История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с




НазваИстория мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с
Сторінка1/24
Дата конвертації19.06.2013
Розмір3.72 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24
История мировой журналистики / Беспалова А.Г., Корнилов Е.А., Короченский А.П., Лучинский Ю.В., Станько А.И. / Изд-е 2-е. – Р-н-Д, 1999. – 344 с.
Переклад українською – О.Мелещенко
Зародження й розвиток журналістики в Європі
Поява друкованої періодики в Європі і, відповідно, формування самого феномену журналістики, пов’язано із винаходом книго друкування, що спричинило інформаційну революцію. Коли приблизно в 1450 р. золотих справ майстер з німецького міста Майнца Іоганн Гутенберг вигадав рухому літеру і створив перший друкований прес, то тоді ця подія назавжди змінила європейську культуру. Книгодрукування стало не простим прискоренням тиражування книжкової продукції, а зміною способу життя й мислення європейців. Друковане слово зробило насущною потребою поширення грамотності, що викликало революцію в освіті та змінило соціальну структуру суспільства.

Якщо до виникнення друкованого верстата Гутенберга в Європі існувало близько 30 тис. книг, то до 1500 р. їхня кількість наблизилась до 9 млн. Крім того, доступ до письмової інформації отримали й ті, хто не належав до церковної еліти. Друковане слово стало першим засобом масової інформації [тут слід зробити посилання: масової інформації для тодішнього суспільства, оскільки по-справжньому масовими засоби інформації стають лише у ХХ ст., з поширенням глобальної мережі Інтернет і супутникового телебачення] і зумовило появу “друкарської та індустріальної людини”. Розповсюдження книгодрукування, на думку Маршалла Маклюена, привело до перемоги візуально-лінейного сприйняття, до розвитку та формування національних мов і держав, до промислової революції та індустріалізації, до епохи Просвітництва та наукової революції.

Однак процес виникнення друкованих періодичних видань розтягнувся більш ніж на півтора сторіччя, хоча потреба в одержанні оперативної інформації була високою. Перші газети були рукописними, залишаючись такими протягом усього ХVІ ст., й існували паралельно з друкованими і в ХVІІ ст.

Ускладнення економічного та політичного життя Європи наприкінці ХVІ – початку ХVІІ ст., розширення торговельних і культурних контактів між європейськими країнами вимагали створення нової системи обміну інформацією. Налагоджені морські та сухопутні комунікації, інтенсивне використання річкових систем, будівництва каналів створили умови для відносно швидкої передачі новин з одного регіону в інший. У ХVІ – ХVІІ ст. у багатьох країнах Європи з’явилися державні поштові служби, що прискорили процес обміну інформацією.

Необхідність отримання оперативної інформації як у господарській галузі, так і в політичній привела до того, що у великих торговельних і політичних центрах наприкінці ХVІ ст. стали виникати інформаційні листки, які повідомляли про проведення ярмарок, про кон’юнктуру цін, про прибуття товарів до порту, а також рукописні газети, покликані угамувати інформаційний “голод”.

Попередниками газет стали венеціанські рукописні газети, що з’явилися у цьому великому економічному та фінансовому центрі Європи у другій половині ХVІ ст. Слово “газета”, що увійшло до більшості європейських мов, походить від назви старовинної монети (gazzetta), яку читачі платили за цей інформаційний листок.

Венеціанські газети являли собою аркуші, складені навпіл і заповнені від руки з чотирьох боків. Розміщена в них інформація не була підписана і містила новини про різні події, що відбувалися в Італії (виключаючи саму Венецію) та за її межами. Короткі новинні блоки (в основному військові або політичні) були розділені абзацами, де в якості своєрідного “заголовка” виступали назва міста (країни) і дата події. Венеціанські рукописні газети називалися “аввізі” (avvisi – від італ. “avviso” – повідомлення, сповіщення), і найранніший комплект, який дійшов до нас, датується 1566 р.

Періодичність рукописних газет була щотижневою. Не зберіглося достатніх відомостей про перших журналістів, котрі створювали венеціанські avvisi. Є свідчення про те, що у Венеції існував цех професійних збирачів новин – “аввізаторі” (“avvisatori” – від італ. “вісник, що приносить новини”), проте наприкінці ХVІ – ХVІІ ст. цей фах важко було віднести до розряжу престижних.

Рукописні венеціанські газети мали досить широкий обіг по Італії та Європі й сприяли появі аналогічних видань у Німеччині, де італійський досвід використали представники аугсбурзького банкірського дому Фуггерів. Фінансова імперія Фуггерів мала інтереси у багатьох державах Європи та кредитувала монархів Старого Світу, володіла добре розгалуженою мережею торговельних агентів у промислових центрах континенту. Торговельні агенти служили кореспондентами, збираючи для Фуггерів інформацію ділового, політичного та загального характеру. Ці повідомлення, певним чином скомпоновані й акуратно переписані, стали “газетами” банкірського дому Фуггерів (“Fuggerzeitungen”) та були поширені в Європі між 1568 і 1605 рр.

Рукописні газети Фуггерів не продавались, а поставлялися лише обраному колу отримувачів, до якого входили члени родини Фуггерів, а також клієнти банкірського дому. Замкнутий характер поширення фуггерівських “газет” не довзоляє вважати їх безпосередніми попередниками першиї європейських газет, оскільки однією з характерних ознак газети є вільний доступ до її одержання. Але сам феномен довготривалості їхнього існування, безперечно, заслуговує на увагу.

Окрім рукописних газет, в інформаційному потоці ХVІ – ХVІІ ст. були поширені друковані памфлети, “книги новин”, “листки новин”, “газети-листівки”, “реляції” та “балади новин” – друковані брошури невеликих формату та обсягу, що оперативно відгукувались на різні події як всередині країни, так і за кордоном і багато в чому нагадували перші газети. Незважаючи на тотожність, три основних моменти відрізняють ці брошури від перших газет: 1) подібного роду друкована продукція зазвичай присвячувалась лише одній події; 2) ці видання не були періодичними; 3) часто-густо акцент робився на ілюстративному ряді, як, приміром, у “баладах новин” чи в “газетах-репродукціях”. “Книги новин” не зникли з пявою перших газет, а продовжували існувати протягом усього ХVІІ ст.

Роком народження європейської газетної періодики вважається 1609 р., а містом її виникнення стала Німеччина. Газета, яка починалася словами “Relation: Aller Furnemmen”, була надрукована у січні 1609 р. у місті Страсбурзі, і в ній були вміщені новини з Кельна, Антверпена, Рима, Венеції, Відня та Праги. Редактором-видавцем цього щотижневика став друкар Іоганн Каролюс, який до цього займався складенням рукописних листків новин.

У тому ж 1609 р. в Аугсбурзі з’явилася “Avisa Relation oder Zeitung” – інша щотижнева газета, яку видавав Лука Шульте. Італійське слово “avviso”, яке проникло в німецьку пресу, свідчить про генетичний зв’язок між першими німецькими щотижневими газетами та їхніми венеціанськими прообразами. Формат німецьких видань і форма подачі новин також нагадують венеціанські avvisi.

Перші друковані газети не мали чітко визначеної назви. Місце видання та прізвище редактора-видавця зазвичай не вказувались. Розташування новинного матеріалу залежало не від ступеня важливості самої події, що описувалась, а від дня надходження цієї інформації. Самі новини практично не коментувалися й подавались без усяких рубрик, політичні події перемежовувалися з далеко не завжди достовірними сенсаціями.

Як приклад подачі матеріалу у перших газетах можна навести переклад європейських “вістових друкованих листків”, зроблений “курантельниками” з Посольського приказа у 1621 р. для Федора Михайловтча, першого царя з дому Романових.

“Из города Страсбурха вести, что за четыре дни францужские послы из Ведны назад сквозь город Страсбурх во Францужскую землю прошли, а думные их вином дарили. А сквозь Страсбурх ежеден служивые люди проезжают в Елзас, а там ходят служити арцыкнязю Леопольду.

Из Италианские земли в грамотах пишут, что разбойник Самсон на море многих торговых кораблей взял.

Из Амбурха вести, что датский король сквозь город Амбурх проехал, а только с час побыл да обедал, а прежде сего он в город въехал, ево узнали амбурцы, и как он хотел из города выехать, и оне повелели надолбы сомкнуть и его не выпустили покаместа от бурмистров ключи принесли, а он в те поры гулял по насыпи города…

В Галанской земле в поморе под островом Теселом рыбники рыбу ловили, а видели чюдо в море. Голова у него человеческая да ус долгой, а борода широкая, и рыбники от того добре устрашилися, и один рыбник побежал из судна в нос и хотел то чюдо смотреть, и чюдо под судно унырнуло и испоца опять вынырнуло, и рыбники побежали на корму и хотели ево ухватить, и он опрокинулся, и оне видели у него туловище как у рака, а хвост у него широк, да и ноги у него тоже широки были, а плавал, что собака…

В Гаге мудрая книжка печатана, именуется Дедукцио нулитатум, а в ней описует как цысар чешского короля проклинал и то проклинанье во всю свою область разослал”.

Починаючи із 1609 р., щотижневі періодичні друковані видання почали швидко поширюватись по всій Європі: у 1610 р. друкований щотижневик “Ordinari Wohenzeitung” почав видаватися у Базелі, у 1615 р. до Базеля приєдналися Франкфурт-на-Майні та Відень. У 1616 р. газета з’являється у Гамбурзі, у 1617 р. – у Берліні, у 1618 р. – в Амстердамі, у 1620 р. – в Антверпені, Магдебурзі, Нюрнберзі, Ростоку, Брауншвейзі, Кельні.

Що стосується Кельна, то в цьому місті, починаючи з 1588 р. Міхель фон Айтцинг видавав двічі на рік добірку політичних та військових подій за півріччя під назвою “Relatio Historica” (“Історичний вісник”) і продавав своє видання восени та навесні на франкфуртських книжкових ярмарках. У 1594 р. у Кельні з’являється ще одне видання, яке висвітлювало події за минуле півріччя. “Mercurius Gallo Belgicus” (“Галло-бельгійський Меркурій”) виходив латинкою і був відомий далеко за межами Німеччини.

До 1630 р. щотижневі газети з’явились уже в 30 містах Європи. Швидке поширення друкованих періодичних видань пояснювалось зрослим рівнем друкарської справи, зростанням міст і збільшенням попиту на різну інформацію з боку міського населення – основним споживачем цього типу друкованої продукції.

Однак процес появи перших газет у ряді країн стримувався суворими цензурними порядками, що регулювали виникнення друкованої продукції. Повсюдне уведення інституту попередньої цензури, який з’явився майже відразу після винаходу книгодрукування, стало реакцією держави на непідконтрольне розповсюдження ідей, думок та інформації.

Уже в 1502 р. в Іспанії було прийнято закон, згідно з яким усі друковані видання повинні були проходити попередню цензуру. Цензорські функції покладалися на державні та церковні структури. Вормський едикт 1521 р., спрямований проти Лютера, передбачав запровадження попередньої цензури у Німеччині.

Реакцією католицької церкви на перемогу Реформації стала поява у Римі в 1559 р. першого “Індексу заборонених книг”, що видавався Ватіканом і уводив цензуру на видання, які циркулювали на території держав католицького світу. Причому “Індекс заборонених книг” переслідував не лише за написання, видання та поширення заборонених книг, а й за їх читання та зберігання. Не випадково Джон Мільтон у своїй знаменитій “Ареопагітиці” порівнював папську цензуру з “таємним чудовиськом” Апокаліпсиса.

Саме дія цензурних обмежень привела до того, що перші друковані газети в Англії та Франції з’явилися з відносним запізненням. В Англії у 1538 р. було прийнято закон, згідно з яким будь-який друкар повинен був отримати королівський патент на свою діяльність, а цехова організація друкарів – “Компанія книговидавців” – була зобов’язана не лише подавати друковані матеріали на попередню цензуру, а й стежити за діяльністю членів свого цеху. Ордонанс (указ) 1585 р. регламентував появу друкованої продукції й визначав кількість діючих у королівстві друкарень (їхня кількість не повинна була перевищувати 20), функції цензури в Англії були покладені на так звану Зоряну палату при Таємній раді короля, яка відігравала у ХVІ – ХVІІ ст. роль комітету у справах преси. Право головних цензорів у Зоряній палаті отримали архієпіскопи лондонський і кентерберійський, без санкції яких не міг бути опублікований жоден друкований текст. У Франції закон 1561 р. зобов’язував лупцювати поширювачів й авторів “наклепницьких” листків і памфлетів. У випадку повторного порушення закону винні каралися смертною карою.

В умовах жорсткого цензурного тиску роль своєрідного “каталізатора” для виникнення англійських і французьких газет відіграла Голландія, яка в ХVІІ ст. була найліберальнішою державою Європи як в економічному, так і в духовному аспектах. Французький філософ і публіцист П’єр Бейль, котрий сам знайшов політичний притулок у Роттердамі, писав у 1684 р.: “Республіка Голландія має перевагу, якої немає в жодній іншій країні: у ній надають друкарам свободу у досить великих масштабах, так що до них звертаються з усіх кінців Європи люди, збентежені труднощами, з якими вони зіштовхуються, намагаючись отримати привілей – право друкувати свої твори”.

Добре налагоджена друкарська справа та вміле використання переваг “ідеологічного лібералізму” дозволило Голландії отримати чималий прибуток від продажу друкованої продукції у сусідні країни (Англію, Францію), де вона йшла нарозхват. У вересні 1620 р. Каспар ван Хілтен (видавець і редактор першої голландської газети “Courante eyt Italien, Duetsland, etc.” – “Вісті з Італії, Німеччини тощо” почав перекладати власне видання французькою мовою та розповсюджувати на території Франції під назвою “Courant d’Inalie & d’Almaigne, etc”. Судячи з усього, це підприємство ван Хілтена мало комерційний успіх.

У грудні того ж 1620 р. голландський гравер і картограф Пітер ван де Кеєре, котрий жив кілька років у Лондоні, почав видавати в Амстердамі англійською мовою газету, що являла майже дослівний переклад голландських “couranto”. Перший номер видання Кеєре від 2 грудня 1620 р. вийшов без назви і починався вельми примітно: “The new tydings out of Italie are not yet com” – “Свіжі новини з Італії ще не отримані”.

Із другого номера у цього видання з’являється назва “Corrant out of Italie, Germany, etc”. Новини, що містилися у віддрукованій в Амстердамі газеті, важко було назвати свіжими, але вони давали читачам уявлення про події, що відбувалися в Європі.

Період домінування “детальних газет голландців”, як називав їх у 1621 р. Роберт Бертон, тривав недовго – близько двох років, після чого вони були витіснені власне англійськими періодичними виданнями. Але вони істотно доповнили “інформаційний простір” Британії, який той же Роберт Бертон в “Анатомії меланхолії” описував таким чином: “Усякий день узнаю я нові відомості: звичайні чутки про війну, чуму, пожежі, повені, крадіжки, вбивства, зарізування, метеори, комети, привиди, дива, мерців, взятих або обложених містах у Франції, Німеччині, Туреччині, Персії, Польщі та інших; про набори ті щоденні приготування до війни та інших подбіних новинах, які веде за собою наш бурхливий час: виграні битви, стільки-то чоловік вбито, …корабельні аварії, піратство, морські двобої, мир, ліги, стратагеми й нові тривожні вісті, – нечуване змішення обітниць, бажань, дій, указів, прохань, процесів, захисту, прокламацій, скарг, збитків, – ось що щодня вражає наш слух. …Потім йдуть відомості про шлюби, маскаради, святкування, ювілеї, посольства, верхогони й турніри, тріумфи, трофеї, паради, ігри, театральні вистави. Сьогодні ми узнаємо, що когось зроблено новими лордами та сановниками, завтра – що зняті важливі посадові особи, потім роздані нові почесні нагороди. Один звільнений, інший ув’язнений. Один купує, інший не може платити; цей отримує статок, його сусіда стає банкрутом. Тут багатство, там – дорожнеча й голод. …Таким чином усякий день я узнаю громадські й приватні новини”.

“Громадські й приватні новини”, відображені у власній періодичній пресі, уперше з’явилися в Лондоні 21 вересня 1621 р. у вигляді газети під назвою “Corante, or Weekly News from Italy, Germany, Hungary, Poland, Bogemia, France and the Low Countries” (“Вісті, або Щотижневі новини з Італії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Богемії, Франції та інших країн, де визнається право закону”). Перша англійська газета орієнтувалась на голландські зразки, що видно із самого заголовку, а замість імені видавця були надруковані ініціали – “N.B.”.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Схожі:

История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconРеформація в Європі (XVI-XVII ст.)
Сказкин С. Д., Чистозвонов А. Н. Реформация в Швейцарии // История средних веков в двух томах / Под ред. С. Д. Сказкина. — 2-е изд....
История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconДжуринский А. Н. История зарубежной педагогики: Учебное пособие для...
Навчальний посібник. [за ред. О. А. Дубасенюк, М. В. Левківського]. – Житомир: ждпу, 1999. – 336 с
История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconТема. Середня базова освіта: стратегія реформування змісту освіти
Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века. – М.: Изд-во урао, 1999
История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconАсмус В. Ф. Античная философия: Аристотель. Категории: [учеб пособие]. изд. 2-е изд доп
Абеляр П. Глоссы к «Категориям» Аристотеля / Петр Абеляр // Антология средневековой мысли: в 2-х т. – Т – спб.: Изд-во Русского христианского...
История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconЛекція 1 Тема: Предмет, завдання І методи вікової психології
Абрамова Г. С. Возрастная психология: Учеб пособие для студ вузов. – 4-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр „Академия”, 1999....
История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconА. Т. Пилипенка, І. В. /7' ятницького, ж 35 Ф. Г. Жаровського за...
Аналитическая химия. Жаровский Ф. Г., Пилипенко А. Т., Пятницкий И. В.— 2-е изд., перераб и доп.— Киев : Вища школа. Головное изд-во,...
История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconЛекція №11
Сартр Ж. П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М., 1989. – С. 319-344
История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconГрушевицкая Т. Г., Гузик М. А., Садохин А. П. Словарь по мировой художественной культуре
Зарубинецька І черняхівська культура та їх місце в культурному надбанні слов'ян
История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconТема основні етапи розвитку соціологічної думки (2 год.)
Назаретян А. П. Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры. – М., 1995
История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. Р-н-Д, 1999. 344 с iconГрушевицкая Т. Г., Гузик М. А., Садохин А. П. Словарь по мировой художественной культуре
Лекція Українська культура доби козацько-гетьманської держави. Українське бароко (2 год.)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка