Органолептичні властивості води




Скачати 180.4 Kb.
НазваОрганолептичні властивості води
Дата конвертації25.06.2013
Розмір180.4 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
Органолептичні властивості води.

Органолептичні властивості води зумовлені фізичними, хімічними і біологічними факторами. Температура питної води повинна становити 8-12°С. Така вода приємна на смак, освіжає, добре втамовує спрагу, швидко всмоктується і стимулює секреторну та моторну діяльність шлун­ково-кишкового тракту. Тепла вода п'ється неохоче, всмоктується повільніше, погано вгамовує спрагу. Приймання її у великій кількості викликає неприємні відчуття і навіть нудоту. Краще спрагу задовольняє прохолодна або гаряча вода, яка сприяє секреції слини і швидше всмоктується, ніж холодна або тепла. При будь-якій температурі найкраще задовольняє спрагу, посилюючи слиновиділення, міцний настій чаю. Пиття води, темпе­ратура, якої менше 5 °С, викликає неприємні відчуття в порожнині рота, в тому числі зубний біль і може бути причиною переохолод­ження горла і рота. Близькою до оптимальної є температура води підземних джерел, що залягають на глибині 15-20 м, і річні коли­вання температури якої не перевищують 2 °С. Це свідчить про добру захищеність води з поверхні ґрунту.

Людина віддає перевагу прозорій, без кольору, без неприємно­го запаху і присмаку питній воді. Вода не повинна містити водні організми, завислі частки або плаваючі плівки, які можна розрізни­ти неозброєним оком. Добра вода повинна бути прозорою на вигляд. Прозорість води характеризується здатністю її пропускати видиме світло і залежить від наявності в ній суспендованих части­нок мінерального або органічного походження. Воду вважають дос­татньо прозорою, якщо через 30-сантиметровий шар води можна прочитати звичайний друкарський шрифт.

Якість, протилежну прозорості, називають каламутністю. Ка­ламутність води свідчить про забруднення її домішками ґрунту, стічними водами або про наявність недоліків в обладнанні криниць, свердловин чи каптажів (каптаж - це пристрій в місці виходу води із землі з метою запобігання замулюванню і забрудненню джере­ла). Каламутні води гірше знезаражуються, і в них краще вижива­ють мікроорганізми. Дуже каламутна вода може призвести до под­разнення слизової оболонки шлунка і кишок.

Згідно з ДСанПіН України № 383 рівень каламутності не повинен перевищувати 0,5 (максимально – 1,5) НОК (нефелометричних одиниць каламутності). Вміст завислих часток у воді при цьому буде не більше 1,5 мг/дм3.

Колірність поверхневих і неглибоких підземних вод зумов­люється наявністю в них гумінових речовин, які вимиваються з грунту І надають воді від жовтого до коричневого забарвлення [8]. Крім того, колір води відкритого водоймища може бути спричинений розмноженням водоростей (цвітінням) і забрудненням стічними водами. Під час очищення води на головних очисних спорудах во­догонів колірність води природного походження може знижувати­ся. Глибокі підземні води безбарвні.

При лабораторних дослідженнях колірності інтенсивність за­барвлення води порівнюють із спеціальною шкалою стандартних розчинів і результат виражають у градусах колірності. За Г колірності приймається забарвлення розчину, що містить 1 мг платини у вигляді хлорошіатинату калію в 1 дм3 води, Колірність води понад 20° (35°) не бажана.

Присмак і запах води залежать від багатьох чинників. На­явність органічних речовин рослинного походження і продуктів їх розпаду надає воді землистого, трав'янистого або болотного запаху і присмаку. При гнитті органічних речовин виникає характерний запах. Наявність і розкладання водоростей при цвітінні води надають їй рибного або огіркового запаху. Причиною запаху і присмаку води може бути забруднення її побутовими і промисловими стічни­ми водами, пестицидами тощо.

Присмаки і запахи глибинних вод зумовлені розчиненими у них мінеральними солями і газами, наприклад сірководнем. При звичайній технології очистки води, що використовується на водого­нах, присмак і запах її поліпшуються не набагато. Якщо вода має незвичний запах і присмак, то можна припустити можливість її техногенного забруднення. У таких випадках встановлюють поход­ження забруднювачів, а потім вирішують питання про необхідність проведення додаткових хімічних досліджень, методів покращення якості й про можливість використання води для пиття.

На якість води впливають також різні стоки. При таненні снігу, льоду, випаданні дощу утворюються зливові забруднені різними мікроорганізмами, органічними, неорганічними речовинами і меха­нічними домішками води. Інтенсивність їх забруднення в значній мірі залежить від чистоти водозбірних поверхонь. Найбільше забруд­нені бактеріями, вірусами, яйцями гельмінтів, органічними речови­нами господарсько-фекальні стічні води.

Промислові стоки багаті на різноманітні неорганічні речовини, концентрація яких часто перевищує санітарко допустимі величини [9]. Крім того, у воді можуть знаходитися речовини (реагенти), що ви­користовуються при обробці води. Тому наявність і кількість хімічних речовин можуть свідчити про фізіологічну повноцінність води, ступінь і характер її забруднення, необхідність покращення якості і мож­ливість використання.

Характер запаху і присмаку, а також їх інтенсивність, визна­чають у балах: 1 дуже слабкий запах чи присмак, який може відчути лише досвідчений лаборант; 2 — слабкий, що не привертає уваги споживача; 3 - помітний, що викликає у споживача невдово­лення; 4 - виражений, що робить воду неприємною; 5 - дуже сильний, що робить воду взагалі непридатною для використання. Згідно із ДСанПіНом України "Вода питна" інтенсивність запаху або присмаку води не повинні перевищувати 2 ОР (одиниці розве­дення) до зникнення ознаки. Активна реакція води (рН) повинна бути в межах 6,5- 8,5.

На органолептичні показники впливають як походження води, так і мінеральний склад. В природі хімічний склад води фор­мується при ЇЇ контакті з різними геологічними породами, залежить від розчинності мінералів, а також може змінюватися в результаті антропогенної діяльності.

Ступінь загальної мінералізації характеризує сухий залишок[10] . Він дає уявлення про кількість розчинених у воді солей. Доброю для вживання вважають прісну воду, загальна мінералізація якої стано­вить не менше 100 і не більше 1000 (1500) мг/дм3. Мінеральні води (найчастіше лікувальні) містять від 1 до 10 г/дм3 розчинених солей. Солона (морська) вода має мінералізацію до 50 г/дм3, а розсольна - понад 50 г/дм:і. Мінералізація прісних вод може підвищуватись і за рахунок потрапляння у воду сторонніх хімічних речовин.

Загальна твердість води переважно зумовлюється наявні­стю в ній гідрокарбонатів, хлоридів, сульфатів та інших сполук каль­цію і магнію. Загальна твердість поділяється на карбонатну (усув­ну) і постійну (неусувну).

Карбонатна твердість зумовлена наявністю у воді розчин­них бікарбонатів кальцію і магнію, які при кип'ятінні води розкла­даються на вуглекислоту і нерозчинні монокарбонати. Останні є причиною утворення накипу на стінках парових котлів, стерилізато­рів, радіаторів, самоварів, чайників та інших водонагрівних приладів. Тому в медичній практиці інструменти багаторазового використан­ня кип'ятять у дистильованій воді, рідше - у чистій дощовій воді.

Карбонатна твердість часто співпадає з усувною твердістю. При кип'ятінні усувається переважно та частина карбонатної твердості, яка залежить від гідрокарбонату кальцію. При великій кількості у воді гідрокарбонату магнію різниця між карбонатною і усувною твер­дістю буває досить значною.

Постійною твердістю води називають ту, яка залишається після тривалого кип'ятіння води і зумовлюється наявністю у ній хлоридів, сульфатів, нітратів і фосфатів кальцію і магнію.

Твердість води оцінюють у мг-екв/дм³. 1 мг-екв/дм³твердості відповідає 20,0

мг/дм³ Са++ або 12,2 мг/дм³ Мg++. Воду з твердістю до 3,5 мг-екв/дм3 називають м'якою, від 3,5 до 7 — середньої твер­дості, від 7 до 14 - твердою, понад 14 мг-екв/дм3 - дуже твердою.

При підвищенні твердості води погіршується розварювання м'яса, бобових, погано настоюється чай і псується його смак, збільшується витрата мила при пранні, оскільки піна утворюється лише після того, як увесь кальцій і магній будуть зв'язані (на зв'я­зування 10 г кальцію необхідно 166 г мила). Тверда вода створює незручності й під час купання, миття голови внаслідок осідання кальцієвих і магнієвих солей жирних кислот на поверхні тіла. Во­лосся при цьому стає жорстким, шкіра - грубою. Цього можна уникнути сполоснувши волосся слабким розчином оцту. У осіб з чутливою, тонкою шкірою може настати подразнення шкіри.

При різкому переході від вживання м'якої води до твердої, а особливо, коли у воді є сульфати магнію, що трапляється в турис­тичних або експедиційних умовах, при зміні місця проживання, можуть виникати тимчасові диспептичні явища. Роль твердої води в появі й розвитку нирковокам'яної хвороби достеменно не доведено.

Під час проведення протягом останніх років численних епідемі­ологічних досліджень в Англії, США, Японії та інших країнах було виявлено зворотню залежність між рівнем твердості води і смерт­ністю від серцево-судинних захворювань. Механізм цього явища досі не з'ясовано.

Деякі автори [5] вважають, що вода є частковим джерелом каль­цію для організму людини. Справа в тому, що кальцій багатьох харчових продуктів засвоюється лише на 30 %, тоді як кальцій питної води — на 90 %. Слід відзначити, що овочі, зварені у м'якій воді, втрачають велику кількість кальцію, а у твердій воді - збага­чуються кальцієм за рахунок осідання його на поверхні овочів.

Гранична норма твердості води не повинна перевищувати 7, а в окремих випадках - 10 мг-екв/дм3. При вживанні маломінералізованої води загальна твердість її повинна становити не менше 1,5 мг-екв/дм3. Вода, що не містить солей кальцію і магнію, неприєм­на на смак.

Хлориди (хлор-іон). Незабруднені прісні води переважно містять до 30-50 мг/дм3 хлоридів. Якщо їх кількість перевищує 350 мг/дм3, такі води мають солонуватий присмак І негативно впливають на шлункову секрецію. Тому вміст хлоридів у водогінній воді не пови­нен перевищувати 250, в окремих випадках - 350 мг/дм3.

Сульфати (сульфат-іон) в кількостях понад 500 мг/дм3 нада­ють воді гіркувато-солонуватого присмаку, негативно впливають на шлункову секрецію і можуть спричинювати диспепсичні явища у осіб, які не звикли до води такого складу, особливо при одночасно­му великому вмісті магнію у воді. Згідно із стандартом, кількість сульфатів у питній воді не повинна перевищувати 250 (500) мг/дм3.

Залізо у природних водах зустрічається в основному у вигляді гідрокарбонатів, які можуть перетворюватися в карбонати, що гідро­лізуються і при контакті з повітрям утворюють гідроксид заліза (ПІ) з переходом в оксид, який надає воді каламутності і забарвлення. При прані білизни залізо надає їй жовтувато-коричневатого відтінку і залишає іржаві плями. Солі заліза (понад 0,3 мг/дм3) і марганцю (понад 0,1 мг/дм3), крім забарвлення, надають воді помутніння, запаху сірководню, в'яжу­чого, а в сукупності з гуміновими сполуками - болотного присмаку. Така вода непридатна і для деяких процесів у харчовій промисло­вості, змінюючи присмак масла, сиру та інших харчових продуктів.

Згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" [11] маємо наступні визначення:

^ Вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

^ Органолептичні показники (запах, смак і присмак, забарвленість, каламутність) - фізичні властивості питної води, що сприймаються органами чуття.

Забарвленість - показник, що характеризує інтенсивність забарвлення води, яке зумовлене вмістом забарвлених органічних речовин.

Запах - показник, що характеризує властивість води подразнювати рецептори слизових оболонок носа та синусних пазух, зумовлюючи відповідне відчуття.

Каламутність - показник, що характеризує природну властивість води, зумовлену наявністю у воді завислих речовин органічного і неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону тощо).

^ Смак і присмак - показники, що характеризують здатність наявних у воді хімічних речовин після взаємодії зі слиною подразнювати смакові рецептори язика і зумовлювати відповідне відчуття.
1Відбір проб

1.1. Відбір проб - за ГОСТ 24481 *.
(Змінена редакція, Зм. N 1).
1.2. Об'єм проби води не повинен бути менше 500 см3.
1.3. Проби води для визначення запаху, смаку, присмаку і кольоровості не консервують. Визначення проводять не пізніше ніж через 2 години після відбору проби.

2. Органолептичні методи визначення запаху
2.1. Органолептичними методами визначають характер і інтенсивність запаху.
2.2. Апаратура, матеріали
Для проведення випробувань використовують наступну апаратуру:
колби плоскодонні з притертими пробками по ГОСТ 1770, місткістю 250 - 350 см³;
скло годинникове;
баню водяну.
2.3. Проведення випробування
2.3.1. Характер запаху води визначають відчуттям сприйманого запаху (землистий, хлорний, нафтопродуктів та ін.)
2.3.2. Визначення запаху при 20 ° С

У колбу з притертою пробкою місткістю 250 - 350 см³ відмірюють 100 см³ досліджуваної води температурою 20 ° С. Колбу закривають пробкою, вміст колби декілька разів перемішують обертальними рухами, після чого колбу відкривають і визначають характер і інтенсивність запаху.

2.3.3. Визначення запаху при 60 ° С
У колбу відмірюють 100 см3 випробуваної води. Шийку колби закривають годинниковим склом і підігрівають на водяній бані до 50 - 60 ° С.

Вміст колби декілька разів перемішують обертальними рухами.
Зрушуючи скло в сторону, швидко визначають характер і інтенсивність запаху.
2.3.4. Інтенсивність запаху води визначають при 20 і 60 ° С і оцінюють за п'ятибальною системою згідно з вимогами табл. 1.


Таблиця 1 Інтенсивність запаху

Інтенсивність запаху

Характер виявленого запаху

Оцінка інтенсивності запаху, бал

1

2

3

Без запаху

Відсутність запаху

0

Дуже слабка

Запах не відчувається споживачем, але виявляється при лабораторному дослідженні

1

Слабка

Запах помічається споживачем, коли звернути на це його увагу

2

Помітна

Запах легко помічається і викликає не-схвальний відгук про воду

3

Виразна

Запах звертає на себе увагу і примушує утриматися від пиття

4

Дуже сильна

Запах такий сильний, що робить воду непридатною для використання

5


3. Органолептичний метод визначення смаку

3.1. Органолептичним методом визначають характер та інтенсивність смаку і присмаку.
Розрізняють чотири основних види смаку: солоний, кислий, солодкий, гіркий.
Всі інші види смакових відчуттів називаються присмаками.
3.2. Проведення випробування
3.2.1. Характер смаку або присмаку визначають відчуттям сприйманого смаку або присмаку (солоний, кислий, лужний, металевий і т. д.).
3.2.2. Випробувану воду набирають у рот малими порціями, не ковтаючи, затримують 3 - 5 с.
3.2.3. Інтенсивність смаку і присмаку визначають при 20 ° С і оцінюють за п'ятибальною системою згідно з вимогами табл. 2.
Таблиця 2 Інтенсивність смаку та присмаку


Інтенсивність смаку та присмаку

Характер смаку та присмаку

Оцінка інтенсивності смаку та присмаку, бал

1

2

3

Немає

Смак та присмак не відчувається

0

Дуже слабка

Смак та присмак не відчувається споживачем, але виявляються при лабораторному дослідженні

1

Слабка

Смак та присмак помічається споживачем, коли звернути на це його увагу

2

Помітна

Смак та присмак легко помічаються і викликають несхвальний відгук про воду

3

Виразна

Смак та присмак звертають на себе увагу і примушують утриматися від пиття

4

Дуже сильна

Смак та присмак настільки сильні, що роблять воду непридатною для використання

5


4. Фотометричний метод визначення кольоровості

Прилади, посуд і реактиви:

  1. Фотоелектроколориметр ФЕК-72.

  2. Циліндр Неслера місткістю 100 мл – 12 шт.

  3. Фільтр мембранний №4.

  4. Основний стандартний розчин і ( розчин №1).

Розведений розчин (розчин №2).
Методика визначення

Кольоровість природної води визначають згідно з ДОСТом 3351-74. Проби води відбирають відповідно до ДОСТу 4979-49 і ДОСТ 2874-82. Для одержання
шкали кольоровості використовують завчасно приготовлені розчин №1 і №2.

Основний стандартний розчин (розчин №1) отримують розчиненням 0,0875 г двохромовокислого калію ( ), 2,0 г сульфату кобальту () і 1 мл концентрованої сірчаної кислоти () у дистильованій воді з доведенням об’єму розчину до 1 л. Такий розчин відповідає кольоровості 500. Розведений розчин (розчин №2) готують розчиненням 1 мл концентрованої сірчаної кислоти () в дистильованій воді і доведенням об’єму розчину до 1 л . У циліндрах Неслера перемішують розчин №1 і розчин №2 в співвідношеннях, що вказані в табл. 3.
Таблиця 3

Об’єм розчину №1, мл

0

1

2

3

4

5

6

8

10

12

14

Об’єм розчину №2, мл

100

99

98

97

96

95

94

92

90

88

86

Градуси кольоровості

0

5

10

15

20

25

30

40

50

60

70


Розчин у кожному циліндрі відповідає визначеному градусу кольоровості. Шкалу кольоровості можна зберігати в темному місці 2-3 місяці, після чого її замінюють.

Далі визначають оптичну густину кожного розчину з шкали кольоровості за допомогою фотоелектроколориметра ФЕК-72. Для цього використовують кювети з товщиною поглинаючого світло шаром розчину 5-10 см і синій світофільтр ( ). Контрольною рідиною є дистильована вода, з якої видалені зважені речовини за допомогою фільтрації крізь мембранний фільтр №4. Одержані значення оптичних густин Д розчинів і відповідні їм градуси кольоровості використовують для побудови градуйованого графіка шкали кольоровості.

При визначенні оптичної густини досліджуваної води, в циліндр Неслера відміряють 100 мл профільтрованої крізь мембранний фільтр №4 природної води і порівнюють її із шкалою кольоровості за допомогою пригляду зверху на білому фоні. Якщо проба має кольоровість вище 70 , її розводять дистильованою водою в певному співвідношенні до одержання забарвлення води, яке можна порівняти із забарвленням шкали кольоровості.

Отриманий результат множать на число, відповідне величині розведення.

Оптичну густину фільтрату проби, яку досліджують, виміряють в кюветі з товщиною поглинаючого світло шаром розчину 5-10 см в синій частині спектру з світофільтром . Контрольною рідиною є дистильована вода, з якої вилучено зважені речовини шляхом фільтрації крізь мембранний фільтр №4. Кольоровість природної води визначають за градуйованим графіком і виражають у градусах кольоровості.

5. Фотометричний метод визначення каламутності

5.1. Визначення каламутності проводять не пізніше ніж через 24 годин після відбору проби.
Проба може бути законсервована додаванням 2 - 4 см³ хлороформу на 1 дм³ води.
Каламутність води визначають фотометричним - шляхом порівняння проб досліджуваної води зі стандартними суспензіями.
Результати вимірювань виражають в мг/дм³ (при використанні основної стандартної суспензії каоліну) або в ЕМ/дм³ (одиниці каламутності на дм³) (при використанні основної стандартної суспензії формазіна). Перехід від мг/дм³ до ЕМ/дм³ здійснюють, виходячи зі співвідношення: 1,5 мг/дм3 каоліну відповідають 2,6 ЕМ/дм³ формазіна або 1 ЕМ/дм³ відповідає 0,58 мг/дм³.
5.2. Для проведення випробувань застосовують наступні апаратуру, матеріали, реактиви:
фотоелектроколориметр будь-якої марки з зеленим світлофільтром ламбда = 530 нм;
кювети з товщиною поглинаючого світло шару 50 і 100 мм;
ваги лабораторні за ГОСТ 24104 **, клас точності 1, 2;
шафа сушильна;
центрифуга;
тиглі фарфорові за ГОСТ 9147;
прилад для фільтрування через мембранні фільтри з водоструминним насосом;
піпетки мірні по ГОСТ 29227, місткістю 25, 100 см³;
піпетки мірні по ГОСТ 29227, місткістю 1, 2, 5, 10 см³ з поділками на 0,1 см³;
циліндри мірні по ГОСТ 1770, місткістю 500 і 1000 см³;
каолін збагачений для парфумерної промисловості по ГОСТ 21285 або для кабельної промисловості по ГОСТ 21288;
калію пірофосфат К4Р2О7 x 3Н2О або натрію пірофосфат Na2P2O7 x 3H2O;
гідразинсульфат (NH2) 2 x H2SO4 по ГОСТ 5841;
гексаметилентетрамін для монокристалів (CH2) 6N4;
ртуть хлорна;
формалін за ГОСТ 1625:

хлороформ за ГОСТ 20015;
вода дистильована згідно з ГОСТ 6709 і бідистильована;
фільтр мембранний з діаметром пор 0,5 - 0,8 мкм, котрий має бути підготовлений до аналізу відповідно до вказівок підприємства-виготовлювача.
Фільтри мембранні (нітроцелюлозні) перевіряють на відсутність тріщин, отворів і т. п., поміщають по одному на поверхню дистильованої води, нагрітої до 80 ° С в склянці (в чашці для випарювання, емальованій каструлі), повільно доводять до кипіння на слабкому вогні, після чого воду заміняють і кип'ятять 10 хв. Зміну води і подальше кип'ятіння повторюють три-п'ять разів до повного видалення залишків розчинників з фільтрів.
Фільтруючі мембрани "Владіпор" типу ФМА-МА, візуально перевірені на відсутність тріщин, отворів, міхурів, щоб уникнути скручування мембран кип'ятять одноразово, дотримуючись таких правил:
в невеликому обсязі дистильованої води, нагрітої до 80 - 90 ° С в посудині, на дні якого вкладають сторож для молока або нержавіючу сітку (для обмеження бурхливого кипіння), поміщають мембрани і кип'ятять на слабкому вогні 15 хв.
Після цього мембрани готові до вживання.
5.3. Підготовка до випробування
Стандартні суспензії можуть бути виготовлені з каоліну або формазина.
5.1 - 5.3. (Змінена редакція, Зм. N 1).
5.3.1. Приготування основний стандартної суспензії з каоліну
25 - 30 г каоліну добре збовтують з 3 - 4 дм³ дистильованої води і залишають стояти 24 ч. Через 24 год сифоном відбирають неосвітлівшу частина рідини. До решти знову доливають воду, сильно збовтують, знову залишають у спокої на 24 год і знову відбирають середню неосвітлівшу частину. Цю операцію повторюють тричі, щоразу приєднуючи неосвітлившуся протягом доби суспензію до раніше зібраної. Накопичену суспензію добре збовтують і через три доби зливають рідину над осадом, яка містить занадто дрібні частинки.
До отриманого осаду додають 100 см³ дистильованої води, збовтують і отримують основну стандартну суспензію.
Концентрацію основної суспензії визначають ваговим методом (не менше ніж з двох паралельних проб): 5 см³ суспензії поміщають в тигель, доведений до постійної маси, висушують при температурі 105 ° С до постійної маси, зважують і розраховують вміст каоліну на 1 дм³ суспензії.
Потім основну стандартну суспензію стабілізують пірофосфатом калію або натрію (200 мг на 1 дм3) і консервують насиченим розчином хлорної ртуті (1 см³ на 1 дм³), формаліном (10 см³ на 1 дм³) або хлороформом (1 см³ на 1 дм³).
Основна стандартна суспензія зберігається протягом 6 міс. Ця основна стандартна суспензія повинна містити близько 4 г/дм³ каоліну.
5.3.2. Приготування робочих стандартних суспензій з каоліну
Для приготування робочих стандартних суспензій каламутності основну стандартну суспензію збовтують і готують з неї суспензію, що містить 100 мг/дм³ каоліну. З проміжною суспензії готують робочі суспензії концентрацією 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0 мг/дм³. Проміжна суспензія і всі робочі суспензії готуються на бидистиллированной воді і зберігаються не більше доби.
5.3.3. Приготування основний стандартної суспензії з формазіна
5.3.1 - 5.3.3. (Змінена редакція, Зм. N 1).
5.3.3.1. Приготування основний стандартної суспензії формазину I, що містить 0,4 ЕМ в 1 см³ розчину.
Розчин А. 0,5 г гідразинсульфату (NH2) 2хH2SO4 розчиняють у дистильованій воді і доводять об'єм до 50 см³.
Розчин Б. 2,5 г гексаметилентетраміну (СН2) 6N4 розбавляють в мірній колбі місткістю 500 см³ в 25 см³ дистильованої води.
25 см3 розчину А додають до розчину Б і витримують 24 + -2 год при температурі 25 + -5 ° С. Потім додають дистильовану воду до мітки. Основна стандартна суспензія формазину зберігається 2 міс і не вимагає консервації та стабілізації.
5.3.3.2. Приготування стандартної суспензії формазину II, що містить 0,04 ЕМ в 1 см³ розчину.
50 см³ ретельно перемішаної основний стандартної суспензії формазіна I розбавляють дистильованою водою до об'єму 500 см³. Стандартна суспензія формазину II зберігається два тижні.
5.3.3.1, 5.3.3.2. (Введено додатково, Зм. N 1).
5.3.4. Приготування робочих стандартних суспензій з формазину
2,5; 5,0; 10,0; 20,0 см³попередньо перемішаної стандартної суспензії формазину II доводять до об'єму 100 см³ бідістіллірованной водою і отримують робочі стандартні суспензії концентрації 1; 2; 4; 8 ЕМ/дм³.
5.3.5. Побудова градуювального графіку
Градуйований графік будують за стандартними робочим суспензіям. Отримані значення оптичних густин і відповідні їм концентрації стандартних суспензій (мг/дм³; ЕМ/дм³) наносять на графік.
5.4. Проведення випробування
Перед проведенням випробування з метою уникнення помилок проводять калібрування Фотоколориметри по рідким стандартним суспензіям каламутності або по набору твердих стандартних суспензій каламутності з відомою оптичною щільністю.
В кювету з товщиною поглинаючого світло шару 100 мм вносять добре збовтати випробувану пробу і вимірюють оптичну щільність в зеленій частині спектру (ламбда = 530 нм). Якщо кольоровість вимірюваної води нижче 10 ° по Cr-Со шкалою, то контрольної рідиною служить бідистильована вода. Якщо кольоровість вимірюваної проби вище 10 ° Cr-Зі шкали, то контрольної рідиною служить випробувана вода, з якої вилучені зважені речовини центрифугуванням (центрифугують 5 хв при 3000 хв (-1)) або фільтруванням через мембранний фільтр з діаметром пор 0,5 - 0 , 8 мкм.
Зміст каламутності в мг/дм3 або ЕМ/дм3 визначають за відповідним градуювальним графіком.
Остаточний результат визначення виражають в мг/дм3 по каоліну.

Схожі:

Органолептичні властивості води iconПлан лекції Густина морської води. Температурний режим океану
З підвищенням солоності, зниженням температури І підвищенням тиску густина морської води збільшується. В залежності від температури...
Органолептичні властивості води iconПоняття множини, рівність множин. Підмножина. Булеан множини
Операція об’єднання множин, її властивості. Операція перетину множин, її властивості. Спільні властивості операцій об’єднання та...
Органолептичні властивості води iconМодуль вступ. Фізико-хімічні властивостіводи. Гідрологія річок блок...
Гідрологія – наука про природні води, їх властивості та явища І процеси, що в них відбуваються, а також закономірності розвитку цих...
Органолептичні властивості води iconПлан лекції Водні маси Світового океану. Рівень Світового океану
Водною масою називають порівняно великий об'єм води, що формується в певних районах Світового океану, впродовж тривалого часу, має...
Органолептичні властивості води iconПросочування втікання річкових, озерних І морських вод в корінні...
При фільтрації вод через породу відбувається розчинення ряду солей І збагачення води водорощчиненими солями внаслідок
Органолептичні властивості води icon1 При абсолютному голодуванні єдиним джерелом води для організму...
Хворому, у якого підвищена кислотність шлункового соку, лікар порекомендував їсти
Органолептичні властивості води icon1 При абсолютному голодуванні єдиним джерелом води для організму...
Хворому, у якого підвищена кислотність шлункового соку, лікар порекомендував їсти
Органолептичні властивості води iconЛекція 15
Може виникнути питання: а чи достатньо було маси мантії, що містить лише 0,5% води, для утворення Світового океану? Розрахунок показав,...
Органолептичні властивості води iconЗатверджую
Поняття про товар. Споживчі властивості товарів. Фактори, що формують споживчі властивості
Органолептичні властивості води icon2 Хворому, у якого підвищена кислотність шлункового соку, лікар порекомендував...
При абсолютному голодуванні єдиним джерелом води для організму є процес окислення органічних сполук. Яка з наведених речовин в цих...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка