Вступ 7 фонетика й вимова 10




НазваВступ 7 фонетика й вимова 10
Сторінка35/41
Дата конвертації15.08.2013
Розмір2.8 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   41
^

ФОНЕМИ Г ТА Ґ


Українська мова належить до тих індоєвропейських мов, де проривний задньоязиковий приголосний ґ пере­йшов у глотковий, або фарингальний, г (іноді його ще називають фрикативним). Зі слов'янських мов таке явище спостерігаємо також у білоруській, верхньолужицькій, сло­вацькій та чеській мовах. Там, де в інших слов'ян на місці праслов'янського g зберігся проривний ґ (g), у зазначених п'ятьох мовах маємо фрикативний г (h). Для прикладу візьмемо слово голова: псл. golva, п., нл. głowa, рос. голова, болг., мак., срб. глава (вимовляється, як наша фонема ґ), хрв., слн. glava, з одного боку, та укр. голова, бр. галава, вл. hłowa, слц., ч. hlava — з другого. Тобто слова спільного кореня в одних слов'ян уживаються з проривним ґ, а в інших — із фрикативним г, причому це поширюється не лише на загальні, а й на власні назви. Скажімо, чехи звуть свою столицю Praha, а поляки Praga, хорвати кажуть Zagreb, болгари Бълґария, а чехи Záhřeb, Bulharsko. Тож і нам немає потреби писати й вимовляти Заґреб, Ґолубєв, бо в назві хорватської столиці той самий корінь, що й у дієслові гребти, а російське прізвище походить від птаха, який зветься по-нашому голуб: отже, пишімо й вимовляй­мо Загреб, Голубєв.

З неслов'янських мов звук ґ перейшов у г і в інших мовах, зокрема в грецькій, тому в словах грецького похо­дження вживаємо г не тільки там, де був густий придих, що відтворювався лат. h. (Гера, Геракл, Гермес, гематома, гідра, гімн), а й на місці γ: апогей, галактика, епіграма тощо, бо так вимовляють греки, з якими наші предки мали давні історичні, географічні, господарські, культурні зв'язки. Дивно було б українцям «ґекати» в грецьких словах, коли самі греки «гекають».

Хоч проривний звук ґ у нашій мові використовується в порівняно небагатьох словах звуконаслідувального та іншомовного походження, до 1933 року для його позна­чення існувала літера ґ. Вилучення цієї літери спричинило розхитування вимовної норми, що вже майже була вста­новилася. У виданні правопису 1990 року літера ґ знову посіла належне їй 5-те місце в українській абетці. Але введення літери без вироблення чітких рекомендацій щодо її вживання спричинило нові порушення фонетичної системи. Позаяк кількість слів із фонемою ґ далеко не обмежується списком, наведеним на с. 20 «Українського правопису» (К., 1990), а поради на кшталт «правильною є вимова Гібралтар і Ґібралтар, Гете й Ґете» видаються, м'яко кажучи, дивними для мовного кодексу, кожен українець заходився писати літеру та вимовляти проривний приго­лосний на власний розсуд. Є люди, які гадають, що вимова г править за ознаку низької освіченості або сільського походження, і вживають ґ там, де його немає в жодній мові світу (крім російської): ґімн (гр. hymnos), Ґамлет (англ. Hamlet), балаґан (перс. balahana), навіть українське слово галузь дехто вимовляє ґалузь. На сторінках преси можна прочитати Ґавел (ч. Havel), Ґельмут (нім. Helmut), ґонор, ґоноровий (лат. honor) і под.

Як бачимо, йдеться здебільшого про іншомовні слова, де через різні причини мовного та позамовного характеру не розрізняються фонеми h = г, ch = х, g = ґ. До сплутування призводить беззастережне копіювання російських вимовних традицій. А ми ж маємо власні традиції відтворення чужих слів, які доволі вдало були застосовані в «Українському правописі» 1928 року, забо­роненому під час «боротьби з українським націоналізмом на мовному фронті» 1933-го. За тим правописом у давно засвоєних словах звук g передавався через г, бо це цілком відповідає духові нашої мови. Слушно завважував свого часу видатний український філолог і теолог Іван Огієнко: «Ознакою української мови є тільки г (h), чому й чужі слова з ґ ми українізуємо, цебто вимовляємо інтелігенція, гім­назія, агітувати». Інший славний син нашого народу, поет і перекладач Володимир Самійленко у відомій статті «Чу­жомовні слова в українській мові» писав: «Наш люд, коли приймає ці слова, то систематично замінює в них звук ґ звуком г... Інші ж мови не наводять на потребу заховання звука ґ, бо цей звук часто віддається в тих чужих мовах: у мові французькій звуком ж, в італійській — звуком дж, а в еспанській звуком х. А всі ж ті мови мають і звук ґ, як і латинська мова. Чи не йти й нам слідом за народною фонетизацією таких слів і там, де вимовляють: римлянин ґ, француз ж, італієць дж, а еспанець х — не вимовляти ні першого, ні другого, ні третього, ні четвертого, а наше п'яте, себто г?». Зрозуміла річ — питання риторичне.

Отже, нам, не обмежуючись наведеним у сучасному правописі невеличким переліком слів із ґ, водночас не варто бентежити людей різними українсько-«анґлійськими» словниками. Поважаючи традиції свого народу, мусимо писати й вимовляти не лише Багами, Гаваї, Гавана, Гайдарабад, Гайдельберг, Гаїті, Гамбург, Ганновер, Гельсинкі, Гімалаї, Гондурас, Йоганнесбург, тобто закономірно відтворювати звук h українським г, а й Англія, Бельгія, Бенгалія, Гватемала, Генуя, Гібралтар, Гринвич, Грузія, Грюнвальд, Мадагаскар, Нікарагуа, галантерея, галера, галоп, гладіолус, граніт, грот, де в оригіналі маємо g.

Тепер стало модним порушувати чинний правопис. Він, певна річ, потребує вдосконалення, але в ньому є речі, освячені доброю традицією, усталені та безсумнівні. Приміром, відсутній у нашій мові огублений голосний е, що в різних мовах Європи позначається на письмі ö, ое, eu, послідовно віддається неогубленим е; інженер, режи­сер, фунікулер, Бернс, Ґете, Кельн. Деякі «вдосконалю­вачі» починають писати Бьорнс, Кьольн, хоч тут немає жодного пом'якшеного приголосного перед о (як в українському слові льон чи в російському прізвищі Тьоркін). Знову ж таки бездумно наслідують російський правопис. Але ж треба зважати передусім на можливості своєї мови; не завадить і досвід інших народів, зокрема слов'ян. Наприклад, чехи (за традицією мов з латинською графікою) прізвища Goethe й Gönez пишуть так, як німці та угорці, проте, не маючи огубленого е, вимовляють по-своєму: Ґете, Ґенц.

Ще більшої шкоди українській вимовно-звуковій системі завдають ті, що пишуть балєт, колєґа, лєкція, Лєта. Адже за нормами української літературної вимови звук л перед е та и не твердий і не м'який, а нейтральний л, близький до середньоєвропейського l, тому за всіма українськими правописами був, є та буде можливий тільки варіант ле: балет, колега, лекція, Лета тощо.

Стурбованість української інтелігенції невпорядкова­ністю вживання проривного ґ стала поштовхом до видання низки довідників на цю тему. Один із перших таких довідників уклав О. Негребецький1. Висловивши добрі наміри й навівши вже згадану цитату зі статті В. Самійленка, автор пішов на розхитування усталених вимов­них норм, пропонуючи писати ґ там, де його не вимовля­ють навіть греки: ареопаґ, Аґамемнон, Антиґона, Ґанімед, Пеґас замість звичних для української та грецької мов ареопаг, Агамемнон, Антигона, Ганімед, Пегас та ін. З огляду на закони української фонетики неприйнятні поради п. Негребецького писати й вимовляти Гелєна, лєґато, Онґстрьом, Рьонтґен, Шрьодинґер замість Гелена, леґато, Онґстрем, Рентґен, Шрединґер тощо. Позитивним у цьому виданні є чітке розмежування при передачі іншо­мовних звуків h (г) та ch (х). Наш сучасний правопис, на жаль, має тут хибний орієнтир — залежність від примх російської мови, яка через відсутність фрикативного г відтворює звук h то через г (ґ), то через х: Гейне, Гавайские острова, Гофманн і Хофманн, Гельмут і Хельмут, Гелена й Хелена.

Тим часом українська мова може розрізняти ch, h та g:
ch магараджа

Вальдгайм

Харбін Гавптман

Харибда Гамер (не Хаммер)

харита Гамлет

хартія Гамсун

херувим Ганібал

хірург Ганс

хлор Гельмут

хорей Гемінгвей (не Хемінгуей)

Генрих

h Гонекер

Гофман

гайдук Гумбольт

гарт Г'юм

геві метал Нетаньягу

гепі енд

гінді g

гіт (не хіт)

гобі (не хоббі) Ґете

гокей (не хокей) Гюґо

гонор Геґель і под.

гуманізм

Опублікований двома роками пізніше «Словник-довідник вживання літери ґ» в основному зорієнтований на правопис 1928 року, тому з більшістю його рекомендацій можна погодитися. Але, по-перше, тут повторюються огрі­хи згаданого правопису (агроном, дифтонг, енергія, металургія — це грецизми, писати й вимовляти їх треба не через ґ, а через г); по-друге, цьому виданню властиве подекуди надуживання літерою ґ. Є низка слів, які давно засвоєні нашою мовою з фрикативним г: магазин, манган, маргарин, роглик (того самого кореня, що й ріг), Фригія, Ягич. Немає підстав виконувати настанову довідника й запроваджувати написання та вимову манґан (та ще й з несправедливою позначкою «застаріле»), маґазин, марґа­рин і т. ін.

Пропонований словник укладено на підставі реєстрів «Словаря української мови» за редакцією Б. Грінченка, «Правописного словника» Г. Голоскевича, «Довідника українських прізвищ» Ю. Редька, «Словника іншомовних слів» за редакцією академіка О. Мельничука, праць з історії та культури мови І. Огієнка й Б. Антоненка-Давидовича та власних досліджень у галузі етимології лексики української мови.

У словникові щодо використання фонем г та ґ у словах іншомовного походження застосовано засади «Україн­ського правопису» 1928 року з деякими уточненнями, а саме:

а) проривний ґ і фрикативний г слов'янських мов завжди відтворюються українським г, оскільки вживають­ся, як правило, в однокореневих лексемах;

б) у всіх грецизмах уживається тільки г;

в) у запозиченнях з інших мов фонема h послідовно передається через г;

г) g у давно засвоєних словах також відтворюється українським г. Із власних назв це стосується насамперед найменувань країн, міст, гір, річок та інших ономастичних об'єктів;

ґ) у неслов'янських антропонімах (іменах та прізви­щах), а також у новіших загальних назвах розрізняємо h та g, що передаються відповідно через г та ґ. Hegel (нім.) — Геґель, heat (англ.) — гіт, regio (лат.) — реґіон.

Питомі українські слова, що містять у своєму складі фонему ґ, подаються за лексикографічними джерелами.

Як складники реєстру виступають здебільшого слова (іменники, рідше інші частини мови). Похідні подаються під реєстровим словом у такій послідовності: іменник, прикметник, дієприкметник, прислівник, дієслово, спо­чатку безпрефіксні, а далі в абетковому порядку префік­сальні. До іменників чоловічого роду наводиться закін­чення родового відмінка однини: аґрус, -у; бравнінґ, -а.

Назви жінок, утворювані за допомогою наростка -к(а), подаються при відповідних іменниках чоловічого роду в такий спосіб: гуґенот, -ка (цебто чоловік гуґенот, жінка гуґенотка); інші утворення для позначення осіб жіночої статі стоять під реєстровими словами в повній формі: Греція, грек, грекиня.

Фонетичні та фонетико-морфологічні варіанти ре­єстрового слова об'єднуються сполучником і: ґирлиґа і ґерлиґа, ґандж і ґанджа, джерґотати і джерґотіти.

Часом у реєстр виноситься не слово, а його компонент:

а) агро- (біологія, ґрунтознавчий, техніка) — компо­нент стоїть на початку складного слова й пишеться разом: агробіологія, агроґрунтознавчий, агротехніка; гігро- (граф, скоп) — гігрограф (наголошений перший складник), гігро­скоп (наголошений другий складник);

б) -графія (гео, демо, моно, стено) — компонент склад­ного слова стоїть у його кінці й пишеться разом: географія, демографія, монографія, стенографія;

в) гама- (-залізо, -проміння) —складне слово пишеться через дефіс: гама-залізо, гама-проміння.

При укладанні словника усунуто розбіжності в напи­санні слів того самого кореня — автобіографія і автотре­нінґ (не аутотренінґ), гама — третя літера грецького алфавіту і гама- (не гамма-) проміння. Коли в лексико­графічних джерелах зафіксовано два варіанти слова: інавгурація й інаугурація, словник рекомендує лише пер­ший із них (з ав) як більш умотивований законами мов-джерел та української мови.
^

Слова з фонемою Ґ
Загальні назви


автотренінґ, -у

аґрус, -у

аґрусівка

аґрусовий

аґу (виг.)

аґусі

аґукати

алеґрі

алеґро (муз.)

анґажемент, -у

анґажований, заанґажований

анґажувати, заанґажувати

анґіна

анґінний

анґінозний

андерґраунд, -у (мист.)

арґо

арґотизм

арґотичний

арґонія (діал., жоржина)
баґет, -а

біґос, -у (кул.)

бравнінґ, -а

бюрґер, -а

бюрґерський
віґвам, -а

віґонь, -і

віґоневий
геґельянець, -нця

геґельянство

герцоґ, -а

герцоґиня

гідальґо

гуґенот, -ка

гуґенотський

ґабелок, -лка (шкіра молодого теляти)

ґабелковий

ґабзувати (ганьбити)

ґаблі (діал., вила)

ґава

ґавеґа (зб.)

ґавеня

ґав'ячий

ґавити

заґавити, проґавити

Ґавдеамус, -у (студентський гімн)

ґавот, -у (старовинний фран­цузький танець)

ґавра (ведмежий барліг; паща)

ґаврати

ґазда

ґаздиня

ґаздівка

ґаздівство

ґаздівський

ґаздинити

ґаздувати

ґалаґан, -а (діал., головешка; великий мідний горщик; поплавок)

ґаламаґати (варнякати)

ґаланці (вузькі штани)

ґаланки (спідні)

ґалда (хабар)

ґанґстер, -а

ґанґстеризм

ґанґстерський

ґандж, -у і ґанджа

ґанджовитий

ґанджувати

ґанок, -нку

ґанковий

ґара (паз, жолобець)

ґарований

ґарувати

ґарсон, -а

ґатунок, -нку

ґахуватися (чепуритися)

ґвалт, -у

ґвалтівник

ґвалтування

гвалтівний

ґвалтовний

ґвалтівно

ґвалтовно

ґвалтувати, зґвалтувати

ґвер, -а (діал., рушниця)

ґвинт, -а

ґвинтовий

ґвинтити, заґвинчувати

ґевал, -а (діал., здоровило)

ґеґати і ґаґати

ґе-ґе-ґе (виг.)

ґеґекати

ґеґотати

ґедзилля (тирса)

ґедзунок, -нку (хист)

ґедзь, -я і ґедз, -а

ґедзел, -дзла (ґедзь)

ґедзель, -дзля (тс.)

ґедзень, -я (липневі дні, коли ґедзі особливо дошкуляють худобі)

ґедзатися

ґедзкатися

ґецатися

ґейм, -у (спорт.)

ґел (вигук, що відтворює крик гусей)

ґелґіт, -оту

ґелґотун

ґелґотуха

ґелґати

ґелґотати

ґелета (діал., діжка на сир)

ґелка (діал., гуля, пухлина)

ґенітив, -а

ґерґелі (гуси великої породи)

ґерґотати і ґерґотіти

ґерґіт, -оту

ґердан, -у (діал., нагрудна при­краса, пов'язка з бісеру)

ґереґа (дзиґа)

ґерувати (правити)

ґерундив, -у

ґерундій, -ю

ґестапо

ґето

ґешефт, -у

ґзимс, -у (діал., карниз)

ґзитися

ґиґнути

ґила (діал., грижа; вид гри)

ґилавий

ґилун, -а

ґирлиґа і ґерлиґа

ґільйотина

ґільйотинувати

ґлей, -ю

ґлейкий

ґлейкуватий

ґлейовий

ґлетчер, -у

ґльоґати (жадібно ковтати)

ґляґ, -у і ґляґа (частина шлунка жуйних тварин, уживана для звурджування молока)

ґляґанець ґляґанка

ґляґаний

ґляґати

ґлямати (їсти через силу)

ґлянс, -у

ґлянсувати

ґлясе

ґнип, -а (діал., шевський ніж)

ґніт, -ота

ґноття

ґнотовий

ґну (зоол.)

ґоґель-моґель, -ю і

ґоґоль-моґоль, -ю

ґой, -я

ґолка (безоста пшениця)

ґонґ, -у

ґондзоль, -я і ґондзоля (бряз­кальце)

ґондола

ґондольєр, -а

ґонт, -у і ґонта

ґонталь

ґонтар, -я

ґонтина

ґонтя

ґонтовий

ґорґоші (діал., плечі)

ґоти

ґотський

ґотика

ґотичний

ґофре

ґофрований

ґофрувати

ґрамузляти (писати карлючка­ми)

ґран прі

ґранд, -а (іспанський шляхтич)

ґрант, -у

ґраса (діал., сапа)

ґрасувати

ґрата, частіше мн. ґрати

ґратки

ґратований

ґратчастий

ґратувати, заґратувати

ґратулювати (вітати)

ґратуляція

ґратуляційний

ґречний

ґречність

ґринджоли, -ол

ґрис, -у (діал., висівки)

ґроґ, -у

ґросбух, -а

ґруля (діал., картопля)

ґрулянка

ґрум, -а

ґрундзювати (діал., міцно зв'я­зувати)

ґрундзюватий

ґрунт, -у

ґрунтівка

ґрунтовність

грунтування

ґрунтовний

ґрунтовно

ґрунтувати

ґрунтуватися

ґрунтознавство

ґрунтопідпушувач

ґрунтозахисний

безґрунтовний

безґрунтовність

необґрунтований

обґрунтувати

підґрунтя

ґрунь, -я (діал., верх гори)

ґуґля (гуцульський верхній одяг із відлогою)

ґудзик, -а

ґудзиковий

ґудзикуватий

ґудзь, -я і ґудз, -а (ґудзик; ґуля; вузлик)

ґудзюватий

ґудзуватий

ґулий (безрогий)

ґульден, -а

ґуля

ґулька

ґульовий

ґулястий

ґума

ґумка

ґумовик

ґумовий

проґумовувати

ґуміарабіка

ґурґуля (гуля)

ґуру (санскр., учитель)

ґуст, -у

ґяур, -а (тюрк., іновірець, немусульманин)
джерґотати і джерґотіти

джиґіт, -а

джиґітський

джиґітувати

джунґлі

дзиґа

дзиґар, -я, дзиґарі (мн.)

дзиґлик, -а

динґо

доґ, -а

дриґ (виг.)

дриґати, задриґати
екстраваґантний

екстраваґантність

елеґантний

елеґантність

ерцгерцоґ, -а
жарґон, -у

жарґонізм

жарґонний

жиґа (назва танцю)

жонґлер, -ка

жонґлювання

жонґлерський

жонґлювати
зиґзаґ, -у

зиґзагоподібний
інавґурація

інавґураційний

інґредієнт, -а

інкоґніто
конґломерат, -у

конґломерація

конґрес, -у

конґресмен, -ка

культуртреґер, -а

культуртреґерський
ларґо (муз.)

леґато (муз.)

леґейда (діал., незграбний)

леґінь, -я

леґітимація

леґітиміст

леґітимістський

леґітимний
манґо

манґовий

марґіналія

марґінальний

миґа (пантоміма)

морґ, -а (міра землі)

мустанґ, -а
неґліже
персона ґрата

персона нон ґрата

пінґ-понґ, -у

пфеніг, -а
раґу (кул.)

райхстаґ, -у

реґалія

реґата

реґбі

реґент, -а

реґентство

реґентський

реґіон, -у

реґіональний

реґіонарний (мед.)

реґламент, -у

реґламентація

реґламентувати

реґлан, -а

резиґнація

резиґнувати

ремиґати

ремиґання

риксдаґ, -у (шведський парла­мент)

ринґ, -у

рислінґ, -у
свінґ, -у

сленґ, -у

смоґ, -у

смокінґ, -а

спаґеті (кул.)

стаґнація

стерлінґ, -а

стерлінґовий

суґестія

суґестивність

суґестивний
танґо

тирлиґач, -а (діал., поганий скрипаль)

тоґа

томаґавк, -а

тренінґ, -у
фаґот, -а

фаґотист

фата морґана

фіґлі

фіґляр

фіґлювати

фраґмент, -у

фраґментарний

фуґа (муз.)

фуґато (муз.)

фурдиґати (діал., крутити)
хляґа (діал., негода)

хуґа

хурдиґарня (в'язниця)
цуґ, -у

цуґовий

цуґлі (діал., вуздечка)
шваґер, -гра і шваґро

шварґотати і шарґотіти (голос­но й верескливо розмов­ляти)

шлаґбаум, -а

шляґер, -у
яґдташ, -а

яловеґа (безплідна вівця)

яґуар, -а
^

Іншомовні антропоніми


Аґрипа
Беринґ

Бурґгардт (Юрій Клен)
Вашинґтон

Веґа Лопе де

Верґілій

Вольфганґ
Габсбурґ

Геґель

Гемінґвей

Гюґо

Ґалілей

Ґалуа

Ґанді

Ґаргантюа

Ґарибальді

Ґедимін

Ґете

Ґоґен

Ґолсуорсі

Ґонкур

Ґотфрид

Ґотьє

Ґретхен

Ґриґ

Ґрим

Ґринвич

Ґустав
Данте Аліґ'єрі

Деґа

Дюринґ
Енґельс
Зиґмунд

Зиґфрид
Каліґула

Кіплінґ
Лесинґ

Лоенґрин

Лонґфело

Людвіґ
Маґелан

Маґеланова протока

Меринґ

Мопасан Ґі де
Найтинґейл
Ольґерд
Паґаніні

Пантаґрюель
Реґіна

Риґолето

Родриґо
Таґор
Уленшпіґель Тиль
Фіґаро

Юнґ
Яґайло і Яґело

Яґелони

Яґо

Ядвіґа

^

Українські прізвища


Ґаламага (д. відм. -дзі)

Ґарнеґа (д. відм. -дзі)

Ґереґа (д. відм. -дзі)

Ґжицький

Ґоломеґа (д. відм. -дзі)

Ґоць

Ґудз

Ґудзь

Ґудзій

Дейнеґа (д. відм. -дзі)

Джеваґа (д. відм. -дзі)

Дзиґа (д. відм. -дзі)

Дзиґар, -я

Ладиґа (д. відм. -дзі)

Ломаґа (д. відм. -дзі)

Недриґайло

Папариґа (д. відм. -дзі)

Реґа (д. відм. -дзі)

Ремиґа (д. відм. -дзі)

Садиґа (д. відм. -дзі)

Салиґа (д. відм. -дзі)

Сарамаґа (д. відм. -дзі)

Татиґа (д. відм. -дзі)

Фурдиґа (д. відм. -дзі)

Цвиґун

Шмиґа (д. відм. -дзі)

Штеліґа (д. відм. -дзі)

Юрдиґа (д. відм. -дзі)

Яриґа (д. відм. -дзі)

^

Географічні назви


Авгсбург

Бранденбург

Вінніпег

Віргінія

Гаага

Гайдельберг

Гамбург

Герцеговина

Гонконг

Ганґ, -у

Ґетеборг

Гетинген

Зальцбург

Кенігсберг

Копенгаген

Люксембург

Магдебург

Нюрнберг

Оренбург

Петербург

Пітсбург

Страсбург

Того

Чикаго

Шлісельбург

Шпільгаген

Шпіцберген

Штутгарт
^

Слова грецького походження
(де не слід уживати проривного ґ)


Авгій

авгієві стайні

агава

агавовий

Агапій

Агапія

агат, -у

агатовий

Агата

Агатангел

агіографія

агностицизм, -у (філос.)

агностик

агностичний

агонія

агонічний

агонізувати

агора (іст.)

агорафобія (мед.)

аграрій, -яаграрник

аграрний

агро- (біологія, ґрунтознавчий, техніка тощо)

алегорія

алегоризм

алегоричність

алегоричний

амальгама

амальгамація

амальгамний

амальгамувати

ангел, -а

ангельський

ангідрид, -у

ангідридний

ангідридовий

ангідрит, -у

ангідритовий

антагонізм, -у

антагоніст, -ка

антагоністичний

апологія

аполог

апологет, -ка

апологетика

апологетичний

аргон, -у (хім.)

аргонавт, -а

аргус, -а

архіпелаг, -у

астигмат, -а

астигматизм, -у

гагат, -у

гагатовий

галактика

галактичний

галоген, -у

галогенний

галоїд, -у

галоїдний

гама (3-тя літера грецького алфавіту)

гама (барв, звуків, настроїв тощо)

гама- (-залізо, -проміння, -функція тощо)

гамета (біол.)

амія (моно, полі тощо)

ганглій, -я

гангрена

гангренозний

Ганімед

гаплологія

гармонія

гармонізація

гармонізований

гармонійний

гармонізувати

енгармонізм

сингармонізм

гарпія

гастеро-, гастр-, гастро- (гасте­роміцети, гастралгія, гаст­роподи тощо)

гастрит, -у (мед.)

гастрономія

гастроном

гастрономічний

Геба

гегемон, -а

гегемонія

гедонізм, -у

гедоніст, -ка

гедоністичний

геєна

-гей (апо, пери тощо)

Гекаба і Гекуба

Геката

гекатомба

гекзаметр, -у

гекзаметричний

гекса- (едр, хлоран тощо)

гектар, -а

гекто- (ват, грам тощо)

гелій, -ю

-гелій (апо, пери тощо)

геліо- (скоп, стат тощо)

гелікон, -а

гелікоптер, -а

гельмінтологія

гельмінтолог

гема (мист.)

гематит, -у

гематоген, -у

гематологія

гематолог

гемо- (рой, торакс, філія тощо)

ген, -у

генеалогія

генеалогічний

генеза, (рідко) генезис, -у

генетика

генетичний

гео- (ботаніка, графія, логія, магнетизм тощо)

Георгій

гепард, -а

Гера

Геракл і Геркулес

герма

гермафродит, -а

гермафродитизм

герменевтика

герметичний

герметичність

Геродот

герой

героїзм

героїня

геройство

героїчний

герпетологія

герпетолог

гетера

гетеро- (гамія, генний, філія тощо)

Гефест

гігант, -а

гігантизм

гігантський

гігантоманія

гігієна

гігієніст, -ка

гінієнічний

гігро- (граф, скоп тощо)

гідра

гідравліка

гідравлічний

гідрант, -а

гідрат, -у

гідро- (біологія, енергія, ліз, логія, споруда тощо)

гієна

Гіменей

гімн, -у

гімназія

гімназист, -ка

гімназійний

гімнастика

гімнаст, -ка

гімнастичний

гінекей, -ю

гінекологія

гінеколог

гінекологічний

Гіпарх

гіпер- (бореєць, плазія, тонія, трофія тощо)

гіпербола

гіперболічний

гіперболізувати

гіперболоїд, -а

гіпноз, -у

гіпнотизація

гіпнотизм

гіпнотизувати

гіпо- (стаз, таксис, тонія, фіз тощо)

Гіпократ

гіпопотам, -а

гіпотеза

гіпотетичний

гіпотенуза

гіпс, -у

гіпсовий

гіпсувати

гіпсо- (метр, метрія тощо)

гіро- (компас, скоп тощо)

гістологія

гістолог

гістологічний

гіятус, -у

гіяцинт, -а

гіяцинтовий

глаукома (мед.)

Глафіра

Гликерія

глік-, гліко- (глікемія, глікоген, гліколіз тощо)

гліоксаль

гліома

гліптика (мист.)

гліпт

гліпто- (генез, донт тощо)

гліцерин, -у

гліцериновий

гліцинія (бот.)

глоса

глосарій, -ю

глосит, -у (мед.)

глюкоза

глюкозний

-гноз (діа, про тощо)

гнома (літ.)

гносеологія

гносеологічний

гностик, -а

гностицизм, -у

гностичний

Голгота

голо- (гамія, графія, кост тощо)

гомеопатія

гомеопат

гомеопатичний

гомео- (морфізм, полярний тощо)

Гомер

гомеричний

гомерівський

гомо- (генний, динамія, зиготність, сексуалізм тощо)

Гомора

горгона

Гордіїв вузол

горизонт, -у

горизонталь

горизонтальний

гормон, -у

гормональний

гормонотерапія

гороскоп, -у

грам, -а

-грам (кіло, мілі тощо)

грам- (-атом, -молекула тощо)

-грама (діа, епі, кардіо тощо)

граматика

граматист

граматичний

грамота

грамотій, -я

грамотність

грамотний

грамофон, -а

грамофонний

-граф (авто, епі, пара тощо)

графа

графити

графема

графіка

графік

графіт, -у

графіті

-графія (гео, демо, моно, стено тощо)

графо- (лог, ман тощо)

Греція

грек

грекиня

грецький

Григорій і Григір, -ора

григоріянський і грегоріянський (календар)

гриф, -а

грифель, -я

грифон, -а
демагогія

демагог

демагогічний

дисгармонія

дисгармонійний

дисгармонічний

дисгармоніювати

дисгармонувати

діагональ

діагоналевий

діагональний

діафрагма

діафрагмування

діафрагмувати
егіда

его- (футуризм, центризм тощо)

егоїзм, -у

егоїст, -ка

егоїстичність

егоїстичний

еготизм, -у

екзегеза

екзегет

екзегетика

екзегетичний

еклога (літ.)

елегія

елегійний

елегічний

енергія

енергетик

енергетика

енергетичний

енергійний

енерго- (база, ємний, мережа тощо)

ерг, -а

ергастерій, -ю

ергативний (лінгв.)

ерго- (граф, метр, номіка тощо)
євангелія, (заст.) євангеліє

євангелик

євангеліст

євангелічний

євангельський

Євген, (жін.) Євгенія

євгеніка (біол.)

євгеніст, -ка

євгенічний

Євграф
зиго- (гамія, морфний, спора тощо)

зигота (біол.)
ієрогліф, -а

ієрогліфічний
летаргія

летаргійний

летаргічний

ог (діа, ката, моно, про тощо)

логаритм, -а

логаритмічний

логаритмувати

логіка

логік

логічність

логічний

огія (архео, гідро, еко, зоо, спелео тощо)
магія

маг

магізм

магік

магічний

магма

магматичний

магнезит, -у

магнезитовий

магнезія

магнезійний

магнетизм, -у

магнетит, -у

магнетитовий

магнето

магнетон, -а

магній, -ю

магнієвий

магніт, -у

магнітний

магнітити

магніто- (граф, лог, метр, фон тощо)

мега- (ват, герц, літ, терій, фон тощо)

мегало- (завр, кефалія, манія тощо)

металургія

металург

металургійний

металургічний
олігархія

олігарх

олігархічний

оліго- (клаз, трофний, френія тощо)

оргазм, -у

орган, -у

організм, -у

органіка

органічний

орган, -а (муз.)

органіст, -ка

органний

організація

організатор, -ка

організаторський

організований

організувати

дезорганізація

реорганізація

органо- (генез, логія, пластика тощо)

оргія

оргійний

оргіястичний
патогенез, -у

патогенний

патологія

патологічний

пегматит, -у (геол.)

пегматитовий

педагогія

педагог

педагогіка

педагогічний

пергамент, -у

пергаментний

пергаментовий

пергідроль, -ю

поліглот, -ка

програма

програміст, -ка

програмність

програмовість

програмний

програмовий

програмувати

запрограмований
сталагміт, -у

сталагмітовий

сталагмометр, -а

стратегія

стратег

стратегічний

стратиг, -а

архістратиг
троглодит, -а (антр.)
-ург (драмат, демі тощо)
аг (антропо, лото, хроно тощо)

фаго- (терапія, цит тощо)
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   41

Схожі:

Вступ 7 фонетика й вимова 10 iconФонетика як розділ мовознавства
Заповнити таблицю (Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова : фонетика, орфоепія, графіка, орфографія / Н.І. Тоцька. – К.,...
Вступ 7 фонетика й вимова 10 iconФонетика як розділ мовознавства про звукову систему мови
Двнз «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Вступ 7 фонетика й вимова 10 iconПлан Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків
Бондарко Л. В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи. – Л., 1981
Вступ 7 фонетика й вимова 10 iconЛекція №20 Тема : Вступ. Загальний огляд
Тема: Вступ. Загальний огляд: „українське Відродження” – унікальне культурно-соціальне явище 20-х років ХХ ст.; літературний процес...
Вступ 7 фонетика й вимова 10 iconЛекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства»
Лекція Вступ до вивчення дисципліни «Основи правознавства». Поняття держави І права, їх загальна характеристика
Вступ 7 фонетика й вимова 10 icon31. З’ясувати предмет І основні поняття фонетики як розділу мовознавства,...
З’ясувати предмет І основні поняття фонетики як розділу мовознавства, її значення у практичній роботі журналіста
Вступ 7 фонетика й вимова 10 iconЗміст вступ розділ Теоретичні засади гуманізму
Вступ розділ Теоретичні засади гуманізму
Вступ 7 фонетика й вимова 10 iconВступ

Вступ 7 фонетика й вимова 10 iconПідготувала
Вступ ст. 3
Вступ 7 фонетика й вимова 10 iconЗатверджено
Вступ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка