Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет
Сторінка2/14
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.51 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
^

Глава 1. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА



1.1. Поняття і предмет курсу «Міжнародна економіка»

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство, особливо сучасне, найрозвиненіше, являє собою соціальну систему. Соціальна система – це складно організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об’єднані різноманітними зв’язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою. Сформована у ХХ ст. світова система господарства являє собою саме таку складно організовану впорядковану цілісність.

Структурні ланки, що утворюють міжнародну економічну систему, за своїм змістом неоднорідні. Вони поєднують у собі загальні та специфічні, основні та похідні, нові, що народжуються, та старі, що відмирають, перехідні та проміжні економічні форми, кожна з яких функціонує на основі спільної для всієї системи і разом з тим власної логіки розвитку.

У сучасних економічних умовах структурні елементи міжнародної економічної системи характеризуються динамізмом, мінливістю, суперечністю розвитку. Цим визначається необхідність структурної диференціації, без якої неможливо пізнати об’єктивні закони та принципи її функціонування. Міжнародна економічна система характеризується ієрархічністю, прагне набути стану цілісності та організованості.

Міжнародна економіка (international eсonomy; далі – МЕ) має трактування в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні МЕ – це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Більш вузьке трактування: МЕ – це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб’єктів різної державної належності в сфері міжнародного обміну товарами і послугами, руху факторів виробництва та фінансування і формування міжнародної економічної політики.

Міжнародна економіка в широкому значенні – це теорія, що застосовується до вивчення головним чином економіки світогосподарських зв'язків як цілісного явища. Тому в міжнародній економіці як у частині теорії ринкової економіки міжнародні економічні відносини, зовнішньоекономічний вплив на національні господарства розглядаються не як другорядні явища. Підвищення рівня відкритості країн, зближення та взаємозв'язок їх економік, інтернаціоналізація й інтеграція світогосподарських зв'язків, які здійснюються в умовах глобалізації, в міжнародній економіці є окремим об'єктом вивчення. Міжнародна економіка (функціонально) складається з: міжнародної мікроекономіки (international microeconomics); міжнародної макроекономіки (international macroeconomics).

Така послідовність не випадкова. Історично склалося так, що відносно самостійні частини міжнародної економіки формувалися саме в такій послідовності. Міжнародна торгівля товарами та факторами виробництва була історично першою та до певного часу головною формою міжнародних економічних відносин. Лише наприкінці XX ст. вона втратила провідну роль, яку почали займати різноманітні форми міжнародних фінансових операцій.

Вивченням закономірностей міжнародного руху товарів та чинників їх виробництва якраз і займається міжнародна мікроекономіка. Окремі країни в міжнародній мікроекономіці розглядаються як первинні одиниці, подібно домогосподарству чи фірмам у традиційній мікроекономіці, а міжнародна валютно-фінансова система – як засіб обслуговування руху товарів та чинників виробництва. Розгляд у міжнародній мікроекономіці інтеграційних процесів зумовлений тільки тим, що вони у своїй розвинутій формі передбачають посилення лібералізму в міжнародному русі як товарів, так і чинників виробництва.

Отже, міжнародна мікроекономіка – це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням міждержавного руху товарів та факторів їх виробництва, тобто вивченням поведінки ринку окремого товару та його основних характеристик. Це загальновідоме визначення частини теорії міжнародної економіки, котра вже вдосталь часу викладається в університетах та коледжах США та Західної Європи.

На відміну від міжнародної мікроекономіки, загального визначення теорій міжнародної макроекономіки поки що не існує. Предмет цієї частини міжнародної економіки й досі залишається дискусійним, суперечливим, що іноді робить його еклектичним. Вибір основних складових дослідження в міжнародній макроекономіці орієнтований на їх практичну значимість та доцільність у вирішенні конкретних проблем функціонування відкритих економік та розвитку світового господарства в цілому.

Отже, міжнародна макроекономіка суттєво поширює предмет аналізу теорії міжнародної економіки, здійснює його на рівні взаємодії відкритих національних економік та світового господарства в цілому. Це поширення ґрунтується на існуванні міжнародної валютно-фінансової системи не тільки як механізму, що обслуговує рух товарів та чинників їх виробництва, а й як самостійної системи міжнародної економіки. Тому провідне місце в міжнародній макроекономіці передусім посідають:

  • дослідження феномену сучасної міжнародної валютно-фінансової системи;

  • вивчення проблем щодо валютного курсу та механізму його утворення, стану платіжного балансу, котрі визначають місце національних економік у світогосподарських зв'язках;

  • аналіз міжнародних фінансових ринків, торгівлі конкретними фінансовими інструментами — валютою, кредитом, цінними паперами.

Функціонування відкритої національної економіки та світового господарства в цілому залучає також до предмета міжнародної економіки вирішення питань її регулювання, яке здійснюється через діяльність міжнародних економічних та фінансових організацій:

Таким чином, міжнародна макроекономіка – це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням особливості взаємодії національних економік та світового господарства в цілому, особливостей їх функціонування та регулювання в умовах глобалізації фінансових ринків. У загальному висновку треба відзначити, що міжнародна мікроекономіка та міжнародна макроекономіка – це взаємопов'язані розділи міжнародної економіки як складової частини сучасної економічної теорії. У такій якості міжнародна економіка вивчає процеси та явища економічного життя суспільства, котрі носять міжнародний і в дедалі більшій мірі наднаціональний (глобальний) характер. Предметом "Міжнародної економіки" як самостійної дисципліни є відносини, що складаються між господарюючими суб'єктами у сферах міжнародної торгівлі (товарами та послугами), міжнародного руху чинників виробництва (капіталу, робочої сили, технології), у міжнародній валютно-фінансовій сфері як самостійного явища економіки сучасних світогосподарських зв'язків, котрій притаманні розвинуті механізми моніторингу і регулювання.

Як предмет особливої науки міжнародна економіка вивчає відносини, які складаються між її суб'єктами у зв'язку з торговельною, виробничо-інвестиційною, валютно-фінансовою діяльністю.

Міжнародна економіка поєднує два поняття: по-перше, поняття світового господарства та, по-друге, поняття міжнародних економічних відносин. Це означає, що сутність, функціонування міжнародної економіки розкриваються через аналіз цих понять.

Світове господарство – це сукупність народногосподарських комплексів країн світу, зв’язаних між собою системою міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини – зв'язки, що встановлюються на міжнародному рівні в результаті торгівлі, міграції робочої сили, руху капіталу, міжнародного кредиту, валютних відносин і науково-технічного співробітництва.

У досліджуваному нами курсі варто виділяти суб'єкти міжнародних економічних відносин:

  • Фізичні особи.

  • Юридичні особи.

  • Держави.

  • Міжнародні організації.

Фізичні особи - право й дієздатні особи, які в міжнародних економічних відносинах виступають як окремі індивіди, тобто діють від власного імені з метою реалізації власних інтересів і не представляють ніяких фірм. Це комерсанти, наймані робітники (комерсанти), туристи.

Юридичні особи – організації, фірми, корпорації, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю й відповідають такими критеріями:

- сталість діяльності;

- наявність власного майна, відособленого від майна співробітників;

- наявність права володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктами власності;

- наявність права від свого імені бути позивачем і відповідачем у суді й арбітражі;

- самостійна майнова відповідальність.

Юридичні особи розрізняються також за організаційно-правовим критерієм:

  • суспільства з необмеженою відповідальністю;

  • товариства з обмеженою відповідальністю;

  • акціонерні товариства;

  • командитні товариства;

  • одноособові підприємства.

Держави. Суверенні утворення, що мають верховну владу на своїй території й незалежність стосовно інших держав. Вони є головними суб'єктами системи світового господарства, тому їхньої дії впливають на функціонування даної системи. Вони створюють правове поле для діяльності суб'єктів мікро й мегауровня, містячи між собою договори про двостороннє або багатобічне співробітництво. Держави регулюють різноманітні аспекти зовнішньоекономічної діяльності в межах своєї компетенції.

Міжнародні організації.

1. Багатонаціональні й транснаціональні корпорації.

2. Міжнародні спільні підприємства, що поєднують партнерів різних держав в інвестуванні, керуванні підприємством, розподілі прибутків і ризиків.

3. Регіональні інтеграційні угруповання країн ( ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР).

4. Міжнародні організації глобального характеру (ООН, МВФ, ВТО).

Об'єкти міжнародних економічних відносин - те, на що спрямовано господарську діяльність суб'єктів світового господарства (предмет їхньої господарської діяльності):

- експорт (імпорт) товарів;

- експорт (імпорт) послуг;

- здійснення господарської діяльності за кордоном;

- міжнародна спеціалізація виробництва;

- міжнародна кооперація виробництва;

- фінансові операції;

- науково-технічні зв'язки;

- експорт (імпорт капіталу);

- спільне підприємництво;

- оренда машин й устаткування;

- зустрічна торгівля.
^ 1.2. Сутність, форми та фактори міжнародного поділу праці. Спеціалізація та кооперування

   Матеріальну основу функціонування й розвитку світового господарства створює світогосподарський поділ праці.

Міжнародний поділ праці виникає в процесі міжнародного обміну товарами, тобто в процесі міжнародної торгівлі. Воно опирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн і проявляється у взаємному обміні результатами виробництва в певних пропорціях.

Міжнародний поділ праці існує у двох основних формах: міжнародна спеціалізація й міжнародне виробниче кооперування.

Міжнародна спеціалізація – це форма поділу праці між країнами, у якому ріст концентрації однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв. Спеціалізація в рамках міжнародного поділу праці в остаточному підсумку припускає спеціалізацію країн і регіонів на виробництві окремих продуктів й їхніх частин для світового ринку.

Міжнародне виробниче кооперування є наслідком диференціації національних виробництв і встановлює виробничі зв'язки між країнами, взаємодіючими в системі міжнародного поділу праці. Міжнародне виробниче кооперування базується на предметній спеціалізації й виступає формою приватного й загального поділу праці у світовому господарстві.

Світогосподарський поділ праці. На відміну від міжнародного поділу праці, Світогосподарський поділ праці - це поділ праці не "між країнами", а "усередині" метасистеми світового господарства, світогосподарський поділ праці обумовлює єдність-цілісність світового господарства, тому що на її базі досягається регулярна циркуляція в планетарному масштабі товарів, послуг, фінансових і сировинних ресурсів, знань, технологічного й організаційно-управлінського досвіду. У системі світогосподарського поділу праці національні господарства одержують прямий доступ до створених за всю історію людства продуктивних сил, у тому числі до накопичених знань і навичок.

У всесвітнім господарстві немає галузей як у національному господарстві. На відміну від міжнародного поділу праці, світогосподарський поділ праці – це технологічний поділ праці в самому виробництві на основі одиничного поділу праці (тобто внутрішнього для транснаціональних корпорацій) і світогосподарської внутрішньофірмової кооперації. Світогосподарський поділ праці по своїй природі екстериториальний. Він не може (як міжнародний поділ праці) бути представленим за територіальною ознакою. Формами світогосподарського поділу праці виступають світогосподарська спеціалізація й світогосподарське виробниче кооперування.

Світогосподарська спеціалізація здійснюється не щодо національних економік, а усередині транснаціональних економік, які не визнають національних кордонів і розглядають світ як єдиний технологічний, економічний, правовий і соціально-культурний простір. Це форма внутрішньофірмового (в основному подетального, технологічного) поділу праці. У цьому плані, міжнародно спеціалізовані товари – це товари, які виробляються не однією або декількома країнами, а однією або декількома транснаціональними корпораціями. Ці транснаціональні корпорації звичайно займають ринкову нішу й стають провідними постачальниками вузькоспеціалізованої продукції, що задовольняє загальний світовий попит.

Світогосподарське виробниче кооперування є результатом розвитку подетальной і технологічної спеціалізації у світовому господарстві. Розвиток світогосподарського виробничого кооперування пов'язаний зі спеціалізацією усередині й між транснаціональними корпораціями, які формують єдиний світогосподарський простір. Об'єднання структурних елементів світового господарства в єдине ціле відбувається в тому числі за допомогою: ламання національних перегородок і відокремленості; здійснення спільних програм; створення спільних підприємств.
^ 1.3. Рівні міжнародних економічних відносин

Відповідно до певних критеріїв цілісності світового господарства виділяють два його основних рівні.

1. Перший рівень представляє світове господарство як сукупність національних господарств, незалежно від їхнього соціального типу. Ці господарства об'єднані властиво міжнародним поділом праці й прагненням кожного із суб'єктів використати ресурси у своїх інтересах. Підсистеми світового господарства (національні економіки) взаємодіють, в основному, у сфері обігу. Світове господарство власне кажучи ототожнюється зі світовим співтовариством, а міжнародні економічні відносини трактуються широко як відносини між всіма країнами. У цих відносинах превалює торговельна спрямованість.

2. Другий рівень представляє світове господарство як цілісну систему з однорідним соціально-економічним ладом й єдиним світогосподарським простором: технологічним, економічним (ядром якого є виробничо-інвестиційний простір), правовим, соціально-культурним. Розвиваючись на базі світогосподарського поділу праці, єдиний світогосподарський простір втягує у свою орбіту національні господарства і їхні підсистеми. Це відбувається зі створенням в цих господарствах певних умов (інформаційної технології, соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Із приводу вищезгаданих об'єктів виникають і розвиваються відповідні форми міжнародних економічних відносин (МЕВ). Головними з них є:

  • міжнародна торгівля;

  • міжнародний рух капіталу;

  • міжнародна міграція робочої сили;

  • міжнародна передача технологій;

  • міжнародна економічна інтеграція;

  • глобалізація економіки.

Слід зазначити, що чітких границь між названими формами провести неможливо. Наприклад, міжнародна передача технологій розчиняється в міжнародній торгівлі й русі капіталу. Тому деякі економісти-міжнародники не вважають, що це самостійна форма МЕВ. Залежно від масштабу МЕВ й ступеня розвитку зв'язків між суб'єктами розрізняють такі їхні рівні. За сферою дії це мікрорівень, макрорівень і наднаціональний:

- мікрорівень. Зовнішньоекономічні операції між підприємствами, фірмами, окремими громадянами різних держав;

- макрорівень. Відносини між державами, регулювання міжнародних економічних відносин національними державами;

- наднаціональний. Міжнародні зв'язки на рівні інтеграційних об'єднань.

^ Залежно від характеру відносин розрізняють:

- міжнародні економічні контакти – регульовані, найпростіші, одиничні, що мають епізодичний характер разові договори.

- міжнародна економічна взаємодія – гарно відпрацьовані, стійкі економічні зв'язки між суб'єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на тривалий час;

- міжнародне економічне співробітництво – міцні й тривалі зв'язки коопераційного характеру, які у своїй основі мають загальні заздалегідь погоджені цілі, закріплені в довгострокових договорах й угодах.

- міжнародна економічна інтеграція - вищий рівень розвитку МЕВ, що характеризується тісним взаємозв'язком економік, узгодженням внутрішньої й зовнішньої політики.

Відомо, що світове господарство як цілісна система сформувалося у кінці ХІХ-го століття. Цьому передував ряд умов:

  • завершення епохи географічних відкриттів, коли практично всі "білі плями" зникли з лиця Землі й географічних карт;

  • закріплення всіх територій Землі за певним національно-державним утворенням;

  • визнання цього утворення співтовариством інших держав.

Лише після завершення процесу формування світового господарства став можливим розгляд міжнародних економічних відносин як єдиної й взаємопов'язаної сукупності. зміни, що відбуваються, у співвідношенні й розміщенні основних економічних сил у світі неминуче знаходять своє відбиття в змісті, структурі й ролі міжнародних економічних відносин.

Однією з найважливіших умов формування міжнародної економіки став світовий ринок, утворення якого інтенсивно відбувалося внаслідок розвитку машинного виробництва в країнах Заходу, різкого збільшення кількості вироблених товарів, зростання міжнародного товарообігу (утворення світового ринку, входження більшості країн світу в регулярні торговельні відносини).
^ 1.4. Етапи розвитку світового господарства. Основні риси сучасної міжнародної економіки
Можна вирізнити такі етапи розвитку світового господарства:

1. Початок ХХ ст. – розвиток масового виробництва сприяв переростанню світового ринку у світове господарство, коли поряд з обміном товарами (одна з форм МЕВ) зросла міграція капіталу (інша форма МЕВ), коли великий розвиток одержали міжнародні виробничі зв'язки з виготовлення кінцевих продуктів, а міжнародне господарство складалося з індустріальних країн Заходу (метрополій) і їхніх аграрно-сировинних придатків (колоній).

2. Велика депресія 1920-30 р. У цей період мир уражений глибокою соціально-економічною кризою, що відбився негативно на світовому господарстві. У 1917 р. зі світогосподарських зв'язків випала Росія; одночасно спостерігається загальна нестійкість економічних зв'язків, викликана першою світовою війною (падіння експорту товарів і капіталу, розрив сітогосподарських зв'язків у цілому). Таким чином, «Велика депресія» була першим випробуванням всесвітнього господарства на міцність і стабільність установлених торговельних, фінансових й інших економічних відносин. У ці роки стала очевидною недостатня стабільність і стійкість світогосподарських зв'язків, які до того моменту вже набули важливого значення для економіки розвинених держав світу. Це поставило перед світовим співтовариством неформальну, але необхідну мету: домогтися стійкості інтернаціональних зв'язків.

3. Поява після 2-й світової війни соціалістичних країн, утворення соцтабору.

Утворення світового соціалістичного господарства після війни призвело до реорганізації світового господарства: відбулася нова зміна його структури. Це звузило сферу раніше єдиної світової економіки, але не зруйнувало всесвітній ринок. В умовах протистояння 2-х суспільних систем можна виділити 3 аспекти життєдіяльності світового господарства на даному етапі:

а) господарські зв'язки між державами 2-х різних суспільних систем носили складний і суперечливий характер, багато в чому визначалися протиборством і змаганням;

б) зовнішньоекономічні відносини усередині блоку соціалістичних країн мали специфічний характер – диктувалися жорстко-централізованою системою керування;

в) лише між несоціалістичними країнами відбулося посилення взаємозв'язків, що характеризувалося наступними змінами у світовому господарстві:

- відбувається інтенсивне зростання вивозу підприємницького капіталу, зростання закордонного виробництва. Саме зростання закордонного виробництва, що почалось у ті роки, вплинуло на організаційно-економічні параметри сучасного світового господарства. Головною силою у виробничих зв'язках стали транснаціональної корпорації (ТНК) – великі інтернаціональні комплекси, що включають, як правило, не тільки створення продукту, але і його реалізацію, розрахунки, кредитування.

- США, що різко підсилилися після 2-й світової війни, з політичних міркувань стали надавати потужну економічну допомогу країнам Західної Європи у відродженні їхньої зруйнованої війною економіки (план Маршалла).

Таким чином, саме в цей період була закладена основа й подальший розвиток світової економіки у напрямку посилення її цілісності – на основі практики взаємного співробітництва капіталістичних країн.

4. Розпад колоніальної системи (початок 1960-х рр.)

На міжнародній арені з'являється велика група країн, що розвиваються, які практично відразу стали одержувати економічну допомогу від капіталістичних країн і таким чином, не припинили своєї участі в світогосподарських зв'язках, хоча й здебільшого специфічної участі – як сировинні придатки, а також ринки збуту товарів метрополій. Причиною, що спонукала західні країни переорієнтувати свою допомогу на країни, що розвиваються, стала погроза розриву сформованих у колоніальну епоху господарських зв'язків, а також прагнення зберегти країни, що розвиваються, у сфері свого впливу, не допустити їхнього переходу в соцтабір.

5. Зближення рівнів економічного розвитку США й інших промислово розвинених країн (середина 1970-х рр.).

Загальносвітове економічне домінування США змінилося багатополюсною системою світового господарства, що жорстко підсилило конкуренцію між трьома центрами світового економічного розвитку: Північна Америка (на чолі зі США), Західна Європа, Південно-Східна Азія (на чолі з Японією).

6. Світові економічні кризи 70-80. Перехід до глобальної економіки.

В 70-80р. у світі пройшла ціла смуга криз: енергетична, валютна, сировинна й інша кризи, які, зокрема, призвели до різкого росту цін на окремі види сировини й палива, збільшенню нестабільності світової валютної системи.

Однак, це не супроводжувалося різким занепадом міжнародних економічних зв'язків, як, наприклад, у роки "великої депресії", тому що на той час світове господарство досягло досить однорідного глобально-ринкового характеру, незважаючи на розходження в типах суспільного ладу різних країн. Світова економічна система переходить на новий рівень інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, економічну глобалізацію, що характеризується інтенсифікацією і новою якістю внутрішніх міжнародних зв’язків у планетарних масштабах, перетворенням національних господарств та їх суб’єктів на складову частину планетарного відтворювального процесу.

7. Початок 90-х років. Це початок нового періоду в розвитку міжнародної економіки: перехід до нового укладу суспільного виробництва –постіндустріальному, інформаційно-науковому суспільству, що прагне з'єднати досягнення сучасної НТР із усе більш соціально орієнтованим ринковим механізмом.

8. Фінансово-економічна криза 2008- 2009 рр.

Сучасна світова фінансово-економічна криза викликана відсутністю адекватного регулювання світової економіки за умов глобальних масштабів соціально-економічних процесів і взаємозалежності різних країн. Вона довела, що процес поглиблення й інтенсифікації міжнародних економічних зв'язків досяг якісно нового рівня, коли національні господарства і їхні суб'єкти стають складовою частиною планетарного відтвореного процесу, що включає всієї його стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання. В умовах глобалізації визначальними стають всесвітні економічні відносини, коли національні суб'єкти господарського життя змушені усе більше пристосовуватися до правил, установленим у межах певного економічного союзу, та міжнародними організаціями.

Таким чином, сучасний етап розвитку світової економіки відрізняється, насамперед, глобальним характером світогосподарських зв'язків. Він супроводжується перебудовою народногосподарських комплексів: відбувається перехід від структури, в якій домінувало промислове виробництво, до структури, де визначальним є інформаційний сектор суспільного виробництва. Нещодавно економічна наука вирізняла три сектори суспільного виробництва: видобувну промисловість та сільське господарство, обробну промисловість, сферу послуг (включаючи транспорт). Наразі успішно розвивається четвертий – інформаційний сектор. До нього відносять освіту, науку, конструкторські розробки, створення промислових роботів, ґнучких автоматизованих систем, передачу та обробку інформації. Ключове місце в інформаційному секторі посідає електронно-обчислювальна техніка.

Унаслідок структурної перебудови економіки промислових країн, значного підвищення продуктивності праці відбувається скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві розвинутих країн світу. За останні 50 років кількість працюючих у цій галузі зменшилась у 5 разів. Аналогічні процеси відбуваються й у видобувній та обробній промисловості. Тут чисельність робітників скоротилася відповідно у 4 та у 2 рази. Одночасно значно збільшилась кількість працюючих у сфері послуг. У Сполучених Штатах відсоток зайнятих у цій сфері вже перевищив 70% і є найбільшим у світі. Особливо високими темпами зростала зайнятість у фінансовій і страховій справі, у сфері особистих професійних та ділових послуг, у державному управлінні.

Важливий чинник сучасного економічного зростання як фактора – рівень підготовки кадрів. Ще у 80-ті рр. у всьому світі почала втілюватися у життя концепція безперервної освіти. Дослідження показали, що існує прямий зв’язок між витратами на освіту й продуктивністю праці: чим вищі темпи зростання витрат на освіту, тим вищі темпи зростання продуктивності праці. Зараз у цивілізованому світі темпи росту витрат на підготовку кадрів збільшуються у 1,5 – 2 раза швидше, ніж темпи зростання національного доходу країн. За рівнем витрат на освіту та показником продуктивності праці провідне місце посідають США. В інших країнах світу спостерігається пряма залежність рівня продуктивності праці від величини витрат на освіту.

Крім високого рівня середньої освіти, сучасні промислово розвинені країни забезпечують безперервне підвищення рівня кваліфікації протягом усього життя працюючої людини. Така концепція була схвалена ЮНЕСКО як генеральний напрямок підвищення ефективності освіти, найбільш наближений до життя. Реалізація цієї концепції висувала нові вимоги до середньої й вищої школи, а також забезпечувала додаткове навчання у сфері виробництва, тобто перепідготовку робітників та службовців, спрямовану на врахування вимог “інформаційно-технологічної” революції.

Вважається, що витрати на перепідготовку робітників дають більший ефект, ніж звільнення малопідготовлених й набір нових. Таким чином, новий тип економічного зростання ґрунтується на поєднанні досягнень НТР із творчим розвитком людини, із соціально орієнтованим ринковим механізмом, розвитком науки, освіти.

Новим явищем в галузі виробництва стали процеси, протилежні диверсифікації, тобто розформування конгломератів, звільнення від непрофільних виробництв і концентрація зусиль на головних видах діяльності. Відбувається реструктуризація корпорацій у бік більшої спе­ціалізації й концентрації на профілюючих сферах діяльності. Найбільш розвинутою фазою такої діяльності є так званий аутсортінг, коли з передачею всіх неосновних функцій, включаючи маркетинг, допоміжне виробництво, закупки та фінанси, залишається тільки розробка продукції, продаж та обслуговування клієнтів.

Значний вплив на світогосподарські процеси здійснюють нові головні суб’єкти господарювання. Це міжнародні організації: МВФ, Світовий банк, ЮНКТАД (конференція ООН із торгівлі й розвитку), Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ), країни “великої сімки”, регіональні угруповання, багатонаціональні корпорації, інституціональні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії), неурядові організації, відомі учені, фінансисти й підприємці.

В основі сучасного світового господарства лежать ринкові відносини, а економічними лідерами є країни з більш високим рівнем розвитку цих відносин. Не випадково країни, що орієнтувалися раніше на ідеали соціалізму й переваги централізованої економіки, що проповідували, поставили метою побудову ринку.

Запитання для самоконтролю

  1. Поясніть сутність міжнародної економічної системи.

  2. Визначте сутність світового господарства.

  3. Охарактеризуйте сутність міжнародної економіки.

  4. Назвіть суб’єкти та об’єкти міжнародних економічних відносин.

  5. Визначте рівні міжнародних економічних відносин.

  6. Проаналізуйте основні етапи розвитку світового господарства, їх характерні риси.

  7. Охарактеризуйте особливості сучасного етапу.

  8. Доведіть, що сучасний етап – якісно новий ступінь взаємодії та взаємовідносин країн світу зі світовими співтовариствами.


Рекомендована література

Бахчеванова, Н. В. Міжнародні економічні відносини [Текст] : навч. посіб. / Н. В. Бахчеванова, С. М. Макуха; за ред. професора Голікова А.П. – Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – 404 с.

Горбач, Л. М. Міжнародні економічні відносини [Текст] : підруч. / Л. М. Горбач, О. В. Плотніков. – К. : Кондор, 2009. – 264 с.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (зі змінами) [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – С. 337.

Клинов, В. Мировая экономика: прогноз до 2050 г.[Текст] / В. Клинов // Вопросы экономики. – 2008. – № 5. – С. 62–79.

Миклашевская, Н. А. Международная экономика [Текст] : учеб. / Н. А. Миклашевская, А. В. Холопов / под общ. ред. д.э. н., проф. А.В. Сидоровича. – 4-е изд., доп. – М. : Издательство «Дело и Сервис», 2008. – 368 с. – (Учебники МГУ им. М.В. Ломоносова).

Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / ред. О. Г. Гупало. – К. : «Хай-Тек Прес», 2007. – 368 с.

Романчиков, В. І. Міжнародні економічні відносни [Текст] : навч. посіб. / Романенко І. О. – К.: центр учбової літератури, 2008. – 256 с.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни київський національний...

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconРобоча навчальна програма
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, Молоді та спорту України
Розроблено та внесено: Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет icon1, Покарання як основна форма реалізації кримінальної відповідальності
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни таврійський національний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний технічний університет України
Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний...
Трансформація аксіосфери інформаційного суспільства з позицій сучасного соціогуманітарного знання
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський...
Психолого-педагогічні дисципліни, охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях”
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет
Другий відкритий Всеукраїнський дебатний турнір Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка