Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського




НазваПеріодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського
Сторінка1/16
Дата конвертації19.06.2013
Розмір1.82 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
ы1. Періодизація УЛ. Наявні класифікації етапів розвитку УЛ і їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. починає складатися ІУЛ. Важливу роль в цьому процесі відіграли роботи Івана Франка. Але якщо у Франка є окремі статті, роботи про письменників в той чи інший період, то на початку ХХ ст. виникли авторські підручники з ІУЛ («ІУ Письменства» Єфремова; у 20-ті роки Зеров читав курс лекцій в Київському університеті і написав книгу «Від Куліша до Винниченка»; Дмитро Чижевський створив в середині ХХ с. свою «ІУЛ»). УЛ поділяється на давню і нову літературу.Періодизація Грушевського («ІУЛ» 1914), в основу поклав історичний та жанровий критерій:

1 – книжна словесність київської доби: оригінальне письменство (11-12 ст. створено місцевими авторами), творчість 12-13 ст. («Слово..»), релігійна література (12-13 ст.);

2 – Галицько-Волинська доба;

3 – Відгомони дружинного епосу;

4 – Епос і легенда. Твори мішаного типу.

^ Періодизація Єфремова була представлена в «ІУП» на соціологічному критерії:

1 – доба національної державної самостійності до з`єднання з Литвою і Польщею (до 14 ст.);

2 – доба національної залежності ( до кінця 18 ст.);

3 – доба національного відродження (від Котляревського до наших днів).

^ Періодизація Зерова «Нове українське письменство», в основі естетико-стильовий підхід:

1 – період класичних пережитків та сементалізму;

2 – панування романтичних поглядів;

3 – панування наївного реалізму;

4 – період неоромантизму і неореалізму.

^ Періодизація Чижевського «ІУЛ від початків до доби реалізму», в основі естетико-стильовий підхід:

1 – література монументального стилю;

2 – орнаментального стилю;

3 – переходова доба;

4 – література Ренесансу та Реформації;

5 – Бароко;

6 – Класицизм;

7 – Романтизм;

8 – Реалізм;

9 – Символізм.

^ Періодизація Валерія Шевчука:

1 – стара література (9-18 ст.);

2 – нова література (1798 – 1991);

3 – новітня

Періодизація Богдана Лепкого, праця «Начерк ІУЛ», в основі історико-соціологічний та естетичний підхід:

1 – фольклор;

2 – література первісного періоду (до нападу татар);

3 – література литовсько-польської доби;

4 – література Козаччини. Сковорода;

5 – література Відродження (від Котляревського);

6 –література доби Шевченка;

7 – Шевченко;

8 – література після Шевченка;

9 – на переломі.

ы2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.

Фольклор (усна народна творчість) — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем.Найвиразніше виділяються в українському фольклорі календарні пісні зимово-новорічного циклу — колядки і щедрівки, весняного — веснянки, гаївки перехідної пори між весною і літом — русальні, літні — купальські, петрівочні, жниварські. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Пізніше календарно-обрядові пісні поступово втрачали зв'язок з давніми обрядами, почали підпорядковуватись християнським святам. Веснянки — назва старовинних слов'янських обрядових пісень, пов'язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт.Купальські пісні — обрядові пісні, які співали в час літнього сонцестояння, на Івана Купала, біля ритуального вогнища.Жниварські пісні — музично-поетичні твори, що оспівують початок, хід та завершення жнив.Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу.Щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні, що виконуються під Новий рік.Русальні пісні — окремий рід української народно обрядової пісенності з частими згадками про русалок, зустрічі з ними і їх «проводи», подекуди з мотивами веснянок: про ворожіння з голосу зозулі, звивання вінків, про милих і нелюбів тощо, виконуються під час Зелених свят на початку або в середині травня.

ы3. Думи та історичні пісні – жанри усної народної творчості. Відображення в них народного героїзму та патріотизму.

Думи — ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIIІ століть, жанр суто українського речитативного народного та героїчного ліро-епосу. Жанр думи притаманний тільки українській національній культурі. Появу українських дум пов'язують з козаччиною. Боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти Польщі - усі ці події були мотивами українських дум. За змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням - до плачів, голосінь. Автори дум невідомі. Ними переважно були учасники подій - козацьких битв і походів. Кобзарі, лірники, бандуристи під супровід своїх інструментів речитативом виконували їх. Думи відзначаються стрункою, відшліфованою упродовж століть своєрідною поетичною формою, відмінною від усіх інших віршових форм українського фольклору. Композиція дум: поетичний заспів, власне дума (розгортання сюжету), кінцівка (славословіє).Думи — це козацький епос. Головні теми дум: турецька неволя («Невільники», «Плач невільника», «Маруся Богуславка», «Сокіл», «Утеча трьох братів із Азова»), лицарська смерть козака («Іван Коновченко», «Хведір Безрідний», «Самарські брати», «Смерть козака на Кодимській долині», «Вдова Сірка Івана»), визволення з неволі і щасливе повернення до рідного краю («Самійло Кішка», «Олексій Попович», «Отаман Матяш старий», «Розмова Дніпра з Дунаєм»), козацьке лицарство, родинне життя («Козацьке життя»), визвольна війна Хмельницького («Хмельницький і Барабаш», «Корсунська битва», «Похід на Молдавію», «Повстання після Білоцерківського миру», «Смерть Богдана й вибір Юрія Хмельницького»), родинне життя («Вдова і три сини», «Дума про сестру та брата», «Прощання козака з родиною»). У думах, на відміну від балад та епосу інших народів, немає нічого фантастичного. До кращих українських дум належать "Дума про козака Голоту", "Дума про Марусю Богуславку", "Дума про Самійла Кішку", "Дума про Івана Богуна". Історичні пісні — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події, чи відомій історичній постаті (співається). У цих піснях висловлюється ставлення народу до історичних подій чи героїв. В історичних піснях часто оспівуються безіменні герої, але їхня діяльність пов'язана з конкретним історичним періодом. Відтворюють справжні історичні події, найголовнішу рису народних героїв — готовність іти на самопожертву заради рідної землі. Поява історичних пісень є наслідком розвитку історичної свідомості народу і його художнього мислення. Вони з'явились у ХV столітті, в період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників, увібравши традиції героїчного епосу Київської Русі та українських дум. Назву «історичні пісні» вперше ввів в українську фольклористику Микола Гоголь. Тематичні групи українських історичних пісень: • про боротьбу з турецько-татарськими нападниками; • про визвольну боротьбу українського народу під проводом Б. Хмельницького; • про стихійні селянські повстання та їх героїв. Історичні пісні відтворюють найголовнішу рису народних героїв — готовність іти на самопожертву заради громадянського добра. До найвідоміших історичних пісень належать «Зажурилась Україна», «Чи не той то Хміль», «Ой Морозе, Морозенку».У пісні «Зажурилась Україна» ідеться про боротьбу українців з турецько-татарськими нападниками. З метою змалювання масштабності кривавих подій у творі використано метонімію зажурилась Україна, тут звучить і прямий заклик підніматися на оборону рідної землі зі зброєю в руках, і на захист рідного краю мають стати не тільки козаки, а й селяни.

ы4. Література КР. Провідні стилі і жанри. Жанр літопису в давній українській літературі.

У другій половині IX — на початку X ст. складалася велика давньоруська держава — Київська Русь. Виникнення і розквіт літератури КР тісно пов'язані з соціально-економічним розвитком країни, поширенням писемності та фольклором. Чижевський виділяє 2 стиля середньовічної доби: 1) монументальний (11ст). Риси: обмежена кількість прикрас, простота композиції, діловий виклад, зосередження на змісті, проста синтаксична будова; світогляд – християнський оптимізм, уявлення про династичну державність Русі (твори «Повість..», житія, повчання Мономаха); 2) орнаментальний (12-13). Риси: мозаїчність композиції, екскурси в минуле, погляд на світ як на систему символів, багато тропіка, більш складна синтаксична будова творів; світогляд – песимістичні вірування, ідея культу аскетизму (твори «Слово..»).

Напрямки середньовічної доби: перекладна література та оригінальна література.

Перекладна. Біблія (гр. – книги) – священна книга християнства та іудеалізму. Збірка книг написаних за натхненням та одкровенням Святого Духа через обраних людей, які називалися пророками або апостолами. Перший термін «Біблія» був вжитий в 4 ст. н.е. Епіфанієм Кіпрським та Іоаном Златоустом. Біблія творилася майже 1,5 тис років. На територію України потрапила у 10 столітті. В 1561 році архімандрит у місті Пересопниця Григорій здійснює переклад Біблії на старо-укр мову (Пересопницьке Євангеліє). Сучасною укр. мовою переклав Куліш. Структура – Старий (Пятикнижжя), Новий Заповіт, Апокаліпсис. Псалми – жанр духовного пісне співу ліричного характеру із суб’єктивними переживаннями (Давид). Притчі – короткі алегоричні оповідання, які виражають дидактично-повчальні смисли. Апокрифи - релігійні твори,які в своєму трактуванні біблійних сюжетів відрізнялися від канонічної літератури і заборонялися християнською церквою (старо-, новозавітні, есхатологічні (потойбічн. світ). Житія – розповіді про життя мучеників і подвижників аскетів, яких церква вважала святими за їх релігійну діяльність («Сказання про Бориса і Гліба», «Києво-Печерський патерик» - патерик – невеличкі оповідання про життя монахів якоїсь країни чи монастиря ).Природничі твори – про своєрідні дослідження з різних точних дисциплін «Шестоднев», «Фізіолог». Світська література – повісті, «Александрія». Афористична література – влучні афористичні вислови, стислі формулювання морального висновку з життєвого досвіду (збірник «Бджола»).

^ Оригінальна (на місцевому грунті). Літописи – історичні літературні твори, в яких розповідь велась за роками. Літописання започаткував ідеолог Ярослава Мудрого, письменник Іларіон. Перший літопис «Повість минулих літ» - Нестор, а згодом Сільвестр продовжив. Початок з висадження Ноєм на Арарат. Найголовніше фіксується найголовніше, відношення народу до зображених подій.Іпатіївський літопис - літописне зведення першої чверті XV ст., отримало назву за місцем знаходження її найдавнішого списку у Іпатіївському монастирі (Кострома). Це зведення є компіляцією двох пам'ятників: київського зведення 1198 р. і продовжуючого його галицько-волинського (непорічного) повіствування, яке було доведено до кінця XIII ст. Зведення містить третю редакцію Повісті временних літ («Повѣсть временныхъ лѣтъ») з продовженням до 1117 року, Київський літопис кінця XII ст. та Галицько-Волинський літопис. «Повість…» поетична памятка, збірка епічних пісень та перша найдавніша історія українського народу. Була складена у 1113 році монахом Нестором. Ідея твору – єдність Русі. Складається зі вступу ( про заснування Києва 3 братами) і двох частин (про історичне минуле, смерть Олега, походи Святослава, облогу Києва; про Мудрого, Мономаха).Лаврентіївський літопис — пергаментний рукопис, що містить копію літописного зведення 1305 року. Складений в 1377 року групою невідомих переписувачів під керівництвом ченця Нижегородського Печерського монастиря Лаврентія за списком початку 14 століття. Вперше повністю опублікований 1846 року. Літопис починається з другої (Сильвестрівської) редакції "Повісті временних літ" і доводиться до 1305 року. Також містить Суздальський літопис. В основі лежить великокнязівське володимирське зведення 1305 року. Існує декілька списків літопису: Радзивілівський, Московсько-Академічний, втрачений Троїцький (зберігся у виписках та коментарях).У складі літопису до нас дійшло «Повчання» Володимира Мономаха.Ки́ївський літо́пис — одна з найдавніших пам'яток історії та літератури Київської Русі, складова частина Іпатіївського списку. Є продовженням «Повісті временних літ» і попередником Галицько-Волинського літопису, охоплює події 1118—1200 років. Складається з порічних записів, у які вплетені літописні оповідання, військ, повісті про князів Ігоря Ольговича, Ігоря Святославича та інших. Розповідається також про Новгород, Волзьку Болгарію, Німеччину, Чехію, Польщу, Угорщину. Та головна тема Київського літопису — Київ і Київська земля, боротьба за стольний град між Мономаховичами й Ольговичами, заклики до єднання у боротьбі проти іноземних завойовників. Мова його наближена до тогочасної живої народної з деякими церковнослов'янськими елементами, з використанням діалогів, прислів'їв, висловів історичних осіб. Найширше представлена загальновживана і військова лексика. Привертають увагу описи окремих подій і характеристики осіб, подані надзвичайно мальовничо. Стиль викладу діловий, урочистий. Переклад сучасною українською мовою здійснив Леонід Махновець.Галицько-Волинський літопис — літопис XIII століття, присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201—1292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства. За змістом і мовно-стилістичними особливостями літопис поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201—1261), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького і Волинський літопис (1262—1291), складений на Волині, який більше відображав історичні волинські землі за князювання Василька Романовича та його сина Володимира. Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів. Значне місце в літописі посідає історія культури Галицько-Волинського князівства. Козацькі літописи ( ІІ пол. 17 ст) – Грабянка і Величко відкрив їх, псевдонім Самовидець. Події визвольної війни 1648-1654 – битва під Берестечком, роль Переяславської Ради.

^ Житійна література- «житія Бориса і Гліба» (Борис закликав до єдності всіх руських князів,як покровителі руської землі). Патерик – возвеличення діяння монахів («Києво-Печерський патерик» - збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст.)

^ Слово о полку Ігоревім — героїчна поема кінця XII ст.Зміст— невдала виправа князів Ігоря Новгород-Сіверського та його брата Всеволода проти половців. Після первісної перемоги військо князів улягло натискові численних половецьких сил. Ігор опинився в половецькому полоні, з якого втік за допомогою одного половця. За рік повернувся з полону його син, що одружився тим часом з донькою половецького князя Кончака. Але оповідання про ці події зовсім не вичерпує змісту „Слова“. Після опису Ігоревої поразки, автор вставив „Золоте слово“ київського князя Святослава до інших князів, спогади про різні давніші історичні події та „плач“ Ігоревої дружини Ярославни. Та й саме оповідання щоразу переривається історичними та літературними ремінісценціями. Отже, зміст твору надзвичайно складний.

ы5. Історична основа, тема, ідея «Слова о полку Ігоревім». «Слово…» як літературна пам`ятка світового значення.

«Слово...» — велична пам'ятка генію нашого народу. За своїми ідейно-художніми особливостями — це вершинне досягнення давньоруської літератури. Воно «золотить» собою всю епоху. Невідомий автор створив неповторний поетичний світ, що чарує і нинішнього читача своєю досконалістю, самобутністю, глибиною суджень. «Слово…» розповідає про невдалий похід 1185 року новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців, які своїми набігами завдавали Руській землі дошкульних ударів (тема). Ідея – міститься в золотому слові київського князя Святослава, який закликав всіх князів до єднання. Про цю подію існували літописні оповідання. Проте автор «Слова...», на відміну від літописців, не стільки повідомляє про окремі факти походу Ігоря, скільки розмірковує над ними, над долею рідної землі, обіймаючи своїм духовним зором часи від «старого Володимира до нинішнього Ігоря».Ігор, Всеволод (буй), Володимир і князь Святослав вирушили в похід. Автор «Слова...» відбирає найяскравіші епізоди походу князя, передусім ті, що дають змогу зробити висновок про причину поразки руської дружини. Композиційно «Слово...» складається з оповідних сцен про похід Ігоря та його поразку (виступ, об'єднання полків, перша переможна і друга невдала битви, полон Ігоря та його втеча), а також із авторських публіцистичних роздумів і поетичних картин (звернення до «віщого» Бояна, розмірковування про поразку русичів, «золоте слово» Святослава тощо). Обидва плани об'єднані патріотичною ідеєю — закликом до руських князів про єднання, династичну солідарність заради єдності і процвітання Руської землі. Центральний образ твору – Руська земля (попередження – затемнення сонця). Образ Бояна – узагальнюючий образ перевершення можливостей. Стиль-ритмізована проза. “Слово” є літературною пам’яткою світового значення. Вивченню цього твору присвячено чимало дослідницьких робіт на різних мовах світу. Більш як вісім століть існує “Слово”, нагадуючи всім про часи, коли нашу землю топтали ворожі орди й коли опір нерідко нагадував самогубство.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського icon1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела...
Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства
Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського iconПрограмові вимоги на екзамен з історії України для студентів неісторичних спеціальностей
Зміст, завдання курсу “Історія України”. Наукова періодизація І характеристика основних етапів української історії
Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського iconПоясніть, як організувати процес конструювання програмного забезпечення?
З яких етапів складається класичний життєвий цикл? Охарактеризуйте зміст цих етапів
Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського iconПеріодизація світового розвитку 3 1914 по 1939 рр
Встановлення нацистської диктатури А. Гітлера, наслідки цього для Німеччини та світу
Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського iconВам як куратору необхідно спланувати етапи процесу виховання студентського...
Процес виховання передбачає певну послідовність етапів, знання особливостей яких дає вихователю змогу спланувати виховну роботу,...
Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського iconПлан. Поняття про розвиток та його характеристики*. Фактори та рушійні...
Проблема психічного розвитку дитини є центральною у віковій І педагогічній психології
Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського iconХарактеристики І вимоги до інформації. Якісні характеристики. Кількісні характеристики
Семантична теорія інформації. Тезаурус споживача інформації. Перевірка достовірності інформації
Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського iconСеміотика уражень нервової системи
В сучасній клінічній педіатрії для діагностики нервово-психічного розвитку дітей використовують показники розвитку з кількісною оцінкою....
Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського iconПитання до екзамену з курсу історія україни для студентів заочного відділення
Природно-географічні чинники України, як фактор її історичного розвитку. Періодизація української історії
Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул І їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського iconВступ. Характерні риси,періодизація світового розвитку 5 в першій половині ХХ ст. 5
Характерні риси: Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення. 7
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка