1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація




Назва1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація
Сторінка7/14
Дата конвертації23.06.2013
Розмір1.71 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Інформатика > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

професійні

  • непрофесійні

    ^ Професійним комунікатором є той комунікатор, який усвідомлює власні процеси передачі або споживання інформації, керує ними, удосконалює свої уміння й навички, професіонально (тобто майстерно) організовує процес передачі або переробки інформації.

    До професійних комунікаторів належать професійні мовці та професійні співбесідники (аналітики мовлення).

    Професійні мовці формуються на основі усвідомлення процесів породження висловлювання, механізмів виникнення повідомлення, усвідомлення тих факторів (чинників), які впливають на мовця під час виникнення повідомлення.

    У процесi масового спiлкування структура комунiкатора, як правило, є складною. У якостi комунiкатора виступає цiлий колектив — редакцiя газети, радiо, телебачення, видавництва тощо, де рiзнi вiддiли використовують рiзнi комунiкацiйнi функцiї.

    35.Взаємозв'язок комунікатора з іншими складовими комунікаційного процесу.
    Комунікатор – особа/група осіб, що мають вплив на зміст масової комунікації.

    Це та функціональна позиція з якої починається комунікація.

    С.І. Даниленко запропонував класифікацію для 4 типів комунікаторів:

    • топ-менеджери

    • власники ЗМІ

    • журналісти

    • журналіський колектив


    *******

    Зв'язок комунікатора з іншими складовими комунікативного процесу складається з наступного:

    1) зв'язок комунікатор-повідомлення: він його власне і формує;

    2) комунікатор-канал: обирає найвдаліший канал для свого повідомлення;

    3) комунікатор-реципієнт: виходячи з обраного реципієнту формує повідомлення, обирає канал, далає бар'єри, очікує зворотньої реакції.

    За визначенням Е. Гофмана комунікатор це та функціональна позиція з якої починається комунікація. Він взаємодіє з усіма складовими комунікаційного процесу по різному, при цьому реалізуючи свою комунікацію у різних формах, і сам виступаючи у різних ролях:

    • аніматор – той, хто озвучує створений кимось текст (диктор ТВ)

    • автор – хто обирає що сказати і як (журналіст)

    • принципал (винуватець) – той, чиї позиції і уявлення розкриті у тексті. Це категорія службового рівня, коли індивід говорить “ми” ,а не “Я”

    • контектер – виконавець фактичної функції підтримання розмови

    • символізатор – говорить не те, що думає. Він автор та аніматор, але не принципал. Ситуація комунікативної істини, а не правди (іронія, лестощі,брехня).

    Одна і таж особа може переключи або суміщати ці ролі в залежності від контексту.

    36.Традиційні методи дослідження медіа впливу

    Офіційна історія вивчення медіа впливів починалася в США й охоплювала результати військової пропаганди під час першої світової війни, а також комерційної реклами і зв’язків з громадськістю після війни. Вважалося, що ЗМІ чинять на аудиторію могутній, потужний вплив. Цю “стурбованість” фахівців поділяла й громадськість. Вплив масової інформації порівнювався з кулями або наркотиками, що кололися в вену. Ці образи стали основою теорії шприца або теорії кулі для пояснення впливу ЗМІ. Ранні наукові роботи писалися в рамках цих теорій і визнавали величезну владу ЗМІ над аудиторією, виношувалася концепція суспільства ізольованих індивідів, які потрапляли під вплив всемогутніх ЗМІ.

    Теорія шприца залишалася провідною до завершення великої депресії в

    США, коли емпіричні дослідження показали, що вплив медіа був усе-таки не

    таким сильним, як вважалося. На зміну прийшла концепція індивідів — членів соціальних груп, спілкування в яких обмежує вплив масової інформації.

    Проведені П. Лазарсфельдом із бюро прикладних соціальних досліджень Колумбійського університету, К. Говлендом з військового департаменту США

    дослідження показали, що вплив медіа на індивідуальних споживачів масової інформації є обмеженим.

    Концептуальна модель обмеженого впливу була популярною в 1960 році

    у зв’язку з публікацією монографії Джозефа Клаппера «Вплив масової комунікації». Автор зробив узагальнення наукових публікацій щодо медіа впливів з 1920 по 1950 роки. Клаппер був переконаний, що розмови про потужний вплив медіа на людей істеричні; необхідно вивчати фактори, які обмежують вплив медіа на людину, адже ЗМІ через ці фактори не чинять стовідсоткового впливу на аудиторію.

    Проте з розвитком досліджень обмеженого впливу медіа, деякі з них все

    ж таки фіксували прямий вплив. Тому історія медіа впливу була відредагована таким чином, що з’явилася концепція помірного і сильного впливу.

    “Офіційна” історія дослідження медіа впливу і масової комунікації — від

    потужного, всемогутнього впливу ЗМІ, до концепції обмеженого, потім помірного і сильного впливу — не є досконалою, оскільки вона вибудовувалася на окремих популярних дослідженнях, трималася на авторитетних дослідниках і не враховувала ті дослідження, які не вкладалися в рамки прийнятих концепцій. Через те “офіційна” історія зазнала перегляду.

    Переглянута версія історії медіа впливу. Переглянута історія не заперечує “офіційної”, що стала своєрідною біблією для вчених, вона лише знімає

    питання однозначного трактування періодів розвитку — від уявлення про

    потужний вплив через обмежений, помірний до сильного впливу. Річ у тім,

    що в усі періоди розвитку науки про масову комунікацію були роботи, які не

    вкладалися в “офіційну” історію, і їх просто ігнорували. Ці роботи ніби суперечили прийнятій точці зору на той час. Переглянута версія історії включає ці роботи в науковий обіг і стверджує, що вплив медіа існує постійно, тільки він різний, бо залежить від багатьох чинників.

    Усі дослідження в своїй сукупності довели, що медіавплив буває когнітивним, поведінковим або афективним (емоційним). Він може бути прямим або непрямим, коротким, довгим або сповільненим, ізольованим або загальним. Вплив має індивідуальні відмінності, залежить від психологічних факторів, середовища і характеристик соціальних груп, які керують сприйняттям масової інформації та реакцією на неї. Через те все залежить від того, який саме вплив потрапляє в поле зору дослідника. Але абсолютизувати той

    вплив, який потрапив під спостереження, не варто.
    Такі суперечливі точки зору висловлювалися постійно. Так, дебати навколо того, чим є преса — “дзеркалом”, яке відображає громадську думку, чи

    “прожектором”, який формує її,— точаться до сих пір, починаючи з 1950-х

    років.

    Карл Говленд вивчав у Йєльському університеті вплив навчальних кінофільмів на погляди і переконання американських військових під час другої світової війни. Пізніше досліджував вплив ЗМІ на погляди і переконання.

    На мою думку:

    1. Масова комунікація, як правило, не є необхідною і достатньою причиною впливу на аудиторію. Вона впливає опосередковано, через певні фактори.

    2. Ці фактори опосередкування такі, що, як правило, перетворюють масову комунікацію на другорядну, а не єдину причину в процесі усталення існуючих умов. Незалежно від цих умов — чи то намірів виборців стосовно кандидата, чи то їхньої схильності або стійкості до протиправних дій і т. д. — і

    незалежно від того, чи є цей вплив індивідуальним або соціальним, мас-медіа більшою мірою посилюють, ніж змінюють ці наміри.

    3. Тоді, коли масова комунікація все-таки виконує функцію зміни, очевидним є наявність однієї з двох умов:

    а) фактори опосередкування не діють, тому вплив ЗМІ є прямим;

    б) фактори опосередкування сприяють змінам.

    4. Існують ситуації, в яких ЗМІ, очевидно, чинять безпосередній вплив

    або ж безпосередньо і самі собою виконують певні психофізичні функції.

    5. Ефективність масової комунікації (і як другорядної причини, і як джерела безпосереднього впливу) визначається різними аспектами самих засобів

    масової інформації або ж комунікативної ситуації, включаючи, наприклад,

    особливості текстової організації, характер джерела й тип засобу передачі

    інформації, існуючу суспільну думку та інше.

    37. Типологічні особливості засобів масової комунікації.

    Засоби масової комунікації вже давно перетворилися на найважливішу складову

    частину нашого громадського життя. Це явище в різних аспектах намагаються осмислити

    політологи, соціологи, філософи, культурологи, психологи. Сьогодні ЗМК

    розглядається як інструмент формування суспільних поглядів та настроїв. Вони створюють публічний дискурс – найбільш впливовий та авторитетний різновид мовлення. Це дає підстави припустити думку, що мова є основним засобом керування суспільством; через мовлення формуються суспільні помисли, ідеологія, настрій суспільства тощо, тобто мова організує діяльність суспільства та керує ним. Отже, основною особливістю і знаряддям ЗМК є мова. На сучасному стані розвитку суспільства мас-медіа займають панівну позицію як сфера мовленнєвої діяльності. Ця сфера має власну конструктивну специфіку, яка виявляється у відсутності універсальних законів застосування мови в масовому спілкуванні. До того ж, мовлення масової комунікації не є аналогічним мовленню не тільки художньої літератури, але й так званому публіцистичному стилю на сучасному етапі розвитку комунікативістики будь-яка соціальна діяльність супроводжується взаємодією. Виявом такої взаємодії виступають масові комунікації, які за своєю сутністю є “соціально-орієнтованим масовим спілкуванням членів суспільства завдяки традиційним технологіям – друку, телебаченню, радіомовленню, а також новим – Інтернету, супутниковому телебаченню.

    Масову комунікацію від усіх інших видів спілкування відрізняють три суттєві особливості: 1) це канал, технічний засіб, за допомогою якого передається інформація, 2) процес спілкування охоплює не окремих людей, а цілі соціальні групи та спільноти, перетворюючи тим самим людське спілкування в масове, 3) масовокомунікаційне спілкування має організований характер.

    Особливістю ЗМК також є те, що вони включають у себе таку сферу духовного виробництва, як літературно-творчу діяльність журналістів та інших учасників публічного або публіцистичного дискурсу. Журналістика як тип творчості створює власний інформаційний продукт – цілісну картину поточної дійсності. І інших конкурентів у цьому аспекті в неї немає. За допомогою ЗМК створюється динамічна картина світу.

    Крім того, ще однією особливістю ЗМК є інтерактивність, так як основним ЗМК останнім часом являється Інтернет. Как принципиально новое средство массовой комму-

    никации, он обладает такими характеристиками, как интерактивность, открытость, отсутствие временных и пространственных ограничений, виртуальность.С технологической точки зрения интерактивность представляет собой двухстороннее, диалоговое взаимодействие в режиме реального времени. С позиций теории коммуникации интерактивность выделяется как один из трех (коммуникация, интеракция, перцепция) взаимосвязанных аспектов общения.



    1. Особливості каналів масової комунікації.

    Дослідження західними вченими різних видів комунікації дозволяють зробити висновок, що успіх чи невдача комунікації залежить в тому числі й від засобів та способів передачі інформації. В зв’язку з цим важливе значення для процесу комунікації набуває питання про канали комунікації. Канал – це засіб, за допомогою якого повідомлення передається від джерела до адресата. В теорії МК прийнято виділяти в якості каналів комунікації ЗМК (преса, радіо, телебачення, інтернет) та міжособистісні канали (вербальні, невербальні та пара вербальні засоби передачі інформації).

    Координація і взаємодія різних мас-медіа (преси, радіо, телебачення, Інтернет-медіа) успішно здійснюється тоді, коли у діяльності кожного з них у повній мірі розкриваються специфічні особливості та переваги. Однак їх максимальне використання неможливе без глибокого розуміння журналістами особливостей засобу комунікації, який знаходиться у їх розпорядженні, без творчого пошуку найбільш адекватних форм подачі матеріалів, які відповідають його природі. Власне типологічні особливості різних каналів комунікації залежать від особливості сприйняття людиною інформації та технічних характеристик і технології підготовки матеріалів у різних медіа. Наприклад, матеріали інформаційних жанрів найкраще розповсюджувати через радіо і Інтернет. Ці канали комунікації є найоперативнішими. Телебачення і, особливо, друкована преса тут відстають. Аналітичні жанри ліпше сприймаються через друковану пресу. Читач може сам задавати собі темп ознайомлення з новою інформацією, повертатися до тих місць, котрі він не зрозумів з першого разу. Матеріали художньо-публіцистичних жанрів найкраще сприймаються через телебачення, бо тут діють кілька органів почуттів, як аудіо, так і візуальне сприйняття інформації.

    Телебачення. Синтезуючи звук та зображення, телебачення забезпечує більш широкі комунікаційні можливості. Для глядача, який спостерігає пряму трансляцію з місця події, ТБ здатне створити «ефект присутності» - більший, ніж радіо чи газета. «Ефект особистісного спілкування» зближує телевізійну комунікацію з формами міжособистісного спілкування. Відомо, що спілкування може бути прямим та опосередкованим. Масова комунікація завжди носить опосередкований характер. Це означає, що між відправником та отримувачем є дистанція – просторова або часова. На ТБ дистанція може бути лише просторовою – у випадку прямого віщання. ТБ в очах своєї аудиторії ближче за інші ЗМІ стоїть до прямого, безпосереднього, особистісного та двостор спілкування. ТБ також властива програмність – тобто передача аудиторії повідомлень певним чином організованих.

    Радіо. Унікальність радіо – в його повсюдності та доступності. Люди слухають радіо, займаючись іншими справами. Вони користуються радіо, аби дізнатись новини, послухати музику, відволіктись від справ та відчути себе причетним до життя оточуючого світу. Тривалість життя радіоповідомлення – так само, як і телеінформації – не перевищує тривалості його передачі.

    Преса. Це масові періодичні друковані видання – газети та журнали. Газети розрізняються: 1) за періодичністю; 2) за масштабом; 3) за профілем. У кожної газети – своя аудиторія певного розміру (в залежності від тиражу), професійного та соціально-демографічного профілю. Провідні газети світу мають свої бюро в низці зарубіжних країн. Через газету людина ототожнює себе із суспільством, вона допомагає їй відчувати себе громадянином, членом соціальної групи. Газету чи журнал, - на відміну від інформації радіо та телебачення – можна зберегти, звернутися до неї ще раз. Інформація в журналі менш оперативна, проте більш яскраво оформлюється та довше зберігається читачем, містить більше аналітичного матеріалу, ніж газета. Читач розраховує знайти в газеті найсвіжіші новини та сподівається, що вони виявляться достовірними.

    1. Ефекти "першості" та "нещодавності". Їх використання у практиці масової комунікації.

    • Ефект першості - тенденція переоцінювати початкові події більш, ніж наступні події.

    • Ефект нещодавності - тенденція оцінювати значення недавніх подій вище, ніж більш ранніх подій.

    Ефект нещодавності - збільшення ймовірності пригадування останніх елементів розташованого в ряд матеріалу порівняно із середніми елементами ряду. Вивчається в контексті досліджень пам'яті, процесів навчання . Встановлено, що ефект нещодавності залежить не від довжини ряду що запамятовується і темпу його пред'явлення, а від характеру діяльності, що виконується безпосередньо після пред'явлення ряду: якщо вирішується завдання на виявлення сигналу, то ефект нещодавності зберігається (Д. Рейтман), якщо ж вирішується вербальне завдання, то ефект нещодавності відсутній (Л. і М. Петерсон). Ефект нещодавності пов'язаний з отриманням інформації з короткочасної пам'яті. У разі відсутності ефекту нещодавно на зазначену інформацію накладається інша подібна інформація, що надходить у сховище короткочасної пам'яті. Ефект нещодавності не має однозначної інтерпретації. У соціальній психології ефект нещодавності (відомий більше як ефект новизни) вивчається при сприйнятті людьми один одного і полягає в тому, що по відношенню до знайомої людини найбільш значущою виявляється остання, тобто більш нова, інформація про нього, тоді як по відношенню до незнайомої людини більш значима перша інформація.

    1. Інформація емоційна чи раціональна: проблема еф-ті.

    Початок численних досліджень з ефективності емоційної та раціональної інформації було покладено ще в 1935 р. Джорджем Хартманом. Тоді експеримент проводився не в лабораторних умовах, а безпосередньо на виборцях в Пенсільванії під час передвиборчої кампанії: було розіслано 5000 листівок з використанням емоційної та раціональної аргументації з закликами голосувати та соціалістів. Шанси на перемогу у виборах в цьому місті у соціалістів були незначними. Дослідники випустили п'ять тисяч листівок з використанням емоційної та раціональної інформації з закликами голосувати за соціалістів.

    До цього часу багато дослідників працюють в перерахованих напрямах, розробляючи та перевіряючи висунуті раніше гіпотези в тих чи інших конкретних умовах, уточнюючи межі дії визначених закономірностей.

    Одним з прикладів комунікації, що спрямована на широкий загал населення, є реклама. Як і більшість інших процесів, що здійснюють масовому комунікацію, рекламу за способом впливу на потенційного споживача поділяють на раціональну та емоційну.

    Раціональна реклама - інформує, звертається до розуму потенційного покупця, наводить аргументи, щоб переконати його; докази виражаються у словесній формі та підкріплюються відповідними малюнками й кресленнями. На думку деяких авторів, саме такою має бути реклама, наприклад, страхових послуг: конкретною, використовувати продумані аргументи та цифрові дані.

    Емоційна реклама, - спираючись на асоціації потенційного споживача, викликає характерні емоції та формує певне ставлення. Вона звертається до почуттів, діє на підсвідомість. Найчастіше - це малюнок, але може використовуватись і звук. Така реклама досить широко застосовується західними страховими компаніями, коли як основний стимулюючий образ використовуються благополучні (щасливі) усміхнені люди. У такому разі реклама має суто іміджовий характер.

    Досить часто в рекламі використовують ефект порівняння, змальовуючи емоційний стан людини, яка не має даного продукту, і стан людини що вже скористалася ним.

    Проте насправді рекламні повідомлення рідко являють собою лише один із двох видів реклами - раціональну чи емоційну – оскільки ефективність кожної окремо є досить обмеженою певним колом цільової аудиторії, що чутливий до кожного з цих видів. Тож найчастіше рекламні повідомлення тією чи іншою мірою поєднують у собі обидва ці види.

    Емоційна інформація, що характеризує емоційний стан індивіда в процесі спілкування (радість, сум, гнів, страх, здивування, різні складні почуття) є однією з найважливіших. С.Л. Рубінштейн писав що для справжнього розуміння не лише тексту промови, а й мовця, не тільки абстрактного значення його слів, але і того сенсу, який вони набувають в мові даної людини в даній ситуації, дуже істотно розуміння емоційно-виразного підтексту, а не тільки тексту.

    Слід розрізняти спрямованість емоційної експресивності мовця: а) на партнера (партнерів) по спілкуванню, б) на предмет розмови, в) на самого себе, що, природно, передбачає абсолютно різний психологічний характер впливу виражається емоції на комуніканта і відповідно його реакцію. Сприйняття емоційної інформації залежить від ступеня вираженості емоції в голосі. Дослідження показали велику надійність адекватного сприйняття таких емоцій, як гнів і страх в порівнянні з емоцією радості

    41.Загальні характеристики процесу контент-аналізу.

    Контент-аналіз – формалізований кількісно-якісний метод дослідження повідомлення. При визначенні основних характеристик контент-аналізу особливе значення має коло питань, яке обирається для дослідження. Професор Колумбійського університету Е.Тенні у своїй книзі "Науковий аналіз преси" запропонував вивчати ступінь уваги, яку преса приділяє різним проблемам. Він вважає, що перший крок у дослідженні полягає у здобутті даних, котрі стосуються ступеня уваги, що її приділяє преса різним темам, які вона реально помічає.

    Процес контент-аналізу визначають як:

    • Статистичну семантику

    • Техніку для об’єктивного й кількісного опису змісту комунікації

    • Техніку вироблення висновків на базі об’єктивного й систематичного встановлення характеристик повідомлення.

    Загальні характеристики контент-аналізу:

    - Об’єктивність – усі кроки на підставі заздалегідь вироблених процедур

    - Встановлення факту має значення лише тоді, коли воно поставлене в залежність від характеристик адресата або адресанта. Саме по собі виявлення повторення якогось слова поетом не є контент-аналізом.
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

    Схожі:

    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація icon1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. 2
    Основні етапи досліджень медіа впливу. Погляди Ховленда, Лазарсфельда, Лассуелла, Левіна, Стауффера, Веплса. 3
    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація iconМасова культура у ХХ ст
    Американський соціолог Б. Розенберг пише: “Чи є масова культура мерзенністю, нешкідливим заспокійливим засобом або ж благословенням...
    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація iconНавчально-тематичний план лекцій І семінарських занять 6 змістовий...
    Змістовий модуль природа масовоінформаційної діяльності. Масова інформація як соціальний
    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація iconПлан Теоретичні засади аналізу сучасних тенденцій розвитку культури....
    Динаміка розвитку культури ХХІ ст за формою (масова, елітарна, субкультура) І за процесом (культурна експансія, глобалізація культури,...
    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація icon2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим...
    Тема Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.)
    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація iconПитання до екзамену з курсу нзл для 5 курсу
    Сучасна «масова література»: проблема дефініції. Мотив долі в романі Девіда Мітчелл «Хмарний атлас»
    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація iconПитання до мк-1 для студентів ІІІ курсу з дисципліни «Українська...
    Поняття мовної норми. Види мовних норм. Орфоепічні норми української літературної мови
    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація iconПлан Спілкування І комунікація. Функції спілкування. Види, типи І...
    Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. – Вц «Академія», 2004. – 344 с
    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація iconТема : усна професійна комунікація. Контрольна робота
    Користуючись дидактичними матеріалами. Виконайте самостійну роботу (пункт 4). Зверніть увагу: у посібнику подано матеріал до 4-го...
    1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства. Масова комунікація iconСуть моєї Ідеї ось у чому
    Ми пропонуємо гуманне вирішення цієї проблеми, тобто стерилізацію та вакцинацію тварин. Досвід багатьох країн світу довів, що масова...
    Додайте кнопку на своєму сайті:
    Школьные материалы


    База даних захищена авторським правом © 2015
    звернутися до адміністрації
    skaz.com.ua
    Головна сторінка