1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми




Скачати 452.95 Kb.
Назва1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми
Сторінка1/3
Дата конвертації03.04.2014
Розмір452.95 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
  1   2   3
1. Однозначні й багатозначні слова

Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми.

Слова бувають однозначні й багатозначні, можуть вжи­ватися в прямому й переносному значенні. Часом деякі мов­ці можуть приписувати словам невластиві їм значення.

1. Одне значення мають переважно назви людей за різ­ними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, удівець), назви тварин(олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб, стриж, горобець, комар), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця, буряк, жоржина, ромаш­ка, чистотіл), назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, торба, піджак, паркан), більшість відносних прикметників(міський, латунний, кленовий, мор­ський, тутешній, вчорашній, перелітний, подвійний, дев'яти­поверховий), числівники (два, три, десять) тощо.

Однозначними завжди є терміни (термін – слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання – науки, техніки, мистецтва, політики, напр.: банкнот, вексель, інст­рукція, катет, аорта, меридіан, тонна, метр).

2. Багатозначні слова в різному контексті можуть мати різне значення. Наприклад, у «Словнику української мови» зафіксовано тридцять значень дієслова іти: ступати ногами, рухатися в якомусь напрямку (про транспорт), вирушати ку­ди-небудь, ставати кудись на роботу, діяти певним чином, брати шлюб, знаходити збут (про товари), виділятися з чого-небудь, наставати і т. д. Слово крило має десять значень: літальний орган птахів, несуча поверхня літака, лопать віт­ряка, дашок над колесом автомашини, бокова частина будівлі, угруповання в політичній організації і т. д.

У багатозначному слові одне значення первинне, реш­та — вторинні. Наприклад, у слові ядро первинне значен­ня — це внутрішня частина плоду, покрита оболонкою або шкаралупою (ядро горіха, ядро зерна), вторинні — внутрішня щільна частина чого-небудь (ядро комети, ядро клітини), ос­новна частина якогось колективу (ядро партії, керівне ядро), снаряд в гладкоствольній артилерії (гарматне ядро), спортив­на куля для штовхання (штовхати ядро).

Значення багатозначного слова визначається контекстом.

3. Однозначні й багатозначні слова можуть уживатися в пе­реносному значенні. Наприклад, слово колесо вжито в пере­носному значенні у таких словосполученнях: колесо історії, ко­лесо фортуни, колесо турбот. Переносне значення має слово ключі в реченні: Ключі від щастя в наших руках (М. Стельмах). Дане значення слова з'являється тільки в контексті.

4. Значення слова з часом може змінюватися. Наприк­лад, колись словом печиво називали будь-які спечені вироби з тіста, тепер — тільки спечені вироби із здобреного жиром, цукром і прянощами тіста у формі кружечків, зірочок тощо.

Іноді різні групи людей у те саме слово можуть вкладати різний зміст. Так, у недавньому минулому слову націоналізм було приписано негативне значення: «реакційна буржуазна ідеологія й політика в галузі національних відносин». Тим часом це слово походить від латинського паtiо «народ» й оз­начає «любов до свого народу»— так само, як слово патріо­тизм походить від латинського раtriа «батьківщина» й озна­чає «любов до своєї землі».

5. Слово в мові повинно вживатися в його загальноприй­нятому значенні. Відхилення від його значення може при­звести до непорозуміння, а то й до неправильного тлумачен­ня сказаного.

Найчастіше трапляються сплутування значення таких слів:

а) адрес — письмове вітання кого-небудь з видатною по­дією в його житті; адреса — місце перебування;

б) виручка — допомога; виторг — гроші, одержані від продажу чого-небудь;

в) вірно — надійно, щиро; правильно — відповідно до правил, істинно, безпомилково;

г) дякуючи — висловлюючи вдячність; завдяки — внаслі­док, при сприянні;

ґ) заказувати — забороняти, не дозволяти, рішуче ради­ти не робити чого-небудь; замовляти — доручати кому-не-будь виготовити, підготувати або доставити що-небудь;

д) любий — дорогий, близький серцю; будь-який — бай­дуже який, який завгодно;

е) на протязі — у різкому струмені повітря; протягом — за час;

є) не дивлячись — не бачачи; незважаючи — всупереч не-• сприятливим умовам;

ж) неділя — сьомий день тижня; тиждень — сім днів;

з) об'єм — величина чого-небудь, вимірювана в кубічних; одиницях; обсяг — розмір, величина чого-небудь;

и) підписка —   письмове зобов'язання або потвердження чогось; передплата  – попередня плата за що-небудь;

і) попереджати —  наперед   повідомляти   кого-небудь про щось; запобігати — не допускати, заздалегідь відвертати що-небудь неприємне, небажане; догоджати кому-небудь;

ї) рахувати — визначати кількість, суму чого-небудь; на­зивати числа в послідовному порядку; вважати — мати дум­ку, гадати;

й) розгрузити — зіпсувати ходьбою, їздою розмоклу від до­щу дорогу або стежку; розвантажити — знімати вантаж із ма­шини, звільняти кого-небудь від надмірного навантаження;

к) складати — розміщувати що-небудь у певному поряд­ку, в одному місці; збирати докупи що-небудь; монтувати;

становити — утворювати певну суму, кількість;

л) являтися — з'являтися, виринати, виникати, приви­джуватися; бути - у ролі зв'язки в складеному присудку, існувати.

^ 2. Лексика української мови з погляду походження

Словниковий склад української мови – це відкрита, динамічна система лексичних одиниць, різнопланових за джерелами і часом формування. Ознака відкритості цієї системи полягає в тому, що вона постійно і чутливо реагує на потреби називання предметів, процесів, явищ і ознак, пізнаваних або створюваних людиною. Результати номінативної діяльності знаходять відображення у словах, що поповнюють лексикон мови як з кількісного, так і якісного погляду. природним є також процес повної втрати окремих слів або ж перехід їх до категорії рідко вживаних чи застарілих. Кількісно-якісні зміни у словниковому складі відбуваються особливо динамічно порівняно з граматичною будовою і звуковим складом мови, що, однак, не порушує стану відносної рівноваги, стабільності мови як засобу спілкування протягом тривалого періоду її функціонування.

Склад лексики української мови можна представити умовно у вигляді такої схеми:












 

 

Споконвічна українська лексика

Лексичні запозичення  з інших мов

 

Власне українська лексика

Лексика праслов’янського походження

Лексика індоєвропейського походження

^ До складу споконвічної лексики української мови входять:

а) найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов'янських та ін.): мати, бать­ко, брат, вовк, вівця, дерево, зерно, город, берег, вода, вогонь, новий, гострий, орати, стояти, знати, два, три, п 'ять, я, ти і т. д.;

б) праслов'янські слова, спільні для слов'янських мов: чоловік, невістка, сват, палець, ведмідь, кінь, віл, жито, пше­ниця, борошно, тісто, сонце, простий, солодкий, кислий, чер­воний, думати, пам'ятати і т. д.;

в) східнослов'янські слова, спільні для східних слов'ян: дядько, племінник, білка, зозуля, снігур, урожай, озимина, ряд­но, скатерть, сизий, дешевий, сорок, дев 'яносто, звикати, мі­тити, черкати і т. д.;

г) власне українські слова: батьківщина, малеча, володар, промовець, лелека, будинок, садиба, паляниця, соняшник, за­барний, кремезний, діяти, линути, очолювати, заздалегідь, зго­дом, безумовно, начебто, геть, цить і т. д.

Іншомовні слова, засвоєні українською мовою, поділяють на дві групи: а) запозичення з слов’янських мов; б) запозичення з неслов’янських мов.

^ Запозичення зі слов’янських мов.

До найдавніших належть запозичення зі старослов’янської мови, тобто старослов’янізми. Фонетичним старослов’янізмам властиві: 1) звукосполучення ра, ла, ре (град, глава, древо) відповідно до українських оро, оло, ере (город, голова, дерево); 2) звукосполучення ра на початку слова перед наступним приголосним відповідно до східнослов’янського початкового ро:  раб, але: робота; 3) сполучення приголосних [жд] (вождь, страждати, стражденний, нужда); 4) початковий [j] перед наступним [о] та [у] (єдиний, юродивий). Словотворні старослов’янізми мають у своїй структурі такі характерні показники, як: 1) префікси воз-/вос- (возвеличити, вознести, вознесіння, воздвигати, воскресити, розсіяти); пре- (премудрий, преславний, прекрасний, преображатися, преображення); пред- (предстати, предтеча); 2) іменникові суфікси –тель (учитель, мислитель, повелитель), -знь (приязнь, боязнь), -ств(о), -ств(іє) (братство, благоденствіє), -ин(я) (богиня, господиня, гординя), -тв(а) (битва, молитва, жертва); 3) прикметникові суфікси –ащ, -ущ- (роботящий, путящий, трудящий, грядущий, значущий, сущий); 4) складні слова з першими компонентами, вираженими основами благо-, добро-, зло-, веле- (благовірний, благотворити, добродій, доброчинний, велемудрий, зловіщий, велемовний).

З функціонального погляду старослов’янізми розглядаються насамперед як одне з важливих лексичних джерел стилізації у художніх і публіцистичних текстах.

^ Лексичні запозичення з польської мови (лексичні полонізми) також належать до найдавніших, до чого спричинилися тривалі контакти між двома мовами і народами за різних історичних обставин. Крім того, польська мова стала посередником для входження до українського лексичного фонду великої кількості слів німецького і латинського походження. До лексичних полонізмів зараховують, зокрема, такі: хлопець, міщанин, посполитий, достаток, в’язень, застава, поєдинок, пильнувати, бавитися, блазень, блюзнір, помста, прикрий, розмаїтий, урядник, материзна, кепський.

Через польську мову засвоювалися також чеські лексичні запозичення, до яких зараховують такі слова: брама, вагатися, влада, ганити, гасло, постать, рихлий, табір, чекати.

До найпізніших слов’янських належать запозичення з російської мови. Взаємодія двох мов, у якій переважали, звичайно, російські  впливи, особливо протягом тривалого абсолютно безперервного існування української мови, розпочалася з другої половини 17 ст. Українська мова запозичила через російське посередництво значну кількість іншомовної термінологічної лексики, а також слова на позначення реалій і осіб, наприклад: арсенал, бомба, генералітет, капітан, пістолет, бот, арія, аналіз. До власне русизмів належать такі запозичення українською мовою слова: завод, рудник, паровоз, указ, законопроект, декабрист, нігіліст. Значну кількість становлять лексеми, засвоєні українською мовою шляхом калькування. До них належать суспільно-політичні терміни, слова на позначення соціально-економічних явищ, предметів виробництва та інших реалій, а саме: багатоверстатник, вантажообіг, відмінник, вогнегасник, гучномовець.

^ Запозичення з неслов’янських мов. Неслов’янські лексичні запозичення потрапляли до словникового складу української мови в різні історичні періоди і різними шляхами. Це стосується насамперед лексичних грецизмів і латинізмів, серед яких переважають антропоніми, засвоєння яких розпочалося після прийняття християнства Київською Руссю, а також розгалужена система термінів з різних галузей наукового знання, сформованих безпосередньо на грецькому і латинському мовному грунті та створених і створюваних на основі грецьких і латинських лексичних одиниць поза мовами-джерелами.

        Серед лексичних грецизмів, що належать до словникового складу української мови, виділяються слова, запозичені ще до прийняття християнства внаслідок безпосередніх економічних і культурних контактів східних слов’ян з Візантією. Це, зокрема, такі слова: корабель, парус, лиман, палата.

        Основний склад грецьких лексичних запозичень в українській мові становлять терміни-інтернаціоналізми, а також назви предметів, речовин, матеріалів тощо, фіксація яких у лексикографічних джерелах розпочинається з кінця 16-17 ст. До слів цих лексичних категорій, засвоєних українською мовою у різний час, належать: альфа, анапест, Арктика, архаїзм, артист, бактерія, хлор, дактиль, діадема, електрон, електрод, ембріон.

        Існують окремі показники формального плану, за якими виділяють слова грецького походження. До них належать префіксальні морфеми ана-(анатомія), ант(и)- (Антарктида), ап-(о) (апогей), ди- (дифтонг), ді(а)- (діаметр), ен- (енцефаліт).

        Латинській мові належала особлива роль у середньовічній Європі. Крім засобу комунікації католицької церкви, вона без конкурентно панувала в науці, освіті, юриспруденції, державному управлінні європейських країн аж до початку Реформації, з якої настає період поступового виходу на арену суспільного функціонування живих народних мов. Латинський вплив на українську мову здійснювався різними шляхами. Так, відомо, що вже в першій половині 14 ст. латинська мова використовувалась у галицько-волинських канцеляріях, що розглядається як результат західного культурного впливу і безпосередніх економічних та культурних контактів з Угорщиною, Польщею, Чехією, німецькими землями. Важливою сферою латинсько-укпаїнських мовних контактів були, звичайно, і освітні заклади, у яких латинська мова вивчалася як предмет і використовувалась як засіб викладання.

        У складі латинізмів можна виділити кілька основних семантичних груп, до яких належать: 1) суспільно-політична лексика: агітація, агресія; 2) юридична термінологія: адвокат, апеляція, нотаріус; 3) медична термінологія: амбулаторія, ампутація, ангіна, аспірин; 4) технічна термінологія: агрегат, антена, турбіна; 5) математична термінологія: аберація, абсциса, біном; 6) мовознавча термінологія: асиміляція, афікс, деривація; 7) термінологія освіти:абітурієнт, декан, конспект.

        До показників слів латинського походження належать префікси а- (асоціальний), ад- (адвентист), де- (демобілізація), дис- (дискредитація), екс-(експорт), ін- (інтервенція), інтер- (інтернаціональний), об- (об’єкт), пре- (прелюдія), про- (прокурор), ре- (реконструкція), суб- (суб’єкт), транс-(трансформація).

        До найбільших з кількісного погляду належать німецькі лексичні запозичення у словниковому складі української мови. Німецький лексичний вплив здійснювався такими основними шляхами, як польське і чеське посередництво, а також безпосередні німецько-українські міжмовні контакти. Німецькі лексичні запозичення настільки органічно адаптувалися в лексичній системі української мови з власне номінативного і фонетичного та морфологічного поглядів, що в багатьох випадках вони не сприймаються як слова іншомовного походження.

Німецькі лексичні запозичення вживаються на позначення предметів, понять і процесів, пов’язаних з технікою і будівництвом (верстат, домкрат, кельма), військовою справою (бруствер, офіцер, фельдмаршал), мистецтвом (арфа, балетмейстер), друкарством (абзац, форзац, шрифт), гірничою справою (шахта, шихта, штольня) і т.ін.

^ Слова французького походження потрапляли до української мови спочатку через польське, а потім російське посередництво. У їх складі виділяються такі лексико-семантичні групи: суспільно-політичнаа термінологія (абсолютизм, альтернатива, асамблея), мистецькі терміни і поняття (акомпанемент, амплуа, ансамбль), військова лексика (авангард, бригада, гарнізон), назви одягу, тканин, предметів побуту (блуза, вуаль, драп).

В українській мові функціонують італійські за походженням слова: бандура, бенкет, макарони, банк, газета. Особливо продуктивними виявились музичні терміни італійського походження, а саме: адажіо, акорд, алегро.

Порівняно пізніми є англійські лексичні запозичення в українській мові. До їх складу входять слова, що позначають поняття і предмети техніки (блюмінг, комп’ютер, бульдозер), мореплавства та військової справи (браунінг, бункер, докер), економіки та фінансів (банкнот, бізнес, бюджет), спорту (бокс, ватерполо, матч), мистецтва (гумор, джаз, клоун).

Одну з найдавніших груп у словниковому складі української мови становлять лексичні одиниці – тюркізми, засвоєння яких розпочалося ще в дописемний період. Слова цього генетичного різновиду називають предмети побуту і домашнього господарства (аркан, батіг, казан), предмети і поняття, пов’язані з військовою справою (кайдани, кинджал, орда), осіб різних соціальних груп (бурлака, гайдамака, султан), фінансово-економічних понять (аршин, базар, казна), тварин, риб, птахів (баран, беркут,кабан), одягу і взуття (башлик, каптан, чалма) тощо.

^ 3. Особливості вживання іншомовних слів

Слід бути обережними й уважними під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання —недоречне. Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використовувати в окремій ділових паперах, що стосуються питань угоди чи міжнародних проблем. Це лексика з фінансової сфери обслуговування: банк, фінанси, бюджет, факсиміле, авізо, кредит, дебет; поштово-телеграфного зв'язку: телеграф, телефон, бандероль, телеграма, бланк, шифр, номер, серія тощо.

Аби правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватися таких рекомендацій:

а) не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

б) вживання іншомовного слова в діловодстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках;

в) не слід користуватися в одному і тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства.

Подаємо ряд слів іншомовного походження, що часто вживаються у діловому мовленні і, на жаль, не завжди доречно. Зверніть увагу на їх українські відповідники:

анархія — безладдя, безвладдя

апелювати — звертатися

аргумент — підстава, доказ

брокер — посередник

валюта — грошова одиниця в країні

генеральний — загальний, головний

дебати — обговорення

дефект — недолік, вада, ґандж

домінувати — переважати

екстраординарний — особливий

конвенція — угода, договір

координувати — погоджувати

лімітувати — обмежувати

прерогатива — перевага

пріоритет — першість

реєструвати — записувати

репродукувати — відтворювати

симптом — ознака

фіксувати — записувати

цейтнот — нестача часу

шеф — голова, керівник

^ 4. Лексика української мови з погляду сфер вживання

        За сферами вживання словниковий склад української мови поділяється на загальновживану і спеціальну лексику, або лексику обмеженого вживання.

^ 4.1. Загальновживана лексика

Слова, відомі всім носіям мови, якими вони вільно, без будь-якого обмеження користуються, належать до за­гальновживаної лексики. Сюди входятьназви спорідненості людей (батько, мати,дід, бабуся, внук, тесть, свекруха), назви частин тіла (голова, вухо, груди, зуби, рука, серце, ребро), назви свійських і широко відомих диких тварин (кінь, корова, вовк, лисиця, ворона, лас­тівка, чайка, карась, щука), назви культурних і широко ві­домих диких рослин (яблуня, слива, жито, мак, картопля, граб, калина, суниці, полин), назви, пов'язані з харчуванням (хліб, сіль, молоко, їсти, пити), назви будівель, господарських предметів та домашнього начиння (будинок, двері, поріг, ві­ник, граблі, відро, миска), назви одягу і взуття (сорочка, шап­ка, черевики), назви почуттів (радість, щастя, жаль), назви різних дій (сидіти, мити, сіяти, хотіти, могти), назви ко­льору, смаку, розміру, інших якостей (зелений, блідий, соло­ний, кислий, великий, добрий, чистий), назви відомих явищ культури і мистецтва (музика, кіно, книга, картина, олівець), числові поняття (один, два, тридцятий), займенники й служ­бові слова (я, ти, він, від, над, при, і, та, тому що) та ін.

^ 4.2. Спеціальна лексика

На відміну від загальновживаної спеціальній лексиці властиві обмежувальні ознаки, зумовлені функціонуванням відповідних слів: 1) у різних сферах професійної діяльності людей; 2) на територіях поширення української мови, які становлять окремі діалектні ареали; 3) у мовленні груп людей, які формуються за різними ознаками соціального плану.

^ 5. Експресивна лексика

Слова, що належать до стилістично забарвленої лексики, характеризуються насамперед наявністю чи відсутністю в них додаткового конотативного значення, тобто певних емоційних відтінків.

Більшість слів, навіть стилістично забарвлених, сприйма­ється без будь-яких емоцій. Це експресивно нейтральна лексика. Сюди належать слова, що позначають різні абстрактні по­няття (ідеал, істина, демократія, гуманізм, суспільство, буття, самовідданість, недоторканність, мислити, тотальний), слова з виробничо-професійної галузі (цех, електрозварювання, катод, ротор), терміни (катет, гіпотенуза, тангенс, синус), істо­ризми (бунчук, литаври, драгоман, ясир).

Але є частина слів, які самі по собі надають висловлюван­ню емоційного забарвлення, містять стилістично-оцінний відтінок. Це експресивно забарвлена лексика. До неї переважно належить:

книжна піднесена лексика: мисль, бентежність, торже­ство, благоговіння, глава, страж, воїн, чадо, десниця, перст, достойний, волелюбний, незборимий;

поетизми: легіт, відлуння, могуття, борня, виднокрай, роз­май, блакить, ладо, дівчинонька, лебідонька, живодайний, легкокрилий, золототканий, осяйний, надхмарний, гожий, зоріти',

розмовно-просторічна лексика: добряк, базіка, гульвіса, мо­рока, панькатися, комизитися, приндитися, забрьоханий, підтоптаний, лупатий;

вульгаризми: пика, морда, дурило, хамло.

Емоційно забарвленими часто є слова, що виступають як синоніми до слів, стилістично й емоційно нейтральних: кінь — шкапа, прибічник — поплічник, іти — шкандибати, говорити — базікати, товстий — дебелий.

Емоційність властива словам, що називають різні почуття — радість, гнів, горе, захоплення, огиду; виражають якісну оцін­ку предметів та явищ. Такі слова містять емоційний елемент

уже у своему лексичному значенні. Позитивне емоційне за­барвлення мають, наприклад, слова щастя, радість, жага, ко­хання, шана, рідний, любий, ніжний, чарівний, ласкавий, вабити, радіти, любити, кохати. Сумний настрій навіюють своїм лек­сичним значенням слова жаль, сум, журба, туга, розлука, відчай, розпач, сумний, журливий, розпачливий. Негативні емоції викликають лайливі слова й вульгаризми негідник, шкуродер, шахрай, ледащо, неотеса, пика, потвора, лихий, нікчемний, мер­зенний, осоружний, бридкий, гидкий, паскудний, брутальний. У літературнш мові лайливі й вульгарні слова використовуються рідко, надуживання ними справляє негативне враження про самого мовця, автора.

Є ціла низка слів, які мають помітний відтінок урочис­тості: вітчизна, батьківщина, велич, подвиг, провісник, побор­ник, визвольний, величний, вікопомний, доленосний, нездолан­ний. На урочистий лад налаштовують читача, як правило, старослов'янізми: глава, глашатай, пророк, благовісник, бла­гословенний, блаженний, благодатний, священний, праведний, достойний, златоглавий, благовістити, воздвигнуты, благого­війно. Щоправда, старослов'янізми часом можуть вживатися і в іронічному значенні: Аж потіють та товпляться, щоб то ближче стати коло самих: може вдарять або дулю дати благоволять (Т. Шевченко).

Нейтральні слова набувають позитивного чи негативного емоційного забарвлення, якщо їх вжито в переносному зна­ченні: Позирав щораз в віконце, чи не трапиться вона, його щастя, його сонце, його зіронька ясна (П. Грабовський). Якась собака винишпорила, що в листі друковане, і мене кличуть на пошту, щоб одкрити при мені листи (М. Коцюбинський). А соцький, він свиня пиката, нехай минає мою хату (М. Кропивницький).

Емоційне звучання деяких слів досягається за допомогою:

а) пестливих суфіксів: матінка, матуся, таточко, татусь, сестриця, сеструня, дівчинонька, голубонька, зіронька,   гайочок, миленький, ріднесенький;

б) згрубілих суфіксів: носище, бабище, хлопчисько, дівчись­ко, чолов 'яга, п 'янюга, басюра, багнюка, писака, старез­ний, грубезний.

Експресивна лексика може вживатися в усіх функціональ­них стилях літературної мови. Проте найчастіше вона використовується в художніх творах і публіцистиці, а також у роз­мовно-побутовій сфері. Експресивна лексика надає висловлю­ванню більшої виразності, образності, помітніше впливає на почуття співрозмовника, читача.

^ 6. Термін у системі професійного мовлення

Термін - слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Слово термін відоме ще з античних часів. У латинській мові (terminus) воно означало „кінець", „кордон", „межу". У середньовіччі набуло вже значення „визначення", „позначення". У старофранцузькій мові знаходять навіть номінацію terme - „слово". В Україні ця назва поширюється вже у XVIII ст.

Від слова термін утворено слово термінологія, яке означає сукупність термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знання). Науку, що вивчає українську термінологію, називають термінознавством.

Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В. Левицький, С. Рудницький, О. Курило, О. Огонов-ський, І. Пулюй та ін. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнучи до того, щоб термінологія була „всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного"8.

Термін - це спеціальне слово, яке має дефініцію. Конкретний зміст поняття, визначеного терміном, стає зрозумілим лише завдяки цій дефініції — лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.

Характерні ознаки терміна:

а) належність до певної термінологічної системи;

б) наявність дефініції (визначення);

Українська мова професійного спілкування

в) однозначність в межах однієї терміносистеми;

г) точність;

д) стилістична нейтральність;

е) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми; є) відсутність експресивності, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках, і відповідно їх потрібно вживати лише в тій формі та в тому значенні, які подано у словниках.

Від XVIII ст. активно вживається слово номенклатура (від лат. nomenklatura - перелік, список). Воно стає поширеним після того, як шведський ботанік К. Лінней створює класифікацію рослин. Упродовж наступних століть це слово перетворюється у фактичний дублет термінології. Усе ж потрібно чітко розмежовувати ці поняття. В основі терміна лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви -одиничне. Сьогодні під номенклатурними назвами розуміють: 1) сукупність номенів, тобто назв; 2) сукупність умовних символів, графічних позначок, що нерідко складаються з цифр та букв; 3) сукупність термінів без дефініцій; 4) сукупність міжнародних (греко-латинських) назв на позначення видів та елементів у біології, хімії, медицині тощо9. Номенклатурою є серійні назви машин, приладів, верстатів, продукції, що випускається, назви рослин, звірів, найменування організацій, підприємств, географічних назв і т. ін.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. „Усяка наука, - за словами І. Свєнціцького, - це систематичне і дотепне окреслення (дефініція) певних явищ - особливою, тій науці належною мовою"10. Загалом серед термінологічної лексики можна виділити: суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову тощо. Кожна з них має свої підсистеми, напр.:

— політичну (демократія, інтеграція, уряд, соціал-демократ, центризм, фракція);

-юридичну (законодавство, апеляція, позов, адвокат, прокурор, санкції);

— фінансову (кредит, банк, вклад, кошти, депонент);

— військову (плацдарм, переворот, зброя, полковник, контрудар);

7. У діловому мовленні часто доводиться використовувати омоні-ми, синоніми, антоніми та пароніми.

Омоніми (від гр. homos – однаковий, і onyma – ім'я) – це слова, що однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів (між значеннями полісемантичного слова існують зв'язки, вони об'єднані спільним поняттям, а значення омонімів не пов'язані між собою). Омоніми з'являються внаслідок:

– звукових змін у процесі розвитку мови;

– випадкового збігу звучання слова рідної мови і засвоєння з іншої мови;

– випадкового збігу звучання форм різних слів.

Наприклад: гривня – грошова одиниця, і гривня – жіноча прикра-са; сон це – сонце, шию (я шию) – шию (повернув шию).

синоніми (від гр. synonymos – однойменний) – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, напри-клад: домовленість, змова, угода; дорогий, цінний, недешевий, коштов-ний, безцінний, дорогоцінний, на вагу золота; (про почуття до людини) милий, любий, рідний; урожайний– – родючий, плідний, дорідний, (на якому гарно родить – про ґрунт) – плідний, плодючий, плодовитий, до-рідний. Наведені синоніми об'єднані в синонімічний ряд.

Сукупність синонімів мови називається синонімією.

Учені розрізняють синоніми:

– лексичні – це синоніми, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні (усувати, ліквідувати);

– контекстуальні – такі, що лише в певному контексті мають близьке значення. Вони властиві художнім текстам.

Синоніми пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню повторів. Синоніми використовуються для вираження емоційної насиченості.

Антоніми (від гр. anti – проти, onyma – ім'я) – це слова пере-важно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Хоча в антонімічні відношення можуть вступати слова і словосполучення різних частин мови. І якщо синоніми об'єднуються в ряди, то анто-німи об'єднуються в пари, наприклад: праця – безділля, холод – спе-ка; щедра – скупа; сміятися – плакати.

Антонімічні відношення ніби пронизують мову. Вони використо-вуються тоді, коли потрібно найкращим способом дати вичерпну ха-рактеристику явищам дійсності на основі зіставлень і порівняння.

Пароніми – (від гр. para – поблизу, поруч і onyma – ім'я) – це сло-ва, подібні між собою за звучанням і частково за будовою. Напри-клад: білуха, білуга; паливо, пальне; покажчик, показник; ожеледь,

Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

ожеледиця; громадський, громадянський; підозрілий, підозріливий; виконавський (дисципліна, майстерність), виконавчий (орган, лист); приводити, призводити (до чогось небажаного). Ці слова відрізня-ються переважно суфіксами, рідше префіксами та закінченнями.

Пароніми – це співзвучні слова: свійський, світський; додолу, додом у.
^

8.  АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ


Лексика сучасної української мови з погляду її вживання у мовленнєвій діяльності переділяється на активну і пасивну.

Активна лексика - основна з погляду вживаності частина лексики, що вільно і постійно функціонує в різних сферах суспільного життя. До неї насамперед належать загальновживані слова, а також окремі терміни, професіоналізми, неологізми, наявні у повсякденному спілкуванні.

Пасивна лексика - це частина лексики, що мало або зовсім не вживається у повсякденному спілкуванні, але зрозуміла носіям певної мови.

До пасивної лексики належать історизми, архаїзми, неологізми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Історизми - це слова, що вийшли з активного вжитку разом з позначуваними ними реаліями. Вони не мають у сучасній українській мові синонімічних замінників. Це назви понять матеріальної культури (одягу - плахта, каптан, окупай, очіпок; знарядь праці - рало, ціп, серп; старовинної зброї-лук, спис, щит; грошей - золотий); соціально-політичної сфери (раб, плебей, боярин, соцький, волость, панщина), професій (ремісник, купець, кожум яка, зброяр, човняр, водонос), звичаїв і обрядів (досвітки, колодій),назви колишніх міст, поселень (Царгород, Тмуторокань, Кідекша).

Архаїзми - це витіснені іншими синонімами назви понять, що зберігаються і нині. Наприклад: піїт -поет, студій - студент, зелей-ник-лікар, глагол - слово, благоденствіє - достаток, злато-золото, зримий -видимий, рече - каже. Отже, поряд з архаїзмом завжди є синонім - звичайне сучасне слово. Архаїзми використовуються в сучасній мові тільки з певними стилістичними настановами - для створення історичного мовного колориту.

До пасивної лексики належать і неологізми - нові слова, створені для позначення нового, раніше невідомого поняття. Вони з'являються постійно, повсякчас. Це зумовлено потребами сучасної світової цивілізації: роздержавлення, доленосний. Ці слова зберігають статус неологізмів до того часу, поки вони не стають загальновживаними. Значна кількість сучасних нормативних слів вперше була зафіксована в кінці XIX - початку XX ст.: винахідник, дослідник, читач, гуморист, україніст, авторка, лікарка, письменниця, властивість, незалежність, націоналізація, демократизація, європеїзація.

Крім загальномовних, виділяють індивідуально-авторські неологізми: незриданні сльози, яблуневоцвітно, весніти (П. Тичина); село-затори міста, місто замайданилось (Остап Вишня); розхмарене чоло, світозорий воїн (М. Рильський).

^ 9. Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів

Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність - абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів - значна кількість саме абревіатур.33 Це явище поширилося на початку XX ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме - тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації. Активізація процесу творення абревіатур зумовлена передусім суспільно-політичними чинниками, - а відтак соціолінгвістичною ситуацією -появою чи оновленням назв державних, громадських, адміністративно-управлінських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень.

Отже, абревіатура (італ. аЬЬгеуіаШга від лат. аЬЬгеуіо - скорочую)

- скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та -як результат її - лексикалізація графічних скорочень, якої з часом набувають частовживані й загальновживані довгоживучі абревіатури34, напр.: Кабмін, ЖЕК, НАТО, ООНтощо. Основні умови їхнього функціонування - доцільність, зрозумілість, стандартність. їх ще деколи називають „лексичними скороченнями"35.

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

1. Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:

а) буквені - їх вимовляють як букви: СНД- Співдружність Незалежних Держав; МЗС - Міністерство закордонних справ; СБУ- Служба безпеки України; МВФ — Міжнародний валютний фонд; ЛНУ—Львівський національний університет; ТзОВ—Товариство з обмеженою відповідальністю; СП— спільне підприємство; ТСН— Телевізійна служба новин;

б) звукові - їх вимовляють як звуки: ЄШКО - Європейська школа кореспондентської освіти; НАН - Національна академія наук; ЧАЕС— Чорнобильська атомна електрична станція; ВАТ — Відкрите акціонерне товариство; ДАІ - Державна автомобільна інспекція; ЗМІ -засоби масової інформації; ЦУМ — центральний універсальний магазин; СНІД — синдром набутого імунного дефіциту.

2. Абревіатури складового типу - утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: інтерпол (інтернаціональна поліція), Бенілюкс (об'єдну-вальна назва трьох європейських держав — Бельгії, Нідерландів і Люксембургу), військкомат (військовий комісаріат), торгпред (торговельний представник), міськком (міський комітет), держстрах (державне страхування), нардеп (народний депутат).

3. Абревіатури змішаного типу - утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок,

дипкур 'єр, генпрокурор, держсекретар, начштабу, техогляд, медсестра, турбюро, Донвугілля, Нацбанк, Галсервіс.

4. Комбіновані абревіатури - утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ.

Абревіатури широко використовують у засобах масової інформації, політичній, діловій сферах. Серед ініціальних абревіатур найбільшу групу становлять назви установ та організацій. З відновленням незалежності в Україні виникло багато нових партій, громадсько-політичних організацій, що мають два найменування: одне - повне, яке є словосполученням, інше скорочене - абревіатура. Ознакою євроінтеграційної стратегії України є поява в українському політико-економічному дискурсі великої кількості абревіатур із компонентом євро, напр.: еврокредит, єврооблігація, європарламент, євроринок, єврочек, чи основою Європа, напр.: ЄВС-Європейська ваіютнаситема, ЄВБ-Європейськийвачют-ний банк, ЄБРР — Європейський банк реконструкції і розвитку, ЄЄ — Європейський Союз.

За змістом абревіатури можна поділити на:

- назви держав (ПАР, ФРН, США);

- назви міжнародних організацій (МАУ - Міжнародна асоціація україністів; ЮНЕСКО, ООН);

- назви партій (УРП, УНА, СДПУ(о), УХДП);

- назви військових угруповань (ВМФ, ВПС, УПА, УГА);

- назви наукових, громадських, спортивних організацій (НТШ -Наукове товариство імені Шевченка; ДНД— добровільна народна дружина; ФФУ- Федерація футболу України; НБА-Національна баскетбольна асоціація; МОК - Міжнародний олімпійський комітет);

- назви телевізійних агентств і програм ( УТ, УТН, УНІАН- Українське національне інформаційне агентство новин);

- назви підприємств, установ, організацій, банків (Укрсоцбанк, Промінвестбанк, ЛОРТА, РЕМА, Карпатбуд, НаУКМА - Національний університет "Києво-Могилянська академія ");

- назви літературних об'єднань (ВАПЛІТЕ - Вільна академія пролетарської літератури, Бу-Ба-Бу — Бурлеск — Балаган - Буфонада);

- назви видавництв, видань, газет і журналів (УРЕ, БУЛ- Бібліотека української літератури, СУМ — Словник української мови; "ПіК" — "Політика і культура"; "СіЧ" — "Слово і час", "ГУ"— "Голос України");

10. Плеона́зм (від грец. πλεονασμός — надлишокнадмірність) — надлишковість засобів, що використовуються для передачі лексичного чи граматичного змісту висловлювання. Плеоназм як властивість тексту є протилежністю еліпсису і виявляє себе у повторенні чи синонімічному дублюванні лексем (лексичний плеоназм) або граматичних форм (граматичний плеоназм), а також у надто багатослівній передачі змісту, який може бути висловлено коротше. Плеоназм може реалізовуватись і в межах речення, і у ширшому контексті: цілі речення можуть практично дублювати той самий зміст.

Плеоназм може бути обов'язковим (зумовленим мовною системою чи нормою) або факультативним, стилістичним (зумовленим експресивною метою висловлювання). Обов'язковий плеоназм є часто присутнім у граматиці різних мов — наприклад, у системах узгодження (дублювання граматичного значення іменника у формах залежних від нього слів), у деяких конструкціях дієслівного керування — дублювання просторових значень дієслівних префіксів у прийменниках («злізти з дерева») або подвійного заперечення («ніколи не був») та ін. Стилістичний (експресивний) плеоназм є типовим для розмовної, публіцистичної і художньої мови, особливо для фольклору, де плеонастичні епітети й порівняння можуть перетворюватись на стійкі поетичні формули.

Приклади:

  • пам'ятний сувенір (сувенір — «подарунок на пам'ять»),

  • передовий авангард (авангард — «ті, хто попереду»),

  • спільна співпраця (співпраця — «спільне розв'язання проблем, спільна робота»),

  • народний фольклор (фольклор — «народна творчість»),

  • прейскурант цін (прейскурант — «довідник цін»),

  • вільна вакансія (вакансія — «вільна, незайнята посада»),

  • основний лейтмотив (лейтмотив — «провідний мотив, основна думка твору»),

  • дублювати двічі (дублювати — «повторювати»),

  • демобілізуватися з армії (демобілізуватися — «увільнитися зі збройних сил»).[1]

Близьким до поняття плеоназму є поняття тавтології, яку іноді називають «хибним плеоназмом».

Тавтологія (дав.-гр. ταυτολογία від дав.-гр. ταυτο — те ж саме та дав.-гр. λόγος — мова) — у риториці, використання повторювання або надлишковості у мові, коли одна частина висловлювання повністю або частково дублює зміст іншої.

Тавтологію іноді вважають різновидом плеоназму, або називають «хибним плеоназмом» — тобто таким плеоназмом, який не є виправданим ані з логічної, ані з експресивної та стилістичної точки зору (наприклад, «більш тепліший» замість «тепліший», або «популярні шлягери», «відомі зірки естради», «одноголосний консенсус», «прайс-лист цін» та ін.). Здебільшого, вживання таких тавтологій є проявом недостатньої логічної та мовної грамотності.

Дублювати зміст можуть не тільки окремі слова, а й цілі речення або їх частини, наприклад: «…вони ведуть активніше статеве життя і в результаті частіше займаються сексом».

Найочевиднішою тавтологія виглядає у словосполученнях, де дублюється один корінь (наприклад, «масляне масло») або корені різномовного походження з аналогічним змістом («пам'ятний сувенір», «народний фольклор»), але у деяких випадках такі слова насправді використовуються у дещо різних значеннях і не повністю дублюють зміст один одного. Наприклад, у словосполученнях «чорне чорнило» чи «біла білизна» повторюються корені, але не значення, оскільки чорнило буває не тільки чорним, а білизна — не тільки білою. Буквальне значення латинського слова «республіка» (res publica) — «справа народна», однак словосполучення «Народна Республіка» здебільшого не сприймається як тавтологічне.

Тавтологічні конструкції входять також до експресивно-стилістичних плеоназмів, які активно використовуються в образній народній та художній мові: «плакати гіркими сльозами», «думу думати», «гори воно вогнем».

Використання повторів чи часткове дублювання змісту, яке покращує стиль або робить висловлювання більш чітким і зрозумілим, зазвичай не характеризується як тавтологія, хоча і використовує для передачі змісту надлишкові засоби. Іноді дублювання змісту використовується для того, щоб підсилити або зробити наголос на певному аспекті висловлювання: наприклад, подарунок за визначенням є безкоштовним, але дуже часто говорять «безкоштовний подарунок», щоб наголосити, що немає жодних прихованих зобов'язань, фінансових або будь-яких інших.
  1   2   3

Схожі:

1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми iconПлан. Спілкування: його структура, рівні, функції, основні способи...
Спілкування – це взаємодія двох або більше людей, що складається з обміну між ними інформацією пізнавального або афективно-оціночного...
1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми iconПлан. Спілкування: його структура, рівні, функції, основні способи...
Спілкування – це процес встановлення контактів між людьми, породжуваний потребами верб спільної діяльності та включає в себе обмін...
1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми iconПлан предмет, проблематика та значення філософії економіки Людина...
Економіка поняття багатозначне. Це І частина повсякденного життя, І народне господарство певної країни в цілому, а також окремих...
1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми icon-
А тепер ми маємо її. Точніше, вона має нас — від світання до смеркання, має з усією своєю карпатською ніжністю, має нас в Індонезії...
1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми iconМожна зобразити так: кс = ку+ 3 + В, де ку — комунікативні установки;...
В процесі ділового спілкування важливим фактором є створення між партнерами нормальних робочих відносин, які досягаються, якщо дотримуватися...
1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми icon1. Соціокультурна зумовленість філософії
Масштабне бачення дійсності означає, що філософський тип мислення-це визначення місця, ролі І значення людини у світі або прояв співвідношення...
1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми iconТема 1
Проаналізуйте (а) походження І значення слова “логіка”, (б) словосполучення, в яких вживають це слово, а також (в) відповідні контексти...
1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми iconКонтрольна робота за розділом Основи економічного життя суспільства
Г виробничі взаємини, що складаються між людьми в процесі виробництва матеріальних благ та послуг
1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми iconЗгідно з Топонімічним словником України, слово Інгулець тюркського...
Від татарського словосполучення ени-гьол — «нове озеро» (її так могли назвати за русло, що розширюється)
1. Однозначні й багатозначні слова Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми iconНа сьогодні питанням взаємостосунків між людьми є питання комунікацій...
Процесу комунікації варто приділяти увагу всім людям, а особливо тим, які відносять себе до професій типу "людина— людина": психолога,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка