Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову




НазваДмитро Білоус коли забув ти рідну мову
Дата конвертації24.06.2013
Розмір74.7 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
Дмитро Білоус
КОЛИ ЗАБУВ ТИ РІДНУ МОВУ
Коли забув ти рідну мову, 
яка б та мова не була,
ти втратив корінь і основу, 
ти обчухрав себе дотла. 

Коли в дорогу ти збирався, 
казала мати, як прощавсь, 
щоб і чужого научався,, 
й свого ніколи не цуравсь. 

Ти ж повернувсь душею бідний, 
не просто розгубив слова, 
немов якийсь Іван безрідний, 
Іван, непомнящий родства. 

Не раді родичі обновам. 
Чи ти об'ївся блекоти, 
що не своїм, не рідним словом 
із матір'ю говориш ти? 

Ти втратив корінь і основу, 
ти обчухрав себе дотла, 
бо ти зневажив рідну мову, 
ту, що земля тобі дала, 

Ту, що не вбили царські трони, 
ту, що пройшла крізь бурі всі, 
крізь глузи й дикі заборони 
й постала нам у всій красі. 

Сяйних перлин тобі не шкода, 
адже, набувши вищих прав, 
те, що дала сама природа, 
ти добровільно занедбав. 

В пальті строкатім, як афіша, 
крикливі модні кеди взув. 
А мати? Де ще є рідніша 
за рідну, котру ти забув? 

Для тебе й Київ – напіврідний, 
і Мінськ піврідний, і Москва... 
Бо хто ти є? Іван безрідний, 
Іван, не помнящий родства! 

Дмитро Павличко
^ ТИ ЗРІКСЯ МОВИ РІДНОЇ
Ти зрікся мови рідної. Тобі 
Твоя земля родити перестане, 
Зелена гілка в лузі на вербі 
Від доторку твого зів'яне! 
Ти зрікся мови рідної. Твій дух

На милицях жадає танцювати.

Від ласк твоїх закаменіє друг

І посивіє рідна мати!
Ти зрікся мови рідної. Віки

Ти йтимеш темний, як сльота осіння.

Від погляду твого серця й зірки

Обернуться в сліпе каміння.


Ти зрікся мови рідної. Ганьба 
Тебе зустріне на шляху вузькому... 
Впаде на тебе, наче сніг, журба – 
Її не понесеш нікому! 

Ти зрікся мови рідної. Нема 
Тепер у тебе роду, ні народу. 
Чужинця шани ждатимеш дарма – 
В твій слід він кине сміх – погорду! 

Іван Малкович
НАПУЧУВАННЯ
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,

але ти, дитино,

покликана захищати своїми долоньками

крихітну свічечку букви "Ї",
а також,

витягнувшись на пальчиках,

оберігати місячний серпик

букви "Є",

що зрізаний з неба

разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино,

що мова наша - солов'їна.

Правильно кажуть.
Але затям собі,

що колись

можуть настати і такі часи,

коли нашої мови

не буде пам'ятати

навіть найменший соловейко.
Тому не можна покладатися

тільки на солов'їв,

дитино.

Володимир Самійленко
^ УКРАЇНСЬКА МОВА
Діамант дорогий на дорозі лежав,— 
Тим великим шляхом люд усякий минав, 
І ніхто не пізнав діаманта того. 
Йшли багато людей і топтали його. 

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, 
І в пилу на шляху діамант він найшов. 
Камінець дорогий він одразу пізнав, 
І додому приніс, і гарненько, як знав, 
Обробив, обточив дивний той камінець, 
І уставив його у коштовний вінець. 
Сталось диво тоді: камінець засіяв, 
І промінням ясним всіх людей здивував, 
І палючим огнем кольористе блищить, 
І проміння його усім очі сліпить. 

Так в пилу на шляху наша мова була, 
І мислива рука її з пилу взяла. 
Полюбила її, обробила її, 
Положила на ню усі сили свої, 
І в народний вінець, як в оправу, ввела, 
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. 
І на злість ворогам засіяла вона, 
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна. 
І сіятиме вік, поки сонце стоїть, 
І лихим ворогам буде очі сліпить. 
Хай же ті вороги поніміють скоріш, 
Наша ж мова сія щогодини ясніш! 
Хай коштовним добром вона буде у нас, 
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, 
Щоб, поглянувши сам на створіння своє, 
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

Микола Чернявський
^ ТИ НЕ ЗАГИНЕШ, УКРАЇНО!
Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік. І світ-зоря,

Твоя свята зоря засяє.

Поглянь – слов’янство оживає

І сили пробує свої:

Ганебні ярма розбиває,

Докупи всіх синів скликає...

А то ж усе брати твої!..
Ні, не умре ніколи мова,

Якою син співає твій,

Якою люд скликав Підкова,

Богдан славетний і Палій,

Якою Січ буйна лишала,

Якою наш Кобзар співав,

Яка степи опанувала

І мілліони об’єднала

Людей-братів!..

Хто не чував

Пісень по селах вечорами –

І жартівливих, і сумних?..

То долю рідними словами

Народ виспівує у їх.

О ні, Вкраїна не загине!

Коли народний океан

Співа, неначе той орґан,

Є сила в нім – душа єдина.

^ Олекса Кобець
Я ЛЮБЛЮ…
Більше, ніж саму себе,

Я люблю свою хатину,

Рідне небо голубе,

Рідну землю – Україну.
Бо мене в цій кращій з хат

Колисала рідна мати,

Вчила перший крок ступать,

Перше слово вимовляти.
Більше ніж саму себе,

Я люблю свою хатину,

Рідне небо голубе,

Рідну землю – Україну.
Бо ніде, ніде в світах

З неба сонце так не гріє,

І в блакитних небесах

Стільки зірок не зоріє.
Більше ніж саму себе,

Я люблю свою хатину,

Рідне небо голубе,

Рідну землю – Україну
Бо земля в нас, як ніде,

Кров’ю прадідів полита,

Родить збіжжя золоте –

Життєдайне, соковите!

Іван Гнатюк
СПОКУТА
І знову думи – репані, камінні,

Як жорна, мелють біль у голові:

Немає нам життя на Україні,

У ріднім краї – гнані й ледь живі.
Ми вічні жертви голоду й Сибіру,

Без імені, без бога й булави,

Розіпнуті за волю і за віру,

Запобігаєм ласки у Москви.
Народе мій! Чи та важка спокута

Вже на роду написана тобі,

Що ти, мов раб, закований у пута,

Зневірився в нерівній боротьбі?
В твоїх могилах, славою покритих,

Лежать твої потуплені шаблі,

А ти безславно ходиш в посполитих,

З тавром раба та блазня на чолі.
Ти зрікся мови й гинеш, без’язикий,

Твоя душа – як чайка степова,

Уже й твій дух, народе мій великий,

Із тебе прагне вирвати Москва.
Чому ти вічно мучишся, народе,

Як віл в ярмі, не важишся на змаг? –

Твоя земля нічого вже не родить,

Лиш кості тих, що згинули в боях.


Іван Сокульський
^ А МОВУ ЗВАБУТИ – ЦЕ ПЛЮНУТИ

БАТЬКОВІ В ОЧІ
А мову забути – це плюнути батькові в очі,

Рідну мову забути – це матір свою клясти,

Що світ дарувала. Коли хочете –

Прямо в кретинство іти.
Це в ніщо самовільно впасти

Без опору і без проклять.

Це в себе себе украсти –

Жебраком надовічно стать.
Гей, блазні всякої руки –

Прості й портфелі носять котрі!

Плюватимуть на вас через віки

І викинуть на гній вас, як непотріб.

Ольга Макаренко
^ МИ – НЕ УКРАЇНЦІ?
Можливо, ми уже й не українці,

А так собі – якійсь без назви люди.

От жив народ такий в двадцятім віці,

А в двадцять першому уже не буде.
Бо діти наші вже не знають мови –

Їм байдуже – це Київ чи Саратов.

Якби ще сталося таке у Львові,

Чиновники могли б спокійно спати.
Вже майже висохло старе коріння,

В дівчат нема ні вишиванок, ні коралів.

Можливо, ми останнє покоління,

Яке читає «Кобзаря» в оригіналі.

Ганна Гайворонська
ДЕРЖАВНА МОВА

Мені в обличчя плюнули за те,

Що я не відреклась своєї мови, -

За слово, материнське і святе,

Яке ви продали колись, панове.

А я не звинувачую Донбас,

Російську націю за те не проклинаю.

Не Україна відцуралася від нас,

А ми забули Україну в цьому краї.

Я гордо витру з вилиці плювок

(Державна мова з того не загине),

А від Луганська – до ясних зірок

Ніхто в мою не плюне вже дитину.

Схожі:

Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову iconКоли українську мову зіставляти з найдавнішими індоєвропейськими...
Факт перший. Коли українську мову зіставляти з найдавнішими індоєвропейськими мовами, зокрема з латинською, впадає в очі її, так...
Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову iconVado / Ірина Гаршина / Аркадій Гольдман / Роман Громов / Роман Дубровський...
Гаршина / Аркадій Гольдман / Роман Громов / Роман Дубровський / Дмитро Кузовкін / Олександр Луценко-Бабан / Олександ Ляпін / Дмитро...
Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову iconМаксим Рильський “Слово про рідну матір”

Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову iconЗазубрив Зелений Заєць землезнавство. Забув зазубрене,застряг. Заробив...

Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову iconСистеми протипожежного захисту
С. Мусійчук, В.Євстіфєєв, В. Білоус, Г. Дубінський, В. Сокол, А. Бушиленко, В. Дунюшкін, С. Пономарьов, В. Приймаченко, А. Приймаченко,...
Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову iconСеред всіх святих Антоній Падевський найбільш популярний, бо має...
Тому наш нарис про святого Антонія в якійсь мірі може перетворитися на безконечну розповідь про чудеса. Але ми приступимо до цього...
Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову icon1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення....
Оскільки мова є суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із суспільством. Цей зв'язок є обопільним. З одного боку,...
Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову icon18-річний Дмитро Соколов проживав у своєї тітки, навчався у 10-му...
Коли батько Дмитра Соколова дізнався про цю покупку, він звернувся до суду з позовом про розірвання договору між його сином І дудиком,...
Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову iconЛобченко Дмитро Володимирович

Дмитро Білоус коли забув ти рідну мову iconАмброзяк Дмитро Володимирович

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка