План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості




НазваПлан загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості
Сторінка1/7
Дата конвертації26.06.2013
Розмір0.81 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
  1   2   3   4   5   6   7
Життєвий і творчий шлях Івана Федоровича Драча

(Народився 1936)

ПЛАН

  1. Загальний огляд життєвого і творчого шляху Івана Драча

  2. Особливості, мотиви та образи ранньої творчості

  3. Мотиви та образи поетичної творчості 70-80-х років

  4. Ідейно – тематичний зміст та проблематика поем І.Драча

  5. І.Драч - кінодраматург "Я б, напевно, помер, якби не було кіно..."

  6. Тематика нашого сьогодення в творчості І.Драча

Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліженці Тетіївського району на Київщині в селянській родині. Про походження назви своєї маленької батьківщини поет згодом писав: "Не тільки такі великі міста, як Москва, Рим, Париж, Київ мають різні версії про своє походження, але навіть таке маленьке і нікому не знане село, як Теліженці, теж має такі версії, навіть романтичні. Одна з них твердить, що колись у давнину село належало яко­мусь татарському ханові на ім'я Телья, котрого забили женці. Звідси, мов­ляв, і назва - Теліженці..."

Дитинство І. Драча було обпалене війною, йому ще не було п’яти років, коли в село прийшли фашисти. У дитячі роки найбільше часу він проводив із своєю бабусею, яку дуже любив. Згодом ця від природи інте­лігентна, м’яка за характером, чуйна жінка стане прототипом багатьох ху­дожніх героїнь у віршах онука. Тож не дивно, що в поезії "Бабусенція" він про стареньку несподівано скаже:

…Бабусенько, бабулиня, бабусенція. 
Ой гаряча, ой бабулик, ой-ой-ой-єчки.- 
Ляпотить, хлюпотить у ночовоньках 
Дівулиня, дівчина, дівогоренько, 
А бабуся так і вештається, ой-я, 
А бабище все шупортається, ой-я, 
З кочергами, з баняками, банячищами... 
Внучка, внученька, студентонька 
Спить у баби на ряднищі, на рядні 
Під кожухом, кожушиськом, кожушариськом. 
На лежанці в цмоки цмокає, аж оєчки. 
(Випадає їй казьонний дім, 
І валет бубновий в нім, Туз хрестовий заберу, 
Швидше вже сама помру...) 
А дівуля, дівчинина, дівувальниця 
До кожуха, кожушенька так і горнеться, 
А бабуся, бабулиня, бабусенція 
До дівчиська, дівчиниська так і тулиться -
Сиротина ж, сиротуля, сиропташечка, 
 Бабумамця, бабутатко, бабусонечко.
Взірцем надійності й безмежної доброти для Івана була рідна ненька - з діда-прадіда селянка. Все дитинство минуло під знаком маминої ласки, татового серйозного погляду й невтомної праці: "Мати завжди брала з со­бою в поле - хліб, небо, буряки, жіночі пісні. Козацькі могили, з вершин яких, коли подолаєш їх у п'ять років, видно загадкове майбутнє... Тато водив завжди з собою на роботу, пам’ятаю величезні, як на моє тодішнє сприйняття світу, - трієри і віялки, якими чистили бурякове насіння". Про ті часи є у поета й інші спогади: "Після війни, в голодний рік, мене - з торбою колосків - загнав об’їждчик у річку. Тоді ж не дозволяли колгоспні колоски збирати, ганяли. І я зі своєю торбою стрибнув з високого берега в річку. Поки торба з колосками була суха, вона мене ще тримала на воді, а намокла - я почав топитися. Добре, що недалеко звідти дід на човні був, він за чуба мене витяг".

З 1944 по 1954 роки І.Драч навчався у середній школі в Тетіїві. Його перша публікації появилися 8 травня 1951 року в районній газеті "Ленінець" ще в ті часи, коли поет-початківець був звичайнісіньким учнем сьомого класу. Про цей поетичний крок зрілий майстер згадував з теплим гумором: “Не довго писався той первісток, вельми далекий від досконалості... А що ж далі? До стіннівки чи бери вище? Вклав у конверт, написав адресу районної газети... Десь тижнів за два прочитав у ній: "Іван Драч "Ми - за мир". І пожинав лаври". "Чи був у нас хоч один літератор, / Який не гонив би курей з городу?!" - самоіронічно запитає згодом автор "Бала­ди про генеалогію ". То - іронія самоза­хисту, затятої й вистражданої гідності, відчуття предковічної закоріненості куль­тури, яка віками живилася переважно з сільських джерел.

Після закінчення у 1954 році середньої школи Івана Драча направляють працювати учителем російської мови та літератури в семи­річці сусіднього села Дзвінячого, згодом - інструктором рай­кому комсомолу.

З 1955 по 1958 роки Драч відбуває строкову службу в армії, після повернення з якої того ж таки 1958 року юнак став студентом Київського державного університету імені Т.Шевченка, який йому, вільно­думному студентові, на стаціонарі закінчи­ти не дадуть. На той час він уже проявив незалежну вдачу і деякі «дисидентські» погляди, і його брутально «вижили» з університету. У деякій мірі цьому сприяло також те, що в березневому номері журналу "Вітчизна" за 1960 рік було вміщено одну з перших зрілих добірок молодого поета: сім віршів, серед яких і особливо вдала поезія про хліб, проте частина поезій буде піддана гострій критиці.

Через це в 1961 році змушений був перейти на заочне відділення. Павло Загребельний, тодішній редактор "Літературної газети", візьме талановитого початківця на роботу у від­діл поезії, Саме в ній за 18 липня буде надруковано поему "Ніж у сонці. Феєрична трагедія в двох частинах" з чудовою передмовою Івана Дзюби, що стала своєрідною сенсацією і ви­кликала не так літературознавчі, як ідео­логічні дискусії.

"Посипалися звинувачення в деструктивній естетиці,- пише Д. Павличко,- в тому, що "все це вже було", що автор "Ножа в сонці" наслідує футуристів, що він - "поет для поетів", елітарний штукар, що він воскрешає мертві й забуті в двадцятих роках прийоми формалізму і т. п. ". Самі того не бажаючи, ці звинувачення також виділили головні риси таланту Драча, що воскрешав у своїй поезії революцій­ний подих поезій молодого П. Тичини та інтелектуально-світо­вий розмах поезій молодого М. Бажана.

У 1962 році побачила світ перша збірка Івана Драча "Соняш­ник". У передмові до неї Л. Новиченка: "Поет Іван Драч тільки починається. "Соняшник" - його перша книжка. Нагадати про це не зайво, бо є това­риші, ладні бачити в ньому мало не "метра" сучасної моло­дої поезії, як є, з другого боку, "доброзичливі" критики, що з приводу кожного твору Драчевого будуть нудно розводи­тись про всякі не дуже поважні "ізми", в яких, мовляв, за­груз цей поет. А справа простіша: поет лише починає і поет шукає, шукає завзято і складно, часом трудно - з справж­німи поетами так буває... ".

Борис Олійник підкреслює з цього приводу: "Згадаймо, який благо­родний гнів збурили в так званих оборонців цнотливості поезії (серед яких був і автор цього слова) Драчеві "Балада ДНК", "Балада про випрані штани" чи поема "Ніж у сонці", уже сама назва якої епатувала наш вишуканий (чи скоріше хуторянський?) слух... Нині ми, ані на мить не вагаючись, вводимо в трепетну тканину поезії найсучаснішу наукову термінологію, у філософсь­ких візіях апелюємо й до генетичного коду, до так званого підсвідомого. Навіть формули вмонтовуємо в рядки. І вважаємо, що це такий же предмет поезії, як і традиційні солов'ї, ромен і калина... І забуваємо, що значною мірою завдячуємо й Івану Драчеві, який одним із перших, ще в 60-і. незва­жаючи на наші ж кпини й іронізми, пробивав цю дорогу. Сам же він хай завдячує своєму кумулятивному, цілеспрямованому характеру, який не лише утвердив його як цілісну натуру, а й примусив, привчив поважати нове, якщо воно й незвичне, а часом І суперечить роками освяченому кліше".

Івана Драча щиро підтримав і навіть засобами сатири захищав В.Симоненко. Коли місцевий учитель приніс віршик-осуд, у якому критикував талановитого поета за "Ніж у сонці", зовсім не зрозумівши змісту цього твору, Симоненко опублікував свою пародію на М.Масла. Ця пародія була натяком багатьом некомпетентним у літературі людям про те, що критика - справа тонка й відповідальна, що не можна безпричинно й огульно обкидати брудом усе, що надто високе для посереднього інтелекту:

^ Щоб зняли як...

Хто метнув ”ножа у сонце”

Жестом диким і крутим?

Де дружинники? Ей, хлопці!

Краснодонці! Волгодонці!

Не допустим! Захистим !

М.Масло

Тліє в попелі гніву жар.

Ходять мислі під сонцем босі:

Де дружинники? Де перукар?

Чом Драча не остригли досі?

Бачте: он вій іде з ножем...

Не знесу я такої образи!

Не допустимо! Острижем!

Не послухає - скрутим в'язи!

В мене зовсім чітка позиція,

Закликаю завзято всіх;

Відпроваджуйте тих у міліцію.

Хто віршів не читає моїх.


І.Драч завжди мав стійку громадянську позицію, проявляв себе без­компромісним правдолюбом. Серед ровесників-"шістдесятників" Іван Драч відрізнявся гарячим темпераментом, імпульсивністю. Такий поет був небезпечний для існу­ючої тоталітарної системи насамперед своєю непередбачуваністю. Недаром А.Шевченко акцентує: "Драч завжди був "незручний" для влади. То він разом з Іваном Дзюбою й Миколою Вінграновським виступив у Львові з демонстративно викличними поезіями, то у парі з кінорежисе­ром Юрієм Іллєнком створив "крамольну" кінокартину "Криниця для спраглих"…, то в мертвотні роки брежнєвщини на вечорі пам'яті В.Сосюри прочитав вірш про "ніж, загорнутий в газету" ("Правду") з приво­ду зганьбленого компартійними наглядачами твору поета "Любіть Ук­раїну" - весь час палахкотів у Драчеві вогонь непокори. Цей вогонь - чи не найкраща гарантія творчої суверенності митця".

Тогочасне українське літературне відродження відбувалося в легальних, точніше частково дозволених рамках (про якісь нелегальні гуртки то­ді не ще не йшлося) і був складовою частиною загального процесу активізації суспільно-політичного і духовного життя в усьому Союзі (що дістало тоді назву «відлиги»). Проте, командно-адміністративна система побачила в цьому загрозу своїй монопольній диктаторській владі і вдала­ся до «профілактичного» придушення. Почалися гучномовні проробки творчої інтелігенції, в якій деспотична влада завжди вбачала і завжди вбачатиме головного порушника спокою і головного свого ворога.

Відбулися дві на широку ногу поставлених і бучно розпропагандованих «зустрічі» Микити Сергійовича Хрущова з діяча­ми мистецтва і літератури: в 1962 і в 1963 роках. На першій з них був даний сигнал до наступу по всьому фронту на так зва­них «формалістів» і «абстракціоністів». На фальшивому офіцій­ному жаргоні так називали всіх неслухів, усіх хоч трохи схиль­них до незалежного творчого мислення та естетичних пошуків.

Від України на цю «зустріч» було запрошено кількох стар­ших літераторів і - мабуть, для постраху, для науки - кількох молодших: Івана Драча, Миколу Вінграновського, Івана Дзюбу. На розвиток хрущовських вказівок в ідеологічних і літера­турних комендатурах усіх республік та областей кинулися шукати власних формалістів і абстракціоністів. В Україні пер­шими названо Ліну Костенко, Івана Драча, Миколу Вінгранов­ського, потім цей список збільшувався (аж поки не дійшло до політичних звинувачень та арештів). Почалася справжня вакханалія вірнопідданства, моральної нероз­бірливості й естетичного невігластва, щоб не сказати людської глупоти.

Ситуація особливо погіршилася після другої «зустрічі» Хрущова з діячами літератури і мистецтва, яка відбулася 8 березня 1963 ро­ку і дала новий поштовх полюванню на відьом. Тепер в один ряд із московськими крамольниками (Еренбург, Євтушенко, Вознесенський, Ахмадуліна - це тільки з письменників) в Украї­ні твердо поставили Віктора Некрасова, Ліну Костенко, Мико­лу Вінграновського, Івана Драча, Віталія Коротича, Євгена Летюка (трохи пізніше до чорного списку надовго потрапив Василь Симоненко; прийшла черга, вже по тяжчому рахунку, і на Івана Світличного, Євгена Сверстюка та багатьох інших). Не було кінця і краю засіданням, зборам, активам, «мітингам», ре­золюціям - кампанія проробки переростала в божевільну «пси­хічну атаку».

Особливо зворушливим було одностайне люте піклування про чистоту і прозорість українського поетичного слова - у розвиток тези М. В. Підгорного:

«Формалістичні викрутаси із словом неодмінно приводять до викривлення і за­туманення ідейно-художнього змісту творів. А що справа стоїть саме так, свідчать деякі твори молодих поетів М. Вінгранов­ського, І. Драча, Л. Костенко» («Літературна Україна», 9 квітня 1963 року).

Проте, хоч як ускладнилася ситуація для молодих поетів і, зокрема, для Івана Драча, він уже встиг здобути авторитет, завдяки якому його важко було просто «викреслити» з літератури, але саме через це його літературна діяльність мала свої ви­мушені паузи, але загалом він усе-таки міг публікувати свої тво­ри, хоч і не всі. Тільки через три роки він друкує наступну поетичну книгу - "Проту­беранці серця" (1965), а в 1967 році виходять аж дві його збірки -"Балади буднів" і "Поезії" (з передмовою В.Іваниченка).

З 1962 по 1964 рікі Іван Драч здобуває фах кінодраматурга на Вищих сценарних курсах Держкіно СРСР у Москві. Після чого з1964 по 1974 роки працює сценаристом на Київській кіностудії ім. О.Довженка Це ще одна цікава сторінка в біографії митця. Працюючи на студії, Іван Драч написав цілий ряд високохудожніх сценаріїв. Так, у 1966 році Іван Драч у співавторстві з кінорежисером Юрієм Іллєнком створив чудову картину "Криниця для спраглих" (1967), яку через виразний національний колорит й надто сміливу спробу сказати правду заборонили й протягом більше ніж двадцяти років не дозволяли виносити на суд глядачів.

Крім того, за його сценаріями на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка було знято фільми "Камінний хрест" (знятого Л. Осикою 1968 року, за новелами В. Стефаника «Злодій», «Камінний хрест»), "Іду до тебе" (1971), "Пропала грамота" (1972, за повістями М.Гоголя), "Дід лівого крайнього" (1974), "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1984), "Мама рідна,любима" (1986, у співавторстві з М.Мащенком), "І в звуках пам'ять відгукнеться" (1987), "Зона" (1988, у співавторстві з М.Мащенком; за п’єсою М.Куліша). У співавторстві з С.Данченком здійснив Інсценізацію поеми "Енеїда" І.Котляревського (1986, Київський драматичний театр ім. І.Франка). Кіносценарії буде надруковано в збірках "Іду до тебе" (1970), "Київський оберіг" (1983), "Гора" (1997).

Після розгро­му українського кіно І.Драч з 1974 по 1987 роки перебуває на творчій і журналістській роботі, зокрема працює в редакції журна­лу "Вітчизна". За цей період виходять його книги: "До джерел" (1972), "Корінь і крона" (1974, Державна премія УРСР ім. Тараса Шев­ченка 1976 року), "Київське небо " (1976), "Сонячний фенікс " (1978), "Сонце і слово " (1979), "Американський зошит " (1980), "Зеленые врата" (1980, від­значено Державною премією СРСР 1983 року), "Шабля і хустина" (1981), "Драматичні поеми" (1982), "Київський оберіг"(1983), "Соняшник" (1985, вибрані поезії; передмова М.Слабошпицького), "Теліжинці" (1985), "Вибрані твори" у 2 т. (1986, пе­редмова Л.Новиченка), "Храм сонця" (1988, переклад "Книги скорботних пісень" Г.Нарекаці; у співавторстві з Миро­славом Поповичем та Сергієм Кримсь­ким написана біографічна повість "Гри­горій Сковорода" (1984); драматичні поеми: "Дума про вчителя" (1977), "Соловейко-Сояьвейг" (1978), "Зоря і смерть Павло Неруди" (1980), "Чор­нобильська мадонна" (1988); книга літ.-крит. статей "Духовний меч" (1983).

З середини 80-х обраний до правління Київської організації Спілки письменників України, потім - з 1987 по 1992 рік був її го­ловою. Він же перший на з'їзді письменників України в травні 1986 року відверто і драматично поставив питання про голод 1932-1933 років в Україні, - що тоді вимагало рідкісної мужності.

Іван Драч - постать певною мірою символічна. Один із чільних ініціаторів створення Народного Руху України і перший його Голова (1989-1992 р.р.). Народний депутат Верховної Ради 12-го (1) скликання з 03.1990 до 04.1994. У березні 1990 року вийшов з КПРС. Він був одним з ініціаторів створення у 1990 році живого ланцюга між Києвом і Львовом, адже ця акція стверджувала споконвічну ідею єдності Східної та Західної України. Саме І. Драчеві довірили почесну місію стояти першим у живому ланцюзі біля самої дзвіниці Софїївського собору. Живий ланцюг став символом перемоги національно-патріотичного чуття всього народу, державницького пориву українців, які в той час лише приступали до остаточного виборювання незалежності.

З 1991 - голова ради Товариства зв'язків з українцями за межами України ("Україна-Світ"); з 08.1992 - голова Укр. всесвітньої координаційної Ради; голова президії Конґресу україїнської інтеліґенції (з 11.1995).

Народний депутат України 3 скликання (03.1998-03.2000). На час виборів: голова ради Т-ва "Україна", чл. НРУ. Чл. Ком-ту у закордонних справах і зв'язках з СНД (07.1998-03.2000), чл. фракції НРУ (05.1998-03.2000). У 2000 році склав депутатські повноваження, коли прийняв пропозицію Президента України Леоніда Кучми очолити Держкомінформ України. Таким чином з 2000 по 2002 рік перебував на посаді голови Державного ко­мітету інформаційної політики, телеба­чення та радіо.

Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 від блоку В.Ющенка "Наша Україна". Він член ком-ту з питань европейської інтеґрації (з 06.2002); чл. Ком-ту Нац. премій України ім. Т.Шевченка (з 09.1999); чл. Центр. проводу УНП (з 01.2003), чл. Ради УНП (з 01.2003).

Це далеко не повний перелік того, чим займався І.Драч за останнє десятиріччя. І можна тільки подивуватись, звідки брались ще сили і час для творчості? За цей період виходять: "Лист до калини" (вибране, 1990; передмова Д.Павличка), "Вірші та поеми" (вибране, 1991; перед­мова І.Дзюби), "Вогонь з попелу" (1995), "Сізіфів меч" (1999), "Іван Драч - поет, кінодраматург, політик" (вибране, 2000; передмова А.Ткаченка), "Анатомія блис­кавки" (вибране, 2002; передмова М.Жулинського), "Противні строфи" (2005; замість передмови - розмова з Любов'ю Голотою); у 2007 році видавництво "Грамота" опублікувало книгу вибраних творів І.Драча "Берло" з передмовою І.Дзюби. До неї увійшли вірші та поеми з поетичних збірок, які виходили в продовж 1962 – 2005 років, окремі твори, що раніше не публікувались, а також новий цикл "Із книги майбутньої"; переклад "Історії русів" (1991); публіцистичні статті, доповіді, виступи, інтерв'ю - в книжці "Політика" (1997).

У 1996 році Україна широко святкувала шістдесятиріччя Івана Дра­ча. На адресу ювіляра надійшли тисячі листів і листівок, його особисто вітали представники уряду, відомі люди нашого краю. Поетові вручили високу нагороду - орден Ярослава Мудрого V ступеня. І.Драч одержав також звання відмінника народної освіти. Митцеві подарували перстень Івана Мазепи, який вважається перехідним і останнього разу був подарований урядом УНР в екзилі на шістдесятиріччя Богдану Лепкому. За традицією, Лепкий перед своєю смертю мав передати перстень іншому достойному українсь­кому патріотові, але не встиг це зробити, й перстень загубився. Родина Лепких, маючи відповідні документи про нагородження й опис персня, виготовила його й піднесла в дарунок Іванові Драчу. Крім того, Іван Драч був нагороджений орденами "Трудового Червоного Прапора", "Знак Пошани", почесними Грамотами Президій ВР Груз. і Литов. РСР. Орденом князя Ярослава Мудрого IV ст. (08.2001).19 серпня 2006 року І.Драч отримав звання Герой України (з врученням ордена Держави).

Сім'я: дружина Марія Михайлівна – довгий період була головою Міжнародної організації "Жіноча громада"; син Максим (1965 р/н.) – лікар, ліквідатор ЧАЕС, трагічно пішов з життя у 14 липня 2009 року; дочка Мар'яна (1972 р/н.) – політолог, працює на радіо "Свобода" в Празі.
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconПлан Загальний огляд життєвого І творчого шляху Б. Олійника Мотиви...
Олійника та його ровесників. Родина евакуватися не встигла. Він розділить долю тих, кого згодом назвуть «дітьми війни»: голод, руїни,...
План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconПлан загальний огляд життєвого І творчого шляху поета. Мотиви патріотичної та громадської лірики
Хх століття І сучасності. Свої роздуми про народ, людину І світ, любов І ненависть він виповнив пристрасним духом пізнання, культурно-естетичним...
План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconПлан Загальний огляд життєвого І творчого шляху В. Симоненка Тематика ранніх творів
Василь Симоненко ще на десяток менше (28). Якщо взяти до уваги, що перших двадцять літ у цих та­лантів, як І у звичайних людей, припадає...
План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconПлан загальний огляд життєвого І творчого шляху Майстер поетичного слова
Вінграновського останніх майже не було. Його зразу ж визнали Мет­ром, поетом з великої літери. Микола Вінграновський автор понад...
План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconПлан загальний огляд життя І творчості Ліни Костенко. Світоглядна...
Будучи уже зрілою поетесою Ліна Костенко звернеться до образів своїх рідних у поезіях «Веселий привид прабаби», «Храми», «Мати»
План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconПлан особливі риси англійського романтизму. Загальна характеристика творчості Байрона
Загальний огляд “східних” поем: “Гяур”, “Абідоська наречена”, “Корсар”, “Облога Коринфа”, “Парізіна”, “Манфред”
План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconЗалікові питання
Українська література 20—30-х років ХХ ст. Поезія. Павло Тичина. Загальний огляд творчості. Збірка «Сонячні кларнети»
План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconЛекція №20 Тема : Вступ. Загальний огляд
Тема: Вступ. Загальний огляд: „українське Відродження” – унікальне культурно-соціальне явище 20-х років ХХ ст.; літературний процес...
План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconГригорій Косинка (Стрілець). Загальний огляд творчості. Змалювання...
В українській літературі імпресіонізм наповнився новими відтінками завдяки творам М. Коцюбинського
План загальний огляд життєвого І творчого шляху Івана Драча Особливості, мотиви та образи ранньої творчості iconМотиви пам ’ яті, любові, природи у творчості Ліни Костенко
Ліна Костенко – визначна постать в українській культурі. Великий творчий набуток поетеси важко переоцінити. В курсовій роботі ми...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка