Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав




Скачати 191.22 Kb.
НазваНазва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав
Дата конвертації23.06.2013
Розмір191.22 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
Всеукраїнський Союз Об’єднань Церков ЄХБ

Українська Баптистська Теологічна Семінарія

Курсова Робота

НАЗВА РОБОТИ

« Міфи про баптизм та їх не сумістність»

Назва предмета:

Історія богослов’я баптизму

Роботу виконав:

Студент групи МС – 12 – 1

Панасенко Сергій А.
Викладач:

Д-р Санніков С. В.

Борислав

2012 рік

План

Вступ……………………………………………………………………………………… 2
1. Баптисти вимушені платити примусово десятину………………………… 4

2. Баптиські сім*ї, як правило багатодітні (п’ять і більше дітей)…………… 5

3. Баптисти обмежують себе в спілкуванні і згромаджуються тільки з одновірцями……………………………………………………………………... 7

4. Баптистам заборонено відвідувати світські мироприємства або заклади.. 7

5. Баптисти приносять в жертву дітей………………………………………… 9

6. Христос не воскрес………………………………………………………... 10

7. Баптисти негативно налаштовані до православ’я……………………….. 11

8. У баптистів не має таємниць……………………………………………….. 12

9. Баптисти – неопротестанти. ……………………………………………….. 14

10. Баптисти оббирають своїх прихожан…………………………………….. 15

11. Наявність інших міфів……………………………………………………... 16
Заключення……………………………………………………………………... 17

Вступ:

Коротко про баптизм



Баптизм – від грецького слова «βαπτίζω» занурення у воду. Також можна сказати, що це протистанське направлення, яке виникло на початку XVII ст. від пуританства, тобто практика хрещення водним зануренням.

Початок баптизму поклали англійські емігранти – індепенденти в місті Амстердам, вони перейняли у менонітів принцип свідомого хрещення у дорослому віці, і започаткували першу громаду у 1609році. Їхнім лідером став Джон Сміт, який помер у 1612 році. Він розділяв атикальвінистичну позицію свого сучасника Армінія, щодо проблеми спасіння. Людина має сповідувати віру та життя, на основі власного сумління. Державна влада в питання релігії вмішуватися не повинна.

У 1611 році баптисти повертаються до Англії, де публікують Декларацію віри. На чолі громади стає Томас Хелвіс (1550-1616). З часом число послідовників множиться і виникають нові громади. У 1644 та 1689 роках складається перше і друге Лондонське сповідання віри, це і закріпило баптистку доктрину.

Єдиним джерелом віросповідання баптистів є саме Біблія, а єдиним посередником між Богом та людьми – Ісус Христос. Від того хто вступає в цю спільноту, вимагається свідомість вибору, через здорове проголошення свого серця та розуму. Шанування всіляких предметів культу, зображень, категорично відкидається. Хрещення через окроплення поступово змінюється на занурення. Є багато особливостей, одним з них стало введення вільного причастя, допускалися всі християни. Саме причастя проводилося з хлібопереломленням, та чашою це була ніби символічна дія спогадів страждань свого Вчителя. Було прийнято самоврядування, одне з багатьох це незалежність від світських та церковних структур в питаннях віри. Обв*язком кожного баптиста є саме проголошення Слова Божого.

Прихильники схожості отримали назву загальних баптистів. Вагома іх частина у XVII—XVIII ст. укорінилася у Північній Америці. Першу громаду започаткував тут саме Роджерс Вільямс a 1639 році. На території США існувало кілька церков загальних баптистів. В Росії цього ж направлення трималося об’єднання евангельских християн-баптистів.

Одночасно з загальними баптистами і не залежно від них складався рух приватних баптистів. Їх громади стали активно розповсюджуватися з кінця 1630 року. Згідно їхнього вчення, жертва Христа звільняла від гріха лише частину людей, т. б. саме тих хто ще до створення світу був вибраний Богом до спасіння. Належність до вибраних стверджувалось саме через акт духовного народження т. б. сходив Дух Святий на тих хто прийняв хрещення на основі власної віри. По цій причині встановлене закрите причастя, лише для членів баптиської громади. Порядок службової практики « хрещення, хлібопереломленням і др.) і дисципліна підтримується рукопокладення пресвітерів. В усьому іншому сповідуються ті ж самі принципи, що і у загальних баптистів(згідно Баптиському віросповіданню 1689р.). Строгість, твердість та організованість зробили цей рух домінуючим в Баптизмі.

В середині XVII ст. приватні баптисти створюють своє власне об’єднання у Північній Америці. 1684 році виникає громада у Пенсільванії, у 1707 році – Філадельфійська асоціація баптистів – місіонерів і ін. У XVIII ст. баптизм став найбільш сприятливим для ідеології ривайвелизма. У XIX ст. місіонерська діяльність приватних баптистів охопила ряд європейських країн – Германію, Данію, Норвегію, Швецію. Особливо прославився на цьому поприщі проповідник у Росії німецький брат Йоганн Онкен. Другим авторитетним ідеологом баптизму став англійський проповідник Чарльз Сперджен (1834-1892). Він заснував пасторський коледж у Лондоні, займався благодійними програмами, боровся з ліберально-раціоналістичним настроєм у баптизмі.

На рубежі 1850-1860 роках баптизм з’являється на польських землях, також у Прибалтиці, Фінляндії, потім на Україні, на Кавказі, та в Поволжі. Початок баптизму у Росії пов’язаний з хрещенням, котре звершив німецький місіонер Мартин Кальвейт над торговцем та вихідцем з молоканської родини, (Никитой Исаевичем Ворониным) у річці «Куре» двадцятого серпня 1867 року. У 1884 році створюється Союз російських баптистів(діяв до 1935 року).

З 1905 року у Великобританії діє міжнародна організація – Всесвітній союз баптистів. Він став центром по питанням віровчення, організацій, релігійної свободи та ін. Раз у п’ять років скликається Всесвітній конгрес баптистів, проводяться також Всесвітні конференції баптиської молоді. Всього у світі на даний час, по деяким даним приблизно 70 мільйонів баптистів різновидних сповідань. В сучасному світі більшість баптиських громад належать до союзу євангельських християн-баптистів…

Тількино ми мали короткий огляд формального створення баптизму, зараз звернемо нашу увагу, саме на міфи котрі ми чули в минулому та можемо чути і в нашій сучасності, також будемо намагатися скрупульозно розцінювати ці казки, та знищувати їхню хитку основу.

Для сучасних невіруючих людей баптизм асоціюється з асоціальною сектою, котра існує підпільно та зводить до мінімуму контакти з суспільством. Як результат, виникло маса байок та стереотипів, котрі створюють темний відтінок(м’яко кажучи) на людське уявлення, щодо баптизму.
МІФ-перший…

Баптисти вимушені платити примусово десятину.
По-перше варто сказати, що для не оновленого серця, питання віри зрозуміти буде тяжко, і це не можна не враховувати, це все одно, що дати їм матеріали вищої математики без підготовчих елементів (т. б. без зміни їхньої парадигми) – 1-Кор.2:14-15. Повинно в діалозі з опонентом зазначити, що християнство це віра свободи, і дана ця свобода лише для вільних. Не важливо скільки ти даеш, а важливий намір та розположення тебе як творива до свого Творця. А десятина з пожертвою це лише прояв дисципліни свого серця і засіб збереження себе від приземленої, відірваної від вічного, реальності. Це не є законний статус, але прояв великої вдячності нашому Богу за здоров'є, можливість, мир і інше. Щось схоже вчинив отець віри Авраам коли дав десяту частину з усього свого маєтку царю Салиму Мелхиседеку священнику Бога Всевишнього(то був прояв «теофанії» Христа). Зазначте це було ще до появи закону Моісея, тому виправдання, що це повеління старого заповіту, а новий цього не повторює формально, просто втрачає авторитетну силу, бо навіть Павло до Євреїв повторює цю картину (7:1-10). Вдячне серце завжди усвідомлює важливість цього прояву, а протилежні нехай чинять справи духовної вбогості(Обявлення 22:11).Тому скалку яку хтось хоче витягнути з цього є примарною…
Міф-другий

Баптиські сім*ї, як правило багатодітні (п’ять і більше дітей).
Звичайно серед баптистів зустрічаються сім*ї, де більш ніж п’ятеро дітлахів, але це не назвеш правилом, можливо винятком, це десь 2-3 родини на одну церкву. Стереотип про багатодітність, виростає з того факту, що баптисти не є сторонниками контрацепції і не тільки…

Все ж тут потрібно триматися здорової науки, до цього закликав Павло Тимофія, необхідно бути обережним з релігійними відповідями які не мають фунтаментальности у Слові, а лише у нашому емпіризмі ( тут можна говорити і про недосвідченість та про крайність). Єдине, що Біблія забороняє це саме сексуальну стриманість (в межах родини) та всіляку аморальність. У 1-Коринтян 7:3-5, оригінал говорить: « Чоловік задовольняй дружину, жінко задовольняй чоловіка» чоловік не владний над своїм тілом, а жінка, так само не жінка, а чоловік. Чому так? А, щоб диявол вас не спокушав вашою нестриманістю.

Також цей міф включає в себе ще багато казок про нашу сліпоту(фарисейство, егоїзм), в родинній близькості і як результат інтимні страждання, з якими ми живемо десятками років(гарно це питання відкриває Йоганес Раймер). На моє переконання відповідальність про планування родини, в повній мірі лягає на чоловіка та дружину які все мусять узгоджувати з Богом(також можна було сказати зі Словом, але Біблія ці питання не відкриває) і ніякі суб’єктивності не повинні впливати на ці рішення. Звичайно на коственні повеління Бога(т. я. не чини пошкоджень тілу, бо то є храм Божий і т. д.) ми не повинні заплющувати очі намагаючись виправдати власну розбещеність.

Тому і цей міф не є змістовним особливо в наш час (освідченності), я навмисно сказав саме в наш час, бо в минулому, хоча і в теперішньому(в деяких деномінацій) братство в цьому не допрацьовує. Навіть зараз зробивши опитування серед молоді: « де ви дізнались про інтимні відносини?» Більшість скажуть, що на вулиці, або через засоби масової інформації. Мало таких братів та сестер, хто з певністю міг говорити про ці питання відкрито не соромлячись. Це особливо важливо в наш час розвинутої аморальності, мати таку практику(служіння). Тому спілкуючись з сторонниками цього міфу, необхідно завжди розуміти кордони фанатичності в їхньому баченні, щодо цього у баптизмі та берегти здорове християнство, яке мусить вабити, а не відлякувати зацікавлення. І якщо ми зацікавленні, щоб наші родини були духовно та фізично здорові ми все мусимо пускати через сито Божої скрупульозності ( Филипян 4:8) «Наостанку браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, - думайте про це!».

Міф-третій

Баптисти обмежують себе в спілкуванні і згромаджуються тільки з одновірцями.

Ця байка явно йде проти дійсності, тому-що у школах, університетах на роботі у дома ми завжди маємо відносини з навколишніми чи то християни чи протилежні першому, більше того ми маємо зв’язки і з різними деномінаціями та конфесіями.

Справжня ціль не в тому, щоб перейняти, а втому, щоб зрозуміти чужі форми, пізнати і прийняти позитивну сутність чужого духу, також нравственно з’єднатися з ним в ім’я вищої всесвітньої істини. В сутності необхідне примирення, а сутність цього примирення є саме Бог, і істинне примирення є в тому, щоб не по людяності, а саме по божому реагувати на зовнішнє(противника).

Баптисти – це люди відкриті до спілкування та зовнішніх контактів. Більше того ціль нашого згромадження не дозволяє нам лишатися в тіні, або у замаскованності та відлюдді. Інша справа коли навколишні дізнавшись про наше віросповідання(дисципліну), самі відвертаються, боячись бути втягнутими у підпільну секту. Тому ми намагаємося завжди бути на видному місці, щоб знищувалися всілякі вигадки нерозважливих осіб.

Люди очікують від релігії відповідей на питання котрі заховані в таємниці людського буття, котрі тепер як і тоді глибоко турбують серця людей, і якщо наша віра має відповіді, питання вони не лякають і релігія припиняє бути опіумом для навколишніх, - ось це було важливим і є незмінним сьогодні.
Міф-четвертий

Баптистам заборонено відвідувати світські мироприємства або заклади.
Це також перебільшення яке збудоване ні на чому. Тут не має нічого без нравственного чи то не цнотливого, провадити виховано свій вільний час. Відвідування кінотеатрів, концертів, бібліотек, музеїв, театрів, виставок тощо, не має в собі якоїсь хибності. Звичайно це не повинно керувати нами, або займати перше місце в нашому розвитку. Світ впливає на нас, а чи ми впливаємо на сутність зовнішнього? Людська гріховна природа може проголошувати, що духовно – соціальні реформи на поліпшення світу, з нашого боку, абсолютно не можливі. Але це не так(це лише факт, що не може бути абсолютного чи – то ідеального методу для внутрішнього прогрессу змін. Хтось якось сказав, що Бог стоячи біля дверей серця використовує особливий стук для кожного) хай ми не станемо вище за меценатів цього світу(Біл Гейц виділив зі свого бюджету 25 000 000 доларів, дітям сиротам у Африку, все ж ми несемо нову психологію людських буденностей, а саме неба, і це не тимчасово, а стабільно, бо це має своє місце у вічності.

Ми живемо в цьому світі(Бог лишив нас у цьому натовпі, з ціллю… Івана 17), тому відрізнятися повинно не релігійністю чи фарисейством, а внутрішньою добротою та плодовитістю відносин з оточуючими. Наше світло повинно наповняти темряву, а сіль повинна пронизувати гниюче м'ясо. Лампа не принесе користі якщо вона захована, рівно і сіль якщо лежить у підвалі. Тотожно і баптизм не має триматись над оточуючим їх суспільством, котре ми не в змозі виправити, але потрібно включатися в цю масу. Павло казав: «для грека був як грек…», ми повинні світлу дозволити сіяти (як виходили, так і виходити за стіни церкви)бо інакше сутність цієї віри втрачається.

Я б навіть сказав би, що наші опоненти в чомусь праві. Ми критикуємо насилля цього світу, його розбещеність, матеріальну ненаситність і т. д. «Світ деградує» - кажемо ми хитаючи головами, але чия це провина, кого винуватити? Розумієте коли дім темний в момент ночі, це не його проблема дому, це трапляється коли сонце сідає. Виникає питання: «де світло?».

Коли м'ясо споганилось і стало не придатним для їжі, не розумно винуватити в цьому м'ясо, і знову питання: « де ж сіль?». Це мусить мотивувати нас. Світло і сіль є сильними опонентами цього міфу.

Міф - п’ятий

Баптисти приносять в жертву дітей

Звичайно ми можемо просто висміяти ці примітивні вигадки «темних» того часу. Все ж ми повинні завжди вміти дати звіт, як своїй вірі так і всіляким вигадкам на основі прозорої оригінальності Слова. Звичайно, є завжди небезпека опинитися на рівень опонентів, все ж це не трапиться з тими хто завжди оновлюється в надії.

Історично не можливо прослідкувати де і коли з’явилась ця байка. Є деякі припущення, одне х них говорить, що це виникло в результаті людського не розуміння хлібопереломлення, (1-Кор. 11:24,25 «…Прийміть,споживайте це тіло моє, що за вас ломається. Це робіть на вспомин про Мене! … Ця чаша є Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть коли тільки будете пити, на спомин про Мене!»).

Друге, що це державні витівки, які проявилися в результаті намагання дискредитувати віруючих в очах суспільства. Тоді держава хотіла вивести «голубу кров», і цей міф був їм на руку, бо дозволяв мати слово народі в справді віднімання дітей у віруючих і виховання їх у дусі атеїзму. Звичайно не можливо переконати того хто не хоче бачити очевидного, в часи комунізму, людство намагалися звести до простого «стада» яке не може думати, і як наслідок чинити опору, адже таким народом легко правити і так поступово в нас знищували людяність. В наш час запитуючи ще живих очевидців того часу: « де те взялося і чому ви були так вороже налаштовані на християн?» Відповідь звучить банально: «синку, то був такий час…».

Ось зовсім недавно, у Черкасах був знесений пам’ятник Леніна, та по реакції похилого населення стає зрозуміло, що атеізм все ж ще досі приносить свої плоди, людям важко позбавитись «розуму раба» який був привитий завуальованою свободою, та владую.

Трете, це людська не обережність у словах. Кажуть: " буде свято жнив", а одна з сестер додає: "а в нашій церкві буде приношення дитини, тому приходьте раді будемо бачити"... Те ж було і щодо жнив, часто на цих святах писали "Жатва - есть кончина века", такі заявки викликали у навколишніх посмішки. Звичайно хтось скаже: "ми не винні, що вони не розуміють!", так, все ж ми покликані бути зрозумілими для навколишніх, виявляти конкретність, а не виказувати пророчі заявки. Світло та сіль мусить бути досяжним, та зрозумілим, а не завуальованим, ніби-то якоюсь містикою, якою можуть користуватися тільки особливі.

Тому кожен, хто хоч трохи поважає, і має послідовний розум, здатний побачить в цьому амбіційну ціль минулого, в яке вірити принаймі просто смішно.
Міф – шостий
Тут баптизм – християнство, намагаються звести на нівець, саме ствердженням, що наша основа є хибною, так як наш Христос не воскрес. 1- Кор. 15:14 « якщо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна і віра наша…». На це зауважували раціоналісти, матеріалісти, еволюціоністи, марксисти, скептики і т. д.

Давайте зупинимося на одній із теорій, про неї говорить навіть один з Евангелистів, що це тримається і до нашого часу (Матвія 28) нібито тіло Учителя було викрадене його учнями.

Це ствердження наївне, з точки зору психічного стану учнів, Біблія говорить, що вони були настільки перелякані можливими наступаючими на них репресіями зі сторони римської влади та юдейського синедріону. Більше того вони були розпорошені, по словам Христа, тому про єдність справи, мови навіть йти не може. Їхні надії були поховані разом з їхнім Месією (Ів. 20; Марк 16). Ті хто тримаються цієї версії, стверджують, що після викрадення учні поховали Його в потаємному місці, а потім почали розповсюджувати чутки про воскресіння.

Це просто абсурд.

Уявімо собі, що чотири Евангелисти, одинадцять апостолів, сто двадцять учнів які були свідками Його воскресіння, потім п’ятсот братів, яким Христос з’явився після воскресіння, допустимо, що вони домовилися після викрадення про ці чутки. Давайте запитаємо себе: « Чи міг би цей заколот при кількості скількох учасників, залишитися до цього часу не розкритим?».

Якби цей хід був зроблений, та в процесі століть не відкрився, тоді знаючи людську природу, цю теорію потрібно вважати більшим дивом ніж саме воскресіння.

Цих гіпотез чимало, все ж Слово Бога було в оригінальності, є в прозорості і буде навіки таким.

Міф - сьомий

Баптисти негативно налаштовані до православ’я.
Не знаю, але я б сказав, що то православ’є агресивно дивиться на баптизм. В Черкаському регіоні це особливо відчувається в атеїстичних селищах, т. я. Степанки, Бузуків, Хацьки, Малий Бузуків… Все ж ми тримаємось того принципу, що істину доводити не потрібно, вона сама за себе говорить. Вони ж на томість зводять масові наклепи, байки, принижуючи нас і це для деяких нібито мотивуючий фактор для об’єднання їх же самих.

Не зважаючи на «деякі» розбіжності в служінні між нами та ними, ми намагаємося знайти об’єднуючу нас спільність, це саме в Христі та у поклоніння Йому в Дусі та істині. Звичайно тут не може бути ніякого доктринального альянсу, все ж збереження миру це в нашій владі.

Віра без здорового розуму це релігійний фанатизм… Христос же покликав нас до свободи.

Зрозуміти істину, збагнути Слово Бога, Самого Бога, без Його розуму, мудрості і віри не можливо. Ми ж знаємо, що той хто стверджує, що вірить в те чого зовсім не розуміє, той не знає, що значить вірити, і в наслідок цього не вірить, але просто вигадує.

Часто розмовляючи з православними, ми намагаємося провести паралель, щодо тотожності цілей та духовних бажань в Христі на основі Слова. Одне з питань: «чи ви любите Бога? Якщо так, то де ж ваші плоди віри? Легко сказати люблю тому богові, який не вимагає від тебе жертви, дисципліни, втікання від гріха, який задовольняється на пів відданістю, або мінімальною постійністю… Але наш Бог, Бог живих, а не мертвих, тому такого відношення Він не терпітиме, або ти Йому належиш цілковито, або не маєш Його взагалі, золотої середини тут бути не може.

Слово Павла, яке є основою церковної дисципліни, вчить нас жити в свободі Слова, а не посуватися при будь-якому спалаху амбіційності людини, яка намагається звести нас від Істини.

Ми не проти людських вподобань щодо віри, більше того, хто ми, щоб судити. Але ми не можемо підтримувати те, що не звільняє, а навпаки надіває ярмо рабства, і лишає того в стані смерті без надії ожити, на основі власної віри в не правду, що саме гірше це те, що такі думають, що вільні не помічаючи примарної ілюзії яка чинить з ними, що хоче.

А підтримка чи не підтримка це далеко від агресивності…
Міф – восьмий

У баптистів не має таємниць.
Ми як і інші протестанти маємо духовні символи (заповіді, таємниці), але ми не вкладаємо в них містичної сили. Деякі повинні постійно бути в наявності служіння, для нагадування та покори.

Ми інколи здатні берегти огорожі під час того коли храми зруйновані. Тому, щоб ніколи не впасти у формалізм, кожен повинен пам’ятати, що без внутрішніх переживань та бажань до того, що сьогодні бути кращим ніж вчора, а завтра ніж сьогодні, таїнство не має ніякого впливу та сенсу.

От ми знаємо історію Єрусалимського храму, це також не аби яке таїнство для єврея. Там був даний закон церемоніальний та нравственний, там перебувало Ім’я Самого Бога, був присутній престол Бога на ковчезі, між анголами, було звершено маса приношень, молитов, але для Господа це не має ніякої цінності якщо при цьому всьому не присутнє наше серце.

В часи другої світової війни люди вшивали у свої верхні одежі, 90-тий псалом, і називали це живими мощами. Чому? Вони свято вірили, що це врятує їх життя, але нажаль це була лише релігійна традиційність.

Пригадайте, коли у 70-му році підійшли війська імператора Тита, до Єрусалиму. Все ж на передодні у храм забігли фарисеї, книжники, садукеї, і вони свято вірили, що Бог просто не дозволить знищити місце Свого перебування, але ми знаємо, що Тит обклав все це хмизом і підпалив. Там була така температура, що мраморне каміння просто розсипалося на дрібну щебінку. Якщо порахувати то новий храм не простояв навіть і десяти років. Бог наголошує: « люди зрозумійте пам’ятники не потрібні, імена не потрібні, історія не потрібна», що я маю на увазі ! Потрібно вкладати духовно містичну для нашого сьогодення реальність не в атрибутику завнішньості та пафосу, а саме внутрішні храми які мають свої таємниці, заповіді, символи і це не просто так, це змінює, принаймі тому-що це до вподоби Богові Який приймає це як приємні пахощі.

Задайтеся питанням: «Де ділися перші 7-м церков?» Їх немає. Я не знаю за них, але очевидно на загал, що коли серцевинна вигниває, а зовнішня коробочка лишається з усією послідовною традицією, то це просто сіяюча порожнеча яка вабить, але нічого дати для вічності не може.

І буває дивишся на все це і по неволі розумієш скільки сили, поту, часу, молитов, життів було в це вкладено. А потім читаючи, або проглядаючи засоби масової інформації, чуєш як ще одну церкву віддали, добре якщо під бібліотеку, а то і під бари, ресторани, а інколи навіть і під мусульманські мечеті.

Тому не кажіть, що ми їх не маємо, ми маємо таємниці, але ми в це вкладаємо, перш за все серце,а потім зовнішні аспекти. А при такому розкладі назвати нас фарисеями, або не виконавцями просто смішно.
Міф - дев’ятий

Баптисти – неопротестанти.
На сам перед, що є неопротестантизмом, і взагалі «нео…» Головний початок цього береться на власних переживаннях, або на особистому досвіді. Нажаль в таких випадках людьми керує не свідоме рішення, на підвалинах богослівя, а саме емоції на основі амбіцій, і це майже завжди виходить за межі всіх деномінацій.

Тому не на власних переживаннях випробовується біблійна істина, а навпаки – всіляка оцінка людського досвіду(імпирізму) повинна будуватись на біблійних підвалинах, і ніяк інакше.

В Амстердамі Сміт зустрівся з менонітами та почав під їх впливом вивчати Н.З., беручи участь у богословських диспутах. І як результат цього він прийшов до висновку, що хрещення по вірі після покаяння, є необхідною апостольською умовою. Тому у 1608 або на початку 1609 році він хрестив сам себе, а потім хрестив інших членів своєї громади, біля 40-ка чоловік. Так стала формуватися перша баптистка церква. Отже, 1609 рік вважається датою появи сучасного баптизму. Неопротистанські громади почали з’являтися десь у кінці 19-20 століть.

Реформатори спасали християнство від небіблійних вигадок таким девізом: «Sola Scriptura» - «Лише одне Писання». Не можна вийти за рамки істини, не набуваючи богословського хаосу, та духовної катастрофи.

Міф – десятий

Баптисти оббирають своїх прихожан.
На основі того, що сказано буде нижче, баптизм називають містичною релігією в якій практикується самокатування, паломництво, прилюдна сповідь, пронизуюча музика, пожертви, духовні острахи, епитимьї за гріхи, і маса підозрілого. Деякі навіть стверджують, що баптисти на своїх зібраннях використовують крайній гіпноз з ціллю збагачення. Навмисне вводячи людей в такий полу-свідомий стан, через духовно-фізичну ейфорію, вони зводять прихожан нібито до власного рішення віддавати свої маєтки. Такий стан можна назвати екстазом, або ентузіазмом який може бути викликаним втриманням від сну, та їжі (постом), а пояснюється це якимись релігійними очікуваннями чогось.

Все ж інтелектуально поважаюча себе людина, цілковито дізнавшись про основи баптизму відразу побачить неабияку різницю між цими вигадками та реальністю. Баптистів не даремно називають громадою однієї книги. Все, що йде в розріз «Диханню Бога» ми права не маємо сприймати за істину. Духовна людина не може захоплюватися трансами, екстазами та емоційно гіпнотичними вкрай методами, які порушують не тільки людські права щодо волі, а й супротивні нашому Богу. Тому якщо і є випадки перейняття майна, то вони завжди супроводжуються свідомою тверезістю того хто віддає, та присутністю світків які є не упередженні в цьому питанні, це для того, щоб зберігалася підзвітність як зовнішніх так і внутрішніх.

Усвідомлюючи вище сказане кожен може бачити, що і цей міф є повною нісенітницею, бо Церква Божа (баптизм) права не має красти, чи то бажати маєтків ближнього.

Наша з вами сучасність має ще багато міфів, байок, казок, щодо баптизму.

11. Баптисти не поважають хреста

12. Баптисти бідні обмежені та не освідченні люди (мракобіси)

13. Баптисти зацикленні на кінці світу (пророкуючи, тлумачачи суб’єктивність другого приходу).

^ 14. Баптисти пацифісти і з цього не патріоти.

15. Баптисти не являються меценатами.

16. Баптисти расисти.

17. Баптисти креаціоністи (хоч це більше позитив, але все можна представити по різному).

18. Баптисти дискримінують жінок.

19. Баптисти не екуменісти. В цьому випадку негативні сторони використовують проти нас. Потрібно детальніше…

^ 20. Баптисти мають «ночі гріха»

Заключення.
В світі існує таке прислів’я: «люди не займаються підробкою того, що не являє собою цінність». Я не думаю, що ви чули, щоб хтось колись намагався копіювати просту бумагу. Все ж люди намагаються копіювати гроші, коштовні каміння, та дорогі ювелірні вироби. Оригінальність, та прозора чистота завжди буде заважати, дратувати, провокувати, чому? Бо все те, що є протилежним істині, завжди хочеться замаскувати. Несхожість в світі, задає масу питань, які виявляють величезну потребу до змін, а хибна «парадигма» просто так не визнає поразку.

Я б навіть сказав би, що причиною цих байок є страх перед святими. Праведних Божих мужів завжди боялися, згадайте Моісея, Іллю, Єлисея, і інших. Християни це найрозумніші люди на землі, чому? Бо ми маємо в собі Того Хто є початком і кінцем усієї мудрості яка дана в розпорядження людству і більше, бо з Ним ми завжди маємо більше.

Я не раз чув, як навколишні жаліють християнську молодь і взагалі баптистів. Вибачте, але хто кого мусить жаліти? Звичайно тут є і наші недопрацювання, коли ми не можемо дати звіт своїй вірі, або переконанням. Ми соромимо в таких випадках не тільки помісну церкву, а й Бога Якого мусимо представляти на висоті. Як я можу говорити про Бога, якщо сам Ним не захоплююсь?

Досконалість вона не досягається відразу, а приходить поступово у тяжко малих дозах, крок за кроком. І як би ця твердість в освячені не набувалась, коротких шляхів не існую. Тому ці ситуації потрібно сприймати як методи до нашого збагачення та зміцнення, хоч опоненти цілковито будуть переконані, що роблять це нам на лихо, але наш Бог все може трансформувати нам на користь.

Я закликаю, себе, та кожного, щоб ми зуміли зберегли прозору чистоту в оригінальності, хай як там не буде важко.
Невідомий сказав: « Думай про свою роботу. Не тремти від лев*ячого рику, не зупиняйся, щоб кинути каменя на псів диявола, не витрачай час на біготню за його зайцями. Роби своє діло. Нехай не правдомовці брешуть, нехай сектанти сваряться, єретики звітують не правду, нехай вороги вас винуватять, хай диявол гнівається – ніщо, не заважатиме вам радісно звершувати справу ввірену вам Богом.

Він не казав нам бігти за авторитетом та повагою. Також не наказував нам виправдовуватись від неправди котру зводитимуть раби ворога чи навіть Бога. Зрозумійте, займаючись чим, ні на, що інше вас просто не вистачить, бо ви будете працювати не на Бога, а на себе.

Працюй безупинно. Ваша ціль мусить бути непохитною.

На вас будуть нападати, будуть звинувачувати, принижувати, соромити, ображати, вас не будуть розуміти, вам приписуватимуть хибні мотиви. Вас полишать друзі. Все ж тримайся стійко та твердо, не втрачаючи прагнення слідувати цілі усього твого життя і це до тих пір, поки не скажемо: « Я звершив працю котру Ти мені доручив!»…


Схожі:

Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав iconІсторія знаменитої компанії apple Назва компанії
Назва фірми походить від англ apple яблуко, зображення яблука використано в логотипі
Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав icon[назва суду]
Відповідач 2: [назва органу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб]
Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав icon[назва суду] Позивач 1: [П. І. Б.]
Відповідач 2: [назва органу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб]
Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав iconДо [назва господарського суду] Позивач: [ім'я позивача]
Дата] Позивачем було продано Відповідачеві [назва поставленого товару] вартістю [ціна] грн. Зазначене устаткування було прийняте...
Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав icon= Княжий Град Ъ=
Луцьку. Якщо вже говорити про історію, то чи не здається вам назва гурту Княжий ГрадЪ дещо запозиченою з минулого Матінки-Русі? Насправді...
Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав iconРобота студентів у комп’ютерному класі 18-19 березня 2013 року
Використайте кілька джерел Баланс власного тексту до скопійованого складає приблизно 50% на 50%. Нагадую про обов’язкові посилання...
Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав iconДо лекції 1
Назва хімія пішла від араб. کيمياء. У свою чергу припускають, що це арабське слово пішло від єгипетського Chemi чи Kimi (стародавня...
Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав icon[назва суду] Заявник: [П. І. Б.]
Я є матір'ю [П. І. Б.], що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження
Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав iconНазва лабораторної роботи №2
Дослідження встановлення, архівування та відновлення ос windows xp на персональному комп’ютері. Тестування з Інформатики”
Назва роботи «Міфи про баптизм та їх не сумістність» Назва предмета: Історія богослов’я баптизму Роботу виконав icon1. 1 Видовий склад, кліматичні та екологічних умов об’єкту. Історія створення парку
Видовий склад. Українська та латинська назва, стан дерев. Морфологія виду
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка