Книга видана за сприяння товариства „Просвіта”




НазваКнига видана за сприяння товариства „Просвіта”
Сторінка1/17
Дата конвертації20.06.2013
Розмір2.46 Mb.
ТипКнига
skaz.com.ua > Література > Книга
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Севастопольський міський гуманітарний університет

посібник-хрестоматія для учителів


Севастополь

2006

Книга видана за сприяння товариства „Просвіта”.

Присвячується 10 річниці Конституції України.

ПЕРЕДМОВА

Наше видання має на меті познайомити зокрема викладачів української літератури, учнів-старшокласників, студентів-філологів, а також читачів широкого кола з кращими набутками авторів-кримчан, розкрити, нехай стисло, з особливостями їхніх творчих індивідуальностей. Сподіваємося, що і ті, хто любить художнє слово, українську літературу, збагатять свої знання, уяву, переконаються в тому, що і тут, на нашому невеликому півострові, омитому хвилями "найсинішого у світі моря", "наша дума, наша після не вмре, не загине".

За жанром "Земле моя кримська" - мікрохрестоматія. В ній пунктирно окреслено подані літературні портрети дев'ятнадцяти сучасних українських письменників Криму. Серед них - поети: Дмитро Черевичний, Валентина Невінчана, Данило Кононенко, Орест Корсовецький, Михайло Тернавський, Віктор Гуменюк, Віктор Виноградов, Василь Латанський, Валентин Негода, Світлана Кочерга, Галина Хмільовська. Прозаїки - Володимир Шахнюк, Олександр Кулик, Валерій Тарасов, Дмитро Вітюк. Драматург - Леонід Никоненко. Критики, літературознавці - Павло Дегтярьов, Олександр Губар, Федір Степанов.

До кожного з літературних портретів вноситься добірка кращих творів письменника чи уривки з його творів. Дякуючи запровадженню естетичного та комплексного методів, певною мірою вдалося розкрити неповторність стилів, манер, художніх індивідуальностей митців. Внаслідок цього дотепного сміхотворця Д. Черевичного не переплутаєш з поетесою ніжного ліризму В. Невінчаною. Пісенно співучого Д. Кононенка з романтично "зачудованим" чукотським крайсвіттям О. Корсовецьким. Читач розуміє, як захоплює "складною простотою" М. Тернавський. В такому ж ключі осягаються й прозаїки, критики, літературознавці.
 
Думаємо, що книжка "Земле моя кримська" здатна привабити увагу і читачів західноєвропейської, американської, канадської української діаспори та української діаспори колишніх республік Союзу. Її зможуть придбати й іноземні туристи.

ЗМІСТ


стор.


Передмова 5
Теоретичні основи уроку літератури рідного краю

Основні засади уроку літератури рідного краю у Севастополі 7

Методичні розробки уроків

Уроки майстрів

1.Щедрість творчої палітри Олени Гринник. О.Богуш (ліцей №1)

2.Українська поезія Криму. І. Ткаченко (школа № )

3.Море - Мрія, Щастя і Життя. Образ моря у творчості поета-земляка 4.Анатолія Студецького. І. Ткаченко (школа № )

5.Іван Левченко. Казка „Кінь і Лиска”. О. Магдич ( школа №19)

6.На вівтарі- любов . О.Магдич (школа №19)

Творчість студентів-філологів (_______________________________________________________________________ )

  1. Бути українцем (за творчістю В.Латанського)




ХРЕСТОМАТІЯ

Творчість художників слова Криму-членів Національної спілки

письменників України

Олександр Губар. Замість передмови

Данило Кононенко

Орест Корсовецький

Валентина Невінчана

Дмитро Черевичний

Михайло Тернавський

Валерій Тарасов

Василь Латанський

Віктор Виноградов

Віктор Гуменюк

Світлана Кочерга

Валентин Негода

Володимир Шахнюк

Леонід Никоненко

Олександр Губар

Павло Дегтярьов

Федір Степанов

Дмитро Вітюк

Галина Хмільовська

^ Творчість членів літературних угрупувань м.Севастополя

Володимир Проценко

Олена Гринник

Іван Левченко

Катерина Козацька-Найдьонова

Тетяна Мазур

Ірина Муленко

Тетяна Попсуй

Анатолій Студецький

Вікторія Гончар

Сергій Дураченко

Володимир Земцов

Олекса Іскрянський

Євдокія Дягілєва

Сергій Ракитянський

^ Тамара Мельник

канд. пед.наук, доцент

кафедри української філології

Основні засади уроку літератури рідного краю у Севастополі

Зміна епох диктує свої пріоритети, незмінною ж цінністю, етичною й логічною необхідністю залишається відчуття рідного краю. Рідний край – той, що народжує, той, що навколо нас, той, що постійно відлунює в нашій душі. Він частка тієї сили, яку особистість зберігає протягом усього життя. Рідний край викликає особливі почуття, бо він частка тієї рідної сили, яку особистість зберігає упродовж усього життя. Земля, де людина народжується чи самостверджується, супроводжує її завжди, упродовж усього життєвого шляху, у період вільних міграцій стає «малою батьківщиною», реальністю не лише фізичною, а в більшій мірі - духовною й етичною, бо здійснює помітний вплив на формування елементів світогляду й уподобань особистості.

Часто трапляється так, що десь поруч живе неординарна, талановита людина, а школярі того й не знають. У їхній уяві склада­ється враження, що десь далеко, жили чи живуть відомі митці, про яких знає вся Україна, Європа, світ — тут же, у малій батьківщині, таких немає. На щастя, у нас є талановиті, неординарні особистості, севастопольська і кримська земля багата талантами, треба тільки їх помічати та відкривати для себе, і тоді ще милішим, дорожчим і більш значущим стане рідний край.

Упродовж останніх років до чинної програми введено уроки літератури рідного краю, що уможливлюють побачити той світ, який осмислений творчою уявою творця словесного мистецтва, вирушити у літературну подорож і зустрітися з героями творів письменників-земляків, запросити митців на урок, адже в Севастополі і Криму їх понад сорок. У Севастополі активно працювали й нині працює чимало цікавих, яскравих, визначних творчих індивідуальностей. Це поети, журналісти, прозаїки, літературні критики й літературознавці, драматурги, вчені-гуманітарії, актори театру й кіно, ватажки й керівники літературного процесу, композитори, публіцисти, кінорежисери, художники. Літературний Севастополь - це потужна панорама творчих, самобутніх постатей, і це посилює його образ як скарбниці талантів. Цю тезу доцільно розвивати засобами освітнього й особистісно формуючого потенціалу сучасної школи.

Тема літературного краєзнавства на сучасному етапі розробляється у працях Я.Голобородька [1], О.Неживого [3], В.Шуляра [5], М.Лісової [2] , Л.Старовойт [4] та ін. У цій специфічній галузі науки про літе­ратуру, предметом якої є вивчення літературних творів, художніх образів, навія­них природою, історичними подіями, традиціями, зви­чаями, побутом і людьми певного краю, значуще місце посідають саме уроки літератури рідного краю.

Попри те, що сучасні педагогічні технології створюють широкі можливості для вибору адекватних навчальному матеріалу методів і прийомів, відсутні спеціальні методичні розробки з урахуванням регіональних аспектів вивчення україномовної літератури, специфіки проведення уроків (що є очевидною: матеріал великого обсягу, значна вага самостійної діяльності учнів тощо), зумовили тему даної статті.

У філософському сенсі велике значення для формування і розвитку картини світу має культура, у якій виховується і соціалізується індивід, зокрема, школяр. Вивчення словесного мистецтва завжди містить у собі експресивний компонент, пов’язаний з емоційною тональністю і викликають у підсвідомому й свідомому потенціалі особистості позитивно чи негативно зорієнтований образ певних реалій. Наявність емоційної забарвленості допомагає розробити певну категорію у свідомості особистості чи групи людей.

У мінімоделі Севастополя відбивається історія і праісторія. На севастопольській землі проходили неординарні події історичного й культурологічного значення, народжувалися й мешкали визначні постаті, засновувалися й розвивалися непересічні явища. Севастополь постійно викристалізовує власне майбутнє, контури того, що в ньому незабаром відбудеться.

У загальноосвітніх закладах Севастополя останнім часом спостерігається парадоксальна ситуація: завдяки інформаційному буму учні на основі макрознань формують свій макросвіт, але через обмежений обсяг відомостей щодо «малої батьківщини» вони обкрадають себе, недооцінка рідного краю переходить у глибоке його незнання. Відтак рідний край у дорослому житті сьогоднішніх школярів може не відбити «великий світ» у відносній мінімоделі. Причиною такого стану виступають певні соціально-історичні чинники.

Відповідно до Конституції України Севастополь є містом, що має спеціальний статус. Постійне населення Севастополя за результатами Всеукраїнського перепису 2001 року - 377 200 чоловік. 71,6 % севастопольців – етнічні росіяни, 22,4 % - етнічні українці. Для 90,6 % севастопольців рідною є російська мова, для 6,8 % - українська. Історично корінними севастопольцями є лише 1 - 2 % населення Севастополя – ті, хто жили у ньому до Великої Вітчизняної війни або їхні прямі нащадки. Практично всі жителі Севастополя є переселенцями або дітьми переселенців з інших регіонів СРСР, переважно Росії, а також України. Для великої кількості севастопольців Севастополь не є рідним містом; їхні діти, що народились у Севастополі, мають дві (а то і три) “малі батьківщини”: окрім Севастополя - місця походження їхніх батьків. Таким чином, абсолютна більшість севастопольців не має стійкого історичного зв’язку з Севастополем, і для більшості з них історичною або “малою батьківщиною” є різні регіони Росії. Переважно з Україною, а не Росією, СРСР чи СНД, себе самоідентифікують лише вихідці з Західної та Центральної України, а також наймолодше покоління, що не встигло захопити часи СРСР та російського сепаратизму 90-х років. Навчання українською та російською мовами провадиться лише у 1 школі та 2 гімназіях, в яких українською мовою навчається 2% від загальної кількості. Українська мова та українська література як предмети вивчаються у всіх загальноосвітніх навчальних закладах Севастополя. За попередні роки українські словесники, які працюють в умовах неоднорідного мовного середовища, досягли значних успіхів, про що свідчать результати регіональних та загальноукраїнських конкурсів та олімпіад школярів, конкурси педагогічної майстерності учителів української мови та літератури.

Наголошуємо на своєрідній взаємодії світів: макросвіт школяра впливає на сприйняття рідного краю, але й він певними подіями, процесами здійснює вплив на великий світ. Тобто, макросвіт переважної більшості учнів севастопольських шкіл формується з цілісності й синтезу чисельних рідних країв.

Виходячи з того, що поняття “рідний край” в більшій мірі емоційне, ніж наукове, словесник має зважити саме на емоційно-розумове сприйняття своєї “вітчизни” дітьми шкільного віку. І тоді фундаментальна категорія “вітчизна” може стати вихідною точкою, яка переноситься (у результаті власного відчуття, традицій сім’ї, часто завдяки пресі і суспільній свідомості) та ідентифікується з більш широкою територією і національним обширом. Етичною нормою для більшості має стати необхідність вивчення рідного краю, що виступає експонентом інтелектуального рівня, мірилом цивілізованості.

У процесі оволодіння різноаспектними знаннями вивчення рідного краю стає для школяра одним з чинників сучасного гіперскладного макросвіту і як ще одне джерело знань про нього.

Це необхідно врахувати на стадії формування особистості, коли є об’єктивна потреба й фізіологічна необхідність у різноякісній, різнорідній інформації, де провідну роль виконує саме література у зв”язку з надзвичайно важливою сферою виховання культури, самосвідомості та духовності. Зважаючи на особливості вивчення української літератури у школах міста Севастополя, учителям необхідно навчитися засобами словесного мистецтва неупереджено формувати не лише громадянина світу, громадянина України, а патріота своєї землі, толерантного, висококультурного, що вміє чути себе й розуміти іншого, жити в єдиному культурно-цивілізаційному світі.

Виходячи з особливостей вивчення українського словесного мистецтва, основним критерієм добору літературних творів є їх художньо-естетична вартість (не лише цікава й актуальна тематика і проблематика, але й мистецьке використання мотивів, образів, символів, мовно-тропеїчна організація тексту тощо ). У цьому плані цікавими для аналізу можуть стати мотиви образів драматизму людського буття у поезії Володимира Проценка чи багатоплановість пошуків гармонії життя у Дмитра Черевичного; ритмомелодика лірики Олени Гринник і Валентини Невінчаної чи залюбленість у рідну мову Дмитра Вітюка й Данила Кононенка.

Щоб у дітей сформувалося уявлення про істинну філософію культури свого краю, учителю слід уміло поєднувати художню літературу з образотворчим мис­тецтвом, музикою, архітектурою тощо. Так, розглядаючи у 9 класі пейзажну лірику Ореста Корсовецького, Анатолія Студецького, Віктора Гуменюка, Світлани Кочерги, Миколи Гука та ін., варто використати малярські роботи Максиміліана Волошина або місцевих художників Тетяни Міхно, Олексія Дрича, Олександра Євтушка; музичну класику, що підживлює тему, або твори земляків, наприклад, учителя і композитора Т.Великодворської. У даному випадку творчий синкретизм можна розглядати на уроці як вагомий екзистенційний чинник, що своєю чергою забезпечує фор­мування естетичних смаків, переконань, ідеалів шко­лярів відповідно до людинознавчої та українознавчої традицій. А значущість уроків полягає у виробленні особистісного став­лення учнів до художньої літератури рідного краю, щоб до­помогти учневі самовиразитися, самоствердитися й усвідомити, що митці-земляки не тільки відображають своє сприйняття й розуміння світу, а й передають енергію власного бачення життя з йо­го добром і злом, красою і потворністю і цим допома­гають дитині творити своє Я в єдності з природою, людством, нацією, рідним краєм, як це робить, наприклад, Світлана Кочерга:

^ Батьківщина – це гойдалка на ланцюгах.

Поза нею - нема ланцюгів.

Ніхто тебе і не гойдатиме.

(Із збірки віршів „Тенета мовчань”)

Уроки, пов’язані з вивченням україномовної літератури Севастополя й Криму, мають демонструвати сучасний погляд на літературу як мистецтво, нову роль у формуванні суспільної свідомості, звільненої від усталених канонів, вироблених попередніми десятиліттями стереотипів.

Урок літератури рідного краю має бути не аморфним, а втілювати конкретну ідею, що виходить з функцій літератури (естетичної, інформативної, ігрової, виховної) та орієнтовану на очікуваний результат; ґрунтуватись на методологічних принципах, мати відповідні завдання, мати акцент на спеціально дібраних методах та прийомах організації навчальної та виховної діяльності . Виходячи з мети уроку літератури рідного краю, необхідно створювати можливості осягнення учнями глибинної сутності спадщини митців Севастополя і Криму, космосу духу земляків, реалій дійсності, сприйняття й поцінування їхнього художнього набутку, плекання почуття гордості за творчих людей, славних краян. Тому пропонуємо надати увагу принципам, що перегукуються з ідеями В.Шуляра:

1.Розуміння учнями україномовної літератури свого краю як художнього відображення духовного життя народу і тієї спільноти, яка оточує дитину.

2.Урахування вікових, психологічних і пізнавальних особливостей школярів та динаміки особистісного сприймання літератури.

3.Принцип портретності у доборі літературно-краєзнавчого матеріалу та глибоке знання вчителем історії літератури рідного краю та об'єктивне його потрактування в культурно-мистецькому просторі.

^ 4. Наступність у розвитку зв'язного мовлення з вивченням творів літератури рідного краю й теоретичних розділів навчальної програми.

Своєрідність моделі уроку літератури рідного краю, особистісно зорієнтований підхід ставить вимоги щодо формування навчальних завдань, а саме:

1.Виразно читати, знати напам”ять окремі тексти.

2.Переказувати, стежити за чіткістю та логічністю відповідей на запитання, висловлювати свої вра­ження від почутого, прочитаного, побаченого.

3.Вести діалог і полілог у парі, групі, будувати монологічне висловлювання, вступати в дискусію з проблемних питань твору, узагальнювати, систематизувапи знання та робити висновки.

4. Давати характеристику художнім образам і явищам.

5.Розвивати комунікативно мовленнєві вміння учнів шляхом створення творів малої форми в усній та писемній формі (перекази з творчим завданням, багатоваріантні мініатюри, есе ).

Великої ваги набуває проблема добору адекватних методів навчання, серед яких найбільш прийнятними, на нашу думку є: бесіда за змістом прочитаного, твору; бесіда з еле­ментами лекції; бесіда з елементами диспуту; розпо­відь; художня розповідь; заочна подорож; конкурс знавців літератури рідного краю; інсценізація ; а також лекція; оглядова лекція тематичного характеру; семінар за творчістю письменника; дис­пут; конференція; зустріч і розмова з письменником; екскурсія або заочна подорож; обговорення пробле­ми за круглим столом (у старших класах) Залежно від мети і завдань уроку, особливостей жанру художнього твору, обраного вчителем мето­ду проведення заняття можна використати різнома­нітні прийоми роботи: повідомлення; художню розповідь; ви­разне читання та інсценізацію; читання творів і уривків уголос; "оживлення" подій ; підготовку й обговорення відгуків про прочитане; дослідно-пошукову роботу в місцевих бібліо­теках, музеях; випису­вання образних висловлювань, підготов­ку виставок літературних тво­рів; інтерв'ю з автором, йо­го рідними, друзями, знайомими; виставку учнівських ілюстрацій до твору; сценічні замальовки, фрагменти відеофільмів тощо.

Одним з найвагоміших завдань учителя на уроці літератури рідного краю є формування творчої особистості, мислячої людини, яка розумітиме і відчуватиме силу і красу художнього слова. Досягти це можливо через використання таких форм навчальної діяльності, як семінари, конференції, диспути, композиції, рольові ігри, інтегровані уроки. З причин нерозробленості типології уроків літератури рідного краю сучасною методичною наукою вони можуть бути як тра­диційними так і нестандартними.

Отже, вивчення літератури рідного краю допоможе формуванню і розширенню картини світу у межах культури, у якій виховується і соціалізується школяр.

Проблема вивчення літератури рідного краю увиразнюється у зв`язку з вивченням російської та української літератур, що своєю чергою також впливає на формування образу світу, виступає важливим засобом взаємодії конкретної людини і світу, її когнітивної карти, символу світобудови та архетипів. Останні визначається як цілісна багаторівнева система уявлень людини про світ, інших людей, про себе і свою діяльність, система, яка опосередковує, переломлює через себе будь-який зовнішній вплив. Саме це й необхідно врахувати учителю-словеснику для розробки моделі уроку літератури рідного краю у такому незвичному регіоні, як Севастополь.

Ураховуючи ментальність севастопольських школярів, велику вагу має деталізування знань щодо рідного краю з метою формування в особистості не просто його стійкого позитивного образу, а й свідомого сприйняття “малої батьківщини” як однієї з вічних категорій, однієї з вихідних позицій у її розвитку.

Сподіваємося, що на уроці літератури рідного краю учитель надасть школярам можливість знати й розуміти себе та інших, співвідносити себе з іншими, вдаватися до власних оцінок, в контактах з навколишнім світом цивілізовано реалізувати свій і чужий потенціал.

Література:

1.Голобородько Я. Вивчення культурософії рідного краю // Збірник наукових праць ХДПУ. Педагогічні науки.-2001.-№Х1Х. – С.24-29

2.Література рідного краю: посібник-хрестоматія // За ред.. Л.Старовойт, А.Ситченка. – Миколаїв, 1993

3.Лісова М. Мета уроків літератури рідного краю –поєднати образне мислення з логічним // Сі. Шк.., - 2001. - № 2—21. –С.3

4.Неживий О. Література рідного краю:Підручник-хрестоматія –Луганськ: Знання, 2001. -64с.

5.Шуляр В. Уроки літератури рідного краю: технологія підготовки та проведення // Диво слово. -2003. -№7. –С.34-39


Розробка уроку на тему: «Щедрість творчої палітри Олени Гринник»
Мета:

навчальна – познайомити старшокласників із творчістю севастопольської поетеси Олени Гринник;

виховна – на прикладі творів поетеси культивувати в учнів любов до українського слова, до славного минулого українців, добре ставлення до батьків; прищеплювати риси гідності, порядності, благородства у коханні; виховувати розуміння трагічного й комічного;

розвивальна – закріпити вивчене про біографію поетеси, її творчий доробок, спонукати учнів до самостійної роботи з поетичними текстами сучасних авторів
Тип уроку. Літературно-музичний альманах
Ресурсне забезпечення. Портрет О. Гринник, міні-виставка, тексти поезій, музичне оформлення
Оформлення дошки

Щедрість творчої палітри Олени Гринник

1-ша сторінка

2-га сторінка

3-тя сторінка

4-та сторінка

5-та сторінка

6-та сторінка




Хотілось би мені прожити довго –

Десятки літ з тисячоліть обох.

У всьому сподіваюся на Бога,

На милості великії його.

Надіюся, що доживу, побачу

Очищення землі, повітря й вод,

І долю України – вільну, кращу,

Коли щасливим буде мій народ!

О. Гринник

^ Основні етапи уроку, їх функції та зміст
I. Підготовчий етап заняття:


  1. Організаційний момент

  2. Постановка мети і мотивація


II. Основний етап. Вивчення нового матеріалу
План


  1. «Із Поділля коріння моє»

  2. «Білокрилий Севастополь – наша гордість і любов»

  3. «Заповітна мрія перешкод не знає, Любов і віра все перемагає!»

  4. Смійтесь на здоров’я!

  5. «Моя Україна – любов і тривога»

  6. «Поет – людина незвичайна»


III. Заключний етап. Закріплення і контроль основних положень
IV. Підведення підсумків
V. Творче завдання (за бажанням)
Хід уроку


  1. Організаційний момент

  2. Оголошення теми та мети уроку

  3. Вступна частина

Слово вчителя (під супровід спокійної музики)

Щедра наша кримська земля. Щедра своєю красою та кліматом, багатством надр та моря. Та найщердріші на ній – люди, яких вона зростила, вигодувала, випестила. Бо стількох тільки письменників не надихнула вона на той складний, тернистий, але такий потрібний всім нам своїми плодами шлях (звучить музика).

Поталанило кримській землі – тут живуть і працюють багато письменників. Серед них – члени Спілки письменників України поети Дмитро Черевичний, Валентина Невінчана, Данило Кононенко, прозаїки Володимир Шахнюк, Олександр Кулик, драматург Леонід Никоненко.

Українські письменники, що живуть і творять нині в Криму, продовжують кращі традиції своїх уславлених на весь світ попередників: Лесі Українки, Степана Руданського, Михайла Коцюбинського та інших.

Вони вкладають багато сил у розвиток національної свідомості громадян, кидаючи в родючу землю зерна віри, надії, любові й шани.

Особливе місце в могутньому поступі нашого народу належить і завжди належало жінкам, імена яких вам неважко буде пригадати (Маруся Чурай, Марко Вовчок, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Олена Теліга, Ліна Костенко). Є така жінка й у нас у Севастополі. Вона успадкувала найкращі риси своїх попередниць: патріотизм, щедрість душі, доброту, гумор, розум, любов до оточуючого світу.

Мова йде про Олену Іванівну Гринник.

Саме ця жінка буде нашою співбесідницею сьогодні й допоможе нам спробувати розв’язати надзвичайно складні питання: що таке життя? в чому його сенс? як не розмінятися на дрібниці?

Кожен з вас візьме для себе те, що схоче, що зможе, що йому потрібно. На сьогоднішньому уроці ми перегорнемо сторінки усного літературно-музичного альманаху, поринемо у світ музики, живого українського слова, дізнаємося про життя й творчість поетеси і віддамо належне цій неповторній особистості, що живе поруч з нами. (Лунає музика).

  1. ^ Основна частина

Учитель. Так давайте ж із першої сторінки нашого альманаху дізнаємося про життєвий шлях посьменниці. ( Учитель перегортає і закріпляє на дошці аркуш із назвою 1-ї сторінки альманаху).

I сторінка «Із Поділля коріння моє»

1 учень. (Читає вірш «Із Поділля коріння моє»).

Олена Іванівна Гринник народилася в селі Росоховата на Вінничині 25 липня 1943 року в багатодітній родині сільських трударів. Батьки майбутньої поетеси з ранніх літ прищеплювали дітям моральні та естетичні смаки, спрямовували їхні погляди на літературні та фольклорні взірці.

На формування світогляду Олени великий вплив мали оточення та чудова українська природа Поділля. Щире, зворушливо-вдячне слово промовляє поетеса про село, в якому народилася, про батьківську хату, про далеке дитинство, що не жаль, не повернеться вже ніколи... (Вірш «Мальви»).

2 учень. Ще один автобіографічний вірш Олени Гринник «Сад шумить» свідчить про сильний, глибокий внутряшній зв’язок Олени зі своєю мамою. (Читає вірш «Сад шумить»).

Учитель. Мама – найдорожча в світі людина. Саме тому так важко пережити її втрату. Неможливо збагнути, що колись назавжди прощаємося ми з близькими, рідними людьми. Тож дорожіть своїми батьками, кожну хвилину, кожну мить пам’ятайте про них. Наповніть їх дім любов’ю, лагідністю, ніжним піклуванням, поки ще не сталося біди!

Олені Гринник довелося пережити одну з найтяжчих життєвих драм – смерть мами. (Учень читеє поезію «Чорне слово»).

3 учень. Змалку всі Гринники виявляли неабиякий потяг до знань. Навіть приказку про цю родину на селі склали:

Байдарі – битися, Туркевичі – напитися, а Гринники – вчитися!

Олена Іванівна закінчила Київський державний інститут культури за спеціальністю бібліотекар-бібліограф. По закінченні 20 років працювала в місті Вінниці, а з 1990 року – живе і працює в Севастополі (звучить пісня «Легендарний Севастополь»).

^ Учитель. Наступну сторінку нашого альманаху ми проілюструємо рядками з поезії «Пісня радості».

II сторінка «Білокрилий Севастополь –

наша гордість і любов»

(І знов учитель перегортає і закріплює на дошці аркуш із назвою 2-ї сторінки альманаху).

Учень. З моменту переїзду до Севастополя поетеса по-справжньому полюбила це місто і присвятила йому чимало чудових поетичних рядків, намагаючись передати в них відчуття, що заповнюють її душу і серце.(Вірш «Легендарне місто»).

4 учень. На початку ставновлення українського флоту Олена Іванівна Гринник три роки працювала в Управлінні виховної роботи Військово-Морських Сил України.

Севастополь справив на поетесу сильне враження, зачарувавши своєю красою і героїчним минулим. Але головне багатство міста – це все ж таки люди. Саме вони творять історію, а історія Севастополя – це, перш за все, історія флоту.

Чільне місце в пантеоні героіїв займають легендарний матрос Петро Кішка, славнозвісний капітан-лейтенант Олександр Казарський, один з керівників першої оборони Севастополя адмірал Павло Степанович Нахімов. Не менше героїзму проявили моряки-чорноморці й під час Великої Вітчизняної війни. Зупиніться біля маморіалу другої оборони на центральному майдані міста, прочитайте імена тих, хто отримав звання Героя!

А скільки ще безіменних героїв залишилось лежати тут, на севастопольській землі, рясно политій їхньою кров’ю...

Наш народ, починаючи з часів заснування міста і до сьогодення, творив і творить добру славу Севастополя. Сьогодні моряки ВМС України та Чорноморського Флоту РФ продовжують славні традиції своїх попередників і з честю несуть вахту на святій севастопольській землі. (Вірш «Український флот»).

^ Учитель. Жінці, коханню присвячена третя сторінка в нашому літературно-музичному альманасі.

III сторінка «Заповітна мрія перешкод не знає,

Любов і віра все перемагає!»

5 учень. О юносте! Ти прекрасна буйноцвіттям талантів, щедрими розсипами перлин молодої душі, що вміє дарувати любов. Саме любов – творець усього доброго, піднесеного, сильного, теплого і світлого, що є на землі.

Коли любиш, то таке багатство відкриваєш у собі, стільки ніжності, доброти і привітності народжується в твоєму серці, що навіть не віриться, що таке можливо!

А. П. Чехов писав: «Веливе щастя любити і бути любимим, і який жах відчувати, що починаєш падати з цієї вежі». Отже, любов – це висота. Висота моральна, духовна. Саме тому говорити про любов – значить говорити передусім про людину. Любов, як кажуть у народі, «водить сонце і світила», і це щастя, але водночас і велика відповідальність. І нехай про це високе почуття пролунають рядки поезії, адже «поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». (Звучить музика). (Вірші «Біля моря» і «Червоні вітрила»).

Учитель. Чудові ліричні твори Олени Іванівни Гринник можна читати і перечитувати багато разів. Але не можна не згадати на сторінках нашого альманаху і певну кількість творів поетеси, які мають на меті розвеселити, підбадьорити і підтримати людей. Адже сміх – це основа морального здоров’я як окремої людини, так і нації в цілому. Тому давайте перегорнемо ще одну сторінку нашого альманаху і пізнайомимося з гуморескам Олени Гринник.

IV сторінка Смійтесь на здоров’я!

6 учень. Сміх завжди супроводжував наш народ у його багатовіковій історії. Відомі літературознавці завжди відзначали гумористичну спрямованість багатьох народних творів. А оскільки невичерпним джерелом літератури завжди слугував фольклор, то не дивно, що і в наш час письменники доволі часто звертаються до створення дотепних гумористичних творів.

7 учень. Олена Гринник, помічаючи невідповідності в житті, смішні вади вдачі людей, використовує їх як засоби для створення гуморесок. Письменниця може в дотепних, кмітливих, щирих і безпосередніх героях своїх творів втілити риси характеру українців, предати ментальність нашого народу. (Гумореска «Наказ»).

8 учень. Гумор має велику силу. Він захищає людину від розпачу, виправляє вдачу. М. В. Гоголь твердив, що людського сміху боїться кожний, навіть той, хто вже нічого не боїться. Сміх, на його думку, потрібний для життя не менше, ніж дощ квітам, ніж повітря людині.

Олена Гринник майстерно володіє засобами творення комічного, тому її гуморески іскрометні, смішні та повчальні. (Гуморески «Безкорислива любов» та «Нема часу»).

Учитель. І все ж таки головним в поезіях Олени Гринник є образ України як єдиної, безмежно дорогої для кожного українця Вітчизни, без якої життя втрачає смисл.

Про Україну, її долю, рідну мову й пісню з палкою закоханістю в життя пише поетеса свої вірші.

V сторінка «Моя Україна – любов і тривога»

9 учень. (Читає вірш «Моя Україна»).

Не залишається поза увагою Олени Гринник історичне минуле нашого народу. У поезіях авторки доволі часто зустрічаються імена уславлених козаків-звитяжців, що вели визвольну боротьбу. Одним із героїв війни українського народу проти польської шляхти був Богдан Хмельницький. Під його керівництвом здобуто блискучі перемоги над ворогом.

Про відстоювання своїх прав на вільне існування, про історичну пам’ять, що залишив по собі навіки мужній захисник і мудрий організатор, розповідає у поезії «Богдан Хмельницький» Олена Гринник. Вірш за звучанням близький до історичних пісень, що підкреслює нерозривний зв’язок поезії з фольклором. (Вірш «Богдан Хмельницький»).

10 учень. Про національного пророка і геніального поета Т. Шевченка написано чимало. Але життя і творчість Великого Кобзаря – то життєдайне духовне джерело, з якого одвічно черпатимуть люди глибоку мудрість і наснагу. Не може затьмарити час неперевершену особистість Тараса Григоровича, тому знову й знову з глибокою любов’ю та повагою повертаємося ми до величної постаті Шевченка. Він для українців такий же геній, як для поляків – Міцкевич, для росіян – Пушкін, для грузин – Шота Руставелі, для англійців – Шекспір. Доля переслідувала його в житті, але не зуміла переломити цю людину, «перетворити золота його душі у ржу» (І. Франко).

Своєю стежкою до Кобзаря прямує й Олена Гринник. (Вірш «Геній України»).

11 учень. Про сучасність і майбуття своєї країни розмірковує Олена Іванівна Гринник у поезії «Гімн Україні». І недарма поетеса називає свій вірш «гімном». Ця «урочиста пісня» звучить на честь національного єднання українського народу, що, і поетеса впевнена в цьому, посяде своє гідне місце в колі європейських держав. (Вірш «Гімн Україні»).

Учитель. Можна ще багато говорити про Олену Гринник. Незабутнє враження складають її поезії на читача. Про який би твір не йшлося, бачимо, що перед нами справжній поет, у творчості якого майстерно поєднуються життєва мудрість і пристрасть, чарівна легкість і глибина почуттів, роздуми і узагальнення.

Але є у поетеси одна поезія, яка стверджує благородство мистецьких принципів самої Олени Гринник. Авторка розмірковує в ній про свою літературну та громадську позицію.

VI сторінка «Поет – людина незвичайна»

Тема ролі поета і поезії в літературі не нова. Варто з цього приводу згадати і Лесю Українку, і Ліну Костенко, які взяли на свої жіночі плечі важку ношу високого покликання.

Пам’ятаєте у Лесі?

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

(«Давня казка»)

І ще:

Чоло не вінчали лавровії віти,

Тернів не скрашали ні злото, ні квіти,

Страждали співці в самоті;

На них не сіяли жупани-лудани,

Коли ж на руках їм дзвеніли кайдани,

То вже не були золоті.

(«На столітній ювілей української літератури; 1898 р.)
або у Ліни Костенко

Звикли до правди мої вуста

Нащо їм чорне вино лукавства?

(Із «Летючих катренів»)

Я трохи звір, я не люблю неволі,

Я вирвуся, хоч лапу відгризу.
І ось уже заклик до «співців краси земної» з проханням «гартувати... голоси не пустослів’ям, пишним та барвистим, а заспівом в дорозі нелегкій» знаходить своє відбиття в поезіях Олени Гринник.

12 учень. (Читає вірш «Поет»).

Творче горіння і життєва правда – дві складових творчої лабораторії Олени Гринник. Їм чесно і до останку служитиме вона.

V. Заключна частина (Звучить музика)

Учитель. Олена Іванівна Гринник, наша з вами сучасниця, багато в чому була першою в Севастополі. І про це теж варто згадати.

13 учень. Вона створила першу в Севастополі українську бібліотеку в Українському культурно-інформаційному центрі, перший кабінет українського народозанвства в школі-гімназії №53 (тепер гімназія №5 ім. Лесі Українки), була автором і ведучою першої в Севастополі радіопрограми для дітей «Ластів’ятко» українською мовою. Ця програма стала Лауреатом Всеукраїнського фестивалю телепрограм «Калинові острови», присвяченого 10-й річниці Незалежності України.

Олена Гринник зареєструвала та очолювала Севастопольське відділення Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги.

14 учень. Вірші та гуморески Олени Гринник друкувалися в газетах «Дзвін Севастополя», «Флот України», «Кримська світлиця» та ін.

Олена Іванівна не тільки складає вірші, але й пише до них музику.

Її пісні виконує Ансамбль пісні і танцю ВМСУ, молодіжний ансамбль «Веснянка», ансамбль учителів гімназії №5 «Ніжна таїна», що на міському фестивалі «Золота ліра» у 2004 році отримав диплом та цінні подарунки, дитячий ансамбль бандуристів «Берегиня», окремі виконавці, такі як Ганна Довганюк.

15 учень. Олена Гринник – дипломат Міжнародного конкурсу в Італії «Поезія миру – 98». Її вірші ввійшли до колективних збірок «Українська поезія в Італії» (вип. 1,4,8), «Севастопольські проліски» (1999р.), «Пісня над морем», «Мариністика міжнародна». Видано й окремі книги поетеси: «Три журавлики», «Моя Україна – любов і тривога», «Дух Свободи».

Олена Іванівна Гринник – активна просвітянка: є почесним членом «Просвіти», входить до складу Ради «Просвіти».

  1. ^ Підведення підсумків

Учитель. Ми перегорнули останню сторінку нашого альманаху. Сьогодні ми познайомилися з поезією Олени Гринник, яка вчить нас жити в мирі та злагоді, любити свою Батьківщину, рідне слово, бути гідним звання Людини.

Можливо, ви читали й інші твори цієї поетеси, а якщо ні, то я хочу привернути вашу увагу до цієї міні-виставки, де представлені твори Олени Іванівни. Думаю, що ті, кого зацікавила її творчість, знайдуть у цих збірках поезії, що припадуть їм до душі.

Олена Іванівна нікого не повчає прямо, та зі сторінок її книжок постають чудові образи, що розкривають багату матеріальну та духовну культуру України, виховують у дусі національних традицій, учать цінувати сучасне й пишатися тим, що створювалося протягом віків.

Залиштесь наодинці з поезією Олени Гринник, і вона подарує вам насолоду та радість. Ви відкриєте в ній для себе приховані скарби добра, терпіння, палкої любові. Як невеличка річка, вливається в повноводну ріку нашого національного мистецтва поезія цієї жінки, що стає в один ряд з визнаними майстрами поетичного слова, яких сьогодні ми вже не раз згадували.

На думку Ліни Костенко, біографія народу – це біографія самого митця:
Поети – це біографія народу,

а в нього біографія тяжка.
Життя і творчість Олени Гринник яскраво ілюструють цей вислів.
Додаток до уроку «Щедрість творчої палітри Олени Гринник»
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” iconНакладом Товариства "Просвіта"
Коковський, Франц Михайлович. Віддовження села / Франц Коковський. Львів : Накладом Товариства "Просвіта", 1935. 62, [1] с. 631:...
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” iconСтатут
Керченської міської організації всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” iconА книга-читач-бібліотека; б книга-книжкова справа-читач; в книга-книгоопис-бібліографія
Бібліотечна діяльність здобула офіційне визнання на міжнародному рівні як професія у
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” iconПерел І к екзаменаційних питань з навчальної дисципліни
Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” iconIv середина III тис до н е
Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р. Наукового товариства ім. Т. Шевченка)
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” icon1 Всеукраїнське товариство "Просвіта" ім. Тараса Шевченка (далі Товариство)...
Всеукраїнське товариство "Просвіта" ім. Тараса Шевченка (далі Товариство) громадська культурно-просвітницька організація, яка діє...
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” iconПерелік питань з економіки
Акція – цінний папір, який є свідоцтвом про участь його власника в капіталі акціонерного товариства І дає право на одержання певної...
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” iconУмови проведення районного етапу Всеукраїнської військово-патріотичної спортивної гри "Зірниця"
Районний етап Всеукраїнської військово-патріотичної спортивної гри "Зірниця" проводиться згідно наказу Міністерства освіти І науки,...
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” iconКнига перша
Ця книга – перший художній твір у незалежній Україні про героїчну історію Української
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” iconПлан р оботи наук ового товариства студенті в та курсант
Засідання Ради нтск з приводу визначення основних напрямів роботи товариства, ухвалення плану роботи нтск на навчальний рік
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка