Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти




Скачати 318.05 Kb.
НазваЦз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти
Дата конвертації19.06.2013
Розмір318.05 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы

  1. Визначення ЦЗ

ЦЗ-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави . Система вкл. організаційні , інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти епідеміологічні заходи, що спрямовані на захист населення, територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження.

Вищезгадана система також призначена для проведення профілактичних, рятувальних, аварійно-відновлюваних робіт в осередках ураження . Вказані роботи виконуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місц самоврядування та підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності за допомогою воєнізованих, невоєнізованих і добровільно ЦЗ формувань , які їм підпорядковані. Вказані формування забезпечують виконання відмічених вище завдань з метою запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідація наслідків, що можуть і загрожують життю та здоров’ю людини, суттєво впливають на довкілля, завдають матеріальних збитків у мирний час та особливий період.

2. Пакет дисциплін, які стосуються БЖД людини

Пакет дисциплін, які стосуються безпеки життєдіяльності людини:

- теоретичні основи БЖД;

- природні аспекти БЖД (основи загальної екології);

- БЖД в умовах виробництва (основи охорони праці, ох. праці в галузі);

- БЖД в умовах надзвич. ситуації (цивільний захист або цивільна оборона).

Тобто в основу БЖД входить:

- закономірності формування і розвитку безпечних та небезпечних систем різного рангу, характеристики джерел небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі та на підпр споживчої кооперації.

- способи та засоби захисту населення від дії небезпечних, шкідливих, та уражаючих факторів аварій, катастроф. Стихійних лих;

- основи організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

- основні законодавчі акти Україні ти інші документи, що стосуються безпеки життєдіяльн та захисту людей.

3. З якими подіями пов’язане виникнення міжнародного гуманітарного права?

Історія виникнення і розвитку міжнародного гуманітарного права (МГП) тісно пов'язана з міжнародним Рухом Червоного Хреста, який зародився у XIX ст. і став ініціатором безпосередньої розробки багатьох міжнародних угод, спрямованих на захист і надання допомоги жертвам збройних конфліктів - пораненим і хворим воякам, цивільному населенню.

В основу МГП покладено принцип гуманності, основний принцип не тільки даної галузі права, але і самого міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Він може бути визначений як "попередження і полегшення людських страждань за будь-яких обставин" і "сприяє взаєморозумінню, дружбі, співробітництву і досягненню міцного миру між народами". Цей принцип має надзвичайно важливе значення, оскільки він дозволяє при веденні воєнних дій виключити застосування зброї масового ураження, обмежити насилля в ході військових операцій.

Оскільки основним об'єктом захисту МГП як в період збройного конфлікту, так і в мирний час є людська особистість, її життя, честь і гідність, особливо слід виділити принцип поваги і захисту основних прав і свобод людини і принцип рівноправ'я і недискримінації.

4. Женевські конвенції та сфера їх застосування

Женевські конвенції про захист жертв війни — міжнародні багатосторонні угоди в галузі законів і звичаїв війни, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів. Женевські конвенції, які укладені 12 серпня 1949 р. і які мають силу до цього часу,

включають в себе чотири універсальних міжнародних договори:

1. Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях — зобов'язує її учасників збирати на полі бою і надавати допомогу пораненим і хворим супротивника, причому будь-яка дискримінація у відношенні поранених і хворих з причин статі, раси, національності, політичних переконань або релігії забороняється. Усі поранені і хворі, які опинилися у владі супротивника, повинні бути зареєстровані, а дані про них повідомлені тій державі, на боці якої вони боролися. Медичні установи, санітарний персонал і транспорт для перевезення поранених, хворих і санітарного майна користуються захистом, і напад на них забороняється.

2. Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі встановлює правила поводження з поранених та хворих під час морської війни, аналогічні правилам, передбаченим Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях.

3. Конвенція про поводження з військовополоненими — встановлює правила, яким повинні слідувати воюючі сторони при поводженні з військовополоненими.

4. Конвенція про захист цивільного населення під час війни — передбачає гуманне поводження з населенням, що перебуває на окупованій території, і захищає його права.
5. Додаткові протоколи до Женевських конвенцій

8 червня 1977 до Женевських конвенцій під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста були прийняті два Додаткових протоколи: Протокол I, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, і Протокол II, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру.

У 2005 до Женевської конвенції був прийнятий Додатковий протокол III про введення додаткової відмітної емблеми у вигляді Червоного хреста і Червоного півмісяця.

Ці протоколи вдосконалили сферу дії Женевських конвенцій щодо захисту жертв збройних конфліктів та методів і засобів ведення війни.

Метою Дод. протоколів 1977 є: 1) підтвердження існуючого міжнар. права та зведення гуманіт. норм, викладених у Женевських конвенціях 1949, тобто забезпечення вже досягнутого рівня виконання норм міжнар. гуманіт. права; 2) удосконалення, поліпшення та полегшення застосування міжнар. гуманіт. права, розширення сфери його дії.

6. Кому гарантують захист женевські конвенції?

Женевські конвенції спрямовані на захист жертв збройних конфліктів (поранених і хворих в діючих арміях; поранених і хворих осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі; військовополонених та цивільне населення під час війни)

Додатковий протокол 1 (про захист жертв міжнародних збройних конфліктів), Додатковий Протокол 2 ( про захист жертв збройних конфліктів не міжнародного характеру) і Додатковий протокол 3 – про ведення додаткової відмітної емблеми у вигляді Червоного хреста і Червоного півмісяця.

7. Що таке МКЧХ?

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) – незалежна та нейтральна організація, яка займається забезпеченням захисту і надання допомоги постраждалим в результаті збройних конфліктів та нестабільних внутрішніх ситуацій.

Відповідно до мандату, який надано МКЧХ світовою спільнотою, організація надає допомогу особам, що знаходяться під вартою, хворим, пораненим та цивільним особам, що постраждали в результаті збройного конфлікту, керуючись принципом неупередженості

Штаб-квартира МКЧК знаходиться у м. Женева (Швейцарія), а представництва організації, де у загальній кількості працюють більш ніж 12 тисяч осіб, розміщені майже у 80 країнах світу.

В ситуаціях збройного конфлікту МКЧХ координує діяльність національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Разом з реалізацією гуманітарних програм, МКЧХ сприяє розвитку права збройних конфліктів з метою забезпечення ефективного захисту тих, хто не бере участі, або припинив брати участь у військових діях.

8. Світові організації гуманітарного профілю

- Карітас

- Організація Об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО – міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів – держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації письменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної кільтури, охороні пам’яток культури тощо.

- Міжнародна організація допомоги борцям революції (МОДР);

- Міжнародний фонд «»Відродження;

- Міжнародна морська організація (ІМО)

- Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби;

- Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність».

- Світова продовольча програма ООН є найбільшою у світі гуманітарною організацією з надання надзвичайної продовольчої допомоги. У 2006 році продовольча допомога була надана нею 87,8 мільйонам осіб, у тому числі 56 мільйонам голодуючих дітей – у 78 країнах.

9. Причини перейменування ЦО в ЦЗ

За смисловим поняттям слово „захист” має більш широке значення, ніж слово „оборона”. Слово „оборона” вживається як протидія тільки при активному нападі, а слово „захист” значно розширює смислове значення і вживається для визначення всіх гуманітарних заходів, спрямованих на захист життя людей, власності і довкілля від усіх надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу.

Крім того вживання цього терміну в правовій базі обґрунтовано в Універсальній Декларації з цивільного захисту, яку прийнято на 10-ій Міжнародній конференції з цивільного захисту, що відбулася в Аммані 3-5 квітня 1994 р., та резолюції ООН 2034. Вказані міжнародні акти пропонують урядам всіх країн замінити термін „цивільна оборона” на „цивільний захист” і створити відповідні системи, які були б здатними вирішувати завдання цивільного захисту.

«цивільний захист» – комплекс заходів щодо підготовки до захисту та захисту населення, земельного, водного й повітряного простору, матеріальних і культурних цінностей у НС природного й техногенного характеру, а також від небезпек, що виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій; «цивільна оборона» – система заходів щодо підготовки до захисту та захисту населення, матеріальних і культурних цінностей на території держави від небезпек, що виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій.

10. Завдання ЦО радянського періоду

Цивільна оборона (ГО) (назва з 1961 року) являє собою систему загальнодержавних оборонних заходів, які здійснюються з метою захисту населеня і народного господарства в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, підвищення стійкості функціонування об’єктів народного господарства, а також проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (СіДНР) при ліквідації наслідків стихійних лих, аварій (катастроф) і в осередках ураження.

ГО спирається на матеріальні та людські ресурси всієї країни.

Організація ГО передбачає поєднання централізованого та децентралізованого управління силами і засобами.

ГО в СРСР є не тільки частиною системи загальнодержавних оборонних заходів, а й всенародною справою. Кожен радянський громадянин зобов’язаний брати активну участь у проведенні заходіц ГО.

11. Як позначаються підрозділи та об’єкти ЦЗ згідно із Женевськими конвенціями

Особовий склад чітко відрізняється від інших осіб, що входять до складу збройних сил міжнародним розпізнавальним знаком ЦО, який носиться на видному місці і має бути настільки великим, наскільки це можливо, і цей особовий склад забезпечується посвідченнями осіб, що підтверджують їх статус;
^ Рис. 4. Голубий трикутник на оранжевому тлі 
Для полегшення розпізнавання таких об’єктів конфліктуючі сторони повинні (мають право) позначати їх спеціальним міжнародним знаком у вигляді трьох кіл яскраво-оранжевого кольору однакового розміру, розташованих на одній осі, на відстані одне від одного рівній одному радіусу кола (рис. 1.1).



Рис. 1.1. Міжнародний спеціальний знак для обладнання споруд, які несуть у собі івбезгєчні сили

12. Юридичне забезпечення ЦЗ в Україні

13. Основні закони України у сфері ЦЗ

Основу юридичного забезпечення системи ЦЗ в Україні складають наступні нормативні акти:

Конституція України; а також наступні закони України

- ”Про правові засади цивільного захисту”; визначає правові та організаційні засади у справі цивільного захисту населення та територій від НС техногенного, природного та військового характеру.

- “Про захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, визначає організаційні та правові основи захисту громадян що перебувають на території України, захисту об’єктів виробничого та соціального призначення, природного середовища від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження.

- “Про Цивільну оборону України”, визначає, що кожен громадянин України має право на захист свого життя і здоров”я від наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, а гарантом цього права є держава.

- “Про правовий режим надзвичайного стану”,

- “Про правовий режим воєнного стану”, визначає урядові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров”я людей та довкілля

- “Про аварійно-рятувальні служби” визначає правові, організаційні й економічні принципи створення і діяльності аварійно-рятувальних служб, обов’язки , права,

- “Про пожежну безпеку”

- “Про об’єкти підвищеної небезпеки”,

- “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, заходи щодо забезпечення захисту життя., здоров”я і майна людей від негативної дії іонізуючих випромінювань у разі радіаційних аварій.

- “ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, регулює забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

- “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, правову основу системи ЦЗ складають також деякі міжнародні договори, згода на обв”язковість яких надана Верховною Радою України, та Укази Президента України і Постанови Кабінету Міністрів України .

14. Основні завдання цивільного захисту

Основними завданнями цивільного захисту є:

- збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

- прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

- здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

- розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

- розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

- створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

- розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

- оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

- організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій,

надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

- проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

- забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

- надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

- навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних,

несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

- міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

15. Структура управління системою ЦЗ( табл. в зошиті)

16. Єдина державна система реагування та запобігання надзвичайним ситуаціям

Єдина державна система - це центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства , установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання НС техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних та територіальних підсистем і має 4 рівні = загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Завданнями Єдиної державної системи є :

- розроблення нормативно-правових актів, норм, правил та стандартів із питань запобігання НС та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

- забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади , підпорядкованих їм сил і засобів до дій спрямованих на запобігання і реагування на НС;

- забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

- навчання населення щодо поведінки та дій в разі виникнення НС ;

- виконання цільових і науково-технічних программ, спрямованих на запобігання НС, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

- збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення та територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

- прогнозування та оцінка соціально-екоономічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах,засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

- створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

- оповіщення населення про загрозу та можливе виникнення НС, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку та вжиті заходи;

- захист населення в разі виникнення НС;

- проведення РІНР щодо ліквідації НС, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

- здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;

- участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.

17. Принцип побудови системи ЦЗ.

Визначено й обґрунтовано принцип побудови системи державного управління у сфері цивільного захисту в Україні, що базується на такій ієрархії: “небезпека – ризик – прийнятний ризик – безпека”, а також механізм забезпечення безпеки життєдіяльності, який полягає ось у чому: “визначення ризиків, усвідомлення небезпеки ® усунення причин НС шляхом управління ризиком (зменшення його до прийнятного) ® забезпечення безпеки, тобто такого стану системи, за якого значення всіх ризиків не перевищує допустимих рівнів”. Розглянуто систему державного управління у сфері цивільного захисту як “механізм” забезпечення безпеки життєдіяльності населення. Конкретизовано зміст дефініцій: “безпека”, “ризик”, “припустимий, або прийнятний ризик”, “цивільний захист”. Визначено і розкрито зміст поняття “державне управління у сфері цивільного захисту” як діяльність органів виконавчої влади з вироблення та здійснення регулюючих, організуючих і координуючих впливів на всі сфери суспільства через організацію суспільних відносин з метою забезпечення безпеки життєдіяльності особистості, збереження та розвитку суспільства, держави й світового співтовариства; а також поняття “система державного управління у сфері цивільного захисту”, що включає об’єкти і суб’єкти управління та управлінську діяльність.

18. Комісія з ТЕБ і НС

Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС) є постійно діючим органом, який координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язану з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації-техногенного і природного походження.

Комісії з ТЕБ та НС створюються на державному, регіональному, районному (міському) і об'єктовому рівнях.

Комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положення про Державну комісію з питань ТЕБ та НС та іншими актами законодавства.

Голова комісії — перший заступник голови обласної державної адміністрації (органу місцевого самоврядування, керівника підприємства).

Перший заступник голови комісії — начальник Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

  • заступник голови виконавчої влади.

Заступники голови комісії:

  • завідувач обласним здороввідділом;

  • заступник начальника внутрішніх справ області.

19. Основні функції комісії з ТЕБ і НС

Основними функціями комісії є:

  • координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних із створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації;

  • участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

— організація та керівництво проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань у звичайних умовах:

  • готує і подає пропозиції щодо визначення прав і обов'язків у цій сфері центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і оганізацій;

  • координує діяльність органів виконавчої влади з питань розроблення та реалізації загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення, його санітарно-епідеміологічного благополуччя, а також реагування на надзвичайних _ситуацій;

  • розглядає питання про створення або припинення діяльності державних підприємств, що використовують складні та небезпечні технології зокрема, хімічніі радіаційні;

  • вживає заходів до проведення експертизи найважливіших проектів будівництва реконструкції в частині забезпечення техногенно-екологічної безпеки;

  • сприяє розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів, державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи цивільного захисту населення, форм контролю за фукціонуванням потенційно небезпечних об'єктів;

— здійснює методичне керівництво і контроль за роботою комісії з питань ТЕБ та НС, за їх підготовкою до дії у надзвичайних ситуаціях;

— здійснює співробітництво з відповідними органами сусідніх країн, областей.
20. Заходи цивільного захисту

1. Оповіщення та інформування населення про загрозу чи виникнення НС. Центральні та місцеві органи виконавчої влади повинні надавати населенню оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і території від НС техногенного і природного характеру, методи та способи захисту.

2. Спостереження і лабораторний контроль передбачає збирання, опрацювання та передавання інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, води радіоактивними, хімічними речовинами або інфекційними мікроорганізмами.

3. Укриття населення у захисних спорудах у разі виникнення НС.

З цією метою створюють фонд захисних споруд.

4. Здійснення заходів з евакуації населення.

В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в особливий період основним способом захисту населення міст, де розташовані небезпечні об’єкти, є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.

5. Інженерний захист території проводять з метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням.

6. Медичний захист населення – це заходи щодо запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах НС.

7. Психологічний захист – заходи попередження або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги в умовах НС.

8. Біологічний захист – захист від біологічного ураження через:

– своєчасне виявлення осередку біологічного зараження;

– уведення обмежувальних режимів (карантину та обсервації);

– екстренну профілактику і знезараження осередку.

9. Екологічний захист – це захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень та обвалів; ліквідація лісових пожеж та буреломів, сніголамів, збереження лісових насаджень тощо.

10. Радіаційний і хімічний захист передбачає виявлення та оцінювання осередків радіаційного та хімічного забруднення, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів протирадіаційного захисту, забезпечення населення засобами індивідуального захисту.

11. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій – це виявлення та оцінювання таких ситуацій, надання допомоги населенню, проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт, розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення таких ситуацій.

12. Державна стандартизація з питань безпеки у НС, експертиза, нагляд і контроль, декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.
21. Служби ЦЗ об’єкту господарювання

Об’єкт господарювання (підприємство, установа, організація) – основна ланка в системі ЦЗ держави. На об’єкті, де зосереджено людські і матеріальні ресурси, здійснюють економічні і захисні заходи.

Начальниками служб призначають начальників установ, відділів, лабораторій, на базі яких вони утворюються.

Кожна служба створює, забезпечує, готує формування служби (команди, групи, ланки) і керує ними під час виконання робіт.

^ Службу зв’язку та оповіщення створюють на базі вузла зв’язку об’єкта. Головне завдання служби – забезпечити своєчасне оповіщення керівного складу та службовців про загрозу аварії, катастрофи, стихійного лиха, нападу противника; організувати зв’язок і підтримувати його в стані постійної готовності.

^ Протипожежну службу - розробляє протипожежні профілактичні заходи і контролює їх виконання; організовує локалізацію і гасіння пожежі.

Медичну службу. На неї покладають організацію проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів, надання медичної допомоги .

^ Службу охорони громадського порядку - завдання – організувати і забезпечити надійну охорону об’єкта, громадського порядку в умовах НС, під час ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, а також у воєнний час.

^ Службу протирадіаційного і протихімічного захисту - на неї покладають проведення заходів з ліквідації радіаційного і хімічного зараження та здійснення дозиметричного контролю.

^ Службу сховищ та укриттів - розробляє план захисту робітників, службовців та їх сімей з використанням сховищ та укриттів.

Аварійно-технічну службу - розробляє та здійснює попереджувальні заходи, що підвищують стійкість основних споруд, інженерних мереж та комунікацій у НС, організовує проведення робіт з ліквідації і локалізації аварії на комунально-енергетичних мережах.

^ Службу матеріально-технічного забезпечення - організовує своєчасне забезпечення формувань усіма засобами оснащення, постачання продуктів харчування і предметів першої необхідності робітників та службовців на об’єкті та у місцях розосередження, ремонт техніки і майна.

^ Транспортну службу - розробляє і здійснює заходи із забезпечення перевезень, пов’язаних із розосередженням працівників та доправлення їх до місця роботи, проведення рятувальних робіт.
22. Аварії, катастрофи, стихійні лиха надзвичайні події та надзвичайні ситуації

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і приводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – це велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Стихíйне ли́хо — це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шкоди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні цінності.

Незалежно від джерела виникнення, стихійні лиха характеризуються значними масштабами й різною тривалістю - від декількох секунд і хвилин (землетруси, снігові лавини, лімнологічних катастрофи) до декількох годин (сіли), днів (зсуви) і місяців (повені).

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат. Є такі види надзвичайних ситуацій: техногенного характеру, природного характеру, соціального і соціально-політичного характеру, військового характеру, загальнодержавного рівня, регіонального рівня, місцевого рівня, об'єктового рівня.

Землетруси - явища, що проходять у певних ділянках земної кори. Це одне із жахливих стихійних лих.

Ураган - це посилення вітру до 35 м/с і більше (12 балів за шкалою Бофорта).

Шквал - різке короткочасне посилення вітру (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин), іноді до 30-70 м/с зі зміною його напрямку, частіше під час грози. Ширина шквалу 2-3 км.
23. Загальні ознаки НС

Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:

• наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності;

• заподіяння економічних збитків;

• істотне погіршення стану довкілля.

24. Основні причини надзвичайних ситуацій

  • надзвичайно високе техногенне навантаження території,

  • значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств держави,

  • погіршення матеріально-технічного забезпечення , зниження виробничої і технологічної дисципліни,

  • незадовільний стан зберігання, утилізації та захоронення високотоксичних, радіоактивних та побутових відходів,

  • ігнорування економічних факторів, вимог нормативних документів та стандартів безпеки,

- недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного походження, та зниження їх наслідків,

  • відсутність сучасних систем управління потенційно небезпечними технологічними процесами,

  • низька професійна підготовка персоналу та населення до дій у екстремальних умовах,

  • дефіцит кваліфікованих кадрів,

  • низький рівень застосування прогресивних енергоресурсозберігаючих і екологобезпечних технологій.


25. Класифікація НС за різними ознаками

Відповідно до походження подій, що можуть зумовити виникнення, розрізняють такі НС:

– техногенного характеру – промислові, транспортні аварії (катастрофи) з вибухом, пожежі, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд і будівель, аварії на інженерних мережах, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

– природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, природні пожежі, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, рослин тощо;

– соціально-політичного характеру, що пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: терористичні акти , викрадення чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях тощо;

– воєнного характеру – пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин, нафтопродуктів, вибухівки тощо.

Відповідно до територіального поширення визначають чотири рівні НС: загальнодержавний, регіональний, місцевий, об’єктовий.

До загальнодержавного рівня належать НС, які розвиваються на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожують транскордонним перенесенням.

До регіонального рівня належать НС, які розгортаються на території двох та більше адміністративних районів: Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, – або загрожують перенесенням на територію суміжної області України.

До місцевого рівня належать НС, які виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожують поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди.

До об’єктового рівня належать НС, які розгортаються на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки яких не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної смуги.

26. Поділ НС за територією поширення наслідків.

Відповідно до територіального поширення визначають чотири рівні НС: загальнодержавний, регіональний, місцевий, об’єктовий.

До загальнодержавного рівня належать НС, які розвиваються на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожують транскордонним перенесенням.

До регіонального рівня належать НС, які розгортаються на території двох та більше адміністративних районів: Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, – або загрожують перенесенням на територію суміжної області України.

До місцевого рівня належать НС, які виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожують поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди.

До об’єктового рівня належать НС, які розгортаються на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки яких не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної смуги.
27. НС континентального та планетарного характеру.
28. НС природного походження.

Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.Серед НС природного походження в Україні найчастіше трапляються: геологічні небезпечні явища (зссуви, обвали, осипи, просадки земної поверхні); метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сиильний град, ожеледь); гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня грунтових вод та ін.); природні пожежі лісових масивів; масові інфекції таа хвороби людей, тварин і рослин.

29. НС техногенного характеру.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
30. НС соціально-політичного характеру

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

НС соц.-політ характеру можуть виникнути при великому скупченні людей, при проведенні яких-небудь розважальних заходів – футбол, концерт.

31. НС військового походження

Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

32. Основні НС природного характеру на території України

Нa території України можливе виникнення практично всього спектру небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. До них належать великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси та зсувні процеси, лісові та польові пожежі, великі снігопади та ожеледі, урагани, смерчі та шквальні вітри тощо.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше трапляються:

• геологічна небезпечні явища, такі, як зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.;

• метеорологічна небезпечні явища, такі, як зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

• гідрологічна небезпечні явища, такі, як повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;

• природні пожежі лісових та хлібних масивів;

• масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

33. Основні НС техногенного характеру останніх років (на листочку)

34. Руйнівні фактори НС

Виникнення надзвичайних ситуацій, як правило,призводить до загрози життю людей, нанесенню великих матеріальнихзбитків і т. ін.

До надзвичайних ситуацій природного походження відносяться всі види

стихійних лих. Стихійне лихо — це явище природи, яке створює

катастрофічну обстановку, порушує нормальну діяльність населення, руйнує

будівлі, споруди, загрожує життю і призводить до загибелі людей, тварин,

знищення матеріальних і культурних цінностей. Стихійне лихо дуже

небезпечне внаслідок його раптового виникнення. Воно наносить значні

збитки народному господарству і часто призводить до загибелі людей.

Ураган, буря, смерч — надзвичайно швидке і сильне, частково

катастрофічне переміщення повітря, яке викликає загибель людей, тварин,

знищення морських і річкових суден, руйнування будинків, споруд, а

інколи і населених пунктів. Шторми викликають сильне хвилювання моря.

При загрозі повеніздійснюються попереджувальні заходи, які дають можливість зменшитизбитки і створити умови для проведення рятувальних та інших ч

Сель характеризується великою масою і швидкістю пересування — до3-5 м/сек. Руйнує будівлі, шляхи, гідротехнічні та інші споруди, знищуєсади, призводить до загибелі людей і тварин.Лавини загрожують об'єктам, які розташовані на

шляху руху лавин.

Аварії (катастрофи) поділяють на дві категорії:

До першої категорії відносяться аварії, які призвели до повної абочасткової зупинки виробництва з великими матеріальними збитками і загибеллю людей, аварії з можливим викидом у навколишнє середовищерадіоактивних або сильнодіючих отруйних речовин, розповсюдженням цих речовин, розповсюдженням цих речовин за межі території промислового підприємства і виникненням загрози для здоров'я і життя людей. До другої категорії відносяться аварії, внаслідок яких сталися руйнування або пошкодження окремих виробничих споруд з можливою

загибеллю виробничого персоналу, викидом сильнодіючих отруйних речовин і

розповсюдженням цих речовин у межах території промислового підприємства
35. Види наслідків НС, терміни та масштаби прояву

  • загибель людей,

  • захворювання людей.

  • травматизм,

  • матеріальні збитки населення.

  • руйнування житла,

  • знищення запасів продовольства,

  • руйнування підприємств, систем зв’язку, транспортних магістралей, енергетичних та комунальних систем,

  • прямі та непрямі матеріальні та економічні збитки підприємств,

  • радіоактивне забруднення місцевості,

  • хімічне забруднення місцевості.

  • забруднення води, в першу чергу - питної,

  • біологічне зараження, в тому числі хворобами тварин, рослин, карантинними бур”янами та шкідниками, знищення сільськогосподарських посівів,

  • руйнування грунтів.


36. Етапи розвитку надзвичайних ситуацій

При наявності повідомлення при виникненні НС на даній адміністративній території протягом перших 10 годин визначається попередньо кількість постраждалих та обсяг матеріальних збитків.

                Приблизно протягом 10 годин після виникнення НС після припинення дії первинних вражаючих факторів проводиться первинний аналіз обстановки, що склалася.

 1-ий етап – визначення потреб в необхідних ресурсах у перші 12-36 годин після виникнення НС. У разі виникнення НС природного характеру, наприклад землетрусу, протягом цього відтинку часу встановлюються приблизні межи зони НС, характер самої НС,приблизний розмір санітарних втрат і матеріальних збитків. Також визначається первинний обсяг рятувально-пошукових робіт з наступним запитом про кількість рятувальних підрозділів для проведення цих робіт. 

На цьому ж етапі проводиться детальна оцінка першочергових ресурсних потреб для організації процесу подолання наслідків НС, особливо медико-санітарних.

                На другому етапі – протягом наступних 48 – 72 годин, з використанням методів експертних оцінок та фінансового аналізу проводиться подальше з’ясовування потреб в ресурсах для подолання наслідків НС на термін до 3-х місяців. Тобто на цей період часу до 3-х місяців визначаються ресурси для подолання первинних наслідків НС, відновлення інфраструктури постраждалої території та забезпечення придатних умов життєдіяльності для населення цієї постраждалої території.

                На третьому етапі – від 7 діб до 3-х місяців, проводиться моніторинг поточної обстановки в зоні НС, подолання наслідків з потребою у ресурсах  при зміні ситуації в процесі подолання наслідків.
37. Спільні риси та відмінності ЧК та аваріїна Фокусімі

Під час аварії на Чорнобильській АЕС з 26 квітня по 6 травня1986р. з ядерного палива вийшли всі благородні гази, приблизно 10-20% летючих радіоізотопів йоду, цезію і телуру і 3-6 % більш стабільних радіонуклідів барію, стронцію, цезію, плутонію тощо.

Під час Чорнобильської катастрофи і відразу після неї від радіоактивного ураження загинуло щонайменше 29 осіб, а з 30-кілометрової зони евакуйовано 115 тисяч осіб. Великі площі сільськогосподарських угідь і лісу забруднені радіоактивними речовинами, що зробило неможливим їх подальше використання для сільсько- і лісогосподарського виробництва.

Чорнобильська катастрофа істотно вплинула на установлений радіаційний фон багатьох країн Європи. Найбільшого радіаційного забруднення зазнали Україна, Білорусія, Росія. У перші дні і місяці після аварії радіаційна ситуація значною мірою визначалася такими короткоживучими радіоактивними елементами(ізотопами), як ксенон, йод, телур і молібден.
38. Потенційно небезпечні об’єкти

Загально промислові об’єкти народного господарства, на яких викорис-товуються, виготовляються переробляються або транспортуються небезпечні радіоактивні, хімічні і біологічні речовини, пожежо-вибухонебезпечні речовини та матеріали, а також гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби різноманітного плану для перевезення вказаних матеріалів, та інші різні об’єкти, що створюють або можуть створити загрозу для персоналу, жителів населених пунктів та довкілля, є потенційно небезпечними об’єктами (ПНО).

За характером потенційної небезпеки ПНО поділяються на радіаційно небезпечні об’єкти )РНО), хімічно небезпечні об’єкти (ХНО), пожежо небезпечні об’єкти (ПНО), вибухонебезпечні об’єкти.
39. Види потенційно небезпечних об’єктів.

За характером потенційної небезпеки ПНО поділяються на радіаційно небезпечні об’єкти (РНО), хімічно небезпечні об’єкти (ХНО), пожежо небезпечні об’єкти (ПНО), вибухонебезпечні об’єкти.

До РНО належать атомні електростанції(АЕС), підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами, ядерні енергетичні установки на об’єктах транспорту та інш.

На території України діють (крім Чорнобильської) АЕС, 2 дослідних атомних реакторів та більше 8 тисяч підприємств і організацій, які використовують і виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.

^ Хімічно небезпечним об'єктом (ХНО) вважається об'єкт господарювання, при аваріях і руйнуваннях якого можуть відбутися масові ураження людей, тварин і рослин небезпечними хімічними речовинами.

До ХНО відносяться:

- підприємства хімічної галузі промисловості, які виробляють чи використовують НХР;

- підприємства з переробки нафтопродуктів;

- підприємства інших галузей промисловості, які використовують НХР;

- підприємства, які мають на оснащенні холодильники, водонапірні станції, очисні споруди, що використовують хлор і аміак;

- залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах розміщення СДОР;

- транспортні засоби, контейнери і наливні потяги, автоцистерни, річкові і морські танкери, які перевозять хімічно небезпечні продукти;

- склади і бази, на яких зберігаються запаси речовин для дезактивації, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки.

^ Пожежонебезпечний об'єкт (ПНО) — об'єкт, на якому виробляються, зберігаються чи транспортуються продукти, що набувають при певних умовах (аваріях, ініціюванні і т.п.) здатність до загоряння.

До пожежонебезпечних відносяться об'єкти нафтової, газової, хімічної, металургійної, лісової, деревообробної, текстильної, хлібопекарської промисловості та ін.

До ВНО відносяться: підприємства оборонної, нафтовидобувної, нафто-переробної, нафтохімічної, хімічної, газової, хлібопекарної, текстильної і фармацевтичної промисловості, склади легкозаймистих і горючих рідин, зріджених газів.

Схожі:

Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconТема Поняття, предмет, метод І система права соціального забезпечення...
Соціальну сферу формує комплекс відносин І зв’язків, які виникають між людьми, соціальними групами та суспільством загалом, що пов’язані...
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconЛекція №2 Правові та організаційні основи
Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних...
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconЗакон україни
України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації...
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconЗакон україни
України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації...
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconЛекція 10. Система сертифікації туристичних послуг
Система сертифікації це система з власними правилами виконання процедури сертифікації та управління нею, вона забезпечує І гарантує...
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconЗаконукра ї н и
Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі вищої освіти. Він встановлює правові, організаційні, фінансові...
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconЗаконукра ї н и
Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі вищої освіти. Він встановлює правові, організаційні, фінансові...
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconТема система права
Системність є однією з основних ознак права, виступає як його іманентна властивість, що втілюється, насамперед, в таких категоріях...
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconПлан-конспект лекцій (Частина 1) Операційна система
Ос — головна частина системного програмного забезпечення. Операційна система управляється командами
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні та інші проти iconПрограма курсу «охорона праці в галузі освіти»
Санітарно-гігієнічні вимоги до параметрів навколишнього середовища кабінетів І класів з пк
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка