План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях




Скачати 158.89 Kb.
НазваПлан лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях
Дата конвертації07.03.2014
Розмір158.89 Kb.
ТипЗакон
skaz.com.ua > Географія > Закон
Тема Зайнятість населення і безробіття

План лекції.

  1. Економічний, соціальний і правовий зміст зайнятості.

  2. Класифікація видів і форм зайнятості.

  3. Необхідність і зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному і виробничому рівнях.

  4. Активні та пасивні методи й заходи регулювання зайнятості.

  5. Програми сприяння зайнятості, їх зміст і джерела фінансування.

  6. Поняття,види та причини безробіття. (добавила ще види)

  7. Закон Оукена

  8. . Визначення рівня безробіття.

  9. Зарубіжний досвід регулювання зайнятості населення.СРС


1. Економічний, соціальний і правовий зміст зайнятості.

Зайнятість населення – це категорія, яка характеризує розподіл населення на основі суспільного поділу праці за різними сферами суспільно корисної діяльності. Схема розподілу трудових ресурсів країни представлена на рис.1.



Рис.1. Загальний розподіл трудових ресурсів країни
В залежності від способу і механізму зайнятості власне трудові ресурси підрозділяються на:

  • осіб, що самостійно забезпечують себе робочою силою за допомогою засобів виробництва, які їм належать. До них відносять: підприємців; осіб, які займаються творчою діяльністю; осіб, які живуть на доходи від власності (дивідендів, процентів, спадщини); деякі інші категорії громадян.

  • - пропозицію найманої праці, тобто осіб, які пропонують свою працю як найману на ринку праці. Ті з них, які фактично мають роботу на підприємствах, в організаціях та установах за заробітну плату, утворюють категорію “зайнятих за наймом”.

Додатковими, примусовими за своїми характером формами зайнятості, які виникають у виключених випадках і про які статистика зайнятості інформувати не полюбляє, є також:

  1. трудова повинність, або фінансована державою система, яка зобов’язує безробітних займати чітко визначенні робочі місця або мати певний вид трудової діяльності і яка вводиться, як правило, в періоди підвищення соціальної напруги у суспільстві або у воєнний час;

  2. виправно - трудові роботи як форма:

  • покарання без позбавлення людини волі, яка полягає у притягненні засудженого до праці з вирахуванням визначеної частини його заробітної плати на користь держави;

  • покарання у вигляді позбавлення волі повнолітніх засуджених із відбуттям його у виправно-трудових колоніях конкретного виду режиму.

Самозайняте населення, зайняте за наймом, а також примусово зайняті характеризують “зайняте населення”. Решта являє незайняте населення. Причому ті з них, які пропонують свої трудові послуги на ринку праці, але які не отримали роботи, складають “вимушено незайняте населення”, або фактичний запас найманої праці. Більшість з них офіційно реєструються безробітними.

Має місце й добровільно незайняте населення. Воно формується з осіб:

  • які не пропонують свої трудові послуги на ринку праці через низьку заробітну плату, але які готові приступити до роботи, якщо оплата праці буде більш високою;

  • які згодні не працювати зовсім, ніж займатися малооплачуваною працею.

Поняття «зайнятість» має економічний, соціальний та правовий зміст і розглядається як тріада категорій: економічної, соціальної та правової.

З економічної точки зору зайнятість населення – це діяльність, яка пов’язана з задоволенням особистих та загальних потреб і яка, як правило, приносить дохід у вигляді заробітної плати, додаткової допомоги або виплат натурою.

Зайнятість з соціальних позицій – це зайнятість такими видами

корисної діяльності, як навчання, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.

Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини, яка гарантується громадянину України державою. Відповідно до ст.. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності, реалізує програму професійно – технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до потреб суспільства.
^ 2. Класифікація видів і форм зайнятості.
Слід розрізняти види зайнятості, які характеризують розподіл економічно активного населення за сферами і галузями народного господарства, професіями, спеціальностями тощо. Загалом класифікацію видів зайнятості можна провести за такими ознаками:

  1. За характером діяльності: робота на підприємствах; виконання державних і громадських обов’язків; служба в армії; ІТД; навчання в денних навчальних закладах; виховання дітей і т. ін.

  2. За соціальною належністю: робітники; службовці; фермери; підприємці.

  3. За галузевою незалежністю зайнятості в:

  • матеріальному виробництві;

  • невиробничій сфері;

  • окремих великих галузях народного господарства (промисловість, сільське господарство, будівництво і т. ін.);

  • підгалузях (машинобудування, швейна промисловість тощо).

  1. За територіальною ознакою: зайняті в окремих регіонах та економічних районах.

  2. За рівнем урбанізації: зайняті в міській та сільській місцевості.

  3. За професійно-кваліфікованою ознакою: працівники у розрізі професій і рівнів кваліфікації.

  4. За статево-віковою ознакою:

  • працюючі чоловіки й жінки;

  • працююча молодь, особи середнього й похилого віку;

  • зайняті на початку трудової діяльності, в періоди створення сім’ї, набуття професії, в період активної трудової діяльності, підготовки до пенсії.

  1. За формами власності: зайняті на підприємствах державної, приватної і змішаної власності.

У межах кожного виду зайнятості виділяють окремі форми зайнятості, тобто організаційно – правові способи та умови використання людської праці. Класифікація основних форм зайнятості населення наведена на рис.2.

1.За формою організації робочого часу:

Повна зайнятість – це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід в нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість – це зайнятість певної особи або протягом певного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю. Виділяють видиму і невидиму форми неповної зайнятості.

^ Видима неповна зайнятість – це переважно статистичне поняття, яке можна безпосередньо виміряти за допомогою даних про заробітну плату, відпрацьований час або шляхом спеціальних вибіркових досліджень.




Рис. 2. Класифікація основних форм зайнятості населення
Отже, незайнятими вважаються працівники, які працюють менше нормативної тривалості робочого часу; роблять це не на добровільній основі; шукають додаткову роботу і можуть її виконувати.

Невидима (прихована) неповна зайнятість – переважно аналітичне поняття, яке відображає фундаментальне порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Характерними ознаками невидимої (прихованої) неповної зайнятості можуть бути низькі доходи, неповне використання професійної компетентності або низька продуктивність праці персоналу.

Конвенціями МОП визнано, що вимушена неповна зайнятість із скороченням заробітної плати в зв’язку зі зниженням ділової активності підприємства вважається скороченим робочим днем або частковим безробіттям. При цьому відбувається відшкодування або допомога особам, зайнятість яких частково скорочена.

Добровільною називається неповна зайнятість, обумовлена соціальними причинами: необхідністю підвищення кваліфікації, набуттям професії, станом здоров’я, вихованням дітей, необхідністю зміни професії або іншими соціальними потребами.

^ 2. За статусом зайнятості розрізняють:

  • первинну зайнятість, тобто основну зайнятість за місцем роботи або навчання;

  • вторинну зайнятість, пов’язану з сумісництвом та діяльністю осіб, які старші або молодші працездатного віку та інше.

^ 3. За стабільністю трудової діяльності розрізняють:

  • постійну зайнятість (відносно стабільну);

  • тимчасову зайнятість (періодичну або сезонну).

^ 4.За характером організації робочих місць та робочого часу розрізняють:

  • стандартну зайнятість (робота у виробничому приміщенні роботодавця, при стандартному навантаженні, нормованому робочому часі). Стандартна (основна) зайнятість регулюється діючим законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджені колективами підприємств, галузевими правилами, статутами підприємств;

  • нестандартну (спеціальну) форму зайнятості – з режимом неповного робочого дня і неповного робочого тижня; на умовах надомництва; за сумісництвом; у трудових семестрах учнів денного відділення; на умовах гнучкого робочого часу; вахтовим способом та інше. Ця форма потребує спеціального правового регулювання.

^ 5. За формами правового регулювання використання робочої сили розрізняють:

  • регламентовану (легальну) зайнятість;

  • нерегламентовану (нелегальну) зайнятість – це діяльність громадян, яка здійснюється без укладення трудового договору і сплати податків.

Зайнятість з економічних позицій можна розглядати як продуктивну зайнятість, яка визначає економічний потенціал суспільства, його рівень, якість життя населення.

Поділ зайнятості за концептуальним принципом (повна, глобальна, примусова та добровільна).
^ 3. Активні і пасивні методі регулювання зайнятості населення
Регулювання зайнятості в умовах ринкової економіки здійснюється в основному державою у відповідності до прийнятої політики (концепції) зайнятості.

Основними напрямками сучасної політики більшості розвинутих країн є сприяння в працевлаштуванні незайнятого населення і надання допомоги в професійній підготовці та перепідготовці, а також стимулювання створення гнучкого ринку праці.

У цілому методи та заходи щодо регулювання зайнятості поділяються на активні і пасивні.

Основними функціями держави, яка реалізує активну політику на ринку праці, є:

  • створення державних служб зайнятості, у тим числі центрів соціальної допомоги молоді;

  • сприяння створенню нових робочих місць у державному секторі, у тому числі шляхом організації суспільних робіт;

  • стимулювання розвитку приватного малого і середнього підприємництва як джерела робочих місць;

  • надання позик безробітним, одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації ними підприємницької діяльності;

  • професійна підготовка та перепідготовка робочої сили;

  • вирішення проблеми безробіття молоді;

  • посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

  • субсидування частини витрат підприємств на заробітну плату, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників;

  • сприяння застосуванню гнучких форм зайнятості.

^ Праця замість допомоги – такий стислий зміст активної політики держави на ринку праці.

В системі державних заходів щодо забезпечення продуктивної зайнятості велика увага приділяється гнучким формам зайнятості та використання робочого часу, які відіграють роль буферної зони між зайнятим і незайнятим населенням.

^ Переваги гнучких форм зайнятості та використання робочого часу:

  • надають можливість вибору працездатному населенню між робочим часом і відпочинком;

  • допомагають підприємцям маніпулювати кількістю і якістю робочої сили, виходячи з потреб розвитку виробництва та економічної ситуації без звільнення кваліфікованих працівників;

  • дозволяють ефективно вирішувати проблеми праці жінок, пенсіонерів, студентів, іммігрантів тощо;

  • допомагають збільшити число зайнятих, не збільшуючи при цьому число робочих місць;

  • створюють можливість періодично поновлювати знання, проходити професійну перепідготовку;

  • на індивідуальному рівні дають можливість задовольнити потреби окремих громадян в поєднанні роботи з виконанням інших соціальних обов’язків або з оздоровленням.

За даними статистики західних країн, зараз приблизно 35 % зайнятих працюють в нестандартних режимах робочого часу (скорочений тиждень, розподіл робочих місць між двома працівниками і т. ін.).

Пасивна політика держави реалізується за допомогою двох основних методів:

  • введення трудової повинності;

  • надання допомоги по безробіттю.

Перший метод є непридатним для ринкової економіки, тоді як другий метод використовується у всіх країнах світу. Причому більш ніж у 80 % з них матеріальна допомога надається на основі систем страхування з безробіття, які в кожній країні мають свою специфіку. Наприклад, в Швеції не існує державної системи забезпечення допомогою по безробіттю. Тут працівники добровільно вступають у страхові фонди, які управляються профспілками і підтримуються державою. Інші працівники, а також ті, хто втратив право на допомогу з фонду, можуть звернутися за допомогою до держави. На державну допомогу по безробіттю можуть претендувати безробітні США, Бельгії, Німеччини, Греції, Італії, Норвегії, Великобританії, Японії та інших країн. В більшості з них фонди страхування з безробіття формуються із внесків підприємств і самих працівників.
^ 4. Програми сприяння зайнятості, їх зміст і джерела фінансування
Активна політика зайнятості передбачає розробку програм сприяння зайнятості. У відповідності до Закону України “Про зайнятість населення” республіканська та територіальні програми зайнятості населення направлені на: сприяння розвитку і структурну перебудову економіки, створення умов для направлення вивільнених працівників в першу чергу на рентабельні підприємства і пріоритетні галузі, запобігання розвитку безробіття шляхом зацікавленості підприємств у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості, сприяння зайнятості сільського населення, осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці. Тривалість дій таких програм від шести місяців до двох років.

Фінансування програм сприяння зайнятості може здійснюватися:

  • за рахунок коштів державного бюджету через державні служби, які контактують безпосередньо з учасниками програми;

  • у формі субсидій місцевим органам влади;

  • через податкову систему (податковий кредит, податкові відрахування, повернення податків);

  • шляхом скорочення внесків підприємств у фонди соціального забезпечення;

  • за рахунок утримання спеціальних податків з роботодавців.

Нині в Україні діє Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Джерелами його утворення є: асигнування з державного і місцевого бюджетів; обов’язкові внески підприємств, найманих працівників, підприємців – фізичних осіб (у % до заробітної плати); добровільні внески; штрафи підприємств, які не створюють робочих місць для неконкурентноспроможних верств населення, не проводять перепідготовку або підвищення кваліфікації; кошти державної служби зайнятості за надання платних послуг підприємствам.
^ 5. Поняття, причини і види безробіття .
Невід’ємною ознакою ринкової економіки є безробіття – тимчасова незайнятість економічно активного населення.

Причини безробіття:

  1. Структурні зрушення в економіці, які виражаються в тому, що впровадження нових технологій, устаткування призводить до скорочення зайвої робочої сили.

  2. Економічний спад або депресія, які спонукають роботодавців знижувати потребу в усіх ресурсах, в тому числі й трудових.

  3. Політика уряду і профспілок в галузі оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу.

  4. Сезоні коливання у рівнях виробництва окремих галузях економіки.

  5. ^ Зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує пропозицію а, отже, підвищує ймовірність виникнення безробіття.

Виходячи з причин безробіття виділяють його основні три види.

Фрикційне безробіття пов’язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, з однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття, іншими словами, пов’язане з пошуком або очікуванням роботи у найближчому майбутньому.

Структурне безробіття пов’язане із змінами в технологіях, а також з тим, що ринок товарів і послуг постійно змінюється: з’являються нові товари, які витісняють старі, що не користується попитом. Внаслідок цього підприємства переглядають структуру своїх ресурсів, зокрема ресурсів праці. Як правило, впровадження нових технологій призводить або до звільнення частини робочої сили, або до перенавчання персоналу.

^ Циклічне безробіття викликане спадом, тобто фазою економічного циклу, яка характеризується падінням (дефіцитом) сукупного попиту на товари і послуги, недостатністю сукупних витрат. Таке безробіття може і повинне бути регульованим за допомогою макроекономічної державної політики.

В економічній літературі також виділяють добровільне та вимушене, приховане, нормальне та оптимальне безробіття.

^ Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням у зв’язку з незадовільним рівнем оплати праці, несприятливими умовами праці; через психологічний клімат в колективі або з інших причин всупереч бажанню адміністрації..

^ Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми примусово скорочує персонал, що має місце в періоди економічного спаду.

Приховане безробіття пов’язане з так званою неповною зайнятістю. За оцінками експертів, рівень прихованого безробіття в Україні становить 25-30%.

Повну зайнятість взагалі забезпечити неможливо, тому що існує фрикційне та структурне безробіття, яке є невід’ємним. Тому останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, при якій оплачувану роботу мають менше 100 % працездатних. Інакше кажучи, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень називають нормальним або природним безробіттям.


  1. ^ Закон Оукена


Американський вчений Артур Оукен зробив спробу математично визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого валового національного продукту (ВНП) від потенційного. Він вивів закон, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2 % приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на 1 %. Аналогічно кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на 2 % викликає зростання норми безробіття на 1%.

Закон Оукена дозволяє визначити нормальний рівень безробіття, який об’єктивно підвищується з розвитком ринкової економіки. Для 60-х років цей рівень в США дорівнював 4 %, для 80-х – 6 – 7 %. В інших країнах він може бути нижче в зв’язку з меншими масштабами і мобільністю ринку праці (Японія, Німеччина). Взагалі ж експерти МОП вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття буде складати приблизно 10 % і повністю ліквідувати його не зможе ні одна країна.

Уряди всіх країн прикладають великі зусилля, щоб досягти зниження нормального рівня безробіття. Оптимальним безробіттям є такий його рівень, який нижче нормального. Але при оптимальному рівні безробіття добробут населення на максимальному рівні не забезпечується, оскільки існує тісна залежність заробітної плати і цін на споживчі товари від розмірів безробіття.

Відповідно до законів ринку зростання попиту на будь-який товар (наприклад, робочі місця і робочу силу), за інших рівних умов, збільшує його ціну. При збільшенні попиту на робочу силу зменшується безробіття і зростає заробітна плата. Платоспроможний попит населення зростає. Ціни на споживчі товари зростають ще швидше, знецінюючи грошові доходи населення, тобто призводячи до інфляції. Отже, ринкова економіка змушена постійно шукати відповідь на запитання: зростання інфляції або зростання безробіття?
^ 7. Визначення рівня безробіття

Для вимірювання безробіття використовуються абсолютні й відносні показники.

До основних абсолютних показників належать:

- чисельність безробітних на рівнях: країна, область, місто, район;

- чисельність безробітних за статево-віковою ознакою, освітою, місцем проживання, соціальним статусом;

- середня тривалість безробіття в місяцях

При розрахунку цих показників слід пам’ятати, що згідно Ст. 2 Закону

України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи». Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючи економічну активність.

Більш широке поняття безробітного, за методологією МОП, - це особи віком 15-70 років (зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

а) не мали роботи (прибуткового заняття);

б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості.

До відносних показників належить показник визначення рівня безробіття.

Оцінка фактичного рівня безробіття здійснюється шляхом обрахування ряду однойменних показників, кожен з яких має свої недоліки.

Рб = Б / З * 100, (1)

де Рб – рівень безробіття;

Б – чисельність безробітних;

З – чисельність зайнятих.

Рб = Б / ПН пр. в. * 100, (2)

де ПН пр. в. – чисельність працездатного населення працездатному віку.
Очевидно, що перший показник взагалі не характеризує рівень безробіття, тому що безробітні в зайнятих не міститься. Другий показник недостатньо коректний: використання в знаменнику усієї чисельності працездатного населення автоматично включає в нього зайнятих і незайнятих, а також навіть добровільно незайнятих. Між тим, саме за другим показником вітчизняна статистика здійснює заміри відносно ситуації із безробіттям.

У міжнародній статистиці оцінка безробіття ведеться на підставі наступного показника :

Рб = Б / ЕАН * 100. (3)

Однак вчені вважають, що й третій показник рівня безробіття також не вдалий: безробіття породжується тільки тією частиною населення, яка не може забезпечити себе самостійно і пропонує свою працю на ринку праці. Іншими словами, рівень безробіття повинен визначатися як відношення числа осіб,

зареєстрованих як безробітні, до пропозиції праці, тобто:

Рб = Б / ПП * 100, (4)

де ПП – пропозиція найманої праці.

На СРС.
1. Види безробіття : добровільне, вимушене, приховане,нормальне та оптимальне.
2.Зарубіжний досвід регулювання зайнятості населення

Схожі:

План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях iconРеферат на тему: правове регулювання зайнятості населення на україні
В україні трудові відносини як контекст політики зайнятості мають специфіку, яка визначається низкою факторів
План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях icon3. Зайнятість дітей в Україні
Враховуючи кліматичні умови країни, для зайнятості дітей, як І дорослого населення, були характерні сезонні коливання. Так, найвищий...
План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях iconЛекція 2 Тема: зайнятість населення та охорона праці
Основні принципи, методи та інструменти регулювання ринку праці та зайнятості населення
План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях iconВасильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: навч посіб / В. С.
Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: навч посіб / В. С. Васильченко. – К.: Кнеу, 2005. – 252
План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях iconОснови правового регулювання зайнятості населення І працевлаштування
Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу
План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях iconЩо називають трудовими ресурсами?
Порівняльна оцінка трудових ресурсів І зайнятості населення в основних сферах господарства країн в регіонів світу
План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях iconЩодо організації навчання населення за виданими ваучерами
Державної служби зайнятості України за місцем реєстрації місця проживання чи перебування
План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях iconПрограма зайнятості молоді моп організує фотоконкурс, покликаний...
Мета конкурсу: висвітлити проблеми, з якими молоді люди стикаються на робочому місці, а також новаторські ідеї щодо подолання цих...
План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях iconЗакон України «Про зайнятість населення»
...
План лекції. Економічний, соціальний І правовий зміст зайнятості. Класифікація видів І форм зайнятості. Необхідність І зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному І виробничому рівнях iconЗакон УкраЇни
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та гарантії...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка