Заснований не на логіці, а на фантазії




Скачати 110.76 Kb.
НазваЗаснований не на логіці, а на фантазії
Дата конвертації19.02.2014
Розмір110.76 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Історія > Документы
Міфологія індоєвропейських народів
Поняття міфології



Міфологія (від грец. mythos "сказання, оповідь, розрада" і logos "слово, поняття, вчення") — це універсальний спосіб мислення, характерний для первісного суспільства і заснований не на логіці, а на фантазії. Міф являє собою ототожнення реального та ідеального. Характерна особливість міфології полягає в тому, що вона існує в органічній єдності із ритуальними формами поведінки, які диктуються традиціями роду, етносу.

Первісна міфологія була засобом пізнання і пояснення світу, шляхом до пізнання законів буття. ^ Вона є не жанром словесності, а фактом особливого світосприйняття, якому надається словесна форма – пісенна, ритуально-обрядова, сюжетно-розповідна. В цій формі природне або суспільне явище, яке сприймається емоційно, подається як дія або стан божества чи легендарного героя, і бачать в ньому не художній фіктивний образ, а реальний, тілесний феномен.






Індоєвропейська сім’я народів подібна на розлоге дерево з могутнім коренем. Індоєвропейці вийшли на арену історії вперше як воїни на бойових колісницях і з бойовими бронзовими сокирами, її представники продовжують відігравати в історії людства величезну роль. Розселившись на просторах Європи та Азії, індоєвропейці розділилися на безліч пранародів. Кожен з цих пранародів залишив свій унікальний слід в історії та культурі людства..






У зв’язку з багаточисельними розділеннями індоєвропейських народів та появою нових народів, стародавні індоєвропейські боги отримували нові звучання та образи, відповідно до різних історичних доль своїх шанувальників, проте, зберегли глибоко споріднені риси, які можливо реконструювати.

В іноєвропейському пантеоні небесні боги утворюють найбільш цілісні образи.

^ Модифікації структурного ядра індоєвропейської міфології перебували у тісному зв’язку з соціо-культурними змінами в житті древніх народів Євразії. При цьому його елементи виявилися надзвичайно стійкими. Після краху язичницьких релігій, вони в основному сплавилися з образами християнської традиції, а потім увійшли в якості важливих компонентів культури сучасної Європи та Азії, внаслідок чого відбулося їх своєрідне "друге народження" (т.зв. «культурне неоязичництво»).


Бог Ясного Неба


Ім’я бога Ясного Неба майже у всіх своїх варіантах походить від праіндоєвропейського deiuo- "денне, сяюче небо":
індійський ^ Дьяус,

балтський Дієвас,

латинський Деус,

германський Тіу,

кельтський Тевтат,

хеттський Тіват,

грецький Зевс (архаїчна форма – Дів),

слов’янське Диво (Дівъ).
Він є найбільш древнім чоловічим персонажем пантеону, саме він був головою пантеону індоєвропейців на початку їх існування, був богом племінної общини, володів законодавчими та військовими функціями. Останнє є те, що відрізняє даний образ у пастуших племен індоєвропейців від небесних богів в передуючих їм землеробських культурах.

Надалі Бога Ясного Неба "заслонили" інші образи, що викликало навіть появу спеціальних пояснюючих міфів, таких як міф про "падіння Дьяуса" в Індії і кельто-германський сюжет про втрату богом золотої руки і неможливості з цієї причини виконувати функції "царя богів". Така ситуація була характерна для народів Північної та Західної Європи та індо-іранців.

Але у Середземномор’ї розвиток образу бога Ясного Неба пішов іншим шляхом. У греків, італіків та етрусків ^ Зевс, Юпітер і Тін являють злиття образів богів Ясного Неба і Грому.

Склалися певні загальні риси іконографії бога Ясного Неба.

У кельтів та германців священними тваринами Бога Ясного Неба був кабан (вепер) – бойовий символ.



Бог Грому



Ім’я Бога Грому походить від двох пра-індоєвропейских коренів, які однаково означають «грім», «бити», «вдаряти»:

  1. *perk-: індоарійський Парджанья, балтський Перкунас, скандінавський Фьоргун, слов’янський Перун;

  2. *tar-: кельтський Тараніс, германські Донар і Тор, етруський Хару, іранський Тура.

Бог Грому був покровителем військової дружини, котра прийшла на зміну племені як цілісного колективу в період походів індоєвропейців у ІІ тис. до н.е. Його символом був молот/сокира, сам він зображався як воїн на колісниці, священною твариною його був орел та тур, деревом – дуб, його супроводжували вовки та леви.






Бог Грому виконує виражену функцію як охоронця світу від сил хаосу, так і його відновлювача (ведичним богом грому стає бог Індра, в імені якого виявляємо семантику «ядра» як «потенційної чоловічої сили»). Один з найважливіших сюжетів, пов’язаних з Богом Грому, – його боротьба зі змієподібним чудовиськом (Тор і Світовий Змій – скандінави; Зевс і Тіфон – греки; Індра і Врітра – індійці; Бог Грози і Іллуянка – хетти) або демонічними велетнями (турси/йотуни/тролі – германці, титани/гіганти – греки, асури/ракшаси – індуси, деви/пері – іранці).





Ще більш значна опозиція Бога Грому і Бога Земних Сил, в котру (зазвичай на боці останнього) виявляється втягненим і ^ Бог-Шаман-Культурний Герой. Причини такої колізії можуть бути різними. По-перше, пряме візуальне протиставлення грозоносних хмар і землі, в яку б’є блискавка. По-друге, надто виокремлювалися соціальні групи, які стояли за цими богами. Для жерців цієї епохи було важко переносити дух військової знаті і його уособлення – Бог Грому.

^ За відданням переваги Богові Грому або Богові Земних Сил стояв вибір одного із взаємовиключаючих шляхів розвитку.

Наприклад – кельти і римляни. Після того, як у кельтів влада перейшла до жерців-друїдів, вони поклонялися богові лісу рогатому Цернунну Єзусу і жили в ірраціональному магічному світі, підтримуючи контакти з подібними собі етрусками. А римляни звеличили Юпітера (який, як Бог Ясного Неба, увібрав у себе багато рис Бога Грому) і створили могутню військово-державну машину. Компроміс між містикою і раціоналізмом було важко досягнути. Не дивно, що в Ірані однією з цілей реформи жерця Заратуштри, підтриманого мідійськими жерцями-магами, було скинення військового бога-громовержця до рівня демонів (девів). Проте його пошанування збереглося у північноіранських скотарських племен Турану, де панівну роль відігравала військова верства.





Поступово, в зв’язку з ускладненням соціуму, вплив Бога Грому у всіх частинах індоєвропейського світу починає слабнути. На цьому фоні винятком стоять східні балти та слов’яни, князі котрих зберегли Перкунаса / Перуна в якості верховного бога аж до часів християнізації. Цікавий феномен являє собою нове звеличення Бога Грому Тора/Донара у західних германців за часів їхнього зіткнення з Римською імперією.


Бог Земних Сил


^ Бог Земних Сил відпочатково співвідносився з грунтом як зоною проростання і помирання, колобігу життя і смерті. Надалі він розділився у більшості традицій на цілий ряд персонажів.




^ Одна лінія представлена богами, чиї імена походять від кореня *uel-/*uer-, пов’язаного зі світом багатства (грецький Уран, ведичний Варуна, індійський Вала, балтський Велс, Велняс, слов’янський Велес, етруський Велфа, пруський Патолс, грецький Плутос, осетинський Афсаті). Після християнізації риси бога перейшли на покровителя худоби святого Власія.





Інша група об’єднює локальні божества, які безпосередньо втілювали стихію лісу (грецький Пан, балтські Пушан і Пушкайтіс). Багато взагалі володіють власними іменами (індійський Рудра, кельтський Цернунн і Єзус, грецький Діоніс і Бахус, фракійський Вакх, ведичний Варуна та ін.) виникає враження, що розщеплення колись єдиного образу носить зовнішній характер. Воно пов’язане з тенденцією в ряді культур використовувати у зверненні до Бога Земних Сил не головне ім’я, котре було табуйоване, а різні епітети. До того ж, деякі риси даного непередбаченого образу починали вважатися негідними бога і отримували незалежне існування. Так виник індійський демон Вала, наявний у "Рігведі" паралельно з великим богом Рудрою.





Яка ж група населення стояла за цим великим образом? Найвірогідніше, жрецтво, а не вільні селяни-аграрії. Бо саме земні боги були перш за все пов’язані з магією. Кельтський бог Дагда, пізніше втілення Цернунна, називається "богом друїдизму". Язичницькі пруси, які керувалися жерцями, на чолі свого пантеону поставили Патолса.




^ Символіка Бога Земних Сил має чітко зооморфну природу, бо однією з його функцій було покровительство тваринному світові, домашньої худоби. Найбільш характерними священними тваринами даного персонажу був бик. Звідси бичі роги Рудри, Діоніса, Велеса, оленячі роги Цернунна, демонструючі сексуальну силу і міць. Тривалий час цей атрибут наділявся позитивним змістом, аж поки не був відкинутий християнами. Проте як символ могутності роги продовжували користуватися любов’ю певних груп населення, як от у середньовічного рицарства – на шоломах і гербах.




Міфологія Бога Земних Сил включає ряд сюжетів, котрі можуть вибудовувати у послідовний ланцюг.

Один з них – це союз з Великою Богинею, союз двох стихій, які втілюють світ родючості.

Але Бог Грому також розглядається інколи як супруг Богині. Звідси виникає міфологічний конфлікт між Богом Земних Сил і Богом Грому, "верхом" і "низом" (у слов’ян богиня Коляда вагітніє від Велеса і виганяється громовержцем-чоловіком Перуном на землю, де народжує Божича або двох синів – одного від Велеса, другого – від Перуна; у індійській міфології бог родючості Варуна зваблює дружину сонячного бога Мітри апсару Урваші, яка народжує двох синів-мудреців).


Бог-Герой-Шаман


В деяких індоєвропейських пантеонах Бог Грому і Бог Земних Сил відступають перед Богом-Героєм-Шаманом (наприклад, германо-скандінавський Одін, фракійський Герой).

Тип Бога-Героя близький до Бога Земних Сил, але має власну специфіку, походячи від образу першопредка. Тому не здивує, що його священною твариною часто є олень.




Першопредкові приписувалося не тільки породження людства, але й встановлення норм поведінки, створення культурних цінностей, боротьба з чудовиськами. Тому виникли дві тенденції розвитку даного типу.

Перша виявляла саме "культуртрегерський" аспект божества, а друга – "героїчний".

Перша тенденція призвела до виникнення образу "царя золотого віку", дарителя благ і наставника людей (індоіранський Яма/Йїма, афганський Імра, германський Імір), який починає трактуватися і як перша померла людина, цар мертвих. А звідси недалеко й до образу "психопомпа" – провідника душ до загробного світу (грецький Гермес). Але одночасно й посередника між світами, передавача культурних цінностей (литовський Совій, грецький Гермес, римський Меркурій, скандінавський Одін, кельтський Луг). Крім того, розщеплення колись єдиного типу доходило до того, що Одін вбивав Іміра – такого ж Героя.

Не менш значимі образи виникають і в руслі "героїчного" розвитку типу. Тут можна прослідкувати такі молодші лінії, які сформувалися ще в період індоєвропейської єдності. Одна з них представлена в індоіранському світі божеством, яке в імені має корінь *Trit- (індійський Тріта, іранський Траетона/Ферідун, слов’янський Іван Третяк (або Третій син), скіфський Таргітай). Головний сюжет пов’язаний з даними персонажами – перемога над триголовим монстром.




Отже, індоєвропейська міфологія містить два архетипних сюжети перемоги над монстром – поєдинок Бога Грому з Космічним Змієм і поєдинок Героя з триголовим монстром. Їх іноді змішують, але за походженням ці сюжети відмінні.




У Східній та Центральній Європі ^ Герой має риси обох варіацій – «культуртрегерської» та «героїчної». Але все ж тут переважає індоіранське трактування Героя як вершника (слов’янський Ярило, фракійський Герой, скіфський Таргітай, скандінавский Хельгі). Образ Героя як Вершника містив могутню перспективу розвитку. Його поява починає пов’язуватися з есхатологією, вона потрапляє у буддизм та вішнуїзм (Калкі Аватара). В районі Середземномор’я відбулася вторинна уніфікація Героя в образ Геракла. Після запровадження християнства вони ототожнюються зі Святим Георгіємвершником на білому коні, переможці дракона.




У соціальному плані ^ Культурний Герой з його роллю законодавця і захистника став втіленням елітарної царської влади. У Римі імператори вимагали зображати себе з атрибутами Геракла, а в Греції багато династій (Геракліти) виводили від нього своє походження. Теж спостерігаємо в Германії (від Хельгі), Скіфії (від Геракла/Таргітая), Індії (Рами) та ін.




Також функції Героя та Бога Ясного Неба значно перекривалися. Тому виник навіть особливий тип – Близнюки (Ашвіни, Діоскури, Божичі). При цьому конфлікту, який був з Богом Грому, не виникало.

Велика Богиня


^ Велика Богиня є єдиним жіночим персонажем у індоєвропейському пантеоні. Її образ сягає корінням в матріархальний неоліт, коли вона наділялася космічною природою. У патріархальному індоєвропейському суспільстві відбулося зниження її образу. Вона втратила свою небесну іпостась. З цієї причини виник пояснюючий міф, який розповідає про її зраду Богові Грому з Богом Земних Сил (слов’янська Коляда, індуїстська Тара, ведична Урваші) і перетворення після цього у хтонічну богиню.




У процесі еволюції образ Великої Богині зазнав розщеплення на чисельні

самостійні персонажі:

богиня землі (грецька Гея, індійська Прітхіві, скандинавська Ерд, балтійська

Земес маті),

  • богиня долі, шлюбу і родини (грецька Гера, італійська Юнона, скандинавська

Фрейя, слов’янська Прія, кельтська Брігіта, індійська Лакшмі),

  • богиня-мати (кельтська Дану, індійська Дана, слов’янська Дана, хеттська

Ханнаханна, фракійська Кібела),

  • богиня священного вогню (грецька Гестія, італійська Веста, індійська Тапаті,

скіфська Табіті, балтська Габія), покровителька лісу (грецька Артеміда, італійська

Діана),

  • богиня родючості (грецька Деметра, італійська Церера),

  • богиня любові (грецька Афродіта, римська Венера, індійська Урваші),

  • богиня війни (грецька Афіна, кельтська Морріган, індійська Дурга/Калі),

  • вісниця смерті (грецькі Еринії, етруська Ванф, кельтські Банші, скандінавські

Валькірії, балтські Вели, південно-слов’янські Вили).

  • богині долі групувалися у тріади (грецькі Мойри, італійські Парки, скандінавські

Норни, балтські Лайма, Декла і Карта).





^ Зооморфна символіка Великої Богині була багатоманітна – птахи (сова, голуб, зозуля), змії, риби, комахи.






Звісно, природно, що основним середовищем поклоніння Великій Богині та її персоніфікаціям були жінки. Природно, що культ Богині був тісно пов’язаний з магією, йдучи від віри в чародійні та віщувальні здібності жінок.






Після християнізації відбулося мовби вторинне розщеплення образу Великої Богині, на цей раз за принципом "благе" – "шкідливе". Негативне начало послужило для формування образу відьми. Разом з цим, цілий ряд функцій та атрибутів Великої Богині був поширений на пошанування жіночих персонажів християнської релігії (Богородицю, святих).


Схожі:

Заснований не на логіці, а на фантазії iconКонкурс «Космічні фантазії»
Конкурс «Космічні фантазії» проводився з метою розвитку учнівської молоді, зацікавленості у дослідженнях космосу, підвищенні знань...
Заснований не на логіці, а на фантазії iconДоведіть за допомоги аналітичних таблиць: чи виражає закон логіки...

Заснований не на логіці, а на фантазії icon1. Опишіть мікропроцесорну систему як частинний випадок електронної системи. 1
В чому переваги та недоліки традиційної цифрової системи (системи на “жорсткій логіці”) порівняно з універсальною (програмованою)...
Заснований не на логіці, а на фантазії iconВсі види «альтернативної культури» об'єднує негативне ставлення до...
«вдалими покупками». Альтернатива це відмова або виклик. А форми відмови, як І виклику, бувають найрізноманітнішими, залежить це...
Заснований не на логіці, а на фантазії icon№1 : “ Внесок вітчизняних І зарубіжних вчених у розвиток гігієни дітей та підлітків ”
Криворізький медичний коледж, заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області
Заснований не на логіці, а на фантазії iconАнтична література Поняття про міф, міфологію, архетипи
Міф це витвір колективної фантазії, який відображає погляд давньої людини на світ. Його основа особливий, міфологічний світогляд...
Заснований не на логіці, а на фантазії iconОсновні вимоги до одягу ділової людини
Багато хто помилково вважає, що підбір ділового одягу/компонування ділового гардеробу — справа нудна І передбачає малий елемент творчості...
Заснований не на логіці, а на фантазії iconІ. Серологічний метод
Серологічний метод – заснований на реакції аг-ат. У відповідь на впровадження мікроорганізму, що є чужорідним білком – аг, мікроорганізм...
Заснований не на логіці, а на фантазії icon№1: " Вступ. Загальні питання охорони праці. Міжнародні норми в галузі охорони праці"" 7-22
Криворізький медичний коледж, заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області
Заснований не на логіці, а на фантазії iconМетоди складного сортування
Він заснований на порівняннях І обмінах елементів, що стоять на можливо великих відстанях один від одного. Запропонував цей метод...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка