План лекційного заняття: Влада як суспільне явище




НазваПлан лекційного заняття: Влада як суспільне явище
Сторінка1/4
Дата конвертації20.06.2013
Розмір0.55 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
  1   2   3   4


Тема лекційного заняття № 6:

ПОЛІТИЧНА ВЛАДА ТА ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ
Лекційне заняття провів:

ЛИТВИН В.С., ас. каф. політології, к.п.н.

План лекційного заняття:

  1. Влада як суспільне явище.

  2. Концептуальні підходи до визначення влади.

  3. Ресурси, функції та легітимність політичної влади.

  4. Поняття та структура політичного режиму. Типологія політичних режимів.

  5. Теоретичні засади демократії та тоталітаризму.

  6. Основні принципи та теорії демократії.

1. Влада як суспільне явище

Як поняття політика, поняття «політична влада» є однією з базисних категорій політології. Політика та влада органічно взаємозв'язані, вони не тільки нероздільні, але й взаємозумовлюють одна одну. Зв'язок настільки органічний, що в політології і філософії нерідко виникають дискусії щодо первинності однієї з них. Зміст політології як навчальної дисципліни може бути розкритий і як розгортання змісту категорії «політика», і як розгортання змісту категорії «влада».

^ Поняття влади дає ключ до розуміння сутності та призначення політичних інститутів і процесів, самої політики. Визначення цього поняття, з'ясування сутності й характеру політичної влади дає змогу виокремити політичні відносини з усієї сукупності суспільних відносин, має важливе значення для розуміння природи політики та держави. Про важливість поняття влади в науці свідчить, зокрема, існування особливої галузі науки кратології як сукупності філософських, соціологічних, політологічних, правових та інших знань про владу.

Влада є складне за сутністю та багатоманітним за формами вияву явище суспільного життя. Існує багато різних концепцій і визначень цього поняття. За вихідне та найпростіше можна взяти визначення влади як вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації тощо) на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. З такого елементарного визначення видно, що влада є відношенням, отже, передбачає наявність двох сторін. Будь-яке відношення є взаємодією його сторін. Основною особливістю владного відношення є переважний, визначальний вплив однієї його сторони на іншу. Сторону із переважним впливом доцільно називати суб'єктом, а сторону, яка впливу зазнає, – об'єктом владного відношення. Суб'єктами влади можуть бути індивіди, соціальні групи, організації тощо. Очевидно, що влада не є властивістю не тільки об'єкта, а й суб'єкта. Вона виступає саме як відношення між ними і не існує як без суб'єкта, так і без об'єкта.

У науці є різні підходи до пояснення причин владних відносин. Поширеним є біологічний підхід, що визнає владу притаманною біологічній природі людини. А оскільки біологічна природа людини і тварин є спільною, то визнається наявність владних відносин не тільки в суспільстві, а й у тваринному світі. Витоки біологічного підходу щодо розуміння влади кореняться ще в античній філософії. Аристотель, наприклад, розглядав владу в суспільстві як продовження влади в природі.

Справді, переважний вплив є теж в тваринному світі. Одні тварини бувають сильнішими від інших і можуть нав'язувати їм поведінку, в середовищі ссавців поширеним явищем є наявність ватажків, яким підпорядковується стадо чи зграя. Між відносинами в суспільстві та у тваринному світі існує принципова відмінність. Відносини в суспільстві мають свідомий характер, тоді як у тваринному світі вони зумовлюються інстинктами і рефлексами. Владні відносини є свідомими відносинами. Суб'єкт влади здійснює свідомий вплив на поведінку об'єкта, спрямовуючи її в певному напрямі.

Інший підхід до розуміння влади – антропологічний – пов'язує поняття політичної влади, а отже, й політики з суспільною природою людини і поширює його на всі соціальні, в тому числі й докласові, утворення. Прихильники цього підходу доводять наявність політичної влади на всіх етапах розвитку суспільства.

На відміну від антропологічного політологічний підхід до розуміння влади, що ґрунтується на органічному зв'язку влади й політики, пов'язує їх існування лиш з певними етапами суспільного розвитку, для яких характерною є наявність спеціальних суспільних інститутів здійснення влади, насамперед держави. Будемо виходити, отже, із того, що влада, владні відносини притаманні будь-якому суспільству, але не тваринному світові, тоді як політична влада, політико-владні відносини характерні лише для певних етапів суспільного розвитку.

Оскільки влада є суто суспільним відношенням, у якому задіяні наділені свідомістю і волею люди, а переважний вплив одних людей на інших є вольовим відношенням між ними, то влада може бути визначена як вольове відношення між людьми, тобто таке відношення, за якого одні люди можуть нав'язувати свою волю іншим.

М. Вебер у зв'язку з цим зазначав: «Влада означає будь-яку можливість проводити всередині даних соціальних відносин власну волю навіть всупереч опору, незалежно від того, на чому така можливість заснована». Російський політолог Ф. Бурлацький також вважає, що «влада є реальною здатністю здійснювати свою волю в соціальному житті, нав'язуючи її, якщо необхідно, іншим людям».

Специфічною ознакою влади як суспільного відношення виступає домінування владної волі, а не просто впливу. Таким влада відрізняється від останнього, який є дещо ширшим явищем. Як вольове відношення влада існує в потенціальній і реальній формах. Потенціальною є влада, що не виявила себе. Вона не є менш істотною, аніж реалізована влада. Усвідомлення наявної, хоча й не реалізованої влади, справляє на її потенціальні об'єкти сильний дисциплінуючий та організуючий вплив, іноді не менш сильний, ніж реально діюча влада.

Нав'язування одними людьми своєї волі іншим може здійснюватись із використанням різних засобів – примусу, права чи авторитету тощо. Залежно від засобів здійснення влади розрізняються різні її види – економічна, соціальна, політична, духовно-інформаційна, сімейна тощо. Глибинне джерело економічної влади – відмінності у відношенні людей до власності на засоби виробництва. Економічна влада – об'єктивно зумовлені матеріальними потребами життя суспільства відносини, в яких власник засобів виробництва підпорядковує своїй волі волю інших учасників процесу виробництва. Засобами підпорядкування можуть бути як безпосереднє володіння власністю, так і контроль над нею, а також й кошти, цінні папери, договірні зобов'язання тощо. Використовувані офіційно, ці засоби мають відповідне правове закріплення.

Якщо економічна влада передбачає розподіл матеріальних благ, соціальна означає розподіл благ соціальних. Вона пов'язана з визначенням статусу різних груп у структурі суспільства, посад, прав та обов'язків, наданням соціальних послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, забезпечення житлом тощо, а також розподілом доходів, різноманітних пільг і привілеїв.

Духовно-інформаційна влада – це організація духовного виробництва в усіх його формах та здійснення інформаційного та ідеологічного впливу. Ця влада реалізується за допомогою засобів духовно-інформаційного впливу на людей. Цими засобами є мораль, релігія, ідеологія, мистецтво, наукові знання, інформація про поточні події суспільного життя. Величезну владу над людьми має, зокрема, церква. Влада ґрунтується на вірі в релігійні догмати і здебільшого не має правового закріплення за винятком тих держав, де церква визнається офіційним політичним інститутом. Незаперечна влада так званих моральних авторитетів – людей з високими моральними рисами, які присвятили своє життя служінню суспільному благу. Незаперечна влада кримінальних авторитетів ґрунтується не на праві, а на так званих поняттях – нормах, за якими живе злочинний світ. Проте найбільшу духовно-інформаційну владу в сучасному суспільстві мають засоби масової інформації – преса, радіомовлення, телебачення, останнім часом – це міжнародна інформаційна комп'ютерна мережа Інтернет. Вони є головним чинником формування громадської думки та називаються ще «четвертою владою», котра за силою свого впливу на суспільство прирівнюється до законодавчої, виконавчої та судової влади держави. Духовно-інформаційна влада може слугувати поширенню об'єктивних даних про стан суспільства, функціонування держави, її міжнародне становище тощо, але може виступати й засобом маніпулювання громадською думкою, управління свідомістю та поведінкою людей в інтересах певних політичних сил.

Одним із різновидів влади в суспільстві є сімейна влада – це побудований на силі авторитету вплив одного чи кількох членів сім'ї на її життєдіяльність. Цей авторитет, як і будь-який авторитет узагалі, не можна створити за допомогою права чи примусу. Він є виявом поваги одних членів сім'ї до інших, результатом визнання їхнього життєвого досвіду, трудових заслуг тощо.

Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві. Оскільки основні види влади – економічна, соціальна, духовно-інформаційна або сімейна – розрізняються залежно від засобів їх здійснення і мають специфічні особливості, то й політична влада мусить мати притаманні лише їй особливості й засоби здійснення. В політологічній літературі немає визначеності до особливостей політичної влади. «Політична влада, – зазначає дослідник В. Мазаєв, – усяка організована воля однієї групи людей стосовно іншої, яка здійснює підпорядкування в ім'я спільних цілей». Проте те саме можна сказати й про інші види влади, які також є організованим вольовим підпорядкуванням одними людьми інших з метою досягнення певних спільних цілей.

Б. Краснов дає характеристику політичній владі: «Політична влада як один із найважливіших проявів влади характеризується реальною здатністю класу (групи, індивіда) проводити свою волю, виражену в політиці». Це твердження є тавтологічним, бо в ньому політична влада визначається через політику, котра сама є діяльністю щодо здійснення політичної влади.

За визначенням Ф. Бурлацького, «політична влада як один із найважливіших проявів влади характеризується реальною здатністю даного класу, групи, а також індивідів, які відображають їхні інтереси, проводити свою волю за допомогою політики і правових норм». У цьому визначенні також криється елемент тавтологічності, який полягає у визначенні політичної влади через політику. Та на відміну від попередніх визначень воно вказує на найважливіший засіб здійснення політичної влади, яким є правові норми. Реалізація інших видів влади тією чи іншою мірою може відбуватися із використанням правових норм, однак тільки задля політичної влади такі норми є найважливішим засобом її здійснення. Якщо економічну владу умовно можна назвати владою грошей, духовно-інформаційну – владою інформації, сімейну – владою авторитету, тоді політичну владу – владою права. Це зовсім не означає, що політична влада скрізь і завжди здійснюється за допомогою права, однак право є головним засобом її реалізації.

Норми права – це встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання суспільних відносин загальнообов'язкові правила поведінки. Дотримання норм права забезпечується шляхом як переконання, так і державного примусу. Держава, отже, не тільки встановлює норми права, а й виступає найважливішим гарантом їх виконання. Відповідно державна влада є найважливішою формою політичної влади. «Поняття політичної влади, – зазначає Ф. Бурлацький, – значно ширше від поняття влади державної. Державна влада – така форма суспільної влади, котра має класовий характер, спирається на спеціальний апарат примусу й наділена монопольним правом видавати закони та інші розпорядження, обов'язкові для всього населення».

Специфіка державної влади полягає в тому, що вона: по-перше, здійснюється спеціальним апаратом; по-друге, поширюється на всю територію країни; по-третє, наділена монополією на прийняття законів та застосування примусу. Політична влада здійснюється не тільки державою, а й іншими політичними інститутами – партіями, громадсько-політичними організаціями, органами місцевого самоврядування. Відповідно можна виокремити владу політичних партій, громадських організацій, органів місцевого самоврядування як форми політичної влади. На відміну від державної влади, яка має загальний характер і поширюється на територію країни й суспільство в цілому, влада політичних партій і громадських організацій здійснюється лише в межах цих партій та організацій. Вона ґрунтується на правових нормах, установлених державою, так і на політичних нормах, які не є правовими і діють лише в межах політичних партій і громадських організацій. Такі норми закріплюються у статутах партій і громадських організацій і стосуються визначення прав та обов'язків їх членів, внутрішньопартійної діяльності тощо. А це означає, що засобами здійснення політичної влади виступають не тільки правові, а й політичні норми як такі, що діють всередині недержавних політичних організацій та у стосунках між ними.

Норми права як засіб регулювання суспільних відносин та здійснення влади передбачають наявність примусу до їх дотримання. Носієм такого примусу є лише держава. Природу державної влади характеризує передусім її здатність домагатися здійснення тих чи інших цілей за допомогою примусу. Державна влада не обов'язково застосовує примус для виконання її настанов. Вона може домагатися своїх цілей також іншими засобами – економічними, соціальними, ідеологічними.

Державна влада ділиться на законодавчу, виконавчу й судову та здійснюється за допомогою спеціального апарату на всій території, на яку поширюється державний суверенітет. На відміну від влади держави влада органів місцевого самоврядування поширюється тільки на певну частину території держави й значною мірою здійснюється на громадських засадах. Влада органів місцевого самоврядування ґрунтується як на загальнодержавних правових нормах, так й на нормативних актах самих цих органів, дія яких поширюється лише на підпорядковану їм територію. Влада існує і функціонує не лиш в різних сферах суспільства, а на різних рівнях його структури: суспільному, асоціативному та персоналізованому. Таким чином, політична влада – це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм.

Конкретизуючи характеристику політичної влади, можна виокремити її основні особливості: верховенство, публічність, моноцентричність, легальність, різноманіття ресурсів.

Верховенство політичної влади полягає в обов'язковості її рішень для інших видів влади, суспільства в цілому. Вона може обмежити вплив інших видів влади, наприклад економічної чи духовно-інформаційної, або й узагалі припинити функціонування окремих їхніх суб'єктів.

Публічність політичної влади означає її суспільний, безособовий та відкритий характер. На відміну від існуючої в невеликих групах приватної особистої влади, політична влада реалізується від імені і в межах усього суспільства і звертається за допомогою права до всіх його членів.

Моноцентричність політичної влади проявляється в наявності єдиного центру прийняття рішень, які стосуються всього суспільства. Таким центром є держава та її вищі органи. На відміну від політичної влади інші види влади поліцентричні, й вони здійснюються багатьма незалежними один від одного центрами – підприємствами, соціальними фондами, засобами масової інформації тощо. В демократичному суспільстві немає такого органу, який би зосереджував у своїх руках усю повноту економічної, соціальної чи духовно-інформаційної влади.

Легальність політичної влади означає її законність, зокрема щодо існування самої влади та застосування нею примусу. Детальніше про легальність політичної влади мова йтиме нижче.

Нарешті, ще однією особливістю політичної влади є різноманіття її ресурсів, тобто засобів здійснення. Політична влада використовує не тільки примус, а й економічні, соціальні, духовно-інформаційні засоби. Найважливішими засобами її здійснення є правові й політичні норми.
  1   2   3   4

Схожі:

План лекційного заняття: Влада як суспільне явище iconПлан Влада як суспільне явище. Структура та типологія політичної влади
У первісному суспільстві воля індивіда була підпорядкована волі колективу це влада освячених звичаїв, традицій, це регулювання людських...
План лекційного заняття: Влада як суспільне явище iconПлан лекційного заняття: Політика як суспільне явище
Хоча політика виникла кілька тисяч років тому, вона формується значно пізніше, ніж економічні І соціальні відносини, а також мораль....
План лекційного заняття: Влада як суспільне явище iconПлан проведення лекційного заняття з навчальної дисципліни
Правомірність І допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві
План лекційного заняття: Влада як суспільне явище icon1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі
Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі
План лекційного заняття: Влада як суспільне явище iconПлан-конспект проведення лекційного заняття тема 1
Навчальна мета: Довести до студентів нормативні положення щодо організації та управління цивільною обороною в Україні
План лекційного заняття: Влада як суспільне явище iconПлан проведення лекційного заняття тема №
Навчальна мета: Розкрити та законспектувати питання: поняття, види абсолютних їх значення у правовій статистиці. Визначити основні...
План лекційного заняття: Влада як суспільне явище iconПлан проведення лекційного заняття тема №
Навчальна мета: Розкрити та законспектувати питання: поняття, види абсолютних їх значення у правовій статистиці. Визначити основні...
План лекційного заняття: Влада як суспільне явище iconПлан Мова як суспільне явище. Суспільна природа мови І мовної діяльності....
Сучасне мовознавство виходить із розуміння мови як суспільного явища. Водночас в історії мовознавства здійснювалися численні спроби...
План лекційного заняття: Влада як суспільне явище iconПлан проведення лекційного заняття тема №
Навчальна мета: формування у слухачів теоретичних знань про статистичне спостереження його види та форми. Законспектувати основні...
План лекційного заняття: Влада як суспільне явище iconТема Політика як суспільне явище. Політологія як наука
Об’єкт та предмет дослідження політології. Основні категорії, функції та методи дослідження
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка