1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2




Назва1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2
Сторінка28/28
Дата конвертації20.06.2013
Розмір1.24 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Інформатика > Документы
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Основні риси :

-Газетна індустрія (масова преса і медіаринки):

Високі тиражі; ранній розвиток масової преси. Значний історичний досвід партійних видань та зв’язків ЗМІ з організованими суспільними групами. Співіснування протягом ХХ ст. політичної і комерційної преси та занепад політичної преси наприкінці століття

-Політичний паралелізм:

зовнішній плюралізм, особливо в національній пресі; історично сильна партійна преса; система «політика-у-телерадіомовленні» із суттєвою автономією ЗМІ   

-Професіоналізація:

сильна профес-ція; інституціолізована саморегуляція журналістів і медіаорганізацій

-Роль держави:

сильне втручання держави поряд із захистом свободи ЗМІ; субсидування преси, особливо потужне у Скандинавії; сильне громадське телерадіомовлення

Країни демократичного корпоративізму можна охарактеризувати через три співіснування.

 Тут одночасно маємо

  • потужну великотиражну комер пресу і політ ЗМІ, пов’язані з соц групами;

  • політ плюралізм і високий ступінь розвитку проф автономності журналістів;

  • традиції ліберальної свободи преси і потужного втручання держави у ЗМІ, причому і те, і інше, має формалізований правовий характер.

Серед значущих для медіасистем рис політ і соц систем найважливішими є такі: ранній розвиток ринку та підприємництва; масове поширення писемності внаслідок Реформації; рання демократизація (за винятком Німеччини та Австрії), давні традиції політ організації суспільних груп; сильна держава загального добробуту, значний ступінь держ регулювання економіки; високий ступінь розвитку раціонально-правової влади. У групі країн демокр корпоративізму роль держави для медіасфери загалом вважається позитивною, оскільки держава виступає гарантом рівності можливості доступу до суспільної і політичної комунікації. Таке розуміння ролі держави значно відрізняє країни демократичного корпоративізму від ліберальних країн, медіасистеми яких розглянуто у наступному модулі

  1. Ліберальна, притаманна кільком державам Північно-Атлантичного регіону (США, Канада, Великобританія, Ірландія).

^ Основні риси ліберальної моделі

- Газетна індустрія (масова преса і медіаринки):

характеризується раннім утвердженням свободи преси (особливо сильною ця традиція є у США) та появою масової преси, однак рівень тиражів газет у цих країнах нижчий; преса у США має переважно місцевий характер; велика увага в електронних ЗМІ традиційно приділяється місцевим новинам; історичний місцевий характер американських ЗМІ, зокрема, зумовив специфіку журналістської професіоналізації

                -Політичний паралелізм:

нейтральна комерційна преса; журналістика, орієнтована на донесення інф (а не на інтерпретацію фактів); внутр плюралізм (проте зовнішній плюралізм у Великій Британії); професійна модель управління телерадіомовленням, формально автономна система

           - Професіоналізація:

сильна профес; неінституціалізована саморегул; традиція «об’єктивної журналістики», що захищає журналістів від диктату власників і перешкоджає інструменталізації медіа; відносний занепад «об’єктивності» під впливом комерціалізації наприкінці ХХ ст.

           -  ^ Роль держави:

домінування ринку (за винятком сильного громадського телерадіом у ВелБрї й Ірландії); високий ступінь комерціалізації ЗМІ, що у вигляді певної нормативної моделі (разом з «нейтральним професіоналізмом») посилює свій вплив на інші медіасистеми; у США – потужна традиція вимоги обмеження держави; роль держави у Канаді та Ірландії посил турботою про розвиток національних ЗМІ на фоні сусідства зі значно потужнішими медіасистемами (США та Великобританії), які послуговуються тими самими мовами
66.Зовнішні чинники гомогенізації світового ринку медіа: американізація і розвиток глобал. культури журналістики.

Поняття «американізація» з кінця 60-х років стало відправною точкою для аналізу змін в європ. Медіа системах – культурне домінування США внаслідок культурного імперіалізму. Євр системи не лише перейняли частину рис америк. Системи, але й перебували під її впливом, результатом чого стало наслідування американських форм журналістики.. Це ж саме
67. Соціально-когнітивна теорія як основа для вивчення феномену медіа впливу.

Соціально-когнітивна теорія - теорія особистості другої половини XX ст., що розроблялася в працях Бандури. Незважаючи на те, що її нерідко відносять до біхевіорістских теорій особистості, вона пропонує принципово інше, відмінне від біхевіоризму уявлення про особистість Вона особливо підкреслює спільну взаємодію і взаємовплив середовища, поведінки та особистісних факторів, в яких особливе місце відводиться когнітивним процесам, що забезпечує ментальний самоконтроль і самоефективності особистості. Середа або оточення в соціально-когнітивній теорії впливають на особистість в тій же мірі, в якій особистість впливає на середовище і формує середовище, а середовище формує особистість. Ця безперервна взаємодія сил створює певну рівновагу між свободою і детермінізмом в Соціально-когнітивній теорії.

Людська поведінка, згідно з Соціально-когнітивною теорію, здебільшого засвоюється перш за все шляхом оволодіння патернами поведінки. Соціальне поводження особистості формується шляхом спостереження за поведінкою інших або на підставі прикладу. Саме в ході спостереження особистість навчається імітувати поведінку і моделювати себе з обраної моделі. Бандура вважає, що таке навчання позбавляє особистість від вантажу непотрібних помилок і тимчасових витрат при виробленні адекватних реакцій і стратегій поведінки.За допомогою вербальних і образних репрезентацій досвід аналізується особистістю, моделюється і зберігається в такій мірі, що служить орієнтиром для майбутньої поведінки.

Адекватність або неадекватність поведінки визначається в Соціально-когнітивній теорії в термінах стандартних норм або цінностей еталонної групи. Позитивна самооцінка поведінки призводить до типу реагування, а негативна - до покарання. Самооцінка набуває і зберігає вироблені критерії заохочення і покарання в залежності від реальних наслідків.

Поведінка, що є джерелом внутрішнього дискомфорту, що супроводжується відчуттям власної неадекватності і призводить до невдач, може сприяти розвитку різних форм особистісної психопатології, формуванню співзалежних (алкоголь, наркотики) у спробах впоратися з оточенням або піти у світ мрій,де легше отримати в химерних фантазіях те,що недосяжне в реальності.

Соціально-когнітивна теорія виділяє 5 основних програмних ступенів процесу самоконтролю: визначення форми поведінки, на яку необхідно впливати, збір основних даних, розробку програми, виконання програми, оцінку і завершення. Програма самоконтролю в Соціально-когнітивній теорії включає механізми самопідкріплення, самопокарання і планування оточення.
68. Структурні трансформації медіа-індустрії: на прикладі східноєвропейських країн.

Перші форми громадського мовлення з'явилися ще на початку 20-х у Великій Британії. Значного поширення воно набуло в Європі після другої світової війни. Система організації мовлення, при якій контроль над мовленням з боку держави максимально унеможливлюється, а журналісти мали гарантію незалежності та невтручання в їх діяльність, була запроваджена фактично у всій Європі. Наразі одним із головних стандартів Ради Європи є громадське мовлення, однак стан його розвитку в різних європейських країнах різний. Рада Європи періодично аналізує ситуацію щодо громадського мовлення у різних державах та виробляє рекомендації щодо поліпшення ситуації і подальшого розвитку перевтілень.

У 2004 р. у рекомендації Парламентська асамблея Ради Європи визначила поточну ситуацію щодо громадського мовлення в європейських країнах. У документі Рада Європи зазначила здобутки та проблеми громадського мовлення в країнах Західної і Східної Європи. Висловлюючи занепокоєння тим фактом, що багато європейських країн поки що не виконали своє зобов'язання, взяте їхніми урядами на четвертій Європейській Міністерській конференції у Празі в 1994 р. щодо підтримки та розвитку міцної системи громадського мовлення, Парламентська асамблея зробила короткий огляд проблем деяких європейських країн. Передусім у рекомендації було зазначено, що "практично відсутній прогрес у прийнятті необхідного законодавства з питань громадського мовлення, що відповідало б стандартам Ради Європи, в Азербайджані, Грузії та Україні. Проблеми також є у Боснії та Герцеговині, у Косово. У Боснії та Герцеговині громадське мовлення досі функціонує відповідно до зовнішніх правил, встановлених міжнародною спільнотою, а прийняття належного закону було відкладено через внутрішній опір. У Косово ж належний закон не прийняли через спроби підірвати фінансування громадського мовлення.У деяких з тих країн, де законодавство про громадське мовлення в принципі було прийняте, існують певні невідповідності до європейських стандартів. Так, наприклад, у Вірменії члени Ради Громадського радіо та телебачення призначаються Президентом Республіки. Зміни в законі від 2003 р. змусили Раду Європи сумніватися в тому, чи буде незалежним у своїй діяльності Телерадіо Молдови. Також згадуються деякі скандали, пов'язані з призначенням складу Агенції з телерадіомовлення Сербії.

Більш істотного прогресу було досягнуто в інших країнах, хоча проблеми ще існують. Зміни до законодавства про електронні ЗМІ, спрямовані на забезпечення більшої політичної незалежності та фінансової самостійності, були рекомендовані Радою Європи Болгарії та колишній Республіці Югославії Македонії. Усе ще тривають спроби змінити законодавство для того, щоб пристосувати його під правлячу більшість, як це відбувається, наприклад, з новим законом про Хорватське радіо і телебачення. Значних фінансових складнощів зазнали організації громадського телерадіомовлення у Чехії, Угорщині та Словаччині.

^ Однією з перешкод громадського мовлення можна вважати конкуренцію з боку комерційних мовників,

У країнах трансформаційних суспільств, до яких належить й Україна, однією з умов заснування громадського мовлення мають бути законодавчо зафіксовані правила, згідно з якими працівники ЗМІ, менеджмент телерадіокорпорацій, контролюючі органи вибудовували б свої робочі відносини на цивілізованих демократичних засадах. Для того, щоб громадське мовлення відповідало всім основним принципам роботи, також мають бути ухвалені редакційні засади теле- або радіокомпаній.
69. Роль державних органів у розвитку масовокомунікаційних процесів

Держава відіграє вирішальну роль у процесі формування медіа системи.. Найважливіша форма втручання – громадське телерадіомовлення(ТРМ)(існувало в усіх країнах Зх Євр та Пн Ам). На сучасному етапі – зрушення до комерційного радіомовлення, але громадське – все ще важливе. Загалом гром телерад мовлення в європі відіграє дуже велику роль і є дуже поширенив – в середньому його аудиторія 30-50% населання(в порівнянні з Канадою у 9 и США у 2 %). Також в Європі значно вищий рівень фінансування гром ТРМ. Громадське телерадіомовлення було найважливішою формою державної власності на ЗМІ. У багатьох країнах держава сама або ж через державні підприємства володіла інформаційними агентствами, газетами чи підприємствами, пов’язаними з медіа. Субсидування преси також мало місце. Державна допомога може бути прямою чи непрямою (зниження ПДВ, пошт тарифів, оплата за корист ком-ми), вона може бути спрямована на інфо агенства або окремих журналістів (зниження податків або вартості проїзду в громадянському транспорті). Типовим є і субсидіювання кіноіндустрії.

Інші форми держ втручання:

      • Закони про наклеп, дифамацію,приватністьі закон про право на відповідь

      • Про заборону виступів, що розпалюють ворожнечу

      • Про проф. таємницю журналістів(конф джерел інфи)+ «закон про сумління» - захист журналістів при зміні політичного курсу газети

      • Закони, що регулюють доступ до урядової інфи

      • Що регулюють право власності на ЗМІ

      • Регулюють процес політ комунікації(особливо під час виборів

      • Ліцензування ТРМ+ питання політичного плюралізму, мови.

Загалом все залежить від обраної моделі. Так у ліберальних медіа системах втручання держави значно обмежене, а ЗМІ розвиваються відповідно до законів ринку.(держ відіграє важливу роль у процесах володіння, фінансування та управління). Яскравий приклад – США – відбувається обмеження багатьох типових для Євр форм втручання. Також важливим питанням є еффективність – слабка роль держави може бути наслідком ретельно спланованої політики на користь ринку, або бездарою політичною лінією. Окрім питанб волоіння, фінансування та управління ЗМІ держава також відіграє важливу роль, як джерело інформації та «першочерговий критик»

І має величезний вплив на прцес відбору суспільно значущих питань.


    1. Медіакратія та її особливості в країнах розвинених та нових демократіях.

Будь-яка модифікація суспільної поведінки потребує залучення каналів комунікації. Так, наприклад, П.Бурд’є зауважував, що ЗМІ є головним інструментом «оболванювання мас». Таким чином ЗМІ, з одного боку, об’єкт володіння яким надає можливість маніпулювати суспільною думкою, а з іншої, специфічний інструмент у боротьбі груп впливу за владу.

Медіакратія – симбіоз ЗМІ і політичних інститутів, де перші виконують мобілізаційну функцію. Ця фунція полягає у тому, що ЗМІ можуть у дуже короткі строки підбурити людей до певних політичних дій, змінити їх міру втягнення в політику. До того ж, на відміну від інших підконтрольних владі інститутів, ЗМІ представлють не стільки юридичну, скільки моральну оцінку певним подіям або особам. Тобто медіакратія – це влада ЗМІ та через ЗМІ, це поєднання медійної, політичної та економічної влади.

Медіакратія – це умовна назва ЗМІ, які відіграють важливу роль у формув. сусп. думки, у завоюванні та зміцненні влади певних політ. сил, що володіють та ефективно використають у своїх цілях друковану сферу, радіо, телебачення. Іноді це поняття ототожнюють з феноменом «4ї влади», яка означає владу ЗМІ, що акумулюють і комутують громадську думку з трьома конституційними гілками влади.

Існує два основних підходи, що характеризують ступінь впливу ЗМІ на політичний процес. Прихильники першого підходу стверджують, що ЗМІ справляють значний вплив на громадян, на їхні політичні орієнтації. Так, наприклад, П. Бурдье стверджував, що через ЗМІ в людей з'являється можливість створюв. і нав'язувати свої думки, ідеали, оцінки. У цьому сенсі, ті, хто є фактичними хазяїнами каналів комунікації, мають специфічну символічну владу.

Прихильники другого підходу, навпаки, мінімізують ступінь безпосереднього впливу ЗМІ на аудиторію через ряд опосередкованих факторів. Вони стверджують, що ЗМІ всього лише дають людині якусь інф. про політ. світ, не зачіпаючи його індивід. політ.

Беручи до уваги той факт, що влада - це спосіб регламентування суспільної поведінки, заснований на примусі й нав'язуванні волі, стає очевидним, що сучасні ЗМІ перетвор., з одного боку, в об'єкт, володіння яким припускає можливість маніпул. суспільною думкою, а з іншого, це специф. інструм. у війні груп впливу за владу.

Зворотною стороною функціонування медіакратії є спонтанне збільшення інформаційного шуму, тобто кількості інф., що свідомо й несвідомо споживається індивідом, що не несе для нього самого якої-небудь практичної цінності, але доставляє труднощі в рефлексивному осмисленні процесів, що відбув. довкола нього. Інф. шум затрудняє, а часом й унеможливлює аналіз інф., що надійшла по масових каналах комунікації.

Критерії характеристики медіакратії:

1)особисте ставлення споживача до каналу інформації

2)доступність каналів комунікації

Цей фактор зокрема зіграв вирішальну роль для країн нової демократії. Наприклад, піл час «помаранчевої революції» в Україні влада мала у себе в руках усі канали масової комунікації окрім одного – «п’ятого каналу». завдяки його тотальній присутності (трансляція в кафе, магазинах, на плазмах, монтованих на Майдані незалежності тощо) він зміг схиляти думку населення України на «опозиційний» лад.

Таким чином, ЗМІ мають об'єктивні обмеження, що перешкоджають їм повновладно розпоряджатися суспільною думкою. Облік цих факторів дозволяє зробити висновок про неможливість тотального впливу ЗМІ на політ. процес.
71.Комерціалізації та концентрації як ключ тенденції розвитку медіа-систем

Збільшення зовнішнього впливу на європейські медіа системи(особливо з боку США – тому велике проникнення лібералізації) проте європейські медіа системи все ще мають багато відмінностей від ПНамериканьких, що ґрунтуються на особливих політичних передумовах, структурах, культурах.. Проте, зрештою, ідеологія ліберальних медіа систем все ж набула роз поширення, хоча й журналістського чи іншого медіа досвіду. В євпропі дуже мало насправді «нейтральних» журналістів (на відміну від США та Вб) – в силу загального політичного паралелізму. Саме тому слід відзначити, що глибше проникнення ліберальної медіа практики відбудеться лише тоді, коли структурна трансформація європейських ЗМІ і політичних систем зробить такі прийоми і методи роботи відповідними ширшому суспільно-політичному контексту, і трансформація медіа має відбуватися саме в контексті цих глибших змін.

КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ є найважливішою рушійною силою гомогенізації медіа систем. Друга частина ХХ ст. відзначилась помітним занепадом політичних друкованих видань і зростанням популярності газет, відокремлених від політики(що й стало основним наслідком). Це відбулось в силу процесів секуляризації, що призвело до втати читачів інтурсу до питань управління. Очевидним залишається той факт, що внутрішній розвиток газетного ринку значно покращився – Комерційні газети з високим капіталом виштовхували з ринку своїх «політичних» суперників=> повний занепад політичних друк видань.

Те ж саме і в європейському радіомовленні – в 1970-х перехід від державного правління до комерційної системи. (1976 – в Італії скасовано монополію державного радіомовлення). Те ж стосується телебачення – до сер 1990-х лише в Австрія, Ірландія, Швейцарія не існувало розвинутої системи комерц телебачення. Таке роз поширення комерц радіомовл і телебачення спричинило сильний вплив і на громадське мовлення, змусивши його перейняти основні принципи комерціалізації. Це призвело до зростання конкуренції, яка, в свою чергу – до зростання каналів. За рахунок зростання кількості каналів ЗМІ ії соціального інституту, що існував для задоволення суспільних потреб перетворився на товар, спрямований на задоволення індивальних потреб споживачів. Також паралельно виникає піратське радіомовлення (не політичне, молодіжне, протестуюче). Громадське мовлення намагається його придушити – це надає піратським станціям статусу поборника політичного плюралізму. Почалось мовлення з території одних країн на інші на різних мовах – явище транскордонного телебачення.

Надалі відбувається посилення з боку релами – наполягають на лібералізації ЗМІ. Рекламщики були зацікавлені саме в теле та радіомовленні , оскільки не мали такого широкого доступу до преси – там степінь лібералізації менша.

Зрештою, виникли проблеми з фінансування громадського телерадіомовлення(через появу кольорових ТВ і внаслідок цього – збільшення вартості ліцензування) + економічна глобалізація.

Європейська комісія звернула увагу на політику радіомовлення, ухваливши у 1989 р директиву «Телебачення без кордонів»,-було проголошено мету створити загальноєвропейський аудіовізуальний ринок, який би підтримував розвиток міжнародних медіакомпаній, здатних конкурувати з американськими.
^ 72.Дослідження впливу інформаційних кампаній: міжнародний аспект.

Генрі Кісінджеру належить вислів про те, що „одна газета чи радіопередавач можуть важити більше, ніж ескадрилья бомбардувальників.” Це була оцінка важливості інформаційної діяльності в контексті досягнення зовнішньополітичних цілей. Інформаційні впливи здійснюються з метою ініціювання певних реакцій, дій або бездіяльності. Системні інформаційні впливи вже можуть мати на меті як завдання матеріальної шкоди, так і отримання певного виду матеріальних результатів. Щоб бути ефективними, вони повинні ретранслюватись в адекватній для сприйняття цільовою аудиторією формі через інформаційний простір. В українському випадку таким простором є російськомовне середовище СНД.

Інформаційні впливи на Україну здійснюються через медіа-простір, що лишається під домінуючим впливом російського інформаційного поля. Це пов’язано з низкою чинників:

  • білінгвістичним характером населення країни;

  • поширеністю російських інформаційних продуктів в Україні, передусім телевізійних та радіо;

  • наявністю українських видань провідних російських газет та журналів, функціонуванням інформаційних агентств РФ;

  • обмеженістю національної аудиторії, що може сприймати інформаційні продукти неросійськомовного звучання та друку.

Україна має низький рівень інтегрованості у світовий інформаційний простір. Навіть повідомлення європейських чи американських ЗМІ входять в український інформаційний простір переважно через російські ЗМІ після відповідного перекладу. Україна має інформаційне середовище, на яке впливи держави є мінімальними з позиції формування системного інформаційного простору. Безперечно, що держава в умовах демократичного суспільства не має домінувати в інформаційному просторі. Проте, вона не може собі дозволити бути витісненою на периферію інформаційних впливів, особливо за обставин, коли проти неї ведуться інформаційні війни чи кампанії психологічного тиску або ж створюються механізми зовнішнього управління через інформаційний простір.

Політичні впливи здійснюються як через інформаційний простір, так і через окремі аналітичні структури, що здійснюють свою діяльність опосередковано через медіа-простір. Мета цих політичних впливів – реалізація певної схеми зовнішнього управління процесами.

Г.Почепцов зазначає, що інтенсивні інформаційні впливи на країну протягом кількох місяців цілком в змозі привести до зміни влади в ній, причому населення може навіть не відчути існування зовнішнього управління цими процесами. Важливим при цьому є створення певного комунікативного резонансу, коли рівень впливу (події) багатократно менше результуючого інформаційного ефекту. Комунікативний резонанс дозволяє інформаційно охопити максимально можливу частку населення країни. 

Яким чином можна протидіяти негативним інформаційним впливам, які набули характеру інформаційно-психологічної війни? Г. Почепцов відзначає „Інформаційна складова, впливаючи на громадську думку, формує процеси прийняття рішень. В результаті зрослої ролі мас-медіа виникла нова спеціалізація – спіндоктор, завданням якого стає зміна сприйняття події”. Виділяються п’ять основних типів роботи спіндокторінга:

  1. Перед-спін: підготовка до події;

  2. Після-спін: „наведення блиску” після події;

  3. Торнадо-спін: термінове переведення інтересу аудиторії в іншу сферу;

  4. Контроль кризи: менеджмент подій, що виходять з-під контролю;

  5. Зменшення втрат: робота з подіями, що перебувають поза контролем з метою запобігання завданню подальшої шкоди. 


73.Новітні комунікативні технології та поява мультимедійних ЗМІ

До середини ХХ ст. було закладено підґрунтя новітніх комунікаційних технологій. У результаті розвитку технологій друку, кіно, телебачення і радіомовлення,- знання, інформація, культура стали доступними найширшим верствам населення.

Слід зазначити, що нові технології дестабілізують статус - кво, викликаючи великомасштабну й часто дуже стрімку соціальну перебудову.

Нові медіа часто дають людям те, що вони хочуть, навіть якщо довгоочікувані наслідки можуть виявитися негативними. На відміну від звичайних медіа, вони не мають зв'язків з іншими традиційними соціальними інститутами, які відчувають відповідальність перед суспільством. Адаптація до нових медіа та їхньої специфіки часто підриває існуючі соціальні ролі та зв'язки. Мінлива медіаіндустрія змушує мінятися й інші суспільні інститути.

Характерною рисою кінця ХХ ст. стало прискорення процесу перетворення технологій у нові комунікативні системи. Щоб газета стала важливим засобом комунікації, після винаходу друкованого верстата повинно було пройти три сторіччя, тоді як від відкриття Герцом радіохвиль до початку регулярного мовлення США пройшло тільки тридцять три роки.

Розвиток інфо технологій розпочав нову еру масмедіа. Із часів винаходу друк верстата принципи роботи ЗМІ залишалися незмінними: інформація йшла від професійних медіавиробників до пасивних медіаспоживачів. Однак сучасні технології призвели до фундаментальних змін. Можливість легкого й швидкого доступу в Інтернет, поява соціальних мереж, так званих Web 2.0, в яких користувачі самі створюють контент, перетворює медіаспоживачів у медіавиробників.

Дослідники вважають, що, отримавши можливість вибирати та бути активним учасником створення контенту, люди перестають користуватися традиційними ЗМІ. Найбільших збитків мають при цьому газети.

І справді, широкомовні медіа (радіо й телебачення) здатні охопити велику аудиторію, однак можливості мовлення дуже обмежені економічними, політичними та технологічними обставинами.

Усе вищезазначене вимагає від медіакомпаній негайної реакції на зміну ситуації. При цьому деякі видання вже прислухалися до цієї поради. Так, британські газети об'єднали свої онлайн- і газетні редакції. Багато радіо- і телекомпанії вже надають в Інтернеті можливість перегляду будь-якої програми із мережі мовлення без прив'язки до конкретного часу.

^ Сучасний Інтернет реально сприяє інтеграції зусиль фахівців різних напрямів.

Розвиток мультимедійних технологій, нові можливості ство­рення та поширення медіаконтенту спричинили еволюцію тради­ційної інфраструктури культурних та медійних жанрів, що дозволило сучасним дослідникам говорити про ґенезу принципово нових форм мистецтва, що отримало назву цифрового, дигітального, муль­ти­ме­дійного, електронного. На думку багатьох дослідників, з поя­вою цифрових технологій та еволюцією медіаіндустрії людство вступило в епоху «кінця кінематографа» чи пост­те­ле­візійну еру.

У сукупності під новими медіа розуміють ті інформаційні про­дукти, які поєднують три основних напрями : комп’ютерні та інформаційно-комунікаційні технології — ІКТ; кому­нікаційні сис­теми та мережі; контент — цифровий інформаційний. За останні роки до цих трьох напрямів додалася конвергенція, що на сьогодні є рушійним чинником становлення но­вої медіаінфра­структури і взаємодії нових та традиційних ЗМІ. У цьому контексті конвергенція — це злиття, співпадіння в основних смислових точках центральних рушійних сил трансформації медіа­сектора: цифрових технологій, телекомунікацій та безпосередньо сфери ЗМІ, тобто активного інформаційного простору.

Серед найбільш наочних прикладів такої взаємодії — мобільний Інтернет, он-лайнові відеоігри, цифрове телебачення тощо. Таким чином, через посередництво сучасних інформаційних технологій (ТБ, ПК, телефон, факс тощо) різноманітними каналами користувачі отримують мультимедійний контент.

Адаптація традиційних ЗМІ до нових мульти­медійних та мережевих технологій йде повільно і з різною часткою успіху для різних засобів масової комунікації.
74.Формування стереотипів у процесі масової комунікації та проблема їх подолання

Поняття «стереотип» вперше введено в оборот відомим американським журналістом ^ Волтером Ліппманом в 1922 році. У книзі «Громадська думка» він визначив стереотип, як спрощене, заздалегідь прийняте подання, що не випливає з власного досвіду людини.

На погляд В.Ліппмана, стереотипи спочатку виникають спонтанно, в силу «неминучої потреби в економії уваги». Вони сприяють формуванню традицій і звичок, роблять впливу на формування нового емпіричного досвіду.

Стереотип містить в собі оціночний елемент. На думку Ліппмана - стереотип нейтральний. Оціночний елемент виступає у вигляді установки, емоційного спілкування. Стереотип не тільки спрощення, він «надзвичайно заряджений почуттями». Оціночний елемент стереотипу завжди свідомо детермінований, оскільки він, висловлюючи почуття особистості, її систему цінностей, завжди співвіднесений з груповими почуттями і груповими діями. В кінцевому рахунку, стереотипи сприяють процесу тлумачення соціально-політичної єдності групи.

Більшість єдині в думці, що стереотипи можна «нав'язувати» через засоби масової інформації. При цьому формування стереотипу проходить три етапи, в результаті чого, складний об'єкт зводиться до схеми і добре відомим ознаками.

Однією з головних сторін вивчення стереотипів є проблема співвідношення стійкості і мінливості. Ряд дослідників (К. Макколі, К. стіт, М. Сегал).Однак практика показує, що стереотипи реагують на інформацію, особливо, на драматичні події.

Багато дослідників вказують на зв'язок стереотипів у свідомості людей із впливом ЗМІ, які формують ставлення до світу, на прив'язку певних принципів поведінки до тих місць життєдіяльності людини на які вказують ЗМІ.

В цілому завдання фахівців в галузі пропаганди зводиться не до створення в аудиторії нових потреб і потреб, а до пристосування налаштованих мас до своїх цілей.

Брак часу, а також необхідність забезпечення оперативності і максимального впливу на аудиторію призводить до того, що журналісти віддають перевагу видовищним або сенсаційним подіям. Люди отримують повідомлення, змушені трактувати їх з урахуванням звичних механізмів, політичних рішень. Спектакль, який інколи розігрують ЗМІ, підводить людей до пасивного сприйняття прихованої системи ідеологічного панування. Нерідко при побудові інформації використовуються дихотомія: «законний» - «незаконний». Така спрощена система не сприяє вироблення тонких позицій.
75.Особливості розвитку мас-медійного ринку в Україні

Українські мас-медіа демонструють величезне розмаїття думок, поглядів, жанрових форм; опозиційні політики з’являються на телекранах так само часто, як і представники влади; всяка більш-менш важлива інформація не лише потрапляє до новинних програм, а й стає предметом гострого обговорення у різноманітних політичних ток-шоу практично на всіх провідних каналах; жодна особа в державі не захищена нині від нещадної критики, а головне – ніхто з посадовців, принаймні на загальнонаціональному рівні, не намагається навіть впливати на мас-медіа. Міжнародні організації ось уже чотири роки поспіль оцінюють українські мас-медіа – як загалом вільні; російські журналісти, втікаючи від цензури, дедалі частіше знаходять собі політичний притулок і працю за фахом в Україні.

Уважніший погляд, однак, виявляє цілу низку проблем, наслідком яких є, по-перше, низька ефективність мас-медій у сенсі їхнього впливу на владу й суспільство, і, по-друге, загальна хиткість, непевність сьогоднішнього відносно благополучного становища: свобода мас-медій в Україні не інституціалізована належним чином, як, зрештою, не інституціалізована належно й сама українська демократія. Іншими словами, і демократія, і свобода мас-медій в Україні є наслідком радше слабкості засадничо авторитарних інституцій та глибоких поділів у середовищі засадничо авторитарних еліт, аніж їхньої здатності і бажання підтримувати свободу і демократію.

Неправова держава і засадничо неправова свідомість багатьох українських політиків є, поза сумнівом, головною проблемою для незалежних мас-медій. Друга проблема – економічна. Відносини власності в Україні, зокрема й у сфері мас-медій, залишаються вкрай непрозорими. Реальні власники більшості засобів масової інформації перебувають у затінку. Таким чином, існує загроза монополізації медійного ринку кількома особами і ще більша загроза опанування його російським капіталом, котрий, на відміну від західного, має у випадку України не лише суто економічні, а й виразні політичні інтереси. Побічним ефектом економічної непрозорості є різного роду корупція у мас-медіа, що проявляється зокрема у веденні подвійної бухгалтерії та виплачуванні зовсім інших зарплат і гонорарів, ніж ті, котрі декларуються на папері; публікування за готівку реклам та замовних матеріалів; завищування тиражів заради вищої рекламної привабливості, тощо. Все це не лише деморалізує журналістів і знижує якість мас-медій, а й робить їх подвійно вразливими перед можливим державним натиском та шантажем.

^ Третя серйозна проблема, з якою стикаються українські мас-медіа, – це невисока кваліфікація більшості журналістів і, відповідно, низька якість більшості матеріалів. З одного боку, дається взнаки брак доброї школи, брак традицій, що передбачають зокрема певний професійний кодекс, певну цехову етику. А з іншого боку, проявляється ще й неоколоніальна, головно розумова залежність від колишньої метрополії, що спонукає редакторів, журналістів, та й медіа-власників орієнтуватися головним чином на московські зразки, котрі переважно не є зразками ані доброї якості, ані професійної чесності та об’єктивності. Для більшості українських журналістів російська мова – єдина іноземна, яку вони знають, а відтак найчастіше послуговуються у пошуку новин, коментарів, відеоматеріалів.

І, звичайно ж, крім своїх специфічних проблем, українські мас-медіа мають справу з проблемами загальними, властивими медіа цілого світу: засилля реклами, заміна інформації «інфотейнментом», пожовтіння, таблоїдизація. Плюс фінансова скрута: жодне українське видання не може собі дозволити утримання зарубіжних корпунктів, лише в надзвичайних випадках чільні телеканали можуть вислати журналістів у закордонне відрядження, ґрунтовні журналістські розслідування не вдаються українським мас-медіа не лише через брак відваги, а й через брак ресурсів.

І все ж треба визнати, що за умов нечіткого й неефективного розподілу влади та, зокрема, відсутності незалежного судівництва, українські мас-медіа відіграють надзвичайно важливу роль у демократизаційних процесах, обмежуючи авторитарні амбіції українських політиків, викриваючи непотизм та корупцію, забезпечуючи належний плюралізм поглядів і належну поінформованість суспільства про важливі події. Українські еліти – і політичні, і бізнесові – намагаються нині або ігнорувати критичні виступи медіа, або ж усіляко їх применшувати чи дискредитувати через власні кишенькові видання.
76.Перспективи створення в Україні суспільного мовлення

Інститут суспільного мовлення як один з найбільш ефективних механізмів забезпечення свободи слова є невід’ємним атрибутом демократичного суспільства. Основними цілями цього суспільного інституту є забезпечення свободи слова, обмеження прямого впливу держави на діяльність ЗМІ, забезпечення доступу різних суспільних груп до каналів масової комунікації та представлення їхніх інтересів в інформаційному просторі в умовах ринкової економіки та комерціалізації ЗМІ. Природно, що найбільшого розвитку суспільне мовлення набуло в країнах з тривалими демократичними традиціями: Великобританії, Франції, США, Швейцарії тощо. Саме системи Суспільного Мовлення країн розвинутої демократії на сьогодні є моделями, на які орієнтуються країни, що знаходяться на етапі демократичних трансформацій, в тому числі й Україна.

У рекомендаціях, розроблених Європейською Мовною Спілкою, систему суспільного (громадського) мовлення визначають як систему мовлення, призначену для громадськості, фінансовану та контрольовану громадськістю.

Таким чином, з огляду на наведені вище рекомендації ЄМС можна пропонувати наступне визначення системи суспільного мовлення: СМ – це сукупність недержавних загальнонаціональних та регіональних телерадіоканалів, що є загальносуспільною власністю, не можуть бути приватизовані та орієнтуються у своїй програмній політиці на якнайширше задоволення інформаційних потреб громадян, незалежно від поглядів того чи іншого органу державної влади, політичної сили або групи впливу.

Саме такий підхід щодо сутності суспільного мовлення покладено в основу чинного, ухваленого ще в ^ 1997 р., Закону України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення”. У ст. 1 цього Закону зазначається: “Суспільне телерадіомовлення – це телерадіоорганізація зі статусом єдиної загальнонаціональної неподільної ... системи масової комунікації, яка є об’єктом права власності Українського народу...”.

Однак, на відміну від країн Центральної та Східної Європи, а також деяких країн колишнього СРСР (наприклад Грузії), які майже одночасно з Україною розпочали суспільну дискусію відносно формування системи Суспільного Мовлення, в нашій державі подібна система досі не створена, незважаючи як на ухвалення відповідного закону, так і на вимоги щодо необхідності створення СМ з боку Ради Європи та Європейського Союзу.

На сьогодні в Україні сформувалося кілька підходів щодо утворення системи суспільного мовлення.

1. СМ має бути створена на основі майна та організаційної структури Національної телерадіокомпанії України, регіональних ДТРК, телеканалу “Культура”, а також ДТРК “Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення”. Таким чином, передбачається фактична ліквідація державного мовлення та його заміна на СМ. (підтримують представники коаліції громадських організацій “Суспільне мовлення”, до якої увійшли Незалежна асоціація телерадіомовників України, Громадська рада з питань свободи слова та інформації, ГО “Телекритика”, Інститут політики, Академія Української преси, Комітет “Рівність можливостей”, Київська незалежна медіа-профспілка та ін. Найбільш активними прихильниками цього підходу є, зокрема, А. Шевченко, Р. Скрипін, Т. Стецьків, С. Правденко, Н. Лігачова.Передбачалося формування чотирьох каналів СМ, зокрема, каналу “Euronews-Ukraine” та каналу іноземного мовлення “Україна-світ”.

2. створення системи СМ полягає у поступовому реформуванні державного мовлення у напряму часткового його збереження за одночасного створення на наявних потужностях НТКУ та регіональних ДТРК телерадіоорганізації, яка за своєю організаційною структурою, принципами діяльності та програмною політикою була б близькою до російського телеканалу “Культура” або американського “Discovery”.

3. збереження повноцінного державного мовлення та утворення на новій матеріальній й організаційній основі системи суспільного мовлення.

Практика розвинених країн Заходу, а також посткомуністичних держав Європи свідчить, що найбільш оптимальним підходом до формування системи СМ є цілковита ліквідація державного мовлення. Саме цей підхід міститься і у рекомендації ПАРЄ “Суспільне мовлення».
77.Вплив політичної системи в державі на функціонування медіа

Держава відіграє вирішальну роль у процесі формування медіа системи.. Найважливіша форма втручання – громадське телерадіомовлення(ТРМ)(існувало в усіх країнах Зх Євр та Пн Ам). На сучасному етапі – зрушення до комерційного радіомовлення, але громадське – все ще важливе. Загалом гром телерад мовлення в європі відіграє дуже велику роль і є дуже поширенив – в середньому його аудиторія 30-50% населання(в порівнянні з Канадою у 9 и США у 2 %). Також в Європі значно вищий рівень фінансування гром ТРМ. Громадське телерадіомовлення було найважливішою формою державної власності на ЗМІ. У багатьох країнах держава сама або ж через державні підприємства володіла інформаційними агентствами, газетами чи підприємствами, пов’язаними з медіа. Субсидування преси також мало місце. Державна допомога може бути прямою чи непрямою (зниження ПДВ, пошт тарифів, оплата за корист ком-ми), вона може бути спрямована на інфо агенства або окремих журналістів (зниження податків або вартості проїзду в громадянському транспорті). Типовим є і субсидіювання кіноіндустрії.

Інші форми держ втручання:

      • Закони про наклеп, дифамацію,приватністьі закон про право на відповідь

      • Про заборону виступів, що розпалюють ворожнечу

      • Про проф. таємницю журналістів(конф джерел інфи)+ «закон про сумління» - захист журналістів при зміні політичного курсу газети

      • Закони, що регулюють доступ до урядової інфи

      • Що регулюють право власності на ЗМІ

      • Регулюють процес політ комунікації(особливо під час виборів

      • Ліцензування ТРМ+ питання політичного плюралізму, мови.

Загалом все залежить від обраної моделі. Так у ліберальних медіа системах втручання держави значно обмежене, а ЗМІ розвиваються відповідно до законів ринку.(держ відіграє важливу роль у процесах володіння, фінансування та управління). Яскравий приклад – США – відбувається обмеження багатьох типових для Євр форм втручання. Також важливим питанням є еффективність – слабка роль держави може бути наслідком ретельно спланованої політики на користь ринку, або бездарою політичною лінією. Окрім питанб волоіння, фінансування та управління ЗМІ держава також відіграє важливу роль, як джерело інформації та «першочерговий критик»

І має величезний вплив на прцес відбору суспільно значущих питань.
78.Поставленні події та їх поширення у медіа

Для поліпшення іміджу провідних політиків світу готу­ються «поставлені події». Поставлені події або псевдоподії – такі події, яких не було б без участі ЗМІ. Створення інформаційних приводів для поставлених подій є вкрай важливим на сьогодні, оскільки це є опосередкованим, а тому делікатним впливом на ЗМІ. До них належать церемонії, пов'язані з життям королівських родин, похорони перших державних осіб, інаугурації, зустрічі на міжнародному рів­ні, підписання мирних угод тощо. Ритуал цих подій ретель­но розробляється, готуються сценарії, заздалегідь установ­люються телекамери, обирається час для трансляції (дово­лі часто — найкращий телевізійний час (прайм тайм), але самі події йдуть у прямому ефірі, їх політичний резонанс незаперечний, а соціальна значущість полягає у зміцненні авторитету вищих офіційних осіб та в ілюзії співучасті в тій чи іншій важливій події. Джарол Менгейм, автор книги «Стратегічна публічна дипломатія і американська зовніш­ня політика: еволюція стратегії» вважає важливою тран­сляцію візитів перших осіб держав, оскільки презентація відносин, що змінюються на краще, додає політичної ва­ги. Дж. Менгейм вбачає в комунікаційних стратегіях не­від'ємну частину політики і дипломатії. Багато з керівни­ків держав приїжджає до Сполучених Штатів, щоб здобу­ти політичні переваги, інколи в очах своїх громадян, а ін­коли — в очах міжнародної громадськості.

«постав­лені події» (першою «ластівкою» з них вважається пряма трансляція урядових урочистих банкетів під час перебуван­ня Річарда Ніксона в Китаї 1972 р.) серед дослідників по­літичної комунікації дістали назву «театр влади»: міжнарод­ній аудиторії і лідерам інших держав демонструються змі­ни у двосторонніх (чи багатосторонніх) відносинах.

У колишньому СРСР прикладом таких «поставлених подій» першої половини 80-х pp. були похорони Гене­ральних секретарів ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, Юрія Андропова, Костянтина Черненка, Особливу невтомність у від­віданні таких подій (не тільки в СРСР, але і в церемоні­ях поховання лідерів інших держав) виявляв Джордж Буш. - «Тільки помріть — і Буш уже тут» - виконан­ня прямих дипломатичних функцій у політичній атмос­фері «холодної війни»

1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Схожі:

1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 icon1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація...
Обки та передачі інформації. Також це діяльність з добору нових сенсів, які наближають людину до осягнення морального знання. Крім...
1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 iconМасова культура у ХХ ст
Американський соціолог Б. Розенберг пише: “Чи є масова культура мерзенністю, нешкідливим заспокійливим засобом або ж благословенням...
1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 iconНавчально-тематичний план лекцій І семінарських занять 6 змістовий...
Змістовий модуль природа масовоінформаційної діяльності. Масова інформація як соціальний
1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 iconПлан Теоретичні засади аналізу сучасних тенденцій розвитку культури....
Динаміка розвитку культури ХХІ ст за формою (масова, елітарна, субкультура) І за процесом (культурна експансія, глобалізація культури,...
1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 iconПитання до мк-1 для студентів ІІІ курсу з дисципліни «Українська...
Поняття мовної норми. Види мовних норм. Орфоепічні норми української літературної мови
1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 icon2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим...
Тема Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.)
1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 iconПлан Спілкування І комунікація. Функції спілкування. Види, типи І...
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. – Вц «Академія», 2004. – 344 с
1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 iconПитання до екзамену з курсу нзл для 5 курсу
Сучасна «масова література»: проблема дефініції. Мотив долі в романі Девіда Мітчелл «Хмарний атлас»
1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 iconТема : усна професійна комунікація. Контрольна робота
Користуючись дидактичними матеріалами. Виконайте самостійну роботу (пункт 4). Зверніть увагу: у посібнику подано матеріал до 4-го...
1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2 iconСуть моєї Ідеї ось у чому
Ми пропонуємо гуманне вирішення цієї проблеми, тобто стерилізацію та вакцинацію тварин. Досвід багатьох країн світу довів, що масова...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка