№4 з дисципліни "Екологія" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання




Скачати 197.47 Kb.
Назва№4 з дисципліни "Екологія" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання
Дата конвертації21.06.2013
Розмір197.47 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы


Міністерство освіти й науки, молоді та спорту України

Запорізький національний технічний університет

Кафедра хімії і екології
Контрольна робота (варіант № 4)

з дисципліни "Екологія"

Роботу виконала студентка групи Ез - 212

Глущенко Олена Вадимівна

Залікова книжка

№ з. 04 12.2.004
Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна
2013
КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

4.1 Основні глобальні екологічні проблеми сучасності

4. Які проблеми пов’язані з добуванням і використанням корисних копалин?
На сучасному етапі розвитку цивілізації надзвичайно гостро постають проблеми добування і використання корисних копалин.

Ресурси планети, земної біосфери обмежені і мають чітко окреслені параметри та величини, а кількість народонаселення і його матеріальні потреби зростають досить високими темпами. Одночасно швидко збільшуються негативні антропотехногенні навантаження на природу, забруднюються внутрішні водойми, моря та повітря, скорочуються площі лісів, вичерпуються мінерально-сировинні й біологічні ресурси тощо. Нинішній етап людської цивілізації нерозривно пов'язаний з всебічною інтенсифікацією та індустріалізацією матеріального виробництва на основі використання досягнень НТП, широкомасштабного залучення до господарського обігу дедалі зростаючих обсягів природних ресурсів. Відтак зростають та дедалі загострюються політичні, національні і соціально-економічні суперечності й протистояння між різними народами і країнами стосовно добування і використання корисних копалин.

Виконання цих вимог може бути забезпечене тільки тоді, коли виробничо-господарська діяльність суспільства, напрями, способи, техніка і технологія природокористування та природоперетворення ґрунтуватимуться на науково виважених еколого-економічних прогнозах розвитку продуктивних сил за такими принципами, як: 

- пріоритет екології над економікою, екологічних критеріїв, показників і вимог над економічними, тобто при оцінці та виборі варіантів господарських, техніко-технологічних й організаційних рішень перевагу треба віддавати тим, які є кращими не лише за економічними, а насамперед за екологічними критеріями і показниками; 

- жорсткий контроль за дотриманням вимог екологічного законодавства, раціональне використання ринкових та державних економічних інструментів, адміністративних важелів регулювання екологічних відносин, систем і методів природокористування та природоохорони; 

Взаємодія суспільства та природи є не що інше, як постійне розв'язання суперечностей між необхідністю охороняти корисні копалини і потребою їх споживати, використовувати, погіршуючи тим самим їх стан або взагалі вичерпуючи певні ресурси чи компоненти довкілля. 

Отже, концептуальну основу сучасного добування і використання корисних копалин зокрема в Україні мають становити такі наріжні принципи: 

- антропотехногенні навантаження на довкілля, біосферні ресурси та об'єкти не мають перевищувати можливості їх природного відтворення, відновлення та самоочищення; 

- застосовувані технології мають ґрунтуватися на безвідходності виробництва, а також на ефективних методах знешкодження й відновлення до біологічної якості тих використаних (відпрацьованих) природних ресурсів (відходів), що повертаються у навколишнє середовище.

Соціально-економічний розвиток людства, його подальший прогрес мають бути якнайтісніше узгодженими в усіх аспектах і вимірах з відтворювальними, відновлювальними та асиміляційними можливостями земної біосфери. Звідси витікає фундаментальна вимога, яку досить влучно сформулював відомий французький еколог Л. Ботен: "Або люди зроблять так, що навколо стане менше забруднюючих речовин, або антропотехногенні забруднення зроблять так, що на землі стане набагато менше людей". 

 
^ 4.2 Геосфери або земні оболонки

29. Гідросфера Землі, її роль у формуванні природного середовища планети.
Гідросфера – сукупність усіх водних об’єктів земної кулі: океанів, морів, річок, озер, водосховищ, боліт, підземних вод, атмосферних вод, льодовиків і снігового покриву. Отже, гідросфера на нашій планеті – це основна частина її поверхні: понад 380 млн. км, або понад 75% площі поверхні Землі (загальна її площа – 510 млн. км2.) Площа морів і океанів становить – 361,2 млн. км, льодовики покривають 16,3 млн км2 або майже 11% суші, озера і річки – 2,3 млн. км2 або 1,7%, болота та перезволожені землі – 3 млн. км2.

У становленні людини, в її історії і культурі роль води значна. Опанування просторів Землі проходило, в основному, річками і морями. Але ще важливіше значення води в історії розвитку землеробства. Зрошення і обводнення були надійною основою для виробництва сільськогосподарських культур, що, в свою чергу, сприяло формуванню потужних державних утворень стародавності. Недаремно значні стародавні цивілізації виникли близько великих річок.

Без води неможливе існування біосфери і життя на Землі. Виключно велика роль води у формуванні географічної оболонки землі. Вода – важливий компонент багатьох ландшафтів.

Вода – не тільки елемент природного середовища, але й активний геологічний і географічний чинник. Вона є носієм механічної і теплової енергії, транспортує речовини, здійснює роботу. Вода завдяки своїй рухливості відіграє важливу роль в обміні речовин і енергії між геосферами і різними географічними районами, це в основному відновлювальний природний компонент.

Сучасне суспільне виробництво засноване на широкому застосуванні води: її використовують у процесі отримання енергії, вода – необхідна умова існування сільського господарства, водного транспорту, добувних галузей промисловості, рибного і комунального господарства, відпочинку й туризму.

Нестача води – велика біда для людей. Без широкого її використання не можна перебороти у глобальному масштабі ні продовольчої, ні енергетичної кризи.

 Переміщення води з місця на місце в масштабах планети проходить головним чином між океаном і сушею. Океан – основний споживач сонячної енергії. Приблизно 7% отриманого від Сонця тепла він витрачає на нагрівання атмосфери у результаті теплообміну з нею, 42% – на власну тепловіддачу, яку випромінює будь-яке нагріте тіло. Частина, що залишилася, йде на підтримання кругообігу води, тому вона витрачається на випромінювання, а це більше половини отриманого тепла – 51%. Велика кількість тепла перетворюється у водяну пару (близько 5х10 т води в рік), що майже в два рази перевищує сумарну масу всіх озер світу і може покрити планету шаром води в 1 м.

Складову гідросфери формують молекули випаруваної води в атмосфері. З висотою температура повітря знижується, тому водяна пара на визначеній висоті досягає насичення і конденсується. На рівні конденсації водяна пара перетворюється у дрібні краплі й кристали снігу або льоду, з яких утворюються системи хмар. Хмари досить швидко завершують свій життєвий шлях, випадаючи у вигляді дощу або снігу. Процес “випаровування – конденсація – опади ” нетривкий, в атмосфері вода затримується в середньому на 8–9 днів.

   Кожний континент отримує з океану свою частку опадів: над Європою в рік проноситься до 10 тис км3 води, над Південною Америкою – 20 тис км3 з Атлантики і 10 тис. км3 з Тихого океану.  Більша частина водяної пари, перенесеної вітрами з океанів на сушу, включається в кругообіг води на суші, де вона випаровується з поверхні водойм – річок, озер, боліт за допомогою зволоженого ґрунту, воду випаровують рослини, відкачуючи її через кореневу систему із ґрунту.

На суші проходить неодноразове випадання опадів і їх випаровування, тобто виникає місцевий кругообіг.    Опади на суші частково надходять у ґрунт, але велика частина знову випаровується. Злиття мікропотоків утворює потоки, які з’єднуються і перетворюються у річки. Річки зливаються і утворюють головну річку, яка виносить воду в океан або закритий безстічний басейн. Випаровування води з суші, стік їх річковими руслами, надходження в ґрунт і ґрунтові води утворюють континентальну частину кругообігу. Випаровування з поверхні океану, внесення вологи на сушу і стік води з суші в океан утворюють глобальний (або головний) кругообіг води.

   Кругообіг води – природно важливе явище, оскільки він забезпечує сушу прісною водою, яка постійно поповнюється. Необхідно пам’ятати, що на основі кругообігу води із розчинених в ній мінеральних сполук, а також компонентів атмосфери закономірно виникла жива речовина, а з нею і біохімічний кругообіг, масштаби якого зростають.

^ 4.3 Основні поняття в екології

54. Закон лімітуючого чинника (Ю.Лібіха) або закон мінімуму.
Зрозуміло, що потреби у різних видів у кожних конкретних умовах різні. Однак, поряд з цим, є мінімум факторів, які необхідні для існування живого організму. При так званому стаціонарному стані (стан системи більш-менш стабільний і не є перехідним) лімітуючою буде та речовина, кількість якої буде найбільш близька до необхідного мінімуму. Вперше питанням мінімальної кількості необхідної речовини займався Ю. Лібіх, який в 1840 р., ще задовго до появи самого терміна "екологія", на основі вивчення мінерального живлення рослин досліджував залежність їх росту від тих чи інших хімічних елементів або речовин. На основі своїх досліджень Ю. Лібіх вивів так званий закон мінімуму: ріст рослин залежить не стільки від наявності всіх речовин, скільки від мінімальної кількості певної речовини, відсутність якої, у свою чергу, призводить до затримки росту. Компенсація нестачі одного елемента іншим не проходить. Речовиною, яка знаходиться в мінімальних кількостях, регулюється урожай і визначаються величина і сталість його в часі.

З часом до цього закону вносили певні доповнення, але вони не змінювали суті самого закону (температура, час і т.д.), а значно ускладнювали застосування встановленої закономірності. Окрім того, з часу встановлення Ю. Лібіхом цієї закономірності вченими було відзначено, що вона при застосуванні на практиці потребує уточнення. Ю. Одум для застосування закону мінімуму пропонує користуватись допоміжними принципами, яких, на його думку, має бути два.

• Перший допоміжний принцип — обмежуючий принцип: закон Лібіха можна застосовувати без уточнень тільки до умов стаціонарного стану, коли притік енергії та речовин регулюється її витоком, тобто система перебуває у стані рівноваги.

Ю. Одум звертає увагу на те, що система характеризується динамікою, і тому введення обмежуючого принципу обмежить похибки, які виникають при довготривалих дослідженнях екосистем.

• Другий допоміжний принцип стосується взаємодії факторів. Було відзначено, що в певних умовах висока концентрація або достатність певної речовини, або дія другого, не лімітуючого, фактора може змінювати потребу у мінімальній кількості речовини.

Прикладом може бути заміна використання молюсками кальцію стронцієм, або така закономірність: рослинам, які ростуть на сонці, потреба у цинку є меншою, отож цинк перестає бути лімітуючим елементом. Другий допоміжний принцип, введений Ю. Одумом, вказує на недоцільність аналізу стану системи на основі невеликої кількості елементів. Він наполягає на необхідності комплексного аналізу при будь-якому екологічному дослідженні.

Як показали дослідження Лібіха, розвиток живого організму зумовлений не тільки недостатністю того чи іншого фактора, але також і їх надлишком. Отже, кожен організм має свої межі, які коливаються між мінімумом та максимумом, тобто оптимум, котрий забезпечує існування організму. У кожного виду — свої межі. Поняття про лімітуючу роль максимуму і мінімуму та необхідність оптимальних умов для існування виду ввів В.Шелфорд (1913). Його принцип більш відомий як закон толерантності.

^ 4.4 Люди та їх потреби. Природні ресурси

79. Зростання населення у світі.
За підрахунками визначено, що кожної секунди народжується 21 і вмирає 18 людина, населення Землі щодня поповнюється на двісті п'ятдесят тисяч жителів. Темп зростання населення наближається до дев'яноста мільйонів на рік, що дало підставу розглядати проблему як демографічний вибух, здатний вразити планету. Саме безупинне збільшення населення світу вимагає зростання виробництва, збільшення споживання енергетичних ресурсів тощо. Це безумовно збільшує тиск на біосферу планети.

Внаслідок збільшення обсягів побутових відходів, зростання міст як найпотужніших джерел забруднення, інтенсифікації сільськогосподарського виробництва зростає загальне забруднення довкілля. Забруднення зумовлює зростання захворюваності та включає механізм відбору більш стійких, що веде до зміни генофонду. Боротьба забрудненням багаторазово збільшує непродуктивні витрати.

В окремих країнах спостерігається падіння рівень життя. Зі зростанням чисельності відбуваються зміни, такі як:

- співвідношення вікових груп зокрема омолодження населення, яке супроводжується зростанням безробіття, злочинності й загальної соціальної нестабільності;

- співвідношення статей серед молодших вікових групах і, як наслідок диспропорції полов;

- співвідношення статей на старших вікових групах: зниження тривалості життя чоловіків проти жінок.

Рівень доходів мільйонів людей залишається нижче прожиткового і вже в недалекому майбутньому очікується скорочення приросту валового продукту у зв'язку з виникаючими екологічними і економічними проблемами. Використання ресурси, що не відтворюються суперечить логіці еволюційних процесів, є шляхом тупиковим.

^ 4.5 Прикладна екологія

4.5.1 Антропогенні впливи на біосферу

104. Антропогенний впливи на гідросферу.
Неможливо уявити собі життя без води. Однак людина владно вторгається в природні сховища, знищує все навколо себе, забруднює воду, таку необхідну для неї ж самої. Дуже мало залишилося на Землі річок у їхньому первозданному вигляді. І все це через байдуже ставлення людини до природи, зокрема до водойм. Людина забруднює атмосферу, звідки всі забруднюючі речовини неминуче повертаються на поверхню Землі. До того ж стічні води промислових виробництв, побутові стоки попадають в ті ж ріки, озера, різні водойми. Підземні води не встигають переробити відходи Усе це повертається до людини у складі питної води й продуктів харчування.

Слід зауважити, що вода ніколи не буває без домішок. У ній містяться різні гази й солі, завислі тверді частинки. Навіть прісна в нашому розумінні вода містить розчинених солей близько 1 г на 1 л. Запас прісної води не висихає завдяки постійному кругообігу. Обсяг води, що випаровується, близько 525 тис. км на рік. 86 % від цього обсягу припадає на солоні води Світового океану. Інша частина випаровується на суші. Щороку відбувається випаровування великого шару води, товщина якого близько 1250мм. Частина цієї води як опади потрапляє знову в океан, інша частина за допомогою вітрів переноситься на сушу і проливається дощем у ріки й озера, живить підземні води й льодовики. Енергією Сонця підживлюється природний дистилятор, який використовує близько 20 % цієї енергії. Прісні води складають усього 2 % гідросфери, однак вони постійно відновлюються. Саме це й дає можливість людині мати запаси прісної води. 85 % запасів прісної води знаходиться в льодах полярних зон і льодовиків, де швидкість водообміну набагато нижча, ніж в океані. Вона дорівнює 8000 років. Підраховано, що поверхневі води можуть відновитися практично в 500 разів швидше, ніж в океані. Швидкість відновлення річок ще вища — 10—12 діб. Тому для людини велику роль відіграють саме запаси прісних вод рік.

Споконвіків ріки вважалися головним джерелом прісної води. Однак у результаті втручання людини вони чимраз більше забруднюються відходами. Ці відходи різними руслами стікають у моря й океани. У вигляді стічних вод повертається в ріки й водойми використана річкова вода. Сьогодні очисні споруди не можуть стовідсотково задовольнити потреби промислового виробництва.

Найпоширенішим явищем на сьогодні також є нафтове забруднення Світового океану. Нафтова плівка безперестанку знаходиться на 2—4 % водної поверхні Атлантичного й Тихого океанів. Щороку в моря скидають приблизно 6 млн т нафтових вуглеводнів. Забруднення дуже небезпечні. Але насамперед вони є небезпечними саме для мешканців водойм. Відомо, що спочатку критичні порушення у функціонуванні живих організмів під дією забруднюючих речовин з'являються на рівні біологічних ефектів. Як тільки клітини змінили свій хімічний склад, моментально порушуються процеси дихання, росту і розмноження живих організмів. Як наслідок, виникають мутації й канцерогенез.

Забруднення Світового океану стає причиною поступового зниження первинної біологічної продукції. За підрахунками вчених, вона знизилася на сьогодні на 10 %. У зв'язку з цим зменшується і щорічний приріст інших мешканців моря.

Невідомо, що ж очікує в майбутньому наш Світовий океан, та й усі найважливіші ріки нашої планети. Учені роблять невтішні прогнози. Вони припускають, що забруднення Світового океану зросте приблизно в 1,5—3 рази. А в результаті погіршуватиметься екологічне становище на планеті. Ми можемо досягнути крайньої межі, якщо постійно підвищуватиметься концентрація токсичних речовин. І наслідком буде деградація природної екосистеми. Учені підрахували, що первинна біологічна продукція океану здатна зменшитися в багатьох великих районах планети приблизно на 20—30 % у порівнянні з нинішньою ситуацією.

Сьогодні вчені знайшли той шлях, завдяки якому людство зможе уникнути екологічної безвиході. Цей шлях пов'язаний з безвідходними і маловідходними технологіями, а також з переробленням відходів на корисні ресурси. Однак для цього потрібен час.

^ 4.5.2 Інженерний екологічний захист

129. Нормування якості довкілля.
Одним з найефективніших засобів охорони довкілля є екологічне нормування. З його допомогою регулюється допустиме навантаження на екосистеми, а також встановлюються межі впливу господарської діяльності на середовище проживання. Система нормативів якості довкілля включає:

1. Нормативи екологічної безпеки;

2. Гранично допустимі викиди й скиди в довкілля забруднюючих хімічних речовин, які встановлюються для джерел забруднення;
3. Рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.
Основою екологічного нормування є розробка ГД концентрацій, ГДВ і ГДС, крім того, тимчасово узгоджених викидів (ТУВ) і орієнтовно безпечних рівнів впливу (ОБВ) забруднюючих речовин.

Ці нормативи і норми регламентують якість навколишнього середовища, використовуючи на практиці у плануванні раціональне природокористування.

Найпоширенішими серед них є ГДК – така маса шкідливої речовини в одиниці об’єму окремих компонентів біосфери, періодичний чи постійний вплив якої на організм людини, тварини і рослин не викликає відхилень у їх нормальному функціонуванні протягом усього життя нинішнього та майбутнього поколінь.

Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на 4 класи:

  1. Надзвичайнонебезпечні (нікель, ртуть);

  2. Високонебезпечні (сірководень);

  3. Помірнонебезпечні (сажа);

  4. Малонебезпечні (бензин).

Чим більш шкідлива речовина, тим складніше здійснити захист атмосферного повітря і тим нижчий його ГДК.
Для кожної речовини встановлюються два нормативи: максимальна разова та середньодобова норма. Крім того, використовуються два типи ГДК: у повітрі робочої зони і населеного пункту. 

Регламентування викидів забруднюючих речовин довкілля виконується шляхом встановлення ГДВ даних речовин в атмосферу – це маса викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує їх ГДК для населення, рослинного та тваринного світу.

Аналогічно здійснюється нормування скидів забруднюючих речовин у водне середовище – шляхом встановлення ГДС – маси речовини у стічних водах, максимально допустимої для відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті.

В багатьох країнах регламентується шумове забруднення, електромагнітні поля, вібрація тощо.

^ 4.5.3 Екологічні основи раціонального природокористування

154. Природоохоронне виховання, освіта та культура.
Екологічне виховання - невід'ємна складова навчально-виховної роботи, спосіб впливу на почуття людей, їх свідомість, погляди і уявлення. Але будь-яке виховання, в тому числі екологічне, повинне ґрунтуватися на освіті, насамперед екологічній. Мета освіти - формування фізичного та психічного, духовного здоров'я людини і всього суспільства. Освіта сама по собі не гарантує захисту від нерозумного, а то і злочинного ставлення до природи, а отже, і до людей. Свідомість людини - безпека країни, запорука подальшого існування життя на планеті. Екологічна освіта охоплює сферу знань, умінь і навичок, необхідних для дбайливого відношення до природного середовища. Вона - основа професійної підготовки фахівців у будь-якій сфері, зв'язаній, навіть побічно, із природою. В цьому процесі важливі певні принципи.

Принцип загальності - означає, що екологічна освіта та виховання повинні охоплювати все суспільство з урахуванням індивідуальних особливостей - вік, стан психіки, зокрема темпераменту, освітній ценз, інтереси та стимули різних груп соціально-професійних категорій населення.

Принцип комплексності екологічної освіти та виховання, як принцип загальності, має правові (юридичні) і методичні аспекти.

Екологічне виховання, освіта - єдиний процес впливу на свідомість людей і він повинен здійснюватися в комплексі, з врахуванням науково обґрунтованих методичних вимог.

Принцип безперервності - зобов'язує всіх суб'єктів діяльності в сфері екологічної освіти та виховання забезпечити узгоджений процес на всіх ступенях освіти та виховання - дошкільного, шкільного, вузівського і післядипломного, чого вимагають Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" і "Концепція екологічної освіти та виховання в Україні".

Природоохоронна освіта і виховання - це проблема першочергового значення, без якої неможливо поліпшити стан навколишнього природного середовища.

Екологічні проблеми в сучасних умовах переходу суспільства до ринкової економіки викликали кризу моральності, а екологія і моральність взаємообумовлені. Тому екологічні проблеми необхідно розглядати у взаємозв'язку з моральним вихованням. Ця проблема ставиться не вперше. Великий внесок в розвиток теорії морального виховання в процесі спілкування з природою зробили відомі діячі педагогічної науки та освіти - К.Д. Ушинський, В.Г. Городників, В.А. Сухомлинський.

Виховання та освіта з питань екології, охорони природи є важливим елементом загальної екологічної підготовки майбутніх фахівців, у тому числі вчителів гуманітарних, фізико-математичних, біолого-географічних, економічних та інших спеціальностей. Для підвищення рівня екологічної поінформованості, кваліфікованості сучасних фахівців - педагогів, інженерів у навчальні плани всіх вищих навчальних закладів будь-якого профілю введені курси: "Актуальні проблеми охорони природного навколишнього середовища", "Основи екології", "Екологія і раціональне природокористування" та інші, які вивчають екологічні проблеми в тісному зв'язку із суспільними, психолого-педагогічними, загальноосвітніми дисциплінами, що базуються на знаннях історії, географії, біології, хімії, фізики, інших наук.

Курс "Охорона природи" почали викладати в Україні на початку 50-х рр. в Одеському університеті. Про необхідність такої дисципліни для всіх вищих навчальних закладів йшла мова вже в 1959 рр., а в 1961 було прийняте рішення про його факультативне вивчення не тільки в університетах, педагогічних, медичних, технічних вузах, а й в сільськогосподарських, юридичних, економічних. У 1970 р. були затверджені програми обов'язкового курсу "Охорона природи" для педагогічних інститутів і для факультетів спеціальностей "Біологія і хімія", "Дошкільна педагогіка", "Педагогіка і методика початкового навчання". Тепер це загальнообов'язковий нормативний предмет у всіх вищих навчальних закладах для всіх спеціальностей. Проблеми охорони природи відбиваються в наукових дослідженнях педагогічних та інших навчальних закладів з напрямків: "Методика організації і проведення масових природоохоронних заходів в школі", "Природа як метод естетичного виховання", "Охорона природи і школа" тощо.

Задача 179

Чи буде шкідливою сумарна дія SO2 та NO2, якщо їх концентрація на рівні C1(SO2) та C2 (NO2) ?

Дано:

C1(SO2) = 0,01 мг/м2

C2 (NO2) = 0,016 мг/м2
G н.п. = ?; G р..з. = ?; G м.р. = ?

Рішення:

ГДК н.п. (SO2) = 0,05 мг/м2

ГДК н.п. (NO2) = 0,04 мг/м2
ГДК р..з. (SO2) = 10 мг/м2

ГДК р..з. (NO2) = 2 мг/м2
ГДК м.р (SO2) . = 0,5 мг/м2

ГДК м.р. (NO2) = 0,085 мг/м2



Сумарна дія речовин для населених пунктів не буде шкідливою.


Сумарна дія речовин для робочої зони не буде шкідливою.



Максимально разова сумарна дія речовин не буде шкідливою.

Задача 204

До водойми санітарно-побутового призначення надходить Q, м2/годину стічної води. У воду потрапляє щогодини G, тривалентного миш’яку. Яка концентрація C, мг/л миш’яку буде у воді і чи небезпечна ворна?

Дано:

G = 6 г/годину

Q = 200м2/годину

C1= ?
Рішення:

ГДКAS3=0,05 мг/л





Відповідь: концентрація миш’яку у воді, яка складає 0,03 мг/л вважається безпечною.

Задача 229

Розрахуйте кількість сечовини, фосфатшлаку мартенівського та сульфату калію, які необхідно внести восени у вигляді основних під капусту на площі 0,005 га.

Дано:

Площа = 0,005 га

Культура, режим внесення

Середня норма поживних елементів під культури, кг/га


Мінеральні добрива

Вміст споживних елементів у мін. добр. %

N2

P2O5

K2O

N2

P2O5

K2O

Капуста, основний 75%


15


15


15

Сечовина

Фосфатшлак мартенівський

Калію сульфат

21


19-30




58-62


Рішення:

m (N2) = 0,75×15 кг/га × 0,005 га = 0,06 кг

m (P2O5) = 0,75×15 кг/га × 0,005 га = 0,06 кг

m (K2O) = 0,75×15 кг/га × 0,005 га = 0,06 кг




Відповідь: під капусту на площу 0,005 га у вигляді основного добрива необхідно внести сечовини – 0,29 кг., фосфатшлаку мартенівського – 0,24 кг., калію сульфату – 0,10 кг.


Задача 254

Промислове підприємство розмістило відходи виробництва масою Мл на відстані 10 км від адміністративних меж населеного пункту. Визначити розмір платежів за розміщення відходів. Коефіцієнт кратності за понадлімітне розташування відходів Кn = 2.

Дано:

Нбі = 0,1 грн/тонна

Клас небезпечності відходів V

Мл = 500 тон

М = 1000 тон

Ко = 1,0

Ке = 0,7

Кn = 2

Кm = 1

Прв=?

Рішення:

Мni = М – Мл

Мni = 1000-500=500 тон





Відповідь: розмір платежу за розміщення відходів складає 105 грн.

ЛІТЕРАТУРА



  1. Андрейцев Ю.Ю., Пустовойт М.А. Экологическая экспертиза, право и практика. К., 1992. – 152 с.

  2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підруч. – К.: Либідь, 1993. – 304 с.

  3. Введение в экологию / Ю.А. Казанский, И.И. Крышев, Н.С.Работнов и др. – М.: Изд. АТ, 1992. – 112 с.

  4. Гавриленко Б.Б. Соціальна екологія: Навчальний посібник. – Запоріжжя.: Дике Поле, 2001. – 240 с.

  5. Корсок К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навч. Посібник, - 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 240 с.

  6. Методичні вказівки по курсу з дисципліни «Основи промислової екології». – Запоріжжя, ЗДТУ. – 75 с.

  7. Охрана окружающей среды: Учеб. для техн. спец. вузов / Под ред. С.В. Белова. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк., 191. – 319 с.



Схожі:

№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconЗалікова класифікаційна книжка спортсменів ІІІ, ІІ, І розрядів, кмс,...

№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconЗавдання на курсову роботу з дисципліни "Комп'ютерна графіка"

№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconЗавдання на курсову роботу з дисципліни "Комп'ютерна графіка"

№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconСтудентка групи ффк-51,філософськоо факультету
Завдання: Проаналізуйте відповідність державної політики у галузі охорони праці конвенції моп
№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconСтруктура програми навчальної дисципліни "Загальна екологія", опис дисципліни
Аудиторна, активна навчальна діяльність (лекції, лабораторні, консультативні заняття, контроль-колоквіуми, письмові тестові контрольні...
№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconПерелік запитань на І модульну контрольну роботу
Об'єкт, предмет та завдання курсу. Мета вивчення дисципліни. Зв'язок з іншими дисциплінами “Теоретичні основи технології харчових...
№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconМетодичні вказівки
Якщо кілька студентів (не більше 2) виявили бажання писати курсову роботу з однієї І тієї самої теми, то за згодою керівника, студенти...
№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconКурсова робота «Виготовлення декоративної подушки технікою художнього...
На таких подушках зображали богів, які оберігали сплячого від темних сил. Включно до 19 століття дерев’яні подушки були поширені...
№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconМолодіжний рух «Креативної Молоді» в Україні Роботу виконала: Окарська...
Метою наукової роботи є комплексне дослідження діяльності молодіжного руху «Креативна Молодь» та шляхів його поширення в Україні...
№4 з дисципліни \"Екологія\" Роботу виконала студентка групи Ез 212 Глущенко Олена Вадимівна Залікова книжка № з. 04 12 004 Роботу перевірила викладач Гапоненко Марина Федорівна 2013 контрольні завдання iconТк ну «Львівська політехніка» Викона ла: Студентка групи 23 к заяць Ярина Львів 2013
Так, стародавні греки відповідно до прийнятого в той час способом запису вважали, що інформація у вигляді якихось матеріальних частинок...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка