні (розміщенні в тому чи іншому по­рядку) існуючих нормативних активів без зміни змісту норм права, що їх складають. Результа­том інкорпорації є збірники, де нормативні акти розміщені в хронологічному або алфавітному порядку, за предметними ознаками, за юридичною силою активів, що об'єднуються, тощо.

Iнкорпорацiя може бути офіційною, тобто такою, що здійснюється від імені компетентних державних органів (наприклад «Вiдомостi Верховної Ради України», та неофiцiйною, що здійснюється видавництвами, науковими та навчальними закладами, окремими фахівцями. У першому випадку на збірники, що видаються, можна посилатися при розгляді тих чи інших юридичних питань, а в другому - вони мають лише довідково-інформаційний характер.

3. Консолiдацiя - спосіб систематизації за­конодавства, який полягав в об’єднанні декількох нормативно-правових актів, що діють в одній i тій самій галузі суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт без зміни змісту. Кон­солiдацiя поєднує у собі риси кодифікації та інкорпорації, її використовують там, де немає можливості або необхідності кодифікації.
^ 2. Структура системи права.
Система права - це його внутрішня струк­тура, що складається iз взаємопов'язаних норм, інститутів та галузей права.

Системі права властиві такі риси (ознаки).

1. Обумовленicть реально існуючою систе­мою суспільних відносин. Система права не може утворюватися за суб'єктивним розсудом людей, вона існує об'єктивно.

2. Органічна цілісність, єдність та взаємо­зв'язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати ізольовано, вони взаємоузгоджені та цiлеспрямованi.

3. Структурна різноманітність. Це означає, що система права складається з неоднорідних за змістом i обсягом структурних елементів, які об'єднують та розташовують нормативний матеріал у певній спрямованості.

Структурні елементи систем и права - галузі права, інститут права, норми права.

^ Галузь права є найбільшим пiдроздiлом сис­теми права. Галузь права - відносно самостійна сукупність правових норм, що регулює якісно однорідну сферу суспільних відносин своїм специфічним методом. Галузі права можна класифікувати за різними підставами. 3алежно від предмета i методу правового регулювання розрізняють конституційне, адміністративне, фінансове, цивільне право тощо.

Інститут права - це сукупність відносно відокремлених правових норм, що регулюють певну групу суспільних відносин усередині галузі права. Наприклад, галузь цивільного права включає такі інститути права, як «дарування», «спадкування» та ін., галузь конституційного права - інститут громадянства, інститут ви­борчого права тощо.

Інститути права поділяють на галузеві, що містять норми всередині однієї галузі (інститут спадкування), та мiжгалузевi, що об’єднують норми, які належать до різних галузей права (інститут відповідальності за екологічні пра­вопорушення, інститут приватної власності тощо). Міжгалузевим є, наприклад, інститут формування законодавчого органу нашої дер­жави, що утворюється сукупністю норм, які належать до галузей конституційного права (норми, що встановлюють сам порядок виборів Верховної Ради України), адміністративного та кримінального права (норми, які встановлюють відповідальність за порушення встановленого порядку виборів), фінансового права (норми, які встановлюють порядок та розміри фінансування виборчої кампанії) та деяких інших га­лузей права.
1   2   3

Схожі:

Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» iconЗапитання до модульної контрольної роботи (заліку) з дисципліни «Правознавство»...
Запитання до модульної контрольної роботи (заліку) з дисципліни «Правознавство» («Основи правознавства», «Основи права»)
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» iconЛекція 1 Вступ Мета, завдання, об’єкт, предмет І структура курсу...
Мета вивчення дисципліни полягає у розвитку економіко-організаційного мислення майбутніх інженерів
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» iconЛекція 8 Тема: Основи державної безпеки
Мета: в результаті вивчення теми даної лекції студенти повинні знати: концептуальні основи державної безпеки, законодавчі основи...
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» iconПерелік залікових питань з дисципліни: «Основи правознавства»
Поняття заробітної плати. Тарифна система. Тарифно-кваліфікаційні довідники. Сітки, ставки, посадові оклади
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» iconОпорні питання з дисципліни «Основи правознавства України»
Особливості встановлення опіки та піклування над дітьми, які залишилися без батьківського піклування
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» iconНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни...
Автор: Лаврик Г. В. – д ю н., завідувач кафедри правознавства Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки...
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» icon1. Теоретичні основи аналізу господарської діяльності
Завдання вивчення дисципліни. З результаті вивчення дисципліна “Аналіз господарської діяльності” студенти повинні знати
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» icon1. Вступ. Мета І основні задачі вивчення курсу
Методичні матеріали щодо індивідуальної роботи з вивчення дисципліни “Управління проектами” для спеціальності 601 “Менеджмент організацій”...
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» iconПлан вступ поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення...
Тема обраної курсової роботи “Дисципліна праці” є вкрай актуальною І потрібною для поглибленого вивчення
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства» iconТеми рефератів з курсу «Основи правознавства»
Застосування сімейного законодавства України до іноземців та осіб без громадянства
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка