Первомайський медичний коледж




НазваПервомайський медичний коледж
Сторінка1/6
Дата конвертації18.11.2013
Розмір0.77 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Хімія > Документы
  1   2   3   4   5   6



МОЗ УКРАЇНИ

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

Цикл природничо – наукових дисциплін

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ
НА ТЕМУ :
«ФІЗІОЛОГІЯ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ».
ПРЕДМЕТ : фізіологія

людини

Курс – 2

Семестр – 2

Спеціальність -512010102 .

Кількість годин – 2 .

ПІДГОТУВАЛА : викладач

фізіології Павлик О. А.

Розглянуто і схвалено

на засіданні методичної комісії

природничо – наукових дисциплін

Протокол № _______від_____2011

Голова циклової комісії _________

/Чеботар І.П. /


І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ .

Життя людини неможливо собі уявити без роботи ендокринних залоз. Вони виконують в організмі людини специфічну функцію -відповідають за гуморальну ( хімічну) регуляцію найважливіших фізіологічних процесів в організмі - розмноження, росту , обміну речовин . Недарма в медицині вивченню ендокринних залоз присвячений цілий розділ - ендокринологія ( тобто наука, яка вивчає діяльність ендокринних залоз і хвороб , які виникають при порушені цієї діяльності ) .

Ендокринологія є загальнобіологічною і загальномедицинською дисципліною. Загальнобіологічне значення полягає в тому, що ця наука займається вивченням механізмів регуляції і інтеграції функцій; загальномедичне значення полягає в тому , що ендокринна патологія є захворюванням всього організму . Ця обставина, а також загальне збільшення ендокринної патології в усьому світі потребують ретельного вивчення ендокринних залоз і пошуків нових методів лікування цих хвороб.

Знання фізіології залоз внутрішньої секреції допоможе студентам – медикам розібратися в тих змінах, які відбуваються в організмі при порушені функцій ендокринних залоз і будуть базою при вивченні таких клінічних дисциплін , як терапія , фармакологія , педіатрія та інших.

^ II. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ .

А) розкрити на основі системного підходу закономірності та особливості гуморальної регуляції діяльності організму ( ),
Б) обгрунтувати особливості дії гормонів на організм людини ( ) .
В) проаналізувати зв'язок між анатомією ендокринних залоз і їх функціональними властивостями ( ),
Г) проаналізувати зв`язок між різними залозами внутрішньої секреції та зв`язок між ендокринною і нервовою регуляцією діяльності організму ( ) .

^ Ш. ВИХОВНІ ЦІЛІ .

На матеріалі теми розвинути :

А) уявлення про вплив екологічних факторів на функцію ендокринних залоз та виникнення ендокринної патології,

Б) почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій , які базуються на глибоких знаннях анатомії і фізіології ендокринних залоз;

В) розвинути у студентів клінічне мислення , вміння пов'язати матеріал теми з клінічними дисциплінами .


^ IV. МІЖПРЕДМЕТНИЙ ЗВ`ЯЗОК .




V. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА

^ СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ .




П/П

Основні етапи

лекції та

її зміст .

Цілі в

рівнях

абстрак-

ції

Тип лекції.

Засоби активізації

студентів.

Матеріали

методичного забезпечення .

Розподіл

часу.

1.

2.

3.


Підготовчий етап.

Визначення актуальності теми, навчальних цілей, мотивації.
Основний етап.

Викладення лекційного матеріалу за планом:

1.Структурно-функціональна організація ендокринної системи.

2. Ендокринні залози, їхні гормони та значення. Основні механізми дії гормонів. Регуляція секреції гормонів.

3. Механізм взаємодії ендокринних залоз. Гіпотоламо-гіпофізарна система. Роль ліберинів і статинів.

4. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу.

5. Щитоподібна залоза, її гормони та вплив на обмін речовин.

6. Прищитоподібні залози, їхні гормони та функції.

7. Ендокринна функція підшлункової залози.

8. Поняття про стрес. Роль гормонів надниркових залоз під час стресу.
Заключний етап

1) резюме лекції, загальні висновки,

2) відповіді на можливі запитання, вирішення тестів, ситуаційних завдань,

3) завдання для самопідготовки .



ІІ
ІІ


ІІ


ІІ
ІІ
ІІ
ІІ
ІІ




Міждисциплінарна лекція .

Засоби наочності :

мультимедійне забезпечення,

таблиці , муляжі , роздатковий

матеріал .

Питання , тести,

проблемні і

ситуаційні задачі .
Навчальна література,

завдання , питання .
^ Домашнє завдання

Я. І. Федонюк

« Анатомія та фізіологія з патологією»


5 %

( 5 хв ) .

90 %

(70 хв).

5 %

( 5 хв) .



^ VI. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

( розгорнутий конспект ) .
Механізми регуляції усіх життєвих функцій організму прийнято діли­ти на нервові та гуморальні. Перші використовують для передачі і пере­робки інформації структури нервової системи (нейрони, нервові волокна) та імпульси електричних потенціалів, другі - внутрішнє середовище ор­ганізму й молекули хімічних речовин.

Обидва механізми забезпечують єдину нейрогуморальну регуляцію функцій органів та їх систем.
Гуморальна регуляція - різновид біологічної регуляції, являє собою засіб передачі інформації до ефекторів через рідке внутрішнє середовище організму (кров, лімфу і тканинну рідину) за допомогою молекул хімічних речовин, які виділяються клітинами або спеціалізованими тканинами й органами.
Поділ механізмів регуляції життєдіяльності на нервові й гуморальні умовний, насправді нервові та гуморальні механізми регуляції не­роздільні, тому необхідно говорити про єдину нейрогуморальну систему регуляції автономних функцій.

Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:

1. Структурно-функціональна організація ендокринної системи.

2. Ендокринні залози, їхні гормони та значення. Основні механізми дії гормонів. Регуляція секреції гормонів.

3. Механізм взаємодії ендокринних залоз. Гіпотоламо-гіпофізарна система. Роль ліберинів і статинів.

4. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу.

5. Щитоподібна залоза, її гормони та вплив на обмін речовин.

6. Прищитоподібні залози, їхні гормони та функції.

7. Ендокринна функція підшлункової залози.

8. Поняття про стрес. Роль гормонів надниркових залоз під час стресу.


^ 1. Структурно-функціональна організація ендокринної системи.
Гуморальну регуляцію підрозділяють на:

- місцеву, малоспеціалізовану саморегуляцію,

- високоспеціалізовану систему гормональної регуляції, яка забезпечує генералізовані ефекти за допомогою гормонів.
Місцева гумо­ральна регуляція (тканинна саморегуляція) практично не керується нер­вовою системою, тоді як гормональна регуляція складає частину єдиної нейрогуморальної системи.

Місцева регуляція забезпечується такими основними засобами, підґрунтям яких є передача хімічних сигналів у межах однієї тканини або органа за допомогою креаторних зв'язків клітин, простих метаболітів і більш складних продуктів обміну речовин - біологічно активних речовин, а також електролітів та медіаторів.

Гормональна регуляція забезпечується ендокринною системою, до скла­ду якої входять:

1) ендокринні органи або залози, основною і єдиною функцією яких є
синтез та внутрішня секреція гормонів (гіпофіз, надниркові залози,
щитоподібна залоза, прищитоподібні залози, епіфіз);

2) ендокринна тканина в органі, тобто скупчення інкреторних клітин в
органі, інші клітинні елементи якого володіють неендокринними
функціями (підшлункова залоза, статеві залози - сім'яники, яєчники);

3) клітини органів, які володіють крім основної одночасно й ендокрин-
ною функцією
(плацента, тимус, нирки, серце, слизова оболонка травного тракту).
Відмінності гуморальної регуляції від нервової такі:

а) за гумо­ральної носієм інформації є хімічна речовина, за нервової - потенціал дії;

б) характер передавання інформації в гуморальній - кровоносні й лімфатичні судини та міжклітинні простори, у нервовій - нервові волокна;

в) у гуморальній способом передавання інформації є тік крові, лімфи та дифузія; у нервовій - це поширення потенціалу дії нервовими волокнами.
Гуморальний спосіб передавання інформації має такі особливості:

а) гуморальний сигнал в організмі поширюється з невеликою швидкістю, відповідно до швидкості руху крові або лімфи та дифузії гумо­ральних чинників у міжклітинній рідині; потенціал дії поширюється швидко;
б) гуморальний сигнал можна менш точно дозувати за си­лою і тривалістю, ніж збудження, що пояснюється повільним зростан­ням концентрації гуморального агента, причому не до суворо визна­ченої певної величини, і так само його поступовим зменшенням;
в) гуморальна регуляція використовується в організмі для забезпечен­ня реакцій, які не потребують терміновості й точності.
Гуморальна регуляція, як і нервова, характеризується певною на­правленістю за принципом "усім, усім, хто відізветься". При цьому направленість гуморальної регуляції обумовлена тим (здійснюється "за точною адресою"), що лише певні клітини, "органи-мішені", чут­ливі до якого-небудь гуморального фактора, які мають відповідні рецептори.

Це можна зрозуміти на прикладі, коли радіопередачі транслюються за допомогою радіохвиль в ефір для всіх. Водночас приймають їх лише радіоприймачі, налаштовані на хвилю відпо­відної довжини.
У нервовій системі збудження передається нервовими волокнами "за точною адресою" і без спотворення ("передача те­леграфними проводами").
Гуморальна регуляція, як і нервова, завжди здійснюється замк­нутими контурами. Однак у таких контурах функції керуючого пристрою виконує сама секреторна клітина.

Обов'язковими ланка­ми контуру гуморальної регуляції є:

а) регульований параметр;

б) виконавчі механізми або органи;

в) ка­нали прямого і зворотного зв'язку.
Факторами гуморальної регуляції (первинними месенджерами, або посередниками) є:

а) гормони;

б) гормоноїди (тканинні або місцеві гормони);

в) деякі метаболіти й іони (виділяють справжні метаболіти й фактори пошкодження).
^ 2. Основні механізми дії гормонів. Регуляція секреції гормонів.
Поняття про гормони

Генералізовані спеціалізовані ефекти гормональної регуляції здійсню­ються за допомогою особливих хімічних регуляторів внутрішнього сере­довища - гормонів.
Гормонами називають хімічні речовини, що утворю­ються і виділяються спеціалізованими ендокринними клітинами у внутрішнє середовище організму для регуляції обміну речовин та вегета­тивних функцій організму, гуморального забезпечення координації й інтеграції процесів життєдіяльності.
Будучи носіями інформації, гормони беруть участь у регуляції функцій організму, адаптують його до постійно змінюваних умов зовнішнього середовища, забезпечують його ріст, розвиток та роз­множення.
Синтез гормонів ендокринними клітинами відбувається безперервно, його інтенсивність залежить не тільки від регуляторних сигналів ланок управління, але й від величини секреції. Гормони можуть депонуватися у тих же тканинах, де утворюються. Депонування гормонів ендокринною тканиною може здійснюватися у спеціалізованих гранулах (мозкова речо­вина надниркових залоз) або у спеціалізованих структурах залози (колоїд фолікулів щитоподібної залози).
Діють гормони так:

а) надходять до рідких середовищ організму і переносяться ними до

віддалених клітин-мішеней (телекриновий ефект);

б) місцево на сусідні клітини (паракриновий ефект),

в) на саму клітину (автокриновий ефект).
Для регуляції функціонування багатьох органів та процесів цей ме­ханізм хоч і діє більш повільно, але виявляється ефективнішим, ніж нер­вова регуляція. Це зумовлено наступним:

а) біологічно активна сполука може надходити до кожної клітини;

б) спектр зазначених регуляторів значно ширший, ніж нейротрансмітерів;

в) їх дія триваліша.
Серед біологічно активних сполук виділяють:

  1. Справжні гормони - секретуються залозами внутрішньої секреції (тироксин, інсулін, паратгормон тощо) або спеціалізованими ендок­ринними клітинами, що розташовані в різних органах (ліберини, статини, гормони травного тракту тощо).

  2. Тканинні гормони - секретуються неспеціалізованими клітинами різних органів (гістамін, серотонін, простагландини, енкефаліни тощо).

3. Метаболіти - речовини, що утворюються у результаті обмінних процесів у тканинах (молочна кислота, аденозин, вуглекислий газ, деякі іони тощо).

Специфічну групу гормонів складають гастроінтестинальні гор­мони і ангіотензин. Ці гормони не є продуктами ендокринних залоз. Перші синтезуються і виділяються в кров інкреторними клітинами, які входять до складу різних залоз шлунково-кишкового тракту. Ангіо­тензин утворюється безпосередньо в крові в результаті взаємодії одно­го з білків плазми крові (а2-глобуліна) з активатором - ферментом реніном, що виділяється в кров інкреторними клітинами юкстагломе-рулярного апарату нирок.

При цьому в різних органах один і той самий гормон спричиняє різні впливи. Наприклад, ангіотензин у надниркових залозах викли­кає продукцію альдостерону, в ЦНС - являє собою регулятор спраги, у серцево-судинній системі спричиняє скорочення кардіоміоцитів і гладеньких м'язів судин.
Гормональний ефект залежить не тільки від кількості й властивос­тей молекул гормонів (правило попереднього стану), а й від реактив­ності ефектора (визначається числом і властивостями мембранних ре­цепторів до гормонів).
Це можливо внаслідок координації специфічних функ­цій органів і систем при тісній взаємодії із ЦНС, активуючи каскад реакцій.

Перший механізм - це регуляція за коротким, третій - за довгим зворотним зв'язком. Довгий і короткий ланцюги зворотного зв'язку функціонують як системи "закритого" (саморегулювального) типу.

Тканинні гормони (гістогормони) мають місцеву - ізокринну дію.

До гормоноїдів відносять перш за все гуморальні фактори, які утворюються в організмі без участі спеціалізованих інкреторних клітин. Це кініни (калідин і брадикінін), простагландини і серото­нін, гістамін, а також відносять медіатори.

Простагландини, гістамін і серотонін виділяються в кров різними клітинами організму, для яких інкреторна функція не є ведучою. Кініни (калідин і брадикінін) утворюються безпосередньо в крові з а2-глобуліну під впливом активатора "калікреїну", що виділяється в кров знову ж таки не інкреторними клітинами, а звичайними зовнішньосекреторними клітинами різних залоз травного каналу.

Медіатори виділяються в синапсах. Якщо в синапсі медіатор не встигає повністю зруйнуватись або поглинутись, то він може потрапляти в тканинну рідину і кров, забезпечуючи регуляторну дію на найближчі клітини.
Гастроінтестинальні гормони утворюються в клітинах, розміще­них в шлунково-кишковому тракті, які отримали назву АРUD-системи (амін – прекурсор – аптек – декарбексилейшин, тобто, система захоплення і дезамінування попередників амінів). Вони здатні по­глинати й накопичувати попередники біогенних амінів з наступним утворенням біологічно активних речовин і поліпептидних гормонів. Інші клітини АРUD-системи також утворю­ють нейропередавачі і нейротрансмітери. Нейромодулятори (ацетилхолін, адреналін) також синтезуються в нервових клітинах і звіль­няються нервовими закінченнями. Сюди відносять також гістамін, серотонін і у-аміномасляну кислоту. Вони діють на дуже короткій відстані від місця синтезу й менший час, ніж пептидні, стероїдні, і білкові та тіреоідні гормони.
Пептиди, аміни і нейромедіатори - гідрофільні сполуки і не мо­жуть легко проникати крізь плазматичну мембрану клітини.
Метаболіти - неспецифічні продукти внутрішньоклітинного енер­гетичного обміну речовин, які постійно виділяють у кров усі клітини організму, звільняючись від їх надлишку.

Деякі метаболіти мають біологічну активність, тобто можуть забезпечити виникнення певних пристосовних реакцій організму (С02, молочна кислота). Рівень біологічної активності метаболітів, порівняно з активністю гормонів, невисокий. Тому їхня регуляторна дія виявляється лише в і разі їх виділення у великих кількостях.
Саме тому поняття "гуморальна регуляція" ширше, ніж "гормональна регуляція", яка здійснюється лише за допомогою гормонів.
Виділяють п'ять видів дії гормонів:

1) метаболічну (вплив на обмін ре­човин);

2) морфогенетичну (стимуляція формотворення, диференціюван­ня органів і тканин, росту);

3) кінетичну (включення певної діяльності);

4) коригувальну (зміна інтенсивності функцій органів і тканин);

5) реактогенну (здатність змінювати реактивність тканин).
Крім того, гормони впливають на імуногенез, гемостаз, здійснюють сенсибілізувальний і десенсибілізувальний впливи.
За хімічною природою усі гормони поділяються на три групи:

  1. похідні амінокислот - гормони щитоподібної залози, мозкового ша­ру надниркових залоз, епіфізу;

  2. пептидні гормони, прості і складні білки - гіпоталамічні нейропепти-ди, гормони гіпофізу, острівкового апарату підшлункової залози, прищиподібних залоз;

  3. стероїдні гормони - гормони кіркового шару надниркових залоз, ста­тевих залоз, гормон ниркового походження - кальцитріол.


^ Руйнування гормонів відбува­ється ферментативними системами печінки, легень, мозку, нирок. Інколи гормони гідролізуються в самій клітині-мішені, будучи зв'язаними з рецептором або вільними в лізосомі.

На основі функціональних критеріїв розрізняють три групи гормонів:

  1. гормони, які впливають безпосередньо на орган-мішень; ці гормони називають ефекторними,

  2. гормони, основною функцією яких є регуляція синтезу і виділення ефекторних гормонів, їх називають тропними;

  3. гормони, що синтезуються нервовими клітинами в гіпоталамусі, во­ни регулюють синтез і виділення гормонів аденогіпофізом, їх назива­ють рилізинг-гормонами.

  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
«Фізіологія та властивості збудливих тканин. Механізм утворення та проведення збудження»
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Без знання закономірностей діяльності основних структур переднього мозку І мозочка не можна зрозуміти механізм регуляції функцій...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Завдяки цим властивостям нервова тканина регулює діяльність інших тканин, органів І систем органів організму, здійснює їхній зв'язок...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Спинний мозок у цнс є першим рівнем регуляції фізіологічних функцій. Центри головного мозку в більшості випадків здійснюють свій...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Кров є засобом транспорту речовин І газів по організму І належить до його внутрішнього середовища. Завдяки чітко врегульованій постійності...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Такий аналіз відбувається за допомогою абстрактного мислення, основою якого є мовна форма відображення зовнішнього світу. Розрахунки...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Це обумовлено наявністю у крові лейкоцитів та імунних тіл, які знешкоджують мікроби та їх отрути, руйнують чужорідні білки та наявності...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Кров є засобом транспорту речовин І разом із лімфою та міжклі­тинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Система кровообігу забезпечує обмін газів І різних речовин між зовнішнім середовищем І тканинами організму. Завдяки руху крові по...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Саме завдяки ній всі органи І системи організму отримують необхідні поживні речовини та кисень І виділяють назовні продукти обміну,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка