На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав




Скачати 71.13 Kb.
НазваНа тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав
Дата конвертації26.09.2013
Розмір71.13 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы


На тему: «Життєвий , творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича»



Виконав:
Студент групи 62 ПМ
Марущак Тарас

Чернівці 2012

План
1) Життєвий шлях Сергія Параджанова.
2) Творчий шлях Сергія Параджанова.
3) Тіні забутих предків.


  1. Життєвий шлях Сергія Параджанова.


Народився Сергій Параджанов у Тбілісі в родині антиквара, він був третьою дитиною в сім'ї (сестри Рузанна й Аня). Батько — Параджанян Йосиф Сергійович, мати — Бежанова (Бежанян) Сірануш Давидівна.
Професія антиквара передавалася з покоління у покоління, і глава роду — Йосип Параджанов — сподівався, що його діти підуть слідами предків. Сергій обрав інший шлях, і батько ніколи не зміг йому цього пробачити. Але вишуканий смак і вміння відрізнити справжню річ від підробки передалися, і це потім неодноразово ставало у пригоді Сергієві, коли він, сидячи без роботи, підробляв скуповуванням антикваріату.[1]
Середню школу Сергій закінчив тільки з двома «п'ятірками» — з природознавства і малювання. Технічні предмети тягнули на «трійку», і, проте, він вирішив поступати в Інститут залізничного транспорту, де провчився рівно рік.[2] У 1941—1943 роках працював художником-технологом на тбіліській фабриці «Радянська іграшка».
У 1942—1945 роках він вчився на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії. Брав участь у концертній трупі, що обслуговувала військові шпиталі, провів близько 600 концертів. Після закінчення консерваторії вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), у майстерню Ігоря Савченка. На цьому курсі вчилися відомі в майбутньому режисери: Олександр Алов, Володимир Наумов, Озеров, Марлен Хуцієв, Фелікс Миронер.
Працював асистентом режисера на фільмі «Тарас Шевченко» (режисер І. Савченко), асистентом режисера на фільмі «Максимко» (режисер А. Мишурін). Зняв дипломну роботу — фрагмент фільму «Андрієш» за мотивами молдавських казок. Через чотири роки Параджанов разом із режисером Яковом Базеляном зніме на кіностудії ім. Довженка повнометражний варіант цього сюжету.[1] 28 червня закінчив ВДІК, був направлений на Київську студію художніх фільмів як режисер-постановник.
З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні створив фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка» (всі — 1957), «Перший хлопець» (1958), «Українська рапсодія» (1961) «Квітка на камені» (1962, у співавторстві з А. Слісаренком).
2004 рік був проголошений ЮНЕСКО роком Сергія Параджанова.

На честь Маестро названа зірка. В Росії існує кіностудія «Параджанов фільм», директором і генеральним продюсером якого є кінокритик і драматург Семенцова-Огієвська Марія Борисівна.

Існував Міжнародний комітет з визволення Параджанова, яким керував Луї Арагон.

В одній з колоній Параджанов відкрив школу живопису.

В'язень Параджанов рідко отримував листи від численних друзів, приятелів і учнів. Зате регулярно приходили міжнародні депеші від якогось Ф. Фелліні. Зміст депеш: «Хвилююся за твою долю, ти ж велика людина, тримайся».

У в'язниці Параджанов збирав кришки з фольги, якими тоді закривали молочні пляшки. Він пресував їх у медальйон і гвіздком робив портрет Пушкіна. Один із таких медальйонів він подарував Тоніно Гуеррі. Тоніно відлив медальйон в сріблі і подарував своєму другу Федеріко Фелліні. Друзі створили приз на честь Параджанова і назвали його «Амаркорд», яким нагороджують за кращий фільм на фестивалі в Ріміні. Першим отримав нагороду Георгій Данелія, кінорежисер, друг Параджанова, за картину «Настя».

Одного разу Параджанов подарував антикварний меблевий гарнітур людині, яка надіслала йому у в'язницю торта.

Ів Сен-Лоран якось запросив Маестро до Парижу. Але влада не дозволила: чи вистачить у кутюр'є площі, щоб розмістити всесвітню персону — геніального режисера? Не факт. Сен-Лоран відповів: маю 578 метрів корисної житлоплощі. Все одно не пустили — вже без причини. Через рік Ів прибув до Москви. І Параджанов на його честь створив фантастичний альбом колажів, де Сен-Лоран живе дивовижним життям. Цей альбом Параджанов передав своєму другу Іву Сен-Лорану. На що той зазначив: «Божественно! Ні на що не схоже. Браво, геній!».

Одного разу Параджанов надіслав телеграму:"Москва. Кремль. Косигіну. Оскільки я — єдиний безробітний кінорежисер у Радянському Союзі, наполегливо прошу відпустити мене в голому вигляді через радянсько-іранський кордон, може, стану родоначальником в іранському кіно. Параджанов".

Сергій Йосипович не відпускав додому друзів, поки вони не подивляться фільм Андрія Тарковського «Іванове дитинство». Своїй прихильниці Лілі Брік (а було їй під 80 років) до 8 Березня Параджанов надіслав букет із колючого дроту і власних шкарпеток.

Параджанов мріяв поїхати до Берліну, але не для участі в престижному кінофестивалі, а тому, що хотів розшукати на барахолці чашку Гітлера.

Ходив Мюнхеном в халаті і торгувався в кожній антикварній лавці, відкладаючи товар до приїзду Ів Сен-Лорана або Франсуази Саган, які, начебто, повинні приїхати і заплатити за нього, і безбожно при цьому запізнювався на всі церемонії вручення нагород.

Шляхом Сергія Параджанова пішов тільки один з його родичів — його племінник Георгій Параджанов. Він зняв короткометражний фільм «Всі пішли…», який був відмічений тим самим медальйоном Параджанова на фестивалі в Ріміні [7]

Племінникові Георгію, щоб він зрозумів, що таке радянська в'язниця, він привіз коробку з-під сірників, повну вошей.

Одного разу у в'язниці начальник сказав Параджанову, який підмітав підлогу: «Засуджений, працюєте без вогника!» Наступного разу, помітивши начальство, режисер підпалив мітлу — так і став підмітати — «з вогником»

Дві останні роботи Сергія Йосиповича — документальний фільм, присвячений Піросмані, і художня картина «Ашик-Керіб», знята за мотивами казки М. Лермонтова про пригоди «мандруючого трубадура», який проходить через тисячу випробувань, щоб знайти свою кохану, й присвячена пам'яті Андрія Тарковського, чиї творчість і дружбу високо цінував Параджанов. Фільм не випускали в широкий прокат, але Параджанов з фільмом «Ашик-керіб» побував на фестивалях в Голландії, Німеччині і Венеції. Газета «Монд» із цього приводу писала: „Кращої вітрини перебудови в радянському кінематографі, аніж фільми «Ашик-керіб» Сергія Параджанова і «Маленька Віра» Василя Пічула, на фестивалі у Венеції важко було б знайти…“ Після успіху в Європі, 6 грудня 1988 року, картині «Ашик-керіб» нарешті було видано посвідчення про дозвіл.[5]
Смерть прийшла до нього тоді, коли в Єревані розпочалася робота над автобіографічною картиною «Сповідь».[6] Оригінальний негатив включено до фільму «Параджанов. Остання весна». Були зняті перші 300 метрів плівки, проте здоров'я режисера було вже сильно підірвано.
Величезною трагедією для Параджанова стала смерть його сестри Ганни. Він власноруч зробив надзвичайно красиве вбрання для труни. А за декілька місяців у самого Параджанова виявили рак легені. Операцію з видалення легені було проведено в Москві, але стан Сергія Йосиповича не покращився. У одному з своїх інтерв'ю Параджанов сказав: «Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії». 17 липня 1990 року він приїхав до Єревану, де через три дні і помер.
Параджанова поховали 25 липня в Пантеоні геніїв вірменського духу, поряд з Арамом Хачатуряном, Вільямом Сарояном й іншими діячами мистецтва, літератури і науки Вірменії

^ 2)Творчий шлях Сергія Параджанова.
Фільмографія 1951

1954 — Андрієш

1954 — 62 (кілька документальних і науково-популярних картин — «Наталія Ужвій», «Думка», «Золоті руки»)

1958 — Перший парубок

1961 — Українська рапсодія

1962 — Квітка на камені

1964 — Тіні забутих предків

1966 — Київські фрески

1968 — Діти Комітасу

1969 — Колір гранату
Сценарії

1964 — Тіні забутих предків

1965 — Київські фрески

1968 — Акоп Овпатанян

1969 — Колір гранату

1986 — Арабески на тему Піросмані

1989 — Етюди про Врубеля

1990 — Лебедине озеро. Зона

1990 — Сповідь
Художник-постановник

1970 — Колір гранату
Композитор

1970 — Колір гранату
Персонаж

1968 Колір вірменської землі

1987 Острів

1989 Ашхарумс

1990 Я — Сергій Параджанов

1991 Бобо

1992 Параджанов. Остання весна

1995 Параджанов. Останній колаж

1997 Дім Параджанова

1998 Параджанов

1998 Ніч в музеї Параджанова

2004 Я помер у дитинстві

2004 Небезпечно вільна людина
^ 3) «Тіні забутих предків»

Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм «Тіні забутих предків» був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.
Журнал «Екран» (Польща), 1966 рік писав: «Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності й фантазії… Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі… Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи».
Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.
Використана література:


  1. Книга «Український геній» 2007р




  1. Книга - біографія «Параджанова Сергія Йосиповича» 1999р




  1. Биографии режиссеров 1998р

Схожі:

На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав iconМикола Хвильовий. Життєвий І творчий шлях письменника Істинно: Хвильовий....
Аскет І фанатик, жорстокий до себе І до інших, хворобливо вражливий І гордий, недоторканий І суворий, а часом — ніжний І сором’язливий,...
На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав iconМикола Куліш. Життєвий І творчий шлях митця
Кулішеві від фахової критики славу найбільшого в СРСР драматурга. За десять років драматургічної праці Куліш написав 14 п'єс – всі...
На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав icon«Цінність життя». На цьому заході брали участь студенти різних факультетів:...
На заході, де також були присутні представники відділу освіти спюф кну, була висвітлена інформація про життєвий шлях Чикунової Т.І.,...
На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав iconРеферат з нормативного курсу
Розділ І. Життєвий шлях М. Драгоманова І його становлення як науковця І громадського діяча
На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав iconПлан: Життєвий шлях В. Підмогильного в умовах сталінського режиму....
Літературно-мистецька ситуація в Україні 1920 – 1930-х рр. «Розстріляне відродження»
На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав iconЖиттєвий шлях Піфагора
Перш ніж розповісти про життя Піфагора, я вирішила все таки сказати про те, хто він був, основну інформацію. Піфагор давньогрецький...
На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав iconТворчий проект на тему: Виготовлення іграшкової машинки
Підбір та аналіз матеріалів для виготовлення виробу. Розрахунок та виготовлення шаблонів
На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав iconЖиттєвий шлях Піфагора
Пророцтво збулося, тоді Парфеніса приймає ім’я Піфіада, на честь Аполлона Піфійського, а сина називає Піфагором, на честь пророцтва...
На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав iconТворчий конкурс «Розробка логотипу для Молодіжної Ради»
Студія реклами «49 ідей» та Молодіжна Рада міста Коломиї оголошує творчий конкурс на розробку логотипу «Молодіжної Ради»
На тему: «Життєвий, творчий шлях Параджанова Сергія Йосиповича» Виконав iconМ. міхновський самостійна україна
Проте, шлях до розв'язання єдино можливий, певний І хосенний показали нації, що вже повстали проти чужого панування, в якій би формі...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка