Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів)




Скачати 164.53 Kb.
НазваПогоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів)
Дата конвертації24.06.2013
Розмір164.53 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Історія > Документы
Погоржельська І. ВБРАННЯ МЕШКАНЦІВ ДУБНО XVII СТ. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) История, костюм и мода

Вивчення історії не лише в узагальненому вигляді, її політичних та економічних складових, а й суто людських вимірів, що розкривають нам умови життя у давнину, додає живих яскравих барв розумінню минулого. Одним із таких вимірів є вбрання мешканців України для вивчення її історії XVII ст. Розглядаючи тогочасний шляхетський одяг як невід’ємну складову повсякденного життя, можна визначити економічні, майнові, соціально-станові, громадянські, а подеколи навіть політичні відносини між людьми.

До практичных методів вивчення історії костюму належать й історична реконструкція, тобто відтворення предметів відомих за описами або частково збережених з історичною відповідністю матеріалів та технологій виготовлення; репродукція - ідентичність основних параметрівз незначним відхиленням, або копія - детальне відтворення конкретного історичного предмету з збереженням технологій та матеріалів.

Спроба реконструкції костюму шляхти та заможного міщанства, що побутував у XVII ст. на територій України, стикається з проблемою наявності речових джерел. Портретний живопис, гравюри, численні інвентарі та тестаменти, реєстри та описи не в змозі повністю представити крій, текстуру тканин та оздоблення, спосіб поєднання елементів крою. Але на допомогу приходять археологічні знахідки, що є неоціненним джерелом для відтворення костюму мешканців України XVII ст.

Власне мешканців, оскільки вбрання шляхтича та заможного міщанина не мали великої різниці, крім того й право не наказувало носити жупан і контуш виключно шляхті, різниця була тільки в способі закладання кунтуша й припасуванні до костюму виключно шляхтичем шаблі. «Міщанин пов’язував поясом жупан, контуш закладав тільки на плечі, зав’язав під шиєю товстим шовковим або золотим, або срібним шнуром з китицями на кінцях, що зі спини висів як плащ. Так вбраний міщанин ніс у руці товстий декорований ціпок… Ціпок був підпорою, оздобою і зброєю міщанина, оскільки з шаблею не годилося ходити міщанам, окрім краківських і магістрату познанського і віленського, що здавна привілеї мають. Шляхтич перев’язував контуш пасом і коли виходив з дому, припасовув шаблю до боку, брав до руки …чекан, коли молоток мав пласко заклепану сокирку, або наджяк що мав грубе й похилене закінчення, якщо ж закінчувався закруглено то звався обухом...» [21]. Проте портретний живопис підтверджує тезу М. Гутковської-Рихлєвської [17], що в 1 половині XVII ст. шляхтичі закладали ткані пояси і на жупан - портрети Павла Козловського 1600 р., Кароля Ходкевича 1608 р., короля Владислава Вази 1626 р., Олександра Корнякта 1630 р., як і міщани, зображені в "Ламенті різних станів над вмерлим кредитом" 1655 р. - швець, злотник, цирульник, маляр, музикант та кравець. Тобто, заможні мешканці - шляхта та міщани розвинених міст мали подібне вбрання, а Дубно, за записами француза Ульрика Вердума від 18 грудня 1671 р. було "досить велике, густо забудоване дерев’яними будинками й дуже людне…" [23], тому знахідки одягу з колишнього бернардинського костьолу та середньовічного цвинтаря можна віднести як до шляхетських, так і до міщанських гардеробів.

У межах бернардинського костьолу в Дубно з 1995 р. по 2007 р. проводилися археологічні розкопки під керівництвом В. Гупало. В результаті в криптових похованнях віднайдено рештки одягу - контуші, чехман, жупани, штани, шапки, сукні, чепці, рантух та інше вбрання «сарматського» типу [4], а також фрагменти жюстокору та вести західноевропейського зразка [5]. Слід зазначити, що «сарматський» шляхетський костюм, або як його ще йменують «контушовий», зародився та змінювався протягом декількох століть під впливом тенденцій моди Сходу та півдня і вже на початку XVIII ст. отримав свій закінчений вигляд. Закладаючи таке вбрання, особа підкреслювала свою громадянську позицію, рівень маєтності, а подеколи й політичні погляди, бо «вбраний в жупан шляхтич був представником золотої вольності» [25]. Отже «контуш, жупан, пас, штани чи портки, чоботи, шапка то разом було цілим політичним вбранням поляка, шляхтича і міщанина» [21].

Верхнім одягом, що й надав назву майбутньому шляхетському вбранню, є контуш. Перше згадування контуша датується в кравецькому ціннику 1648 р., а поширений він був із другої половини XVII і подекуди навіть до XIX ст. [24]. Це було довге верхнє вбрання з характерним кроєм, що складався з двох передніх пілок, центральної тильної частини, яка від плечей до пояса була цільною, а далі переходила в вузький прямокутник, що сягав самого низу контуша - т. зв. слуп. До цієї центральної частини по обидва боки пришивалися клиноподібні частини, які й створювали розширений до низу силует. Своїм виглядом контуш нагадував турецьке та татарське верхнє вбрання або угорську менту, але крій спини ("слуп" з дошитими клинами) трапляється виключно на теренах тодішньої Речі Посполитої. Характерною ознакою контуша останньої чверті XVII ст. були рукава-"вильоти" - досить довгі й розрізані по всій довжині, що або вільно звисали, або зав’язувалися на плечах. На початку XVIIІ ст. вони стають коротшими і згодом дістають тільки до пояса; деякі ранні контуші мали й цілі нерозрізані рукава з вивернутими манжетами. Протягом усього часу існування контушів їх крій залишався без змін, а під впливом моди змінювалися лише деталі.

З середини XVII ст. з явилося оздоблення-шамерування: «контуш фалендишовий зелений з потребами-шамеруванням папужим» згадується в 1649 р. [1] Тоді ж з’являється хутряна підкладка: «контуш цеглястий пупками соболиними підшитий» в 1653 р. відписує Катаржина Дидиньська своєму брату [16]. У 30-40-х роках XVIII ст. контуші були досить обтислі й довжина їх сягала майже до землі; в 50-ті роки XVIII ст. контуші й жупани вже стають широкими й короткими майже до колін, а з 60-х років набувають свою сталу форму. Оскільки контуші використовувалися на початку свого побутування як святкове вбрання, шили їх з шовкових оксамитів, атласів, адамашків, якщо ж мали повсякденне призначення - з сукна та вовни. Так у 1680 р. «сотнику Пикоцькому запорозького полковника Кобиляна переказано тонкого сукна 5 ліктів на кунтуш, а прості козаки отримали по 5 1/2 ліктів тузинку на контуші» [8]. Усьому вбранню багатого і заможного вигляду надавали декораційні елементи - обшиття країв пілок золотними або шовковими шнурами "контуш з французького сукна, до якого шовковий шнурок зроблено; контуш капаровий з золотим шнуром зверху, угорський" [19], шамерування в вигляді горизонтально нашитих вузьких тасьмах, подекуди додатково оздоблених золотними та срібними нитками, як на портреті Б. Маттізена Стефана Чарнецького 1659 р. з Варшавського замку.

Такі шамерування колористично пов’язувалися з гудзиками, що виготовлялися з дорогоцінних металів, бурштину, перел, коралів буди дещо більшого розміру ніж гудзикі для жупанів й мали форму круглу, грушоподібну або ягоди шипшини й додатково оздоблювалися, насамперед на вершині гудзика, утворюючи розетку. Оскільки гудзики до контушів були досить коштовними, тому використовувалися й як заощадження, дарувалися, переходили у спадок "од цього контуша гудзиків золотих 6 відпороти й оддати моїй жінці, бо з її золота зроблені" [26], або "контуш з рисі, на якому 6 золотих гудзиків з діамантами; сьомий контуш, на якому гудзиків рубінових є 14 золотих" [26], а Кітович подає навіть їх вартість "менш багаті використовували гудзики з простого кривавника колбушовської або глоговської роботи, яких 6 разом коштували не більше ніж 2 тинфи" [21]. Подеколи зустрічаються й пасматерійні, тобто виконані зі шнурка або гаптовані золотними нитками гудзики.

Саме таким, досить рідкісним прикладом й є комплект гудзиків на контуші, знайденому в 2007 р. в Дубно [7]. Рештки контуша, як зазначає В. Гупало, належали молодому чоловікові 20-30 років зростом 172 см, що був похований в крипті бернардинського костьолу. Контуш первинно мав зелений колір, був пошитий з гладкої шовкової тканини й мав шовкову підкладку. Края передніх пілок, поділ та нізький комірець-стійку прикрашав нашитий срібний плетений шнурок, з такого ж шнурка викладені повітряні петлі для гудзиків. Самі гудзики біконічної форми діаметром біля 10 мм були вив’язані зі срібних ниток, що утворювали шестикінечні зірки. Пілки контуша прикрашали горизонтально нашиті на грудях декораційні шамерування з 4 пасмів сріблом тканих стрічок, нашитих у 4 ряди в пасмі. Подібні оздоблення зображені на делії Івана Ходкевича з 1621 р. [12] та на контуші невідомого шляхтича з Гостині 1650 р. Згадуються шамерування-петлиці й у посмертних інвентарях "шовкові петлиці на чорному атласі гаптовані на 75 злотих" з 1650 р. [20], але знахідка в Дубно - це унікальний, майже єдиний матеріальний приклад роботи пасматерiї XVII ст. Аналізуючи контуш можна припустити, що особа, в ньому похована, належала до досить заможного стану, а те що контуш був старанно декорований - носила його за життя, тобто він не виготовлений виключно до поховальної церемонії.

Фрагменти оксамитового контуша знайдені в Дубно й 2005 р [15]. Цей контуш первинно мав бордовий колір, був частково підшитий однотонним шовком і оздоблений шовковим шнурком по нижньому краю та невеликим нижнім бічним розпіркам. На жаль, збереглася тільки нижня частина контуша.

Під вищезгаданим контушем молодого чоловіка знаходився шовковий жупан. Жупан був відомий на теренах Речі Посполитої ще від XVI ст., коли він трапляється в деяких описах посмертних інвентарів. Так, Голенбіовський зазначує, що по смерті короля Стефана Баторія серед його вбрання, розданого 11 шляхтичам з його служби, фігурує «жупан атласний червоний, прошитий на підкладці з брунатної китайки та шовковими червоними гудзиками вартістю в 40 злотих» [16]. Подібне цікаве прошиття - стьобання на нижній частині рукава та на плечових вставках має й жупан молодого чоловіка з Дубно, виготовлений з гладкого червоного атласу [7]. Цей жупан оздоблено по краях шовковою тасьмою шириною близько 5-7мм у вигляді рядів косичок, як на портреті Яна Казимира, роботи Красинського 1647 р. [13]. Таке оздоблення жупанів дуже рідкісне, зазвичай жупани оздоблювалися шовковими шнурами з додаванням золотних або срібних ниток, що декорували та зміцнювали тканину в місцях найбільшого тертя та напруження. Шнур пришивався вздовж передніх пілок та застібки, коміра, клапи рукавів та низ жупана. Початок використання шнурів М. Гутковська-Рихлевська датує 1650 р. [20], проте на портретних зображеннях він з’являеться ще раніше: в 1602 р. - на портреті Яна Замойського, 1606 р. - Юрія Мнішека, 1638 p. - Томаша Замойського [12] та на зображеннях з мап Хондіуса 1606-1630 рр. Наступним, хоча й досить рідкісним, способом декорування жупанів було прошивання країв товстою шовковою ниткою, як на шовковому коричневому жупані з костьола Св. Миколая в Торуні, де використано шовкову нитку того ж кольору.

Так само як і контуш, жупан за увесь час свого існування майже не змінив свого крою - це були 2 цільнокроєні передні пілки, суцільна тильна частина, рукава й комір. Рукава в верхній частині були скроєні досить широко, а від ліктя починали звужуватися і від зап’ястя мали застібку на цілий шерег ґудзиків або гачків. Закінчувався рукав клапою, що закривала верхню частину кисті й за свій вигляд отримала назву «собаче вухо». Їх модифікації подані А. Дронжковською в табл. 22 та 23 [15]. Довжина рукава була більша з довжину руки, що давало змогу формувати декоративні закладки на рівні передпліччя, як у постатей з ікони «Князі Володимир, Борис та Гліб» з м. Ратного на Волині, на портреті Станіслава Красинського, роботи художника Д. Шульца. Самі елементи крою тільки модифікувалися під впливом моди того часу – довжина жупану, крій рукавів і його клап, висота коміру, оздоблення.

Власне на підставі змін крою деталей жупана можна окреслити час його пошиття чи використання. Так, суцільний високий комір-стійка був поширений з другої половини XVI ст. до першої половини XVII ст., а до 30-х років XVII ст. комір жупана мав ззаду характерне підвижчення, як на жупані Габріеля Амора Тарновського, похованого в ньому в 1628 р. в каплиці на Вавелі, жупані з польського Музею Окренгового в Ярославі [15], на зображенні Яна Замойського 1602 р. [12], Анжея Потоцького, краківського каштеляна [13]. У 1640-1650-х роках комір має однакову висоту, але спереду трохи розхиляється; подеколи на початку XVII ст. на комір жупана викладають білий полотняний комір сорочки, як на портреті Романа Сангушка 1571 р. або Юрія Мнішка 1606 р. [12] та Збігнєва Горайського, хелмського каштеляна [13]. Хоча М. Группа, проаналізувавши жупани з багатоверствових поховань у Любліні, зазначає, що з другої половини XVI ст. до першої половини XVII ст. співіснували одночасно як жупани з високим коміром, так і з вузьким коміром-стійкою, а з середини XVII ст. низькі коміри домінували, але старі типи жупанів не зникли зовсім, бо були досить дорогими, тим більше якщо були шовковими [17].

Верхня ж частина жупанів прилягала до торсу, а нижня навпаки, була досить широкою й як зазначає М. Гутковська-Рухлевська, навіть дошивалися в бічні шви додаткові клини. Щодо довжини жупанів, то з кінця XVI до 20-х років XVII ст. вони були досить довгими й подеколи тильна частина була навіть довшою за пілки, як на зображеннях Віцелліо 1590 р.; у 1620-1640-х роках вони скорочуються майже до коліна, як на портреті королевича Владислава, роботи Рубенса 1620 р., у Кшиштофа Весьоловського 1636 р., або на зображеннях з костьолу в м. Тарлові (Польща), а далі знову видовжуються. Але під впливом моди "застарілі" жупани не нищилися, бо пошиті з дорогих тканин, декоровані ґудзиками та шнурами, й маючи високу цінність, використовувалися досить ощадливо, латалися й ремонтувалися, перешивалися та передавалися в спадок.

Ще більшої цінності надавали жупанам гудзики, що своєю формою нагадували кулю, як зі знахідок під Берестечком [10] та в Дубно [6], грушку та краплю, прикладами яких є колекція ґудзиків у Національному Музею в Кракові, Зібрання Чарторийських а також знахідки срібних пустотілих конічних за формою ґудзиків у м. Дубно [3]. З 1630 р. з’являються й пласкі ґудзики, декоровані кольоровим дорогоцінним камінням. Щодо техніки виконання ґудзиків, то це були литі, як знайдені у м. Глухові [22], філігранні (зібрання з Музею Корсунь-Шевченківську), чеканні, оздоблені емаллю, черню, гравіруванням. Також зустрічаються й т. зв. гудзики шмуклерські або пасамоничні, тобто виготовлені з дерев’яної основи та обплетені шовковими або золотними та срібними нитками, як на дорослому та дитячому жупанах з Любліна, або жупані в м. Дубно [7].

Знахідки жупанів з Дубенського бернардинського костьолу напрочуд повно демонструють їх тканеву різноманітність - шовкові з золотистих атласів, та червоного щільного атласу, шовковий кармазиновий та з зеленого сукна. Зазвичай археологічний речовий матеріал вбрання XVII ст. складається з шовкових тканин, оскільки вони менше піддаються тлінню, тим більше сукняний жупан є безумовно рідкісною та цінною знахідкою. Тим паче, що знайдений він у комплекті з непотpивоженими й іншими речами щоденного вжитку - шапкою та сітчастим поясом. Цікаво, що зелений жупан мав підкладку з дорогого кармазинового шовку, декорований срібним плетеним шнуром нашитим на краї пілок, високий комір, стійку та низ рукава. Додатково на пілки біля застібок були нашиті плетені срібні тасьми. З шнурка зроблені й петлі для приблизно 18 пустотілих гудзиків конічної форми близько 7 мм зі срібної фольги. Характерні риси цього жупана - довжини пілок нижче середини гомілок, бічні розрізи та високий комір-стійка з розщепленими та відхилиними назовні кутами дають можливість його датувати першою третиною XVII ст., тим паче, що й знайдений з ним сітчастий пояс з шовкових ниток М. Гутковська-Рихлєвська відносить до періоду XVI ст. - XVII ст., а в’язання таких поясів на жупанах - саме до першої половини XVII ст. [18]. Подібний пояс зображено на портреті Олександра Корнякта 1630 р. [12] та є в зібранні Чернігівського Обласного Історичного Музею. Опис [3] крою шапки з цього поховання нагадує магероки на мапі Хондіуса 1606-1630 рр., на портреті Себастіана Любомирського 1600 р., гравюрі Віцелліо 1590 p. та зображенні в костелі м. Тарлув (Польща). На жаль, на шовковому жупані молодого чоловіка не зберігся комір, невідома його довжина, тому можливо лише припустити, що він належить до другої половини XVII ст., оскільки на нього був вдягнений контуш з шамеруванням, який можна віднести до цього періоду.

Жупан з золотистого атласу, що належить до третього періоду - саме до середини XVII ст. походить з іще більш цінного дубенського комплексу - з комплекту шовкового жупану та штанів [5]. Польский дослідник А. Дронжковска зазначає [14], що крій цього жупана, а також сліди стирання тканини підтверджують, що він уживався покійним ще за життя. Цей жупан має часткову підкладку з тонкого шовку зеленого кольору, пришиту вздовж нижніх країв пілок та бічних розpізів та декорований плетеним шнурком зі срібних ниток по краям пілок, клапам рукавів та коміру. З такого ж цільного шнурка виготовлено й петельки, що застібалися на пасматерійні ґудзики, вив’язані зі срібних ниток - на грудях 18 й по 3 на кожному рукаві. Довжинa жупана - 120 см, тобто він був за коліно. Високий цільний комір - це характерні риси моди середини XVII ст., які зображені на портреті Лукаша Опаліньского 1640 р., постатях з "Ламенту різних станів над померлим кредитом" 1655 р. та на постатях з розписів у парафіяльному костелі м. Малгошча (Польща).

Якщо зміни верхнього вбрання - жупанів, контушів, делій, копеняків, менти й інших ще можна прослідкувати за живописом, то штани, або як ще їх називали портки та сподні - є найзагадковішим елементом костюму XVII ст., оскільки його практично не видно на портретах, тільки приблизний силует і колір. Частковий крій вузьких штанів, вдягнених під жупан, можна побачити на гравюрі "Напад на короля Зигмунда ІІІ в 1620 р. в Сеймі".

Саме тому штани, що входили до комплекту з вищеописаним жупаном, є унікальною знахідкою. Кілька екземпларів штанів-плюдрів XVII ст. досліджені й описані польськими археологами-реставраторами М. Группа [17] та А. Дронжковською [15], але всі вони належать до чоловічих костюмів західноевропейського зразка, натомість знайдені в Дубно - до «сарматського». Опис елементу кроя штанів, що носилися разом з жупаном зустрічається у Ульрика Вердума "під довгим вбранням носять обтислі штани, з боку відкриті, а з переду закриті, щоб холод, коли зимою їздять на коні, не міг вихолодити" [23]. Проте дубенські штани мають клапан спереду, на кшталт західноевропейських, але вони довгі, вузькі й тільки розширені в кроковому шві клинами, мають кишені, декоровані шовковою тасьмою, пошиті з шовкового візерунчастого дамасту золотистого кольору.

Порівняти знайдені штани можна тільки з описами Кітовича «у шляхти й багатих міщан портки були з французького сукна червоного або кармазинового кольору, а також з атласу й адамашку блакитного» [21]. Про вузькі штани XVII ст. відомо з міщанських інвентарів, що були вони сукняні, а найдорожчі – шовкові «штани рожеві; оливкові; одні штани до шаржі без різних декорувань злотих 7 грошей 8, штани кармазинові старі» [19], в кравецьких розцінках 1578 р "порткі з сукна влоського, з сукна утерфіну та замшових" [16]. Значаться штани й серед пограбованих у 1618 р. речей "взято портки лунськи сині, каразиєві сині портки за 3 злотих" [2] та опису речей заможного киянина 1687 р. "суконні штани, старі червоні кумачні штани" [8], а в гардеробі короля Зигмунта Августа навіть кілька видів штанів "порткі, шалавари і споднє для ловів підшиті вовчим хутром" [16]. Л. Голенбійовський поділяє крій штанів на декілька видів – «польські широкі, німецькі короткі, угорські довгі вузькі, козацькі й турецькі довгі й обвислі, що напускалися на халяви чобіт» [16], а Лінде згадує "з ферезії наказав собі робити порткі" [22]. Отже штани знайдені в Дубно є яскравим матеріальним підтвердженням численних описів цього предмету чоловічого гардеробу XVII ст.

Серед розмаїття одягу шляхти й міщан XVII ст. є й чехман, що своїм кроєм подібний і до контуша, і одночасно до жупана. Прикладом такого чехмана є вбрання Станіслава Даниловича, яке зберігається в Національному Музеї в Кракові. Чехман і контуш мають однаковий крій спини (центральна суцільна частина спини від плечей до пояса переходить далі у вузький довгий "слуп" до якого дошиваються бічні клини), також як і жупан, чехман має рукава без вильотів і асиметричну застібку під шию. Завдяки такому змішаномо крою, чехман подеколи відносять до вбрання типу контушів [18], або окреслюють як літні [27]. Кітович зазначає "були теж чехмани що застібалися на дрібні гудзички шмуклерської роботи аж до самої шиї, сукняні з вузькими відкладними оксамитними комірцями, але їх мало носили, бо не показували жупана", тобто жупан не вдягяли під чехман. А. Дронжковська вважає, що чехмани варто відносити до окремої групи вбрання [15], оскільки не було сенсу вдягати його на жупан, бо чехман повністю закривав нижнє вбрання, а літом міг вдягатися одразу на сорочку.

Першим відомим речовим прикладом такого одягу є чехман дядька польського короля Яна ІІІ Собеського Станіслава Даниловича з крипти костьола Святих Вавжинця і Станіслава з Жовкви, першої половини XVII ст. Назва ж чехману з’являється вже у другій половині XVIII ст. - «чехман зелений моровий, кармазиновою китайкою підшитий", наводить І. Турнау [27]. Те, що чехман виступав і як буденне вбрання, зазначає цікавий факт Кітович "щоб відрізнятися від інших носив чехман на перших судових засіданнях в Познані воєвода смоленьський Петро Сапєга. Але приїхавши на другі засідання, майже всіх мешканців воєводства познанського в чехманах мультанових застав. А ще більше здивувався, коли того ж року в Варшаві повно мультанових чехманів побачив" [21].

На жаль, досить важко визначити чи напевно у чехман вдягнута особа на портреті, тим паче що зображення не показують особу зі спини - найбільш характерного елемента крою чехмана, тому археологічні знахідки та зібрання музейних фондів є найбільш інформативним матеріалом для вивчення цієї групи вбрання. Хоча чехмани в порівнянні з жупанами та контушами зустрічаються значно рідше, проте на сьогодні можна порівнювати 7 чехманів: 5 з Торуня [17], чехман з костьола бернардинів у Дубно [5] та чехман з архікатедри в Любліні [15], що пошиті з шовкових тканин і мають майже однаковий крій.

Дубенський чехман пошитий з візерунчастого шовкового рипсу довжиною до колін (111 см), обтислий в верхній частині та розширений від поясу до низу, з довгими широкими рукавами. Має вузький комір, що застібається на 2 невеличкі з шнура ґудзики. На грудях чехман застібався так само на маленькі ґудзики, виконані зі зв’язаного в вузол шнурка, як і інші чехмани, а петлі зроблені з відрізків того ж шнурка [15]. Порівнюючи дубенський та інші чехмани, можна стверджувати що вони мають ідентичний крій, довжину за коліно (від 111 до 130 см), однаковий тип застібки на ґудзики та петельки зі шнура, зшиті швом «за голку», края підігнуті й додатково прошиті простим швом, деякі мають оздоблення на грудях тасьмою або шнурочком, але комір, клапи рукавів й края пілок усіх чехманів не декоровано, як це є в жупанах. Відрізняються натомість типом тканин (3 чехмани однотонні й 4 з візерунчастих тканин), кількістю ґудзиків. До чехманів, можливо, належить і посмертне вбрання Данила Апостола [11].

Слід зазначити, що ще більшої цінності знахідки з Дубно мають і з точки зору поєднання речей в комплекс закінченого костюму, його повної колористики, кількості елементів, способу їх закладання. Таким необхідним елементом шляхетського й міщанського вбрання був пояс, що двічі або тричі обвивав стан і зав’язувався в декоративний вузол з двома ошатними кінцями з китицями. Пояси на той час були шовкові, сітчасті, шмуклерські, декоровані на кінцях різноманітними китицями, частіше кармазинового кольору, або ж золотими та срібними. Поява шовкових різнобарвних, золотом і сріблом декорованих поясів є наслідком близьких стосунків зі Сходом, звідки привозили їх вірмени. Найдавнішими поясами були сітчасті пояси, або як ще їх називали сакеські, що вироблялися в майстернях технікою спронгу з золотих ниток з декоративними, дуже оздобними китицями. Прикладом такого поясу є екземпляр з Чернігівського Обласного Історичного Музею та 2 шовкові ажурні кармазинові пояси зі знахідок у Дубно [3]. Ширина сітчастих поясів була від 70 до 100 см, довжина - близько 330 см. На жаль, дубенські знахідки збережені лише фрагментарно, й ширина їх дорівнює 70 та 80 см відповідно. Вони мають різні орнаменти, але подібне закінчення - китиці з 36 шнурів, з’єднаних потім в 9 шнурів й оздоблених декоративними кульками. До дубенських знахідок належать і фрагменти декількох шовкових поясів [6], цікаво що один з них був скручений жгутом.

Якщо чоловічий гардероб «сарматської» моди в дубенських знахідках представлено всебічно й широко, то жіночий тільки комплектом із сукні, двох чепців і шалі з хусткою. Жіноча мода на теренах колишньої Речі Посполитої була напрочуд змінною, одночасно використовувалися сукні й німецького, іспанського, італійського, французького й старопольського зразків, про що вболівали Рей та Папроцький [16]. Мешканка Дубно XVII ст. була вдягнута у сукню [3] з шовкового рипсу, можливо чорного кольору, що складалася зі спідниці та корсету. Спідниця скроєна з 5 частин шириною 55 і довжиною 110 см, зібрана в часті складки. Корсет мав спереду овальний виріз і застібку на 10 срібних гачків, рукава досить широкі й довгі, на плечах закладені в складки. Уся сукня оздоблена мереживом з металевих ниток. Крій сукні опрацьовано [15] досить докладно, що дає можливість зробити реконструкцію або репродукцію цього вбрання. До комплекту належали й 2 чепці - один шовковий з оздобленням з подібного як на сукні мережива й нижній ажурний, виплетений з золотної нитки й орнаментом в зірки. На жаль, їх конструкція на сьогодні не опрацьована в тому об’ємі, щоб можна було виконати реконструкцію або репродукцію. Чепці покривала біла тканина - можливо ромбек або раньтух - прямокутна шаль шириною 60-80 см та довжиною 220 см з тонкого полотна, подеколи мережаного білим, чорним або червоним шитвом, який вкладали заміжні жінки [18] від початку XVI до першої половини XVIII ст. на оздобні чепці. В подібному накритті зображена Зофія Одровонж 1561 р. та Анна Ягелонка 1576 р., Ядвіга з Тарлув Мнішек 1583 р., а поєднання темної сукні й чепців та шалю зображено на портреті Зузанни Курчової з Тишкевичів 1600 р. та Анни Сенявської з Хоткевичів 1632 р. [12]; тип сукні та її оздоблення подібні до зображеної на портреті молодої Ядвіги з Мєшкова Рогалінської 1640 р.

Таким чином, залишки історичного текстилю знайдених в Дубно з 1995 р. по 2007 р. є унікальною колекцією, що репрезентує широкий спектр вбрання шляхти та заможних міщан на протязі усього XVII ст., відображує загальні східноєвропейські тенденції що до зміни моди та розвитку текстилю, і в той же час акцентує типово регіональні відмінності. Історичний текстиль XVII ст. сам по собі є досить рідким явищем в Україні, обумовленим й св тому числі складнощами становлення Української державності, а коллекція такого масштабу заслуговує ретельного та всебічного вивчення й популяризації.

Як зазначає В. Гупало [4], для збереження Дубенської колекції текстилю XVII ст. необхідні досить суворі умови зберігання, тому використання історичних реконструкцій, копій та репродукцій в експозиціях та виставках надасть можливість музеям більш повно та всебічно освітити культурний спадок XVII ст. Велику популярність набирають фестивалі та інші історичні імпрези та заходи, такі як "Ніч музеїв", живі екскурсії для дітей, виставки озброєння та костюмів, конференції та семінари з частковим або повним залученням реконструкторів, що не тільки наочно детально й заглиблено відтворюють побут минулих епох, а й заохочують відвідувачів, а насамперед дітей до музеїв та до зацікавлення історією власної країни.


ЛІТЕРАТУРА

1Акты к эпохе Б. Хмельницкого. - Киев, 1914.
2Акти о козаках 1500-1648р. - Київ, 1863.
3 Гупало В. Дослідження крипти № 3 під Бернардинським костелом у Дубні. – Львів, 2007.
4 Гупало В. До проблеми дослідження криптових поховань. - Львів, 2005.
5 Гупало В. ДОСЛІДЖЕННЯ КРИПТИ 2 У БЕРНАРДИНСЬКОМУ КОСТЕЛІ В ДУБНІ. - Львів, 2007.
6 Гупало В. Середньовічний цвинтар при костелі Св. Андрія у Дубні.- Львів. 2006.
7 Гупало В ДОСЛІДЖЕННЯ КРИПТИ No 4 У КОЛИШНЬОМУ БЕРНАРДИНСЬКОМУ КОСТЕЛІ В ДУБНІ7 - Львів, 2008.
8 Кіевская старина н.6. - Киев, 1897.
9 Крупа Т. Предварительные исследования археологического текстиля первой половины XVII из раскопок Свято-Николаевской церкви в Глухове. – Харків, 2009.
10 Свєшніков І. Битва під Берестечком. – Львів, 1993. – S. 177.
11 Ксензенко Гетьманська усипальніца Кіевская старіна, 1887.
12 Украінськии портрет XVI–XVIII століть. – Киів, 2004.
13 Ciara St. Senatorowie i dygnitarze koronni w drugiej polowie XVII wieku. - Wroclaw, 1990.
14 Drazkowska A. JEDWABNA ODZIEZ GROBOWA Z XVII I XVIII WIEKU WYDOBYTA W KOS CIELE P.W. NIEPOKALANEGO POCZE(CIA NAJS WIE(TSZEJ MARII PANNY W DUBNIE (UKRAINA). - Львів, 2006.
15 Drazkowska A. Odziez grobowa w Rzeczyposplitej w XVII i XVIII wieku. - Torun, 2008.
16 Golebiowski L. Ubiory w Polsce od najdawniejszych czasow az do chwili obecnych. - Krakow, 1861.
17 Gruppa M. Ubior mieszczn i szlachty z XVI-XVIII wieku z kosciola p. w. Wniebowziecia Najswietszej Marii Panny w Toruniu. - Torun, 2005.
18 Gutkowska-Rychlewska M. Wzorzyste polskie pasy siatkowe w XVII i XVIII w.
19 Inwentarze mieszczаDskie z XVIII wieku ksig miejskich I grodskich Poznania. -T1- PoznaD. 1962.
20 Inwentarz ruchomo[ci Hieronima Wgra. Archiwum PaDstwowe w Krakowie - Krakow, 1650.
21 Kitowicz J. Opis obyczajew za panowania Augusta III. – Warszawa, 1985.
22 Linde S. B. Slownik Jezyka polskiego. - Warszawa, 1807.
23 Liske X. Cudzoziemscy w Polsce. - Lwow, 1876.
24 SBownik terminologiczny sztuk piknych. – Warszawa, 1976.
25 Tazbir J. Kultura szlachecka w Polsce. – Warszawa, 1978. – S.42.
26 Testament szlachny krakowskiej XVII-XVIII w. – Krakуw, 1997.
27 Turnau I. Ubiуr narodowy w dawnej Rzeczypospolitej. – Warszawa, 1991. – S.28

Схожі:

Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconДержавний історико-культурний заповідник у м. Белзі Основні положення
Урочище "Замочок" – колишній княжий город із підгороддям; 2 Середмістя, де знаходиться низка пам'яток архітектури XVII ст., цінна...
Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconПоложення про оплату за проживання у студентських гуртожитках Національного...
Встановити такі розміри оплати за проживання у студентських гуртожитках університету, залежно від типу гуртожитків, кількості та...
Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconУкраїнські землі у складі Литви та Польщі Суспільні рухи кінця XVI —30-х рр. XVII ст
М. Грушевський. Ця точка зору хибує на недооцінку тих процесів, котрі відбувались упродовж двох століть, сповнених напруженої історичної...
Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconПочинаючи з XVII століття європейці починають активно проникати на...
Піонерами європейської колонізації були португальці, але з XVII ст. їх потіснили Англія, Голландія, Франція. Португальцям залишилось...
Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconЗ історії села Голинченці відомо, що до XVII століття на тім місці...
Згодом тут утворилися чотири села по чотирьох сторонах світу. А в середині – долина І колодязь з цілющою джерельною водою. Біля нього...
Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconОсновні вимоги до одягу ділової людини
Багато хто помилково вважає, що підбір ділового одягу/компонування ділового гардеробу — справа нудна І передбачає малий елемент творчості...
Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconВ колишньому срср, а отже, І в Україні, яка перебувала у його складі,...
Громадянам, сільськогосподарським підприємствам, організаціям І установам земля передавалася лише у користування. Панування державної...
Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconВідкрита реєстрація на міжнародну програму обміну з 24 липня по 15...
З 24 липня по 15 серпня 2013 року відкрито реєстрацію на міжнародну програму обміну міжнародної молодіжної організації aiesec* для...
Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconПоясніть причини виникнення піратства в різні часи. Охарактеризуйте його географію у XVI-XVII
Поясніть причини виникнення піратства в різні часи. Охарактеризуйте його географію у xvi—xvii ст й тепер
Погоржельська І. Вбрання мешканців дубно XVII ст. (за знахідками текстилю в колишньому костьолі бернардинів) iconЗапоріжжя у XVIII ст
Господарський та політичний устрій Лівобережної І слобідської України у другій половині XVII ст
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка