Страхування це вид цивільно-правових відносин




Скачати 355.31 Kb.
НазваСтрахування це вид цивільно-правових відносин
Сторінка1/4
Дата конвертації05.12.2013
Розмір355.31 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4
СТРАХОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

1 Загальні положення про страхування

В процесі життєдіяльності людина постійно перебуває під впли­вом різноманітних шкідливих факторів: хвороб, нещасних випадків, дорожньо-транспортних пригод, стихійних лих тощо. Разом з тим у житті людини можуть мати місце певні події, які не носять шкідливо­го характеру, але з настанням яких виникає необхідність у додатковій матеріальній допомозі: досягнення пенсійного віку, вступ до на­вчального закладу, одруження та ін. Здійснення підприємницької діяльності також пов'язане із постійною загрозою втрат матеріаль­ного характеру. У таких випадках виникає нагальна необхідність у за­безпеченні інтересів фізичних та юридичних осіб внаслідок настання тих або інших подій. Захист їх інтересів може забезпечуватися за до­помогою різних інструментів, серед яких особливе місце займає стра­хування. Страхування є універсальним засобом, спрямованим на усу­нення (або, у крайньому разі, мінімізацію) негативних (небажаних) наслідків, викликаних різними причинами. Воно належить до репре­сивних способів боротьби з негативними наслідками1.

Легальне визначення страхування міститься у Законі України «Про страхування»2, відповідно до ст. 1 якого страхування - це вид цивільно-правових відносин3 щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законода­вством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхо­вих внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Матеріальну основу страхування складає так званий страховий фонд, який є джерелом відшкодування випадкових матеріальних втрат (здійснення страхових виплат). Створення цього фонду є еко­номічно необхідним. Історично склалися різноманітні форми його організації. За особливостями свого предмета страховий фонд може створюватись у грошовій або натуральній формі1.

За принципами його організації можливі три його форми: самостра­хування, створення централізованих страхових фондів (резервів) та власне страхування.

Перша з них полягає в тому, що страховий фонд створюється в ме­жах одного суб'єкта (здебільшого - юридичної особи). Це децентра­лізована форма організації страхового фонду: він створюється та ви­користовується окремими суб'єктами самостійно незалежно один від одного2. Втрати, які виникають у цього суб'єкта, компенсуються ви­ключно за його рахунок, розподіляючись на весь час створення стра­хового (резервного) фонду. При цьому розподіл втрат здійснюється не в «ширину», а лише в «глибину», не в «просторі», а лише «у часі»3. Самострахування може застосовуватись здебільшого великими учас­никами цивільних відносин, або тими суб'єктами, які складаються із декількох самостійних частин (наприклад, судноплавні компанії, авіакомпанії тощо).

Друга форма - створення централізованих страхових фондів (ре­зервів) за рахунок державного бюджету або місцевих бюджетів. Ха­рактерними її рисами є те, що страховий фонд існує та використо­вується як єдиний фонд для певного кола суб'єктів (у межах держави в цілому або її окремої адміністративної одиниці) та створюється в централізованому порядку за рахунок централізованих державних, місцевих та інших ресурсів, а не окремими суб'єктами. Виплати з цього фонду призначені для компенсації втрат багатьох осіб, що від­повідають обумовленим вимогам (територія, вид діяльності тощо), і які не завжди беруть участь у його створенні.

Особливе значення мас третя форма організації страхового фонду -власне страхування. На відміну від перших двох форм створення страхового фонду, страхування характеризується двома ознаками: страхо­вий фонд формується у децентралізованому порядку за рахунок внесків окремих його учасників, а розподіляється централізовано страховиком, але виключно серед його учасників (осіб, які беруть участь у його фор­муванні). Втрати, що виникають у окремих його учасників, розподіляю­ться виключно серед осіб, які створили цей фонд.

Економічна сутність страхування полягає в розкладенні збитків, заподіяних одній особі, серед якомога більшого кола суб'єктів, для кожного з яких окремо матеріальні втрати ледь відчутні, а становище потерпілого відновлюється швидко і досить повно. З цієї точки зору страхування виступає у вигляді системи перерозподільчих відносин його учасників шляхом формування за рахунок їх грошових внесків цільового фонду, призначеного для відшкодування можливих над­звичайних та інших втрат, надання грошової допомоги або накопи­чення грошових коштів.

Страхування як вид цивільно-правових відносин підлягає спе­ціальному правовому режиму. Основу законодавства про страхуван­ня складають акти цивільного законодавства, які регулюють найваж­ливішу частину страхових відносин - страхові зобов'язання1. Голов­не місце серед правових актів, що регулюють страхові зобов'язання належить ЦК, в якому страхуванню присвячена окрема глава - 67 (Страхування). Особливу увагу в ЦК приділено питанням правового регулювання договору страхування. Разом з тим, якщо інше не вста­новлено актами цивільного законодавства, положення ЦК застосову­ються також щодо відносин, що випливають із обов'язкового страху­вання (ч. 2 ст. 999). З цього слідує, що до відносин, які випливають із обов'язкового страхування, положення ЦК мають субсидіарне засто­сування поряд із спеціальними актами цивільного законодавства.

Другим за значущістю правовим актом, присвяченим страховим зобов'язанням, є Закон «Про страхування», який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових по­слуг, посилення страхового захисту майнових інтересів юридичних та фізичних осіб. Вказаний Закон містить загальні положення правового регулювання страхових зобов'язань, а також основні страхові понят­тя та категорії, як-то: страховики, страхувальники, страховий ризик, страховий випадок, страхова сума, страхове відшкодування тощо.

До актів цивільного законодавства, що регулюють страхові зобо­в'язання, також відносяться укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України (ст. 11 ЦК).

Важливе значення мають правові нормативні акти спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах на­гляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган), який

Крім актів цивільного законодавства, правові норми, що регулюють відносини у сфері страхування, також містяться у нормативно-правових актах, які відносяться до ія-Щих галузей права (адміністративного, фінансового, податкового та ін.).

При здійсненні добровільного страхування важливу роль для вре­гулювання відносин між страхувальником та страховиком відіграють правила страхування, які визначають загальні умови і порядок здійс­нення добровільного страхування. Вони розробляються страховиком самостійно для кожного виду страхування окремо і підлягають реє­страції в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійс­нення відповідного виду страхування2. Порядок та правила прове­дення окремих видів обов'язкового страхування встановлюються Ка­бінетом Міністрів України та затверджуються його відповідними по­становами, які належать до актів цивільного законодавства і є обо­в'язковими для виконання (ст. 7 Закону).

Взаємовідносини між страховиком та страхувальником мають дворівневу структуру. По-перше, загальні умови добровільного стра­хування містяться в правилах страхування. По-друге, конкретні (без­посередні) його умови визначаються при укладенні договору страху­вання відповідно до законодавства. Кожний страховик зобов'язаний дотримуватись загальних умов страхування, допускаючи лише їх конкретизацію та незначні відступи. У цьому проявляється здійснен­ня державою безпосереднього матеріального контролю за загальни­ми умовами страхування. При укладенні договору страхування сто­рони вправі самостійно визначати умови (зміст) цього договору страхування, але не допускаючи істотної зміни положень, що міс­тяться в правилах страхування.

^ 2. Страхові зобов'язання: поняття, характеристика

Страхові зобов'язання є самостійним видом цивільно-правових зобов'язань, які опосередковують відносини з надання фінансових послуг1.

Страховим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) здійснити страхову виплату другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі страху­вання страхувальником або зазначеній в акті цивільного законо­давства (надати допомогу, виконати послугу тощо), а друга сто­рона (страхувальник) зобов'язується сплачувати страхові пла­тежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (або вимоги актів цивільного законодавства).

Страхування може здійснюватись у двох формах: добровільній або обов'язковій (ст. 5 Закону «Про страхування»; далі - Закон).

Обов'язкове страхування виникає в силу прямої вказівки Зако­ну, який зобов'язує його учасників (здебільшого - страхувальника) укласти договір страхування2. Обов'язкове страхування розповсюд­жується на пріоритетні об'єкти страхової охорони, коли питання та­кої охорони певних об'єктів зачіпає суспільні інтереси (наприклад, страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при їх перевезен­ні). Обов'язкове страхування можливе лише тоді, коли за допомогою добровільного страхування неможливо досягнути (або одержати) не­обхідний ефект3. Нерідко об'єктивною перешкодою для проведення добровільного страхування є обмежена платоспроможність (неплато­спроможність) страхувальника, а тому обов'язкове страхування у та­ких випадках дозволяє забезпечити захист майнових інтересів як без­посереднього учасника страхових правовідносин, так і суспільства в цілому. Зважаючи на примусовий характер обов'язкового страхуван­ня, Закон4 містить вичерпний перелік обов'язкових його видів5.

Істотні умови обов'язкового страхування: порядок та правила його проведення1, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методика актуарних розрахунків встановлюю­ться Кабінетом Міністрів України2.

Підставою для виникнення зобов'язань з добровільного страху­вання є договір страхування, який укладається на підставі вільного волевиявлення сторін. Страхувальник повністю вільний у виборі страховика при реалізації своїх страхових інтересів. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації страхувальником інших правовідносин.

Перелік видів добровільного страхування, який міститься у Законі (ст. 6), не є вичерпним. Страховик може здійснювати будь-які види добровільного страхування. Визначальним моментом при цьому є на­явність, по-перше, прийнятих страховиком правил (загальних умов) страхування, які пройшли реєстрацію в Уповноваженому органі; по-друге, відповідної ліцензії на здійснення конкретного виду добровіль­ного страхування.

Таким чином, договір страхування є безпосередньою підставою для виникнення зобов'язань як з добровільного, так і обов'язкового страхування. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) здійснити страхову виплату другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі страхувальником, на ко­ристь якої укладено договір страхування (подати допомогу, ви­конати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачува­ти страхові платежі у визначені строки та викопувати інші умови договору (ст. 979 ЦК, ст. 16 Закону).

Договір страхування є двостороннім. Сторонами цього договору є страховик та страхувальник, які наділені як правами, так і обов'язка­ми. Страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж, а стра­ховик - виплатити грошову суму (здійснити страхову виплату) у разі настання страхового випадку. У договорі страхування (у самому тек­сті договору або в додатках до нього) можуть бути зазначені також інші особи (застрахована особа, вигодонабувач), але наявність цих осіб у страховому зобов'язанні ніяким чином не впливає на двосто­ронній характер договору страхування.

Договір страхування є оплатним. Страхувальник, сплачуючи страховий платіж, здійснює плату за страхування, оплату наданої страховиком страхової послуги, яка полягає в тому, що страховик бе­ре на себе ризик настання певної події (страхового випадку), з настан­ням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Не впливає на оплатний характер договору стра­хування ненастання страхового випадку протягом чинності договору страхування. У такому разі страховик все ж таки надає страхувальни­ку страхову послугу, звільнивши страхувальника, наприклад, від не­безпеки понесекня обумовлених договором втрат.

Договір страхування, за загальним правилом, є реальним. Він, як­що інше ним не встановлено, набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу (ст. 983 ЦК; ч. З ст. 18 Закону). З наведеної норми випливає, що сторони можуть обумовити момент набрання чинності договором страхування будь-яким іншим моментом, наприклад, в момент досягнення ними згоди за всіма істотними його умовами та (або) підписання тексту договору (або ви­дачі страховиком страхового полісу). У цьому випадку договір стра­хування набирає чинності ще до моменту сплати страхового платежу, і як наслідок цього, обов'язок страховика щодо здійснення страхової виплати при настанні страхового випадку виникає до одержання від страхувальника страхового платежу і не обумовлюється сплатою останнього. При наявності такого погодження сторін договір страху­вання носить консенсуальний характер.

Характерною ознакою договору страхування є непевність виник­нення обов'язку страховика щодо здійснення страхової виплати, що дозволяє віднести договір страхування до ризикових (алеаторних) договорів1. Страховик не знає, чи буде він здійснювати страхові вип­лати, або у крайньому разі не знає часу або суми платежу. Ризик несе також і страхувальник, який, сплачуючи платіж (премію), не знає на­певно, чи одержить він або призначена ним особа (вигодонабувач) страхову виплату (страхове відшкодування, страхову суму), а якщо я одержить, то чи вигідно йому буде одержання такої страхової виплат ти (страхового відшкодування, страхової суми) при встановленій тривалості внесення платежів (премій)1.

Необхідною передумовою страхового зобов'язання є страховий інтерес2, який обумовлюється потребою у компенсації майновим втрат, що настали внаслідок пошкодження (втрати) або недоодерж жання певних матеріальних цінностей. Страховий інтерес носить універсальний характер. Він притаманний як майновому, так і осо бистому страхуванню. У майновому страхуванні він полягає у від­шкодуванні (компесації) втрат у майновій сфері. Особисте страху­вання пов'язане з настанням подій, здатних породжувати потребу в одержанні грошових сум або додатковому матеріальному забезпе­ченні (наприклад, нещасний випадок, що викликав смерть особи, до­сягнення пенсійного віку). У можливості одержати таке забезпечення і полягає страховий інтерес у особистому страхуванні3. Страховий ін­терес повинен бути правомірним (ст. 980 ЦК, ст.4 Закону). Страху­вання протиправних інтересів не допускається4. Він має належати конкретній особі (страхувальнику або призначеній страхувальником третій особі)5.

При здійсненні страхування досить широко використовуються та­кі його різновиди як співстрахування та перестрахування.

Співстрахування - це страхування одного об'єкта (предмета до­говору страхування) кількома страховиками на підставі одного дого­вору страхування (ст. 986 ЦК, ст. 11 Закону). Договір співстрахуван­ня є договором з множинністю осіб на боці страховика (ст. 540 ЦК). У договорі співстрахування має місце часткова множинність. Права і обов'язки кожного із страховиків повинні бути визначені у договорі. Співстрахування здійснюється лише за згодою страхувальника. Між учасниками договору співстрахування за взаємним погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із страхуваль­ником. При цьому цей страховик залишається відповідальним перед страхувальником лише у розмірах своєї частки. Використовування моделі співстрахування може бути викликано різними причинами: наявність значних за обсягом об'єктів, і як наслідок цього - неможли­вість для одного страховика прийняти цей об'єкт на страхування, не­обхідність використання різного роду страхової кооперації (напри­клад, страховий пул) тощо1.

Від співстрахування істотно відрізняється перестрахування, яке є формою страхування страховиком своїх фінансових ризиків, пов'яза­них зі здійсненням страхувальнику страхових виплат при настанні страхового випадку. Необхідність перестрахування (як і співстраху­вання) викликана, зокрема, наявністю значних ризиків (наприклад, екологічних, космічних, ядерних), які окремий страховик не в змозі прийняти на страхування, не порушуючи нормативно встановлені ви­моги щодо забезпечення своєї платоспроможності2. Так, згідно зі ст. 30 Закону, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сфор­мованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'яза­ний укласти договір перестрахування.
  1   2   3   4

Схожі:

Страхування це вид цивільно-правових відносин iconПлан вступ
Розділ 2: Елементи цивільно-правових відносин
Страхування це вид цивільно-правових відносин iconТема: Види договорів купівлі-продажу
Метою курсу є досягнення всебічного поглибленого розуміння студентами природи І сутності цивільно-правових та сімейно-правових відносин,...
Страхування це вид цивільно-правових відносин icon«Сутність, принципи та роль страхування»
Страхування – це самостійна економічна категорія чи елемент фінансових або кредитних відносин?
Страхування це вид цивільно-правових відносин iconНавчальна програма курсу «цивільне право: загальна частина»
Метою курсу є досягнення всебічного глибокого розуміння студентами природи І сут­ності цивільно-правових відносин, підготовка до...
Страхування це вид цивільно-правових відносин iconСтрахування. Основні страхові поняття. Забезпечити економічні можливості...
Відносини страхування регламентуються ЦК україни (ст. 979-999), Законом України "Про страхування". Крім того, в Україні діє низка...
Страхування це вид цивільно-правових відносин iconПерестрахування
Система економічних відносин, у процесі яких страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності по них передає...
Страхування це вид цивільно-правових відносин iconЮридичний факультет
Бірюков В.І. доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, кандидат юридичних наук
Страхування це вид цивільно-правових відносин iconВступ
Розділ загальнотеоретична характеристика правових аспектів медичного страхування
Страхування це вид цивільно-правових відносин iconОскільки страхові суми в екологічному страхуванні досить значні І...
Екологічне страхування в регіоні це створення за рахунок грошових коштів економічних суб’єктів резервних (страхових) фондів, призначених...
Страхування це вид цивільно-правових відносин iconЗагальні принципи права соціального захисту в міжнародно-правових актах
Значення принципів права полягає у тому, що вони у стислому вигляді, концентровано відображають найсуттєвіші ознаки комплексу правових...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка