Предмет І метод політичної економії




НазваПредмет І метод політичної економії
Сторінка1/19
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.64 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
ТЕМА 1

ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

ПЛАН

1. Предмет політичної економії.

2. Методи та функції політичної економії.

3.Економічні закони та категорії.

4. Виникнення і основні етапи розвитку економічної науки.
1. Предмет політичної економії

Економічна наука – наука суспільна. Це значить, що поряд з іншими аналогічними науками вона досліджує зв’язки і відносини між людьми та поведінку людини в суспільстві. Разом з тим, на відміну від соціології та філософії, вона розглядає не суспільство в цілому, а лише сферу його господарського життя, тобто, господарські зв’язки та економічну поведінку людей. Якщо конкретизувати, то економічна теорія займається такими питаннями, як організація і регулювання економіки, ціноутворення та грошові доходи, безробіття та інфляція, бідність та нерівність, надмірні воєнні витрати та забруднення навколишнього середовища й багатьма іншими проблемами суспільних відносин, що виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ. Але всі ці питання є відображенням головної економічної проблеми – проблеми отримання достатньої кількості благ за мінімуму виробничих затрат.

Справа в тому, що людські потреби практично безмежні, в той час як ресурси, для їх створення, - обмежені. Тому в центрі уваги вчених-економістів – пошук шляхів ефективного використання обмежених (рідкісних) ресурсів у виробництві матеріальних благ для максимального задоволення потреб людей. Це й складає основний предмет економічної теорії.

Таким чином, економічна теорія – це наука про поведінку людей та їх груп у виробництві, розподілі, обміні і споживанні життєвих благ за умов відносної обмеженості виробничих ресурсів.

В економічній теорії виділяються:

  • політична економія (вивчення економічних відносин і економічних законів);

  • економікс” (вивчення функціонування ринкової економічної системи).

Також прийнято розрізняти позитивну і нормативну економічну теорію.

Позитивнадосліджує взаємозв’язки економічних явищ, якими вони є: наприклад, „ріст ціни товару, (за інших рівних умов), призводить до зменшення обсягу попиту на нього”. В цьому твердженні немає ніяких нормативних, тобто оціночних суджень, це просто констатація факту. При цьому не говориться, справедливо це чи ні, добре чи погано.

Нормативна економічна теорія ґрунтується на дослідженні того, як повинно бути. Тому тут виносяться оцінки – справедливо це чи несправедливо, добре чи погано, припустимо чи неприпустимо. Наприклад, твердження „нерівність в доходах в ринковій системі ринкового господарства несправедлива” або „ми зіткнулись з неприпустимо високим рівнем безробіття” – типові висновки нормативного характеру. З оцінюючими судженнями постійно доводиться стикатись уряду, державним діячам, розробляючи економічну політику.

Економіка - це будь-яка діяльність людей, пов’язана з забезпеченням матеріальних умов життя.

Економіка як наукова дисципліна складає цілу систему. В цій системі можна виділити два основні напрямки:

  1. Економічну теорію, яка є загальнотеоретичною базою для усіх економічних наук.

  2. Конкретні економічні науки, які вивчають ті чи інші окремі галузі господарського життя суспільства, наприклад, економіку певної галузі національного господарства, сферу фінансів тощо.


2. Методи та функції політичної економії

Досліджуючи господарські процеси, політекономія застосовує ряд загальнонаукових методів пізнання:

  • Спостереження та збір фактів.

  • Експеримент.

  • Моделювання.

  • Метод наукових абстракцій.

  • Аналіз і синтез.

  • Системний підхід.

  • Індукція і дедукція.

  • Історичний та логічний.

  • Графічний.

Економічні дослідження мають емпіричний характер (від гр. empeiria – досвід), тобто спирається на практичний досвід. Це передбачає спостереження, тобто сприйняття економічних процесів в їх реальному вигляді, та збір фактів, що відбуваються в дійсності. Наприклад, завдяки спостереженню та збору фактичної інформації можна визначити, як змінились товарні ціни за той чи інший період.

Експеримент передбачає проведення штучного наукового досліду, коли об’єкт, що вивчається, ставиться в спеціально створені і контрольовані умови. Наприклад, для перевірки ефективності нової системи оплати праці проводять її експериментальні дослідження на окремому підприємстві.

Метод моделювання передбачає вивчення соціально-економічних явищ за їх теоретичним взірцем тобто моделлю (лат. modulus – взірець).

Математичне моделювання дозволяє, наприклад, розрахувати найбільш раціональний варіант поведінки підприємства.

Абстрагування передбачає відволікання від несуттєвих сторін, властивостей об’єкту, що вивчається, з метою виявлення його суттєвих сторін та властивостей.

Метод аналізу та синтезу передбачає вивчення соціально-економічних явищ як за частинами (аналіз), так і в цілому (синтез).

Завдяки поєднанню аналізу та синтезу забезпечується системний, комплексний підхід до складних об’єктів дослідження, які складаються з багатьох елементів.

З методом аналізу та синтезу пов’язаний поділ економічної теорії на мікро- та макроекономіку (від гр. mikros малий та makros – великий), що передбачає два різні рівні дослідження господарських систем.

Так, мікроекономіка має справу з окремими елементами (частинами) цих систем. Вона вивчає економіку окремих фірм, домогосподарств (сімей), галузей; виробництво або ціну окремого продукту тощо.

Макроекономіка досліджує господарські системи в цілому, або так звані агрегати ( лат. Aggregatus – приєднаний), які являють собою сукупності економічних одиниць. До таких агрегатів відноситься світова економіка, національне господарство.

Індукція (лат. Inductio – наведення) та дедукція (лат. Deductio – виведення). Рух думки від окремих факторів до загального висновку це індукція, або узагальнення. А рух думки у зворотньому напрямку (від загального положення до окремих висновків) називають дедукцією.

Історичний та логічний методи (або підходи) теж застосовуються в єдності. Вони передбачають детальне вивчення соціально – економічних процесів в їх історичній послідовності.

Графічний метод (від гр. Grapno – пишу, креслю). Він ґрунтується на використанні різних креслень та малюнків – схем, таблиць, графіків та т.д.


3.Економічні закони та категорії

Політекономія, насамперед, покликана відкривати і формулювати економічні категорії та закони.

Економічні категорії є абстрактним виразом, науковим узагальненням реально існуючих економічних явищ.

Економічні категорії – це поняття, сформульовані економічною наукою для позначення економічних відносин, їх конкретних форм, проявів, сторін, властивостей та рис. Категорії економічної науки є сходинками пізнання об’єктивної економічної реальності, його засобом і водночас результатом.

Економічні категорії поділяються на загальні і специфічні. Зокрема, такі категорії, як “виробництво”, “продукт”, ”потреба”, “фактори виробництва”, “споживання” є загальними, тобто характеризують явища, властиві всім економічним системам. А категорії “товар”, “ціна”, “гроші”, “ринок”, “обмін” є специфічними, оскільки описують тільки товарне виробництво.

Економічним законом називається необхідний, стійкий причинно – наслідковий зв’язок і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони мають об’єктивний характер, тобто вони незалежні від волі і свідомості людей. Але виникають, розвиваються і функціонують лише в економічній діяльності людей і носить історичний характер. Загальні (діють в усіх економічних системах) та специфічні (діють лише в одній економічній системі)закони. Наприклад, закони зростання потреб чи підвищення продуктивності праці – загальні, а закони попиту і пропозиції, конкуренції – специфічні, оскільки вони характерні лише для ринкової економічної системи.

Політекономія виконує ряд функцій. Перша з них – пізнавальна функція, яка полягає в тому, щоб вивчати і пояснювати економіку суспільства та надавати отримані знання в теоретичному вигляді, тобто узагальнено та систематизовано.

Другу функцію можна назвати теоретико – методологічною або методологічною. Вона проявляється в тому, що економічна теорія служить теоретичною та методологічною базою для всієї системи економічних наук.

Завдяки освітній функції економічної теорії багато людей різних професій можуть оволодіти економічною культурою.

Практична функція полягає в розробці рекомендацій для раціональної економічної поведінки господарюючих суб’єктів, пріоритетів та цілей економічної політики.

4. Виникнення і основні етапи розвитку економічної науки

Економічна думка зародилась в давні часи й пройшла довгий і складний шлях становлення та розвитку. Самостійний розвиток економічної теорії почався в епоху зародження капіталізму в середині другого тисячоліття н.е.

^ Меркантелізм – перша школа економічної теорії

Початок самостійному розвитку економічної теорії поклав меркантилізм. Міцну основу багатства кожної нації вони вбачали не в примноженні натуральних продуктів, а в нагромадженні натуральних грошей (монет з золота та срібла). Джерелом їх нагромадження, меркантелісти вважали прибуток (доход), який виникає при торговому обміні, зовнішній торгівлі.

Ранній меркантилізм (остання третина XV – сер. XVI ст.) був названий монетарною системою.

Пізній меркантилізм (друга половина XVI – XVIІ ст.) виступив проти заборони вивозу грошей.

Французький меркантиліст ^ Антуан де Монкретьєн в 1615 р. дав назву економічній теорії, що обґрунтувала політику держави, - політична економія (гр. politike – мистецтво керувати державою), тобто наука про державне управління економікою. Тоді ж складалось уявлення про політичну економію як науку, яка розкриває роль держави у збільшенні національного багатства.

Класична політична економія теоретично вивчає вже всі сфери економіки – виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ та послуг. В класичній політичній економії утворились дві школи (французька, фізіократи) та англійська.

Фізіократи (гр. physis – природа + kratos – сила, влада) школа політичної економії, яка виникла у Франції в сер. XVIІІ ст. Засновником школи фізіократів у Франції був Франсуа Кене (1694-1774 рр.). Основною ідеєю його вчення було визнання сільського господарства єдиною галуззю виробництва, де природним шляхом виникає той додатковий „чистий продукт”, за рахунок якого збільшується багатство країни.

^ Англійська класична політична економія виникла та розвивалась в XVIІ – XVIІІ ст. Родоначальниками цієї теорії були Вільям Петті (1623-1687 рр.), Адам Сміт (1723-1790 рр.) та Давид Рікардо (1772-1823 рр.).

Багатство створюється в усіх інших галузях матеріального виробництва. Вони показали, що всезагальною формою багатства є вартість, втілена в товарах та грошах. Саму вартість створює праця робітників, які виробляють товари. В. Петті висловив: „Природа – мати, праця – батько багатства. А. Сміт перетворив політичну економію в наукову систему, після чого вона стала навіть викладатись у вищих навчальних закладах.

Адам Сміт та Давид Рікардо розробили і намагались застосувати трудову теорію вартості до дослідження змісту та законів розвитку капіталістичної економіки. Робітники своєю працею створюють нову вартість. Ця вартість лише частково дістається їм у вигляді заробітної плати, а іншу частину (додаткову вартість) присвоюють капіталісти. За рахунок додаткової вартості вони розплачуються за банківський відсоток, за оренду землі у землевласників і отримують особистий доход.

Створивши свою теорію вартості, класики глибоко розкрили її залежність головним чином від виробництва, від умов пропозиції товарів на ринку, але не дослідили вплив попиту покупців на ціну.

^ Марксистська економічна теорія

До теоретичної спадщини англійських класиків деякі економісти відносять вчення Карла Маркса (1818-1883).

В своїй головній економічній праці „Капітал”, якій він присвятив 40 років життя, К. Маркс багато в чому розробив класичну теорію вартості та теорію приватної власності. Економічне вчення К. Маркса одержало неоднозначну оцінку.

К. Маркс був переконаний, що в капіталістичних країнах політична економія відбиває інтереси приватних власників. Тому він прагнув поставити свій варіант класичного напрямку на службу інтересам робітничого класу. Такий класовий підхід негативно позначився на науковій об’єктивності ряду висловлених ним положень та висновків.

Вчення К. Маркса, всупереч його прагненням, дозволило виявити суперечності та обмеженість всього класичного напрямку політичної економії. Тому невипадково з’явився зовсім новий альтернативний напрямок – неокласичний.

Економічний лібералізм (теорія економічної свободи). Представники цієї течії не визнають необхідності втручання держави в економічне життя. Природним регулятором його, на їх думку, виступає ринок.

Інституціоналізм - течія в політекономії, яка виникла в кінці 19 – початку 20 ст. Прибічники її стоять на тій позиції, що рушійними силами економічних процесів є позаекономічні фактори. Тому головним завданням політекономії вони вважають вивчення впливу на економіку різних „інституцій”.

Неолібералізм – один із напрямків сучасної політекономії, який прийшов на зміну економічному лібералізму, ідеї якого виявилися не життєспроможними в умовах, коли постійне безпосереднє втручання держави в господарське життя стало невід’ємним фактором процесу відтворення.

Кейнсіанство – один з провідних напрямів у політекономії, який обґрунтовує необхідність державного регулювання процесу відтворення. Сформувався в другій половині 30-х рр. 20 ст. під впливом різкого загострення суперечностей капіталістичного відтворення під час світових економічних криз 1920-21 рр. 1929-33 рр. Засновник – англійський економіст Дж. М. Кейнс у 1936 р. опублікував монографію „Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей”, в якій викладені основи його теорії та програма державного регулювання економіки.

Неокласицизм – суб’єктивна школа в політекономії. Виникла в останній третині 19 ст. як реакція на марксизм. Необхідно було захистити капіталізм від нападок марксистів, і цю функцію беруть на себе представники неокласицизму. В той же час це була спроба сформулювати закономірності оптимального режиму господарювання економічних одиниць в умовах системи вільної конкуренції, визначити принципи рівноваги цієї системи.

Одним з найбільш впливових напрямів неокласицизму в сучасних умовах є монетаризм. Монетаристи, виходячи з бурхливого розвитку інфляційних процесів у багатьох країнах світу, надають вирішального значення в економічному розвитку регулюванню грошової сфери.

ТЕМА 2

^ ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ І ВИРОБНИЧІ МОЖЛИВОСТІ СУСПІЛЬСТВА

ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ

ПЛАН

1.Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва

2. Межа виробничих можливостей

3. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб

4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності

5. Економічні інтереси

1. Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва

Фактори виробництва та їх взаємодія. Людина здійснює виробництво для задоволення своїх різноманітних потреб, підвищення рівня свого матеріального і соціально-духовного споживання. Основним законом сфери виробництва є закон обмеженості ресурсів, а фундаментальним законом сфери особистого споживання – закон неухильного зростання потреб суспільства, які виробництво має задовольнити.

У будь-якому суспільстві воно щоденно має розв’язувати такі фундаментальні і взаємопов’язані питання:

1. Які продукти виробляти і в якій кількості?

2. Як виробляти продукти?

3. Для кого виробляти продукти?

4. В яких соціально-економічних умовах здійснювати виробництво?

Суспільне виробництво являє собою взаємодію трьох основних факторів: робочої сили, або, як її часто називають, праці, засобів виробництва і землі. У ринковій економіці сформувався ще один фактор – підприємницький талант.

Робоча сила це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці. Праця представлена інтелектуальною або фізичною діяльністю, спрямованою на виготовлення благ і надання послуг.

Засоби виробництваце створені у процесі виробництва всі види засобів праці і предметів праці.

Засоби праціце річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці.

Предмети праціце матеріали, що підлягають обробці. Їх поділяють на два види: 1) речовина, вперше відокремлена людиною від природи для перетворення на продукт, наприклад, вугілля і руда, боксити і пісок тощо; 2) предмети праці, що пройшли раніше певну обробку, тобто сировина, наприклад, залізна руда та вугілля в доменному виробництві, прядиво на ткацькій фабриці.

Разом засоби і предмети праці становлять засоби виробництва, без яких процес виробництва неможливий. Західні економісти пропонують засоби виробництва називати капіталом.

Земля, чи більш широко, природні ресурси, - це дар природи для виробничих процесів.

Підприємницька діяльність передбачає використання ініціативи, новаторства і ризику в організації виробництва. Ключовим елементом підприємницької діяльності є підприємницька здібність – особливий вид людського капіталу, представлений діяльністю щодо координації і комбінування всіх інших факторів виробництва з метою створення благ і надання послуг.

У процесі виробництва споживаються всі фактори, в тому числі й людський ресурс. Споживанням людського ресурсу є сама праця та підприємницька діяльність.

У трудовій діяльності людини значне місце належить мірі праці. Однією з таких мір є робочий день – одна з основних категорій трудових відносин.

2. Межа виробничих можливостей

Виробничий потенціал суспільства являє собою сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів виробництва, з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості.

У самій серцевині виробничого потенціалу лежить факт обмеженості ресурсів. Закон обмеженості ресурсів стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.

Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок зменшення виробництва іншого продукту. П. Самуельсон називає цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей відбиває максимальні кількості продуктів і послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.


Графік межі виробничих можливостей
Кожна точка на кривій виробничих можливостей являє собою якийсь максимальний обсяг виробництва двох типів продуктів. Щоб здійснити різні комбінації виробництва інвестиційних ресурсів і споживчих благ, що показані на кривій, суспільство має забезпечити повну зайнятість виробничих ресурсів і повний обсяг виробництва. Усі комбінації інвестиційних ресурсів і споживчих благ на кривій показують максимальні їх кількості, які можуть бути одержані лише в результаті найбільш ефективного використання всіх наявних ресурсів. Точки, що знаходяться за межами кривої, як, наприклад, точка W, недосяжні за даної кількості ресурсів і за даної технології виробництва.

Будь-яка точка всередині області, обмеженої кривою МВМ, наприклад, точка U, указує, що якісь ресурси не використовуються або використовуються не кращим чином.

Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, повністю використовуючи наявний потенціал, у короткостроковому періоді не може збільшити виробництво будь-якого блага, не зменшивши виробництво іншого блага.
3. Економічні потреби суспільства.

Закон зростання потреб

Потреба - це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її. Це категорія, що відбиває ставлення людей, а звідси і поведінку до умов їх життєдіяльності. Крім економічних потреб, існує низка інших – культурних, політичних, ідеологічних, національних і т. ін.

Економічні потребице ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами. Отже, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

За суб’єктами потреби поділяють на:

  • індивідуальні, колективні та суспільні;

  • домогосподарств, підприємств та держави;

  • суспільно-економічних класів і соціальних груп.

За об’єктами потреби класифікуються так:

  • породжені існуванням людини як біологічної істоти;

  • матеріальні і духовні;

  • першочергові і непершочергові.

За способом їх задоволення вони поділяються на дві великі групи: потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі – виробничі.

Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, - обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку – закону зростання потреб і закону розвитку факторів виробництва. Ці закони взаємопов’язані і характеризують дві сторони соціально-економічного прогресу: 1) неухильний розвиток людини з її зростаючими потребами; 2) підвищення ефективності виробничих ресурсів та їх якісних показників (продуктивності, корисності тощо).

За ступенем реалізації потреби в матеріальних благах і послугах можна класифікувати як дійсні, платоспроможні і перспективні.

^ Дійсні потреби в основному відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ і можуть бути задоволені.

Платоспроможні потреби людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін.

^ Перспективні потреби – це такі потреби в матеріальних благах і послугах, які породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися.

Задоволення потреб – це функція виробництва.

З точки зору дії закону зростання потреб необхідно відрізняти такі три великі групи потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки-но зароджуються.

Під традиційними потребами варто розуміти такі, які стали для людей звичними.

^ Нові потреби – це потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення.

Абсолютно нові потреби – це потенційні потреби, які будуть реалізовані лише тоді, коли якість відповідає вимогам нової техніки.
4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності

Корисністьце здатність речі чи послуги задовольняти будь-яку потребу людини. Корисність багатьох речей перебуває у прямій залежності від їх природних властивостей. Речі, без яких життя неможливе, є об’єктивно корисними. Це вода, більшість продуктів харчування, взуття, одяг, житло тощо.

З іншого боку, корисність речі є фактором суб’єктивного характеру. Саме це пояснює, чому в загальному плані потреби людини безмежні, а в конкретній ситуації і в конкретному продукті вони можуть бути повністю задоволені.

Під граничною корисністю розуміють додаткову корисність, або задоволення, одержуване людиною з однієї додаткової одиниці конкретної продукції.

Падіння граничної корисності в міру споживання людиною додаткових одиниць певного продукту прийнято називати законом спадної корисності.
5. Економічні інтереси

Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи між собою у зв’язки, переслідують певні економічні інтереси.

Економічний інтересце реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб.

Економічний інтерес є, перш за все, породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.

Інтереси формуються і реалізуються через практичну діяльність людей. Зміст інтересів визначається матеріальними умовами життя, місцем, яке вони посідають в історико-конкретних виробничих відносинах, а також політичними, моральними та соціальними факторами.

В системі економічних інтересів варто виділяти індивідуальні інтереси, класові інтереси, інтереси трудових колективів та економічні інтереси держави.

Існують різні способи впливу на інтереси людей:

  • Позаекономічний примус.

  • Економічний вплив на інтереси людини.

  • Моральне і матеріальне заохочення трудової активності.



ТЕМА 3

^ ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

ПЛАН

  1. Сутність економічної системи.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Схожі:

Предмет І метод політичної економії iconЗакони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції
Політична економія суспільна наука. Об’єктом політичної економії є економічне життя суспільства. Предмет політичної економії змінювався...
Предмет І метод політичної економії icon1. Зародження І розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи...
В середині та другій половині 19ст в працях Сісмонді й Прудона розвивалась дрібнобуржуазна Політекономія. Вона відображала інтереси...
Предмет І метод політичної економії iconЗакони, принципи, категорії політичної економії
Економічна система капіталізму вільної конкуренції: суть І основні ознаки. Виникнення монополій
Предмет І метод політичної економії iconПерелік питань до заліку з дисципліни «Економіка природокористування»
Погляди на взаємодію суспільства І природи представників класичної політичної економії: Адама Сміта та Томаса Мальтуса
Предмет І метод політичної економії iconДержавний вищий навчальний заклад «київський національний економічний...
Методичні вказівки щодо підготовки студентами курсових робіт з основ економічної науки
Предмет І метод політичної економії iconПлан Сутність І структура політичної системи. Функції політичної...
На відміну від інших систем, особливості політичної системи полягають у тому, що
Предмет І метод політичної економії iconТема №1 Предмет, метод І система трудового права
Предмет трудового права. Трудові відносини як центральні серед суспільних відносин, врегульованих трудовим правом
Предмет І метод політичної економії icon4 Метод статистичних випробувань Метод статистичних випробувань
Метод статистичних випробувань — це числовий метод математичного моделювання випадкових величин, який передбачає безпосереднє включення...
Предмет І метод політичної економії iconСпецифіка об’єкта дослідження в гігієнічній науці І практиці, яким...
Розрізняють чотири основних специфічних для гігієни методи: епідеміологічний метод вивчення здоров’я населення; метод санітарного...
Предмет І метод політичної економії iconПредмет І метод мікроекономіки
Пропозиція та фактори що впливають на неї. Взаємодія попиту І пропозиції. Ринкова рівновага
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка