§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції




Скачати 298.73 Kb.
Назва§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції
Сторінка1/2
Дата конвертації29.06.2013
Розмір298.73 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2
Розділ 15. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ.
§ 1. Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції.
Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України «Про економічну самостійність Української РСР» самостійно здійснює політику цін. Відповідно до ст. 10 ГК України одним із основних напрямів економічної політики, що визначається державою, є цінова політика, спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.

Ціноутворення регулюється комплексом правових норм, значну частину в ринкових умовах становлять цивільно-правові норми, що регулюють договірні ціни диспозитивними методами. Активну роль у формуванні цін відіграє також адміністративно-правове регулювання, що стосується вже сфери публічно-правового впливу на ціни. Згідно ч. 2 ст. 12 ГК України одним із основних засобів регулюючого впливу на діяльність суб’єктів господарювання є регулювання цін і тарифів. Загальні положення щодо політики ціноутворення, порядку встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються главою 21 ГК України «Ціни і ціноутворення у сфері господарювання» (ст. 189-192), Закону України «Про ціни і ціноутворення»1 та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 16 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ціноутворенням вважається процес формування та встановлення цін.

В юридичній літературі існує думка, за якою ціноутворення є процесом встановлення та розроблення цін (тарифів) на товари, роботи, послуги, результатом якого має стати сформована або встановлена ціна1.

В науковій літературі ціна розглядається як економічна та правова категорії.

^ Ціна як економічна категорія. Ціна товару як економічна категорія є грошовим вираженням його вартості. Ціна – фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару2.

Результатом наукових досліджень є дві основні економіко-теоретичні концепції ціни, які обґрунтовуються критеріями суб’єктивізму:

1) вартісна теорія ціни, яка розуміється її прихильниками як сукупність об’єктивних витрат праці, здійснених при створенні продукції, наданні послуг, виконанні робіт;

2) теорія корисності (теорія суб’єктивної оцінки, розробники та захисники якої виходять з розуміння того, що окрім витратних складових, ціна формується також з інших факторів, як-то необхідність, корисність, рівень попиту та пропозиції, дефіцит, насиченість ринку, тощо).

Сучасна економічна теорія намагається об’єднати обидва підходи до ціноутворення, поєднуючи в ціні об’єктивну вартість та суб’єктивність (корисність) товару. Хоча на сьогоднішній день на перший план висунуто теорію ціни, яка комплексно враховує вплив різноманітних ціноутворюючих факторів3.

^ Ціна як правова категорія. Відповідно до ч.1 ст. 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. На відміну від вказаної норми, п. 15 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначає ціну як виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.

В господарському праві ціну варто аналізувати як атрибут договірних відносин, умову будь-якого відплатного договору, індивідуалізації відносин обміну. У цьому аспекті ціна конкретизує обов’язки контрагентів; слугує для додаткового узгодження кількості відчужуваного майна; виражає ступінь виконання умов договору; змінює або припиняє право вимоги кредитора і юридичних обов’язків боржника1. Отже, визначаючи відносини обміну і опосередковуючи його, ціна сама стає предметом правового регулювання.

Ціна, як правова категорія, має наступні значення:

1) є істотною умовою договору. Згідно ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України сторони господарського договору повинні в будь-якому разі погодити між собою ціну, істотну умову господарського договору. Відсутність домовленості сторін угоди хоча б з однієї його істотної умови має наслідком не укладення такого правочину, що прямо випливає з норми статті 638 ЦК України.

2) виступає вираженням грошових зобов’язань у сфері господарювання. Ціна виступає засобом вираження грошових зобов’язань у сфері господарської діяльності шляхом її закріплення у правочинах між учасниками відповідних відносин. За загальними нормативними правилами, які виходять зі ст. 189 та ст. 198 ГК України, грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Це правило має певні винятки. Зокрема, ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін (ч. 2 ст. 189 ГК України). Здійснення розрахункових операцій за зовнішньоекономічними договорами регламентується Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»1.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті можливо лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, наприклад при отриманні відповідної ліцензії НБУ.

3) становить основу податкового обліку, митних процедур. Ціна є основою податкового обліку, в ході якого визначається база оподаткування проведених господарських операцій, за якими мають нараховуватися та виконуватися податкові зобов’язання згідно з профільним законодавством України.

Ціна також визнається ключовим елементом при здійсненні митного очищення товару в момент проходження (перетинання) митного кордону держави і формуванні обов’язкових розрахунків розміру податкових зобов’язань та іншого фіскального навантаження суб’єкта зазначених процедурних дій.

4) дозволяє здійснювати контроль та нагляд за додержанням дисципліни цін, застосовуючи (у разі порушення останньої) встановлені законодавством санкції, як наслідок настання юридичної відповідальності. Визначення ціни та її фіксація у належний спосіб шляхом закріплення в письмових документах дозволяє компетентним державним органам здійснювати контроль та нагляд у сфері додержання суб’єктами господарювання нормативно-правових актів стосовно ціноутворення та державного регулювання цін2.

Залежно від сфери застосування, способу встановлення, суб’єктів ціноутворення тощо та чинного законодавства в господарській діяльності в Україні застосовуються різні види цін і тарифів. Класифікувати ціни можна за наступними критеріями:

- за способом встановлення цін залежно від впливу держави виділяють:

1) вільні ціни. Відповідно до ст. 190 ГК України та ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб’єкта господарювання та фіксуються у протоколах наміру чи у договорах.

У практиці господарювання розрізняють два види вільних цін:

а) відпускні ціни, тобто ті, які встановлюються суб’єктом господарювання – виробником продукції (товарів). Інакше вони ще називаються цінами виробника;

б) договірні ціни, тобто ціни, що встановлюються у договорі за домовленістю сторін1.

Як передбачено ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з пп.14.1.71 ст. 14 ПК України2 звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін;

Ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп.14.1.219 ст. 14 ПК України).

2) державні регульовані ціни. Політика ціноутворення, яка проводиться державою, спрямована, зокрема, на розширення сфери застосування вільних цін. Це пояснюється тим, що функціонування ринкової економіки неможливе при тотальному регулюванні цін державою і вимагає обігу товарів (робіт, послуг) за вільними цінами за встановленими законодавством винятками.

Відповідно до ст. 191 ГК України та ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Такого виду ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до чинного законодавства здійснюють державне регулювання цін. Також зміна їх рівня може здійснюватися у зв’язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб’єкта господарювання.

КМ України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов’язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами КМ України.

- залежно від кола суб’єктів реалізації продукції та обсягів такої реалізації всі ціни поділяються на:

а) оптові (відпускні) ціни – ціни виробників продукції, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію (оптовими партіями) оптово-збутовим організаціям або іншим підприємствам. Оптова ціна в таких випадках включає в себе собівартість, прибуток і податок на додану вартість.

б) роздрібні ціни – це ціни, за якими товари реалізуються в роздрібній мережі населенню, підприємствам та організаціям, що є кінцевими споживачами товару. За роздрібними цінами продукція вибуває зі сфери обігу та споживається в домашньому господарстві або виробництві. Склад роздрібної ціни характеризується наступними елементами: оптовою ціною промисловості та торговою надбавкою (націнка) чи торговельною скидкою. В свою чергу, торгова надбавка складається з витрат торгових організацій та їх прибутку з метою здійснення господарської діяльності.

- залежно від сфери обслуговування товарного обігу, ціни поділяються на такі основні види:

1) оптові ціни на продукцію промисловості;

2) ціни на будівельну продукцію;

3) закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;

4) тарифи вантажного та пасажирського транспорту;

5) роздрібні ціни для населення;

6) тарифи на комунальні та побутові послуги;

7) ціни, які обслуговують зовнішньоекономічний обіг та інші1.

Функції ціни. Зміст ціни виражається у здійснюваних нею функціях, серед яких вирізняють:

- функцію обліку і виміру затрат суспільної праці (облікова функція). Виконуючи її, ціна виступає одним з найважливіших показників народногосподарського виробництва, є орієнтиром для прийняття господарських рішень. Облікова функція ціни визначається призначенням як вимірника вартості, певного критерію в процесах обміну і реалізації і відображає властивості ціни як міри вартості. Для цього визначають базисну собівартість (певні витрати на виробництво товарів, робіт, послуг) і нормативи чистого доходу. Облікова функція ціни, відображаючи критерії державного регулювання ціноутворення, виявляється і на рівні окремих суб’єктів господарювання, набуваючи принципового значення у правовій регламентації податкового і бухгалтерського обліку;

- функцію пропорційності та рівноваги в господарстві. Саме через ціну здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. В умовах пропорційного розподілу засобів виробництва і праці між галузями рівновага на ринку підтримується за допомогою цін, що відповідають суспільне необхідним затратам;

- стимулюючу функцію, яка сприяє активізації діяльності, спрямованої на досягнення певних результатів, і погоджує комплекс інтересів держави, юридичних і фізичних осіб. Через цінові орієнтири визначають найбільш пріоритетні напрями діяльності, забезпечують розвиток важливих для держави галузей;

- розподільчу функцію, пов’язану з можливістю відхилення ціни від вартості. Так, встановлення високих цін на певну продукцію (товар) дає змогу державі перерозподіляти кошти шляхом встановлення дотацій на інші товари (послуги). Також розподільча функція ціни забезпечує дію механізмів, що розмежовують певні складові частини вартості (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, прибуток) і доведення їх у певних формах до суб’єктів. Розподільні механізми охоплюють і більш глобальні процеси – перерозподіл доходів між різними галузями, підприємствами, групами покупців товарів, одержувачів послуг за допомогою свідомого відхилення цін від вартості. Відбувається це переважно у разі організації ціноутворення на сезонних виробництвах, у розвитку соціально значущих секторів (продукція дитячого асортименту, виробництво лікарських препаратів та ін..), галузях і виробництвах, що потребують інноваційних уведень, інвестицій1.

Таким чином, категорії «ціна» та «ціноутворення» залишаються одними із самих складних інституцій в господарському праві та при безпосередньому здійсненні господарської діяльності і потребує глибокого та детального вивчення, чіткого економічного та правового обґрунтування.
§ 2. Державні органи, що здійснюють регулювання цін.
Державні органи можуть регулювати і регулюють ціни тільки на обмежене коло товарів та послуг. Відносно більшості товарів, що виготовляються суб’єктами господарювання, держава визначає тільки загальні правила та принципи ціноутворення, в ряді випадків визначає граничні рівні рентабельності або цін і таким чином здійснює свої управлінські функції. Проте державні органи за загальним правилом не встановлюють конкретні ціни на вироби, що виготовляються окремими суб’єктами господарської діяльності.

Державне регулювання цін здійснюється стосовно підприємств, що займають монопольне становище на ринку товарів, а також на товари і послуги, які визначають масштаб цін в економіці і соціальну захищеність окремих категорій громадян. У ринкових умовах механізм ціноутворення повинен не протидіяти, а гнучко сполучатись з механізмом державного регулювання цін на деякі групи товарів. Таке сполучення дозволяє державі за допомогою цін визначати та реалізовувати мету та пріоритети ціновою політики в Україні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення: 1) розвитку національної економіки та підприємницької діяльності; 2) протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення; 3) розширення сфери застосування вільних цін; 4) збалансованості ринку товарів та підвищення їх якості; 5) соціальних гарантій населенню в разі зростання цін; 6) необхідних економічних гарантій для виробників; 7) орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку.

Відповідно до ст. 116 Конституції України та ст.5 Закону України «Про ціни і ціноутворення» КМ України у сфері ціноутворення:

1) забезпечує проведення державної цінової політики;

2) здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

3) визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.

Органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування встановлюють ціни та тарифи на окремі види продукції, товари чи послуги відповідно до повноважень, визначених Постановою КМ України від 25.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів місцевих рад відносно регулювання цін (тарифів)»1. Вказаною постановою визначено наступне:

1. Мінтрансзв'язку:

а) за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, а також на послуги з випробувань автобусів, переобладнаних з транспортних засобів іншого призначення, для підтвердження їх відповідності вимогам безпеки;

б) встановлює за погодженням з Мінекономіки:

- тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річкових портах (на причалах), та збори і плату за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах (на причалах) України;

- тарифи на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (крім приміських перевезень та тимчасово до 31 грудня 2013 р. перевезень швидкісними поїздами категорії Інтерсіті+ у вагонах першого класу);

- тарифи на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою;

- плату за використання річкових портових гідротехнічних споруд та збори за спеціалізовані послуги, які надаються у річкових портах (на причалах) України (причальні, корабельні, якірні та адміністративні);

- ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України;

- аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України (посадка – зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки);

в) за погодженням з Мінекономіки та Пенсійним фондом встановлює тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою пенсій та грошової допомоги населенню, що виплачуються з коштів Пенсійного фонду.

2. Адміністрація Держспецзв'язку встановлює граничні тарифи на послуги конфіденційного зв'язку, які надаються споживачам в Національній системі конфіденційного зв'язку.

3. МОН, МОЗ, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать навчально-виховні заклади, за погодженням з Мінфіном встановлюють граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках.

4. МОН, Держкомінформ, інші центральні органи виконавчої влади, що розміщують державне замовлення на випуск друкованої продукції, встановлюють норматив рентабельності виробництва (у разі випуску друкованої продукції за рахунок бюджетних коштів) у розмірі 15 відсотків та на їх доставку до споживачів у розмірі 5 відсотків.

5. МВС за погодженням з Мінфіном встановлює граничні розміри плати за проживання в гуртожитках системи Міністерства.

6. Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює:

- граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки;

- роздрібні ціни на природний газ для потреб населення;

- тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України;

- тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу;

- тарифи на розподіл природного газу та його постачання;

- за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном граничні рівні цін на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води).

7. Мінсоцполітики здійснює регулювання цін на протезно-ортопедичні вироби і технічні засоби профілактики інвалідності та реабілітації.

8. Мінагрополітики за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном встановлює тарифи на платні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини, крім тарифів на проведення обстежень (експертиз), які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, що затверджуються КМ України.

9. Держкомлісгосп за погодженням з Мінекономіки для всіх користувачів мисливських угідь України здійснює регулювання цін і тарифів:

- на продукцію полювання, включаючи живу дичину, яка поставляється на експорт;

- на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами;

- на послуги, надані іноземним громадянам.

10. Держкомлісгосп за погодженням з Мінфіном затверджує ціни на ліцензії для відстрілу диких копитних мисливських тварин та ведмедя.

11. Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють):

- торговельні (постачальницько-збутові) надбавки, нормативи рентабельності на паливно-енергетичні ресурси (вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, дрова, торф'яні брикети, газ скраплений), що відпускаються населенню для побутових потреб;

- граничні рівні рентабельності та торговельні надбавки на дитяче харчування;

- розмір плати за послуги, які надаються медичними витверезниками при органах внутрішніх справ громадянам у нетверезому стані;

- тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я;

- тарифи на інвентаризацію нерухомого майна, на оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав, при цьому розмір плати за виготовлення бланків та видачу свідоцтв про право власності на житлове (житлові) приміщення у гуртожитку не може перевищувати десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- граничні розміри плати за послуги, що надаються у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів; граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі не вище 20 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів;

- граничні торговельні (постачальницько-збутові) надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі не вище 15 відсотків без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні;

- граничний рівень цін на зерно сільськогосподарських культур;

- тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні;

- граничні торговельні надбавки на дизельне паливо і бензини моторні, що реалізуються через автозаправні станції, на рівні не вище 15 відсотків їх оптово-відпускної ціни або митної вартості;

- граничні торговельні надбавки на рівні не вище 10 відсотків конкурсної ціни на м'ясо, реалізоване з державного резерву відповідно до чинного законодавства України;

- граничні рівні рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного, хліба вагою більш як 500 грамів з борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та їх суміші, борошна житнього та суміші борошна пшеничного та житнього простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода) без додавання цукру, жиру, інших наповнювачів, а також хліб і хлібобулочні вироби для діабетиків;

- оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, крупи гречані, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко коров'яче питне (пастеризоване, фасоване у плівку), сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни;

- граничні торговельні надбавки (націнки) на продукцію громадського харчування, що реалізується в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах;

- граничний розмір плати за проживання в гуртожитках (крім студентських гуртожитків) громадян України, осіб без громадянства та іноземців, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах;

- граничні рівні рентабельності пакування (фасування) продовольчих товарів, щодо яких запроваджено державне регулювання цін, без урахування вартості сировини не вище ніж 10 відсотків.

12. Рада міністрів АРК, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи Львівської і Криворізької міських рад регулюють (встановлюють) тарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті – метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі (який працює в звичайному режимі руху).

Рада міністрів АРК встановлює тарифи на перевезення пасажирів і багажу пасажирським електротранспортом (тролейбусом) у міжміському і приміському сполученні.

Севастопольська міська державна адміністрація встановлює тарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків на поромах та катерах у м. Севастополі.

13. За погодженням з Радою міністрів АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями затверджуються тарифи: на перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом у приміському сполученні – управліннями залізниць.

14. Мінагрополітики за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки:

- встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт, оформлення їх результатів у електронному вигляді (формування обмінного файла);

- визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.

15. Мінекономіки за погодженням з Мінпаливенерго встановлює граничні рівні оптово-відпускних цін на дизельне паливо та бензини моторні, що реалізуються на внутрішньому ринку, з 15 квітня по 1 червня та з 1 серпня по 15 жовтня.

16. Держкомінформнауки за погодженням з Мінекономіки встановлює граничні ціни (тарифи) на пов'язані з електронним цифровим підписом послуги, що надаються акредитованими центрами сертифікації ключів органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям державної форми власності.
  1   2

Схожі:

§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції iconЛекція 3 (2 год.) Тема: ціноутворення в ринковій економіці
Будь-яка ціна містить у собі певні елементи. При цьому в залежності від виду ціни співвідношення цих елементів може змінюватися....
§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції iconСутність, види І функції цін у ринковій економіці
Якщо ціна складається лише з покриття витрат та середньої нор­ми прибутку, пропонується така стратегія ціноутворення
§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції iconЗакон: поняття, ознаки, види та заходи по підвищенню його ролі. Конституція...
Юридична відповідальність: поняття,ознаки, стадії, функції та види. – 2008/2011. – 30 с./32 с
§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції iconПлан. Суть попиту та його детермінанти. Закон попиту І крива попиту....
Ціна у ринковій економіці: суть, види та функції. Вплив держави на ціноутворення
§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції iconЗадача цінова політика підприємства ціни на меблі, що пропонує споживачам...
Застосовувана підприємством стратегія ціноутворення мала безпосередній вплив на показники його господарювання (табл. 2)
§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції iconПоняття, походження держави. Функції та форми держави
Поняття І види форми правління, форми державного устрою І форми державно-правового режиму
§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції iconПоняття, походження держави. Функції та форми держави
Поняття І види форми правління, форми державного устрою І форми державно-правового режиму
§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції iconЗагальна психологія з методикою психодіагностики”
Поняття про свідомість. Функції, структура, види свідомості. Поле свідомості та закони усвідомлення
§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції icon1 Інформатика та інформація. Функції інформатики, види інформації, інформаційні процеси
Поняття каталогу та підкаталогу, кореневого, поточного та батьківського каталогу
§ Поняття ціноутворення та ціни, її види та функції iconЗагальні принципи ціноутворення
У зв'язку з цим правильне визначення ціни має надзвичайно важливе значення для товаровиробника (підприємця): при зниженій ціні він...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка