1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі




Назва1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі
Сторінка1/17
Дата конвертації05.07.2013
Розмір1.73 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст і структура курсу УМ в школі.

Мова виникла для задоволення суспільних потреб і формувалася в суспільстві.Вона невідривно повязана із суспільством, є однією з основних ознак суспільства. Поза суспільством мова стає мертвою, а жодне суспільство без мови існувати не може. ФУНКЦІЇ МОВИ (від лат. functio — виконання, здійснення) — призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в сусп. вжитку. Основна, визначальна Ф. м. — комунікативна. Мова виникла з потреб комунікації, і вся її організація підпорядкована цим потребам. Комунікат. функція є важливим чинником розвитку мови. Спілкування — це не тільки діалог реальних осіб — певний текст може бути адресований і уявному співбесідникові, й самому собі (мовлення внутрішнє), і більшому чи меншому загалу, всьому народові. Мова бере найактивнішу участь у процесі формування (початкового, ще нечіткого окреслення) та формулювання (чіткого вираження) думки. Мова, таким чином, виконує функцію оформлення думки — мислеоформлювальну функцію. Ця функція якнайтісніше пов’язана з комунікативною, обидві вони становлять єдність. Надзвичайно важливою для розвитку людства є пізнавальна Ф. м. Мова служить дуже важливим інструментом пізнання. Не назване — не пізнане. Ф. м. виявляють себе в специфіці, особливостях окр. компонентів акту спілкування. Таких компонентів три: мовець (адресант), слухач (адресат) та інформ. потік (канал зв’язку), що йде від першого до другого. Відповідно виділяють і три Ф. м., що, таким чином, підпорядковуються комунікат. функції, але не ототожнюються з нею. Це експресивна, імпресивна та інформаційна Ф. м. У літературознавстві та стилістиці існує термін «образ автора». Мається на увазі вираження, відображення особистості у тексті, що створений цією особистістю. Адже психіч. процес формування думки відбувається в мозку суб’єкта, і відбиток суб’єкта, прикмети суб’єктивності притаманні вже сформульованій, висловленій думці. І це — властивість не тільки худож. твору, а будь-якого тексту, будьякого висловлювання, писемного чи усного. Йдеться, власне, не про мету, а про умову використання мови — умову, що проявляється навіть незалежно від волі мовця. Це і є експресивна (від франц. expressif — виразний) Ф. м. Наявна вона завжди: говорячи про будь що, людина мимохіть говорить і про себе. Імпресивна ж функція (від франц. impressif — такий, що справляє враження) полягає у дії мовлення на адресата незалежно від того, як адресат її сприймає. Інформаційна Ф. м. (ін. назви — репрезентативна, референтна, денотативна, номінативна, когнітивна) полягає у передаванні в процесі спілкування одне одному певної інформації про позамовну дійсність, у відображенні об’єктивної реальності. В цьому осн. сенс спілкування. Однак спілкування (комунікативна Ф. м.) не зводиться лише до передавання інформації. Це добре видно у зіставленні інформаційної Ф. м. з емоційною (інакше — емотивною чи виразовою). Якщо для точної передачі інформації потрібна регулярність, однотипність мовних засобів, то для емоц. мовлення, навпаки, нерегулярність, різнотипність, розмаїтість їх. В інформаційній Ф. м. йдеться про те, що передається від мовця до слухача, а в емоційній — як воно передається. І те, й друге входять у комунікацію, в акт спілкування. Емоційну Ф. м. не слід плутати з експресивною. Вираження мовця («образу автора») і вираження почуттів та оцінок, тенденція до урізноманітненого мовлення — це різні речі, хоч і пов’язані між собою. До них примикає й той аспект використання мови, який називається естетичною (інакше — поетичною) Ф. м. Йдеться про красу мови, про задоволення естет. смаків сусп-ва. Зміст і структура курсу української мови у ЗОШ.

Включає:

  • загальні питання

  • методика вивчення основних розділів шкільного курсу

  • факультативні заняття

  • позакласна робота

  • вивчення української мови у 10-11 класі

  • методична робота словесника.

^ 10. Полеміки ХІХ –поч.ХХ ст. навколо питань про УЛМ. Відомості з історії ЛМ в шкільному курсі УМ.

Суть дискусії: в тому, що вперше було акцентовано увагу на нормах УЛМ, а саме на нормах наукової і публіцистичної мови. Власне, дискусія присвячена нормам УЛМ. Учасники дискусії: Б.Грінченко, А.Кримський, М.Грушевський, Н.-Левицький, М.Сумцов. Почав дискусію Н.-Лев. на прикінці 90-х рр у статті «Сьогочасна часопис на мова на Україні»(1907), в якій говорив про «кулішівку» як про найдосконалішу мову. Також виступав за стихійне нормування мови. Говорив про пуризм(це чистота мови, вилучення іншомовних слів). Вважав, що мові нічого не треба нав’язувати. М.Сумцов говорив про те, що орієнтиром вироблення мови має бути мова укр. інтелігенції. Б.Грінченко наголошував на трьох питаннях нашого правопису(напис «і» чи «ї» після пригол.; написання «-ся» разом з дієсловом чи окремо; уживання в сполученні пригол.+й+гол. Значення дискусії: мала «+» вплив для вироблення норм і поглядів на ці норми, що були створені мовознавцями в ці роки.Учасники цієї дискусії на Сході і Заході відзначали необхідність кодифікування єдиних норм. М.Грушевський був проти свідомої кодифікаці Ці здобутки у 20-х рр. були успадковані іншими мовознавцями. Період українізації(20-ті рр. 20ст – 1933р – кінець укр.-ції): політика укр.-ї була сформована до 2925р. Вона відіграла «+» роль: у/м почала вжив-сь в усіх сферах суспільно-політичної діяльності; стала мовою законодавства, науки, освіти, частково армії; було підготовлено багато питань, особливо лексикографічних(стосовно термінології).Ю.Шевельов глибоко проаналізував цей період.Це була політика зверху,а не з низу.Вона мала подвійний характер.Умови-контроль. 1933р 20ст. – 80рр 20ст.: у листопаді 1933р- об’єднаний пленум КПУ. Це формальний кінець українізації. Активізувався процес лексикографічної роботи в Україні тільки в к.50-60рр., але вже в інших умовах під впливом рос мови. В 60-ті рр. мовну політику визначала така теорія: «Злиття націй та їхніх мов»- це асимілятивна політика, яка закликала асимілювати укр. мову. В цей період основна тенденція розвитку мовного процесу орієнтована на рос мову. Найпродуктивніший спосіб творення укр. слів  калькування з рос мови.

Критерієм відповідності мовних одиниць в р/м вваж-ся статистичний(тобто за кількістю вживання), а в у/м критерій відповідності слова і системі рос мови. Так, на поч. 20ст Укр. стала незалежною державою. З цього часу закінчився процес русифікації, який нав’язувався протягом багатьох століть. Тепер було встановлено українську ідентичність мовних одиниць, вилучення з у/м слів, які з’явилися під впливом р/м і які дублювали питомі мовні одиниці. Змінилися теоретичні засади розвитку у\м, насамперед процеси торкнулися термінології. До мовного нормування існувала теорія злиття націй та їх мов. Це вважалося критеріями нормативності. З 90-х рр. змінилися теоретичні засади розвитку у/м. Критеріями нормативності мовн одиниць вважають: 1)системний критерій(мовна одиниця не має відповідати нормам у/м), 2)нац-ий(з 2-х мовних одиниць перевага надається питомому терміну, а не чужомовному).Н-д: фактор/чинник, екзамен/іспит, відсоток/процент. З поч.. 90-х рр. у нормування повернулися ті засади, які запропонували лексикографи 20-30-х рр. Отже, головна проблема нормування – усунення русифікованих одиниць, що веде за собою змінення синонімічних рядів, збіднення лексичних варіантів. Також проблемою була велика кількість англ. Слів, які почали входити в укр. мову(особливо це стос мови комп’ютерних технологій). До кінці процес дерусифікації у\м не проведений, а вже треба очистити мову від англ. Слів. Так з’явилась наука «екологія мови», адже мову, як і природу, потрібно оберігати від забруднення.

^ 15. Явища омонімії і паронімії в СУМ.

У лінгвістиці омонімами вважаються слова, або окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні констр-ціїї, які при однаковому звучанні мають абсолютно різні значення. В лексиці омоніми – це слова, що звучать і пишуться однаково, але не мають нічого спільного у властивих їм значеннях: 1) травлений - оброблений шляхом травлення; 2)травлений – засвоєний у процесі травлення їжі. Розрізняють омоніми: 1) лексичні > це слова, тотожні за звуковим складом і написанням у всіх грам.формах, але різні за значенням: коса – заплетене довге волосся; коса – сільськогосподарське знаряддя; коса – вузька намивна смуга суходолу в морі, на річці, в озері.В свою чергу, л.омоніми поділ-ся на 2 групи: повні (абсолютні); неповні (часткові). Повні – це слова однієї частини мови, звуковий склад яких збігається у всіх граматичних формах: газ – речовина, Н.в.; газ – хустина , Н.в. Неповні – це слова, що збігаються лише в окремих граматичних формах (вік, жаль, слід – іменники; вік, жаль, слід – прислівники). Різновидами неповних о. є:

а) омоформи (граматичні омоніми) – слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих грам.формах: три – числівник; три – нак.спосіб дієслова у 2ос.однини; б) омофони (фонетичні омоніми) – це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться по-різному: вовк – тварина; Вовк – прізвище; в) омографи – слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням і наголосом: мука / мука; плачу / плачу. 2) синтаксичні > звукові комплекси, один з яких є словом, а другий – словосполученням: сонце / сон це; навіз (мин.час чол.роду) / на віз; 3) словотвірні – однакові звукові комплекси, що виникають при творенні похідних від різних за звучанням слів: засипати – від “спати” і “сипати”; 4) морфологічні – однакові звукові комплекси, що утвор-ся при відмінюванні та дієвідмінюванні: молодій – наказ.спосіб дієслова; молодій – прикм.ж.р.Дав.відм.Джерела розвитку омоніміїукр.національна лексика;лексика укр.діалектів;лексика інш.мов, з якими контактує українська.! Окрім внутрішньомовної омонімії, існує міжмовна омонімія. У різних мовах існують однакові звукові комплекси, що мають відмінні лексичні значення. Явище міжмовн.омонімії властиве і близькоспорідненим, і віддаленим щодо опходження мовам: рожа (рос.груб. – лице) / рожа (укр. – мальва); шар (рос. – геометр.фігур.) / шар (укр.- слой); У лінгвістиці паронімами вважають слова, фраз.одиниці або синтакс.констр-ції, що при повній або частк. Семантичній відмінності дуже подібні за звучанням. В лексикології пар-ми вваж.слова досить близькі за звук.складом і вимовою, але різні за значенням. Своєрідність пар-ів полягає у тому, що вони мають і вимову, і написання близькі, подібні але не тотожні: адресат – адресант; афект – ефект; прохід – прихід.Семант.зв’язки п-ів можуть бути: а) синонімічними (повінь – повідь); б) антонімічними (еміграція – іміграція); іноді можуть бути просто близькі за значенням (дефектний – ушкоджений / дефективний – неповний). Пар-ми також можуть належати ло однієї тематичн.групи: калина – малина; суниця – полуниця; кіш – ківш.

^ 19. Стилістична диференціація лексики СУМ.

Слово не тільки називає предмет, дію, ознаку, поняття, а й оцінює відповідне явище дійсності, сигналізує про нейтральне або ж підкреслено позитивне чи негативне ставлення до нього з боку мовця. Одже, крім номінативної, слово виконує також оцінно-експресивну фун-ю. Оцінки виражаються в усному і писемному мовленні за допомогою спеціально зібраних лексичних засобів, зорієнтованих на функціональні стилі мови.Відмінності між стилями знаходять безпосереднє відображення у стилістичній диференціації лексики. Значній частині слів не властиве закріплення за якимось стилем. Вони утворюють розряд міжстильової лексики. Вона хар-ся нейтральністю експресивно-оцінних значень у всіх стилях. Цьому розрядові протиставляється стилістично-забарвлена лексика, вживання якої становить одну з найважливіших ознак певного функц. стилю.До цього розряду належить: 1.лексика усного мовлення > для неї характерне: використання слів з виразним експресивно-оцінним позитивним чи / негативним забарвленням: матінка; просторічна лексика: шарахнути – вдарити – вибухнути; електричка – електропоїзд; Експресивна розмовно- побутова лексика виконує важл.стиліст.роль у текстах худ.літ-ри, де вона служить засобом відтворення живого мовлення, а через них – хар-ки персонажів. Саме цей шар лексики включає найбільшу кількість позалітературних елементів (просторіччя, діалектизми тощо). 2. лексика писемного мовлення (книжна лексика - писемним мовленням послуговується офіційно-діловий, науковий, публіцистичний стилі. а) лексика офійійно-ділового стилю має кілька різновидів: канцелярсько-діловий; державного управління; юридичний; дипломатичний. До найважл.ознак лексики цього стилю належать: точність, конкретність, лаконічність, вживання слів лише в прямому значенні, уніфікація спеціальної термінології. Лексика офіційно-ділового стилю вживається у різного типу ділових паперах. б) лексика публіцистичного стилю > публіцистичний стиль розрахований на здійснення впливу на аудиторію. П.стиль поєднує ознаки наук.стилю і худ. Найбільшою мірою представлена суспільно-політ.лексика (демократія, гуманізм); лексика урочисто-піднесеного звучання (героїзм, вічний, доблесть); абстрактна лексика, лексика викривальної семантики (мракобіс, душитель). в) лексика наукового стилю > цей стиль виконує, насамперед, інформативну фун-ю. Виділяється загальногалузева абстрактна лексика, яка властива усім галузям науки (тип, видозміна, розвиток тощо). Термінологічна лексика окремих галузей об’дн-ся у відносоно-замкнені підсистеми, яким властива однозначність, дефінітивність, відсутність експресивно-оцінних нашарувань. г) лексика худож.стилю > осн.фун-я цього стилю – естетична, яка нашаровується на комунікативну. У цьому стилі найяскравіше виявл-ся лексичне багатство мови. Характерне: вживання слів у прям / переносному значеннях, використання усіх засобів виразності та образності + широкий вияв авторської індивід-ті. Специфіка худ.мовлення полягає в тому, що в мові худ.літ-ри використов-ся елементи усіх стилів, що дає підстави деяким мовознавцям не розглядати його як окремий функц.стиль.

^ 22. Поняття про фонетику і фонологію. Фонема, її основні ознаки та властивості

Фонетика – розділ мовознавства, що вивчає звукову систему мови, різноманітні звукові зміни, що виникають в мовленні при сполученні звуків між собою. У вузькому розумінні в фонетиці вивчаються артикуляційні і акустичні особливості звуків мови, закономірності їх сполучування, наголос, інтонація, поділ на склади і т.п.Поділяється на історичну та описову.

Розглядаються такі аспекти звука: фізичний (як коливання повітря: висота, частота, гучність, інтенсивність), анатомо-фізіологічний (мовний апарат, свідоме утворення, свідоме сприйняття засобами слуху інших), лінгвістичний (звук як засіб комунікації; кожна фонема складає і розрізняє слова в мовному потоці, виділяється як найменша одиниця в мовному потоці, у системі протиставлень).Звук – найкоротша частина мовленнєвого потоку.Фонологія – наука, що досліджує систему фонем.

Фонема – найменша структурна одиниця звукової будови мови, функція якої полягає у будові, розрізненні, ідентифікації значущих одиниць (морфем, слів). Фонема виявляється лише у певному звукові, який є матеріальним вираженням фонеми.

Функції фонеми: конститутивна (складальна), розпізнавальна, розрізнювальнаФонема може виявлятися у звуковому потоці у кількох виявах: основний вияв фонеми не залежно від позиції у слові: збіг фонологічного і фонематичного запису,

позиційний залежить від наголошеної позиції для голосних, позиції початку чи кінця слова для приголосних. Голосні |е| > [еи], |и|>[ие], |о|>[оу]; життя=/жит'т'·а/=[жиет ':·а]; Приголосні - |в|-[ ў], |j|-[ ǐ] вірьовка /вір'овка/ [вір'·оўка]
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі iconТема: мова як суспільне явище. Контрольний диктант мета: з'ясувати...
Підготуйтеся до контрольного диктанту, повторіть найважливіші правила орфографії І пунктуації
1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі iconПлан Мова як суспільне явище. Суспільна природа мови І мовної діяльності....
Сучасне мовознавство виходить із розуміння мови як суспільного явища. Водночас в історії мовознавства здійснювалися численні спроби...
1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі icon1 Мова суспільне явище. Літературна мова
Українська мова: Збірник вправ І завдань для курсантів та студентів І курсу – Черкаси: апб, 2008. – 84 с
1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі icon1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення....
Оскільки мова є суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із суспільством. Цей зв'язок є обопільним. З одного боку,...
1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі iconТема 1 Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи І форми...
«мова» І «мовлення», які функції виконує мова, яким чином співвідносяться поняття «національна мова», «державна мова», «літературна...
1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі iconТема Політика як суспільне явище. Політологія як наука
Об’єкт та предмет дослідження політології. Основні категорії, функції та методи дослідження
1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі iconОрієнтовні питання до підсумкового контролю (іспиту) з курсу «історія...
Основні поняття курсу: «літературна мова», «мовна норма», «книжна мова», «живе народне мовлення»
1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі iconМозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. Навч посіб. / В.І.
Студент повинен знати: тенденції розвитку української мови на сучасному етапі, природу й функції мови, основні ознаки літературної...
1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі iconЩо регламентують орфоепічні норми? Наведіть приклади
Розкрити роль мови у суспільному житті. Розрізняти поняття «державна мова», «літературна мова», «національна мова». Систематизувати...
1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі iconЗакон про мови в Українській рср нормативно правова основа утвердження...
Предмет І структура курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» Зв'язок з правовими дисциплінами
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка