Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет
Сторінка8/14
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.51 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14
^

Глава 6. МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ





    1. Міжнародна трудова міграція: сутність, причини, форми



Міжнародна міграція робочої сили (трудова міграція) – це переміщення працездатного населення з одних держав до інших з метою працевлаштування строком більше ніж на рік. Міжнародна трудова міграція може бути спричиненою різними факторами – політико-правовими, воєнними, релігійними, етнічними, національними, расовими, сімейними, екологічними та іншими, однак більшість дослідників указує на її переважно економічне походження: робоча сила переміщається із країн з низьким рівнем життя до країн із вищим рівнем унаслідок національних розбіжностей у рівнях заробітної плати і зайнятості, умовах праці й підприємницької діяльності. Крім того, домогосподарства часто посилають своїх представників до інших регіонів, щоб підвищити їхній соціальний статус.

Рух міжнародних трудових мігрантів утворює міжнародний ринок праці - сферу купівлі-продажу прав користування робочою силою в інтересах світового господарства.

Причини, особливості руху та трудової діяльності мігрантів аналізують теорії трудової міграції (табл. 6.1).

^ Таблиця 6.1.

Основні теорії трудової міграції


Теорії міграції

Зміст теорії

Неокласична економічна теорія

Міграція робочої сили викликана регіональними відмінностями у попиті та пропозиції робочої сили. Регіони з більшою пропозицією праці мають низьку заробітну плату, у той час як регіони з обмеженою пропозицією робочої сили характеризуються вищим рівнем зарплати. Різниця у заробітній платі змушує працівників з низькооплачуваних регіонів рухатися до високооплачуваних регіонів. Економічне зростання і збільшення еміграції поступово нівелюють розрив в оплаті праці, що зменшує стимули до міграції.

Теорія людського капіталу

Міграція є способом інвестування в людський капітал: якщо переваги міграції перевищують втрати від міграції, людина переїде туди, де очікує одержати максимальний дохід. На рішення про міграцію впливають: 1) рівень зайнятості та заробітної плати в рідній країні та потенційній країні призначення; 2) вік мігранта – період, протягом якого працівник зможе одержувати вигоди від інвестицій у свій людський капітал, реалізований у формі міграції; 3) витрати переїзду – на пошук інформації, нової роботи, транспорт, житло, вивчення чи вдосконалення іноземної мови тощо; психологічні витрати, пов’язані з культурними відмінностями в країні перебування та призначення.

Теорія «поштовху – тяжіння»

У країнах-експортерах трудових ресурсів діють фактори, що виштовхують робочу силу: низькі заробітні плати та життєвий рівень, низькі економічні можливості, політичні репресії, структурне безробіття за місцем вибуття. У країнах-імпортерах діють чинники тяжіння: високий попит на робочу силу, ширші економічні можливості, вища заробітна плата, політичні свободи за місцем прибуття. У більшості випадків люди рухаються з бідних регіонів до багатих, але вирішальну роль відіграє державне регулювання міграцій.

Нова економічна теорія міграції

Рішення про міграцію приймається групами взаємопов’язаних людей (родинами або домогосподарствами), які діють спільно не лише з метою максимізації очікуваних вигод від міграції, але й з метою мінімізації ризику в разі невдач (наприклад, на ринку праці). На відміну від індивідів, домогосподарства мають можливість управляти ризиками за рахунок власних ресурсів і одночасно покладатися на грошові перекази мігрантів.

Теорія сегментованого (подвійного) ринку праці

Основною причиною міграції є скорочення зайнятості національної робочої сили розвинених країн у непрестижних та малооплачуваних сферах праці, які стають непривабливими для місцевого населення і можуть бути зайнятими трудовими мігрантами. У результаті ринок праці має два сегменти: 1) національної робочої сили – зі стабільною зайнятістю і високою оплатою праці, як правило, у сфері виробництва і послуг; 2) працівників-мігрантів – з нестабільною зайнятістю, низькою зарплатою і незначними перспективами професійного зростання, найчастіше у сфері обслуговування.

Інституціональна теорія

На міграційну політику і міграційні потоки впливають: ступінь інтеграції країни у світове господарство, діяльність міжнародних і регіональних організацій (блоків, асоціацій); розвиток агентств та різного роду інститутів, що сприяють одержанню необхідної інформації та мовній підтримці емігрантів.

Теорія світових систем

Міжнародна міграція є похідною від розширення глобального ринку: міжнародній потік робочої сили йде за міжнародним потоком товарів і капіталу. Міжнародна міграція особливо характерна між колишніми колоніальними лідерами та їхніми колоніями, чому сприяють давно встановлені культурні, лінгвістичні, адміністративні, інвестиційні, транспортні зв’язки. Основним способом регулювання міграції є прийняття законів про імміграцію з метою регулювання управління міжнародними потоками капіталу і товарів.

Теорія загальносвітової міграційної системи

Людський потенціал світового співтовариства має три зони, які виокремлюють за географічними та культурними ознаками: 1) основна зона (ядро) розвитку з капіталоємними виробництвами; 2) периферія з трудоємними виробництвами і підлеглим становищем; 3) напівпериферія з обома типами виробництв. Місцезнаходження країни в конкретній зоні обумовлює ступінь взаємозалежності (незалежності) країн. Під впливом розвитку основної зони технології периферії змінюються на працезберігаючі, що стимулює мобільність трудових ресурсів і готовність їх до міграції до інших регіонів світу. Стійкі міграційні потоки створюють певну міграційну систему, яка включає країни-експортери і країни-імпортери трудових ресурсів.


Міжнародну трудову міграцію характеризують взаєпов’язані процеси: еміграція – виїзд робочої сили з країни; імміграція – в’їзд робочої сили до приймаючої країни; рееміграція – процес повернення емігрантів на батьківщину (в країну еміграції) .

За сроком перебування мігрантів за кордоном розрізняють постійну і тимчасову міграцію. Постійна переважала до Першої світової війни, коли значні маси людей назавжди залишали свої країни і переселялися на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії тощо. Тимчасова міграція обмежує перебування мігрантів за кордоном певним строком з подальшим поверненням їх на батьківщину.

За правовим статусом мігранта виокремлюють легальну (законну) і нелегальну (незаконну) міграцію. Легальна міграція може бути: а) вільною – за повної відсутності контролю за в’їздом, перебуванням і зайнятістю мігрантів; б) міграцією за контрактом, який укладається між наймачем і мігрантом або групою мігрантів; в) міграцією, дозволеною лише на час виконання конкретного проекту. До нелегальних мігрантів відносять тих, хто незаконно прибув до країни в пошуках роботи або незаконно працевлаштовується, хоча перебуває в країні легально.

Історично міжнародне переміщення трудових ресурсів проходить чотири етапи (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

^ Основні етапи міжнародної трудової міграції

Етапи міграції

Основні напрямки міграції

Особливості та наслідки міграції

Перший - остання третина XVIII - середині XIX ст.

Масова міграція з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії

Відбувається формування світового ринку праці, що сприяло економічному розвитку в країнах-імпортерах робочої сили, колонізація малозаселених районів землі

Другий – з 1880-х рр. до Першої світової війни

Іміграція з менш розвинених країн (відсталих країн Європи, з Індії, Китаю тощо) до передових (США, Великої Британії та ін.)

Змінюється структура та кваліфікаційний склад мігрантів. Основну масу мігрантів становить некваліфікована робоча сила

Третій – період між Першою та Другою світовими війнами

Незначна міжконтинентальна міграція, рееміграція з розвинених країн


Скорочення масштабів міжнародної трудової міграції під впливом Великої депресії 1929-1933 рр., наслідком чого стало зростання безробіття у розвинених країнах та обмеження імміграції державами.

Четвертий – період після Другої світової війни і дотепер

Внутрішньоконтинентальна міграція в Європі та Африці; «вибухи трудової міграції» під впливом економічних та політичних причин: з Ірландії до США (1940-ві рр.); з Італії та Східної Європи до США (1980-ті рр.); біженців з Угорщини (після повстання 1956 р.), Вєтнаму (1975 р.), Куби (1980 р.); з колишніх соцкраїн після розпаду СРСР

Зростання інтелектуальної міграції (висококваліфікованих кадрів) та освітньої міграції до розвинених країн світу; посилення державного і міжнародного регулювання трудової міграції. Вільне пересування робочої сили між країнами визнано умовою нормального функціонування економіки країн ЄС та всього світового господарства


За оцінками Світового банку, за межами країни народження зараз проживають 215,8 млн чол., що складає 3,2 % від чисельності населення світу. Серед міжнародних мігрантів нараховують 16,3 млн біженців; решта – біля 93 % - змінили місце проживання переважно з економічних причин, тобто є трудовими мігрантами.

Основними напрямками міжнародної міграції робочої сили є: міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн; міграція робочої сили між країнами, що розвиваються, насамперед до нових індустріальних країн та країн - членів ОПЕК; міграція між промислово розвиненими країнами; інтелектуальна міграція наукових працівників та кваліфікованих фахівців як до промислово розвинутих країн, так і до країн, що розвиваються; міграція з колишніх соціалістичних країн до розвинутих країн; міграція робочої сили в межах колишнього СРСР.

Географічними центрами сучасної імміграції є найбільш розвинені країни, такі, як США, Канада, Австралія, більшість західноєвропейських країн, а також країни з високими доходами від продажу нафти та інтенсивним економічним зростанням (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Австралія, Нова Зеландія) (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

^ Міграційний приріст населення, млн чол.

(за даними «Демоскоп Weekly»)

Країни

2000-2005 рр.

2006-2010 рр.

Країни Європи

9,3

9,0

Країни Північної Америки,

у тому числі США

7,2

6,2

6,1

5,0

Країни Океанії, у тому числі:

Австралія

Нова Зеландія

0,687

0,662

0,136

1,114

1,125

0,065


За даними російського тижневика «Демоскоп Weekly», протягом останніх років найбільша кількість міжнародних мігрантів виїхала з Мексики (11,9 млн емігрантів), Індії (11,4 млн чол.) і Росія (11,1 млн чол.). Кількість емігрантів з України становить 6,6 млн чол. За часткою ж співвітчизників, які проживають за кордоном, лідирують: Палестинська територія (68,3 %), Самоа (67,3 %), Гренада (65,5 %), з європейських країн – Албанія (45,4 %), Боснія і Герцеговина (38,9 %), Португалія (20,8 %), а з колишніх республік СРСР – Вірменія (28,2 %), Грузія (25,1 %), Казахстан (23,6 %), Молдова (21,5 %).



    1. ^ Економічні та неекономічні наслідки трудової міграції

Наслідки трудової міграції є різними для країн-реципієнтів, у які мігрують кадри (від англ. «to receipt» – отримувати), і для країн-донорів, звідки вони виїжджають.

Для країни-реципієнта позитивним наслідком трудової міграції є зростання сукупного попиту, національного виробництва і економічного розвитку. Кваліфіковані іммігранти сприяють інвестиціям у нові підприємства і проекти та інноваційному розвитку постіндустріальних країн. Кожний четвертий молодий учений США – це мігрант. Багато розвинених країн відкривають програми набору IT-спеціалістів, медсестер, науковців з біології, хімії, математики та інших наук і мають значну економію на підготовці фахівців.

Попит на мігрантів зростає і під впливом старіння населення у розвинених країнах або його низької природної плинності. Шляхом залучення робітниць молодого віку деякі держави намагаються вирішити демографічні проблеми. Однією з найпопулярніших вакансій в США під час рецесії 2008-2010 рр., за версією американського журналу «Forbes», була праця кваліфікованої медсестри. Її заробітна плата сягала від 55 до 90 тис. дол. на рік. Демографічні проблеми впливають на потреби в нянях та інших медичних професіоналах для роботи у хоспісах, для догляду за похилими та безнадійно хворими людьми на дому.

Однак у більшості випадків мігранти заповнюють ті ніші ринку праці, які непопулярні серед місцевого населення. Через це у країнах-реципієнтах співіснують два сегменти ринку праці: національний та іноземний. Наприклад, у Італії в 2011 р., за даними Італійського союзу торгівельних палат, чверть усіх пропозицій на ринку праці складають продавці, касири, домробітниці й прибиральниці. Задоволення потреб у цих професіях відбувається переважно за рахунок іммігрантів, що зменшує структурне безробіття й робить безболіснішим перелив національної робочої сили в найбільш динамічні сектори економіки. Імпорт дешевої робочої сили є вигідним для місцевих роботодавців, оскільки дозволяє їм тиснути на працівників під час трудових переговорів про рівень заробітної плати. Іноземних працівників часто розглядають і як певний амор­тизатор у випадку криз і безробіття: їх першими звільняють, поповнюючи резервну армію праці. У багатьох країнах легальних мігрантів не забезпечують пенсіями й не врахо­вують при реалізації різного роду соціальних програм. Нелегальні ж робітники взагалі стикаються з відсутністю доступу до соціальної інфраструктури, освіти, кваліфікованих лікарів. Жінки часто стають жертвами торгівлі й насильства, втрачаючи свою свободу і зазнаючи фізичних загроз.

Слід зважати й на зростання утриманства тих мігрантів, які живуть на різні соціальні пільги за рахунок податків інших громадян. Як правило, це характерно для європейських країн з соціально орієнтованою ринковою економікою. Утриманство породжує неробство, непристойну й агресивну поведінку, яку побачив увесь світ під час подій у Великій Британії влітку 2011 р. Розмивається національна та релігійна ідентичність країн-реципієнтів, поширюється вплив «чужих» культур та традицій, загострюються ксенофобські настрої серед корінного населення, зростає чисельність, авторитет та ідеї націоналістичних партій у парламенті. Терористичний акт улітку 2011 р. у Норвегії, яка посідає перше місце серед країн світу з індексу людського розвитку, свідчить про посилення напруженості і суперечностей міграційної політики європейських країн.

Серед позитивних наслідків еміграції для країни-донора визначають зростання трансфертних грошових переказів, які формують позитивне сальдо платіжного балансу країни. За світовими дослідженнями, доходи мігрантів, які прибувають з бідних країн до багатших, у середньому більші в 15 разів. Тому грошові перекази фізичних осіб зростають вищими темпами, ніж кількість самих міжнародних мігрантів. Вони підтримують доходи родин на батьківщині, що впливає на внутрішній попит й внутрішні інвестиції, розвиток регіонів і національного ринку. Так, за даними Міжнародної організації з міграції, в Україну щороку надходять 5—8 млрд дол. Це перевищує дохід від експорту зерна у 2010 р. За даними НБУ, тільки в першому півріччі 2011 р. обсяг приватних грошових переказів в Україну з-за кордону склав 3,28 млрд дол., з них 2,75 млрд дол. забезпечили українці, які працюють за кордоном.

У випадку тимчасової міграції, коли працівники повертаються додому, велику роль відіграє здобуття ними зарубіжної освіти, переймання досвіду і традицій інших культур, розширення професійних навичок, загального світогляду, розуміння стандартів цивілізованого побуту. Ці переваги міграції добре використовує Китай, створюючи людям можливість реалізувати набутий трудовий потенціал на користь своєї країни.

Проте далеко не завжди мігранти повертаються. Тоді національна економіка неповоротно втрачає висококласних спеціалістів, плоди їх потенціальної діяльності, витрати на освіту та підвищення кваліфікації. Скорочується число носіїв національної культури, прогресивних тенденцій та ідей, представників середнього класу, який є основою стабільності суспільства. Якщо ж виїжджають молоді працівники, то зменшується підприємницька активність в національній економіці, уповільнюється економічний розвиток, погіршується репродуктивний стан населення країн-донорів. Випереджаюче скорочення національних трудових ресурсів з часом призводить до зростання потреби в іноземній робочій силі та неконтрольованої тіньової міграції.

Узагалі, трудова еміграція є лише симптомом, а не причиною неефективності економічної і політичної системи країни-донора. Емігранти прагнуть не тільки отримання високих доходів, а й розширення коридору можливостей і прав, які відсутні в неправових державах. Діти мігрантів мають значно більші шанси на виживання, на доступ до гідної освіти й медичної допомоги. В умовах нинішнього зниження бар’єрів на шляху до еміграції (як політики ООН і урядів розвинених країн) протистояти вигодам еміграції можуть тільки більші вигоди для того, щоб залишитися на батьківщині.
^ 6.3. Напрями і форми регулювання міграційних процесів

Глобальні міграційні процеси робочої сили вимагають державного, міждержавного та наддержавного регулювання.

Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на міграційний рух працездатного населення з метою його пристосування до потреб національної економіки.

Система міждержавного регулювання трудової міграції населення включає: а) регулювання міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод; б) багатостороннє регулювання міжнародних міграційних процесів шляхом підписання міжнародних угод і конвенцій на загальносвітовому рівні, а також досягнення домовленостей у межах окремих інтеграційних угруповань.

Процес наддержавного регулювання міжнародної міграції робочої сили відбувається на підставі правових норм і правил, зафіксованих у документах міжнародних організацій, насамперед Міжнародної організації праці (МОП) та Міжнародної організації з питань міграції (МОМ). Держави, які ратифікували міжнародні конвенції, визнають пріоритет міжнародного права над національним.

У розвинених країнах використовуються спеціальні механізми регулювання трудової імміграції, еміграції та рееміграції (табл. 6.4).

Таблиця 6.4

^ Напрями та форми державного регулювання міжнародної

трудової міграції


^ Напрями регулювання

Форми регулювання


Методи регулювання міжнародного трудової міграції


Регулювання трудової імміграції

Регулювання кількісного складу іммігрантів

Затвердження імміграційної квоти з урахуванням статево-вікової структури, рівня освіти, безробіття, наявності ринку житла та інших параметрів. Квоти можуть уводитися як для всієї економіки в цілому, так і для окремих галузей або навіть підприємств, обмежуючи цим загальну кількість іммігрантів.

Регулювання якісного складі іммігрантів

Запровадження професійних та особистих обмежень: вимог до рівня освіти, стажу роботи зі спеціальності та стану здоров'я іммігрантів. Реалізація спеціальних програм стимулювання притоку дефіцитних категорій спеціалістів (ІТ-спеціалістів, лікарів, у сфері біотехнологій тощо) та підприємців, які хотіли б зайнятися бізнесом.

Встановлення юридичного статусу іммігрантів

Визначення соціально-економічних, трудових та інших прав мігрантів, закріплених як у міжнародних угодах, так і в національних законодавствах. Цей статус позбавляє іноземних робітників політичних прав, обмежує в більшості випадків їх участь у профспілковій діяльності, регламентує строки перебування у країні зайнятості.

Економічне регулювання

Уведення певних фінансових обмежень на залучення до країни іммігрантів. Зокрема, в деяких країнах фірми мають право наймати іноземців тільки по досягненні певного обсягу обороту й продажів або після внесення встановлених платежів до державного бюджету. З такою ж метою іммігрантів зобов’язують платити за оформлення імміграції та працевлаштування на місцеве підприємство.

Встановлення тимчасових обмежень на імміграцію

Встановлення максимальних строків перебування іноземних працівників на території держави, після чого вони повинні або виїхати, або одержати дозвіл на продовження свого перебування в країні.

Установлення географічної й національної структури імміграції

Уведення кількісних квот на в'їзд іммігрантів із певних країн; Заборони (явні, приховані й умовні) наймати іноземну робочу силу на окремі професії та роботи


Стимулювання рееміграції



Заходи щодо повернення іммігрантів на батьківщину

Програми стимулювання рееміграції: виплата вихідної допомоги при добровільному звільненні іммігрантів з роботи та їхньому поверненні на батьківщину; причому одержання вихідної допомоги позбавляє іммігранта права повторно в'їхати до приймаючої країни (ФРН, Франція, Нідерланди).

Програми професійної підтримки іммігрантів: надання можливості іммігрантам, які одержали освіту в розвиненій країні, працевлаштуватися на більш високооплачувану і престижну роботу на батьківщині (Франція, ФРН, Швейцарія).

Програми економічної допомоги країнам з масовою еміграцією. Розвинені країни укладають угоди з країнами-експортерами робочої сили про інвестиції частини переказів працівників на батьківщину й частини державних коштів у створення нових підприємств у країнах, що розвиваються, які могли б стати місцями роботи для реемігрантів (наприклад, двосторонні відносини ФРН і Туреччини).

Регулювання еміграційних процесів

Регулювання обсягів еміграції та якісного складу емігрантів

Відмова в еміграції через нестачу в країні кваліфікованих і висококваліфікованих спеціалістів або за несприятливої демографічної ситуації.


Використання еміграції як засобу залучення валютних ресурсів в економіку країни

Емігрантам відкривають валютні рахунки з наданням вищих відсоткових ставок, створюють вигідні умови для використання цих коштів, вимагають переказів у країну певної частки зарплати та інше

Захист прав емігрантів за кордоном

Укладення двосторонніх угод з країною-імпортером та створення спеціальних установ (фондів, представництв, аташе з праці) при посольствах, які контролюють дотримання основних прав емігрантів, допомагають у забезпеченні їх медичними послугами, житлом, навчанням дітей у школі; запровадження обов'язкового державного ліцензування діяльності організацій щодо найму працівників для роботи за кордоном.



^ 6.4. Загальна оцінка стану міграційних потоків з України та в

Україну. Державне регулювання зовнішньої міграції в Україні

Масова міграція з території України пережила чотири хвилі. Перша почалася близько 1880 р. і тривала до Першої світової війни. Вона зумовила переселенські акції українців на Далекий Схід і Балкани, обезземелення значної частини українського селянства Галичини й Буковини, що супроводжувалося його виїздом на роботу до Північної та Південної Америки. Друга хвиля еміграції відбувалася переважно у 1920-30 рр. і носила зазвичай політичний характер. Третя хвиля – повоєнна – складалася з осіб, які опинилися поза Україною внаслідок Другої світової війни. Четверта хвиля почалася наприкінці 1980-рр. у зв’язку з радянською «перебудовою» і триває до цього часу. Крім того, на початку української незалежності великим міграційним тиском для України стала репатріація кримських татар, потім достатньо серйозно постало питання нелегальної транзитної міграції.

Причина тривалої потужної еміграції з України – трансформаційна криза 1990-х років, що супроводжувала розпад командної економіки і становлення ринкової, падіння рівня і якості життя, нестабільність політичної системи, недовіра до влади, корупція і незахищеність прав людини. Нашу економіку характеризують майже найгірші показники ВВП на душу населення, рівня заробітної плати й прожиткового мінімуму у Європі. У 2011 р. Україна посіла 73-е місце у рейтингу якості життя (із 192 країн), 89-е місце у рейтингу глобальної конкурентоспроможності (серед 130 країн), 162-е — у рейтингу економічних свобод (серед 183 країн). Високооплачувана наймана праця і легальний середній бізнес в Україні невигідні. Останні реформи спрямовані на підтримку великого бізнесу з невисокою ціною праці. Існують багато деформацій у розвитку підприємництва – нестабільність і суперечливість законодавства; корупція, високий податковий гніт, які підштовхують підприємців до тіньової діяльності, та високі трансакційні витрати малих фірм на відносини з перевіряючими структурами; високі ставки процентів на кредит; відсутність стимулів для інноваційного бізнесу, поширення рейдерства тощо.

Ось чому міграція з України має не тільки всі класичні соціально-економічні наслідки для національної економіки, але й специфічні. З одного боку, трудова еміграція породжує структурне безробіття і стримує розвиток підприємництва. Сьогодні в Україні не вистачає як висококваліфікованих робітників слюсарів, токарей, електрогазосварщиків, водіїв та інших, так і спеціалістів – інженерів, лікарів, IT-cпеціалістів з відповідним досвідом праці й високим рівнем кваліфікації, які працюють для іноземних економік і компаній. З другого боку, трудові мігранти – це фактично найактивніша в соціальному плані частина населення України, яка спроможна впливати на формування громадянського суспільства, корегувати діяльність влади і зменшувати вади державного регулювання економіки та ринку. Це також або дуже висококваліфіковані наймані працівники, яких в Україні катастрофічно не вистачає, або люди, схильні до підприємництва, і мають бажання й енергію відкривати власний бізнес. Тому еміграція призводить до зниження інтелектуального потенціалу і конкурентоспроможності економіки країни, зростання загального зубожіння населення, падіння рівня загальної культури громадян, порушення етнокультурної цілісності населення. Виїзд молодих працівників (від 25 до 40 років) посилює також навантаження на податкову і пенсійну системи, погіршує демографічну ситуацію. Є безліч випадків, коли трудові мігранти, зокрема жінки, залишають дітей на батьківщині. Руйнується інститут сім’ї, що є фундаментом розвиненого та міцного суспільства.

Значні ризики та загрози несе з собою й імміграція в Україну. За даними Світового банку, у 2010 р. в Україні було заєрестровано 5,3 млн іноземців – переважно з країн СНД. Проте особливої актуальності набула проблема нелегальної міграції. Канали пересування мігрантів використовують представники злочинного світу для транспортування наркотиків, зброї, бойовиків, торгівлі людьми. Після підписання Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб, яку ратифіковано Законом України № 116-VI від 15.01.2008 р., транзитна нелегальна міграція зменшилась. Якщо раніше це були вихідці з країн Південно-Східної та Центральної Азії (Афганістан, Пакистан, Індія), то у 2010 р. – переважно мігранти з країн Середньої Азії та СНД, особливо Чечні. Розширено перелік підстав для відмови у в'їзді в Україну, встановлений Законом України № 3929-12 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4.02.2011 р. Затриманим при спробі незаконного перетину кордону забороняється в'їзд в Україну протягом 10 років. Скорочено термін тимчасового перебування в Україні, обов’язковим є достатнє фінансове забезпечення. Посилення відповідальності у сфері незаконної міграції торкаються також Кримінального кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стратегічні завдання державної міграційної політики України, принципи і пріоритети діяльності державних органів у сфері міграції, напрями вдосконалення її законодавчого та інституціонального забезпечення визначено в «Концепції державної міграційної політики», схваленій Указом Президента України від 30.05.2011 р. № 622/2011. Важливу роль у державному регулюванні міграційних процесів повинна відігравати Державна міграційна служба, завдання і функції якої встановлено в «Положенні про Державну міграційну службу України», затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 405/2011.

Запитання для самоконтролю

  1. Визначте сутність та причини міжнародної міграції робочої сили.

  2. Розкрийте зміст основних теорій міжнародної міграції робочої сили.

  3. Які напрями і форми міжнародної трудової міграції ви знаєте?

  4. Чим відрізняються переваги та негативні риси міграції для країн-реципієнтів та країн-донорів?

  5. Як відбувається регулювання міжнародних міграційних процесів?

  6. Назвіть головні причини міграційних процесів в Україні.


Рекомендована література

Безпека людського розвитку: економіко-теоретичний аналіз [Текст] : моногр. / Л. С. Шевченко, О. А. Гриценко, Т. М. Камінська та ін. / за ред.. д-ра екон. наук, проф. Л. С. Шевченко. – Х. : Право, 2010. – 448 с. – Розділ 5.

Герасимчук, В. Г. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / В. Г. Герасимчук, С. В. Войтко. – К. : Знання, 2009. – 302 с. – Розділ 10.

Козак, Ю. Г. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / Ю. Г. Козак. – К. : ЦУЛ, 2009. – 450 с.

Нестерова, А. Ретроспективный взгляд на теории международной миграции рабочей силы [Электронный ресурс] / А. Нестерова // Журнал международного права и международных отношений. – 2010. – № 1. – Режим доступа : http://www.evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=1671&Itemid=232.

Романюк, М. Д. Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти [Текст] / М. Д. Романюк // Демографія та соціальна економіка. – 2009. – № 1(11). – С. 50-60.

Шевченко, Л. С. Ринок праці: сучасний економіко-теоретичний аналіз [Текст] : моногр. / Л. С. Шевченко. – Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. – 336 с. – Розділ 6.

Юдина, Т. Н. Социология миграции [Текст] : учеб. пособие для вузов / Т. Н. Юдина. – М. : Академический Проспект, 2006. – 272 с.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни київський національний...

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconРобоча навчальна програма
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, Молоді та спорту України
Розроблено та внесено: Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет icon1, Покарання як основна форма реалізації кримінальної відповідальності
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни таврійський національний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний технічний університет України
Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний...
Трансформація аксіосфери інформаційного суспільства з позицій сучасного соціогуманітарного знання
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський...
Психолого-педагогічні дисципліни, охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях”
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет
Другий відкритий Всеукраїнський дебатний турнір Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка