Книга перша




НазваКнига перша
Сторінка1/97
Дата конвертації05.12.2013
Розмір8.53 Mb.
ТипКнига
skaz.com.ua > Історія > Книга
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   97



Annotation

Ця книга – перший художній твір у незалежній Україні про героїчну історію Української

повстанської армії. Події твору розгортаються на Прикарпатті, де в горнилі військових дій

ворожих армій народжується нова ґенерація українців, здатних захистити свою честь, родину й

рідну землю.

Вогненні стовпи” – світла данина пам’яті тим, хто віддав життя за незалежність України,

воюючи в лавах УПА. Це розповідь про нашу справжню історію, про нашу українськість, про те,

на чому тримається Дух нашої нації. Кілька поколінь в Україні виросло без правдивої

інформації про УПА. Маємо щасливу нагоду заповнити цю прогалину в історії і нашій

свідомості.

^ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В РОМАНАХ

КНИГА ПЕРША

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

^ КНИГА ДРУГА

ЧАСТИНА ПЕРША

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

XIII

XIV

XV

XVI

XVII

XVIII

XIX


XX

^ ЧАСТИНА ДРУГА

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

XIII

XIV

XV

XVI

XVII

XVIII

XIX

XX

^ КНИГА ТРЕТЯ

I

II

III

КНИГА ЧЕТВЕРТА

^ ЧАСТИНА ПЕРША

І

II

III

IV

V

VI

VII

^ ЧАСТИНА ДРУГА

VIII

IX

X

XI

XII

XIII

XIV

^ ЧАСТИНА ТРЕТЯ

XV

XVI

XVII


XVIII

XIX

XX

ЕПІЛОГ

^ СЛОВО ВІД АВТОРА

notes


ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В РОМАНАХ

Роман Іваничук

^ ВОГНЕННІ СТОВПИ

Тетралогія

Харків

«ФОЛІО»

2009

Світлій пам’яті брата Євгена — учасника боїв УПА, довголітнього

в’язня більшовицьких концтаборів, талановитого публіциста —

присвячую.

Автор

Чи могилу зустрінете в чистому полі,

Чи десь кості біляві у лісі в яру,

Чи заржавілу кров на поляночці голій,

Чи поламані сосни в старому бору, —

Знайте, ваша в боях там кувалася доля.

Хай місця ці святі усім на сумліннях

Випікають печаті залізних чеснот!

Ми посіяли чисте й здорове насіння

Вам на жниво. Будіть заскорузлих з мертвот:

Хай вже жнуть і пожате несуть поколінням!


Марко Боєслав, Заповіт


^ КНИГА ПЕРША

ПЕРЕДЛУННЯ

Прелюд


I

Мирон Шинкарук був дитиною геть не схожою на сільських ровесників: вигнавши корову

на толоку, він тримався осторонь від пастухів, які, діждавшись, поки худоба зійде в зарослу

вільшиною глибоку Мочулу, заводили голосні забави в свинки, перескічки або хвостача; в

Мочулі було вогко й прохолодно, над дзюркалом, у якому жінки мочили коноплі, буяли

соковиті трави, й товар звідти не розбігався; хлопці гаморили, вівкали, реготали, шаленіли на

волі, а Мирон, заховавшись за вільшиновим кущем, виймав із–за пазухи книжку й читав,

забувши про все на світі, й перед вечором, коли напасена, повнобока, з важким від молока

вим’ям Мінка сама вибиралася із западини, прямуючи додому, біг підтюпцем за нею, не

озираючись і не зважаючи на хлоп’ячі глузи з приводу його одежі, що відрізнялася від сільської.

«Панський син з підплетеним задом!» — волали йому вслід шибеники, і гірко ставало Миронові

лише тоді, як з того неприязного хору вирізнявся голос сусідського хлопця–однокласника

Йосафата Юлининого, доброго приятеля, проте з іншого середовища.

Однак Миронові не докучала осамотненість: у густому гаю, що, вихопившись з

Макіївського лісу, вгризався клином у хлібне поле боднарівського вчителя Шинкарука,

хлопчина знаходив для себе безліч розваг, а теж і друзів; трохи лякав його товстий, оброслий

мохом пень, що давним–давно зостався на галявині від зломаного буревієм дуба: з того пня

стирчали дві розколини, мов гострі роги, і мав він довгу бороду з повзучого моху, дупло

нагадувало роззявлену пащу потвори, а два ґудзи під зрізом пня грізно дивилися на світ,

достоту, як той чарівник із «Трьох казок діда Охріма», що їх написав для дітей Андрій

Чайковський; у гаю женці викопали криничку, щоб недалеко ходити по воду, і в ту копанку

Мирон напустив мересниць, виловлених із дзюркала в Мочулі — був то його ставок, і Мирон

сподівався, що рибки виростуть і стануть такі великі, як воронобокі коропи в ставищах Івана

Марусиного, що біля церкви, проте мересниці воліли залишатися маленькими, й це трохи

турбувало хлопця; на липі у два обхвати сидів рогатий жук, котрого Мирон вважав сторожем

гаю; хлопець шанобливо придивлявся до великої комахи й іноді обережно дотикався пальцем до

її твердих коричневих крилець; а ще розповідали пастухи, що в той Миронів гай заходить

деколи з Матіївського лісу чарівна Оксана, яка через нещасливе кохання повісилась на своїй

косі, й ходить вона недеями, виспівуючи весільних пісень, а що то за диво — те кохання, що

через нього люди аж умирати мусять, не знав Мирон, аж поки сам не побачив… Одного разу,

коли пішов у гриби, зустрів на звіриній стежці білу, немов весняна хмарка, дівчинку, що

зривала медунки й зозульчині чобітки, вона віддалялась путівцем у Потоки, звідки визирала

солом’яним дахом самотня хатка вдовиці Марії Слобідської, й Мирон пішов слідом за дівчам,

та дійти до обійстя збоявся.

Й відтоді спокій покинув хлопця, він щодня наближався до вдовиної хатки, щоб хоч

здалеку побачити білу дівчинку, й якось таки наважився її перейняти й запитав: «Ти хто така?»

«А я Наталка Слобідська», — відказала дівчинка й, видно, злякавшись незнайомця, щодуху

побігла путівцем і зникла в Потоках, нібито не була донька вдовиці, а таємнича Оксана, про яку

з острахом говорили пастухи… Відтоді думки про білу дівчинку не покидали Мирона, і може,

це й було тим коханням, дорожчим за життя?.. А потім він зізнався про свою пригоду

Йосафатові, й запала між хлопцями прихована ворожнеча…

Змалку Мирон потоваришував із сонцем: влітку, як лиш на світ благословилося, хлопчик

вибігав із подвір’я на Солтисову гору, звідки виднілося півколо східного небокраю, й не

дихаючи чекав, поки із–за жовтогарячого пруга за Цариною визирне окраєць черленої бульбахи,




яка, розпікаючись до білоти, викотиться враз з–поза обрію й поволі почне спинатися уверх

небосхилом, запалюючи промінням верховіття бучини на Сталащуковому узліссі. Й тоді,

помолившись, із солодкою втіхою в серці пускався Мирон бігти лісовою просікою в бік

Кривобродів, минаючи обійстя старого лісника Сталащука, а сонце, пробираючись між

стовбурами сивих буків і не дотикаючись до них, бігло з хлопцем наввипередки, й коли він,

задиханий, врешті зупинявся у видолині біля сільської церковці, сонце повисало високо в небі й

зливало ніжне тепло на дитячу голівку.

Ціле літо змагався Мирон на перегонах із сонцем, аж поки воно схололими ранками не

починало запізнюватись за межею Царини; розлінивіле, маліло й блідим кружалом насилу

прозирало крізь вранішній туман, а далі й зовсім не викочувалось на небо, ніби втопилося десь

там — у плесах сірої мряки.

Таке чинилося із сонцем завжди після осіннього рівнодення, й бували дні, коли Миронові

вдавалося побачити його тільки в надвечір’ї: із батькового саду видно було, як воно виповзало з

мокрого шмаття хмар і поволі сумно опускалося над Солтисовою горою, й тоді Мирон з

гіркотою в душі промірював відстань, яку сонце долало, ближче і ближче посуваючись до

Сталащукового обійстя перед тим, як канути за обрій, а далі зовсім скочувалось із небесної дуги

й прошкувало поза бучиною до місця зимового спочинку.

Того вересневого надвечір’я, як і щороку, Мирон прощався із своїм приятелем;

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   97

Схожі:

Книга перша iconЦя книга складається з двох частин. Перша
Ця книга складається з двох частин. Перша – “лім” І друга – “Л2М”. Це, по суті, дві частини однієї історії, але стиль написаного...
Книга перша iconМельник М. В. Про кохання, якого не було, яке є І буде Перша книга...
Перша книга вірші молодого автора, студента ІV курсу Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету
Книга перша iconКнига перша. Макар Частина перша. Нічір у час, який звичайні громадяни...
Марти – тоді він зробив свій перший крок угору… сходами, що ведуть униз. Він зрозумів це, коли закохався. Його побудоване на брехні...
Книга перша iconКнига перша
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а
Книга перша iconЦим виданням представляємо заплановану до друку серію брошур та книг....
Цим виданням представляємо заплановану до друку серію брошур та книг. Перша книга, яку ти, шановний читачу, зараз тримаєш у руках...
Книга перша iconКнига перша
Амеріго Бонасера сидів у залі третього кримінального суду Нью-Йорка І жадав правосуддя — покарання хуліганів, що жорстоко покалічили...
Книга перша iconПерелік тестових завдань до комплексних кваліфікаційних завдань з...
Федорів працював у Москві та Львові в. «Пересопницьке Євангеліє» перша українська друкована книга
Книга перша iconКнига перша
...
Книга перша iconА книга-читач-бібліотека; б книга-книжкова справа-читач; в книга-книгоопис-бібліографія
Бібліотечна діяльність здобула офіційне визнання на міжнародному рівні як професія у
Книга перша iconКнига перша
Кілька років тому, оглядаючи собор паризької богоматері чи, точніше кажучи, нишпорячи в ньому, автор цієї книги виявив у темнім закутку...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка