Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет
Сторінка14/14
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.51 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

11.3. Вплив глобалізації на соціально-економічний розвиток України 

Оскільки глобалізація як здебільшого об’єктивний історичний процес розгортання продуктивних сил суспільства, має й суб’єктивний момент управління та підпорядкування головним суб’єктам цього процесу, значною мірою глобалізація залежить від їх суб’єктивних інтересів. Це в свою чергу призводить до того, що інтенсивність розвитку кожної країни залежить від її місця в процесі глобалізації. Україна, нажаль не належить до країн, що можуть керувати процесом глобалізації, отже скоріше вона виступає більшою мірою її об’єктом. Програють від глобалізації країни з односторонньою, недостатньо розвинутою економікою, слабкою інфраструктурою, дрібні підприємці, некваліфіковані працівники, немобільні верстви населення. На початку ринкової трансформації Україна була на достатньо високому рівні індустріального розвитку та навіть мала окремі постіндустріальні засади, однак як на національну державу глобалізація здійснила на Україну переважно негативний вплив, що виявився у деіндустріалізації, падінні рівня та якості життя населення, посиленні соціальної диференціації. Небезпека глобалізації цілком слушно пов’язується з негативним впливом на національну культуру, духовність. Вона може призвести до втрати культурної різноманітності, до засилля масової культури. А ці процеси чинять безпосередній вплив на економіку.

Спираючись на важливість визначення Україною належного місця в міжнародній економіці, можна відзначити актуальність питань інтеграції України за такими стратегічними напрямками як: перебудова на ринковій основі виробничих зв’язків з країнами СНД; входження до європейського економічного простору через посилення співробітництва з країнами Центральної і Східної Європи, країнами ЄС; розвиток економічних зв’язків з країнами, що розвиваються. Особливої уваги заслуговує участь України в міжнародних організаціях для забезпечення рівноправного співробітництва у світовій економіці.

За рейтингами міжнародних економічних організацій Україна за рівнем конкурентоздатності посідає одне з останніх місць. Курс уряду на лібералізацію зовнішніх відносин не виправдав покладених на нього надій і не реалізував конкурентні переваги України. Доцільність лібералізації зовнішньоекономічних відносин мала б бути досліджена на перших етапах відкриття кордонів, оскільки далеко не однакові умови та розбіжності обумовлювали суттєву різницю між економічними системами України від високорозвинених країн. Показники розвитку української економіки у порівняні із найбільшими торговельними партнерами свідчать про недоречність беззастережного відкриття кордонів. Через не конкурентоспроможність занепадають цілі галузі, які можуть переробляти сировину, а деякі функціонуючі галузі не повністю використовують свої виробничі потужності.

На сьогодні Україна значно відстає від провідних держав світу в галузі інформатизації та розвитку інформаційних технологій та досить непослідовно запроваджує економічну лібералізацію, а також не приділяє належної уваги координації своєї зовнішньоекономічної політики з іншими пострадянськими й постсоціалістичними країнами, що розвиваються, - це робить політику мало гнучкою та в цілому послаблює зовнішні позиції.

В умовах глобалізації спостерігається зниження ролі національної держави, втрата нею державної ідентичності, цілісності. Причому сили, які завуальовано руйнують державу, мають транснаціональну природу.

На сьогоднішній день на наш погляд Україна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою. В Україні не має чітко спрямованого напряму державного розвитку, що сповільнює процес економічної інтеграції, та не дозволяє ефективно боротись з негативними наслідками глобалізації. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.
^ 11.4. Участь України у вирішенні глобальних проблем

Україна велика і за територією, і за ресурсами держава світу. Україна займає 2 % світової території. У нашій державі видобувається близько 5 % світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів. Зрозуміло, що Україну стосується значна кількість глобальних проблем.

Перш за все, в Україні на сьогодні не краща демографічна ситуація. Це виявляється в тому, що коли у світі, особливо в слаборозвинених країнах, населення різко збільшується, у нашій державі цей процес відбувається в протилежному напрямі. Україна має потужний земельний фонд. На територію нашої держави припадає значна частина світової площі найкращих земель, а саме чорнозему. Але роки безжальної експлуатації цього безцінного дару призвели до того, що кількість земель, уражених ерозією за останні десятиліття зросла з 13 до 18 млн. га, а 2 млн. га мають такий рівень хімізації, що відновлювати їх економічно не рентабельно. Постійно зменшується вміст гумусу в землі, що знижує її продуктивність.

Окрім сільськогосподарських земель, від забруднення потерпає вся територія держави. На сьогодні умовно чисті території становлять усього 8,3 % від загальної площі держави. Частка помірно забруднених становить 24 %. Разом це становить усього 32,3 % території, а інші - це забруднені, дуже забруднені, надзвичайно забруднені території і зони екологічного лиха.

Основні забруднювачі повітря серед стаціонарних джерел - це енергетика (32 %) і металургія (35 %). Застаріле обладнання промислових підприємств і небажання нових власників зменшувати свої прибутки через витрати на охорону довкілля все більше поглиблюють екологічну кризу в нашій державі. Україна, як відомо, на момент отримання незалежності мала ядерну зброю. За потужністю це була на початку 90-х рр. XX ст. третя ядерна держава у світі. Але урядом країни було прийнято рішення про добровільну відмову від ядерної зброї. Цей крок і сьогодні викликає різну реакцію. Дехто вважає, що то був поспішний акт, який зменшує небезпеку територіальної цілісності нашої держави. Цей аргумент дійсно є доволі вагомим, оскільки сьогодні у світі стратегічне озброєння виконує і суто політичні функції, а саме забезпечує недоторканність території держав-власників ядерного арсеналу. Україна зробила крок, продемонструвавши світу і, перш за все, ядерним державам шлях до роззброєння й зменшення загрози ядерної війни. У цьому незаперечний і вагомий внесок нашої держави в пом'якшення загрози термоядерного конфлікту. Але водночас, відмовившись від ядерної зброї та скоротивши усі види стратегічного озброєння, країна залишилась без достатнього рівня національної безпеки.

З метою вирішення глобальних проблем Україна постійно приймає участь в багатьох міжнародних програмах з навколишнього середовища. Україна приєдналася до Віденської конвенції про охорону озонового шару (1985), і до Монреальського протоколу до неї - про речовини, які руйнують озоновий шар (1987), який підписано Україною в 1998 р.

Поряд з виконанням зобов’язань України по багатостороннім договорам у галузі охорони навколишнього середовища, Україниа здійснює міжнародне співробітництво за такими напрямками:

- співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН з охорони навколишнього середовища;

- співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН з охорони навколишнього середовища: ЮНЕП; ПРООН; МАГАТЕ; ФАО; Комісія сталого розвитку; Глобальний екологічний фонд та ін.;

- співпраця на двосторонній основі в галузі охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та ядерної і радіаційної безпеки;

- участь у регіональних природоохоронних заходах: Чорноморська і Дунайська екологічні програми; Конвенція про захист Чорного моря від забруднень (1992);

- участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

^ 11.5. Історія, ефективність та перспективи співробітництва України з міжнародними економічними організаціями

Для України питання участі в системі міжнародних економічних організацій постало на порядку денному на початку 90-х років ХХ ст. У деяких із них Україна брала участь ще як суб’єкт СРСР (наприклад, в ООН та в її органах, зокрема й економічних), але для реального забезпечення національних інтересів в умовах розриву господарських зв’язків СРСР цього було вочевидь недостатньо. Тому реалізація статусу суверенної держави вимагала кропіткої та наполегливої роботи з визначення конкретних геополітичних цілей держави (зокрема, з’ясування доцільності участі в тій чи іншій організації), проведення необхідних переговорів, внутрішньої адаптації до відповідних структурних вимог, стандартів і правил та ін. На сьогодні Україна є членом понад 40 міжнародних організацій, зокрема ООН, СНГ, Рада Європи, СОТ, Ради Північноатлантичного співробітництва, РБСЄ, ЄБРР, МВФ. Тісні контакти здійснюються в рамках інших міжнародних організацій. Крім дипломатичних представництв іноземних держав і ООН, у Києві діють представництва Світового банку, Комісії ЄС.

Міжнародні економічні організації, зокрема ті, в роботі яких бере участь Україна, різняться принципом суб’єктності, географічними масштабами, функціональними цілями (галузевою спрямованістю). Як правило, вони є суб’єктами регулювання міжнародної еко­номічної діяльності, створюють рамки підприємницької діяльності та політичні, технічні інституції, котрі такій діяльності сприяють.

Прикладом подібної структури може слугувати Міжнародна торгово-промислова палата, яка розробила факультативні стандарти укладання комерційних договорів між підприємницькими контрагентами. Серед регіональних організацій сприяння бізнесу, які було створено безпосередньо за участі українських підприємницьких структур, перспективною можна вважати Ділову раду Чорноморського економічного співробітництва (заснована в 1992 р.).

Група інших міжнародних економічних організацій регулює економічну діяльність самих держав. Як правило, у таких випадках ідеться про взаємні обов’язки держав щодо регулювання міжнародної торгівлі, застосування валютно-фінансових важелів політики. Найбільш впливовими організаціями даного типу є система ГАТТ/СОТ (Генеральна угода з тарифів та торгівлі / Світова організація торгівлі), МВФ (Міжнародний валютний фонд). У 90-х роках прийняття України до системи ГАТТ/СОТ розглядалося як умова створення зони вільної торгівлі в ЄС.

Галузеві організації у своїй діяльності ставлять за мету відносно вузькі, технічні цілі. Ними можуть бути лібералізація ринків або реалізація домовленостей про сприяння коопераційній взаємодії. Трапляються і такі ситуації, коли галузеві організації є перехідними формами більш широких інтеграційних процесів. Свого часу так було з Європейським об’єднанням вугілля та сталі (ЄОВС), яке разом з Європейським економічним співтовариством (ЄЕС) еволюціонувало в щільне угруповання держав Євросоюзу.

Значного поширення набуло міжнародне співробітництво в окремих галузях виробництва, соціально-економічного життя, науково-технічного прогресу. Така кооперація не обо­в’язково відбувається в рамках тих або інших організаційних структур. Вона може мати місце під час виконання державами погоджених ними програм, зокрема проектів спільного науково-технічного розвитку. У сучасному світі розробляються такі складні та капіталомісткі технології, що навіть країни, які є лідерами за рівнем індустріального розвитку та обсягом капіталу, об’єднують свої зусилля з іншими. Тим більше таку потребу відчуває Україна: адже з об’єктивних причин, після колапсу Східного блоку та Союзу РСР відбулося значне звуження технологічного простору, в якому відбувалася господарська діяльність її підприємств.

У цьому зв’язку великий інтерес для України становить деталізоване та масштабне співробітництво, що ведеться країнами Євросоюзу. Зокрема, таке співробітництво відбувається в рамках комплексу проектів «Еврика», складовими елементами якого є численні галузеві програми співробітництва. Прикладом масштабного міжнародного проекту, в котрому бере участь наша держава, є «Sea Launch» («Морський старт»), що був ініційований передусім Сполученими Штатами Америки. Ще одним його учас­ником є Росія, а на початковому етапі в ньому брала участь і Норвегія. Метою проекту стало спільне створення платформи морського базування та мобільних транспортних потужностей для запуску космічних кораблів з екваторіальної зони. Основним «внеском» у проект України є ракети типу «Зеніт», причому передбачається щорічне проведення до восьми запусків.

Узагальнюючи викладене з погляду національних інтересів України, можна зробити висновок, що основними цілями міжнародного науково-технічного співробітництва для неї є збільшення обсягів виробництва, розширення надходження до країни передових технологій, ноу-хау, раціоналізація експорту, зокрема нарощування зовнішніх продажів складних виробів з високим ступенем перероблення, забезпечення додаткової зайнятості та підвищення доходів передусім висококваліфікованих кадрів.
^ Запитання для самоконтролю

  1. Визначте основні джерела процесів, що в сукупності утворюють в цілому явище глобалізації.

  2. Які складові мають процеси глобалізації, що відбуваються в умовах гострої конкуренції?

  3. Охарактеризуйте риси інтернаціоналізація економіки в умовах глобалізації.

  4. Установіть суб’єкти глобалізації.

  5. Дайте характеристику глобальних проблем сучасності.

  6. Які міжнародні організації створено для розв’язання глобальних проблем сучасності? Назвіть їх функції.

  7. Яким чином глобалізація впливає на соціально-економічний розвиток України?

  8. Які причини та наслідки негативного впливу глобалізації?

  9. Участь у вирішенні яких глобальних проблем бере Україна?

  10. Які напрямки міжнародного співробітництва є найбільш перспективними?


^ Рекомендована література

Броницька В.В. Бідність та свобода в умовах глобалізації // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія Економічна теорія та право /редкол.: А. П. Гетьман та ін.. – Х.: Право, 2010.- Вип.1. – С. 42-52.

Бузгалин А. В. Глобальный капитал [Текст] / А. В. Бузгалин, А. И. Колганов. – Изд. 2-е, стер. – М. : Едиториал УРСС, 2007. – 512 с.

Гальчинський А. С. Глобальні виклики: сучасність і майбутнє [Текст] / А. С. Гальчинський // Економіка ринкових відносин. – 2008. – № 2. – С. 5-21.

Герасимчук, В. Г. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / В. Г. Герасимчук, С. В. Войтко. – К. : Знання, 2009. – 302 с.

Економічна безпека держави: сутність та напрями формування [Текст] : моногр. / [Л.С. Шевченко, О.А. Гриценко, С.М. Макуха та ін.] / за ред. д-ра екон. наук, проф. Л. С. Шевченко. – X. : Право, 2009. – 312 с.

Международный валютный фонд. Информационная справка. [Электронный ресурс] – Режим доступу : http://www.imf.org/external/np/exr/facts/glance.htm

Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / [Білоцерківець В. В., Завгородня О. О., Лебедєва В. К. та інші] ; за ред. А. О. Задої та В. М. Тарасевича. – Д. : Вид-во ДУЕП, 2010. – 339 с.

Неклесса А. Геоэкономика [Электронный ресурс] / А. Неклесса // Русский архипелаг : сетевой проект «Русского мира». – Режим доступа: http://www.archipelag.ru/geoeconomics/.

Нечипорук Л.В. Страховий ринок: закономірності становлення та розвитку в умовах глобалізації : монографія / Л.В.Нечипорук. – Х. : Право, 2010. – С. 6-31.

Шевчук, В. О. Міжнародна економіка: теорія і практика [Текст] : підруч. / В. О. Шевчук. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 663 с.


1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни київський національний...

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconРобоча навчальна програма
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, Молоді та спорту України
Розроблено та внесено: Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет icon1, Покарання як основна форма реалізації кримінальної відповідальності
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни таврійський національний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний технічний університет України
Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний...
Трансформація аксіосфери інформаційного суспільства з позицій сучасного соціогуманітарного знання
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський...
Психолого-педагогічні дисципліни, охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях”
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет
Другий відкритий Всеукраїнський дебатний турнір Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка