2. Слідчий огляд




Скачати 163.25 Kb.
Назва2. Слідчий огляд
Дата конвертації26.06.2013
Розмір163.25 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Історія > Документы
ТЕМА 2. Слідчий огляд.



  1. Поняття і загальні положення проведення слідчого огляду.

  2. Огляд місця події.

  3. Огляд трупа на місці його виявлення.

  4. Ексгумація.

  5. Освідування

  6. Фіксація ходу і результатів слідчого огляду і його процесуальне оформлення.


  1. Поняття і загальні положення проведення слідчого огляду.


Слідчий огляд процесуальна дія, передбачене ст. огляд (ст.237). огляд трупа (ст.238), огляд трупа пов”язаний з ексгумацією (ст. 239) КПК України, що складається в безпосередньому спостереженні, виявлення, сприйняття, закріпленні та аналізі слідчим різних об'єктів для встановлення їх ознак, властивостей, стану, взаиморасположения і визначення їх значимості як докази у справі. Мета слідчого огляду полягає в тому, щоб отримати докази, що сприяють розкриттю та розслідування злочину. Їх слідчий одержує з двох джерел від людей і речей.

Огляд — це слідча дія, яка полягає у безпосередньому сприйнятті та процесуальному фіксуванні матеріальних об'єктів з метою виявлен­ня слідів злочину та інших речових доказів, з' ясування обставин події, а також інших обставин, які мають значення для справи.

Підстави та порядок слідчого огляду регламентовані кримінально-процесуальним законом.

Виходячи з його змісту слідчого огляд допомагає вирішити наступні важливі завдання розслідування:

1) розібратися в обстановці місця події й з'ясувати, як розвивалися події, зрозуміти дії злочинця;

2) виявити та вилучити сліди вчиненого злочину;

3) встановити можливі джерела отримання інших доказів;

4) отримати інформацію для висунення слідчих версій;

5) вирішити питання про приєднання до справи тієї чи іншого предмета в якості речового доказу;

6) перевірити інші джерела доказів у справі.

Фактичними підставами проведення огляду є дані про те, що в ході безпосереднього сприйняття об' єкта можна одержати інформацію, яка має значення для розкриття злочину.
^ Залежно від об'єкта розрізняють такі види огляду:

а) огляд місця події;

б) огляд місцевості;

в) огляд житла чи іншого володіння;

г) огляд предметів (у тому числі слідів);

ґ) огляд документів;

д) огляд тварин;

е) зовнішній огляд трупа;

є) огляд кореспонденції.

Кожний з видів слідчого огляду має свої специфічні особливості, що визначають по­рядок його проведення. Але разом з тим існує ряд положень процесу­ального і тактичного характеру, загальних для всіх видів оглядів.

^ 2. Огляд місця події.

Огляд місця події, як правило, належить до числа первинних, не­відкладних слідчих дій, зволікання з провадженням якого може спри­чинити зміну обстановки, зникнення слідів злочину або особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати згодом речовими до­казами.

Цим і обумовлений той факт, що місце події у невідкладних випадках може бути оглянуто до порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК). У цьому випадку кримінальна справа, при наявнос­ті для того підстав, повинна бути порушена негайно після проведення огляду.
При огляді місцевості досліджується конкретна територія або вод­ний простір з метою виявлення слідів злочину та інших речових до­казів, з' ясування обставин події, а також інших обставин, які мають значення для справи.

Він також проводиться для виявлення особи, яка вчинила злочин і втекла з місця його вчинення.
^ Підготовчі дії до виїзду на місце події полягають у наступному:
1) слідчий має уточнити характер події згідно з повідомленням, що надійшло;
2) вжиття заходів (через органи міліції або адміністрацію установи) щодо охорони місця події та надання допомоги потерпілим;
3) вжити заходів щодо забезпечення безпеки громадян на ділянках, які межують з місцем події;

4)перевірити готовність техніко-криміналістичних засобів;
5) визначити коло осіб, які братимуть участь в огляді, згідно з характером злочину;
6) вирішити питання про запрошення понятих, особливо у випадках, коли місцем події є віддалена місцевість або огляд відбувається у нічний час тощо;
7) вирішити питання щодо транспортних засобів, які необхідні для виїзду на місце події.

Після цього слідчий у складі слідчо-оперативної групи виїжджає на місце події, маючи при собі технічні засоби виявлення і фіксації слідів, предметів і інших об'єктів, які можуть бути виявлені на місці події. У частковості, у розпорядженні слідчого повинні бути: освітлювальна апаратура, якщо огляд буде проводитися у нічний час; портативна відеокамера; диктофон; фотоапарат з лампою-блискавкою; спеціальні пошукові і аналітичні прилади для виявлення, фіксації і вилучення різних слідів, прихованих і мало видимих об'єктів і мікрочастин та ін.
Якщо місце події знаходиться на значному видаленні від населених пунктів, то слідчий повинен забезпечити доставку понятих. У слідчій практиці нерідкими є випадки, коли початок проведення огляду місця події затягується в зв'язку з тим, що не вдається залучити до огляду понятих на місці.
   Після прибуття на місце події слідчий вживає таких заходів:
1) відмічає час свого прибуття;

2) упевнюється у наданні допомоги потерпілому;

3) проводить коротке опитування потерпілого, свідків;

4) дає розпорядження працівникам міліції щодо проведення необхідних оперативно-розшукових заходів (переслідування по "гарячих слідах", встановлення очевидців тощо);

5) усуває з місця події сторонніх осіб;

6) визначає коло учасників огляду місця події і їх функції, роз'яснює їм їхні права та обов'язки.

   На цьому етапі слід визначити коло учасників та їхні безпосередні дії при огляді місця події.

Учасників огляду розподіляють на дві групи: обов’язкові та факультативні (не обов’язкові) учасники.

   ^ До обов'язкових учасників огляду відносяться:
1. Слідчий, прокурор або співробітники дізнання. Слідчий - керівник і основний виконавець всіх дій, які проводяться під час огляду; Прокурор або начальник слідчого відділу мають право проводити огляд місця події самостійно. Однак, якщо вони присутні при огляді місця події, що проводиться слідчим, то вони не повинні підміняти слідчого, обмежувати його процесуальну самостійність.
2. Поняті. Поняті зобов'язані засвідчити факт, зміст і результати дій, при проведенні яких вони були присутні. 
3. Спеціаліст бере участь в огляді місця події, коли під час огляду слідчому необхідна консультація з приводу спеціальних знань. При огляді трупа обов’язково залучається в якості спеціаліста, як правило, залучається судовий медик, а у виключних випадках може бути і лікар.

Факультативними учасниками огляду місця події можуть бути:
1. Перекладач, який запрошується для участі в огляді місця події у тому випадку, коли вчинено посягання на особу, яка не володіє мовою судочинства, а її пояснення можуть мати значення для правильної організації огляду. 
2. Потерпілий. Його участь в огляді місця події необхідна, коли він може повідомити дані, котрі дозволяють правильно провести огляд місця події і оцінити його результати.
3. Свідки і особи, які перші виявили ознаки злочину. їх участь допоможе уточнити зміни, які були внесені в матеріальну обстановку місця події при ліквідації наслідків події або у зв'язку з іншими обставинами.
4. Підозрюваний (обвинувачений). участь підозрюваного (обвинуваченого) в огляді місця події доцільно, якщо він бажає уточнити місце вчинення злочину та вказати, де сховані знаряддя вчинення злочину або об'єкти посягання. 
5. Захисник може брати участь в огляді місця події у випадках, коли ця слідча дія проводиться за участю його підзахисного. 
6. Співробітники міліції (оперативний працівник), забезпечує виконання доручень і вказівок слідчого. Він організовує охорону місця події; виявляє очевидців скоєного злочину і здійснює їх опитування та інші дії.
7. Інспектор-кінолог, визначає шляхи пересування злочинців, забезпечує їх пошук.
8. Представники громадськості можуть залучатися до огляду місця події для забезпечення охорони місця події, прочісування місцевості, виявлення очевидців і свідків, а також з метою вирішення інших задач.
 ^ У ході загального огляду слідчий:

1) обходить місце події і складає загальне уявлення про характер події, яка відбулася;
2) визначає межі території, яка належить огляду;
3) встановлює наявність слідів, які необхідно терміново захистити від впливу атмосферних осадків, випадкового або навмисного псування, знищення;
4) у випадку виявлення слідів, які залишені злочинцем, з урахуванням думки слідчого, кінолог може прийняти рішення про застосування службово-розшукової собаки для встановлення особи, яка вчинила злочин, знарядь злочину й інших предметів, які мають значення для справи;
5) при наявності до того підстав, дає оперативному співробітнику завдання організувати переслідування злочинця;

6) вирішує питання про вихідну точку огляду, а також визначає, яким методом і способом він буде здійснюватися (у криміналістиці розрізняють два методи огляду місця події: суб'єктивний і об'єктивний. Суб'єктивний метод заключається в тому, що слідчий оглядає лише ті об'єкти, які знаходилися на шляху руху злочинця, до яких він, можливо, торкався, лише ті ділянки території, де найбільш імовірне виявлення слідів і речових доказів. А, отже, можна сказати, що суб'єктивний метод - це вибірковий огляд місця події. Об'єктивний метод заключається в тому, що місце події оглядається повністю, тобто при цьому відбувається суцільний огляд);
7) Вибирає позиції для проведення орієнтуючої і оглядової фотозйомки, а також спосіб огляду.

Існують такі способи огляду:

1. Концентричний спосіб огляду місця події заключається в тому, що він проводиться по спіралі від периферії до центру місця події, під яким зазвичай розуміється самий найважливіший об'єкт (труп, зламаний сейф і інші) або умовна точка. Концентричний спосіб доцільно застосовувати у випадку, коли чітко визначені межі місця події або існує реальна загроза, що сліди, які знаходяться на периферії, можуть бути втрачені, в той час як збереження слідів у центрі не викликає сумнівів.

2. Ексцентричний спосіб полягає в тому, що огляд місця події здійснюється від центру місця події, коли він визначений, до периферії. Цей спосіб застосовується, якщо на початку огляду не можна визначити межі місця події. Цей метод рекомендується використовувати при огляді у справах про вбивства, де центральним вузлом місця події є труп потерпілої особи.
3. Спосіб фронтального (лінійного) огляду представляє собою лінійний огляд ділянок місцевості від однієї їх межі, яка прийнята за вихідну, до іншої. Цей спосіб застосовується у тих випадках, коли територія, що підлягає огляду, велика і її можна розбити на чітко визначені смуги. Цей метод найбільш ефективний при огляді місця події, яке займає велику територію на відкритій місцевості.

Основним способом фіксації ходу і результатів огляду місця події є протокол огляду місця події. Він складається з дотриманням вимог ст. 85 КПК України та описом у ньому всіх слідчих дій слідчого під час огляду в тій послідовності, в якій це відбувалося, описом усього вилученого в такому вигляді, в якому це спостерігалося в момент огляду. Слідчий фіксує обстановку в тому вигляді, в якому вона ним виявлена.
   ^ Протокол має три частини - вступну, описову й заключну.

Вступна частина містить дані про учасників огляду (прізвище, ім'я, по батькові, адресу, посаду), підстави проведення огляду, час, місце проведення тощо, умови огляду (погоду, освітлення тощо), процесуальні норми, що регламентують його проведення.

   Описова частина відображає всі дії слідчого й інших учасників огляду в тій послідовності, в якій вони відбувалися. Спочатку наводять дані про матеріальну обстановку: межі, розташування об'єктів і їхні ознаки, стан внутрішньої обстановки (стін, стелі, підлоги, дверей, вікон, меблів, наявність і стан замків, засувок на дверях і вікнах), застосування спеціальних знань і техніко-криміналістичних засобів. У цій частині також описують виявлені сліди та інші речові докази послідовно за схемою: найменування, місце розташування; загальні ознаки (розмір, форма, колір, маса, маркування); індивідуальні ознаки (ознаки зносу й амортизації виробництва); сліди на них; криміналістичні способи фіксації слідів.

У заключній частині протоколу вказують, які сліди, зліпки, сліди пальців рук та ін. вилучені з місця події (їх перераховують), їхню упаковку, які є додатки до протоколу (фотознімки, плани, схеми), що забезпечують наочність його змісту.


  1. ^ Огляд трупа на місці його виявлення.


На сучасному етапі огляд трупа на місці його виявлення — це слідча дія, що проводиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці знаходження трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для виявлення ознак, які вказують на можливого злочинця. Огляд трупа проводиться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок огляду трупа регламентований ст. 238 КПК України. Залучення понятих ст. 223 ч. 7 КПК.

В процесі проведення огляду трупа спеціаліст в галузі судової медицини звертає увагу слідчого на всі особливості, які можуть мати значення для даного випадку, консультує слідчого з питань, які пов'язані з зовнішнім оглядом трупа на місці його виявлення і наступним проведенням судово-медичної експертизи і надає слідчому пояснення з приводу дій, які він виконує.

При огляді трупа встановлюють фактичні дані, доступні безпосередньому спостереженню, фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості одягу і взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження та трупні зміни.

За загальним правилом огляд трупа складається з двох етапів - загального і детального, проте досить доречно в монографії В. Комаха зазначаються дві стадії огляду трупа: статичну та динамічну. 

Зміст статичної стадії огляду трупа на місці його виявлення складають огляд і опис місцеположення і пози трупа, предметів на трупі і його верхнього одягу. Ця стадія огляду закінчується складанням схеми місцеположення, пози трупа і фотозйомкою.

Для огляду вмісту кишень, нижнього одягу приходиться змінювати початкове положення трупа і його одягу - отже, з цього моменту статична стадія огляду трупа на місці його виявлення переходить в динамічну.

^ При загальному огляді досліджуються:

1) місцезнаходження трупа і його положення по відношенню до найближчих об'єктів - стіни, дерева і т. ін., куди направлені голова та ноги, відстань до вказаних об'єктів;

2) поза трупа, тобто взаєморозташування окремих частин тіла трупа в момент огляду (як лежить - на спині, на животі або на боку, направлення обличчя вгору, вниз або вбік, положення рук та ніг);

3) зовнішній стан одягу на трупі;

4) знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі. 

При детальному огляді досліджуються:
1) ложе трупа (ділянка підлоги або ґрунту під трупом);
2) одяг трупа — що одягнуто і в якій послідовності, в якому стані знаходяться одяг та взуття, які пошкодження маються на одязі, їх розміри та місце розташування тощо;

3) тіло трупа та ушкодження на ньому. 

^ При огляді оголеного трупа фіксуються:

  • угодованість, колір шкіри, статура, зріст, вік і стать;

  • трупні явища (охолодження, висихання тіла, трупні плями, ознаки гниття) і в якому ступені вони виражені;

  • вид голови та обличчя (наявність та колір волосся, відкриті чи закриті очі, відкритий чи закритий рот, відсутність окремих зубів, наявність протезів, мостів і коронок, положення язика тощо);
    вид живота (впалий, здутий тощо), стан полових органів, заднього проходу;
    індивідуальні особливості, які спостерігаються на тілі (рубці, татуювання тощо);

  • ушкодження на трупі. Ушкодження описуються за місцем їх розташування, формі та розміру. Вказується характер ушкоджень і описуються ознаки, які дозволяють висловити припущення про знаряддя злочину (тупе, ріжуче, колюче та ін.). Обов'язково відмічається колір синців.

Зовнішній огляд трупа на місці його виявлення закінчується пошуком слідів біологічного походження (кров, сперма, кал, слина, волосся тощо), їх фіксацією, вилученням і відповідною упаковкою.

По закінченні огляду трупа складається протокол огляду трупа. Труп фотографують, у випадку необхідності слідчий може складати схеми, плани і виконувати замальовування, які відповідним чином оформлюються на окремих аркушах паперу в якості додатку до протоколу огляду трупа.
4.Ексгумація.
Ексгумація - слідча дія по вийманню трупа з місця поховання для судово-медичного дослідження. Слідчий складає про це вмотивовану, обґрунтовану постанову, яку затверджує прокурор.

^ Ексгумація трупа — слідча дія, яка полягає в вилученні трупа за постановою слідчого з санкції прокурора в присутності спеціаліста і понятих з місця його захоронения. Ця слідча дія пов'язана з багатьма моральними і правовими проблемами. Зважаючи на це, вона провадиться тільки з санкції прокурора. Бажано також одержати згоду на це близьких родичів похованого.

В ній зазначається : чий труп підлягає вийманню і де він похований, з якою метою необхідне проведення такої слідчої дії .

Труп виймається з місця поховання в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, який підписують усі зазначені особи (ч. 2 ст. 239 КПК).

Давність поховання не є перешкодою для ексгумації.

Ексгумація провадиться з метою:

• провести огляд (в тому числі повторний) похованого трупа;

• пред'явити труп для впізнання;

• провести експертизу (у тому числі повторну чи додаткову).

Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини й органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.

У необхідних випадках труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення досліджень. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень труп захоронюється у тому ж місці з приведенням могили у попередній стан.
5. Освідування

Освідування — слідча дія, яка полягає в огляді підозрюваного, об­винуваченого, потерпілого чи свідка з метою виявлення або засвідчен­ня наявності у них слідів злочину, особливих прикмет або інших влас­тивостей і зовнішніх ознак, що мають значення для кримінальної справи (ст. 241 КПК).

Мета, з якою проводиться дана слідча дія, — необхідність виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного, потерпі­лого чи свідка особливих прикмет, слідів злочину та інших властивос­тей і ознак, що мають значення для кримінальної справи.

При необхідності проведення освідування слідчий виносить про це постанову, у якій повинні бути вказані підстави для проведення цієї слідчої дії, її мета і особа, яка має бути піддана освідуванню.

Підставою для прийняття рішення про освідування є наявність за­фіксованих матеріалах справи даних про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення на­явності яких має значення для правильного вирішення кримінальної справи, передусім для встановлення осіб, які вчинили злочин. Ці фак­тичні дані можуть бути одержані від учасників процесу (свідків, по­терпілих та ін.), міститися в протоколах слідчих дій (обшуку, огляду тощо), матеріалах оперативно-розшукової діяльності, повідомлені медичними установами тощо.

^ Шляхом слідчого освідування може бути з'ясовано, чи є на тілі даної особи:

а) особливі прикмети, які саме і їх локалізація (шрами, татуювання, дефекти статури, родимі плями, рубці, бородавки, від­сутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб);

б) які-небудь пошкодження, сліди злочину та їх локалізація (подряпини, синці, уку­си, інші тілесні ушкодження);

в) частинки тих або інших речовин (крові, хімічних речовин, слини тощо);

г) ознаки професійної прина­лежності.

Коло осіб, які можуть бути піддані освідування, визначені в ст. 241 КПК. Це — підозрюваний, свідок або потерпілий. По­станова про провадження освідування, винесена відповідно до закону, є обов'язковою для виконання особами, відносно яких вона винесена (ч. 2 ст. 241).

Освідування може супроводжуватися фотографуванням загального виду тіла і знайдених на ньому прикмет або слідів, якщо це є етичним. Фотографії додаються до протоколу у вигляді фототаблиці.
Присутність понятих при освідуванні передбаче­но ч. Ст. 223.

^ 7. Фіксація ходу і результатів слідчого огляду і його процесуальне оформлення.
У протоколах огляду і освідування повинні фіксуватися факти, що мають доказове значення. У них не дається пояснень, інтерпретації знайдених фактів, явищ, не висловлюються думки слідчого про меха­нізм утворення тих або інших слідів, про походження і приналежність знайдених предметів. У них лише фіксуються фактичні дані, одержані в результаті безпосереднього виявлення і спостереження обстановки і предметів.
У вступній частині протоколу повинно бути вказано: час і місце його складання, час початку і закінчення слідчої дії, дані про особу, що провадить слідчу дію (посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові), і осіб, що беруть у ньому участь (прізвище, ім'я, по батькові, а в необ­хідних випадках і їх адреси); посада, звання, прізвище, ім'я, по бать­кові спеціаліста, що брав участь у провадженні слідчої дії.

Повинно бути зазначено, що понятим та іншим учасникам слідчої дії роз' яснені їх права і обов'язки.

У протоколі також необхідно відобразити умови провадження слідчої дії (стан погоди, освітлення і т.п.).

В описовій частині протоколу зазначаються всі дії слідчого в тій послідовності, як вони проводилися, а також фіксується все знайдене в ході провадження слідчої дії.

В описовій частині протоколу огляду місця події необхідно вказати межі місця події, його місцезнаходження; загальну характеристику місця події (адреса, число поверхів, якщо будівля багатоповерхова, розташування будівлі відносно навколишнього оточення); входи і ви­ходи з приміщення; детально, вичерпним чином має бути описана обстановка місця події і всі об' єкти огляду із зазначенням місця їх ви­явлення.
Місце події і знайдені предмети описуються, як правило, послідов­но — від загального до окремого.

При виявленні і дослідженні на місці події слідів транспортних засобів, слідів рук, взуття, тварин, знарядь злому, предметів, докумен­тів тощо, у протоколі огляду повинно бути вказано місце їх виявлення, пошкодження (якщо вони є), кількість, характер, форма, конфігурація, наявність індивідуальних ознак, використовувані для їх виявлення і вилучення засоби, вказані прийоми вилучення (виготовлення зліпка, відтиснення, вилучення предмета в натурі).

У протоколі огляду має бути відображено, які предмети (або до­кументи) і в якому вигляді вилучені для подальшого вивчення, направ­лення на експертизу і т.п. Відсутність подібного запису в протоколі може бути розцінена в подальших стадіях процесу як відсутність вка­зівок на джерело походження такого роду речових доказів, що тягне за собою втрату їх доказового значення.

У протоколі огляду документів повинне бути відображене найме­нування документа, коли, ким, кому, де і для якої мети він виданий, коли і хто його підписав, реєстраційні дані, спосіб виготовлення до­кумента, його зміст (короткий або повний), матеріал, на якому він виготовлений, дані про відтиснення штампів, друк, зовнішній вигляд і стан документа, а також інші дані.

Якщо виявлено підчистки та інші сліди зміни тексту документа, то це необхідно відобразити в протоколі, вказавши, яким способом це виявлено.
У протоколі огляду трупа повинні бути зафіксовані: поза трупа і його положення на місці події; зовнішній вигляд одягу і взуття; описа­но тіло трупа (стать, вік, зріст, колір волосся, очей померлого); харак­тер, ступінь і локалізація трупних явищ і ушкоджень (їх походження визначається лише при судово-медичному дослідженні трупа), наяв­ність крові на одязі і біля трупа, стан зубного апарата, наявність виді­лень; знаряддя спричинення смерті у випадках, коли вони знаходяться безпосередньо на трупі, механічно сполучені з ним (наприклад, за­тягнена на шиї петля, ніж, що стирчить з грудей трупа); предмети, знайдені в кишенях та інших частинах одягу трупа. Якщо труп не впізнаний, повинні бути вказані його прикмети, а також дані про те, чи проводилося фотографування і дактилоскопування.

Протокол освідування складається за тими ж правилами і в такому ж порядку, що і протокол огляду. У протоколі указується, чи мало міс­це оголення тіла оглянутого, чи заперечував він проти цього чи ні, а також вказуються результати освідування, що, в якому вигляді і в яко­му місці тіла виявлено.

Оскільки в процесі освідування можуть бути знайдені сліди, що швидко змінюються, то їх слід описати в протоколі максимально де- 316 тально і точно. Якщо фіксуються сліди тілесних ушкоджень, доцільно описати їх локалізацію, розміри, конфігурацію, колір, характер країв. При фіксації особливих прикмет опис їх доцільно здійснювати за пра­вилами словесного портрета. Малюнок і колір татуювання також під­лягає докладному опису. Указується місцерозташування татуювання, повністю відтворюється його текст (якщо він є).

У протоколах оглядів і освідувань слід відображати: чи застосову­валося фотографування, кіно- або відеозйомка, а також технічні засоби, які саме і в чому полягало їх використовування.

Додатки до протоколу - фотознімки, кінострічки, діапозитиви, плани, схеми, зліпки і відтиснення слідів — мають бути відображені в протоколі із зазначенням способу їх вилучення і упаковки.
Протокол підписують особи, що брали участь у провадженні слід­чої дії, поняті і слідчий.





Схожі:

2. Слідчий огляд iconСлідчий, посада, найменування органу, ініціали, прізвище

2. Слідчий огляд iconЛекція №20 Тема : Вступ. Загальний огляд
Тема: Вступ. Загальний огляд: „українське Відродження” – унікальне культурно-соціальне явище 20-х років ХХ ст.; літературний процес...
2. Слідчий огляд iconТема 3: Учасники кримінального провадження
Сторона обвинувачення прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, оперативні підрозділи
2. Слідчий огляд iconНавчальний посібник
Григорій Андрусів старший слідчий з особливо важливих справ, доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету...
2. Слідчий огляд iconТестові завдання з прокурорського нагляду для студентів 6 курсу заочної...
Чи може слідчий у випадку незгоди із вказівками прокурора подати на нього скаргу?
2. Слідчий огляд iconПлан: Поняття І класифікація суб’єктів кримінального процесу 1 Суд,...
Потерпілий та його представник у кримінальному процесі. Їх процесуальний статус 27
2. Слідчий огляд icon4. Слідчий експеримент
У процесі розслідування злочинів часто виникає по­треба в проведенні експериментів (дослідів) для пере­вірки І уточнення даних, одержаних...
2. Слідчий огляд iconОгляд щодо лишаю на лампі

2. Слідчий огляд iconПитання до іспиту
Огляд змісту розділу "план виробництва" та особливості його складання. Фактори, що впливають на виробництво
2. Слідчий огляд iconЗалікові питання
Українська література 20—30-х років ХХ ст. Поезія. Павло Тичина. Загальний огляд творчості. Збірка «Сонячні кларнети»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка